Мета. Дослідити історичні витоки та етапи формування сортовипробувальної мережі Черкащини, де розташована одна з філій Українського інституту експертизи сортів рослин. Методи. Черкаська філія Українського інституту екс­пертизи сортів рослин розташована у селі Дзензелівка Маньківської об’єднаної територіальної громади Уманського району Черкаської області. Під час досліджень послуговувалися загальнонауковими методами, зокрема гіпотези, спостереження, історичним з елементами екстраполяції джерелознавчої бази даних, аналізу, а також методом синтезу для формування висновків. Результати. Черкащина – це типовий Лісостеп України. Поширені на території області сорти рослин відповідають загальноприйнятим у міжнародній практиці критеріям відмінності, однорідності та стабільності; задовольняють потреби споживачів за господарсько-цінними характеристиками; не загрожують довкіллю і здоров’ю людини. Сортовипробувальну мережу Черкаської області створено в 1966 р., її діяльність координувала Інспектура Державної комісії по сортовипробуванню сільськогосподарських культур по Черкаській області. У 2002 р. засновано Черкаський обласний державний центр експертизи сортів рослин, який 2012 р. став філією Українського інституту експертизи сортів рослин. Висновки. Формування сортових рослинних ресурсів на Черкащині відбувалося завдяки досить тривалим історичним етапам становлення та розвитку її сортовипробувальної мережі. | Purpose. To study the historical origins and stages of formation of the variety testing network of the Cherkasy Region, where one of the branches of the Ukrainian Institute for Plant Variety Examination is located. Methods. The Cherkasy branch of the Ukrainian Institute for Plant Variety Examination is located in the village of Dzenzelivka, Mankiv United Territorial Community, Uman district, Cherkasy Region. During the research, general scientific methods were used, in particular, hypotheses, observations, historical methods with elements of extrapolation of the source scientific database, analysis, as well as the method of synthesis to form conclusions. Results. The Cherkasy Region is a typical Ukrainian forest-steppe. Plant varieties common in the region meet the criteria of distinctness, uniformity and stabi­lity generally accepted in international practice; they meet the needs of consumers in terms of economically valuable characteristics; they do not pose a threat to the environment and human health. The Variety Testing Network of the Cherkasy Region was established in 1966 and its activities were coordinated by the Inspectorate of the State Commission for Variety Testing of Agricultural Crops in the Cherkasy Region. In 2002, the Cherkassy Regional State Centre for Expertise in Plant Varieties was established, which in 2012 became a branch of the Ukrainian Institute for Plant Variety Examination. Conclusions. The formation of varietal plant resources in the Cherkasy Region took place thanks to the rather long historical stages of formation and development of its varietal testing network.

Мета. Дослідити історичні витоки та етапи формування сортовипробувальної мережі Черкащини, де розташована одна з філій Українського інституту експертизи сортів рослин. Методи. Черкаська філія Українського інституту екс­пертизи сортів рослин розташована у селі Дзензелівка Маньківської об’єднаної територіальної громади Уманського району Черкаської області. Під час досліджень послуговувалися загальнонауковими методами, зокрема гіпотези, спостереження, історичним з елементами екстраполяції джерелознавчої бази даних, аналізу, а також методом синтезу для формування висновків. Результати. Черкащина – це типовий Лісостеп України. Поширені на території області сорти рослин відповідають загальноприйнятим у міжнародній практиці критеріям відмінності, однорідності та стабільності; задовольняють потреби споживачів за господарсько-цінними характеристиками; не загрожують довкіллю і здоров’ю людини. Сортовипробувальну мережу Черкаської області створено в 1966 р., її діяльність координувала Інспектура Державної комісії по сортовипробуванню сільськогосподарських культур по Черкаській області. У 2002 р. засновано Черкаський обласний державний центр експертизи сортів рослин, який 2012 р. став філією Українського інституту експертизи сортів рослин. Висновки. Формування сортових рослинних ресурсів на Черкащині відбувалося завдяки досить тривалим історичним етапам становлення та розвитку її сортовипробувальної мережі.

Мета. Вивчення динаміки формування біометричних показників, урожайності біомаси та енергетичного потенціалу рослин сортів сорго цукрового в умовах Центрального Лісостепу України. Методи. Використовували польовий, лабораторний і статистичний методи. Об’єктом досліджень слугували п’ять зареєстрованих сортів сорго цукрового, а саме: ‘Гулівер’, ‘Довіста’, ‘Зубр’, ‘Су’ та ‘Цукрове’. Вимірювання біометричних показників рослин, облік урожайності біомаси й енергетичного потенціалу здійснювали відповідно до затверджених науково-методичних рекомендацій. Результати. Найшвидший ріст сорго цукрового у висоту відмічено в такі міжфазні періоди, як сходи–вихід у трубку та вихід у трубку–цвітіння. На час закінчення вегетації рослини сортів ‘Гулівер’ (237,2–245,1 см), ‘Цукрове’ (218,0–227,2 см) й ‘Довіста’ (205,6–220,9 см) переважали над іншими за висотою. Найбільшою площею листкової фотосинтезуючої поверхні характеризувалися ‘Гулівер’, ‘Цукрове’ й ‘Зубр’, вони ж сформували найбільшу біомасу й відзначилися найвищою енергетичною ефективністю вирощування за показниками енергопродуктивності (EPс дорівнює або більше ніж 60,0 ГДж/га) та коефіцієнтом енергоефективності (Кее дорівнює або більше ніж 4,0). Висновки. Найбільшу врожайність біомаси за сухим залишком виявлено в сортів сорго цукрового ‘Гулівер’ (15,4 т/га), ‘Цукрове’ (15,2 т/га) та ‘Зубр’ (12,5 т/га). Ці ж сорти вирізнялися високою енергопродуктивністю (різницею між накопиченою в біомасі енергією та енергією, витраченою на її виробництво) – 65,3; 64,9 і 56,8 ГДж/га відповідно, зі значенням Кее 4,0 або більше, що характеризує середній рівень ефективності виробництва біомаси. | Purpose. Study of the dynamics of formation of biometric indicators, biomass yield and energy potential of sorghum varieties in the conditions of the Central ForestSteppe of Ukraine. Methods. Field, laboratory and statistical methods were used. Five registered varieties of sorghum, viz: ‘Huliver’, ‘Dovista’, ‘Zubr’, ‘Su’ and ‘Tsukrove’ served as the object of research. The measurement of biometric indicators of plants, the calculation of biomass yield and energy potential were carried out in accordance with approved scientific and methodological recommendations. Results. The most rapid growth in height of sorghum was observed during the interphases of “seedling – leaf-tube formation and leaf-tube formation – flowering”. At the end of the growing season, plants of the varieties ‘Huliver’ (237.2–245.1 cm), ‘Tsukrove’ (218.0–227.2 cm) and ‘Dovista’ (205.6–220.9 cm) were the tallest. ‘Hulliver’, ‘Tsukrove’ and ‘Zubr’ were characterized by the largest photosynthetic leaf area, they produced the largest biomass and were characterized by the highest energy efficiency of cultivation in terms of energy productivity (EPс equal to or greater than 60.0 GJ/ha) and energy efficiency coefficient (Kee equal to or greater than 4.0). Conclusions. The highest biomass yield by dry residue was found in the sorghum varieties ‘Huliver’ (15.4 t/ha), ‘Tsukrove’ (15.2 t/ha) and ‘Zubr’ (12.5 t/ha). The same varieties were characterized by high energy productivity (the difference between the energy stored in biomass and the energy used to produce it) – 65.3, 64.9 and 56.8 GJ/ha respectively, with a Kee value of 4.0 or more, which characterizes the average level of biomass production efficiency.

Мета. Вивчення динаміки формування біометричних показників, урожайності біомаси та енергетичного потенціалу рослин сортів сорго цукрового в умовах Центрального Лісостепу України. Методи. Використовували польовий, лабораторний і статистичний методи. Об’єктом досліджень слугували п’ять зареєстрованих сортів сорго цукрового, а саме: ‘Гулівер’, ‘Довіста’, ‘Зубр’, ‘Су’ та ‘Цукрове’. Вимірювання біометричних показників рослин, облік урожайності біомаси й енергетичного потенціалу здійснювали відповідно до затверджених науково-методичних рекомендацій. Результати. Найшвидший ріст сорго цукрового у висоту відмічено в такі міжфазні періоди, як сходи–вихід у трубку та вихід у трубку–цвітіння. На час закінчення вегетації рослини сортів ‘Гулівер’ (237,2–245,1 см), ‘Цукрове’ (218,0–227,2 см) й ‘Довіста’ (205,6–220,9 см) переважали над іншими за висотою. Найбільшою площею листкової фотосинтезуючої поверхні характеризувалися ‘Гулівер’, ‘Цукрове’ й ‘Зубр’, вони ж сформували найбільшу біомасу й відзначилися найвищою енергетичною ефективністю вирощування за показниками енергопродуктивності (EPс дорівнює або більше ніж 60,0 ГДж/га) та коефіцієнтом енергоефективності (Кее дорівнює або більше ніж 4,0). Висновки. Найбільшу врожайність біомаси за сухим залишком виявлено в сортів сорго цукрового ‘Гулівер’ (15,4 т/га), ‘Цукрове’ (15,2 т/га) та ‘Зубр’ (12,5 т/га). Ці ж сорти вирізнялися високою енергопродуктивністю (різницею між накопиченою в біомасі енергією та енергією, витраченою на її виробництво) – 65,3; 64,9 і 56,8 ГДж/га відповідно, зі значенням Кее 4,0 або більше, що характеризує середній рівень ефективності виробництва біомаси.

Мета. Визначити потенціал урожайності нових сортів пшениці озимої миронівської селекції залежно від попередників і строків сівби та встановити їх частки впливу в умовах Центрального Лісостепу України. Методи. Дослідження проводили в польовому чотирифакторному досліді на базі Миронівського інституту пшениці імені В. М. Ремесла НААН упродовж 2018/19–2020/21 рр. Результати. У результаті вивчення п’яти перспективних сортів пшениці озимої, висіяних 25 вересня та 05 жовтня після двох попередників (соя та соняшник), виявили, що незалежно від строків сівби середня врожайність для досліджуваних сортів після попередника соя була вищою і варіювала від 3,77 до 6,24 т/га у порівнянні з попередником соняшник – 3,35–5,52 т/га. Сорт ‘МІП Ювілейна’ сформував максимальну врожайність за першого строку сівби (5,52 та 6,24 т/га після попередників соняшник та соя відповідно), а сорт ‘МІП Фортуна’ – за другого (5,46 т/га після попередника соя). Висновки. Установлено потенціал урожайності сортів пшениці озимої залежно від попередників та строків сівби в умовах Центрального Лісостепу України. За результатами дисперсійного аналізу отриманих даних з’ясовано частку впливу цих факторів на врожайність культури. Максимальний внесок у дисперсію врожайності був за роком висіву (67,8%) та попередником (20,9%). | Purpose. To determine the yield potential of new winter wheat varieties of the Myronivka breeding as a function of preceding crops and sowing dates, and to determine their proportion of influence in the conditions of the central ForestSteppe of Ukraine. Methods. The research was conducted in a four-factor field experiment at the V. M. Remeslo Myronivka Institute of Wheat, National Academy of Agrarian Sciences of Ukraine during 2018/19–2020/21. Results. As a result of the study of five promising varieties of winter wheat, sown on September 25 and October 5 after two predecessors (soybean and sunflower), it was found that, regardless of the sowing dates, the average yield of the varieties studied was higher after the predecessor soybean and varied from 3.77 to 6.24 t/ha compared to its predecessor sunflower – 3.35–5.52 t/ha. The variety ‘MIP Yuvileina’ produced the maximum yield in the first sowing period (5.52 and 6.24 t/ha after the preceding sunflower and soybean, respectively) and the variety ‘MIP Fortuna’ – in the second sowing period (5.46 t/ha after the preceding soybean). Conclusions. The yield potential of winter wheat varieties was determined in relation to their predecessors and sowing dates in the conditions of the central Forest-Steppe of Ukraine. According to the results of the variance analysis of the obtained data, the proportion of influence of these factors on the crop yield was determined. The largest contribution to the yield variance was made by the year of sowing (67.8%) and the predecessor (20.9%).

Мета. Визначити потенціал урожайності нових сортів пшениці озимої миронівської селекції залежно від попередників і строків сівби та встановити їх частки впливу в умовах Центрального Лісостепу України. Методи. Дослідження проводили в польовому чотирифакторному досліді на базі Миронівського інституту пшениці імені В. М. Ремесла НААН упродовж 2018/19–2020/21 рр. Результати. У результаті вивчення п’яти перспективних сортів пшениці озимої, висіяних 25 вересня та 05 жовтня після двох попередників (соя та соняшник), виявили, що незалежно від строків сівби середня врожайність для досліджуваних сортів після попередника соя була вищою і варіювала від 3,77 до 6,24 т/га у порівнянні з попередником соняшник – 3,35–5,52 т/га. Сорт ‘МІП Ювілейна’ сформував максимальну врожайність за першого строку сівби (5,52 та 6,24 т/га після попередників соняшник та соя відповідно), а сорт ‘МІП Фортуна’ – за другого (5,46 т/га після попередника соя). Висновки. Установлено потенціал урожайності сортів пшениці озимої залежно від попередників та строків сівби в умовах Центрального Лісостепу України. За результатами дисперсійного аналізу отриманих даних з’ясовано частку впливу цих факторів на врожайність культури. Максимальний внесок у дисперсію врожайності був за роком висіву (67,8%) та попередником (20,9%).

Мета. Встановити потенціал урожайності та якості зерна сортів вівса посівного (Avena sativa L.) залежно від живлення й погодних умов. Методи. Під час досліджень використовували польові, лабораторні (визначення якості зерна) та статистичні методи. Результати. Застосовуючи різні системи удобрення, дослідили сім сортів вівса посівного, найурожайнішими серед яких виявились ‘Айворі’, ‘Легінь Носівський’ і ‘Закат’. Найбільший приріст урожаїв від використання добрив у 2022–2023 рр. (1,24–2,73 т/га за середніх приростів 0,32–2,83 т/га) спостерігали за вирощування сорту ‘Айворі’. Додаткові прирости завдяки внесенню сірки, як порівняти з варіантами, де застосовували лише азот, фосфор і калій, отримано в сортів ‘Нептун’ – 0,26–0,39 т/га; ‘Легінь Носівський’ – 0,47–0,49; ‘Світанок’ – 0,23–0,66; ‘Закат’ – 0,39–0,64; ‘Зубр’ – 0,41–0,54; ‘Альбатрос’ – 0,58–0,78; ‘Айворі’ – 0,34–0,66 т/га. Середня врожайність контрольних варіантів у 2021–2023 рр. була такою: 2,28 т/га – ‘Нептун’; 2,64 – ‘Легінь Носівський’; 2,50 – ‘Світанок’; 2,70 – ‘Закат’; 2,71 – ‘Зубр’; 2,60 – ‘Альбатрос’; 2,81 т/га – ‘Айворі’. Підвищення норми елементів живлення, що вносять у ґрунт, сприяло поліпшенню якості зерна. Так, за умови додавання N30P30K30 + N30 ВВСН32 вміст протеїну в зерні був у межах 10,2–10,8%; N60P60K60 + N30 ВВСН32 – 10,4–11,2; N90P90K90 + N30 ВВСН32 – 11,0–11,8; N120P120K120 + N30 ВВСН32 – 11,4–12,4%. Додаткове внесення сірки в систему удобрень зумовило ефективніше використання азоту, а тому й збільшення частки білка в зерні на 1,3–1,8%, порівнюючи з варіантами, в яких норма макроелементів була однаковою для всіх сортів. Вміст альбумінів і глобулінів був вищим у зерні контрольного варіанта (17,0–19,3 та 20,1–21,6% відповідно), змінюючись несуттєво між сортами. Кількість запасних білків – проламінів і глютелінів – збільшувалася (від 28,4–30,2 до 34,8–36,2% відповідно) з підвищенням норми добрив, зокрема за внесення N120P120K120S45 + N30. Висновки. Всі досліджені сорти вівса є високопродуктивними та залежно від норм добрив формують врожаї на рівні 3,33–5,54 т/га. Сорт ‘Нептун’ дещо поступається іншим за врожайністю, втім має зерно зі значним вмістом біологічно цінних фракцій білка. Внесення сірковмісних доб­рив забезпечує збільшення врожайності, поліпшення якості зерна та ефективніше використання азоту, що дає змогу знижувати базову норму додавання в ґрунт макроелементів. | Purpose. To determine the yield potential and grain qua­lity of varieties of oat (Avena sativa L.) as a function of the nutritional and climatic conditions. Methods. Field, laboratory (grain quality determination) and statistical methods were used in the research. Results. Using different fertilization systems, seven oat varieties were studied, of which the most productive were ‘Ayvori’, ‘Lehin Nosivskyi’ and ‘Zakat’. The greatest increase in yield due to the use of fertilizers in 2022–2023 (1.24–2.73 t/ha with average increases of 0.32–2.83 t/ha) was observed for the cultivation of the ‘Ayvori’ variety. Additional increases due to the introduction of sulphur, compared to the options where only nitrogen, phosphorus and potassium were used, were observed for the varieties ‘Neptun’ – 0. 26–0.39 t/ha; ‘Lehin Nosivskyi’ – 0.47–0.49; ‘Svitanok’ – 0.23–0.66; ‘Zakat’ – 0.39–0.64; ‘Zubr’ – 0.41–0.54; ‘Albatros’ – 0.58–0.78; ‘Ayvori’ – 0.34–0.66 t/ha. The average yield of the control varieties in 2021–2023 was as follows 2.28 t/ha – ‘Neptun’; 2.64 – ‘Lehin Nosivskyi’; 2.50 – ‘Svitanok’; 2.70 – ‘Zakat’; 2.71 – ‘Zubr’; 2.60 – ‘Albatros’; 2.81 t/ha – ‘Ayvori’. Increasing the rate of nutrient application to the soil helped to improve grain quality. Thus, with the addition of N30P30K30 + N30 BBCH32, the protein content in the grain was within 10.2–10.8%; N60P60K60 + N30 ВВСН32 – 10.4–11.2; N90P90K90 + N30 ВВСН32 – 11.0–11.8; N120P120K120 + N30 BBCH32 – 11.4–12.4%. The addition of sulphur to the fertilization system resulted in a more efficient use of nitrogen and therefore an increase in the protein content of the grain of 1.3–1.8% compared to the options where the rate of macronutrients was the same for all varieties. The content of albumins and globulins was higher in the grain of the control variant (17.0–19.3 and 20.1–21.6% respectively) and did not vary significantly between varieties. The amount of reserve proteins – prolamins and glutelins – increased (from 28.4–30.2 to 34.8–36.2%) with an increase in fertilizer rate, especially with the introduction of N120P120K120S45 + N30. Conclusions. All investigated oat varieties are highly productive and give yields in the range of 3.33–5.54 t/ha, depending on the fertilizer rate. The variety ‘Neptun’ is slightly lower in yield than the others, but has grain with a significant content of biologically valuable protein fractions. The application of sulphur­containing fertilizers increases yield, improves grain quality and allows a more efficient use of nitrogen, which makes it possible to reduce the basic rate of addition of macronutrients to the soil.

Мета. Встановити потенціал урожайності та якості зерна сортів вівса посівного (Avena sativa L.) залежно від живлення й погодних умов. Методи. Під час досліджень використовували польові, лабораторні (визначення якості зерна) та статистичні методи. Результати. Застосовуючи різні системи удобрення, дослідили сім сортів вівса посівного, найурожайнішими серед яких виявились ‘Айворі’, ‘Легінь Носівський’ і ‘Закат’. Найбільший приріст урожаїв від використання добрив у 2022–2023 рр. (1,24–2,73 т/га за середніх приростів 0,32–2,83 т/га) спостерігали за вирощування сорту ‘Айворі’. Додаткові прирости завдяки внесенню сірки, як порівняти з варіантами, де застосовували лише азот, фосфор і калій, отримано в сортів ‘Нептун’ – 0,26–0,39 т/га; ‘Легінь Носівський’ – 0,47–0,49; ‘Світанок’ – 0,23–0,66; ‘Закат’ – 0,39–0,64; ‘Зубр’ – 0,41–0,54; ‘Альбатрос’ – 0,58–0,78; ‘Айворі’ – 0,34–0,66 т/га. Середня врожайність контрольних варіантів у 2021–2023 рр. була такою: 2,28 т/га – ‘Нептун’; 2,64 – ‘Легінь Носівський’; 2,50 – ‘Світанок’; 2,70 – ‘Закат’; 2,71 – ‘Зубр’; 2,60 – ‘Альбатрос’; 2,81 т/га – ‘Айворі’. Підвищення норми елементів живлення, що вносять у ґрунт, сприяло поліпшенню якості зерна. Так, за умови додавання N30P30K30 + N30 ВВСН32 вміст протеїну в зерні був у межах 10,2–10,8%; N60P60K60 + N30 ВВСН32 – 10,4–11,2; N90P90K90 + N30 ВВСН32 – 11,0–11,8; N120P120K120 + N30 ВВСН32 – 11,4–12,4%. Додаткове внесення сірки в систему удобрень зумовило ефективніше використання азоту, а тому й збільшення частки білка в зерні на 1,3–1,8%, порівнюючи з варіантами, в яких норма макроелементів була однаковою для всіх сортів. Вміст альбумінів і глобулінів був вищим у зерні контрольного варіанта (17,0–19,3 та 20,1–21,6% відповідно), змінюючись несуттєво між сортами. Кількість запасних білків – проламінів і глютелінів – збільшувалася (від 28,4–30,2 до 34,8–36,2% відповідно) з підвищенням норми добрив, зокрема за внесення N120P120K120S45 + N30. Висновки. Всі досліджені сорти вівса є високопродуктивними та залежно від норм добрив формують врожаї на рівні 3,33–5,54 т/га. Сорт ‘Нептун’ дещо поступається іншим за врожайністю, втім має зерно зі значним вмістом біологічно цінних фракцій білка. Внесення сірковмісних доб­рив забезпечує збільшення врожайності, поліпшення якості зерна та ефективніше використання азоту, що дає змогу знижувати базову норму додавання в ґрунт макроелементів.

Мета. Провести господарську оцінку сортів амаранту ‘Харківський­1’, ‘Геліос’ і ‘Сем’ за внесення абсорбенту торгової марки MaxiMarin, використовуваного для нівелювання нестачі опадів і нерівномірного зволоження в Лісостепу України. Методи. Впродовж 2021–2023 рр. у польових умовах (м. Умань, 48°46¢N, 30°14¢E) досліджували три сорти амаранту й абсорбент торгової марки MaxiMarin у формі гранул, норма внесення якого становила 25 кг/га. Оцінювання сортів здійснювали за такими параметрами: маса листків, суцвіття й коріння, врожайність зеленої маси у фазах цвітіння та повної стиглості. Також визначали врожайність зерна амаранту та вміст у ньому протеїну, жирів і крохмалю. У процесі роботи послуговувались методами дисперсійного й кореляційного аналізів. Результати. Застосований абсорбент істотно вплинув на показники продуктивності, яка характеризувалася значною міжсортовою різницею. Зокрема, середнє збільшення маси листків з однієї рослини для досліджуваних сортів амаранту становило 12,2%, маси суцвіття – 8,9%, або 3,6 г/росл. Найкраще на внесення абсорбенту, що вдосконалило умови вирощування, зреагував сорт ‘Харківський­1’, маса суцвіття якого підвищилася на 12,6%, або 5,3 г/росл. Посилення ростових процесів стало можливим завдяки поліпшеному розвитку кореневої системи та підвищенню її маси залежно від варіанта на 12,3–24,6% (2,1–3,0 г/росл.). Водночас у середньому на 12,4% (11,2–13,3% у різних сортів) збільшився показник загальної маси рослин. Урожайність зеленої маси зростала на 13,6–16,5% (4,75–5,75 т/га) завдяки використанню абсорбенту й була в межах 33,0–40,0 т/га. Найвищими її значеннями характеризувався сорт ‘Сем’ – 34,3 т/га у контролі та 40,0 т/га в дослідах зі внесеним абсорбентом. Його застосування також спричинило збільшення врожайності різних сортів амаранту на 0,30–0,38 т/га, або 16,0–18,3% (найурожайнішим був сорт ‘Сем’ – 2,08 та 2,46 т/га залежно від варіанта досліду) й істотне зменшення концентрації протеїну (на 0,1–10,0%), жирів (на 7,4–19,5%) і крохмалю (на 3,2–8,2%). Висновки. Абсорбенти є ефективним засобом для нівелювання нерівномірного зволоження та забезпечення максимальної реалізації продуктивного потенціалу амаранту, проте поліпшення водного режиму негативно впливає на накопичення протеїну, жирів і крохмалю. | Purpose. To carry out an economic evaluation of amaranth varieties ‘Kharkivskyi­1’, ‘Helios’ and ‘Sem’ for the application of MaxiMarin absorbent used to compensate for lack of rainfall and uneven moisture in the forest steppe of Ukraine. Methods. During 2021–2023, three varieties of amaranth and MaxiMarin brand absorbent in the form of granules were studied in the field (Uman, 48°46¢N, 30°14¢E) at an application rate of 25 kg/ha. The varieties were evaluated according to the following parameters: weight of leaves, inflorescence and roots, yield of green mass in the flowering and full maturity phases. Amaranth grain yield, protein, fat and starch content were also determined. The methods of analysis of variance and correlation were used. Results. The absorbent applied had a significant effect on the productivity indicators, which were characterized by a significant difference between varieties. In particular, the average increase in the mass of leaves per plant for the studied varieties of amaranth was 12.2%, the mass of inflorescence – 8.9%, or 3.6 g/plant. The variety ‘Kharkivskyi­1’ responded best to the introduction of an absorbent that improved growth conditions, the weight of its inflorescence increased by 12.6%, or 5.3g/plant. The strengthening of growth processes was made possible by the improved deve­lopment of the root system and an increase in its mass, depending on the variety, of 12.3–24.6% (2.1–3.0 g/plant). At the same time, total plant weight increased by an average of 12.4% (11.2–13.3% in different varieties). Green mass yield increased by 13.6–16.5% (4.75–5.75 t/ha) due to the use of absorbent and was in the range of 33.0–40.0 t/ha. The highest values were characterized by the variety ‘Sem’ – 34.3 t/ha in the control and 40.0 t/ha in the experiments with added absorbent. Its application also caused an increase in the yield of different varieties of amaranth by 0.30–0.38 t/ha or 16.0–18.3% (the most productive was the variety ‘Sem’ – 2.08 and 2.46 t/ha, depending on the variant of the experiment) and a significant decrease in the concentration of protein (by 0.1–10.0%), fats (by 7.4–19.5%) and starch (by 3.2–8.2%). Conclusions. Absorbents are an effective tool for levelling moisture imbalances and ensuring maximum realization of the productive potential of amaranth, but improving the water regime has a negative effect on the accumulation of protein, fats and starch.

Мета. Провести господарську оцінку сортів амаранту ‘Харківський­1’, ‘Геліос’ і ‘Сем’ за внесення абсорбенту торгової марки MaxiMarin, використовуваного для нівелювання нестачі опадів і нерівномірного зволоження в Лісостепу України. Методи. Впродовж 2021–2023 рр. у польових умовах (м. Умань, 48°46¢N, 30°14¢E) досліджували три сорти амаранту й абсорбент торгової марки MaxiMarin у формі гранул, норма внесення якого становила 25 кг/га. Оцінювання сортів здійснювали за такими параметрами: маса листків, суцвіття й коріння, врожайність зеленої маси у фазах цвітіння та повної стиглості. Також визначали врожайність зерна амаранту та вміст у ньому протеїну, жирів і крохмалю. У процесі роботи послуговувались методами дисперсійного й кореляційного аналізів. Результати. Застосований абсорбент істотно вплинув на показники продуктивності, яка характеризувалася значною міжсортовою різницею. Зокрема, середнє збільшення маси листків з однієї рослини для досліджуваних сортів амаранту становило 12,2%, маси суцвіття – 8,9%, або 3,6 г/росл. Найкраще на внесення абсорбенту, що вдосконалило умови вирощування, зреагував сорт ‘Харківський­1’, маса суцвіття якого підвищилася на 12,6%, або 5,3 г/росл. Посилення ростових процесів стало можливим завдяки поліпшеному розвитку кореневої системи та підвищенню її маси залежно від варіанта на 12,3–24,6% (2,1–3,0 г/росл.). Водночас у середньому на 12,4% (11,2–13,3% у різних сортів) збільшився показник загальної маси рослин. Урожайність зеленої маси зростала на 13,6–16,5% (4,75–5,75 т/га) завдяки використанню абсорбенту й була в межах 33,0–40,0 т/га. Найвищими її значеннями характеризувався сорт ‘Сем’ – 34,3 т/га у контролі та 40,0 т/га в дослідах зі внесеним абсорбентом. Його застосування також спричинило збільшення врожайності різних сортів амаранту на 0,30–0,38 т/га, або 16,0–18,3% (найурожайнішим був сорт ‘Сем’ – 2,08 та 2,46 т/га залежно від варіанта досліду) й істотне зменшення концентрації протеїну (на 0,1–10,0%), жирів (на 7,4–19,5%) і крохмалю (на 3,2–8,2%). Висновки. Абсорбенти є ефективним засобом для нівелювання нерівномірного зволоження та забезпечення максимальної реалізації продуктивного потенціалу амаранту, проте поліпшення водного режиму негативно впливає на накопичення протеїну, жирів і крохмалю.

Мета. Дослідити накопичення катехінів, антоціанів, лейкоантоціанів та аскорбінової кислоти в рослинах видів роду Arctium, інтродукованих у Національному ботанічному саду імені М. М. Гришка. Методи. Об’єктом досліджень слугували інтродуковані рослини роду Arctium, а саме: A. lappa L. (лопух справжній), A. tomentosum Mill. (лопух повстистий), A. nemorosum Lej. (лопух дібровний) та A. minus Bernh (лопух малий). Фітохімічні аналізи дослідних зразків органів рослин проводили у різних фазах онтогенезу. Вільні катехіни, антоціани та лейкоантоціани визначали фотоколориметричним методом. Результати. Встановлено, що рослини другого року вегетації накопичують більше катехінів ніж однорічні. Максимальна їх кількість – у листкових пластинках A. lappa та A. minus у фазі бутонізації (180,0 ± 0,3 та 144,0 ± 0,1 мг% відповідно). Вміст лейкоантоціанів у листкових пластинках однорічних рослин варіював від 72,0 ± 0,4 (A. lappa) до 660,0 ± 0,6 мг% (A. minus); дворічних – від 18,0 ± 0,6 (A. nemorosum) до 165,0 ± 0,5 мг% (A. lappa). Найбільше цих сполук виявлено в листковій пластинці A.minus першого року вегетації. Кількість антоціанів у листкових пластинках однорічних рослин змінювалася від 9,0 ± 0,1 (A. nemorosum) до 42,0 ± 0,4 мг% (A. minus), у черешках – від 9,8 ± 0,06 (A. tomentosum) до 117,0 ± 0,6 мг% (A. minus). На другий рік вегетації їх накопичення становило від 12,0 ± 0,3 (A. minus) до 42,0 ± 0,6 мг% (A. tomentosum) у листкових пластинках та від 9,6 ± 0,1 (A. tomentosum) до 48,0 ± 0,1 мг% (A. nemorosum) у черешках. Найбільше антоціанів виявлено в черешках A. minus першого року вегетації. Висновки. За результатами фітохімічних досліджень встановлено, що рослини видів роду Arctium, інтродуковані в Національному ботанічному саду імені М. М. Гришка, протягом вегетації накопичують різну кількість фенольних сполук. Виявлено залежність між часткою флавоноїдів у листках та температурою повітря. Збільшення вмісту антоціанів відбувається за зниження температури, а катехінів, навпаки, – за її підвищення. Максимальна кількість аскорбінової кислоти накопичується в листкових пластинках однорічних рослин видів роду Arctium. | Purpose. To study the accumulation of catechins, anthocyanins, leucoanthocyanins and ascorbic acid in plants of the genus Arctium, introduced to the M. M. Hryshko National Botanical Garden. Methods. Introduced plants of the genus Arctium were used for the study, namely A. lappa L. (greater burdock), A. tomentosum Mill. (woolly burdock), A. nemorosum Lej. (wood burdock) and A. minus Bernh (lesser burdock). Phytochemical analyses of plant organ samples were carried out at different stages of ontogeny. Free catechins, anthocyanins and leucoanthocyanins were determined by the photocolorimetric method. Results. It was found that second year plants accumulate more catechins than first year plants. Their maximum amount is found in the leaf plates of A. lappa and A. minus in the budding phase (180.0 ± 0.3 and 144.0 ± 0.1 mg%, respectively). The content of leucoanthocyanins in the leaf plates of one­year­old plants varied from 72.0 ± 0.4 (A. lappa) to 660.0 ± 0.6 mg% (A. minus); two­year­old plants – from 18.0 ± 0.6 (A. nemorosum) to 165.0 ± 0.5 mg% (A. lappa). Most of these compounds were found in the leaf blade of A. minus in the first year of vegetation. The amount of anthocyanins in leaf plates of one­year­old plants varied from 9.0 ± 0.1 (A. nemorosum) to 42.0 ± 0.4 mg% (A. minus), in petioles from 9.8 ± 0.06 (A. tomentosum) to 117.0 ± 0.6 mg% (A. minus). In the second year of vegetation, their accumulation ranged from 12.0 ± 0.3 (A. minus) to 42.0 ± 0.6 mg% (A. tomentosum) in leaf plates and from 9.6 ± 0.1 (A. tomentosum) to 48.0 ± 0.1 mg% (A. nemorosum) in petioles. Most anthocyanins were found in the petioles of A. minus from the first year of vegetation. Conclusions. The phytochemical studies established that plants of the Arctium genus, introduced to the M. M. Hryshko National Botanical Garden, accumulate varying amounts of phenolic compounds during the growing season. The proportion of flavonoids in leaves was found to be related to air temperature. An increase in temperature leads to a decrease in the content of anthocyanins, while an increase in catechins occurs due to a decrease in temperature. The leaf plates of annual plants belonging to the Arctium genus accumulate the highest levels of ascorbic acid.

Raco/eus trichophorus gen. sp. nov. is described for a tropical sterile filamentous lichenized fungus which overgrows various crustose lichens on bark. It shares some features with Cystoco/eus and Racodium, but is unique in having non-lichenized long lateral spines. The genus, which is known from China, the Ivory Coast, and Peru, is of uncertain systematic position; on the basis of morphological similarities, however, it may be referred to "? Capnodia/es (incertae sedis)" ad interim. In addition, the nomenclature and typification of the monotypic genera Cystoco/eus and Racodium are reviewed, and lectotypes selected for the type of each. The available information on the ecology and distribution of these two genera is also summarized, and scanning electron micrographs (SEM) of all three species are presented for the first time.

Мета. Визначити поліморфізм мікросателітних локусів QTL-hotspot-регіону групи зчеплення 4, пов’язаного з толерантністю до посухи, у сортів нуту звичайного української селекції. Методи. Екстрагування та очищення ДНК з проростків ЦТАБ­методом; полімеразна ланцюгова реакція; горизонтальний гель­електрофорез; визначення розмірів продуктів ампліфікації за допомогою програми «Image J». Результати. Встановлено алельні комбінації мікросателітних локусів ICCM0249, NCPGR127, TAA170, NCPGR21, TA130 і STMS11 QTL­hotspot­регіону групи зчеплення 4 геному нуту. За локусами STMS11, NCPGR127 і NCPGR21, які виявилися неполіморфними в межах аналізованої вибірки сортів, детектовано по одному алелю; за ICCM0249 і TAA170 – по два; за TAA130 – три алелі, що вказує на їхню поліморфність. Висновки. Серед семи сортів нуту української селекції три мікросателітні локуси є неполіморфними, а саме: STMS11, NCPGR127 і NCPGR21. Ще три – поліморфними з двома алелями для локусів ICCM0249 і TAA170 і трьома для TAA130. За результатами аналізу сортів встановлено п’ять типів комбінацій алелів мікросателітних локусів ICCM0249, NCPGR127, TAA170, NCPGR21, TA130 і STMS11. У сорту ‘Пам’ять’ ідентифіковано унікальний для досліджуваної вибірки алель розміром 185 п. н. | Purpose. To determine the polymorphism of microsa­tellite loci of the QTL-hotspot-region of linkage group 4, associated with drought tolerance in Ukrainian chickpea varieties. Methods. Extraction and purification of DNA from seedlings using the CTAB method; polymerase chain reaction; horizontal gel electrophoresis; determination of the size of amplification products using the “Image J” prog­ram. Results. Allelic combinations of microsatellite loci ICCM0249, NCPGR127, TAA170, NCPGR21, TA130, STMS11 of the QTL­hotspot­region of linkage group 4 of the chickpea genome were established. It was found that the loci STMS11, NCPGR127, NCPGR21 were not polymorphic within the sample of varieties analyzed, one allele was detected for each locus; two alleles were detected for the loci ICCM0249 and TAA170 and three alleles for the locus TAA130, indica­ting their polymorphism. Conclusions. Microsatellite loci STMS11, NCPGR127, NCPGR21 are non­polymorphic in seven Ukrainian chickpea varieties. Three loci are polymorphic with two alleles for ICCM0249 and TAA170 and three alleles for TAA130. According to the analysis of chickpea varie­ties, five types of allelic combinations of microsatellite loci ICCM0249, NCPGR127, TAA170, NCPGR21, TA130, STMS11 were established. An allele of 185 bp unique to the sample of cultivars studied was identified in the variety ‘Pamiat’

Development and improvement of a female component of MS hybrids of sugar beet were carried out on the basis of the following methods: inereasing frequency of occurrence of sterility maintainers by means of preliminary saturation of the population with alleles of the x and z genes; the use, as a female form, of simple sterile hybrids from the crossing of sterile lines with unrelated O-types; and also the drawing in of complexes of valuable genes from materials of foreign origin.

Мета. Визначити кореляційні зв’язки між урожайністю та показниками якості зерна сортів і селекційних ліній пшениці м’якої озимої. Методи. Дослідження проводили в умовах Миронівського інституту пшениці імені В. М. Ремесла НААН України (МІП) впродовж 2019/20–2021/22 рр. Оцінювали десять нових сортів і чотири селекційні лінії пшениці м’якої озимої миронівської селекції. Показники якості зерна визначали згідно із загальноприйнятими методами в лабораторії якості зерна МІП. Для встановлення кореляційних зв’язків розраховували коефіцієнти кореляції (r) Пірсона. Результати. Між урожайністю та показниками якості зерна пшениці м’якої озимої встановлено різні за напрямом та силою кореляційні зв’язки ( 0,32 < r < 0,61). Зокрема, в роки досліджень одержано вірогідні прямі коефіцієнти кореляції між урожайністю та показником маси 1000 зерен (r = 0,17–0,46). Також за певних гідротермічних умов вирощування виявлено вірогідну прямолінійну залежність (r = 0,13–0,61) урожайності від водопоглинальної здатності борошна, натури, склоподібності зерна, вмісту білка та клейковини. Виділено сорти й селекційні лінії пшениці м’якої озимої, які під час досліджень мали стабільно прямі кореляційні зв’язки між врожайністю та масою 1000 зерен, склоподібністю зерна, вмістом білка, вмістом клейковини, індексом еластичності тіста, силою борошна, пружністю тіста, водопоглинальною здатністю борошна. Висновки. Виокремлені сорти й селекційні лінії пшениці м’якої озимої можуть бути використані в селекційному процесі як джерела поєднання в одному генотипі високої врожайності та певних підвищених показників якості для створення конкурентоспроможних сортів. | Purpose. To determine the correlations between yield and grain quality indicators of varieties and breeding lines of winter bread wheat. Methods. The study was conducted under the conditions of the V. M. Remeslo Myronivka Institute of Wheat NAAS of Ukraine (MIW) during 2019/20–2021/22. Ten new varieties and four breeding lines of winter bread wheat of Myronivka breeding were evaluated. Grain quality indicators were determined in the grain quality laboratory of MIW according to conventional techniques. Pearson’s correlation coefficients (r) were calculated to establish correlations. Results. Correlations with different direction and strength were found between yield and quality indicators of winter bread wheat grain (–0.32 < r < 0.61). During the research years, reliable direct correlation coefficients were obtained between yield and the 1000 kernel weight indicator (r = 0.17–0.46). Also, a reliable linear dependence (r = 0.13–0.61) of yield with water absorption capacity of flour, test weight, grain vitreous, with protein and wet gluten content, but only under certain hydrothermal growing conditions. The varieties and breeding lines of winter bread wheat were identified which, during the years of research, showed stable direct correlations between yield and the indicators of 1000 kernel weight, grain vitreous, protein content, wet gluten content, sedimentation value, dough elasticity index, deformation energy, dough tenacity, water absorption capacity of flour. Conclusion. The selected varieties and breeding lines of winter bread wheat can be used in the breeding process as sources for combining high yield with certain improved quality indicators in one genotype to create competitive varieties.

Мета. Дослідити сучасний стан і структуру національних сортових рослинних ресурсів, проаналізувати динаміку їхнього формування, встановити нові виклики та загрози, що постають перед національними інтересами й продовольчою безпекою держави. Методи. У процесі досліджень використовували загальнонаукові методи, зокрема гіпотези, спостереження, пошуковий з елементами екстраполяції джерелознавчої бази даних; аналізу, порівняльного оцінювання та синтезу для формування висновків. Результати. Фізико­географічне розташування України в центрі Європи визначає ресурсний експортно­імпортний сегмент сортів та гібридів, який залежить від міжнародних тенденцій і трендів продовольчого ринку. Останнім часом наша держава втрачає передові позиції на ринку сортових ресурсів сільськогосподарських культур. Частка сортів українських заявників у Державному реєстрі сортів рослин, придатних для поширення в Україні, на початку третього кварталу 2024 року була меншою, ніж іноземних, і трохи перевищувала 44% (кукурудзи – 45,3%, соняшнику – 32,9%, овочів – 23,3%, ріпаку – 19,1%, буряків – 19,2%). Наразі збережено пріоритетність вітчизняної селекції для таких груп: зернові – 52,3%, кормові – 64,2%, лікарські – 88,7%. За прогнозами фахівців, найближчими роками три четверті вирощуваних у нашій державі сортів сільськогосподарських культур будуть мати іноземне походження. Ця ситуація спричиняє значне занепокоєння не лише через посилення імпортної залежності, але й реальну перспективу занепаду вітчизняної селекції та формування ризиків у сфері охорони прав на сорти рослин. Проаналізовано причини такого стану національних сортових ресурсів і тенденції розвитку галузі насінництва основних стратегічних видів з огляду на виробництво насіння як іноземної, так і вітчизняної селекції, частку якого на ринку встановлено під час досліджень. Визначено обсяги та основних виробників кондиційного насіння в Україні. Висновки. Проаналізовано стан сортових рослинних ресурсів, виявлено тенденції та основні проблеми, що виникають у процесі їхнього формування. Визначено головні напрями розвитку та імплементації до норм європейського вітчизняного законодавства у сфері охорони прав на сорти рослин і насінництва.

Мета. Визначити поліморфізм мікросателітних локусів QTL-hotspot-регіону групи зчеплення 4, пов’язаного з толерантністю до посухи, у сортів нуту звичайного української селекції. Методи. Екстрагування та очищення ДНК з проростків ЦТАБ­методом; полімеразна ланцюгова реакція; горизонтальний гель­електрофорез; визначення розмірів продуктів ампліфікації за допомогою програми «Image J». Результати. Встановлено алельні комбінації мікросателітних локусів ICCM0249, NCPGR127, TAA170, NCPGR21, TA130 і STMS11 QTL­hotspot­регіону групи зчеплення 4 геному нуту. За локусами STMS11, NCPGR127 і NCPGR21, які виявилися неполіморфними в межах аналізованої вибірки сортів, детектовано по одному алелю; за ICCM0249 і TAA170 – по два; за TAA130 – три алелі, що вказує на їхню поліморфність. Висновки. Серед семи сортів нуту української селекції три мікросателітні локуси є неполіморфними, а саме: STMS11, NCPGR127 і NCPGR21. Ще три – поліморфними з двома алелями для локусів ICCM0249 і TAA170 і трьома для TAA130. За результатами аналізу сортів встановлено п’ять типів комбінацій алелів мікросателітних локусів ICCM0249, NCPGR127, TAA170, NCPGR21, TA130 і STMS11. У сорту ‘Пам’ять’ ідентифіковано унікальний для досліджуваної вибірки алель розміром 185 п. н.

Мета. З’ясувати посухостійкість рослин сортів англійських троянд.Методи. Польовий, анатомічний, біометричний. Посухостійкість рослин у польових умовах оцінювали за 6-баловою шкалою С. С. П’ятницького (1961). Kількість продихів на одиницю площі листкової пластинки визначали за допомогою сканувального електронного мікроскопа JSM-6700F (JEOL, Токіо, Японія).Результати. Посухостійкість рослин сортів англійських троянд досліджували як у польових, так і лабораторних умовах. За візуальними спостереженнями в періоди з низьким рівнем вологозабезпечення тургор листків не знижувався, тож польову посухостійкість усіх сортів оцінено у 5 балів. За параметрами щільності продихів на одиницю площі листка виділено сорти, які мають максимальні та мінімальні значення цього показника.Висновки. Усі досліджені сорти англійських троянд із колекції Державного дендрологічного парку «Олександрія» НАН України є достатньо посухостійкими в польових умовах. Однак, вони суттєво різняться за показниками щільності продихів на одиницю площі листка рослин. Найбільшу середню кількість продихів на 0,5 мм2 (163,67±7,93 шт.) зафіксовано в рослин сорту ‘Alan Titchmarsh’, найменшу (47,67±1,94 шт.) – у ‘Charles Austin’. Порівняння даних щодо морфології листків англійських троянд та щільності продихів показало, що сортам з меншими розмірами листків (‘Cottage Rose’, ‘Fisherman Friend’, ‘Noble Antony’, ‘Crocus Rose’) притаманна більша кількість продихів на одиницю площі, що вказує на їхню вищу посухостійкість. Отримані дані польових і лабораторних досліджень будуть ураховані під час формування рекомендацій щодо використання троянд для озеленення міських територій, де рослини можуть опинитися в екстремальніших, аніж у дендропарку, умовах. | Purpose. To study the drought resistance of plants of English roses varieties.Methods. Field, anatomical, biometric. The drought resistance of plants in the field was assessed according to S. S. Pyatnitsky 6-point scale (1961). The number of stomata per unit area of the leaf blade was determined using a JSM-6700F scanning electron microscope (JEOL, Tokyo, Japan). Results. The drought resistance of plants of English rose varieties was investigated both in the field and laboratory conditions. According to visual observations, during periods with a low level of moisture supply, leaf turgor did not decrease; therefore, the field drought resistance of all varieties was estimated at 5 points. According to the parameters of stomatal density per unit of leaf area, varieties that have the maximum and minimum values of this indicator were identified.Conclusions. It was found that all studied varieties of English roses from the collection of the State Dendrological Park “Alexandria” of the National Academy of Sciences of Ukraine are quite drought-resistant in the field. But they differed significantly in the density of stomata per unit area. The largest average number of stomata per 0.5 mm2 (163.67±7.93 pcs.) was recorded in the variety ‘Alan Titchmarsh’, the lowest (47.67±1.94) – in ‘Charles Austin’. Comparison of data on leaf morphology of English roses and stomata density showed that varieties with smaller leaf sizes (‘Cottage Rose’, ‘Fisherman Friend’, ‘Noble Antony’, ‘Crocus Rose’) have a greater number of stomata per unit area, which indicates their high drought resistance. The data obtained from field and laboratory studies will be taken into account in the formation of recommendations on the use of roses for landscaping urban areas, where plants may find themselves in more extreme conditions than in an arboretum.