Мета. Агробіологічне оцінювання сортів сої Glycine max var. Shirofumi за комплексом господарсько-цінних ознак для інтродукції в умовах Лісостепу України. Добір перспективних селекційних форм за морфо-біологічними та фізіолого-біохімічними характеристиками. Методи. Польові, лабораторні, статистичні, розрахунково-аналітичні. Дослідження проводили в умовах навчально-виробничого відділу Уманського національного університету садівництва впродовж 2020–2021 рр., використовували колекційні сорти різного еколого-географічного походження (Україна, Білорусь, Швеція, Японія і Росія). Оцінювання сортів проводили за наступними параметрами: висота рослин, листкова площа, чиста продуктивність фотосинтезу та показники індивідуальної продуктивності (маса бобів з однієї рослини, кількість насінин у бобі та ін.), врожайність зелених бобів та біологічно зрілого насіння і відповідно якісні показники продукції (суха речовина, вміст цукрів і протеїну). Обліки проводили у фазі технічної стиглості бобів. Результати. Мінливість ознаки «висота рослини» досліджуваних сортів мала середню варіацію – коефіцієнт варіювання складав 22%. Результати вказали, що сорт-стандарт ‘Романтика’ та колекційні сорти ‘Karikachi’ та ‘Астра’ відносяться до напівдетермінантного типу росту (97–109 см), сорти ‘Fiskeby V’, ‘Л 380-2-13’, ‘Fiskeby V-E5’, ‘СибНИИСОХ 6’, ‘Sac’, ‘Веста’ належать до детермінантного типу росту. За кількістю насінин у стручку досліджувані сорти чітко розділилися на дві групи: з двонасінними бобами (сорти ‘Karikachi’, ‘Астра’, ‘Л 380-2-13’) та тринасінними бобами (сорти ‘Романтика’ (St), ‘Fiskeby V’, ‘Веста’, ‘СибНИИСОХ 6’, ‘Sac’, ‘Fiskeby V-E5’). Максимальну врожайність бобів едамаме формували рослини сорту ‘Л 380-2-13’ (17,3 т/га), ‘Веста’ (18,8 т/га), ‘Sac’ (19,6 т/га), ‘Fiskeby V’ (21,4 т/га), ‘Fiskeby V-E5’ (22,4 т/га). Виявлено істотну диференціацію сортів сої овочевої за показниками біохімічного складу недозрілих бобів. Сухий залишок становив 22,70–31,70%. Частка протеїну у зелених бобах едамаме становила 28,2–38,6%, у біологічно зрілому насінні його частка зростала до 36,1–42,8%. Серед розчинних цукрів найбільшу концентрацію відзначено для сахарози – 7,70–9,38 мг/100 г сухого насіння, що в середньому складало 81,6–86,2% усіх цукрів. Наведені результати забезпечують комплексну оцінку для селекційної роботи над сортами сої овочевої з низьким вмістом олігосахаридів. Висновки. Оцінювання колекційних сортів сої овочевого напряму використання за варіабельністю морфологічних ознак та продуктивністю дозволило виділити серед інтродукованих колекційних сортів за комплексом цінних ознак для використання у селекційному процесі сорт ‘Sac’ для створення нових сортів сої овочевого напряму, адаптованих до умов Лісостепу України.

Purpose. Agrobiological assessment of soybean varieties Glycine max var. Shirofumi on a complex of economically valuable traits for introduction in the conditions of the Forest-Steppe of Ukraine. Selection of promising breeding forms based on morpho-biological and physiological-biochemical characteristics. Methods. Field, laboratory, statistical, computatio­nal and analytical. The studies were carried out in the conditions of the educational and production department of Uman National University of Horticulture during 2020–2021, using collection varieties of different ecological and geographical origin (Ukraine, Belarus, Sweden, Japan and Russia). The cultivars were assessed according to the following parameters: plant height, leaf area, net productivity of photosynthesis and indices of individual productivity (weight of beans per plant, number of seeds in a bean, etc.), productivity of green beans and biologically mature seeds and, accordingly, quality indicators of production (dry matter, sugar and protein content). The counts were carried out in the phase of the technical ripeness of the beans. Results. The variability of the “plant height” trait of the studied varieties had an average variation – the coefficient of variation was 22%. The results showed that the standard cultivar ‘Romatnyka’ and the collection cultivars ‘Karikachi’ and ‘Astra’ belong to the semi-determinant type of growth (97–109 cm), cultivar ‘Fiskeby V’, ‘L 380-2-13’, ‘Fiskeby V-E5’, ‘SibNIISOKh 6’, ‘Sac’, ‘Vesta’ belong to the determinant type of growth. According to the number of seeds in the pod, the studied varieties were clearly divided into two groups: with two-seeded beans (varieties ‘Karikachi’, ‘Astra’, ‘L 380-2-13’) and three-seeded beans [varieties ‘Romatnyka’ (standard), ‘Fiskeby V’, ‘Vesta’, ‘SibNIISOX 6’, ‘Sac’, ‘Fiskeby V-E5’]. The maximum yield of edamame beans was produced by varieties ‘L 380-2-13’ (17.3 t/ha), ‘Vesta’ (18.8 t/ha), ‘Sac’ (19.6 t/ha), ‘Fiskeby V’ (21.4 t/ha), ‘Fiskeby V-E5’ (22.4 t/ha). A significant differentiation of soybean varieties in the biochemical composition of immature beans was revealed. The dry matter content was 22.70–31.70%. The share of protein in edamame green beans was 28.2–38.6%, in biologically mature seeds its share increased to 36.1–42.8%. Among soluble sugars, the highest concentration was noted for sucrose – 7.70–9.38 mg/100 g in dry seeds, what in average amounted to 81.6–86.2% of all sugars. The presented results provide a comprehensive assessment of breeding work on soybean varieties with a low content of oligosaccharides. Conclusions. Evaluation of collection varieties of vegetable soybeans by the variability of morphological traits and productivity made it possible to distinguish ‘Sac’ variety by a complex of valuable traits for creation of new varieties of vegetable soybeans adapted to the conditions of the Forest-Steppe of Ukraine. | Мета. Агробіологічне оцінювання сортів сої Glycine max var. Shirofumi за комплексом господарсько-цінних ознак для інтродукції в умовах Лісостепу України. Добір перспективних селекційних форм за морфо-біологічними та фізіолого-біохімічними характеристиками. Методи. Польові, лабораторні, статистичні, розрахунково-аналітичні. Дослідження проводили в умовах навчально-виробничого відділу Уманського національного університету садівництва впродовж 2020–2021 рр., використовували колекційні сорти різного еколого-географічного походження (Україна, Білорусь, Швеція, Японія і Росія). Оцінювання сортів проводили за наступними параметрами: висота рослин, листкова площа, чиста продуктивність фотосинтезу та показники індивідуальної продуктивності (маса бобів з однієї рослини, кількість насінин у бобі та ін.), врожайність зелених бобів та біологічно зрілого насіння і відповідно якісні показники продукції (суха речовина, вміст цукрів і протеїну). Обліки проводили у фазі технічної стиглості бобів. Результати. Мінливість ознаки «висота рослини» досліджуваних сортів мала середню варіацію – коефіцієнт варіювання складав 22%. Результати вказали, що сорт-стандарт ‘Романтика’ та колекційні сорти ‘Karikachi’ та ‘Астра’ відносяться до напівдетермінантного типу росту (97–109 см), сорти ‘Fiskeby V’, ‘Л 380-2-13’, ‘Fiskeby V-E5’, ‘СибНИИСОХ 6’, ‘Sac’, ‘Веста’ належать до детермінантного типу росту. За кількістю насінин у стручку досліджувані сорти чітко розділилися на дві групи: з двонасінними бобами (сорти ‘Karikachi’, ‘Астра’, ‘Л 380-2-13’) та тринасінними бобами (сорти ‘Романтика’ (St), ‘Fiskeby V’, ‘Веста’, ‘СибНИИСОХ 6’, ‘Sac’, ‘Fiskeby V-E5’). Максимальну врожайність бобів едамаме формували рослини сорту ‘Л 380-2-13’ (17,3 т/га), ‘Веста’ (18,8 т/га), ‘Sac’ (19,6 т/га), ‘Fiskeby V’ (21,4 т/га), ‘Fiskeby V-E5’ (22,4 т/га). Виявлено істотну диференціацію сортів сої овочевої за показниками біохімічного складу недозрілих бобів. Сухий залишок становив 22,70–31,70%. Частка протеїну у зелених бобах едамаме становила 28,2–38,6%, у біологічно зрілому насінні його частка зростала до 36,1–42,8%. Серед розчинних цукрів найбільшу концентрацію відзначено для сахарози – 7,70–9,38 мг/100 г сухого насіння, що в середньому складало 81,6–86,2% усіх цукрів. Наведені результати забезпечують комплексну оцінку для селекційної роботи над сортами сої овочевої з низьким вмістом олігосахаридів. Висновки. Оцінювання колекційних сортів сої овочевого напряму використання за варіабельністю морфологічних ознак та продуктивністю дозволило виділити серед інтродукованих колекційних сортів за комплексом цінних ознак для використання у селекційному процесі сорт ‘Sac’ для створення нових сортів сої овочевого напряму, адаптованих до умов Лісостепу України.

Мета. Установити вплив строків збирання біомаси сорго цукрового різних сортів і гібридів на їхню продуктивність та вихід біопалива в зоні недостатнього зволоження Східного Лісостепу України. Методи. Біологічні (проведення польових досліджень упродовж 2017–2020 рр.) та статистичні (описова статистика, дисперсійний, кореляційний і регресійний аналізи). Результати. Найменшою врожайність зеленої біомаси сорго цукрового була за збирання на початку серпня: сорти ‘Силосне 42’ та ‘Фаворит’ – 52,6 і 61,1 т/га, гібриди ‘Медовий F1’ та ‘Довіста’ – 76,3 і 77,7 т/га відповідно. Перенесення строків збирання на середину вересня дало змогу підвищити врожайність сортів ‘Фаворит’ і ‘Силосне 42’ до 97,1 та 103,5 т/га, гібридів ‘Довіста’ і ‘Медовий F1’ – до 146,6 та 132,9 т/га відповідно. За ще пізніших строків збирання збільшення врожайності зеленої біомаси спостерігалося лише в ‘Довіста’ (до 152,5 т/га). У фазі повної стиглості (BBCH 92–98) рослини сорго цукрового накопичують максимальну кількість цукрів у соку. Найвищою цукристість соку була в рослин гібрида ‘Медовий F1’ – 17,5%, у решти досліджуваних культиварів вона змінювалася в межах від 14,8 до 15,5%. Найбільший вихід біопалива та енергії з одиниці площі досягався за вирощування сорго цукрового гібридів ‘Медовий F1’ (до 792,0 ГДж/га) та ‘Довіста’ (до 815,8 ГДж/га). Попри високий рівень пластичності, суттєво поступався їм за цим показником сорт ‘Фаворит’ (до 547,2 ГДж/га). Сорт ‘Силосне 42’ мав найнижчий показник екологічної пластичності (b = 0,79), проте був найстабільнішим, що забезпечувало сталий вихід енергії з одиниці площі. Висновки. У зоні недостатнього зволоження Східного Лісостепу України найвищі показники продуктивності та максимальний енергетичний потенціал забезпечують гібриди сорго цукрового ‘Довіста’ та ‘Медовий F1’ за їх збирання не раніше фази повної стиглості

Purpose. To reveal the influence of harvest timing of biomass of sweet sorghum various varieties and hybrids on their productivity and biofuel yield in the zone of insufficient moisture in the Eastern Forest-Steppe of Ukraine. Methods. Biological (conducting field research during 2017–2020) and statistical (descriptive statistics, analysis of variance, correlation and regression analyzes). Results. The lowest yield of sweet sorghum green biomass was during harvesting in early August. In ‘Sylosne 42’ and ‘Favoryt’ varie­ties it was 52.6 and 61.1 t/ha, in ‘Medovyi F1’ and ‘Dovista’ hybrids – 76.3 and 77.7 t/ha, respectively. The postponement of harvesting to mid-September allows increasing the yield of varieties ‘Favoryt’ and ‘Sylosne 42’ to 97.1 and 103.5 t/ha, ‘Dovista’ and ‘Medovyi F1’ hybrids up to 146.6 and 132.9 t/ha, respectively. With even later harvesting periods, an increase in the yield of green biomass was observed only in ‘Dovista’ (up to 152.5 t/ha). In the full ripening phase (BBCH 92–98), sugar sorghum plants accumulate the maximum amount of sugars in the sap. The highest cap sugar content was in plants of ‘Medovyi F1’ hybrid – 17.5%, in the other studied cultivars it varied from 14.8 to 15.5%. The hi­g­hest yield of biofuel and energy per unit area was achieved with gro­wing ‘Dovista’ (up to 815.8 GJ/ha) and ‘Medovyi F1’ (up to 792.0 GJ/ha) hybrids. Despite the high level of plasti­city, ‘Favoryt’ variety is inferior in total energy yield (up to 547.2 GJ/ha). ‘Sylosne 42’ has the lowest plasticity index (b = 0.79); however, it is the most stable variety, which allows to obtain a stable, though not high, energy yield (up to 559.6 GJ/ha). Conclusions. In the zone of insufficient moisture in the Eastern Forest-Steppe of Ukraine, the hi­ghest productivity indicators and the maximum energy potential can be provided by the hybrids of sweet sorghum ‘Dovista’ and ‘Medovyi F1’ for their harvesting not earlier than the phase of full maturity | Мета. Установити вплив строків збирання біомаси сорго цукрового різних сортів і гібридів на їхню продуктивність та вихід біопалива в зоні недостатнього зволоження Східного Лісостепу України. Методи. Біологічні (проведення польових досліджень упродовж 2017–2020 рр.) та статистичні (описова статистика, дисперсійний, кореляційний і регресійний аналізи). Результати. Найменшою врожайність зеленої біомаси сорго цукрового була за збирання на початку серпня: сорти ‘Силосне 42’ та ‘Фаворит’ – 52,6 і 61,1 т/га, гібриди ‘Медовий F1’ та ‘Довіста’ – 76,3 і 77,7 т/га відповідно. Перенесення строків збирання на середину вересня дало змогу підвищити врожайність сортів ‘Фаворит’ і ‘Силосне 42’ до 97,1 та 103,5 т/га, гібридів ‘Довіста’ і ‘Медовий F1’ – до 146,6 та 132,9 т/га відповідно. За ще пізніших строків збирання збільшення врожайності зеленої біомаси спостерігалося лише в ‘Довіста’ (до 152,5 т/га). У фазі повної стиглості (BBCH 92–98) рослини сорго цукрового накопичують максимальну кількість цукрів у соку. Найвищою цукристість соку була в рослин гібрида ‘Медовий F1’ – 17,5%, у решти досліджуваних культиварів вона змінювалася в межах від 14,8 до 15,5%. Найбільший вихід біопалива та енергії з одиниці площі досягався за вирощування сорго цукрового гібридів ‘Медовий F1’ (до 792,0 ГДж/га) та ‘Довіста’ (до 815,8 ГДж/га). Попри високий рівень пластичності, суттєво поступався їм за цим показником сорт ‘Фаворит’ (до 547,2 ГДж/га). Сорт ‘Силосне 42’ мав найнижчий показник екологічної пластичності (b = 0,79), проте був найстабільнішим, що забезпечувало сталий вихід енергії з одиниці площі. Висновки. У зоні недостатнього зволоження Східного Лісостепу України найвищі показники продуктивності та максимальний енергетичний потенціал забезпечують гібриди сорго цукрового ‘Довіста’ та ‘Медовий F1’ за їх збирання не раніше фази повної стиглості

Мета. Оцінити селекційний матеріал люцерни за показниками водного обміну в різних умовах зволоження, установити закономірності їхнього вияву, взаємозв’язок між ними та посухостійкістю. Виділити кращі для включення в селекційний процес. Методи. Польовий, лабораторний, статистичний. Результати. Упродовж 2017–2020 рр. досліджено дев’ять популяцій люцерни за показниками водного режиму: обводненню тканин, водного дефіциту та водоутримувальної здатності листків в умовах зрошення та природного зволоження. Установлено закономірності їхнього прояву. За даними по обводненню листя, тобто показнику вмісту води, він є високим за зрошення (81,88; 79,63; 78,42%) і низьким без зрошення (69,20; 70,81; 71,84%). З обводненням листків тісно пов’язаний водний дефіцит, але вони знаходяться в зворотній залежності один з одним (r = -0,986 при зрошенні і r = -0,863 в умовах природного зволоження). Максимальним водний дефіцит у популяцій був у стресовій ситуації (без поливу) – 50,28; 29,96; 33,0% і знижувався в рослин за зрошення до 12,64; 17,37; 22,04%. Водний дефіцит пов’язаний з водоутримувальною здатністю листя: чим він більший, тим нижче водоутримувальна здатність, що визначається здатністю утримувати воду. В умовах зрошення втрачалося від 13,9 до 17,3% за 2 години в’янення листків та 30,3–34,6% після 8 годин, а за 1 годину – 3,78–4,31%. Водоутримувальна здатність коливалася в межах 82,7–85,9% через 2 години в’янення листя та 61,6 до 69,7% через 8 годин. В умовах природного зволоження в перші 2 години після в’янення вміст води зменшився на 8,5–11,7%, через 8 годин – на 16,5–22,6%. За 1 годину втрата води коливалася від 1,78 до 2,84%, у 1,5–2,0 раза менше, ніж у рослин, що вирощувалися в умовах зрошення. Водоутримувальна здатність становила 82,3–91,5 та 77,0–91,5% через 2 та 8 годин відповідно. Високою (90,3–91,5 і 83,4–91,5%) вона була в популяцій LRH, M.g./M.agr., A.r.d. і M.agr.C. за втрати води 1,78–2,15%. Установлено середній та сильний обернений зв’язок втрати води з водоутримувальною здатністю через 2 і 8 годин: r = -0,652 та r = -0,963 відповідно. Визначено середній позитивний зв’язок між водоутримувальною здатністю й посухостійкістю (r = 0,597–0,696). Високу посухостійкість ( 56,9–58,2%) проявили популяції M.agr.C., M.g./M.agr., LRH і Ram.d. Висновки. Установлено закономірності зміни обводнення тканин, дефіциту й водоутримувальної здатності листя люцерни за зрошення та в умовах природного зволоження. Визначено взаємозв’язки між водним дефіцитом і водоутримувальною здатністю; втратою води і водоутримувальною здатністю; водоутримувальною здатністю та посухостійкістю. Виділені кращі популяції з високою посухостійкістю, які будуть включені в селекційний процес.

Purpose is to evaluate the plant breeding material of alfalfa by the indices of water metabolism in different conditions of humidification, to determine the patterns of their manifestation, correlation ties between them and drought tolerance, to point out the best material for introduction into the plant breeding process. Methods. Field, laboratory, statistical. Results. During 2017–2020, 9 populations of alfalfa were studied by the indices of water regime: water content in the tissues, water deficit and water holding capacity of the leaves in the conditions of irrigation and natural humidification. The regularities of their manifestation were determined. By the data on the water content in leaves it was found out that it is high at irrigation (81.88; 79.63; 78.42%) and low (69.20; 70.81; 71.84%) without irrigation. Water content in leaves is closely related with water deficit, but the connection is inverse (r = -0.986 at irrigation and r = -0.863 at natural humidification). Water deficit in the populations was the highest (50.28–29.96–33.0%) in the stress conditions (without irrigation) and decreased in the plants at irrigation to 12.64–17.37–22.04%. Water deficit relates to water holding capacity of leaves: the greater water deficit, the lower water holding capacity. In the irrigated conditions, 13.9 to 17.3% was lost in 2 hours of the leaves wilting and 30.3–34.6% after 8 hours, and 3.78–4.31% in 1 hour. Water holding capacity ranged from 82.7 to 85.9% after 2 hours of the leaves wilting, and 61.6 to 69.7% after 8 hours. In the conditions of natural humidification, in the first 2 hours after wilting, the water content decreased by 8.5–11.7%, after 8 hours – by 16.5–22.6%. Water loss per one hour ranged from 1.78 to 2.84%, 1.5–2.0 times less than in irrigated plants. Water holding capacity was 82.3–91.5 and 77.0–91.5% after 2 and 8 hours, respectively. It was high (90.3–91.5 and 83.4–91.5%) in the following populations: LRH, M.q./M.agr., A.r.d. and M.agr.C. at water loss of 1.78–2.15%. A high inverse connection was found between water loss and water holding capacity after 2 and 8 hours: r = -0.652 and r = -0.963, respectively. There was a significant positive relationship between water holding capacity and drought tolerance (r = 0.597–0.696). High drought tolerance (56.9–58.2%) was recorded in the populations: M.agr.C., M.q./M.agr., LRH and Ram. D. Conclusions. Regularities of changes in tissue water content, deficit and water holding capacity of alfalfa leaves during irrigation and in conditions of natural humidification were revealed. The relationships between water deficit and water holding capacity, water loss and water holding capacity, water hol­ding capacity and drought tolerance were determined. The best populations with high drought tolerance were selected to be introduced into the plant breeding process. | Мета. Оцінити селекційний матеріал люцерни за показниками водного обміну в різних умовах зволоження, установити закономірності їхнього вияву, взаємозв’язок між ними та посухостійкістю. Виділити кращі для включення в селекційний процес. Методи. Польовий, лабораторний, статистичний. Результати. Упродовж 2017–2020 рр. досліджено дев’ять популяцій люцерни за показниками водного режиму: обводненню тканин, водного дефіциту та водоутримувальної здатності листків в умовах зрошення та природного зволоження. Установлено закономірності їхнього прояву. За даними по обводненню листя, тобто показнику вмісту води, він є високим за зрошення (81,88; 79,63; 78,42%) і низьким без зрошення (69,20; 70,81; 71,84%). З обводненням листків тісно пов’язаний водний дефіцит, але вони знаходяться в зворотній залежності один з одним (r = -0,986 при зрошенні і r = -0,863 в умовах природного зволоження). Максимальним водний дефіцит у популяцій був у стресовій ситуації (без поливу) – 50,28; 29,96; 33,0% і знижувався в рослин за зрошення до 12,64; 17,37; 22,04%. Водний дефіцит пов’язаний з водоутримувальною здатністю листя: чим він більший, тим нижче водоутримувальна здатність, що визначається здатністю утримувати воду. В умовах зрошення втрачалося від 13,9 до 17,3% за 2 години в’янення листків та 30,3–34,6% після 8 годин, а за 1 годину – 3,78–4,31%. Водоутримувальна здатність коливалася в межах 82,7–85,9% через 2 години в’янення листя та 61,6 до 69,7% через 8 годин. В умовах природного зволоження в перші 2 години після в’янення вміст води зменшився на 8,5–11,7%, через 8 годин – на 16,5–22,6%. За 1 годину втрата води коливалася від 1,78 до 2,84%, у 1,5–2,0 раза менше, ніж у рослин, що вирощувалися в умовах зрошення. Водоутримувальна здатність становила 82,3–91,5 та 77,0–91,5% через 2 та 8 годин відповідно. Високою (90,3–91,5 і 83,4–91,5%) вона була в популяцій LRH, M.g./M.agr., A.r.d. і M.agr.C. за втрати води 1,78–2,15%. Установлено середній та сильний обернений зв’язок втрати води з водоутримувальною здатністю через 2 і 8 годин: r = -0,652 та r = -0,963 відповідно. Визначено середній позитивний зв’язок між водоутримувальною здатністю й посухостійкістю (r = 0,597–0,696). Високу посухостійкість ( 56,9–58,2%) проявили популяції M.agr.C., M.g./M.agr., LRH і Ram.d. Висновки. Установлено закономірності зміни обводнення тканин, дефіциту й водоутримувальної здатності листя люцерни за зрошення та в умовах природного зволоження. Визначено взаємозв’язки між водним дефіцитом і водоутримувальною здатністю; втратою води і водоутримувальною здатністю; водоутримувальною здатністю та посухостійкістю. Виділені кращі популяції з високою посухостійкістю, які будуть включені в селекційний процес.

Purpose. Analysis of the current state and experience on the loop-mediated amplification (LAMP) use to detect genetically modified plants. Methods. Literature search and analysis. Results. General information on the current state and use of the genetically modified plants is provided. Despite the wide distribution of genetically modified plants, the attitude towards them in society continues to remain somewhat wary. About 50 countries have introduced mandatory labeling of GM feed and products, provided that their content exceeds a certain threshold. In order to meet labeling requirements, effective and sensitive methods for detecting known genetic modifications in a variety of plant materials, food products and animal feed must be developed and standardized. The most common approaches to the detection of genetically modified organisms (GMOs) are the determination of specific proteins synthesized in transgenic plants and the detection of new introduced genes. Methods for the determination of GMOs based on the analysis of nucleic acids are more common, since such methods have greater sensitivity and specificity than the analysis of protein composition. Polymerase chain reaction (PCR) method is the main method of nucleic acid analysis, which is now wide used for the detection of GMOs. Loop-mediated amplification (LAMP), which can occur at a constant temperature and therefore does not require the use of expensive equipment may be an alternative to the PCR. Scientific articles about the use of the loop-mediated amplification (LAMP) for the detection of genetically modified plants were analyzed. Advantages and disadvantages of the polymerase chain reaction and loop-mediated amplification are compared. Conclusions. The main criteria for applying a method of GMO detection analysis are as follow: its sensitivity, time of reaction, availability and ease to use, cost of reagents and equipment, and the possibility for simultaneous detection of many samples.

Purpose. Analysis of the current state and experience on the loop-mediated amplification (LAMP) use to detect genetically modified plants. Methods. Literature search and analysis. Results. General information on the current state and use of the genetically modified plants is provided. Despite the wide distribution of genetically modified plants, the attitude towards them in society continues to remain somewhat wary. About 50 countries have introduced mandatory labeling of GM feed and products, provided that their content exceeds a certain threshold. In order to meet labeling requirements, effective and sensitive methods for detecting known genetic modifications in a variety of plant materials, food products and animal feed must be developed and standardized. The most common approaches to the detection of genetically modified organisms (GMOs) are the determination of specific proteins synthesized in transgenic plants and the detection of new introduced genes. Methods for the determination of GMOs based on the analysis of nucleic acids are more common, since such methods have greater sensitivity and specificity than the analysis of protein composition. Polymerase chain reaction (PCR) method is the main method of nucleic acid analysis, which is now wide used for the detection of GMOs. Loop-mediated amplification (LAMP), which can occur at a constant temperature and therefore does not require the use of expensive equipment may be an alternative to the PCR. Scientific articles about the use of the loop-mediated amplification (LAMP) for the detection of genetically modified plants were analyzed. Advantages and disadvantages of the polymerase chain reaction and loop-mediated amplification are compared. Conclusions. The main criteria for applying a method of GMO detection analysis are as follow: its sensitivity, time of reaction, availability and ease to use, cost of reagents and equipment, and the possibility for simultaneous detection of many samples.

Purpose. Analysis of the current state and experience on the loop-mediated amplification (LAMP) use to detect genetically modified plants. Methods. Literature search and analysis. Results. General information on the current state and use of the genetically modified plants is provided. Despite the wide distribution of genetically modified plants, the attitude towards them in society continues to remain somewhat wary. About 50 countries have introduced mandatory labeling of GM feed and products, provided that their content exceeds a certain threshold. In order to meet labeling requirements, effective and sensitive methods for detecting known genetic modifications in a variety of plant materials, food products and animal feed must be developed and standardized. The most common approaches to the detection of genetically modified organisms (GMOs) are the determination of specific proteins synthesized in transgenic plants and the detection of new introduced genes. Methods for the determination of GMOs based on the analysis of nucleic acids are more common, since such methods have greater sensitivity and specificity than the analysis of protein composition. Polymerase chain reaction (PCR) method is the main method of nucleic acid analysis, which is now wide used for the detection of GMOs. Loop-mediated amplification (LAMP), which can occur at a constant temperature and therefore does not require the use of expensive equipment may be an alternative to the PCR. Scientific articles about the use of the loop-mediated amplification (LAMP) for the detection of genetically modified plants were analyzed. Advantages and disadvantages of the polymerase chain reaction and loop-mediated amplification are compared. Conclusions. The main criteria for applying a method of GMO detection analysis are as follow: its sensitivity, time of reaction, availability and ease to use, cost of reagents and equipment, and the possibility for simultaneous detection of many samples. | Мета. Проаналізувати світовий досвід застосування реакції ампліфікації, що опосередкована через петлю (LAMP), для детектування генетично модифікованих рослин. Результати. Наведено загальну інформацію щодо сучасного стан і поширення генетично модифікованих рослин. Попри значне поширення генетично модифікованих рослин, ставлення до них у суспільстві й досі залишається дещо настороженим. Приблизно 50 країн запровадили обов’язкове маркування ГМ кормів та продуктів за умови, що їхній уміст перевищує певне порогове значення. Для того, щоб виконати вимоги до маркування, потрібно розробити та стандартизувати ефективні й чутливі методи визначення відомих генетичних модифікацій у різноманітній рослинній сировині, харчовій продукції та кормах для тварин. Найпоширенішими підходами до детектування генетично модифікованих організмів (ГМО) є визначення специфічних білків, що синтезуються у трансгенних рослинах, та детектування нових привнесених генів. Методи визначення ГМО, засновані на аналізі нуклеїнових кислот, є поширенішими, оскільки мають більшу чутливість та специфічність порівняно з аналізом білкового складу. Основним методом аналізу нуклеїнових кислот, що зараз використовується для детектування ГМО, є метод полімеразної ланцюгової реакції (ПЛР). Альтернативою методу ПЛР убачається реакція ампліфікації, що опосередкована через петлю (LAMP), яка може відбуватися за постійної температури й тому не потребує використання коштовного обладнання. Проаналізовано наукові публікації, що стосуються використання реакції LAMP для детектування генетично модифікованих рослин. Описано переваги та недоліки методів полімеразної ланцюгової реакції та ампліфікації, що опосередкована через петлю. Висновки. Основним критерієм для застосування того чи іншого методу аналізу ГМО є, насамперед, його чутливість, тривалість реакції, доступність та простота виконання, вартість реагентів і обладнання, а також можливість здійс­нювати одночасне детектування якомога більшої кількості зразків.

Мета. Створити сорт промислових конопель середньоєвропейського еколого-географічного типу універсального напряму господарського використання з підвищеним умістом олії в насінні та поліпшеною якістю волокна. Методи. Селекційні (самозапилення, сортолінійна гібридизація в умовах вегетаційного будинку, добір), польові, лабораторні, інструментально-технологічна оцінки оцінка якості волокна, статистичні. Результати. У результаті гібридизації сор­ту ‘Глесія’ із самозапиленою лінією шостого покоління сорту ‘Золотоніські 15’ і наступного добору на закріплення ознак високої продуктивності та поліпшення якісних ознак коноплепродукції створено новий сорт ‘Артеміда’. Сорт належить до середньостиглої групи: вегетаційний період до настання фази технологічної стиглості становить 94 доби, біологічної – 118 діб. За вирощування на зеленець забезпечує високі показники врожайності волокна (2,56 т/га) та виходу всього волокна (30,4%, зокрема довгого волокна – 27,6%). У разі вирощування на двобічне використання сорт ‘Артеміда’ формує вищі, порівняно із сортом-стандартом ‘Гляна’, урожаї волокна (2,01 т/га) та насіння (1,29 т/га) з підвищеним умістом в останньому олії (36,8%). При цьому він істотно поступається за висотою рослин, що позитивно для збирання насіння зернозбиральним комбайном. Аналіз відповідності емпіричного й теоретичного розподілу ознаки вмісту олії в насінні елітних рослин сорту ‘Артеміда’ свідчить про її високу стабільність. Примітною особливістю сорту є формування дружних сходів та інтенсивний ріст рослин на початку вегетації, що сприяє зменшенню забур’яненості посівів. Висновки. ‘Артеміда’ – новий сорт конопель універсального напряму господарського використання. Належить до середньоєвропейського еколого-географічного типу, хоча і створений у результаті сортолінійної гібридизації різних типів з наступним поліпшувальним селекційним добором за ознаками продуктивності. Характеризується пов­ною відсутністю канабіноїдних сполук, підвищеним умістом олії, поліпшеним її жирнокислотним складом та високою якістю волокна. Рекомендується для вирощування з метою отримання волокна й насіння. Завдяки високій потенційній урожайності продукції є конкурентоздатним на ринку промислових конопель.

Purpose. Creation of industrial hemp variety of multiple purposes with the absence of cannabinoid compounds, high oil content in seeds and fiber quality. Methods. Bree­ding (self-pollination, varietal-linear hybridization in the conditions of a vegetation house, selection), field, laboratory, instrumental-technological assessment of fiber quality, mathematical statistics. Results. The ‘Artemida’ variety was created as a result of hybridization of the ‘Hlesiia’ variety with the self-pollinated line of the sixth generation of the ‘Zolotoniski 15’ variety and selection for stabilization of high productivity traits and improvement of quality trait of hemp production. The variety belongs to the medium-ripe group; the growing season is 94 days before the phase of technological maturity and 118 days before the phase of biological maturity. When grown for fiber, the variety had a higher fiber yield (2.56 t/ha), the yield of all fiber (30.4% and including long fiber 27.6%). When grown for fiber and seeds, the plant is significantly inferior in height, which is positive for harves­ting seeds with a combine harvester, has a significantly higher seed yield (1.29 t/ha), oil content (36.8%) and fiber yield (2.01 t/ha) in comparison with the standard of the varie­ty ‘Hliana’. The analysis of the correspondence between the empirical and theoretical distribution of such a trait as the oil content in the seeds of elite plants of the ‘Artemida’ variety indicates its high stability. A notable feature of the variety is the formation of friendly seedlings and intensive plant growth at the beginning of the growing season, which helps to reduce the weediness of crops.  Conclusions. The new variety of hemp ‘Artemida’ of multiple purposes belongs to the Central European ecological and geographical type, although created as a result of varietal-linear hybridization of different types with selection on the basis of productivity, is characte­rized by complete absence of cannabinoid compounds, high oil content and fiber quality. The variety is recommended for growing for fiber and seeds. Due to its high yield potential, it is competitive in the industrial hemp market. | Мета. Створити сорт промислових конопель середньоєвропейського еколого-географічного типу універсального напряму господарського використання з підвищеним умістом олії в насінні та поліпшеною якістю волокна. Методи. Селекційні (самозапилення, сортолінійна гібридизація в умовах вегетаційного будинку, добір), польові, лабораторні, інструментально-технологічна оцінки оцінка якості волокна, статистичні. Результати. У результаті гібридизації сор­ту ‘Глесія’ із самозапиленою лінією шостого покоління сорту ‘Золотоніські 15’ і наступного добору на закріплення ознак високої продуктивності та поліпшення якісних ознак коноплепродукції створено новий сорт ‘Артеміда’. Сорт належить до середньостиглої групи: вегетаційний період до настання фази технологічної стиглості становить 94 доби, біологічної – 118 діб. За вирощування на зеленець забезпечує високі показники врожайності волокна (2,56 т/га) та виходу всього волокна (30,4%, зокрема довгого волокна – 27,6%). У разі вирощування на двобічне використання сорт ‘Артеміда’ формує вищі, порівняно із сортом-стандартом ‘Гляна’, урожаї волокна (2,01 т/га) та насіння (1,29 т/га) з підвищеним умістом в останньому олії (36,8%). При цьому він істотно поступається за висотою рослин, що позитивно для збирання насіння зернозбиральним комбайном. Аналіз відповідності емпіричного й теоретичного розподілу ознаки вмісту олії в насінні елітних рослин сорту ‘Артеміда’ свідчить про її високу стабільність. Примітною особливістю сорту є формування дружних сходів та інтенсивний ріст рослин на початку вегетації, що сприяє зменшенню забур’яненості посівів. Висновки. ‘Артеміда’ – новий сорт конопель універсального напряму господарського використання. Належить до середньоєвропейського еколого-географічного типу, хоча і створений у результаті сортолінійної гібридизації різних типів з наступним поліпшувальним селекційним добором за ознаками продуктивності. Характеризується пов­ною відсутністю канабіноїдних сполук, підвищеним умістом олії, поліпшеним її жирнокислотним складом та високою якістю волокна. Рекомендується для вирощування з метою отримання волокна й насіння. Завдяки високій потенційній урожайності продукції є конкурентоздатним на ринку промислових конопель.

Мета. Установити адаптивний потенціал сортів салату стеблового (Lactuca sativa L. var. angustana Irish) за параметрами врожайності, екологічної пластичності, стабільності та адаптивності в умовах Західного Лісостепу України. Методи. Стабільність і пластичність урожайності салату стеблового оцінювали за методикою S. A. Eberhart та W. A. Rassel. Ґрунтово-кліматичні умови зони проведення досліджень в цілому були сприятливими для росту й розвитку салату посівного. Методи дослідження: польовий, лабораторний та статистичний. Результати. Сорти салату стеблового забезпечили різну тривалість міжфазного періоду сходи–технічна стиглість: сорт ‘Погонич’ – 35 діб, що на 6 діб раніше забезпечив збирання товарної продукції порівняно з контролем. Найбільшу площу листкової поверхні забезпечив сорт ‘Кобра’ (13 109,12 м2). Облік урожайності розетки листків і стебел свідчить, що величина показника за роки досліджень знаходилась у діапазоні 53,2–57,0 т/га. Сорт ‘Погонич’ забезпечив найвищі показники Уп.м. і Ус. – 74,0 і 7,8 т/га відповідно. Сорти салату стеблового мали високий коефіцієнт агрономічної стабільності > 70%. Найвище значення індексу умов середовища забезпечив сорт ‘Целтус’ (bi = 1,07), що свідчить його про високу чутливість в умовах Західного Лісостепу України. Екологічно пластичним виявився сорт ‘Погонич’. Висновки. Сорт салату стеблового ‘Погонич’ зарекомендував себе екологічно пластичним, стабільним і толерантним до стресових умов середовища в Західному Лісостепу України, але менш адаптивним за сталих лімітів ґрунтово-кліматичних параметрів чинників довкілля. Висока гомеостатичність була притаманна всім досліджуваним сортам, у яких спостерігали вищий за 70% коефіцієнт агрономічної стабільності, а саме: ‘Погонич’, ‘Кобра’ і ‘Целтус’.

Purpose. To reveal the adaptive potential of stem lettuce varieties (Lactuca sativa L. var. angustana Irish) accor­ding to the parameters of yield, ecological plasticity, stability and adaptability in the conditions of the Western Forest-Steppe of Ukraine. Methods. The stability and plasticity of stem lettuce yield was evaluated according to S. A. Eberhart and W. A. Rassel method. Soil and climatic conditions of the research area were generally favorable for lettuce growth and development. Research methods: field, laboratory and statistical. Results. Stem lettuce varieties showed different duration of the interfacial period of germination – technical ripeness: for ‘Pogonych’ variety it was 35 days, which made it possible to collect marketable products 6 days earlier than in the control. ‘Cobra’ variety showed the largest leaf area (13 109.12 m2). The value of the yield index of the rosette of leaves and stems over the years of research was in the range of 53.2–57.0 t/ha. Variety ‘Pogonych’ showed the highest rates of Yp.p. and Yd. – 74.0 and 7.8 t/ha, respectively. The stem lettuce varieties had a high coefficient of agronomic stability > 70%. ‘Tseltus’ variety showed the highest value of the index of environmental conditions (bi = 1.07), which indicates its high sensitivity in the conditions of the Western Forest-Steppe of Ukraine. ‘Pogonych’ variety demonstrated ecological plasticity. Conclusions. ‘Pogonych’ stem lettuce variety showed ecological plasticity, stability and tolerance to stressful environmental conditions in the Western Forest-Steppe of Ukraine, but it was less adaptive to the constant limits of soil and climatic parameters of environmental factors. High homeostaticity was inherent in all studied varie­ties, which had a higher, than 70% coefficient of agronomic stability, namely: ‘Pogonych’, ‘Cobra’ and ‘Tseltus’. | Мета. Установити адаптивний потенціал сортів салату стеблового (Lactuca sativa L. var. angustana Irish) за параметрами врожайності, екологічної пластичності, стабільності та адаптивності в умовах Західного Лісостепу України. Методи. Стабільність і пластичність урожайності салату стеблового оцінювали за методикою S. A. Eberhart та W. A. Rassel. Ґрунтово-кліматичні умови зони проведення досліджень в цілому були сприятливими для росту й розвитку салату посівного. Методи дослідження: польовий, лабораторний та статистичний. Результати. Сорти салату стеблового забезпечили різну тривалість міжфазного періоду сходи–технічна стиглість: сорт ‘Погонич’ – 35 діб, що на 6 діб раніше забезпечив збирання товарної продукції порівняно з контролем. Найбільшу площу листкової поверхні забезпечив сорт ‘Кобра’ (13 109,12 м2). Облік урожайності розетки листків і стебел свідчить, що величина показника за роки досліджень знаходилась у діапазоні 53,2–57,0 т/га. Сорт ‘Погонич’ забезпечив найвищі показники Уп.м. і Ус. – 74,0 і 7,8 т/га відповідно. Сорти салату стеблового мали високий коефіцієнт агрономічної стабільності > 70%. Найвище значення індексу умов середовища забезпечив сорт ‘Целтус’ (bi = 1,07), що свідчить його про високу чутливість в умовах Західного Лісостепу України. Екологічно пластичним виявився сорт ‘Погонич’. Висновки. Сорт салату стеблового ‘Погонич’ зарекомендував себе екологічно пластичним, стабільним і толерантним до стресових умов середовища в Західному Лісостепу України, але менш адаптивним за сталих лімітів ґрунтово-кліматичних параметрів чинників довкілля. Висока гомеостатичність була притаманна всім досліджуваним сортам, у яких спостерігали вищий за 70% коефіцієнт агрономічної стабільності, а саме: ‘Погонич’, ‘Кобра’ і ‘Целтус’.

Мета. Визначення оцінки перспективності й успішності інтродукції Lavandula vera D.C. в Центральному Поліссі України. Методи. Загальнонаукові і спеціальні: морфологічно-описові, біометричні, лабораторні, польові, біохімічні. Результати. На основі аналізу літературних джерел та експериментальних досліджень розглянуто питання поширення, онтоморфогенетичних особливостей, біохімічного складу рослинної сировини та компонентів ефірних олій нетрадиційної ароматичної рослини Lavandula vera. Упродовж індивідуального розвитку рослин L. vera відмічено три періоди (латентний, прегенеративний і генеративний) і 6 вікових станів рослин: насіння, проростки, ювенільний, іматурний, віргінільний, генеративний. Встановлено, що розсадний та вегетативний способи розмноження лаванди (поділ особин на частки) має переваги над насіннєвим у зв’язку з низькими показниками польової схожості насіння (5–10%). Рослинна сировина лаванди справжньої, вирощена в умовах Полісся України, є джерелом органічних речовин, дубильних сполук, вітамінів і макроелементів. Висновки. Інформація щодо поширення, онтоморфогенетичних і біохімічних особливостей нетрадиційної ароматичної рослини L. vera вказує на перспективність її культивування в умовах Центрального Полісся України як ароматичної, смакової, ефіроолійної, лікарської, медоносної, фітонцидної, декоративної культури.

Purpose. Determining the assessment of the prospects and success of Lavandula vera D.C. introduction in the Central Polissia of Ukraine. Methods. General scientific and special: morphological and descriptive, biometric, laboratory, field, biochemical. Results. Based on the analysis of literary sources and experimental studies, the issues of distribution, onthomorphogenetic features, biochemical composition of plant materials and components of essential oils of the non-traditional aromatic plant L. vera were studied. During the individual development of L. vera plants, three periods (latent, pregenerative, and generative) and 6 age states of plants were noted: seeds, seedlings, juvenile, immature, virginal, and generative. It was revealed that seedling and vegetative propagation of lavender (separation of individual plants into parts) has advantages over seeds due to low field germination of seeds (5–10%). Plant raw materials of lavender, grown in the conditions of Ukrainian Polissia, are a source of organic substances, tannins, vitamins and macroelements. Conclusions. Information on distribution, onthomorphogenetic and biochemical characteristics of the non-traditional aromatic plant L. vera indicates the prospects for its cultivation in the conditions of the Central Polissia of Ukraine as an aromatic, flavoring, essential oil, medicinal, melliferous, phytoncidal, and ornamental plant. | Мета. Визначення оцінки перспективності й успішності інтродукції Lavandula vera D.C. в Центральному Поліссі України. Методи. Загальнонаукові і спеціальні: морфологічно-описові, біометричні, лабораторні, польові, біохімічні. Результати. На основі аналізу літературних джерел та експериментальних досліджень розглянуто питання поширення, онтоморфогенетичних особливостей, біохімічного складу рослинної сировини та компонентів ефірних олій нетрадиційної ароматичної рослини Lavandula vera. Упродовж індивідуального розвитку рослин L. vera відмічено три періоди (латентний, прегенеративний і генеративний) і 6 вікових станів рослин: насіння, проростки, ювенільний, іматурний, віргінільний, генеративний. Встановлено, що розсадний та вегетативний способи розмноження лаванди (поділ особин на частки) має переваги над насіннєвим у зв’язку з низькими показниками польової схожості насіння (5–10%). Рослинна сировина лаванди справжньої, вирощена в умовах Полісся України, є джерелом органічних речовин, дубильних сполук, вітамінів і макроелементів. Висновки. Інформація щодо поширення, онтоморфогенетичних і біохімічних особливостей нетрадиційної ароматичної рослини L. vera вказує на перспективність її культивування в умовах Центрального Полісся України як ароматичної, смакової, ефіроолійної, лікарської, медоносної, фітонцидної, декоративної культури.

Purpose. The objective of this study was to evaluate the morphological parameters of Lycium spp. seeds from the collections in M. M. Hryshko National Botanical Garden (NBS) NAS of Ukraine. Methods. Cultivars and varieties of three Lycium species (Lycium barbarum, L. chinense, L. truncatum) were studied in the period from 2016 till 2019. The following morphometric measurments were conducted: seeds weight, seeds length, seeds width and index of seeds shape. Basic statistical analyses were performed using PAST 2.17. Hierarchical cluster analyses of similarity between genotypes were computed on the basis of the Bray-Curtis similarity index. Correlation between traits was determined using the Pearson correlation coefficient. Results. Cultivars and varieties of different species of Lycium varied in weight, shape, and size of seeds. Seed weight varied from 0.54 to 3.54 mg, seed length from 1.90 to 3.06 mm, seed width from 1.43 to 2.53 mm. The shape indexes of seeds were found ranging from 0.73 to 0.80. The analysis of coefficient of variation showed the difference of variability in morphometric characteristics between some Lycium spp. cultivars and varieties. The most variable features: seeds weight (8.51–28.22%) and seeds length (5.07–24.81%) are important parameters for selection. The use of cluster analysis made it possible to establish the similarity between the species of the studied Lycium species. Conclusions. Diagnostic signs by seed morphometry for differentiation of Lycium species were revealed. The analysis of coefficient of variation showed the difference of variability in morphometric characteristics between some Lycium cultivars and varieties. The most variable characteristics of the studied genotypes were seed weight and length, which are important parameters for selection because they determine the pulp content and number of seeds, as well as the ratio of these parameters between them. It is through variability that promising varieties with low seed weight and length can be selected, Due to securing them later vegetatively.

Purpose. The objective of this study was to evaluate the morphological parameters of Lycium spp. seeds from the collections in M. M. Hryshko National Botanical Garden (NBS) NAS of Ukraine. Methods. Cultivars and varieties of three Lycium species (Lycium barbarum, L. chinense, L. truncatum) were studied in the period from 2016 till 2019. The following morphometric measurments were conducted: seeds weight, seeds length, seeds width and index of seeds shape. Basic statistical analyses were performed using PAST 2.17. Hierarchical cluster analyses of similarity between genotypes were computed on the basis of the Bray-Curtis similarity index. Correlation between traits was determined using the Pearson correlation coefficient. Results. Cultivars and varieties of different species of Lycium varied in weight, shape, and size of seeds. Seed weight varied from 0.54 to 3.54 mg, seed length from 1.90 to 3.06 mm, seed width from 1.43 to 2.53 mm. The shape indexes of seeds were found ranging from 0.73 to 0.80. The analysis of coefficient of variation showed the difference of variability in morphometric characteristics between some Lycium spp. cultivars and varieties. The most variable features: seeds weight (8.51–28.22%) and seeds length (5.07–24.81%) are important parameters for selection. The use of cluster analysis made it possible to establish the similarity between the species of the studied Lycium species. Conclusions. Diagnostic signs by seed morphometry for differentiation of Lycium species were revealed. The analysis of coefficient of variation showed the difference of variability in morphometric characteristics between some Lycium cultivars and varieties. The most variable characteristics of the studied genotypes were seed weight and length, which are important parameters for selection because they determine the pulp content and number of seeds, as well as the ratio of these parameters between them. It is through variability that promising varieties with low seed weight and length can be selected, Due to securing them later vegetatively.

Мета. Установити господарсько-економічну доцільність вирощування підщеп волоського горіха. Методи. Сіянці волоського горіха, перспективні як підщепи в Україні, досліджували в розсадниках ФОП Затоковий В. Ю. (с. Слобода Комарівці, Сторожинецький р-н, Чернівецька обл.) упродовж 2018–2020 рр. Господарсько-економічну ефективність вирощування підщеп культури визначали за Методикою економічної та енергетичної оцінки типів плодоягідних насаджень, помологічних сортів і результатів технологічних досліджень у садівництві (2002). Результати. Для визначення економічної ефективності вирощування сіянців аналізували технологічну карту вирощування сіянців волоського горіха. Найбільша частка в структурі затрат припадала на оплату праці – 86,7%. Причиною цього було використання ручної праці, яка становила 96,5% від загальних затрат на технологію вирощування сіянців. Частка рівня механізації вирощування не перевищувала 3,5%. Загальні витрати пального на 1 га становили 120,7 л, або 2957,20 грн у грошо­вому еквіваленті. Таким чином, затрати на паливо займали незначну частку – 0,4% в собівартості одного сіянця. Один гектар площі забезпечував вихід 65 тис. шт. сіянців волоського горіха, що становило 1625 тис. грн за умови вартості їх реалізації 25 грн/шт. Матеріальні витрати при цьому становили 46,16 тис. грн/га (загальні витрати – 712,43 тис. грн). Тому показник собівартості був гранично низьким, а рівень рентабельності – гранично високим. Висновки. Вирощування сіянців волоського горіха сортів ‘Слава України’, ‘Пам’яті Затокового’, ‘Лисичанський’ є економічно доцільним. Це зумовлено досить низькою собівартістю одного сіянця (10,82 грн) та високою рентабельність виробництва вихідного селекційного матеріалу для щеплення та закладання промислових насаджень культури.

Purpose. To establish economic feasibility of growing walnut rootstocks. Methods. Walnut seedlings, promising as rootstocks in Ukraine, were studied in nurseries IE Zatokovyi V. Yu. (Sloboda Komarivtsi village, Storozhynets district, Chernivtsi region) during 2018–2020. Economic efficiency of growing rootstocks was determined according to the Method of economic and energy assessment of types of fruit and berry plantations, pomological varieties and the results of technological research in horticulture (2002). Results. To determine the economic efficiency of seedling cultivation, the technological map of walnut seedling cultivation was analyzed. The largest share in the structure of costs was accounted for by labor remuneration – 86.7%. The reason was the use of manual labor, which accounted for 96.5% of the total technology of growing seedlings. The level of mechanization of cultivation was only 3.5%. The total fuel consumption per 1 hectare was 120.7 liters, or UAH 2,957.20 in monetary terms. Thus, fuel consumption accounted for a small share – 0.4% of the cost of one seedling. One hectare of land provided an output of 65 thousand pcs of walnut seedlings, which amounted to 1,625 thousand UAH at a cost of 25 UAH/piece. Material costs amounted to 46.16 thousand UAH/ha (total costs – 712.43 thousand UAH). Therefore, the cost was extremely low and the level of profitability was extremely high.          Conclusions. Growing walnut seedlings of the varieties ‘Slava Ukrainy’, ‘Pamiati Zatokovoho’, ‘Lysychanskyi’ is economically feasible. This is due to the relatively low cost of one seedling (UAH 10.82) and high profitability of production of the original breeding material for grafting and planting industrial crops. | Мета. Установити господарсько-економічну доцільність вирощування підщеп волоського горіха. Методи. Сіянці волоського горіха, перспективні як підщепи в Україні, досліджували в розсадниках ФОП Затоковий В. Ю. (с. Слобода Комарівці, Сторожинецький р-н, Чернівецька обл.) упродовж 2018–2020 рр. Господарсько-економічну ефективність вирощування підщеп культури визначали за Методикою економічної та енергетичної оцінки типів плодоягідних насаджень, помологічних сортів і результатів технологічних досліджень у садівництві (2002). Результати. Для визначення економічної ефективності вирощування сіянців аналізували технологічну карту вирощування сіянців волоського горіха. Найбільша частка в структурі затрат припадала на оплату праці – 86,7%. Причиною цього було використання ручної праці, яка становила 96,5% від загальних затрат на технологію вирощування сіянців. Частка рівня механізації вирощування не перевищувала 3,5%. Загальні витрати пального на 1 га становили 120,7 л, або 2957,20 грн у грошо­вому еквіваленті. Таким чином, затрати на паливо займали незначну частку – 0,4% в собівартості одного сіянця. Один гектар площі забезпечував вихід 65 тис. шт. сіянців волоського горіха, що становило 1625 тис. грн за умови вартості їх реалізації 25 грн/шт. Матеріальні витрати при цьому становили 46,16 тис. грн/га (загальні витрати – 712,43 тис. грн). Тому показник собівартості був гранично низьким, а рівень рентабельності – гранично високим. Висновки. Вирощування сіянців волоського горіха сортів ‘Слава України’, ‘Пам’яті Затокового’, ‘Лисичанський’ є економічно доцільним. Це зумовлено досить низькою собівартістю одного сіянця (10,82 грн) та високою рентабельність виробництва вихідного селекційного матеріалу для щеплення та закладання промислових насаджень культури.

Мета. З’ясувати посухостійкість рослин сортів англійських троянд. Методи. Польовий, анатомічний, біометричний. Посухостійкість рослин у польових умовах оцінювали за 6-баловою шкалою С. С. П’ятницького (1961). Kількість продихів на одиницю площі листкової пластинки визначали за допомогою сканувального електронного мікроскопа JSM-6700F (JEOL, Токіо, Японія). Результати. Посухостійкість рослин сортів англійських троянд досліджували як у польових, так і лабораторних умовах. За візуальними спостереженнями в періоди з низьким рівнем вологозабезпечення тургор листків не знижувався, тож польову посухостійкість усіх сортів оцінено у 5 балів. За параметрами щільності продихів на одиницю площі листка виділено сорти, які мають максимальні та мінімальні значення цього показника. Висновки. Усі досліджені сорти англійських троянд із колекції Державного дендрологічного парку «Олександрія» НАН України є достатньо посухостійкими в польових умовах. Однак, вони суттєво різняться за показниками щільності продихів на одиницю площі листка рослин. Найбільшу середню кількість продихів на 0,5 мм2 (163,67±7,93 шт.) зафіксовано в рослин сорту ‘Alan Titchmarsh’, найменшу (47,67±1,94 шт.) – у ‘Charles Austin’. Порівняння даних щодо морфології листків англійських троянд та щільності продихів показало, що сортам з меншими розмірами листків (‘Cottage Rose’, ‘Fisherman Friend’, ‘Noble Antony’, ‘Crocus Rose’) притаманна більша кількість продихів на одиницю площі, що вказує на їхню вищу посухостійкість. Отримані дані польових і лабораторних досліджень будуть ураховані під час формування рекомендацій щодо використання троянд для озеленення міських територій, де рослини можуть опинитися в екстремальніших, аніж у дендропарку, умовах.

Purpose. To study the drought resistance of plants of English roses varieties. Methods. Field, anatomical, biometric. The drought resistance of plants in the field was assessed according to S. S. Pyatnitsky 6-point scale (1961). The number of stomata per unit area of the leaf blade was determined using a JSM-6700F scanning electron microscope (JEOL, Tokyo, Japan).  Results. The drought resistance of plants of English rose varieties was investigated both in the field and laboratory conditions. According to visual observations, during periods with a low level of moisture supply, leaf turgor did not decrease; therefore, the field drought resistance of all varieties was estimated at 5 points. According to the parameters of stomatal density per unit of leaf area, varieties that have the maximum and minimum values of this indicator were identified. Conclusions. It was found that all studied varieties of English roses from the collection of the State Dendrological Park “Alexandria” of the National Academy of Sciences of Ukraine are quite drought-resistant in the field. But they differed significantly in the density of stomata per unit area. The largest average number of stomata per 0.5 mm2 (163.67±7.93 pcs.) was recorded in the variety ‘Alan Titchmarsh’, the lowest (47.67±1.94) – in ‘Charles Austin’. Comparison of data on leaf morphology of English roses and stomata density showed that varieties with smaller leaf sizes (‘Cottage Rose’, ‘Fisherman Friend’, ‘Noble Antony’, ‘Crocus Rose’) have a greater number of stomata per unit area, which indicates their high drought resistance. The data obtained from field and laboratory studies will be taken into account in the formation of recommendations on the use of roses for landscaping urban areas, where plants may find themselves in more extreme conditions than in an arboretum. | Мета. З’ясувати посухостійкість рослин сортів англійських троянд. Методи. Польовий, анатомічний, біометричний. Посухостійкість рослин у польових умовах оцінювали за 6-баловою шкалою С. С. П’ятницького (1961). Kількість продихів на одиницю площі листкової пластинки визначали за допомогою сканувального електронного мікроскопа JSM-6700F (JEOL, Токіо, Японія). Результати. Посухостійкість рослин сортів англійських троянд досліджували як у польових, так і лабораторних умовах. За візуальними спостереженнями в періоди з низьким рівнем вологозабезпечення тургор листків не знижувався, тож польову посухостійкість усіх сортів оцінено у 5 балів. За параметрами щільності продихів на одиницю площі листка виділено сорти, які мають максимальні та мінімальні значення цього показника. Висновки. Усі досліджені сорти англійських троянд із колекції Державного дендрологічного парку «Олександрія» НАН України є достатньо посухостійкими в польових умовах. Однак, вони суттєво різняться за показниками щільності продихів на одиницю площі листка рослин. Найбільшу середню кількість продихів на 0,5 мм2 (163,67±7,93 шт.) зафіксовано в рослин сорту ‘Alan Titchmarsh’, найменшу (47,67±1,94 шт.) – у ‘Charles Austin’. Порівняння даних щодо морфології листків англійських троянд та щільності продихів показало, що сортам з меншими розмірами листків (‘Cottage Rose’, ‘Fisherman Friend’, ‘Noble Antony’, ‘Crocus Rose’) притаманна більша кількість продихів на одиницю площі, що вказує на їхню вищу посухостійкість. Отримані дані польових і лабораторних досліджень будуть ураховані під час формування рекомендацій щодо використання троянд для озеленення міських територій, де рослини можуть опинитися в екстремальніших, аніж у дендропарку, умовах.