Мета. Установити прояв комплексу ознак сортів обліпихи крушиноподібної, використовуючи кластерний аналіз для групування ідентифікаційних морфологічних якісних і кількісних господарсько-цінних характеристик за проведення тесту на відмінність. Методи. Аналітичний (аналіз бази даних сортів), порівняльного оцінювання морфологічних і господарсько-цінних характеристик, математичний, статистичний [використання пакета SPSS (статистичного пакета для соціальних наук, англ. Statistical Package for the Social Sciences)] інструментів Data Mining. Результати. Проведено частотний аналіз морфологічних ознак колекції сортів H. rhamnoides. Останні згруповано за допомогою ієрархічного агломеративного кластерного аналізу з використанням таких змінних, як життєва форма рослини, положення гілок і кількість колючок пагона. За результатами виокремлено шість кластерів. Також встановлено найліпші за господарсько-цінними показниками сорти обліпихи крушиноподібної в розрізі груп стиглості. Висновки. Використання кластерного аналізу для групування загальновідомих сортів колекції обліпихи крушиноподібної за морфологічними та господарстько-цінними характеристиками дає змогу оперативно та точно встановити код прояву ознак (QL – якісні, QN – кількісні, PQ – псевдоякісні) та їхню відмінність. За результатами порівняння встановлено, що найвищі показники врожайності мав сорт ‘Орендж Революшн’; вмісту вітаміну С ‒ ‘Дора’, каротину ‒ ‘Морквяна’, вітаміну Р ‒ ‘Татйана’, ‘Ласунка’, ‘Єва’ та ‘Марійа Брувеле’. | Purpose. To determine the manifestation of a complex of sea buckthorn (Hipporhae rhamnoides L.) varieties characteristics using cluster analysis for grouping of identifying morphological, qualitative and quantitative economic and valuable characteristics during the test of difference. Methods. Analytical (analysis of the variety database), comparative evaluation of morphological and economically valuable characteristics, mathematical, statistical [using the SPSS package (Statistical Package for the Social Sciences)] Data Mining tools. Results. The frequency analysis of morphological characters of the collection of H. rhamnoides varieties was carried out. The latter were grouped by means of hierarchical agglomerative cluster analysis using variables such as plant life form, branch position and number of shoot spines. Six clusters were identified from the results. The best sea buckthorn varieties in terms of economic value were also identified in terms of maturity groups. Conclusions. The use of cluster analysis to group known varieties of the sea buckthorn collection by morphological and economic characteristics allows to quickly and accurately establish the code of the characteristics (QL – qualitative, QN – quantitative, PQ – pseudo-qualitative) and their difference. According to the results of the comparison, the highest yields were found in the variety ‘Orange Revolution’; vitamin C content – ‘Dora’, carotene – ‘Morkviana’, vitamin P – ‘Tatiana’, ‘Lasunka’, ‘Eva’ and ‘Marija Bruvele’.

Мета. Установити прояв комплексу ознак сортів обліпихи крушиноподібної, використовуючи кластерний аналіз для групування ідентифікаційних морфологічних якісних і кількісних господарсько-цінних характеристик за проведення тесту на відмінність. Методи. Аналітичний (аналіз бази даних сортів), порівняльного оцінювання морфологічних і господарсько-цінних характеристик, математичний, статистичний [використання пакета SPSS (статистичного пакета для соціальних наук, англ. Statistical Package for the Social Sciences)] інструментів Data Mining. Результати. Проведено частотний аналіз морфологічних ознак колекції сортів H. rhamnoides. Останні згруповано за допомогою ієрархічного агломеративного кластерного аналізу з використанням таких змінних, як життєва форма рослини, положення гілок і кількість колючок пагона. За результатами виокремлено шість кластерів. Також встановлено найліпші за господарсько-цінними показниками сорти обліпихи крушиноподібної в розрізі груп стиглості. Висновки. Використання кластерного аналізу для групування загальновідомих сортів колекції обліпихи крушиноподібної за морфологічними та господарстько-цінними характеристиками дає змогу оперативно та точно встановити код прояву ознак (QL – якісні, QN – кількісні, PQ – псевдоякісні) та їхню відмінність. За результатами порівняння встановлено, що найвищі показники врожайності мав сорт ‘Орендж Революшн’; вмісту вітаміну С ‒ ‘Дора’, каротину ‒ ‘Морквяна’, вітаміну Р ‒ ‘Татйана’, ‘Ласунка’, ‘Єва’ та ‘Марійа Брувеле’.

Мета. Оцінити нові сорти пшениці м’якої озимої в різних ґрунтово-кліматичних умовах за основними господарсько-цінними показниками, зокрема врожайністю, масою 1000 зерен, вмістом білка та сирої клейковини. Методи. Дослідження сортів пшениці м’якої озимої ‘НОВІК’, ‘ХАЙМАРС’, ‘Папілон’, ‘Обіван’ та ‘СТК21Г’ проводили впродовж двох сезонів (2021/22–2022/23 рр.) на дослідних полях 16 структурних підрозділів Українського інституту експертизи сортів рослин, розташованих у ґрунтово-кліматичних зонах Степу, Лісостепу та Полісся. Закладання дослідів та збирання врожаю виконували відповідно до методик проведення кваліфікаційної експертизи сортів рослин. Методи дослідження: польовий, лабораторний, біохімічний, описово-статистичний, порівняння та узагальнення. Результати. Протягом усіх років проведення експертизи врожайність досліджуваних сортів у зоні Лісостепу була вищою, ніж у Степу та на Поліссі. У середньому за 2021/22–2022/23 рр. вона становила: в Лісостепу – 8,03–9,14 т/га, на Поліссі – 7,9–8,63, у Степу – 7,17–8,05 т/га. Максимальні врожаї сформували сорти ‘ХАЙМАРС’ (8,71 т/га) та ‘Обіван’ (9,14 т/га). Щодо показників якості, то лідерами за вмістом білка виявилися ‘НОВІК’ (14,2%), ‘Папілон’ (14,0%) і ‘ХАЙМАРС’ (14,0%); найбільшою масовою часткою сирої клейковини відзначилися ‘НОВІК’ та ‘Папілон’ (25,0–29,2 і 24,6–29,1% відповідно). Оцінюючи вплив умов зони вирощування, встановили, що на Поліссі вміст білка в зерні варіював від 12,1 до 13,5%, в Лісостепу – від 13,0 до 13,5%, у Степу – від 13,1 до 14,2%. Масова частка сирої клейковини в поліській зоні становила 22,9–27,6%, у лісостеповій – 25,3–28,6%, у степовій зоні – 26,6–29,2%. Висновки. Ґрунтово-кліматичні умови впливають на показники продуктивності та якості пшениці м’якої озимої. Зокрема, максимальну врожайність спостерігали в зоні Лісостепу. Водночас на Поліссі зафіксували досить низькі значення вмісту білка та кількості клейковини в зерні. Отже, результати підтверджують доцільність вирощування досліджуваних сортів у лісостеповій та поліській зонах України.

Мета. Оцінити нові сорти пшениці м’якої озимої в різних ґрунтово-кліматичних умовах за основними господарсько-цінними показниками, зокрема врожайністю, масою 1000 зерен, вмістом білка та сирої клейковини. Методи. Дослідження сортів пшениці м’якої озимої ‘НОВІК’, ‘ХАЙМАРС’, ‘Папілон’, ‘Обіван’ та ‘СТК21Г’ проводили впродовж двох сезонів (2021/22–2022/23 рр.) на дослідних полях 16 структурних підрозділів Українського інституту експертизи сортів рослин, розташованих у ґрунтово-кліматичних зонах Степу, Лісостепу та Полісся. Закладання дослідів та збирання врожаю виконували відповідно до методик проведення кваліфікаційної експертизи сортів рослин. Методи дослідження: польовий, лабораторний, біохімічний, описово-статистичний, порівняння та узагальнення. Результати. Протягом усіх років проведення експертизи врожайність досліджуваних сортів у зоні Лісостепу була вищою, ніж у Степу та на Поліссі. У середньому за 2021/22–2022/23 рр. вона становила: в Лісостепу – 8,03–9,14 т/га, на Поліссі – 7,9–8,63, у Степу – 7,17–8,05 т/га. Максимальні врожаї сформували сорти ‘ХАЙМАРС’ (8,71 т/га) та ‘Обіван’ (9,14 т/га). Щодо показників якості, то лідерами за вмістом білка виявилися ‘НОВІК’ (14,2%), ‘Папілон’ (14,0%) і ‘ХАЙМАРС’ (14,0%); найбільшою масовою часткою сирої клейковини відзначилися ‘НОВІК’ та ‘Папілон’ (25,0–29,2 і 24,6–29,1% відповідно). Оцінюючи вплив умов зони вирощування, встановили, що на Поліссі вміст білка в зерні варіював від 12,1 до 13,5%, в Лісостепу – від 13,0 до 13,5%, у Степу – від 13,1 до 14,2%. Масова частка сирої клейковини в поліській зоні становила 22,9–27,6%, у лісостеповій – 25,3–28,6%, у степовій зоні – 26,6–29,2%. Висновки. Ґрунтово-кліматичні умови впливають на показники продуктивності та якості пшениці м’якої озимої. Зокрема, максимальну врожайність спостерігали в зоні Лісостепу. Водночас на Поліссі зафіксували досить низькі значення вмісту білка та кількості клейковини в зерні. Отже, результати підтверджують доцільність вирощування досліджуваних сортів у лісостеповій та поліській зонах України. | Purpose.   To evaluate new varieties of soft winter wheat under different soil and climatic conditions for the main economic and quality indicators, including yield, 1000 grain weight, protein and crude gluten content. Methods. The study of soft winter wheat varieties 'NOVIK', 'HIMARS', 'Papilon', 'Obivan' and 'STK21G' was conducted during two seasons (2021/22-2022/23) on the experimental fields of 16 structural units of the Ukrainian Institute for Plant Variety Examination located in the soil and climatic zones of Steppe, Forest-Steppe and Polissia. The trials were established and harvested in accordance with the methods of qualification testing of plant varieties. Research methods: field, laboratory, biochemical, descriptive and statistical, comparison and generalisation. Results. In all years of the study, the yield of the investigated varieties was higher in the Forest-Steppe zone than in the Steppe and Polissia. The average yield in 2021/22–2022/23 was 8.03–9.14 t/ha in Forest-Steppe, 7.9–8.63 t/ha in Polissia and 7.17–8.05 t/ha in Steppe. The highest yields were achieved by the varieties 'HIMARS' (8.71 t/ha) and 'Obivan' (9.14 t/ha). In terms of quality indicators, 'NOVIK' (14.2%), 'Papilon' (14.0%) and 'HIMARS' (14.0%) led in protein content; 'NOVIK' and 'Papilon' had the highest gluten mass fractions (25.0–29.2 and 24.6–29.1%, respectively). Evaluating the influence of growing zone conditions, it was found that in Polissya the protein content in grain varied from 12.1 to 13.5%, in Forest-Steppe – from 13.0 to 13.5%, in Steppe – from 13.1 to 14.2%. The mass fraction of crude gluten in the Polissia zone was 22.9–27.6%, in the Forest-Steppe zone – 25.3–28.6% and in the Steppe zone – 26.6–29.2%. Conclusions. Soil and climatic conditions influence the productivity and quality of common soft winter wheat. In particular, the maximum yield was observed in the Forest-Steppe zone. At the same time, rather low levels of protein and gluten in the grain were recorded in Polissia. Thus, the results confirm the feasibility of growing the investigated varieties in the Forest-Steppe and Polissia zones of Ukraine.

Purpose. To evaluate the effectiveness of plot (soil) variety control to confirm purity of varieties (hybrids, lines) and authenticity of seed characteristics of soft wheat varieties at all stages of seed reproduction, as well as to ensure quality assurance of the produced seed. Methods. Analysis and synthesis, comparison method, statistical analysis, systematic approach, tabular and graphical methods. Results. The study found that plot (soil) variety control is a mandatory component of the seed certification system, which ensures confirmation of varietal purity and detection of inconsistencies at the stages of production, storage and sale. Controls for pre-basic (PBS), basic (BS) and certified (CS) seed help to ensure high quality standards. In 2020–2023, the number of control samples of soft winter wheat seed passing the plot (soil) variety control decreased. This was due to military operations, logistical disruptions and a reduction in the area under cultivation. However, despite these factors, the varieties ‘Bohdana’, ‘Mudrist Odeska’ and ‘Podolianka’ remain the leaders in the number of control samples due to their stable yields and high disease resistance. Conclusions. Plot (soil) variety control plays an important role in quality assurance and detection of inconsistencies at the stages of seed production. The decrease in the number of control samples in 2020–2023 is due to military operations, reduced crop areas and economic difficulties. At the same time, the popularity of domestic wheat varieties, such as ‘Bohdana’ and ‘Mudrist Odeska’, demonstrates their high adaptability, yield and resistance to disease pathogens. To maintain and strengthen the position of the Ukrainian seed industry, it is necessary to actively develop the domestic seed market, support breeding programmes and encourage the export of domestic seed products.

Purpose. To evaluate the effectiveness of plot (soil) variety control to confirm purity of varieties (hybrids, lines) and authenticity of seed characteristics of soft wheat varieties at all stages of seed reproduction, as well as to ensure quality assurance of the produced seed. Methods. Analysis and synthesis, comparison method, statistical analysis, systematic approach, tabular and graphical methods. Results. The study found that plot (soil) variety control is a mandatory component of the seed certification system, which ensures confirmation of varietal purity and detection of inconsistencies at the stages of production, storage and sale. Controls for pre-basic (PBS), basic (BS) and certified (CS) seed help to ensure high quality standards. In 2020–2023, the number of control samples of soft winter wheat seed passing the plot (soil) variety control decreased. This was due to military operations, logistical disruptions and a reduction in the area under cultivation. However, despite these factors, the varieties ‘Bohdana’, ‘Mudrist Odeska’ and ‘Podolianka’ remain the leaders in the number of control samples due to their stable yields and high disease resistance. Conclusions. Plot (soil) variety control plays an important role in quality assurance and detection of inconsistencies at the stages of seed production. The decrease in the number of control samples in 2020–2023 is due to military operations, reduced crop areas and economic difficulties. At the same time, the popularity of domestic wheat varieties, such as ‘Bohdana’ and ‘Mudrist Odeska’, demonstrates their high adaptability, yield and resistance to disease pathogens. To maintain and strengthen the position of the Ukrainian seed industry, it is necessary to actively develop the domestic seed market, support breeding programmes and encourage the export of domestic seed products. | Мета. Оцінити ефективність ділянкового (ґрунтового) сортового контролю для підтвердження сортової чистоти гібридів і ліній, автентичності прояву характеристик насіння сортів пшениці м’якої на всіх етапах його розмноження, а також забезпечення якості виробленого насіння. Методи. Аналіз і синтез, порівняння, статистичний аналіз, системний підхід, табличний і графічний методи. Результати. За результатами дослідження встановлено, що обов’язковим складником системи сертифікації насіння, спрямованої на підтвердження сортової чистоти та виявлення невідповідностей на етапах виробництва, зберігання й реалізації, є ділянковий (ґрунтовий) сортовий контроль. Його проведення для насіння добазової (ДН), базової (БН) та сертифікованої (СН) категорій сприяє забезпеченню високих стандартів якості. У 2020–2023 рр. зафіксовано зменшення кількості контрольних проб насіння сортів пшениці м’якої озимої, що пройшли ділянковий (ґрунтовий) сортовий контроль. Це спричинено військовими діями, порушенням логістики та скороченням площ посівів. Однак попри ці фактори сорти ‘Богдана’, ‘Мудрість одеська’ та ‘Подолянка’ залишаються лідерами за чисельністю контрольних проб завдяки стабільній врожайності та високій стійкості проти хвороб. Висновки. Ділянковий (ґрунтовий) сортовий контроль відіграє важливу роль у забезпеченні якості та виявленні невідповідностей на етапах виробництва насіння. Зменшення кількості контрольних проб у 2020–2023 рр. зумовлено військовими діями, скороченням площ посівів та економічними труднощами. Водночас популярність таких сортів пшениці вітчизняної селекції, як ‘Богдана’ та ‘Мудрість одеська’, свідчить про їхні високу адаптивність, врожайність і стійкість проти збудників хвороб. Для збереження та зміцнення позицій українського насінництва необхідно активно розвивати внутрішній ринок, підтримувати селекційні програми та стимулювати експорт продукції вітчизняної селекції.

Мета. Проаналізувати сучасну ситуацію з поліпшенням сільськогосподарських культур технологіями редагування генів. Результати. Проаналізовано нинішню ситуацію зі створенням сортів рослин за допомогою технологій редагування генів. Натепер редагування геному застосовано до широкого спектра культур, зокрема пшениці, ячменю, кукурудзи, бобових, сої, ріпаку, томатів, цикорію, різних садових рослин, фруктових і лісових дерев, водоростей. Практичне впровадження цих технологій продемонстровано на прикладі генів, пов’язаних із забезпеченням толерантності до дії високих і низьких температур. Також наведено приклади комерціалізованих генноредагованих рослин. Висновки. Завдяки внеску в підвищення врожайності, стійкості проти хвороб і шкідників, а також біофортифікації продовольчих культур редагування генів має значні перспективи та, безумовно, є технологією, що дає змогу створювати поліпшені сорти сільськогосподарських рослин.

Мета. Проаналізувати сучасну ситуацію з поліпшенням сільськогосподарських культур технологіями редагування генів. Результати. Проаналізовано нинішню ситуацію зі створенням сортів рослин за допомогою технологій редагування генів. Натепер редагування геному застосовано до широкого спектра культур, зокрема пшениці, ячменю, кукурудзи, бобових, сої, ріпаку, томатів, цикорію, різних садових рослин, фруктових і лісових дерев, водоростей. Практичне впровадження цих технологій продемонстровано на прикладі генів, пов’язаних із забезпеченням толерантності до дії високих і низьких температур. Також наведено приклади комерціалізованих генноредагованих рослин. Висновки. Завдяки внеску в підвищення врожайності, стійкості проти хвороб і шкідників, а також біофортифікації продовольчих культур редагування генів має значні перспективи та, безумовно, є технологією, що дає змогу створювати поліпшені сорти сільськогосподарських рослин. | Purpose.To analyze the current state of agricultural crop improvement using gene editing technologies. Results. The current state of plant breeding using gene editing techno­logies is analyzed. To date, genome editing has been applied to a wide range of crops, including wheat, barley, maize, legumes, soybean, rapeseed, tomato, chicory, various vegetab­le crops, fruit trees, forest trees and algae. The practical application of these technologies is illustrated by the example of genes associated with ensuring tolerance to high and low temperatures. Examples of commercialized gene­edited plants are given. Conclusions. By contributing to increased yields, improved resistance to diseases and pests, and biofortification of food crops, gene editing technology undoubtedly has great prospects and is definitely already the technology for creating improved varieties of agricultural crops.

Purpose. Based on the analysis of scientific literature and information resources of botanical institutions, to investigate the state and main directions of Oriental poppy (Papaver orientale L.) breeding, as well as the world assortment of its varieties. Based on the collection and breeding stock of the M.M. Gryshko National Botanical Garden of the National Academy of Sciences of Ukraine (hereinafter – NBG), to create domestic varieties that meet the requirements for modern ones and are adapted to the growing conditions in Ukraine. Methods. Analytical selection methods were used, based on individual selection and evaluation of the best samples from the available breeding base. Results. Eight new varieties of Oriental poppy of the NBG breeding ‘Lialechka’, ‘Rozett’, ‘Malika’, ‘Kabare’, ‘Miia’, ‘Halyna’, ‘Chaklunka’, ‘Toreador’) are presented. They are characterised by considerable variability in morphological traits, including color, flower shape, habitus and plant height. The diameter of the flowers varies from 8 to 18 cm, the shape – from bowl to cup, the degree of ruffle of the petals varies from weak to strong. The strength of the flower peduncles correlates with the height of the plants, ensuring the stability and decorativeness of both tall and short varieties. Conclusions. The new varieties of Oriental poppy of the NBG breeding are characterised by high decorative value, resistance to abiotic and biotic factors and adaptability to the soil and climatic conditions of the Ukrainian forest steppe. They also show considerable variability in habit, flower shape and color, and have different flowering times and durations. These characteristics make the newly developed varieties promising for multiple uses in landscaping and for further use in breeding programmes. Eight new varieties have been included in the “State Register of Plant Varieties Suitable for Dissemination in Ukraine”. | Мета. На підставі аналізу наукової літератури та інформаційних ресурсів ботанічних установ дослідити стан та основні напрями селекції маку східного (Papaver orientale L.), а також світовий сортимент його культиварів. На основі колекційного та селекційного фонду Національного ботанічного саду імені М. М. Гришка НАН України (далі – НБС) створити вітчизняні сорти, які відповідатимуть заданим вимогам щодо сучасних культиварів і будуть адаптовані до умов вирощування в Україні. Методи. Використовували методи аналітичної селекції, які ґрунтуються на індивідуальному доборі та оцінюванні найліпших зразків із наявної селекційної бази. Результати. Представлено вісім нових сортів маку східного селекції НБС (‘Лялечка’, ‘Розетт’, ‘Маліка’, ‘Кабаре’, ‘Мія’, ‘Галина’, ‘Чаклунка’, ‘Тореадор’). Вони характеризуються значною варіабельністю за морфологічними ознаками, зокрема колірною гамою, формою квітки, габітусом і висотою рослин. Діаметр квіток варіює від 8 до 18 см, форма – від чаше- до бокалоподібної, ступінь гофрованості пелюсток змінюється від слабкого до сильного. Міцність квітконосів корелює з висотою рослин, забезпечуючи стійкість і декоративність як високорослих, так і низькорослих сортів. Висновки. Нові культивари маку східного селекції НБС вирізняються високою декоративною цінністю, стійкістю проти абіотичних та біотичних факторів й адаптованістю до ґрунтово-кліматичних умов Лісостепу України. Також вони демонструють значну варіативність у габітусі, формі та забарвленні квіток, мають різні терміни та тривалість цвітіння. Ці властивості роблять новостворені сорти перспективними для різнопланового застосування в озелененні та подальшого використання у селекційних програмах. Вісім нових культиварів внесено до Державного реєстру сортів рослин, придатних для поширення в Україні.

Purpose. Based on the analysis of scientific literature and information resources of botanical institutions, to investigate the state and main directions of Oriental poppy (Papaver orientale L.) breeding, as well as the world assortment of its varieties. Based on the collection and breeding stock of the M.M. Gryshko National Botanical Garden of the National Academy of Sciences of Ukraine (hereinafter – NBG), to create domestic varieties that meet the requirements for modern ones and are adapted to the growing conditions in Ukraine. Methods. Analytical selection methods were used, based on individual selection and evaluation of the best samples from the available breeding base. Results. Eight new varieties of Oriental poppy of the NBG breeding ‘Lialechka’, ‘Rozett’, ‘Malika’, ‘Kabare’, ‘Miia’, ‘Halyna’, ‘Chaklunka’, ‘Toreador’) are presented. They are characterised by considerable variability in morphological traits, including color, flower shape, habitus and plant height. The diameter of the flowers varies from 8 to 18 cm, the shape – from bowl to cup, the degree of ruffle of the petals varies from weak to strong. The strength of the flower peduncles correlates with the height of the plants, ensuring the stability and decorativeness of both tall and short varieties. Conclusions. The new varieties of Oriental poppy of the NBG breeding are characterised by high decorative value, resistance to abiotic and biotic factors and adaptability to the soil and climatic conditions of the Ukrainian forest steppe. They also show considerable variability in habit, flower shape and color, and have different flowering times and durations. These characteristics make the newly developed varieties promising for multiple uses in landscaping and for further use in breeding programmes. Eight new varieties have been included in the “State Register of Plant Varieties Suitable for Dissemination in Ukraine”.

The accumulation of photosynthetic pigments, biogenic elements and amino acids in the leaves of A. argute (kiwi berry) and S. chinensis (Chinese magnolia vine) during their cultivation in the same vegetative containers was studied. Different ratios of the number of plants in the containers were used, namely 50%:50%, 33%:67%, and 67%:33%. Single-species plantings were used as a control. Research demonstrated that the ratios between co-planted plants can impact the levels of photosynthetic pigments, biogenic elements, and amino acids in their leaves. Mixed planting was found to decrease the concentration of photosynthetic pigments in A. argute leaves under these conditions. The chlorophyll a content showed significant changes, decreasing by 6.7–18.7% with S. chinensis ratio in the container and by 31.3–33.8% with M. domestica ratio compared to mono-planting. Chlorophyll b also showed differences, ranging from 1.2–8.6% and 9.7–29.7%, respectively. Additionally, certain features were observed in the distribution of mineral nutrition elements in plant tissues of A. arguta. In mono-planting conditions, the leaves of plants showed an increase in magnesium, potassium, and phosphorus content. When actinidia is grown together with Chinese magnolia vine and an apple tree, especially with an apple tree, the supply of nitrogen, phosphorus, potassium, and calcium to the plants is sharply reduced. By the end of the growing season of plants, the total content of free amino acids in A. arguta leaves increased in mono-planting conditions. Actinidia plants exhibited a disturbance in phosphate metabolism in mixed plantings, as evidenced by elevated levels of arginine and histidine, as well as altered nitrogen metabolism indicated by decreased concentrations of glutamic acid in the leaves. The competitiveness analysis, using the Vanderbeng and Ennik method, showed that A. arguta plants are more compatible with S. chinensis than with M. domestica. The productivity and sustainability of crops can be significantly increased by using the method of mixed crops in agrophytocenoses. However, it is necessary to consider the bioecological features of plants and their tolerance to root secretions of other species. A. arguta and S. chinensis are forest lianas that are a unique part of forest ecosystems. They grow in multispecies groups in natural conditions, so it can be expected that they will show tolerance in mixed plantings. | Досліджено особливості накопичення фотосинтетичних пігментів, біогенних елементів та амінокислот у листі A. argute (ківі) та S. chinensis (лимонника китайського) під час їх культивування в одних і тих самих вегетаційних контейнерах. Співвідношення кількості рослин у контейнерах були різними: 50:50%, 33:67% і 67:33%. Як контроль використовували одновидові насадження. Встановлено, що співвідношення між спільно висадженими рослинами можуть впливати на рівні фотосинтетичних пігментів, біогенних елементів і амінокислот в їхньому листі. Водночас виявлено зменшення концентрації фотосинтетичних пігментів у листках A. argute за умови змішаних насаджень. Найсуттєвіше знизився вміст хлорофілу а – на 6,7–18,7% у варіантах з S. chinensis у контейнері та на 31,3–33,8% у варіантах з M. domestica, як порівняти з мононасадженнями. Відмінності для хлорофілу b були в межах 1,2–8,6% і 9,7–29,7% відповідно. Крім того, спостерігали певні особливості розподілу елементів мінерального живлення в рослинних тканинах A. arguta. В умовах мононасаджень у листках збільшувався вміст магнію, калію та фосфору. За спільного вирощування актинідії з лимонником китайським і особливо з яблунею різко зменшувалося надходження до рослин азоту, фосфору, калію та кальцію. В мононасадженнях у листках              A. arguta до кінця вегетації підвищувався загальний вміст вільних амінокислот. У змішаних насадженнях рослини актинідії продемонстрували порушення метаболізму фосфатів, про що свідчать підвищені рівні аргініну та гістидину, а також зміну метаболізму азоту, що видно зі зниження концентрації глутамінової кислоти у листі. За результатами проведеного методом Вандербенга та Енніка аналізу конкурентоспроможності можна зробити висновок, що рослини A. arguta більш сумісні з S. chinensis, ніж з M. domestica. Продуктивність і стійкість насаджень можна істотно підвищити, використовуючи метод змішаних посівів в агрофітоценозах. Проте необхідно зважати на біоекологічні особливості рослин та їхню толерантність до кореневих виділень інших видів. A. arguta та S. chinen­sis – лісові ліани, які є унікальною частиною лісових екосистем; у природних умовах ростуть багатовидовими угрупованнями, тому є толерантними в змішаних насадженнях.

The diversity within the ectomycorrhizal genus Russula (Basidiomycota) in West Africa is largely unexplored. The study area was Benin, where only ten out of the 159 species endemic to tropical Africa have been previously reported. We focused on “Afrovirescentinae”, which is a monophyletic lineage within Russula subgen. Heterophyllidiae sister to subsect. Virescentinae. The phylogenetic placement of this clade was analysed using sequence data from ITS, LSU, mtSSU, tef1, rpb1 and rpb2 regions. Ten “Afrovirescentinae” species are recognised, described and illustrated from Benin. Four of them, R. carmesina, R. hiemisilvae, R. inflata and R. sublaevis, were previously published. Five species, Russula acrialbida sp. nov., R. beenkenii sp. nov., R. coronata sp. nov., R. florae sp. nov. and R. spectabilis sp. nov., are newly described. Species within this group are characterised by densely reticulated spore ornamentation, but they exhibit considerable variation in field appearance and pileipellis structure. In gallery forests, their basidiomata are ephemeral, small and their basidiospores have prominent ornamentation; while in savannah woodlands, the basidiomata are fleshy, large and basidiospores present low ornamentation. We suggest that these morphological traits may represent evolutionary adaptations to a specific environmental condition. We analysed the species richness, ecological range and distribution of the “Afrovirescentinae” clade globally based on data from the UNITE database, estimating a total diversity of 94 species primarily distributed in sub-Saharan Africa, but also in the Neotropics. Four additional previously described species not detected in Benin were assigned to this clade, based on holotype sequencing. Several species are widely distributed across tropical Africa and do not show specificity regarding their associated plant symbionts.

Мета. Поліпшення генофонду культурної форми баклажана (Solanum melongena L.) завдяки міжвидовій гібридизації з видом Solanum aethiopicum L. та гаметній селекції; аналіз ліній міжвидового походження за комплексом кількісних цінних ознак, які визначають структуру врожайності. Методи. Дослідження з комплексного оцінювання ліній баклажана міжвидового походження здійснювали протягом 2021–2023 рр. в умовах захищеного ґрунту на експериментальній базі Інституту овочівництва і баштанництва НААН. Проведено фенологічні спостереження та біометричні вимірювання рослин чотирьох ліній. Стабільність прояву семи кількісних ознак за роками досліджень визначали методами варіаційної статистики (розрахунок середнього квадратичного відхилення (σ), коефіцієнта варіації (V), парної лінійної кореляції Пірсона (rp)). Результати. За результатами аналізу визначено лінії баклажана міжвидового походження, що переважали сорт-стандарт ‘Алмаз’ за рівнем і стабільністю прояву кількісних ознак. Так, F6(Павлотас-20 / с. ‘Алмаз’)I1 та ВС1[F5(Павлотас-20 / с. ‘Алмаз’)]I1 статистично достовірно перевищували сорт-стандарт за шириною плоду (на 16,48 і 14,85% відповідно); водночас лінія ВС2[F5(Павлотас-20 / с. ‘Алмаз’)]I1 переважала його за продуктивністю (на 18,11%). За даними кореляційного аналізу, ознака «продуктивність однієї рослини» мала сильний позитивний зв'язок з ознакою «кількість плодів на одній рослині» (rp = 0,75) та сильний негативний із «середньою шириною плоду» (rp = -0,70) та «тривалістю періоду від масових сходів до технічної стиглості плодів» (rp = -0,72). Виділено лінію ВС2[F5(Павлотас-20 / с. ‘Алмаз’)]I1, в якої період від масових сходів до технічної стиглості плодів тривав на чотири доби менше, як порівняти із сортом-стандартом. Висновки. За комплексом кількісних ознак виділено лінію ВС2[F5(Павлотас-20 / с. ‘Алмаз’)]I1, яка проходила додатковий етап гаметофітного добору, завдяки чому мала високий адаптивний потенціал до умов вирощування. | Purpose. Improvement of the gene pool of the cultivated form of eggplant (Solanum melongena L.) through interspecific hybridisation with Solanum aethiopicum L. and gametic breeding; analysis of the interspecific lines for a set of valuable quantitative traits determining the yield structure. Methods. Studies for the comprehensive evaluation of eggplant lines of interspecific origin were carried out during 2021-2023 in protected soil conditions at the experimental base of the Institute for Vegetable and Melon Growing of the National Academy of Agrarian Sciences. Phenological observations and biometric measurements of plants of four lines were carried out. The stability of the manifestation of seven quantitative traits during the research years was determined by the methods of variation statistics (calculation of the mean square deviation (σ), coefficient of variation (V), Pearson's paired linear correlation (rp)). Results. The analysis identified eggplant lines of interspecific origin that were superior to the standard variety 'Almaz' in terms of the level and stability of quantitative traits. Thus, F6(Pavlotas-20/var. 'Almaz')I1 and ВС1[F5 (Pavlotas-20/var. 'Almaz')]I1 showed a statistically significant increase in fruit width (by 16.48% and 14.85%, respectively). Meanwhile, line BC2 [F5 (Pavlotas-20/var. 'Almaz')]I1 exhibited higher productivity (by 18.11%) compared to the standard variety. The correlation analysis shows that the trait “Productivity of one plant” has a strong positive relationship with the trait “Number of fruits per plant” (rp = 0.75) and a strong negative relationship with “Average fruit width” (rp = -0.70) and “Duration of the period from mass germination to technical fruit maturity” (rp = -0.72). The selected line BC2[F5(Pavlotas-20 / var. 'Almaz')]I1 exhibited a four-day shorter period from mass germination to technical fruit maturity compared to the standard variety. Conclusions. The line BC2[F5(Pavlotas-20 / var. ' Almaz ')]I1was isolated based on the complex of quantitative traits. It underwent an additional stage of gametophytic breeding, resulting in a high adaptive potential to growing conditions.

Мета. Поліпшення генофонду культурної форми баклажана (Solanum melongena L.) завдяки міжвидовій гібридизації з видом Solanum aethiopicum L. та гаметній селекції; аналіз ліній міжвидового походження за комплексом кількісних цінних ознак, які визначають структуру врожайності. Методи. Дослідження з комплексного оцінювання ліній баклажана міжвидового походження здійснювали протягом 2021–2023 рр. в умовах захищеного ґрунту на експериментальній базі Інституту овочівництва і баштанництва НААН. Проведено фенологічні спостереження та біометричні вимірювання рослин чотирьох ліній. Стабільність прояву семи кількісних ознак за роками досліджень визначали методами варіаційної статистики (розрахунок середнього квадратичного відхилення (σ), коефіцієнта варіації (V), парної лінійної кореляції Пірсона (rp)). Результати. За результатами аналізу визначено лінії баклажана міжвидового походження, що переважали сорт-стандарт ‘Алмаз’ за рівнем і стабільністю прояву кількісних ознак. Так, F6(Павлотас-20 / с. ‘Алмаз’)I1 та ВС1[F5(Павлотас-20 / с. ‘Алмаз’)]I1 статистично достовірно перевищували сорт-стандарт за шириною плоду (на 16,48 і 14,85% відповідно); водночас лінія ВС2[F5(Павлотас-20 / с. ‘Алмаз’)]I1 переважала його за продуктивністю (на 18,11%). За даними кореляційного аналізу, ознака «продуктивність однієї рослини» мала сильний позитивний зв'язок з ознакою «кількість плодів на одній рослині» (rp = 0,75) та сильний негативний із «середньою шириною плоду» (rp = -0,70) та «тривалістю періоду від масових сходів до технічної стиглості плодів» (rp = -0,72). Виділено лінію ВС2[F5(Павлотас-20 / с. ‘Алмаз’)]I1, в якої період від масових сходів до технічної стиглості плодів тривав на чотири доби менше, як порівняти із сортом-стандартом. Висновки. За комплексом кількісних ознак виділено лінію ВС2[F5(Павлотас-20 / с. ‘Алмаз’)]I1, яка проходила додатковий етап гаметофітного добору, завдяки чому мала високий адаптивний потенціал до умов вирощування.

Мета.Дослідити історію селекції ломиносів у Національному ботанічному саду (НБС) імені М. М. Гришка НАН України; визначити основні напрями селекційної роботи з гібридними ломиносами. Результати. Встановлено, що результатом понад 16­річної селекційної роботи з ломиносами в НБС став відбір 61 перспективного гібрида (42 найперспективнішим присвоєно назви). З них найчисельнішими, згідно з розподілом за сортогрупами відповідно до сучасної класифікації Королівського садівничого товариства Великобританії, є Великоквіткові. Зокрема, Пізні Великоквіткові становлять приблизно 40% від загальної кількості, а Ранні Великоквіткові – орієнтовно 29%. Найменше серед одержаних Дрібноквіткових гібридів, приблизно 26% з яких належать до групи Viticella й один (‘Спутник’) – до Integrifolia. Відомо про можливість успішного культивування ломиносів селекції НБС як у помірному (в областях континентального й морського клімату з високим рівнем вологості), так і в субтропічному (сухому середземноморському) кліматичному поясі. Це свідчить про значний адаптивний потенціал. Висновки. За впровадження практики сталого садівництва на території України важливим є одержання сортів гібридних клематисів вітчизняної селекції. Це спричинено сумнівами стосовно пристосованості значної кількості інтродукованого сортименту цієї рослини до місцевого клімату, а тому й потребою додаткового дослідження адаптивного потенціалу. Вдале поєднання ломиносів селекції НБС різних сортогруп у вертикальному озелененні здатне забезпечити безперервність квітування – з травня до завершення сезону. Завдяки цій унікальній характеристиці можна створити не лише екологічно стійкі, а й візуально привабливі простори, які сприятимуть загальному здоров’ю та красі урбанізованого середовища. | Purpose. Investigate the history of Clematis breeding in the M. M. Gryshko National Botanical Garden (NBG), NAS of Ukraine, determine the main directions of hybrid Clematis breeding work. Results. It was established that the result of more than 16 years of breeding Clematis in the NBG was the selection of the 61 perspective hybrid, 42 of which, the most perspective, were assigned names. Of these, large­flowered varieties are the most numerous according to the distribution of variety groups in the current Royal Horticultural Society of Great Britain classification. In particular, Late Large­flowered account for about 40% of the total and Early Large­flowered for about 29%. Small­flowered hybrids make up the smaller part, of which about 26% belong to the Viticella group and one hybrid (‘Sputnik’) to the Integrifolia. The known directions of distribution of hybrid Сlematis of the NBG breeding indicate the possibility of their successful cultivation both in continental and maritime areas with a high level of humidity in the temperate zone and in the dry Mediterranean climate of the subtropical climate zone, which reveals their significant adaptive potential. Conclusions. Obtaining varieties of hybrid Clematis of domestic breeding is important for the implementation of sustainable horticulture practices on the territory of Ukraine, since a significant part of the modern introduced assortment of Clematis raises doubts about their adaptability to the local climate, and requires additional research into their adaptive potential. A successful combination in vertical landscaping of NBG­bred Clematis belonging to different varietal groups can ensure continuous flowering from May to the end of the season. These unique characteristics of Clematis ensure the creation of not only environmentally sustainable, but also visually appealing spaces that will contribute to the overall health and beauty of the urban environment.

Мета.Дослідити історію селекції ломиносів у Національному ботанічному саду (НБС) імені М. М. Гришка НАН України; визначити основні напрями селекційної роботи з гібридними ломиносами. Результати. Встановлено, що результатом понад 16­річної селекційної роботи з ломиносами в НБС став відбір 61 перспективного гібрида (42 найперспективнішим присвоєно назви). З них найчисельнішими, згідно з розподілом за сортогрупами відповідно до сучасної класифікації Королівського садівничого товариства Великобританії, є Великоквіткові. Зокрема, Пізні Великоквіткові становлять приблизно 40% від загальної кількості, а Ранні Великоквіткові – орієнтовно 29%. Найменше серед одержаних Дрібноквіткових гібридів, приблизно 26% з яких належать до групи Viticella й один (‘Спутник’) – до Integrifolia. Відомо про можливість успішного культивування ломиносів селекції НБС як у помірному (в областях континентального й морського клімату з високим рівнем вологості), так і в субтропічному (сухому середземноморському) кліматичному поясі. Це свідчить про значний адаптивний потенціал. Висновки. За впровадження практики сталого садівництва на території України важливим є одержання сортів гібридних клематисів вітчизняної селекції. Це спричинено сумнівами стосовно пристосованості значної кількості інтродукованого сортименту цієї рослини до місцевого клімату, а тому й потребою додаткового дослідження адаптивного потенціалу. Вдале поєднання ломиносів селекції НБС різних сортогруп у вертикальному озелененні здатне забезпечити безперервність квітування – з травня до завершення сезону. Завдяки цій унікальній характеристиці можна створити не лише екологічно стійкі, а й візуально привабливі простори, які сприятимуть загальному здоров’ю та красі урбанізованого середовища.

Мета. Здійснити комплексне вивчення та оцінювання нових сортів сої культурної [Glycine max (L.) Merrill] ранньої групи стиглості (тривалість періоду вегетацій – 91–110 діб) за морфологічними ознаками та основними господарсько­цінними показниками: врожайністю, вмістом олії та білка. Методи. Польові дослідження з кваліфікаційної експертизи сортів сої культурної виконували впродовж 2022–2023 рр. у десяти філіях Українського інституту експертизи сортів рослин (УІЕСР) в межах ґрунтово­кліматичних зон Степу, Лісостепу та Полісся. У процесі спиралися на чинні методики проведення кваліфікаційної експертизи сортів рослин на придатність для поширення в Україні (ПСП), визначення показників якості продукції рослинництва й відповідності сортів критеріям відмінності, однорідності та стабільності (ВОС). Результати. Здійснено оцінювання морфологічних ознак, урожайності та якості зерна нових ранньостиглих сортів української селекції, внесених до Державного реєстру сортів рослин, придатних для поширення в Україні. А саме: ‘Златопільська’, ‘Кобуко’, ‘АФК Темпо’, ‘АФК Фест’, ‘Господиня’ та ‘Санрайз’. Найурожайнішими в усіх ґрунтово­кліматичних зонах виявилися сорти ‘АФК Темпо’ (Степ – 3,25 т/га, Лісостеп – 3,64, Полісся – 3,63 т/га) та ‘Кобуко’ (Степ – 3,03 т/га, Лісостеп – 3,68, Полісся – 3,42 т/га). Водночас ‘Златопільська’, ‘Кобуко’, ‘АФК Темпо’, ‘АФК Фест’ і ‘Санрайз’ формували максимальну врожайність у Лісостепу [від 2,89 (‘Златопільська’) до 3,68 т/га (‘Кобуко’)], а ‘Господиня’ – на Поліссі (2,83 т/га). Найвищим вмістом білка в зерні відзначились ‘Златопільська’ (38,4–40,3%) та ‘Санрайз’ (37,9–40,6%), олії – ‘АФК Фест’ (23,3–24,3%). Висновки. За результатами кваліфікаційної експертизи сорти сої культурної ‘Златопільська’, ‘Кобуко’ та ‘АФК Темпо’ рекомендовано для вирощування в усіх ґрунтово­кліматичних зонах; ‘Санрайз’ – у Степу та Лісостепу; ‘Господиня’ – у Степу та на Поліссі; ‘АФК Фест’ – лише в Степу. Ліпші показники якості за вмістом білка має насіння, одержане в лісостеповій зоні, а за вмістом олії – у степовій. Досліджувані сорти сої культурної відповідають критеріям відмінності, однорідності та стабільності, а також вимогам до придатності для поширення в Україні. | Purpose. To carry out a comprehensive study and evaluation of new varieties of soybean [Glycine max (L.) Merrill] of the early maturity group (vegetation period – 91–110 days) by morphological characteristics and the main economic indicators: yield, oil and protein content. Methods. Field stu­dies on the qualification examination of soybean varieties were carried out during 2022–2023 in ten branches of the Ukrainian Institute for Plant Variety Examination (UIPVE) within the soil and climatic zones of the Steppe, Forest­Steppe and Polissia. The process was based on the existing methods of qualification examination of plant varieties for their suitability for distribution in Ukraine (VCU), determination of quality indicators of crop production and compliance of varieties with the criteria of distinctness, uniformity and stability (DUS). Results. The morphological characteristics, yield and grain quality of new early maturing varieties of Ukrainian breeding, included in the State Register of Plant Varieties Suitable for Distribution in Ukraine, were evalua­ted. Namely: ‘Zlatopilska’, ‘Kobuko’, ‘AFC Tempo’, ‘AFC Fest’, ‘Hospodynia’ and ‘Sunrise’. The most productive varieties in all soil and climate zones were ‘AFC Tempo’ (Steppe – 3.25 t/ha, Forest­Steppe – 3.64, Polissia – 3.63 t/ha) and ‘Kobuko’ (Steppe – 3.03 t/ha, Forest­Steppe – 3.68, Polissia – 3.42 t/ha). At the same time, ‘Zlatopilska’, ‘Kobuko’, ‘AFC Tempo’, ‘AFC Fest’ and ‘Sunrise’ produced the highest yields in Forest­Steppe [from 2.89 t/ha (‘Zlatopilska’) to 3.68 t/ha (‘Kobuko’)] and ‘Hospodynia’ – in Polissia (2.83 t/ha). ‘Zlatopilska’ (38.4–40.3%) and ‘Sunrise’ (37.9–40.6%) had the highest protein content in the grain and ‘AFC Fest’ (23.3–24.3%) the highest oil content. Conclusions. According to the results of the qualification examination, varieties of soybean ‘Zlatopilska’, ‘Kobuko’ and ‘AFC Tempo’ are recommended for cultivation in all soil and climatic zones; ‘Sunrise’ – in the Steppe and Forest­Steppe; ‘Hospodynia’ – in the Steppe and Polissia; ‘AFC Fest’ – only in the Steppe. Seeds produced in the Forest­Steppe zone have the best quality indicators in terms of protein content, and in terms of oil content – in the Steppe zone. The studied varieties of soybeans meet the criteria of distinctness, uniformity and stability, as well as the requirements for suitability for distribution in Ukraine.

Мета. Здійснити комплексне вивчення та оцінювання нових сортів сої культурної [Glycine max (L.) Merrill] ранньої групи стиглості (тривалість періоду вегетацій – 91–110 діб) за морфологічними ознаками та основними господарсько­цінними показниками: врожайністю, вмістом олії та білка. Методи. Польові дослідження з кваліфікаційної експертизи сортів сої культурної виконували впродовж 2022–2023 рр. у десяти філіях Українського інституту експертизи сортів рослин (УІЕСР) в межах ґрунтово­кліматичних зон Степу, Лісостепу та Полісся. У процесі спиралися на чинні методики проведення кваліфікаційної експертизи сортів рослин на придатність для поширення в Україні (ПСП), визначення показників якості продукції рослинництва й відповідності сортів критеріям відмінності, однорідності та стабільності (ВОС). Результати. Здійснено оцінювання морфологічних ознак, урожайності та якості зерна нових ранньостиглих сортів української селекції, внесених до Державного реєстру сортів рослин, придатних для поширення в Україні. А саме: ‘Златопільська’, ‘Кобуко’, ‘АФК Темпо’, ‘АФК Фест’, ‘Господиня’ та ‘Санрайз’. Найурожайнішими в усіх ґрунтово­кліматичних зонах виявилися сорти ‘АФК Темпо’ (Степ – 3,25 т/га, Лісостеп – 3,64, Полісся – 3,63 т/га) та ‘Кобуко’ (Степ – 3,03 т/га, Лісостеп – 3,68, Полісся – 3,42 т/га). Водночас ‘Златопільська’, ‘Кобуко’, ‘АФК Темпо’, ‘АФК Фест’ і ‘Санрайз’ формували максимальну врожайність у Лісостепу [від 2,89 (‘Златопільська’) до 3,68 т/га (‘Кобуко’)], а ‘Господиня’ – на Поліссі (2,83 т/га). Найвищим вмістом білка в зерні відзначились ‘Златопільська’ (38,4–40,3%) та ‘Санрайз’ (37,9–40,6%), олії – ‘АФК Фест’ (23,3–24,3%). Висновки. За результатами кваліфікаційної експертизи сорти сої культурної ‘Златопільська’, ‘Кобуко’ та ‘АФК Темпо’ рекомендовано для вирощування в усіх ґрунтово­кліматичних зонах; ‘Санрайз’ – у Степу та Лісостепу; ‘Господиня’ – у Степу та на Поліссі; ‘АФК Фест’ – лише в Степу. Ліпші показники якості за вмістом білка має насіння, одержане в лісостеповій зоні, а за вмістом олії – у степовій. Досліджувані сорти сої культурної відповідають критеріям відмінності, однорідності та стабільності, а також вимогам до придатності для поширення в Україні.