Purpose. To determine the optimal soil moisture conditions for intensive growth and high productivity of energy plantations of some willow cultivars in the conditions of Kyiv Polissya. Methods. The object of the study was the energy plantations of three willow cultivars: Salix viminalis L. cv. ‘Ternopilska’, S. triandra L. cv. ‘Yaroslava’ and S. dasyclados Wimm. cv. ‘Khors’. Plantations were created in 2009 in Boyarka forestry (Boyarka Forest Experimental Station). The soil is clayey-sandy. Plantations grew on three sites with different degrees of soil moisture: slightly-moisturized, well-moisturized and strongly-moisturized. Results. After two years of cultivation, the highest ‘plant survival rate’ was peculiar for well-moisturized soil. It was 98.5% for ‘Ternopilska’, 97.1% for ‘Yaroslava’, and 89.6% for ‘Khors’ varie­ties. The highest average height of two years old plants was observed on a well-moistened soil – 3.2±0.06 m (‘Yaroslava’ variety). ‘Ternopilska’ variety on less-wetted soil had the highest height. The plants of ‘Khors’ variety had near-the-same height, regardless of the level of soil moisture. Study of these plantations in the age of eight years, when the age of their above-the-ground part was of 5 years old, showed that ‘Yaroslava’ cultivar significantly exceeds the productivity of ‘Ternopilska’ and ‘Khors’, when grow on slightly- (122.0 t/ha) and well-moisturized soils (128.2 t/ha of raw biomass). The productivity of ‘Ternopilska’ and ‘Khors’ cultivars significantly decrease with the soil moisture increasing. ‘Ternopilska’ plantations produce 46.4 t/ha of raw cut mass after 5-year cultivation on slightly-moisturized soil, and only 19.8 t/ha on strongly-moisturized soil. ‘Khors’ variety characterized by the higher level of productivity on diffe­rent soil moistening (from 39.4 to 67.0 t/ha). Conclusions. Among the three studied cultivars of willow the highest growth and productivity indexes on clayey-sandy soils of the Kyiv Polissya has ‘Yaroslava’ cultivar. Optimal conditions for intensive growth of ‘Yaroslava’ cultivar peculiar to energy plantation on well-moisturized soils and for ‘Ternopilska’, and ‘Khors’ – on slightly-moisturized and well-moisturized soils. Over-moisturized, poorly drained soils are of little use for the efficient cultivation of energy willow raw materials. | Цель. Определить оптимальные условия увлажнения почвы для интенсивного роста и высокой продуктивности энергетических плантаций некоторых сортов ивы в условиях Киевского Полесья.Методы. Объектом исследования были созданные в 2009 г. в Боярском лесничестве Боярской лесной опытной станции энергетические плантации трех сортов ивы: корзиночной (Salix viminalis L.) ‘Тернопольская’, трёхтычинковой (S. triandra L.) ‘Ярослава’ и шерстистопобеговой (S. dasyclados Wimm.) ‘Хорс’. Поч­ва – дерновая глинисто-песчаная. Насаждения произрастали на трех участках, отличающихся степенью влажности поч­вы: слабо, хорошо и сильно увлажненная.Результаты. После двух лет выращивания наивысший показатель сохранности растений был при хорошей степени увлажнения почвы: у сорта ‘Тернопольская’ он составлял 98,5%, ‘Ярослава’ – 97,1%, ‘Хорс’ – 89,6%. Наибольшую среднюю высоту двухлетних растений имела ива трёхтычинковая ‘Ярослава’ на хорошо увлажненной почве – 3,2±0,06 м. У сорта ‘Тернопольская’ самыми высокими оказались растения, которые росли на менее обеспеченных влагой участках, тогда как растения сорта ‘Хорс’ имели примерно одинаковую высоту, независимо от уровня увлажнения почвы. Исследование этих насаждений в 8-летем возрасте, когда их наземная часть имела возраст 5 лет, показало, что сорт ‘Ярослава’, существенно превышает по продуктивности сор­та ‘Тернопольская’ и ‘Хорс’ при произрастании на слабо (122,0 т/га) и хорошо увлажненной почве (128,2 т/га сырой биомассы). Продуктивность сортов ‘Ярослава’ и ‘Хорс’ существенно уменьшается с повышением увлажненности субстрата. В частности, у первого из них на слабо увлажненной почве за 5 лет сформировалось 46,4 т/га свежесрезанной массы, а на сильно увлажненной – всего 19,8 т/га. Сорт ‘Хорс’ имел более выровненные показатели продуктивности на различных вариантах увлажнения почвы (от 39,4 до 67,0 т/га).Выводы. Среди исследуемых генотипов ивы самыми высокими показателями роста и продуктивности на дерновых глинисто-песчаных почвах Киевского Полесья отличается сорт ‘Ярослава’. Оптимальные условия для интенсивного роста энергетических плантаций этого сорта  создаются на хорошо увлажненных почвах, тогда как для сортов ‘Тернопольская’ и ‘Хорс’ – на слабо и хорошо увлажненных. Переувлажненные, плохо дренированные почвы малопригодны для эффективного выращивания энергетического ивового сырья. | Мета. Визначити оптимальні умови зволоження ґрунту для інтенсивного росту та високої продуктивності енергетичних плантацій деяких сортів верби в умовах Київського Полісся.Методи. Об’єктом дослідження були створені у 2009 р. у Боярському лісництві Боярської лісової дослідної станції енергетичні плантації трьох сортів верби: прутовидної (Salix viminalis L.) ‘Тернопільська’, тритичинкової (S. triandra L.) ‘Ярослава’ та шерстистопагінцевої (S. dasyclados Wimm.) ‘Хорс’. Ґрунт – дерновий глинисто-піщаний. Насадження зростали на трьох ділянках із різним ступенем зволоженості ґрунту: слабко-, добре- та дуже зволожений.Результати. Після двох років вирощування найвищий показник збереженості рослин був за доброго зволоження ґрунту: у сорту ‘Тернопільська’ він становив 98,5%, ‘Ярослава’ – 97,1%, ‘Хорс’ – 89,6%. Найбільшу середню висоту дворічних рослин мала верба тритичинкова ‘Ярослава’ на добре зволоженому ґрунті – 3,2±0,06 м. У сорту ‘Тернопільська’ найвищими були рослини, що зростали на менш забезпечених вологою ділянках, тоді як рослини сорту ‘Хорс’ мали приблизно однакову висоту, незалежно від рівня зволоженості ґрунту. Дослідження цих насаджень у 8-річному віці, коли їх наземна частина мала вік 5 років, виявило, що сорт ‘Ярослава’ суттєво перевищує за продуктивністю сорти ‘Тернопільська’ і ‘Хорс’ за зростання на слабко (122,0 т/га) та добре зволоженому ґрунті (128,2 т/гасирої деревної маси). Продуктивність сортів ‘Тернопільська’ і ‘Хорс’ значно зменшується з підвищенням зволоженості субстрату. Зокрема, у першого з них на слабко зволоженому ґрунті за 5 років сформувалося 46,4 т/га свіжозрізаної маси, а на найбільш зволоженому – лише 19,8 т/га. Сорт ‘Хорс’ мав більш вирівняні показники продуктивності в різних варіантах зволоженості ґрунту (від 39,4 до 67,0 т/га).Висновки. Серед досліджуваних генотипів верби найвищими показниками росту й продуктивності на дернових глинисто-піщаних ґрунтах Київського Полісся відзначається сорт ‘Ярослава’. Оптимальні умови для інтенсивного росту енергетичних плантацій цього сорту створюються на добре зволожених ґрунтах, тоді як для верби прутовидної та шерстистопагінцевої – на слабко і добре зволожених. Перезволожені, погано дреновані ґрунти є малопридатними для ефективного вирощування енергетичної вербової сировини

Мета. Визначити оптимальні умови зволоження ґрунту для інтенсивного росту та високої продуктивності енергетичних плантацій деяких сортів верби в умовах Київського Полісся. Методи. Об’єктом дослідження були створені у 2009 р. у Боярському лісництві Боярської лісової дослідної станції енергетичні плантації трьох сортів верби: прутовидної (Salix viminalis L.) ‘Тернопільська’, тритичинкової (S. triandra L.) ‘Ярослава’ та шерстистопагінцевої (S. dasyclados Wimm.) ‘Хорс’. Ґрунт – дерновий глинисто-піщаний. Насадження зростали на трьох ділянках із різним ступенем зволоженості ґрунту: слабко-, добре- та дуже зволожений. Результати. Після двох років вирощування найвищий показник збереженості рослин був за доброго зволоження ґрунту: у сорту ‘Тернопільська’ він становив 98,5%, ‘Ярослава’ – 97,1%, ‘Хорс’ – 89,6%. Найбільшу середню висоту дворічних рослин мала верба тритичинкова ‘Ярослава’ на добре зволоженому ґрунті – 3,2±0,06 м. У сорту ‘Тернопільська’ найвищими були рослини, що зростали на менш забезпечених вологою ділянках, тоді як рослини сорту ‘Хорс’ мали приблизно однакову висоту, незалежно від рівня зволоженості ґрунту. Дослідження цих насаджень у 8-річному віці, коли їх наземна частина мала вік 5 років, виявило, що сорт ‘Ярослава’ суттєво перевищує за продуктивністю сорти ‘Тернопільська’ і ‘Хорс’ за зростання на слабко (122,0 т/га) та добре зволоженому ґрунті (128,2 т/гасирої деревної маси). Продуктивність сортів ‘Тернопільська’ і ‘Хорс’ значно зменшується з підвищенням зволоженості субстрату. Зокрема, у першого з них на слабко зволоженому ґрунті за 5 років сформувалося 46,4 т/га свіжозрізаної маси, а на найбільш зволоженому – лише 19,8 т/га. Сорт ‘Хорс’ мав більш вирівняні показники продуктивності в різних варіантах зволоженості ґрунту (від 39,4 до 67,0 т/га). Висновки. Серед досліджуваних генотипів верби найвищими показниками росту й продуктивності на дернових глинисто-піщаних ґрунтах Київського Полісся відзначається сорт ‘Ярослава’. Оптимальні умови для інтенсивного росту енергетичних плантацій цього сорту створюються на добре зволожених ґрунтах, тоді як для верби прутовидної та шерстистопагінцевої – на слабко і добре зволожених. Перезволожені, погано дреновані ґрунти є малопридатними для ефективного вирощування енергетичної вербової сировини

Purpose. To provide the scientific basis for material costs, economic efficiency assess and bioenergy evaluation of “technological elements” of seed production of lettuce (Lactuca sativa L.) varieties in the conditions of Ukrainian Polissia.Methods. During the years 2013–2015 at the “Maiak” Research Station of the Institute of Vegetable and Melon Growing of the National Academy of Agra­rian Sciences of Ukraine, 12 salad varieties of different types were studied: leaf var. secalina (‘Snizhynka’, ‘Zorepad’, ‘Malakhit’, ‘Dublianskyi’), head var. capitata (‘Hodar’, ‘Smuhlianka’, ‘Dyvohrai’), romaine var. longifolia (‘Sovskyi’, ‘Scarb’) and stem var. angustana (‘Pohonych’, ‘Pastushok’, ‘Skrypal’). Results. The production of lettuce seeds is rather labour-intensive process. The largest share of expenditures in its overall structure (15–26%) takes crops care and harvesting, remunerations and costs for petrol and oil. The lettuce seed productivity (according to the varieties) was: 0,34–0,49 t/ha (leaf var.); 0.31–0.54 t/ha (head var.); 0.36–0.43 t/ha (romaine var.); 0,38–0,45 t/ha (stem var.). The highest value of the seed croppage provided the ‘Dyvohrai’ variety. The first cost for 1 kilogram of lettuce seed production varied from 36.67 to 63.87₴. The highest cost was for ‘Hodar’ variety (63.87 ₴/kg), ‘Snizhynka’ (58.24 ₴/kg) and ‘Sovskyi’ (55.0 ₴/kg), the lowest – for ‘Dyvohrai’ (36.67 ₴/kg) and ‘Dublianskyi’ (40.41 ₴/ha) varieties. The varieties, which formed a sufficiently high yield, ensured a high level of profitability: ‘Dublianskyi’  – 167%, ‘Dyvohrai’ – 142%, ‘Skarb’ – 108%, and ‘Skrypal’ – 123%. The coefficient of bioenergy efficiency of seed production of all lettuce varieties, for the non-seedling method of cultivation, was 1.2 on average, in particular for var. secalina – 1.1, var. capitata and var. longifolia – 1,2, var. angstana – 1.3.Conclusions. Calculated indicators of economic efficiency and bioenergy estimation of lettuce seed production confirm the expediency of all Lactuca sativa L. varieties cultivation for seed production purposes in the conditions of Ukrainian Polissia. | Цель. Научно обосновать структуру материальных затрат, расчета показателей экономической эффективности и биоэнергетической оценки технологических элементов производства семян сортов салата посевного Lactuca sativa L. всех разновидностей в условиях Полесья Украины.Методы. В течение 2013–2015 гг. в условиях Исследовательской станции «Маяк» Института овощеводства и бахчеводства НААН Украины исследовали 12 сортов салата посевного четырех разновидностей: листковой var. secalina (‘Сніжинка’, ‘Зорепад’, ‘Малахіт’, ‘Дублянський’), кочанный var. capitata (‘Годар’, ‘Смуглянка’, ‘Дивограй’), римский var. longifolia (‘Совський’, ‘Скарб’) и стеблевой var. angustana (‘Погонич’, ‘Пастушок’, ‘Скрипаль). Результаты. Производство семян салата посевного является достаточно трудоемким процессом. Наибольшую долю расходов в общей их структуре (15–26%) занимают уход за посевами с одновременным сбором, оплата труда и горюче-смазочные материалы. Урожайность семян салата посевного по разновидностям составляла: листовой – 0,34–0,49 т/га; кочанный – 0,31–0,54 т/га; римский – 0,36–0,43 т/га; стеблевой – 0,38–0,45 т/га. Самую высокую стоимость валового сбора семян обеспечил сорт ‘Дивограй’. Себестоимость одного килограмма семян салата посевного в среднем по разновидностям изменялась от 36,67 до 63,87 грн. Наивысшим этот показатель был у сортов ‘Годар’ (63,87 грн/кг), ‘Сніжинка’ (58,24 грн/кг) и ‘Совский’ (55,0 грн/кг), самым низким – у сортов ‘Дивограй’ (36,67 грн/кг) и ‘Дублянский’ (40,41 грн/га). Сорта культуры, которые сформировали достаточно высокую урожайность, обеспечили и высокий уровень рентабельности: ‘Дублянський’ – 167%, ‘Дивограй’ – 142%, ‘Скарб’ – 108% и ‘Скрипаль’ – 123%. Коэффициент биоэнергетической эффективности производства семян салата посевного всех разновидностей при безрассад­ном способе выращивания в среднем составлял 1,2, в частности: var. secalina – 1,1, var. capitata и var. longifolia – 1,2, var. angustana – 1,3.Выводы. Рассчитанные показатели экономической эффективности и биоэнергетической оценки производства семян салата посевного подтверждают целесообразность выращивания сортов всех его разновидностей на семенные цели в условиях Полесья Украины. | Мета. Науково обґрунтувати структуру матеріальних витрат, розрахунку показників економічної ефективності та біоенергетичної оцінки технологічних елементів виробництва насіння сортів салату посівного Lactuca sativa L. усіх різновидностей в умовах Полісся України.Методи. Упродовж 2013–2015 рр. в умовах Дослідної станції «Маяк» Інституту овочівництва і баштанництва НААН України досліджували 12 сортів салату посівного чотирьох різновидностей: листковий var. secalina (‘Сніжинка’, ‘Зорепад’, ‘Малахіт’, ‘Дублянський’), головчастий var. capitata (‘Годар’, ‘Смуглянка’, ‘Дивограй’), римський var. longifolia (‘Совський’, ‘Скарб’) та стебловий var. angustana (‘Погонич’, ‘Пастушок’, ‘Скрипаль’).Результати. Виробництво насіння салату посівного є досить трудомістким процесом. Найбільшу частку витрат у загальній їх структурі (15–26%) займає догляд за посівами з одночасним збиранням, оплата праці та пально-мастильні матеріали. Урожайність насіння салату посівного за різновидностями становила: листковий – 0,34–0,49 т/га; головчас­тий – 0,31–0,54 т/га; римський – 0,36–0,43 т/га; стебловий – 0,38–0,45 т/га. Найвищу вартість валового збору насіння забезпечив сорт ‘Дивограй’. Собівартість одного кілограма насіння салату посівного в середньому за різновидностями змінювалася від 36,67 до 63,87 грн. Найвищим цей показник був у сортів ‘Годар’ (63,87 грн/кг), ‘Сніжинка’ (58,24 грн/кг) та ‘Совський’ (55,0 грн/кг), найнижчим – у сортів ‘Дивограй’ (36,67 грн/кг) та ‘Дублянський’ (40,41 грн/га). Сорти культури, які сформували достатньо високу врожайність, забезпечили й високий рівень рентабельності: ‘Дублянський’ – 167%, ‘Дивограй’ – 142%, ‘Скарб’ – 108% та ‘Скрипаль’ – 123%. Коефіцієнт біоенергетичної ефективності виробниц­тва насіння салату посівного всіх різновидностей за безрозсадного способу вирощування в середньому становив 1,2, зокрема: var. secalina – 1,1, var. capitata та var. longifolia – 1,2, var. angustana – 1,3.Висновки. Розраховані показники економічної ефективності та біоенергетичної оцінки виробництва насіння салату посівного підтверджують доцільність вирощування сортів усіх його різновидностей на насіннєві цілі в умовах Полісся України

Мета. Науково обґрунтувати структуру матеріальних витрат, розрахунку показників економічної ефективності та біоенергетичної оцінки технологічних елементів виробництва насіння сортів салату посівного Lactuca sativa L. усіх різновидностей в умовах Полісся України. Методи. Упродовж 2013–2015 рр. в умовах Дослідної станції «Маяк» Інституту овочівництва і баштанництва НААН України досліджували 12 сортів салату посівного чотирьох різновидностей: листковий var. secalina (‘Сніжинка’, ‘Зорепад’, ‘Малахіт’, ‘Дублянський’), головчастий var. capitata (‘Годар’, ‘Смуглянка’, ‘Дивограй’), римський var. longifolia (‘Совський’, ‘Скарб’) та стебловий var. angustana (‘Погонич’, ‘Пастушок’, ‘Скрипаль’). Результати. Виробництво насіння салату посівного є досить трудомістким процесом. Найбільшу частку витрат у загальній їх структурі (15–26%) займає догляд за посівами з одночасним збиранням, оплата праці та пально-мастильні матеріали. Урожайність насіння салату посівного за різновидностями становила: листковий – 0,34–0,49 т/га; головчас­тий – 0,31–0,54 т/га; римський – 0,36–0,43 т/га; стебловий – 0,38–0,45 т/га. Найвищу вартість валового збору насіння забезпечив сорт ‘Дивограй’. Собівартість одного кілограма насіння салату посівного в середньому за різновидностями змінювалася від 36,67 до 63,87 грн. Найвищим цей показник був у сортів ‘Годар’ (63,87 грн/кг), ‘Сніжинка’ (58,24 грн/кг) та ‘Совський’ (55,0 грн/кг), найнижчим – у сортів ‘Дивограй’ (36,67 грн/кг) та ‘Дублянський’ (40,41 грн/га). Сорти культури, які сформували достатньо високу врожайність, забезпечили й високий рівень рентабельності: ‘Дублянський’ – 167%, ‘Дивограй’ – 142%, ‘Скарб’ – 108% та ‘Скрипаль’ – 123%. Коефіцієнт біоенергетичної ефективності виробниц­тва насіння салату посівного всіх різновидностей за безрозсадного способу вирощування в середньому становив 1,2, зокрема: var. secalina – 1,1, var. capitata та var. longifolia – 1,2, var. angustana – 1,3. Висновки. Розраховані показники економічної ефективності та біоенергетичної оцінки виробництва насіння салату посівного підтверджують доцільність вирощування сортів усіх його різновидностей на насіннєві цілі в умовах Полісся України

Цель. Раскрыть особенности определения критериев отличимости, однородности и стабильности новых сортов салата ромэн путем идентификации фенотипа Lactuca sativa var. longifolia L. соответственно с международными требованиями и установить морфологическую кодовую формулу официального описания, по которому проведено государственную регистрацию сорта. Методы. Полевой, метод идентификации – морфологическое описание качественных (QL), количественных (QN) и псевдокачественных (PQ) признаков, лабораторный, статистический. Экспериментальные исследования проводили в течение 2015–2017 гг. Полевые опыты закладывали в овощном севообороте Акимовской сортоиспытательной станции Запорожской области в условиях капельного орошения в соответствии с Методикой исследовательского дела в овощеводстве и бахчеводстве и Методикой проведения экспертизы сортов салата посевного Lactuca sativa L. на отличимость, однородность и стабильность. Результаты. В статье представлены результаты полевых и лабораторных исследований по идентификации сор­тов салата ромэн Lactuca sativa var. longifolia L. Сорта этой разновидности формируют продуктивный орган головку с удлиненными твердыми листьями и четко выраженной центральной жилкой, преобладающая форма в поперечном сечении эллиптическая, высота головки преимущественно более 1,5 ее диаметра. Ведь вегетативные и генеративные органы растений сортов салата ромэн и были предметом морфологического описания идентификационных признаков с последующим установлением кода проявления. Обоснованно комплексную оценку новых сортов салата ромэн по морфобиологическим и хозяйственно-ценным характеристикам. Для группировки сортов использовали признаки, которые не варьируют или очень слабо варьируют в пределах сорта: окраска семян, антоциановая окраска листьев, время начала образования цветоносных побегов, устойчивость против ложной мучнистой росы (Bremia lactucae): Изолят – Bl:16. Эти приз­наки используются отдельно или в комбинациях с другими. Выводы. Установлено, что новые сорта салата ромэн по проявлению своих морфологических характеристик отличались одним и более идентификационным признаком от общеизвестных сортов ‘Совський’ и ‘Скарб’, которые представляли на период исследований коллекцию общеизвестных сортов разновидности var. longifolia L. Новые сорта салата ромэн ‘Айвона’, ‘Баціо’, ‘Вікторінус’, ‘Галатея’, ‘Квінтус’, ‘Клаудіус’, ‘Корбана’, ‘Максимус’, ‘Овіред’, ‘Октавіус’, ‘Рафаель’ были однородными и стабильными, о чем свидетельствуют морфологические кодовые формулы, которые составили официальное описание сорта, по которому проведена государственная регистрация сорта и он включен в Реестр сортов растений Украины. | Purpose. To reveal the peculiarities of determining the criteria of distinctness, uniformity and stability of new varieties of romaine lettuce by identifying the phenotype of Lactuca sativa var. longifolia L. in accordance with international requirements and establish the morphological code formula of the official description, according to which the state registration of the variety was carried out. Methods. Field identification method – morphological description of qualitative (QL), quantitative (QN) and pseudo-qualitative (PQ) characters, laboratory, statistical. Experimental stu­dies were performed during 2015–2017. Field experiments were conducted in the vegetable crop rotation of the Yakimovska variety research station in the Zaporizhzha region under drip irrigation conditions in accordance with the Research Methodology in Vegetable Growing and Melon Growing and the Lactuca sativa L. seed lettuce varieties for distinctness, uniformity and stability. Results. The article presents the results of field and laboratory studies on the identification of varieties of romaine lettuce Lactuca sativa var. longifolia L. The varieties of this type form a productive organ head with elongated solid leaves and a distinct central vein, the predominant form in cross section is elliptical, the head height is predominantly more than 1.5 times its diameter. Insofar as the vegetative and generative organs of romen lettuce plants varieties were the subject of morphological description of identification signs with the subsequent establishment of a manifestation code. A comprehensive assessment of new varieties of romain lettuce according to morphobiological and economically valuable characteristics is substantiated. For the grouping of varie­ties, characteristics that do not vary or slightly vary within the variety were used: seed color, anthocyanin leaf color, the start time for the formation of flowering shoots, resistance to downy mildew (Bremia lactucae): Isolate – Bl:16. These signs are used alone or in combination with others. Conclusions. It was revealed that new varieties of romaine lettuce differed in their morphological characteristics by one or more identifying signs from the well-known varieties ‘Sovskyi’ and ‘Skarb’, which for the period of research represented a collection of varieties of var. longifolia L. New varieties of romaine lettuce ‘Aivona, ‘Batsio, ‘Viktorinus’, ‘Halateia’, ‘Kvintus’, ‘Klaudius’, ‘Korbana’, ‘Maksymus’, ‘Ovired’, ‘Oktavius’, ‘Rafael’ were uniform and stable, as evidenced by the morphological code formulas that made up the official description of the variety, according to which the state regi­stration of the variety was carried out and it was included in the Register of Plant Varieties of Ukraine. | Мета. Розкрити особливості визначення критеріїв відмінності, однорідності та стабільності нових сортів салату ромен шляхом ідентифікації фенотипу Lactucasativavar.longifoliaL. відповідно до міжнародних вимог, встановити морфологічні кодові формули офіційних описів, за якими було проведено державну реєстрацію сортів та/або прав на них. Методи. Польовий, метод ідентифікації – морфологічний опис якісних (QL), кількісних (QN) та псевдоякісних (PQ) ознак, лабораторний, статистичний. Експериментальні дослідження проводили впродовж 2015–2017 рр. Польові досліди закладали в овочевій сівозміні Якимівської сортодослідної станції Запорізької області за умов краплинного зрошення відповідно до Методики дослідної справи в овочівництві та баштанництві та Методики проведення експертизи сортів салату посівного LactucasativaL. на відмінність, однорідність і стабільність. Результати. У статті представлено результати польових та лабораторних досліджень з ідентифікації сортів салату ромен Lactucasativavar. longifoliaL. Сорти цієї різновидності формують продуктивний орган головку з видовженими твердими листками та чітко вираженою центральною жилкою, переважаюча форма в поперечному перерізі еліптична, висота головки переважно понад 1,5 її діаметра. Адже вегетативні та генеративні органи рослин сортів салату ромен і були предметом морфологічного опису ідентифікаційних ознак з подальшим встановленням коду прояву. Обґрунтовано комплексну оцінку нових сортів салату ромен за морфобіологічними та господарсько-цінними характеристиками. Для групування сортів використовували ознаки, які не варіюють або дуже слабко варіюють у межах сор­ту: забарвлення насінин, антоціанове забарвлення листків, час початку утворення квітконосних пагонів, стійкість проти несправжньої борошнистої роси (Bremia lactucae): Ізолят – Bl:16. Ці ознаки використовуються окремо або в комбінаціях з іншими. Проведено кластеризацію сортів салату відповідно до рекоментованих документом UPOV TG/13/11 характеристик для групування сортів салату ромен. Здійснено інтерпретацію результатів кластеризації. Висновки. Встановлено, що нові сорти салату ромен за проявом своїх морфологічних характеристик відрізнялися за однією і більше ідентифікаційними ознаками від загальновідомих сортів ‘Совський’ та ‘Скарб’, які представляли на період досліджень колекцію загальновідомих сортів різновидності var. longifolia L. Нові сорти салату ромен ‘Айвона’, ‘Баціо’, ‘Вікторінус’, ‘Галатея’, ‘Квінтус’, ‘Клаудіус’, ‘Корбана’, ‘Максимус’, ‘Овіред’, ‘Октавіус’, ‘Рафаель’ були однорідними та стабільними, про що свідчать морфологічні кодові формули, які склали офіційний опис сорту, за яким було проведено державну реєстрацію сорту і включено його до Реєстру сортів рослин України. Використання ієрархічного кластерного аналізу допомогло виявити, що сорти-кандидати відрізнялися однією і більше ідентифікаційними ознаками від загальновідомих та референсних сортів різновидності var. longifolia L.

Мета. Розкрити особливості визначення критеріїв відмінності, однорідності та стабільності нових сортів салату ромен шляхом ідентифікації фенотипу Lactucasativavar.longifoliaL. відповідно до міжнародних вимог, встановити морфологічні кодові формули офіційних описів, за якими було проведено державну реєстрацію сортів та/або прав на них. Методи. Польовий, метод ідентифікації – морфологічний опис якісних (QL), кількісних (QN) та псевдоякісних (PQ) ознак, лабораторний, статистичний. Експериментальні дослідження проводили впродовж 2015–2017 рр. Польові досліди закладали в овочевій сівозміні Якимівської сортодослідної станції Запорізької області за умов краплинного зрошення відповідно до Методики дослідної справи в овочівництві та баштанництві та Методики проведення експертизи сортів салату посівного LactucasativaL. на відмінність, однорідність і стабільність. Результати. У статті представлено результати польових та лабораторних досліджень з ідентифікації сортів салату ромен Lactucasativavar. longifoliaL. Сорти цієї різновидності формують продуктивний орган головку з видовженими твердими листками та чітко вираженою центральною жилкою, переважаюча форма в поперечному перерізі еліптична, висота головки переважно понад 1,5 її діаметра. Адже вегетативні та генеративні органи рослин сортів салату ромен і були предметом морфологічного опису ідентифікаційних ознак з подальшим встановленням коду прояву. Обґрунтовано комплексну оцінку нових сортів салату ромен за морфобіологічними та господарсько-цінними характеристиками. Для групування сортів використовували ознаки, які не варіюють або дуже слабко варіюють у межах сор­ту: забарвлення насінин, антоціанове забарвлення листків, час початку утворення квітконосних пагонів, стійкість проти несправжньої борошнистої роси (Bremia lactucae): Ізолят – Bl:16. Ці ознаки використовуються окремо або в комбінаціях з іншими. Проведено кластеризацію сортів салату відповідно до рекоментованих документом UPOV TG/13/11 характеристик для групування сортів салату ромен. Здійснено інтерпретацію результатів кластеризації. Висновки. Встановлено, що нові сорти салату ромен за проявом своїх морфологічних характеристик відрізнялися за однією і більше ідентифікаційними ознаками від загальновідомих сортів ‘Совський’ та ‘Скарб’, які представляли на період досліджень колекцію загальновідомих сортів різновидності var. longifolia L. Нові сорти салату ромен ‘Айвона’, ‘Баціо’, ‘Вікторінус’, ‘Галатея’, ‘Квінтус’, ‘Клаудіус’, ‘Корбана’, ‘Максимус’, ‘Овіред’, ‘Октавіус’, ‘Рафаель’ були однорідними та стабільними, про що свідчать морфологічні кодові формули, які склали офіційний опис сорту, за яким було проведено державну реєстрацію сорту і включено його до Реєстру сортів рослин України. Використання ієрархічного кластерного аналізу допомогло виявити, що сорти-кандидати відрізнялися однією і більше ідентифікаційними ознаками від загальновідомих та референсних сортів різновидності var. longifolia L.

Purpose. Evaluate the genotype–environment interaction and identify the spring barley breeding lines with a combination of yield performance and stability in the multi-environment trials. Methods. Twelve barley breeding lines and standard variety ‘Vzirets’ were tested in three different ecological zones of Ukraine: Central Forest-Steppe, Polissia and Northern Steppe. To characterize the genotype–environment interaction and differentiate of breeding lines for yield and adaptability, a number of the most used methods were applied: S. A. Eberhart, W. A. Russel (1966); G. Wricke (1962); C. S. Lin, M. R. Binns (1988); M. Huehn (1990); A. V. Kilchevskiy, L. V. Khotyleva (1985); V. V. Khangildin, N. A. Litvinenko (1981); J. L. Purchase et al. (2000). Graphical analysis was performed with the AMMI model. Results. The high variation in the yield performance of spring barley breeding lines was revealed, which was determined both by the ecological and the weather conditions of the years of the research. The ANOVA revealed reliable contributions from all three source of the variation: genotype, environment and genotype–environment interaction. The part of influence for environment was the highest – 93.17%. The correlation between yield and individual stability indices was determined. Some indices estimated the stability only, without considering yield level. Other indices were related with the mean yield, with the maximum or minimum its limits. The breeding lines ‘Nutans 5152’, ‘Nutans 4982’, ‘Nutans 5069’ and ‘Nutans 5093’ with the optimal combination of yield performance and stability were identified. These breeding lines were transmitted to the Ukrainian Institute of Plant Varieties Examination for the qualification examination as new spring barley varieties ‘MIP Sharm’, ‘MIP Deviz’, ‘MIP Tytul’ and ‘MIP Zakhysnyk’, res­pectively. A number of breeding lines can be used in hybridization as a source of high adaptive potential for the suitable environmental conditions: Polissia – ‘Nutans 5061’, Polissia and Forest-Steppe – ‘Nutans 5081’ and ‘Nutans 4966’, Nor­thern Steppe – ‘Deficiens 5145’. Conclusions. Conducting multi-environment trials and processing experimental data in combination with statistical indices and AMMI promotes an in-depth assessment of the genotype–environment inte­raction and the identification the best of the best genotypes at the final stages of breeding process. | Мета. Оцінити взаємодію генотип–середовище та виділити селекційні лінії ячменю ярого з поєднанням потенціалу врожайності та стабільності в багатосередовищних випробуваннях. Методи. Дванадцять селекційних ліній ячменю ярого і стандарт сорт ‘Взірець’ досліджували у трьох різних екологічних зонах України: Центральний Лісостеп, Полісся та Північний Степ. Для характеристики взаємодії генотип–середовище та диференціації селекційних ліній за врожайністю і стабільністю використали низку найбільш поширених підходів: S. A. Eberhart, W. A. Russel (1966); G. Wricke (1962); C. S. Lin, M. R. Binns (1988); M. Huehn (1990); А. В. Кільчевський, Л. В. Хотильова (1985); В. В. Хангільдин, М. А. Литвиненко (1981); J. L. Purchaseetal. (2000). Графічний аналіз проводили з використанням AMMI моделі. Результати. Виявлена сильна мінливість врожайності селекційних ліній, яка зумовлювалась як екологічними, так і погодними умовами років досліджень. Дисперсійним аналізом виявлено достовірні вклади у варіацію генотипу, середовища та їх взаємодії. Частка умов середовища суттєво переважала інші – 93,17%. Визначена кореляція між врожайністю та окремими показниками стабільності. Низка параметрів оцінює тільки стабільність без урахування рівня врожайності. Інші параметри досить сильно пов’язані з середнім рівнем врожайності, або максимальним чи мінімальним її значенням. Виділені селекційні лінії ‘Нутанс 5152’, ‘Нутанс 4982’, ‘Нутанс 5069’ та ‘Нутанс 5093’ з оптимальнішим поєднанням потенціалу врожайності та стабільності. Дані лінії передані до Українського інституту експертизи сортів рослин для проведення кваліфікаційної експертизи як нові сорти ячменю ярого ‘МІП Шарм’, ‘МІП Девіз’, ‘МІП Титул’ та ‘МІП Захисник’, відповідно. Низка селекційних ліній може бути використана в гібридизації як джерело підвищеного адаптивного потенціалу для відповідних екологічних умов: Полісся – ‘Нутанс 5061’, Полісся та Лісостепу – ‘Нутанс 5081’ та ‘Нутанс 4966’, Північного Степу – ‘Дефіцієнс 5145’. Висновки. Проведення багатосередовищних екологічних випробувань та аналіз експериментальних даних поєднуючи статистичні показники і AMMI сприяє поглибленій оцінці взаємодії генотип–середовище та виділенню кращих з кращих генотипів на завершальних етапах селекційної роботи. | Цель. Оценить взаимодействие генотип–среда и выделить селекционные линии ячменя ярового с сочетанием потенциала урожайности и стабильности в многосредовых испытаниях. Методы. Двенадцать селекционных линий ячменя ярового и стандарт сорт ‘Взірець’ исследовали в трех различных экологических зонах Украины: Центральная Лесостепь, Полесье и Северная Степь. Для характеристики взаимодействия генотип–среда и дифференциации селекционных линий по урожайности и стабильности использовали ряд наиболее распространенных подходов: S. A. Eber­hart, W. A. Russel (1966); G. Wricke (1962); C. S. Lin, M. R. Binns (1988); M. Huehn (1990); А. В. Кильчевский, Л. В. Хотылёва (1985); В. В. Хангильдин, Н. А. Литвиненко (1981);J. L. Purchase et al. (2000). Графический анализ проводили с использованием AMMI модели. Результаты. Обнаружена сильная изменчивость урожайности селекционных линий, которая обусловливалась как экологическими, так и погодными условиями лет исследований. С помощью дисперсионного анализа обнаружены достоверные вклады в вариацию генотипа, среды и их взаимодействия. Доля условий среды существенно преобладала – 93,17%. Определена корреляция между урожайностью и показателями стабильности. Ряд параметров оценивает только стабильность без учета уровня урожайности. Другие параметры довольно сильно связаны со средним уровнем урожайности, максимальным или минимальным её значением. Выделены селекционные линии ‘Нутанс 5152’, ‘Нутанс 4982’, ‘Нутанс 5069’ и ‘Нутанс 5093’ с оптимальным сочетанием потенциала урожайности и стабильности. Данные линии переданы в Украинский институт экспертизы сортов растений для проведения квалификационной экспертизы как новые сорта ячменя ярового ‘МІП Шарм’, ‘МІП Девіз’, ‘МІП Титул’ и ‘МІП Захисник’ соответственно. Ряд селекционных линий могут быть использованы в гибридизации как источники повышенного адаптивного потенциала для соответствующих экологических условий: Полесье – ‘Нутанс 5061’, Полесья и Лесостепи – ‘Нутанс 5081’ и ‘Нутанс 4966’, Северной Степи – ‘Дефіцієнс 5145’. Выводы. Проведение многосредовых экологических испытаний и анализ экспериментальных данных в сочетании со статистическими показателями и AMMI способствуют углубленной оценке взаимодействия генотип–среда и выделению лучших из лучших генотипов на завершающих этапах селекционной работы.

Abstract Clonal reproduction is common in fungi and fungal-like organisms during epidemics and invasion events. The success of clonal fungi shaped systems for their classification and some pathogens are tacitly treated as asexual. We argue that genetic recombination driven by sexual reproduction must be a starting hypothesis when dealing with fungi for two reasons: (1) Clones eventually crash because they lack adaptability; and (2) fungi find a way to exchange genetic material through recombination, whether sexual, parasexual, or hybridisation. Successful clones may prevail over space and time, but they are the product of recombination and the next successful clone will inevitably appear. Fungal pathogen populations are dynamic rather than static, and they need genetic recombination to adapt to a changing environment.

Цель. Установить особенности накопления каннабидиола и других каннабиноидных соединений в онтогенезе технической (промышленной) однодомной конопли, определить оптимальную фенологических фазу конопли, в которую целесообразно проводить уборку растений с целью получения каннабидиола для нужд фармацевтической отрасли. Методы. Полевые, лабораторные (тонкослойная хроматография), математической статистики (корреляционно-регрессионный анализ). Результаты. Приведены результаты трехлетних исследований накопления биомассы в онтогенезе растений конопли сортов ‘Гляна’, ‘ЮСО 31’ и ‘Золотоніські 15’, проявления содержания каннабидиола, тетрагидроканнабинола и канабинола в средневзвешенном образце вегетативной массы всех живых листьев и соцветия. Выводы. Наличие и интенсивность накопления определенного каннабиноидного соединения являются наследственно обусловленными признаками. Небольшое количество каннабиноидов у конопли можно идентифицировать уже на ранних стадиях развития, в частности в фазе 1–3 пар настоящих листьев. На основе теоретических расчетов и согласно проведенных исследований установлено, что оптимальным периодом для сбора биомассы конопли медицинского направления использования с последующим выделением из нее каннабидиола является период от полного цветения до фазы биологической спелости. В отдельных семей сорта ‘Гляна’, с которыми проводилась селекционная работа в направлении повышения содержания каннабидиола, можно получить около 5,808 г/м2, сорта ‘ЮСО 31’ – 1,528 г/м2, сорта ‘Золотоніські 15’ – 1,563 г/м2 данного вещества. Соцветия конопли содержат гораздо больше каннабиноидных соединений по сравнению с листьями, но ввиду их доли в общей биомассе растений можно утверждать, что и соцветия, и листья в равной степени пригодны для использования в качестве источника каннабидиола. Использование технической (промышленной) конопли в медицинской (фармацевтической) отраслях является перспективным, но при условии целенаправленной селекционной работы. | Purpose. To find out the specifics of cannabidiol and other cannabinoid compounds accumulation during the ontogenesis of industrial monoecious hemp (i); to determine the optimal phenological stage of harvesting for the purpose of obtaining cannabidiol for pharmaceutical purposes (ii); to find out the prospects of using hemp for the needs of pharmaceutical industry (iii).Methods. Field, labo­ratory (thin-layer chromatography), statistics (correlation and regression analysis).Results. The results of three-year research on the dynamics of biomass accumulation in the ontogenesis of hemp plants of the ‘Hliana’, ‘USO 31’ and ‘Zolotoniski 15’ varieties are presented. The manifestation of the content of cannabidiol, tetrahydrocannabinol and cannabinol is given not in terms of their maximum content (using the analysis of apical parts of plants or female flo­wers) but using a weighted average sample of the vegetative mass from all live leaves and inflorescences.Conclusions. The presence and intensity of certain cannabinoid compound accumulation are the hereditary signs. A small number of cannabinoids in hemp can be identified already at early stages of development, in particular at the 1–3 true leaf pairs stage. On the basis of theoretical calculations and in accordance with the described research methodology, it was found that the optimal period for harvesting biomass of pharmaceutical hemp with subsequent release of cannabidiol is the period from full flowering to the stage of biological maturity. Certain families of the ‘Hliana’ variety involved into selection for increasing cannabidiol content can produce about 5.808 g/m2 of the active substance. The families of variety ‘USO 31’ can produce 1.528 g/m2 and the ‘Zolotoniski 15’ 1.563 g/m2 of the active substance. Inflorescences of hemp contain much more cannabinoid compounds compared to leaves; however, taken into account their shares in the total biomass of plants, it can be argued that inflorescences and leaves are equally suitable for use as a source of cannabidiol. The use of industrial hemp in the pharmaceutical industry is promising but on the assumption of the target breeding | Мета. Встановити особливості накопичення канабідіолу та інших канабіноїдних сполук під час онтогенезу технічних (промислових) однодомних конопель, визначити оптимальну фенологічну фазу конопель, у яку доцільно проводити збирання рослин з метою отримання канабідіолу для потреб фармацевтичної галузі.Методи. Польові, лабораторні (тонкошарова хроматографія), математичної статистики (кореляційно-регресійний аналіз).Результати. Наведено результати трирічних досліджень із вивчення накопичення біомаси в онтогенезі рослин конопель сортів ‘Гляна’, ‘ЮСО 31’ і ‘Золотоніські 15’, вмісту канабідіолу, тетрагідроканабінолу і канабінолу в середньозваженому зразку вегетативної маси усіх живих листків і суцвіття.Висновки. Наявність та інтенсивність накопичення певної канабіноїдної сполуки є спадково обумовленими ознаками. Невелику кількість канабіноїдів у конопель можна ідентифікувати вже на ранніх стадіях розвитку, зокрема у фазі 1–3 пар справжніх листків. На основі теоретичних розрахунків і згідно проведених досліджень установлено, що оптимальним періодом для збирання біомаси конопель медичного напряму використання та подальшого виділення канабідіолу є період від повного цвітіння до фази біологічної стиглості. У окремих сімей сор­ту ‘Гляна’, з якими проводилась селекційна робота у напрямі підвищення вмісту канабідіолу, можна отримати близько 5,808 г/м2, сорту ‘ЮСО 31’ – 1,528 г/м2, сорту ‘Золотоніські 15’ – 1,563 г/м2 даної речовини. Суцвіття конопель містять набагато більше канабіноїдних сполук, порівняно з листками, але зважаючи на їх частку в загальній біомасі рослин, можна стверджувати, що і суцвіття, і листки однаковою мірою придатні для використання як джерела канабідіолу. Використання технічних (промислових) конопель у медичній (фармацевтичній) галузях є перспективним, але за умови цілеспрямованої селекційної роботи.

Purpose. To study the effect of AKM plant growth regulator on growth, development and yield formation of sunflower (Helianthus annuus L.) hybrids in hybridization plots under the conditions of the Southern Steppe zone of Ukraine. Methods. Laboratory tests, field study, statistical evaluation. Results. The results of studies devoted to determining the optimal AKM concentration for the treatment of seeds of the maternal and paternal lines, the effect of AKM on field germination, biometric parameters of sunflower plants, seed quality (F1) and yield are presented. Three hybrids of the Ukrainian selection, such as ‘Alpha’, ‘Logos’ and ‘Persei’ were studied during 2014–2016. Optimal concentration of AKM (0.0015 g/l) was defined. The vigor of seeds processed by AKM was higher than in check variety by 0.8–12.8 р.р. (♂); 0.4–10.7 p.p. (♀), laboratory germination – by 2.3–6.1 p.p. (♂); 3.5–6.2 p.p. (♀). In 2016, the sunflower plant height for all variants exceeded this parameter to be obtained for other years of the study. This could be explained by the fact that HTC in 2016 for the BBCH 00–39 period was 1.4 times higher than in 2015. In general, hybrids as the studied factor considerably influenced sunflower yield, and the share of the hybrid (factor A) influence is 33%. This should be considered when selecting hybrids for sunflower cultivation technologies in the Steppe zone of Ukraine. Conclusions. Hydrothermal conditions of the year had the maximum impact on the formation of seed quality and yield of sunflower plants of the hybrids under study, but when using AKM growth regulator for presowing seed treatment, this negative impact was reduced by an average of 23%.

Мета. Розглянути етапи створення та характеристику нового сорту ‘Горлиця миронівська’ за біологічними властивостями та господарсько-цінними ознаками. Методи. Польовий, математично-статистичний. Результати. Сорт створено методом гібридизації за схрещування сортів ‘Деметра’ та ‘Кримка одеська’. Генеалогія сорту включає генотипи пшениць Західної Європи ‘NS-2699’ (Югославія), ‘Sadovo syper’ (Болгарія), ‘MV-103’ (Угорщина) та ‘Московская 60’ (Росія), а також селекції Миронівського інституту пшениці імені В. М. Ремесла – ‘Лютесценс 10795’ (синонім сорту ‘Миронівська 27’). Різновид сорту – еритроспермум. Дослідженнями в МІП та закладах Українського інституту експертизи сортів рослин встановлено, що сорт ‘Горлиця миронівська’ є стійким проти вилягання, осипання та посухи. За роки досліджень він проявив стійкість проти борошнистої роси та бурої іржі (8,3–8,7 бала), кореневих гнилей (8,1–8,4 бала) та фузаріозу колосу (8,1–8,7 бала). Потенціал продуктивності сорту високий – 10,6–10,9 т/га. За показниками якості зерна – це цінна пшениця. Кращими попередниками за вирощування сорту є кукурудза на силос, сидеральний пар (гірчиця) та горох. За сівби 25 вересня та 5 жовтня сорт виявив вагомі результати та найбільші переваги по всіх попередниках, крім кукурудзи на силос. Висновки. Встановлено, що сорт має ряд господарсько-цінних ознак і властивостей, завдяки яким він генетично здатний компенсувати високими врожаями затрати на його вирощування.

Цель. Рассмотреть этапы создания и характеристику нового сорта ‘Горлыця Мыронивська’ по биологическим свойствам и хозяйственно-ценным признакам. Методы. Полевой, математико-статистический. Результаты. Сорт создан методом гибридизации от скрещивания сортов ‘Деметра’ и ‘Крымка одесская’. Генеалогия сорта включает генотипы пшениц Западной Европы ‘NS-2699’ (Югославия), ‘Sadovo syper’ (Болгария), ‘MV-103’ (Венгрия) и ‘Московская 60’ (Россия), а также селекции Мироновского института пшеницы имени В. Н. Ремесло (МИП) ­– ‘Лютесценс 10795’ (синоним сорта ‘Мироновская 27’). Разновидность сорта – эритроспермум. Исследованиями в МИП и учреждениях Украинского института экспертизы сортов растений установлено, что сорт устойчив к полеганию, осыпанию и засухе. За годы исследований проявил устойчивость к мучнистой росе и бурой ржавчине (8,3–8,7 балла), корневым гнилям (8,1–8,4 балла) и фузариозу колоса (8,1–8,7 балла). Потенциал продуктивности сорта высокий – 10,6–10,9 т/га. За показателями качества зерна – ценная пшеница. Лучшими предшественниками для сорта являются кукуруза на силос, сидеральный пар (горчица) и горох. При посеве 25 сентября и 5 октября сорт показал весомые результаты и наиболее высокие преимущества по всем предшественникам, за исключением кукурузы на силос. Выводы. Установлено, что сорт обладает комплексом хозяйственно-ценных признаков и свойств, благодаря которым генетически способен компенсировать высокой продуктивностью затраты на его выращивание. | Purpose. To consider the stages of creation and cha­racteristics of a new variety ‘Horlytsia myronivska’ for biological properties and economic characters. Methods. Field, mathematical and statistical ones. Results. The variety was created by the method of hybridization from crossing the varieties of ‘Demeter’ and ‘Krymka odeska’. Genealogy of the variety includes the genotypes of varieties of the Wes­tern Europe ‘NS-2699’ (Yugoslavia), ‘Sadovo syper’ (Bulga­ria), ‘MV-103’ (Hungary), ‘Moscowska 60’ (Russia) and bred by the V. M. Remeslo Myronivka Institute of Wheat (MIW) ‘Lutescens 10795’ (synonym of ‘Mironivska 27’). It belongs to erythrospermum subvariety. During studies in МІW and establishments of the Ukrainian Institute of Variety Exa­mination it was established that the variety is resistant to lodging, shedding and drought. Over the years of investigation, the variety showed resistance to powdery mildew and brown rust (8.3–8.7 points), root rot (8.1–8.4 points) and fusarium spike (8.1–8.7 points). The productivity potential of the variety is high (10.6–10.9 t/ha). Wheat is valuable for indicators of grain quality. The best predecessors for the variety are corn for green fodder, green-manured fallow (mustard) and peas. During sowing on September 25 and October 5, the variety showed significant results and the highest advantages for all predecessors, with the exception of maize for silage. Conclusions. It is established that the variety had a set of economic characters and properties, due to which it is genetically able to compensate the high production costs for its growing. | Мета. Розглянути етапи створення та характеристику нового сорту ‘Горлиця миронівська’ за біологічними властивостями та господарсько-цінними ознаками. Методи. Польовий, математично-статистичний. Результати. Сорт створено методом гібридизації за схрещування сортів ‘Деметра’ та ‘Кримка одеська’. Генеалогія сорту включає генотипи пшениць Західної Європи ‘NS-2699’ (Югославія), ‘Sadovo syper’ (Болгарія), ‘MV-103’ (Угорщина) та ‘Московская 60’ (Росія), а також селекції Миронівського інституту пшениці імені В. М. Ремесла – ‘Лютесценс 10795’ (синонім сорту ‘Миронівська 27’). Різновид сорту – еритроспермум. Дослідженнями в МІП та закладах Українського інституту експертизи сортів рослин встановлено, що сорт ‘Горлиця миронівська’ є стійким проти вилягання, осипання та посухи. За роки досліджень він проявив стійкість проти борошнистої роси та бурої іржі (8,3–8,7 бала), кореневих гнилей (8,1–8,4 бала) та фузаріозу колосу (8,1–8,7 бала). Потенціал продуктивності сорту високий – 10,6–10,9 т/га. За показниками якості зерна – це цінна пшениця. Кращими попередниками за вирощування сорту є кукурудза на силос, сидеральний пар (гірчиця) та горох. За сівби 25 вересня та 5 жовтня сорт виявив вагомі результати та найбільші переваги по всіх попередниках, крім кукурудзи на силос. Висновки. Встановлено, що сорт має ряд господарсько-цінних ознак і властивостей, завдяки яким він генетично здатний компенсувати високими врожаями затрати на його вирощування.

Мета. Оцінити генетичне різноманіття сортів ріпаку за допомогою SSR-маркерів для створення селекційного матеріалу із застосуванням його в комплексній селекції in vitro на посухо- та солестійкість. Методи. ПЛР аналіз, кластерний аналіз. Результати. Наведено результати досліджень поліморфізму сортів ріпаку на основі моле­кулярно-генетичних маркерів. У результати аналізу сор­тів ріпаку за досліджуваними маркерами виявили 41 алель, тобто в середньому 10,3 алелі на маркер. Кількість поліморфних локусів за чотирма мікросателітними маркерами (Ra3-H09, Na12-A02, FITO-063 та Na10-B07) складала 24 локуси. Рівень поліморфізму для досліджуваних сортів у середньому становив 51%: найвищий рівень (87%) відмічений для маркера Na12-A02, найнижчий (33%) – FITO-063. Відповідно до отриманого розподілу найбільшою частотою за SSR маркером Ra3-H09 вирізнялась алель розміром 117 п.н., яку ідентифіковано у трьох сортів: ‘Сенатор Люкс’, ‘Дангал’ та ‘Чорний велетень’. Виявлено, що за маркером Ra3-H09 унікальним для досліджуваних сортів виявились алелі з частотою 0,06 та розмірами 135 п.н. у сорту ‘Аліот’ та 156 п.н. у сорту ‘Кліфф’. За маркером FITO-063 ідентифіковано найменшу кількість алелів (5), при цьому розподіл частот варіював від 0,11 до 0,33. Унікальними алелями за маркеромFITO-063 виявились алелі розміром 258 та 273 п.н. з частотою 0,11 у сортів ‘Герос’ та ‘Чорний велетень’ відповідно. Найбільшу кількість алелів було отримано за допомогою маркеру Na12-A02. Відповідно до отриманого розподілу найбільше значення частоти (0,11) мали алелі розміром 158 та 192 п.н. За маркером Na10-B07 з частотою 0,04 було ідентифіковано три алеля. Вказані алелі розмірами 144, 156 та 194 п.н. виявили у сортів ‘Кліфф’, ‘Герос’ та ‘Нельсон’. У результаті кластерного аналізу отримано чотири кластери: ‘Сенатор Люкс’ та ‘Дангал’, ‘НК Технік’ та ‘НК Петрол’, ‘Герос’ та ‘Аліот’, ‘Кліфф’ та ‘Нельсон’. Відмічено, що сорт ‘Чорний велетень’ не належить до жодного кластеру. Встановлено, що найбільш віддаленими виявились сорти ‘Кліфф’ та ‘Нельсон’ із значенням генетичних дистанцій 3.32. Найбільш подібними за чотирма досліджуваними SSR маркерами виявились сорти іноземної селекції‘НК Технік’ та ‘НК Петрол’ зі значенням генетичних дистанцій між ними 1.41. Інші сорти мають відмінності за щонайменше одним маркером. Висновки. Застосування системи із чотирьох мікросателітних маркерів забезпечує оцінку сортового різноманіття ріпаку для комплексної селекції in vitro на посухо- та солестійкість.

Мета. Оцінити генетичне різноманіття сортів ріпаку за допомогою SSR-маркерів для створення селекційного матеріалу із застосуванням його в комплексній селекції in vitro на посухо- та солестійкість. Методи. ПЛР аналіз, кластерний аналіз. Результати. Наведено результати досліджень поліморфізму сортів ріпаку на основі моле­кулярно-генетичних маркерів. У результати аналізу сор­тів ріпаку за досліджуваними маркерами виявили 41 алель, тобто в середньому 10,3 алелі на маркер. Кількість поліморфних локусів за чотирма мікросателітними маркерами (Ra3-H09, Na12-A02, FITO-063 та Na10-B07) складала 24 локуси. Рівень поліморфізму для досліджуваних сортів у середньому становив 51%: найвищий рівень (87%) відмічений для маркера Na12-A02, найнижчий (33%) – FITO-063. Відповідно до отриманого розподілу найбільшою частотою за SSR маркером Ra3-H09 вирізнялась алель розміром 117 п.н., яку ідентифіковано у трьох сортів: ‘Сенатор Люкс’, ‘Дангал’ та ‘Чорний велетень’. Виявлено, що за маркером Ra3-H09 унікальним для досліджуваних сортів виявились алелі з частотою 0,06 та розмірами 135 п.н. у сорту ‘Аліот’ та 156 п.н. у сорту ‘Кліфф’. За маркером FITO-063 ідентифіковано найменшу кількість алелів (5), при цьому розподіл частот варіював від 0,11 до 0,33. Унікальними алелями за маркеромFITO-063 виявились алелі розміром 258 та 273 п.н. з частотою 0,11 у сортів ‘Герос’ та ‘Чорний велетень’ відповідно. Найбільшу кількість алелів було отримано за допомогою маркеру Na12-A02. Відповідно до отриманого розподілу найбільше значення частоти (0,11) мали алелі розміром 158 та 192 п.н. За маркером Na10-B07 з частотою 0,04 було ідентифіковано три алеля. Вказані алелі розмірами 144, 156 та 194 п.н. виявили у сортів ‘Кліфф’, ‘Герос’ та ‘Нельсон’. У результаті кластерного аналізу отримано чотири кластери: ‘Сенатор Люкс’ та ‘Дангал’, ‘НК Технік’ та ‘НК Петрол’, ‘Герос’ та ‘Аліот’, ‘Кліфф’ та ‘Нельсон’. Відмічено, що сорт ‘Чорний велетень’ не належить до жодного кластеру. Встановлено, що найбільш віддаленими виявились сорти ‘Кліфф’ та ‘Нельсон’ із значенням генетичних дистанцій 3.32. Найбільш подібними за чотирма досліджуваними SSR маркерами виявились сорти іноземної селекції‘НК Технік’ та ‘НК Петрол’ зі значенням генетичних дистанцій між ними 1.41. Інші сорти мають відмінності за щонайменше одним маркером. Висновки. Застосування системи із чотирьох мікросателітних маркерів забезпечує оцінку сортового різноманіття ріпаку для комплексної селекції in vitro на посухо- та солестійкість. | Purpose. To assess the genetic diversity of rapeseed varieties using SSR markers in order to create breeding material and use that material in complex in vitro selection for drought and salt tolerance. Methods. PCR analysis, cluster analysis. Results. The results of analysis of rapeseed varieties polymorphism based on molecular-genetic markers is presented.As a result of the analysis of rapeseed varieties, 41 alleles were detected using the studied markers, that is, an average of 10.3 alleles per marker. The number of polymorphic loci identified by four microsatellite markers (Ra3-H09, Na12-A02, FITO-063 and Na10-B07) was 24. The polymorphism level of the studied varieties was 51% on average and varied between 33% (identified by FITO-063) and 87% (identified by Na12-A02). According to the frequency distribution of the obtained alleles, the highest frequency by SSR marker Ra3-H09 had a 117 bp allele identified in three varieties: ‘Senator Liuks’, ‘Danhal’ and ‘Chornyi Veleten’. It was found that the unique alleles identified by Ra3-H09 were the alleles at a frequency of 0.06 and size of 135 bp (variety ‘Aliot’) and 156 bp (variety ‘Kliff’). FITO-063 marker identified the smallest number of alleles (5) at a frequency distribution ranging from 0.11 to 0.33. The unique alleles identified by FITO-063 marker were the ones at a frequency of 0.1 and size of 258 bp (variety ‘Geros’) and 273 bp (variety ‘Chornyi Veleten’). The maximum number of alleles was obtained using Na12-A02 marker. The distribution showed the highest frequency (0.11) for the 158 bp and 192 bp alleles. Using Na10-B07 marker, three alleles were identified at a frequency of 0.04. These 144, 156 and 194-bp alleles were found in varieties ‘Kliff’, ‘Geros’ and ‘Nelson’. Cluster analysis revealed four variety clusters: ‘Senator Liuks’ and ‘Danhal’, ‘NK Technik’ and ‘NK Petrol’, ‘Geros’ and ‘Aliot’, ‘Kliff’ and ‘Nelson’. ‘Chornyi Veleten’ variety did not enter any cluster. The most distant varieties are ‘Kliff’ and ‘Nelson’ with a genetic distance value of 3.32. Foreign varieties ‘NK Technik’ and ‘NEC Petrol’ with the value of genetic distances between them equal 1.41 appeared to be the most similar by the four studied SSR markers. Other varieties differed by at least one marker. Conclusions. Consequently, using the set of four microsatellite markers provides an assessment of rapeseed varietal diversity that can be used in complex in vitro selection for drought and salt tolerance. | Цель. Оценить генетическое разнообразие сортов рапса с помощью SSR маркеров для создания селекционного материала с применением его в комплексной селекцииin vitro на засухо- и солеустойчивость. Методы. ПЦР анализ, кластерный анализ. Результаты. Приведены результаты исследований полиморфизма сортов рапса на основе молекулярно-генетических маркеров. В результате анализа сортов рапса по испытуемым маркерам обнаружили 41 аллель, то есть в среднем 10,3 аллелей на маркер. Количество полиморфных локусов по четырем микросателитным маркерам (Ra3-H09, Na12-A02, FITO-063 и Na10-B07) составляло 24 локуса. Уровень полиморфизма изучаемых сортов в среднем составляет 51%: самый высокий уровень (87%) отмечен для маркера Na12-A02, самый низкий (33%) – FITO-063. В соответствии с полученным распределением наибольшей частотой по SSR маркеру Ra3-H09 отличалась аллель размером 117 п.н., которую идентифицировано у трех сортов: ‘Сенатор Люкс’, ‘Дангал’ и ‘Черный велетень’. Выявлено, что по маркеру Ra3-H09 уникальным для изучаемых сортов оказались аллели с частотой 0,06 и размерами 135 п.н. у сорта ‘Алиот’ и 156 п.н. у сорта ‘Клифф’. По маркеру FITO-063 идентифицировано наименьшее количество аллелей (5), при этом распределение частот варьировало от 0,11 до 0,33. Уникальными аллелями по маркеру FITO-063 оказались аллели размером 258 и 273 п.н. с частотой 0,11 у сортов ‘Герос’ и ‘Черный велетень’ соответственно. Наибольшее количество аллелей было получено с помощью маркера Na12-A02. В соответствии с полученным распределением наибольшее значение частоты (0,11) было у аллелей размером 158 и 192 п.н. По маркеру Na10-B07 с частотой 0,04 было идентифицировано три аллеля. Указанные аллели размерами 144, 156 и 194 п.н. обнаружили у сортов ‘Клифф’, ‘Герос’ и ‘Нельсон’. В результате кластерного анализа получено четыре кластера: ‘Сенатор Люкс’ и ‘Дангал’, ‘НК Техник’ и ‘НК Петрол’, ‘Герос’ и ‘Алиот’, ‘Клифф’ и ‘Нельсон’. Отмечено, что сорт ‘Черный велетень’ не принадлежит ни к одному кластеру. Установлено, что наиболее удаленными оказались сорта ‘Клифф’ и ‘Нельсон’ со значением генетических дистанций 3.32. Наиболее подобными по четырем исследуемыми SSR маркерами оказались сорта иностранной селекции ‘НК Техник’ и ‘НК Петрол’ со значением генетических дистанций между ними 1.41. Другие сорта имеют различия по крайней мере по одному маркеру. Выводы. Таким образом, применение системы из четырех микросателлитных маркеров обеспечивает оценку сортового разнообразия рапса для комплексной селекции in vitro на засухо- и солеустойчивость.

Мета. Проаналізувати сортове різноманіття колекції декоративних рослин родини Тонконогових (Poaceae Barthart), інтродукованих у Національному ботанічному саду імені М. М. Гришка НАН України та визначити його морфобіологічний потенціал. Методи. Інтродукційні дослідження, фенологічні спостереження, морфометрія, статистична обробка результатів. Результати. Досліджено сортове різноманіття колекції декоративних злаків у Національному ботанічному саду імені М. М. Гришка НАН України. Виділено групи сортів за сезонним ритмом розвитку: початком весняного відростання, цвітінням та настанням фази плодоношення. Вивчення морфологічних показників сортів злакових трав дало змогу виділити низько-, середньо- та високорослі культивари. Серед низькорослих рослин родини Тонконогових можна виокремити групи сортів із весняним та літнім цвітінням. Середньорослі трави представлені сортами з весняним, літнім та осіннім цвітінням. Генеративні пагони понад 200 см формують високорослі сорти роду Miscanthus, а рослини Arundo donax ‘Versicolor’ в умовах інтродукції викидають пагони 220,6±6,5 см заввишки. Серед високорослих злаків у колекції Національного ботанічного саду відсутні сорти з весняним періодом квітування. Висновки. Сорти з раннім (кінець березня – початок квітня) та середнім (середина квітня) періодом відростання характеризуються весняним та ранньолітнім періодом цвітіння. Рослини з пізнім (кінець квітня – початок травня) періодом відростання зацвітають наприкінці серпня – на початку жовтня. Установлено, що в умовах Лісостепу та Полісся України високою пагоноутворювальною здатністю відзначаються сорти родів: Festuca, Melica, Miscanthus, Molinia, Stipa, Panicum. Зафіксовано високу продуктивність цвітіння для Miscanthus sinensis ‘Kleine Fontane’, M. sinensis ‘Kleine Silberspinne’, M. sinensis ‘Zebrinus’, M. sinensis ‘Apache’, Melica altissima ‘Atropurpurea’, M. altissima ‘Alba’, Molinia caerulea ‘Nana Variegata’, Stipa calamagrostis ‘Lemperg’. Підібраний асортимент низько-, середньо- та високорослих злакових трав із різними термінами квітування та забарвлення листкової пластинки дає змогу рекомендувати їх для різних варіантів озеленення в умовах України.

Цель. Проанализировать сортовое разнообразие коллекции декоративных растений семейства Мятликовых (Poaceae Barthart), интродуцированных в Национальном ботаническом саду имени Н. Н. Гришко НАН Украины, определить его морфобиологический потенциал. Методы. Интрокдуционные исследования, фенологические наблюдения, морфометрия, статистическая обработка результатов. Результаты. Исследовано сортовое разнообразие декоративных злаков в Национальном ботаническом саду имени Н. Н. Гришко НАН Украины. Выделены группы сор­тов за сезонным ритмом развития: началом весеннего отрастания, цветением и началом фазы плодоношения. Изучение морфологических показателей сортов злаковых трав позволило выделить низко-, средне- и высокорослые культивары. Среди низкорослых растений семейства Мятликовые можно вычленить группы сортов с весенним и летним цветением. Среднерослые травы представлены сортами с весенним, летним и осенним периодом цветения. Генеративные побеги более 200 cм формируют высокорослые сорта рода Miscanthus, а растения Arundo donax ‘Versicolor’ в условиях интродукции выбрасывают побеги 220,6±6,5 см высотой. Среди высокорослых злаков в коллекции Национального ботанического сада имени Н. Н. Гришко НАН Украины отсутствуют сорта с весенним периодом цветения. Выводы. Сорта с ранним (конец марта – начало апреля) и средним (середина апреля) периодом отрастания характеризируются весенним и раннелетним периодом цветения. Растения с поздним (конец апреля – начало мая) периодом отрастания зацветают в конце августа – начале октября. Установлено, что в условиях Лесостепи и Полесья Украины высокой побегообразующей способностью отличаются сорта родов: Festuca, Melica, Miscanthus, Molinia, Stipa, Panicum. Зафиксирована высокая продуктивность цветения для M. sinensis ‘Kleine Fontane’, M. sinensis ‘Kleine Silberspinne’, M. sinensis ‘Zebrinus’, M. sinensis ‘Apache’, Melica altissima ‘Atropurpurea’, M. altissima ‘Alba’, Molinia caerulea ‘Nana Variegata’, Stipa calamagrostis ‘Lemperg’. Подобранный ассортимент низко-, средне- и высокорослых злаковых трав с разными сроками цветения и окраской листьев позволяет рекомендовать их для различных вариантов озеленения в условиях Украины. | Мета. Проаналізувати сортове різноманіття колекції декоративних рослин родини Тонконогових (Poaceae Barthart), інтродукованих у Національному ботанічному саду імені М. М. Гришка НАН України та визначити його морфобіологічний потенціал. Методи. Інтродукційні дослідження, фенологічні спостереження, морфометрія, статистична обробка результатів. Результати. Досліджено сортове різноманіття колекції декоративних злаків у Національному ботанічному саду імені М. М. Гришка НАН України. Виділено групи сортів за сезонним ритмом розвитку: початком весняного відростання, цвітінням та настанням фази плодоношення. Вивчення морфологічних показників сортів злакових трав дало змогу виділити низько-, середньо- та високорослі культивари. Серед низькорослих рослин родини Тонконогових можна виокремити групи сортів із весняним та літнім цвітінням. Середньорослі трави представлені сортами з весняним, літнім та осіннім цвітінням. Генеративні пагони понад 200 см формують високорослі сорти роду Miscanthus, а рослини Arundo donax ‘Versicolor’ в умовах інтродукції викидають пагони 220,6±6,5 см заввишки. Серед високорослих злаків у колекції Національного ботанічного саду відсутні сорти з весняним періодом квітування. Висновки. Сорти з раннім (кінець березня – початок квітня) та середнім (середина квітня) періодом відростання характеризуються весняним та ранньолітнім періодом цвітіння. Рослини з пізнім (кінець квітня – початок травня) періодом відростання зацвітають наприкінці серпня – на початку жовтня. Установлено, що в умовах Лісостепу та Полісся України високою пагоноутворювальною здатністю відзначаються сорти родів: Festuca, Melica, Miscanthus, Molinia, Stipa, Panicum. Зафіксовано високу продуктивність цвітіння для Miscanthus sinensis ‘Kleine Fontane’, M. sinensis ‘Kleine Silberspinne’, M. sinensis ‘Zebrinus’, M. sinensis ‘Apache’, Melica altissima ‘Atropurpurea’, M. altissima ‘Alba’, Molinia caerulea ‘Nana Variegata’, Stipa calamagrostis ‘Lemperg’. Підібраний асортимент низько-, середньо- та високорослих злакових трав із різними термінами квітування та забарвлення листкової пластинки дає змогу рекомендувати їх для різних варіантів озеленення в умовах України. | Purpose. To analyze the varietal diversity of the ornamental Poaceae collection introduced in the M. M. Hryshko National Botanical Garden of the National Academy of Sciences of Ukraine, to determine its morphobiological potential. Methods. Introduction studies, phenological observations, morphometry, statistical processing. Results. The cultivars diversity of ornamental grasses in the M. M. Hrysh­ko National Botanical Garden of the National Academy of Sciences of Ukraine has been studied. Groups of cultivars for the seasonal rhythm of development (spring growth beginning, flowering and the beginning of the fruiting phase) have been selected. The study of morphological parameters of ornamental grasses made it possible to distinguish low, medium and tall cultivars in height. Among the low grasses, cultivars groups with spring and summer flowering can be identified. Medium grasses are represented by cultivars with spring, summer and autumn flowering period. Flowering shoots of more than 200 cm produce tall varieties of the genus Miscanthus. Plants of Arundo donax ‘Versicolor’ produce shoots 220.6±6.5 cm in the conditions of introduction. Tall cultivars with a spring flowering period are absent in the collection of ornamental grasses. Conclusions. Cultivars with early (late March – early April) and medium (mid-April) period of growth are characterized by spring and early summer flowering period. Plants with late (late April – early May) period of growth are blooming in late August – early October. It was found that cultivars of genus: Festuca, Melica, Miscanthus, Molinia, Stipa, Panicum have a high ability to form shoots in the Forest-Steppe and Polissya of Ukraine. High flowering productivity was recorded for M. sinensis ‘Kleine Fontane’, M. sinensis ‘Kleine Silberspinne’, M. sinensis ‘Zebrinus’, M. sinensis ‘Apache’, Melica altissima ‘Atropurpurea’, M. altissima ‘Alba’, Molinia caerulea ‘Nana Variegata’, Stipa calamagrostis ‘Lemperg’. The selected assortment of low, medium and tall grasses with different periods of flowering and coloring of the leaves allows them to be recommended for various types of landscaping in the conditions of Ukraine.

Мета. Всебічно оцінити інтродуковані зразки пшениці м’якої озимої з міжнародного розсадника 20th FAWWON-SA різного еколого-географічного походження в умовах південної частини Лісостепу України за комплексом показників продуктивності та адаптивності для виділення найцінніших зразків і скласти їх опис. Методи. Польовий, лабораторний, узагальнення. Результати. Наведено результати вивчення, оцінювання та опису 90 нових зразків пшениці м’якої озимої різного еколого-географічного походження за ознаками продуктивності та адаптивності в Устимівській дослідній станції рослинництва Інституту рослинництва ім. В. Я. Юр’єва НААН протягом 2013–2016 рр. У польових та лабораторних умовах вивчено показники врожайності, продуктивності, маси 1000 зерен, скоростиглості, висоти рослин та довжини колоса, стійкості до вилягання. Висновки. Проведений комплекс досліджень нових зразків пшениці м’якої озимої за різних погодних умов дав змогу виділити матеріал, що має підвищені параметри господарських та біологічних ознак. У дослідженнях було встановлено, що до високоврожайних зразків належать: ‘06325G1-1’, ‘06325G4-1’, ‘Nikifor’ (Румунія), ‘Aniya’ (Казахстан), ‘AR800-1-3-1/WX03ARS0047’, ‘GA951079-3-5/WX03ARS0256’, ‘BC01007-7’, ‘BC01131-24’, ‘OK055511’, ‘SD06069’, ‘NE06545’ (США). У зразків пшениці м’якої озимої ‘Derbes’, ‘Zhadyra’ (Казахстан), ‘CHAM6//1D13.1/…’ (IU061757), ‘DORADE/ALTAY2000…’ (IU062123), ‘GANSU-1/MEZGIT-4’, ‘CHAM6//1D13.1/…’ (IU061757) (Туреччина), ‘SERI.1B*2/3/KAUZ*2/BOW//…’ (IU062150) (США) маса зерна з рослини перевищувала 3,5 г, вони мають досить високі показники продуктивності рослини за рахунок як підвищеної озерненості, так і маси 1000 зерен. Аналіз результатів досліджень свідчить про те, що інтродуковані зразки пшениці м’якої озимої різного еколого-географічного походження пристосовані до умов Південного Лісостепу та їх можна рекомендувати як вихідний матеріал у селекції на підвищення продуктивного і адаптивного потенціалу.

Purpose. To make comprehensive assessment of introduced samples of soft winter wheat from the 20TH FAWWON-SA international nursery of various eco-geographical origins under the conditions of the Forest-Steppe of Ukraine according to the indices of productivity and adaptability in order to define the most valuable samples and describe them. Methods. Field study, laboratory analysis, generalization. Results. The authors presented results of the study, evaluation and description of 90 new soft winter wheat samples of various eco-geographical origins by productivi­ty and adaptability traits during 2013–2016 implemented by the V. Ya. Yuriev Plant Production Institute of NAAS on the base of Ustymivka Experimental Station for Plant Production. In field and laboratory conditions, the following indicators as yielding, productivity, thousand/kernel weight, early ripe­ning, height of plants, length of the ears and lod­ging resistance were studied. Conclusions. A series of stu­dies of new soft winter wheat samples under various weather conditions allowed to identify plants with increased parame­ters of economic and biological characters. During studies, it was found that ‘06325G1-1’, ‘06325G4-1’, ‘Nikifor’ (Romania), ‘Aniya’ (Kazakhstan), ‘AR800-1-3-1/WX03ARS0047’, ‘GA951079-3-5/WX03ARS0256’, ‘BC01007-7’, ‘BC01131-24’, ‘OK055511’, ‘SD06069’, ‘NE06545’ (USA) were the high-yiel­ding varieties. The samples of soft winter wheat as ‘Derbes’, ’Zhadyra’ (Kazakhstan), ‘CHAM6//1D13.1/…’ (IU061757), ‘DORADE/ALTAY2000…’ (IU062123), ‘GANSU-1/MEZGIT-4’, ‘CHAM6//1D13…’ (IU061757) (Turkey), ‘SERI.1B*2/3/KAUZ*2/BOW//…’ (IU062150) (USA) contained a large mass of grains (more than 3.5 g), plant productivity in these samples was rather high due to increased amount of grains and the “thousand-kernel” weight. Summarizing analysis showed that introduced soft winter wheat samples of various eco-geographical origins were adapted to the Southern Forest-Steppe and can be recommended as an initial material in breeding to increase productive and adaptive capacity. | Цель. Всесторонне оценить интродуцированные образцы пшеницы мягкой озимой из международного питомника 20TH FAWWON-SA разного эколого-географического происхождения в условиях южной части Лесостепи Украины по комплексу показателей продуктивности и адаптивности для выделения наиболее ценных образцов и составить их описание. Методы. Полевой, лабораторный, обобщения. Результаты. Приведены результаты изучения, оценки и описания 90 новых образцов пшеницы мягкой озимой разного эколого-географического происхождения по признакам продуктивности и адаптивности в течение 2013–2016 гг. в Устимовской опытной станции растениеводства Института растениеводства им. В. Я. Юрьева НААН. В полевых и лабораторных условиях изучены показатели урожайности, продуктивности, массы 1000 зерен, скороспелости, высоты растений и длины колоса, устойчивости к полеганию. Выводы. Проведенный комплекс исследований новых образцов пшеницы мягкой озимой при различных погодных условиях позволил выделить материал, который имеет повышенные параметры хозяйственных и биологических признаков. В исследованиях было установлено, что к высокоурожайным образцам относятся: ‘06325G1-1’, ‘06325G4-1’, ‘Nikifor’ (Румыния), ‘Aniya’ (Казахстан), ‘AR800-1-3-/WX03ARS0047’, ‘GA951079-3-5/WX03ARS0256’, ‘BC01007-7’, ‘BC01131-24’, ‘OK055511’, ‘SD06069’, ‘NE06545’ (США). У образцов пшеницы мягкой озимой ‘Derbes’, ‘Zhadyra’ (Казахстан), ‘CHAM6//1D13.1/...’ (IU061757), ‘DORADE/ALTAY2000...’ (IU062123), ‘GANSU-1/MEZGIT-4’, ‘CHAM6//1D13...’ (IU061757) (Турция), ‘SERI1B*2/3/KAUZ*2/BOW//...’ (IU062150) (США) наблюдалась большая масса зерна с растения (более 3,5 г), они имеют достаточно высокие показатели продуктивности растения за счет как повышенной озерненности, так и массы 1000 зерен. Анализ результатов исследований свидетельствует о том, что интродуцированные образцы пшеницы мягкой озимой различного эколого-географического происхождения приспособлены к условиям Южной Лесостепи и их можно рекомендовать в качестве исходного материала в селекции на повышение продуктивного и адаптивного потенциала. | Мета. Всебічно оцінити інтродуковані зразки пшениці м’якої озимої з міжнародного розсадника 20th FAWWON-SA різного еколого-географічного походження в умовах південної частини Лісостепу України за комплексом показників продуктивності та адаптивності для виділення найцінніших зразків і скласти їх опис. Методи. Польовий, лабораторний, узагальнення.Результати. Наведено результати вивчення, оцінювання та опису 90 нових зразків пшениці м’якої озимої різного еколого-географічного походження за ознаками продуктивності та адаптивності в Устимівській дослідній станції рослинництва Інституту рослинництва ім. В. Я. Юр’єва НААН протягом 2013–2016 рр. У польових та лабораторних умовах вивчено показники врожайності, продуктивності, маси 1000 зерен, скоростиглості, висоти рослин та довжини колоса, стійкості до вилягання. Висновки. Проведений комплекс досліджень нових зразків пшениці м’якої озимої за різних погодних умов дав змогу виділити матеріал, що має підвищені параметри господарських та біологічних ознак. У дослідженнях було встановлено, що до високоврожайних зразків належать: ‘06325G1-1’, ‘06325G4-1’, ‘Nikifor’ (Румунія), ‘Aniya’ (Казахстан), ‘AR800-1-3-1/WX03ARS0047’, ‘GA951079-3-5/WX03ARS0256’, ‘BC01007-7’, ‘BC01131-24’, ‘OK055511’, ‘SD06069’, ‘NE06545’ (США). У зразків пшениці м’якої озимої ‘Derbes’, ‘Zhadyra’ (Казахстан), ‘CHAM6//1D13.1/…’ (IU061757), ‘DORADE/ALTAY2000…’ (IU062123), ‘GANSU-1/MEZGIT-4’, ‘CHAM6//1D13.1/…’ (IU061757) (Туреччина), ‘SERI.1B*2/3/KAUZ*2/BOW//…’ (IU062150) (США) маса зерна з рослини перевищувала 3,5 г, вони мають досить високі показники продуктивності рослини за рахунок як підвищеної озерненості, так і маси 1000 зерен. Аналіз результатів досліджень свідчить про те, що інтродуковані зразки пшениці м’якої озимої різного еколого-географічного походження пристосовані до умов Південного Лісостепу та їх можна рекомендувати як вихідний матеріал у селекції на підвищення продуктивного і адаптивного потенціалу.

Мета. Вивчити адаптивні ознаки сортів і селекційного матеріалу пшениці озимої селекції Інституту зрошуваного землеробства НААН. Методи. Польові, лабораторні – визначення водоутримувальної здатності листя у важливі фенологічні фази; структурний аналіз; оцінювання посухостійкості: методика ґрунтується на здатності насіння сортів проростати у розчинах цукру з високим осмотичним тиском; аналізи якості; статистичний аналіз. Результати. Сучасні сорти пшениці озимої, маючи високий показник потенційної врожайності, у виробничих умовах реалізують його на 45–50%, оскільки їх рівень адаптивності ще недостатній для забезпечення гарантовано стабільних урожаїв. Тому створення сортів з високим адаптивним потенціалом, а також пошук шляхів оцінювання селекційного матеріалу за цим показником, залишається важливим завданням сучасної практичної селекції. Серед вивчених в умовах без зрошення сортів пшениці озимої селекції Інституту зрошуваного землеробства НААН України, адаптивних за ознаками висоти рослин і врожайності, існує генетично обумовлена відмінність між посухостійкими зразками, що дає змогу виділяти кращі з них. Це сортозразки висотою 80–90 см з урожайним потенціалом 10,5 т/га і показниками якості зерна: уміст білка – 14%, седиментація – 55–75 мл, склоподібність – 95%, кількість клейковини – 32%, якість клейковини – І–ІІ група. Висновки. В основу новоствореного селекційного матеріалу і сортів покладено результати досліджень щодо посухо- та жаростійкості рослин пшениці озимої, проведені в найважливіші періоди їх онтогенезу на двох фонах (зрошення – за надійного вологозабезпечення та без нього – за нестачі вологи) в умовах змін клімату степової зони. Сорти Інституту зрошуваного землеробства НААН з комплексною адаптивною здатністю пройшли державне сортовипробування і придатні для впровадження у виробництві господарств Півдня України.

Purpose. To study the adaptive signs of varieties and breeding material of winter wheat developed at the Institute of Irrigated Agriculture of the National Academy of Sciences of Ukraine. Methods. Field, laboratory (determination of the water-holding capacity of leaves at major phenological stages), structural analysis, drought tolerance estimation (the method is based on the seed ability to germinate in sugar solution with high osmotic pressure), qua­lity analysis, and statistical analysis. Results. Having a high-yiel­­ding potential, modern varieties of winter wheat realize only 45–50% of their yield potential as their adaptability is still insufficient to ensure guaranteed stable yield. Therefore, to create highly adaptive varieties and to search me­thods of evaluating breeding material in terms of adaptability remains a challenge for modern practical breeding. Among the studied in rainfed conditions winter wheat varieties of the Institute of Irrigated Agriculture which are adaptable in terms of plant height and yield, there is a genetically determined difference between drought-resistant genotypes, which makes it possible to select the best of them. These genotypes are 80–90 cm tall, they ensure a yield potential of 10.5 t/ha and the following quality indicators of grain: protein content 14%, sedimentation 55–75 ml, kernel hardness 95%, gluten content 32%, gluten quality I–II group Conclusions. The research on the drought and heat resistance of winter wheat carried out in the most important ontogenetic periods against two backgrounds – irrigated and rainfed – in conditions of climate change of the steppe zone served a basis for new breeding material and varie­ties. The Institute of Irrigated Agriculture’s varieties that have complex adaptive capacity have passed state variety examination and recognized as suitable for introduction in the farms in the South of Ukraine. | Мета. Вивчити адаптивні ознаки сортів і селекційного матеріалу пшениці озимої селекції Інституту зрошуваного землеробства НААН. Методи. Польові, лабораторні – визначення водоутримувальної здатності листя у важливі фенологічні фази; структурний аналіз; оцінювання посухостійкості: методика ґрунтується на здатності насіння сортів проростати у розчинах цукру з високим осмотичним тиском; аналізи якості; статистичний аналіз. Результати. Сучасні сорти пшениці озимої, маючи високий показник потенційної врожайності, у виробничих умовах реалізують його на 45–50%, оскільки їх рівень адаптивності ще недостатній для забезпечення гарантовано стабільних урожаїв. Тому створення сортів з високим адаптивним потенціалом, а також пошук шляхів оцінювання селекційного матеріалу за цим показником, залишається важливим завданням сучасної практичної селекції. Серед вивчених в умовах без зрошення сортів пшениці озимої селекції Інституту зрошуваного землеробства НААН України, адаптивних за ознаками висоти рослин і врожайності, існує генетично обумовлена відмінність між посухостійкими зразками, що дає змогу виділяти кращі з них. Це сортозразки висотою 80–90 см з урожайним потенціалом 10,5 т/га і показниками якості зерна: уміст білка – 14%, седиментація – 55–75 мл, склоподібність – 95%, кількість клейковини – 32%, якість клейковини – І–ІІ група. Висновки. В основу новоствореного селекційного матеріалу і сортів покладено результати досліджень щодо посухо- та жаростійкості рослин пшениці озимої, проведені в найважливіші періоди їх онтогенезу на двох фонах (зрошення – за надійного вологозабезпечення та без нього – за нестачі вологи) в умовах змін клімату степової зони. Сорти Інституту зрошуваного землеробства НААН з комплексною адаптивною здатністю пройшли державне сортовипробування і придатні для впровадження у виробництві господарств Півдня України. | Цель. Изучить адаптивные признаки сортов и селекционного материала озимой пшеницы селекции Института орошаемого земледелия НААН Украины. Методы. Полевые, лабораторные – определение водоудерживающей способности листьев в важные фенологические фазы; структурный анализ; оценивание засухоустойчивости: методика основана способности семян сортов прорастать в растворах сахара с высоким осмотическим давлением; анализы качества; статистический анализ. Результаты. Современные сорта пшеницы озимой, имея высокий показатель потенциальной урожайности, в производственных условиях реализуют его на 45–50%, пос­кольку их уровень адаптивности еще недостаточен для обеспечения гарантированно стабильных урожаев. Поэтому создание сортов с высоким адаптивным потенциалом, а также поиск путей оценки селекционного материала по этому показателю остается важной задачей современной практической селекции. Среди изученных в условиях без орошения сортов озимой пшеницы селекции Института орошаемого земледелия НААН, адаптивных по признакам высоты растений и урожайности, существует генетически обусловленная разница между засухоустойчивыми образцами, что позволяет выделять лучшие из них. Это сортообразцы высотой 80–90 см с урожайным потенциалом 10,5 т/га и показателями качества зерна: содержание белка – 14%, седиментация – 55–75 мл, стекловидность – 95%, количество клейковины – 32%, качество клейковины – I–II группа. Выводы. В основу созданного нового селекционного материала и сортов положены результаты исследований по засухо- и жаростойкости растений озимой пшеницы, проведенные в важнейшие периоды их онтогенеза на двух фонах (орошение – при надежной влагообеспеченности и без него – при недостатке влаги) в условиях изменений климата степной зоны. Сорта Института орошаемого земледелия НААН с комплексной адаптивной способностью прошли государственное сортоиспытание и пригодны для внед­рения в производстве хозяйств Юга Украины.