Рurpose. To investigate inheritance of “plant height” trait in populations of the first (F1) and second (F2) generations of the soybean (Glucine max (L.) Merrill) and evaluate hybrid combinations in order to identify phenotypes with the highest level of heterosis for plant height.Methods. Laboratory test, mathematical and statistical analysis.Results. The inheritance of plant height in soybean was investigated. Hybrid combinations were assessed for the ability to select phenotypes with an optimal height. Different types of inheritance of this trait were found in populations of the second generation. The highest degree of heterosis for plant height was expressed by such soybean hybrids of the second generation as ‘АЕЕМ ’/‘Cherniatka’ (102.6%), next were ‘№ 427/‘Коrado’ (36,1%) and ‘Yelena’/‘Vizhion’ (32,0%). For the above trait, the ‘Legend’ variety in combinations with such varieties as ‘Staroukrainka’, ‘Korado’ and ‘Medeia’ expressed a heterosis amounting to 28.1%, 8.3%, 6.1% accordingly. Plant height was inherited mainly in terms of negative overdominance (34.2% combinations). There were 21.1% of combinations that had a negative semidominance.Conclusions. Among large majority of crossing combinations, forms were revealed that differed greatly for the plant height. The highest variability was observed in combinations such as ‘Legenda’/‘Korado’, ‘Ustia’/‘Vizjion’, ‘№894’/‘Vizjion’, ‘Ug-30’/‘Vizjion’, ‘Legenda’/‘Annushka’, ‘№441’/‘Gentleman’, ‘№441’/‘Vizjion’, ‘Yug-30’/‘Gentleman’, ‘Angelica’/‘Annushka’ and ‘Angelica’/‘Gentleman. | Цель. Исследовать наследование признака «высота растения» в популяциях первого и второго поколений сои культурной (Glуcine max (L.) Merrill) и оценить гибридные комбинации с целью выделения из них фенотипов с наивысшей степенью гетерозиса по высоте растений.Методы. Лабораторный, математически-статистический анализ.Результаты. Исследована наследственность высоты растений у сои. Проведена оценка гибридных комбинаций по способности выделения из них фенотипов с оптимальной высотой. Установлено, что в популяциях второго поколения проявились разные типы наследования данного признака. У гибридов сои второго поколения ‘АЕЕМ’/‘Чернятка’ наблюдалась наивысшая степень гетерозиса – 102,6%, у ‘№427’/‘Корадо’ – 36,1%, у ‘Єлена’/‘Вижион’ – 32,0%. Сорт ‘Легенда’ по этому признаку в комбинациях с сортами ‘Староукраинка’, ‘Корадо’ и ‘Медея’ проявил гетерозис, который составил 28,1%, 8,3 и 6,1% соответственно. Высота растений наследовалась в основном по типу отрицательного наддоминирования (34,2% комбинаций). Неполное отрицательное доминирование имели 21,1% комбинаций.Выводы. У подавляющего большинства комбинаций скрещивания выявлены формы, которые по высоте растений существенно отличались. Самая большая изменчивость по этому признаку отмечена в комбинациях ‘Легенда’/‘Корадо’, ‘Устя’/‘Вижион’, ‘№894’/Вижион’, ‘Юг-30’/‘Вижион’, ‘Легенда’/‘Аннушка’, ‘№ 441’/‘Джентльмен’, ‘№ 441’/‘Вижион’, ‘Юг-30’/‘Джентльмен’, ‘Анжелика’/‘Аннушка’ и ‘Анжелика’/‘Джентльмен’. | Мета. Дослідити успадкування ознаки «висота рослини» в популяціях першого та другого поколінь сої культурної (Glуcine max (L.) Merrill) та оцінити гібридні комбінації з метою виділення з них фенотипів з найвищим ступенем гетерозису за висотою рослини.Методи. Лабораторний, математично-статистичний аналіз.Результати. Досліджено успадкування висоти рослин у сої. Проведено оцінку гібридних комбінацій за можливістю виділення з них фенотипів з оптимальною висотою. Встановлено, що в популяціях другого покоління виявлено різні типи успадкування цієї ознаки. У гібридів сої другого покоління ‘АЕЕМ’/‘Чернятка’ був спостережений найвищий ступінь гетерозису за висотою рослин – 102,6%, у ‘№ 427’/‘Корадо’ – 36,1%, у ‘Єлена’/‘Віжіон’ – 32,0%. Сорт ‘Легенда’ за цією ознакою у комбінаціях із сортами ‘Староукраїнка’, ‘Корадо’ і ‘Медея’ проявив гетерозис, який становив 28,1%, 8,3 та 6,1% відповідно. Висота рослини була успадкована переважно за типом від’ємного наддомінування (34,2% комбінацій). Неповне від’ємне домінування мали 21,1% комбінацій.Висновки. У переважної більшості комбінацій схрещування виявлено форми, які за висотою рослин істотно різнилися. Найбільшу мінливість за цією ознакою спостережено в комбінаціях: ‘Легенда’/‘Корадо’, ‘Устя’/‘Віжіон’, ‘№ 894’/‘Віжіон’, ‘Юг-30’/‘Віжіон’, ‘Легенда’/‘Аннушка’, ‘№ 441’/‘Джентльмен’, ‘№ 441’/‘Віжіон’, ‘Юг-30’/‘Джентльмен’, ‘Анжеліка’/‘Аннушка’ та ‘Анжеліка’/‘Джентльмен’.

Рurpose. To investigate inheritance of “plant height” trait in populations of the first (F1) and second (F2) generations of the soybean (Glucine max (L.) Merrill) and evaluate hybrid combinations in order to identify phenotypes with the highest level of heterosis for plant height. Methods. Laboratory test, mathematical and statistical analysis. Results. The inheritance of plant height in soybean was investigated. Hybrid combinations were assessed for the ability to select phenotypes with an optimal height. Different types of inheritance of this trait were found in populations of the second generation. The highest degree of heterosis for plant height was expressed by such soybean hybrids of the second generation as ‘АЕЕМ ’/‘Cherniatka’ (102.6%), next were ‘№ 427/‘Коrado’ (36,1%) and ‘Yelena’/‘Vizhion’ (32,0%). For the above trait, the ‘Legend’ variety in combinations with such varieties as ‘Staroukrainka’, ‘Korado’ and ‘Medeia’ expressed a heterosis amounting to 28.1%, 8.3%, 6.1% accordingly. Plant height was inherited mainly in terms of negative overdominance (34.2% combinations). There were 21.1% of combinations that had a negative semidominance. Conclusions. Among large majority of crossing combinations, forms were revealed that differed greatly for the plant height. The highest variability was observed in combinations such as ‘Legenda’/‘Korado’, ‘Ustia’/‘Vizjion’, ‘№894’/‘Vizjion’, ‘Ug-30’/‘Vizjion’, ‘Legenda’/‘Annushka’, ‘№441’/‘Gentleman’, ‘№441’/‘Vizjion’, ‘Yug-30’/‘Gentleman’, ‘Angelica’/‘Annushka’ and ‘Angelica’/‘Gentleman.

Рurpose. To investigate inheritance of “plant height” trait in populations of the first (F1) and second (F2) generations of the soybean (Glucine max (L.) Merrill) and evaluate hybrid combinations in order to identify phenotypes with the highest level of heterosis for plant height. Methods. Laboratory test, mathematical and statistical analysis. Results. The inheritance of plant height in soybean was investigated. Hybrid combinations were assessed for the ability to select phenotypes with an optimal height. Different types of inheritance of this trait were found in populations of the second generation. The highest degree of heterosis for plant height was expressed by such soybean hybrids of the second generation as ‘АЕЕМ ’/‘Cherniatka’ (102.6%), next were ‘№ 427/‘Коrado’ (36,1%) and ‘Yelena’/‘Vizhion’ (32,0%). For the above trait, the ‘Legend’ variety in combinations with such varieties as ‘Staroukrainka’, ‘Korado’ and ‘Medeia’ expressed a heterosis amounting to 28.1%, 8.3%, 6.1% accordingly. Plant height was inherited mainly in terms of negative overdominance (34.2% combinations). There were 21.1% of combinations that had a negative semidominance. Conclusions. Among large majority of crossing combinations, forms were revealed that differed greatly for the plant height. The highest variability was observed in combinations such as ‘Legenda’/‘Korado’, ‘Ustia’/‘Vizjion’, ‘№894’/‘Vizjion’, ‘Ug-30’/‘Vizjion’, ‘Legenda’/‘Annushka’, ‘№441’/‘Gentleman’, ‘№441’/‘Vizjion’, ‘Yug-30’/‘Gentleman’, ‘Angelica’/‘Annushka’ and ‘Angelica’/‘Gentleman.

Purpose. To reveal trends of expression level and relationship between yielding capacity, yield components and morphological characters of spring barley of two-row type in the Central Forest-Steppe zone of Ukraine. To identify new genetic sources for breeding.Methods. Field experiments, variance, correlation and cluster analyses.Results. During the investigation of 30 spring barley genotypes of various eco-geographical origin during the period of 2012–2014 with contrast meteorological parameters in the Central Forest-Steppe zone of Ukraine, it was found significant differences in expression level of morphological characters, yielding capacity and yield components. Samples with increased yielding capaci­ty [‘Kozvan’ (‘Maiak’) (UKR), ‘AC Kings’ (CAN), ‘Siaivo’ (UKR), ‘RD-1’ (UKR), ‘Arhument’ (UKR), ‘B 1215’ (USA)] and some yield components have been identified. Based on the results of the cluster analysis, samples were grouped by the expression level of the studied characters. Some genotypes identified by yiel­ding capacity were placed in different groups, that raise the possibility of systematic genetic improvement of plants when creating new source material and using them as parental components in crosses. Reliable correlations between yielding capacity and productive tillering (r = 0.67–072), yielding capacity and grain weight per plant (r = 0.73–0.77) were found. Grain weight per plant in all years reliably correlated with productive tillering (r = 0.62–0.80). In dry conditions of 2013, higher correlations between yielding capacity and other morphological characters and yield components were observed, in particular plant height (up to r = 0.52), length of upper internode (r = 0.52), grain weight of main spike (r = 0.39). Higher correlation between yielding capacity and 1000 kernel weight were noted in 2013 and 2014 as compared to 2012 against a background of decline in expression level of the character.Conclusions. Genotypes identified with high expression level of breeding valuable characters should be used as genetic sources when creating new germplasm. In order to increase formative process for productivity in the hybrid progeny, high-producing genotypes belonging to different clusters should be chosen as components in crossings. Under environments of the Central Forest-Steppe zone of Ukraine, productive tillering plays the most significant role in the formation of yield of two-rowed spring barley. However, for providing high level of productivity of plants and agrocoenosis as a whole, late­ral stems should be developed simultaneously with the main stem and characterized by balance of grain number per spike and grain size. | Цель. Выявить закономерности уровня проявления и взаимосвязи между урожайностью, элементами структуры урожая и морфологическими признаками ячменя ярового двурядного подвида в Центральной Лесостепи Украины. Выделить новые генетические источники для селекции.Методы. Полевые исследования, дисперсионный, корреляционный и кластерный анализ.Результаты. В процессе исследования 30 генотипов ячменя ярового различного эколого-географического происхождения в контрастные по метеорологическим показателям 2012–2014 гг. в условиях Центральной Лесостепи Украины выявлены существенные отличия по уровню проявления урожайности, элементов структуры урожая и морфологических признаков. Выделены образцы с повышенной урожайностью [‘Козван’ (‘Маяк’) (UKR), ‘AC Kings’ (CAN), ‘Сяйво’ (UKR), ‘PД-1’ (UKR), ‘Аргумент’ (UKR), ‘B 1215’ (USA)] и элементами структуры урожая. По результатам кластерного анализа проведено группирование образцов по уровню проявления исследованных признаков. Некоторые выделенные по урожайности генотипы разместили в разных группах, что свидетельствует о возможности планомерного генетического улучшения растений при создании нового исходного материала, используя их для скрещивания. Выявлена достоверная связь урожайности с продуктивным кущением (r = 0,67–0,72), урожайности с массой зерна с растения (r = 0,73–0,77). Масса зерна с растения во все годы достоверно коррелировала с продуктивной кустистостью (r = 0,62–0,80). В условиях засушливого 2013 г. наблюдалось повышение связей урожайности с другими морфологическими признаками и элементами структуры урожая, в частности, с высотой растений (до r = 0,52), длиной верхнего междоузлия (r = 0,52), массой зерна с главного колоса (r = 0,39). Отмечено повышение связи урожайности с массой 1000 зерен в 2013 и 2014 гг., по сравнению с 2012 г., на фоне снижения уровня проявления признака.Выводы. Выделенные генотипы с повышенным уровнем проявления селекцион­но-ценных признаков целесообразно использовать в качестве генетических источников при создании нового исходного материала. С целью повышения формообразовательного процесса по продуктивности в потомствах гибридных комбинаций, в качестве компонентов скрещиваний необходимо подбирать высокопродуктивные генотипы из разных кластеров. В условиях Центральной Лесостепи Украины в формировании урожайности ячменя ярового двурядного подвида наиболее существенную роль играет продуктивная кустистость. В то же время, для обеспечения высокого уровня продуктивности индивидуальных растений и агроценоза в целом боковые стебли должны иметь синхронное развитие с главным стеблем и характеризироваться сбалансированным количеством зерен в колосе и их крупностью. | Мета. Виявити закономірності рівня прояву та взаємозв’язку між урожайністю, елементами структури врожаю і морфологічними ознаками ячменю ярого дворядного підвиду в Центральному Лісостепу України. Виділити нові генетичні джерела для селекції.Методи. Польові дослідження, дисперсійний, кореляційний та кластерний аналіз.Результати. У процесі дослідження 30 генотипів ячменю ярого різного еколого-географічного походження у контрастні за метеорологічними показниками 2012–2014 рр. в умовах Центрального Лісостепу України виявлено значні відмінності за рівнем прояву врожайності, елементів структури врожаю та морфологічних ознак. Виділено зразки з підвищеною врожайністю [‘Козван’ (‘Маяк’) (UKR), ‘AC Kings’ (CAN), ‘Сяйво’ (UKR), ‘PД-1’ (UKR), ‘Аргумент’ (UKR), ‘B 1215’ (USA)] та елементами структури врожаю. За результатами кластерного аналізу проведено групування зразків за рівнем прояву досліджених ознак. Деякі виділені за врожайністю генотипи розмістили у різних групах, що вказує на можливість планомірного генетичного поліпшення рослин під час створення нового вихідного матеріалу, залучаючи їх до схрещувань. Виявлено достовірний зв’язок урожайності з продуктивним кущінням (r = 0,67–0,72), урожайності з масою зерна з рослини (r = 0,73–0,77). Маса зерна з рослини в усі роки достовірно корелювала з продуктивною кущистістю (r = 0,62–0,80). В умовах посушливого 2013 р. спостерігалось підвищення зв’язку врожайності з іншими морфологічними ознаками та елементами структури врожаю, зокрема з висотою рослин (до r = 0,52), довжиною верхнього міжвузля (r = 0,52), масою зерна з головного колоса (r = 0,39). Зазначено зростання зв’язку врожайності з масою 1000 зерен у 2013 та 2014 рр., порівняно з 2012 р., на тлі зниження рівня прояву ознаки.Висновки. Виділені генотипи з підвищеним рівнем прояву селекційно-цінних ознак доцільно використовувати як генетичні джерела під час створення нового вихідного матеріалу. Для підвищення формотворчого процесу за продуктивністю в потомствах гібридних комбінацій як компоненти схрещування необхідно добирати високопродуктивні генотипи з різних кластерів. В умовах Центрального Лісостепу України у формуванні врожайності ячменю ярого дворядного підвиду дуже значну роль відіграє продуктивне кущіння. Водночас, для забезпечення високого рівня продуктивності індивідуальних рослин та агроценозу в цілому бічні стебла мають бути розвинені синхронно з головним стеблом і характеризуватись збалансованою кількістю зерен у колосі та їх крупністю.

Мета. Виявити закономірності рівня прояву та взаємозв’язку між урожайністю, елементами структури врожаю і морфологічними ознаками ячменю ярого дворядного підвиду в Центральному Лісостепу України. Виділити нові генетичні джерела для селекції. Методи. Польові дослідження, дисперсійний, кореляційний та кластерний аналіз. Результати. У процесі дослідження 30 генотипів ячменю ярого різного еколого-географічного походження у контрастні за метеорологічними показниками 2012–2014 рр. в умовах Центрального Лісостепу України виявлено значні відмінності за рівнем прояву врожайності, елементів структури врожаю та морфологічних ознак. Виділено зразки з підвищеною врожайністю [‘Козван’ (‘Маяк’) (UKR), ‘AC Kings’ (CAN), ‘Сяйво’ (UKR), ‘PД-1’ (UKR), ‘Аргумент’ (UKR), ‘B 1215’ (USA)] та елементами структури врожаю. За результатами кластерного аналізу проведено групування зразків за рівнем прояву досліджених ознак. Деякі виділені за врожайністю генотипи розмістили у різних групах, що вказує на можливість планомірного генетичного поліпшення рослин під час створення нового вихідного матеріалу, залучаючи їх до схрещувань. Виявлено достовірний зв’язок урожайності з продуктивним кущінням (r = 0,67–0,72), урожайності з масою зерна з рослини (r = 0,73–0,77). Маса зерна з рослини в усі роки достовірно корелювала з продуктивною кущистістю (r = 0,62–0,80). В умовах посушливого 2013 р. спостерігалось підвищення зв’язку врожайності з іншими морфологічними ознаками та елементами структури врожаю, зокрема з висотою рослин (до r = 0,52), довжиною верхнього міжвузля (r = 0,52), масою зерна з головного колоса (r = 0,39). Зазначено зростання зв’язку врожайності з масою 1000 зерен у 2013 та 2014 рр., порівняно з 2012 р., на тлі зниження рівня прояву ознаки. Висновки. Виділені генотипи з підвищеним рівнем прояву селекційно-цінних ознак доцільно використовувати як генетичні джерела під час створення нового вихідного матеріалу. Для підвищення формотворчого процесу за продуктивністю в потомствах гібридних комбінацій як компоненти схрещування необхідно добирати високопродуктивні генотипи з різних кластерів. В умовах Центрального Лісостепу України у формуванні врожайності ячменю ярого дворядного підвиду дуже значну роль відіграє продуктивне кущіння. Водночас, для забезпечення високого рівня продуктивності індивідуальних рослин та агроценозу в цілому бічні стебла мають бути розвинені синхронно з головним стеблом і характеризуватись збалансованою кількістю зерен у колосі та їх крупністю.

Purpose. To make comprehensive assessment of introduced oat samples of various eco-geographical origin under the conditions of the Forest-Steppe zone of Ukraine for the set of productivity and adaptability indices in order to define the most valuable ones and describe them.Methods. Field study, laboratory analysis, generalization.Results. The authors presented results of the study, evaluation and description of 35 new samples of oats from 5 countries for productivity and adaptability traits during 2011–2015 in Ustymivka Experimental Station for Plant Production to be run by the V. Ya. Yuriev Institute for Plant Production of NAAS. In field and laboratory conditions, the following indicators as yielding, productivity, thousand-kernel weight, early ripening, height of plants and length of panicle, lodging resistance were stu­died.Conclusions. A set of studies of new oat samples under various weather conditions allowed to identify material with increased parameters of economic and biological characters. During studies, it was found that ‘Laima’, ‘Stendskaia Darta’ (Latvia), ‘Borowiak’ (Poland), ‘Faks’ (Belarus) were the high-yielding varieties. Panicles in such oats samples as ‘Cwal’, ‘Borowiak’ (Poland), ‘Iakov’, ‘Mutika 1077’, ‘Mutika 990’, ‘Irtysh 22’, ‘Pokrovskyі 9’ (Russia), ‘Faks’ (Belarus), ‘Stendskaia Darta’, ‘Stendskaia Mara’ (Latvia) contained a large mass of grains (more than 2,5 g), panicle productivity in these samples was rather high both due to increased amount of grains in it and at the expense of thousand-kernel weight. Analysis of the study results showed that introduced oat samples of various eco-geographical origin were adapted to the Southern Forest-Steppe zone and can be recommended as an initial material in breeding for increasing productive and adaptive capacity. | Цель. Всесторонне оценить интродуцированные образцы овса разного эколого-географического происхождения в условиях южной части Лесостепи Украины по комплексу показателей продуктивности и адаптивности для выделения наиболее ценных образцов и составить его описание.Методы. Полевой, лабораторный, обобщение.Результаты. Приведены результаты изучения, оценки и описания 35 новых образцов овса из 5 стран по признакам продуктивности и адаптивности в течение 2011–2015 гг. в Устимовской опытной станции растениеводства Института растениеводства им. В. Я. Юрьева НААН. В полевых и лабораторных условиях изучены показатели урожайности, продуктивности, массы 1000 зерен, скороспелости, высоты растений и длины метелки, устойчивости к полеганию.Выводы. Проведенный комплекс исследований новых образцов овса при различных погодных условиях поз­волил выделить материал, который имеет повышенные параметры хозяйственных и биологических признаков. В исследованиях было установлено, что к высокоурожайным сортам относятся ‘Лайма’, ‘Стендская Дарта’ (Латвия), ‘Borowiak‘ (Польша), ‘Факс’ (Беларусь). У образцов овса ‘Cwal’, ‘Borowiak’ (Польша), ‘Яков’, ‘Мутика 1077’, ‘Мутика 990’, ‘Иртыш 22’, ‘Покровский 9’ (Россия), ‘Факс’ (Беларусь), ‘Стендская Дарта’, ‘Стендская Мара’ (Латвия) наблюдалась большая масса зерна в метелке (более 2,5 г), они имеют достаточно высокие показатели продуктивности метелки как за счет повышенного количества зерен в ней, так и за счет массы 1000 зерен. Анализ результатов исследований свидетельствует о том, что интродуцированные образцы овса разного эколого-географического происхождения приспособлены к условиям Южной Лесостепи и их можно рекомендовать в качестве исходного материала в селекции на повышение продуктивного и адаптивного потенциала. | Мета. Всебічно оцінити інтродуковані зразки вівса різного еколого-географічного походження в умовах південної частини Лісостепу України за комплексом показників продуктивності та адаптивності для виділення найцінніших зразків та скласти їх опис.Методи. Польовий, лабораторний, узагальнення.Результати. Наведено результати вивчення, оцінки та опису 35 нових зразків вівса з 5 країн за ознаками продуктивності та адаптивності в Устимівській дослідній станції рослинництва Інституту рослинництва ім. В. Я. Юр’єва НААН протягом 2011–2015 рр. У польових та лабораторних умовах вивчено показники врожайності, продуктивності, маси 1000 зерен, скоростиглості, висоти рослин та довжини волоті, стійкості проти вилягання.Висновки. Проведений комплекс досліджень нових зразків вівса за різних погодних умов дав змогу виділити матеріал, що має підвищені параметри господарських та біологічних ознак. У дос­лідженнях було встановлено, що до високоврожайних сортів належать ‘Лайма’, ‘Стендская Дарта’ (Латвія), ‘Borowiak’ (Польща), ‘Факс’ (Білорусь). У зразків вівса ‘Cwal’, ‘Borowiak’ (Польща), ‘Яков’, ‘Мутика 1077’, ‘Мутика 990’, ‘Иртыш 22’, ‘Покровский 9’ (Росія), ‘Факс’ (Білорусь), ‘Стендская Дарта’, ‘Стендская Мара’ (Латвія) спостерігалася велика маса зерна у волоті (понад 2,5 г), вони мають досить високі показники продуктивності волоті як за рахунок підвищеної кількості зерен у ній, так і за рахунок маси 1000 зерен. Аналіз результатів досліджень свідчить про те, що інтродуковані зразки вівса різного еколого-географічного походження пристосовані до умов Південного Лісостепу і їх можна рекомендувати як вихідний матеріал у селекції на підвищення продуктивного та адаптивного потенціалу.

Purpose. To make comprehensive assessment of introduced oat samples of various eco-geographical origin under the conditions of the Forest-Steppe zone of Ukraine for the set of productivity and adaptability indices in order to define the most valuable ones and describe them. Methods. Field study, laboratory analysis, generalization. Results. The authors presented results of the study, evaluation and description of 35 new samples of oats from 5 countries for productivity and adaptability traits during 2011–2015 in Ustymivka Experimental Station for Plant Production to be run by the V. Ya. Yuriev Institute for Plant Production of NAAS. In field and laboratory conditions, the following indicators as yielding, productivity, thousand-kernel weight, early ripening, height of plants and length of panicle, lodging resistance were stu­died. Conclusions. A set of studies of new oat samples under various weather conditions allowed to identify material with increased parameters of economic and biological characters. During studies, it was found that ‘Laima’, ‘Stendskaia Darta’ (Latvia), ‘Borowiak’ (Poland), ‘Faks’ (Belarus) were the high-yielding varieties. Panicles in such oats samples as ‘Cwal’, ‘Borowiak’ (Poland), ‘Iakov’, ‘Mutika 1077’, ‘Mutika 990’, ‘Irtysh 22’, ‘Pokrovskyі 9’ (Russia), ‘Faks’ (Belarus), ‘Stendskaia Darta’, ‘Stendskaia Mara’ (Latvia) contained a large mass of grains (more than 2,5 g), panicle productivity in these samples was rather high both due to increased amount of grains in it and at the expense of thousand-kernel weight. Analysis of the study results showed that introduced oat samples of various eco-geographical origin were adapted to the Southern Forest-Steppe zone and can be recommended as an initial material in breeding for increasing productive and adaptive capacity.

Purpose. To make comprehensive assessment of introduced oat samples of various eco-geographical origin under the conditions of the Forest-Steppe zone of Ukraine for the set of productivity and adaptability indices in order to define the most valuable ones and describe them. Methods. Field study, laboratory analysis, generalization. Results. The authors presented results of the study, evaluation and description of 35 new samples of oats from 5 countries for productivity and adaptability traits during 2011–2015 in Ustymivka Experimental Station for Plant Production to be run by the V. Ya. Yuriev Institute for Plant Production of NAAS. In field and laboratory conditions, the following indicators as yielding, productivity, thousand-kernel weight, early ripening, height of plants and length of panicle, lodging resistance were stu­died. Conclusions. A set of studies of new oat samples under various weather conditions allowed to identify material with increased parameters of economic and biological characters. During studies, it was found that ‘Laima’, ‘Stendskaia Darta’ (Latvia), ‘Borowiak’ (Poland), ‘Faks’ (Belarus) were the high-yielding varieties. Panicles in such oats samples as ‘Cwal’, ‘Borowiak’ (Poland), ‘Iakov’, ‘Mutika 1077’, ‘Mutika 990’, ‘Irtysh 22’, ‘Pokrovskyі 9’ (Russia), ‘Faks’ (Belarus), ‘Stendskaia Darta’, ‘Stendskaia Mara’ (Latvia) contained a large mass of grains (more than 2,5 g), panicle productivity in these samples was rather high both due to increased amount of grains in it and at the expense of thousand-kernel weight. Analysis of the study results showed that introduced oat samples of various eco-geographical origin were adapted to the Southern Forest-Steppe zone and can be recommended as an initial material in breeding for increasing productive and adaptive capacity.

Purpose. To select the initial breeding material with complex resistance to Fusarium dry rot and tuber late blight among the created potato of secondary interspecific hyb­rids. Methods. Interspecific hybridization, laboratory test, analytical approach. Results. Based on the interspecific hybridization, the initial breeding material was created and the degree of its resistance to the above pathogens was determined by way of artificial infection of tubers with the inoculum of such fungi as Fusarium sambucinum Fuck and Phytophthora infestans (Mont.) De Bary. During interspecific hybridization based on schemes of saturating and enriching crosses, using forms of various species with a high phenotypic expression of resistance to Fusarium dry rot, the result of the cumulative effect of genes that control resistance to the pathogen was observed. Crossing combinations differed significantly for the degree of population average manifestation of resistance to the diseases. Conclusions. Combinations В54, В53, В61 with a mean resistance (above 7 grades) to Fusarium dry rot have been selected. Such combinations as B52, B50 and B54 had increased resistance to tuber late blight. It was found that the combination В54 is characterized by complex resistance to both diseases. For further work, the following samples with complex resistance to Fusarium dry rot and tuber late blight (7 grades or more) were selected: В59с42, В59с43, В50с16, В50с19, В50с44, В51с1, В51с26, В51с28, В52с11, В52с23, В52с24, В52с29, В53с1, В53с11, В53с17 , В53с23, В54с13, В54с14. | Цель. Выделить среди созданного материала картофеля вторичных межвидовых гибридов исходный селекционный материал с комплексной устойчивостью к сухой фузариозной гнили и фитофторозу клубней.Методы. Межвидовая гибридизация, лабораторный, аналитический.Результаты. На основе межвидовой гибридизации создано исходный селекционный материал и определена степень его резис­тентности к указанным патогенам путем проведения искусственного инфицирования клубней инокулюмом грибов Fusarium sambucinum Fuck и Phytophthora infestans (Mont.) De Bary. При проведении межвидовой гибридизации по схемам насыщающих и обогащающих скрещиваний, используя формы различных видов с высоким фенотипичес­ким выражением устойчивости к сухой фузариозной гнили, наблюдался результат кумулятивного действия генов контроля устойчивости к патогену. Комбинации скрещивания значительно отличались по степени среднепопуляционного проявления устойчивости к болезням.Выводы. Выделены комбинации В54, В53, В61 со средней устойчивостью к сухой фузариозной гнили (выше 7 баллов). Комбинации В52, В50 и В54 имели повышенную устойчивость к фитофторозу клубней. Установлено, что комбинация В54 характеризуется комплексной устойчивостью к обеим болезням. Для дальнейшей работы были отобраны образцы с комплексной устойчивостью к сухой фузариозной гнили и фитофторозу клубней (7 баллов и более): В59с42, В59с43, В50с16, В50с19, В50с44, В51с1, В51с26, В51с28, В52с11, В52с23, В52с24, В52с29, В53с1, В53с11, В53с17 , В53с23, В54с13, В54с14. | Мета. Виділити серед створеного матеріалу картоплі вторинних міжвидових гібридів вихідний селекційний матеріал з комплексною стійкістю проти сухої фузаріозної гнилі та фітофторозу бульб.Методи. Міжвидова гібридизація, лабораторний, аналітичний.Результати. На основі міжвидової гібридизації створено вихідний селекційний матеріал та визначено ступінь його резистентності до зазначених патогенів шляхом проведення штучного інфікування бульб інокулюмом грибів FusariumsambucinumFuckта Phytophthorainfestans(Mont.) deBary. Під час проведення міжвидової гібридизації за схемами насичувальних і збагачувальних схрещувань, використовуючи форми різних видів з високим фенотиповим проявом стійкості проти сухої фузаріозної гнилі, спостерігався результат кумулятивної дії генів конт­ролю стійкості проти патогена. Комбінації схрещування значно відрізнялися за ступенем середньопопуляційного прояву стійкості проти патогенів. Висновки. Виділено комбінації В54, В53, В61 із середньою стійкістю проти сухої фузаріозної гнилі (понад 7 балів). Комбінації В52, В50 та В54 мали підвищену стійкість проти фітофторозу бульб. Встановлено, що комбінація В54 характеризується комплексною стійкістю проти обох хвороб. Для подальшої роботи були відібрані зразки з комплексною стійкістю проти сухої фузаріозної гнилі та фітофторозу бульб (7 балів і більше): В59с42, В59с43, В50с16, В50с19, В50с44, В51с1, В51с26, В51с28, В52с11, В52с23, В52с24, В52с29, В53с1, В53с11, В53с17, В53с23, В54с13, В54с14.

Purpose. To select the initial breeding material with complex resistance to Fusarium dry rot and tuber late blight among the created potato of secondary interspecific hyb­rids. Methods. Interspecific hybridization, laboratory test, analytical approach. Results. Based on the interspecific hybridization, the initial breeding material was created and the degree of its resistance to the above pathogens was determined by way of artificial infection of tubers with the inoculum of such fungi as Fusarium sambucinum Fuck and Phytophthora infestans (Mont.) De Bary. During interspecific hybridization based on schemes of saturating and enriching crosses, using forms of various species with a high phenotypic expression of resistance to Fusarium dry rot, the result of the cumulative effect of genes that control resistance to the pathogen was observed. Crossing combinations differed significantly for the degree of population average manifestation of resistance to the diseases. Conclusions. Combinations В54, В53, В61 with a mean resistance (above 7 grades) to Fusarium dry rot have been selected. Such combinations as B52, B50 and B54 had increased resistance to tuber late blight. It was found that the combination В54 is characterized by complex resistance to both diseases. For further work, the following samples with complex resistance to Fusarium dry rot and tuber late blight (7 grades or more) were selected: В59с42, В59с43, В50с16, В50с19, В50с44, В51с1, В51с26, В51с28, В52с11, В52с23, В52с24, В52с29, В53с1, В53с11, В53с17 , В53с23, В54с13, В54с14.

Purpose. To select the initial breeding material with complex resistance to Fusarium dry rot and tuber late blight among the created potato of secondary interspecific hyb­rids. Methods. Interspecific hybridization, laboratory test, analytical approach. Results. Based on the interspecific hybridization, the initial breeding material was created and the degree of its resistance to the above pathogens was determined by way of artificial infection of tubers with the inoculum of such fungi as Fusarium sambucinum Fuck and Phytophthora infestans (Mont.) De Bary. During interspecific hybridization based on schemes of saturating and enriching crosses, using forms of various species with a high phenotypic expression of resistance to Fusarium dry rot, the result of the cumulative effect of genes that control resistance to the pathogen was observed. Crossing combinations differed significantly for the degree of population average manifestation of resistance to the diseases. Conclusions. Combinations В54, В53, В61 with a mean resistance (above 7 grades) to Fusarium dry rot have been selected. Such combinations as B52, B50 and B54 had increased resistance to tuber late blight. It was found that the combination В54 is characterized by complex resistance to both diseases. For further work, the following samples with complex resistance to Fusarium dry rot and tuber late blight (7 grades or more) were selected: В59с42, В59с43, В50с16, В50с19, В50с44, В51с1, В51с26, В51с28, В52с11, В52с23, В52с24, В52с29, В53с1, В53с11, В53с17 , В53с23, В54с13, В54с14.

Purpose. To evaluate hazelnut cultivars, species and hybrids from the genetic collection of Corylus spp. in the National Dendrological Park “Sofiyivka” of the NAS of Ukraine for the complex of economic characters. An attempt has been made to analyze the information on Corylus spp. identity, taxonomy and description, dissemination and ecological requirements of the species, possibilities to use the genetic potential for developing new cultivars.Methods. The value of the Corylus spp. collection representatives was investigated using conventional testing procedures. For summarizing information concerning phylogenetic reconstruction of the Corylus L. genus and hazelnut, a number of scientific publications to be proposed for discussion was analyzed. The oil content in hazelnut kernels and the fatty acid composition was determined using official methods.Results. The best samples of hazelnut genetic collection were included into the broad hybridization programme, and C. chinensis Franch. representatives as well. A number of hybrid seedlings was obtained including new hazelnut cultivars ‘Sofiyivsky 1’, ‘Sofiyivsky 2’ and ‘Sofiyivsky 15’ which were characterized by spherical or almost spherical fruits, high winter hardiness and drought resistance, as well as the absence of rhythmicity in fruiting.Conclusions. The collection of varieties, forms, cultivars and species of the Corylus L. genus created during the last years can be the base for hazelnut breeding in Ukraine. | Цель. Оценить, виды, гибриды и сорта фундука из генетической коллекции Corylus spp. Национального дендрологического парка «Софиевка» НАН Украины по комплексу хозяйственно-ценных признаков. Сделана попытка проанализировать информацию о Corylus spp. идентичности, таксономии и описании, распространении и экологических требованиях видов, возможности использования генетического потенциала для создания новых сортов. Методы. Ценность представителей коллекции Corylus spp. исследовали с помощью общепринятых методов испытаний. Для обобщения информации о филогенетической реконструкции рода Corylus L. и фундука было проанализировано ряд научных публикаций, предложенных для обсуждения. Содержание масла в ядрах орехов фундука и состав жирных кислот определяли официальными методами. Результаты. Лучшие образцы генетической коллекции фундука были включены в широкую программу гибридизации, в том числе с представителями C. chinensis Franch. Получен ряд гибридных сеянцев, в частности новые сорта фундука ‘Софиевский 1’, ‘Софиевский 2’ и ‘Софиевский 15’, которые характеризуются сферическими или почти сферическими плодами, повышенной зимостойкостью и засухоустойчивостью, а также отсутствием периодичности плодоношения. Выводы. Коллекция разновидностей, форм, сортов и видов рода Corylus L., созданная в последние годы, может служить базой для селекции фундука в Украине. | Мета. Оцінити види, гібриди та сорти фундука з генетичної колекції Corylus spp. Національного дендропарку «Софіївка» НАН України за комплексом господарсько-цінних ознак. Зроблено спробу проаналізувати інформацію про Corylus spp. ідентичність, таксономію та описи, поширення та екологічні вимоги видів, можливості використання генетичного потенціалу для створення нових сортів.Методи. Цінність представників колекції Corylus spp. досліджували за допомогою загальноприйнятих методів випробувань. Для узагальнення інформації про філогенетичну реконструкцію роду Corylus L. та фундука було проаналізовано ряд наукових публікацій, запропонованих для обговорення. Вміст олії в ядрах горіхів фундука та склад жирних кислот визначали офіційними методами.Результати. Кращі зразки генетичної колекції фундука були включені в широку програму гібридизації, в тому числі з представниками  C. chinensis Franch. Отримано ряд гібридних сіянців, зок­рема нових сортів фундука ‘Софіївський 1’, ‘Софіївський 2’ та ‘Софіївський 15’, що характеризуються сферичними або майже сферичними плодами, підвищеною зимосостійкістю та стійкістю проти посухи, а також відсутністю періодичності плодоношення.Висновки. Колекція різновидів, форм, сортів та видів роду Corylus L., створена останніми роками, може бути базою для селекції фундука в Україні.

Purpose. To evaluate hazelnut cultivars, species and hybrids from the genetic collection of Corylus spp. in the National Dendrological Park “Sofiyivka” of the NAS of Ukraine for the complex of economic characters. An attempt has been made to analyze the information on Corylus spp. identity, taxonomy and description, dissemination and ecological requirements of the species, possibilities to use the genetic potential for developing new cultivars. Methods. The value of the Corylus spp. collection representatives was investigated using conventional testing procedures. For summarizing information concerning phylogenetic reconstruction of the Corylus L. genus and hazelnut, a number of scientific publications to be proposed for discussion was analyzed. The oil content in hazelnut kernels and the fatty acid composition was determined using official methods. Results. The best samples of hazelnut genetic collection were included into the broad hybridization programme, and C. chinensis Franch. representatives as well. A number of hybrid seedlings was obtained including new hazelnut cultivars ‘Sofiyivsky 1’, ‘Sofiyivsky 2’ and ‘Sofiyivsky 15’ which were characterized by spherical or almost spherical fruits, high winter hardiness and drought resistance, as well as the absence of rhythmicity in fruiting. Conclusions. The collection of varieties, forms, cultivars and species of the Corylus L. genus created during the last years can be the base for hazelnut breeding in Ukraine.

Purpose. To evaluate hazelnut cultivars, species and hybrids from the genetic collection of Corylus spp. in the National Dendrological Park “Sofiyivka” of the NAS of Ukraine for the complex of economic characters. An attempt has been made to analyze the information on Corylus spp. identity, taxonomy and description, dissemination and ecological requirements of the species, possibilities to use the genetic potential for developing new cultivars. Methods. The value of the Corylus spp. collection representatives was investigated using conventional testing procedures. For summarizing information concerning phylogenetic reconstruction of the Corylus L. genus and hazelnut, a number of scientific publications to be proposed for discussion was analyzed. The oil content in hazelnut kernels and the fatty acid composition was determined using official methods. Results. The best samples of hazelnut genetic collection were included into the broad hybridization programme, and C. chinensis Franch. representatives as well. A number of hybrid seedlings was obtained including new hazelnut cultivars ‘Sofiyivsky 1’, ‘Sofiyivsky 2’ and ‘Sofiyivsky 15’ which were characterized by spherical or almost spherical fruits, high winter hardiness and drought resistance, as well as the absence of rhythmicity in fruiting. Conclusions. The collection of varieties, forms, cultivars and species of the Corylus L. genus created during the last years can be the base for hazelnut breeding in Ukraine.

Purpose. To define the regularities of yield level for spring barley varieties in “genotype–environment” interaction when testing in different ecological zones environments of Ukraine and identify genotypes with increased adaptive potential. Methods. As object of the research there were 36 spring barley varieties of domestic and foreign breeding. Varieties were tested at the V. M. Remeslo Myronivka Institute of Wheat of NAAS (MIW) (the Central Forest-Steppe) in 2015–2017, at Nosivka Plant Breeding Experimental Station of the V. M. Remeslo Myronivka Institute of Wheat of NAAS (NPBES) (Polissia) in 2016–2017 and at Kirovohrad State Agricultural Experimental Station of NAAS (KSAES) (the Northern Steppe) in 2016–2017. During three years of the investigation (2015–2017), the results of varieties testing in seven environments have been obtained. Plots with discount area of 10 m2 were laid out with three replications by the method of full randomized blocks, in accordance with conventional methods. Statistical analysis of experimental data was performed using Excel 2010 and Statistica 8.0 software. To interpret visually “genotype-environment” interaction the GGE biplot model was used. Results. The ANOVA of yield data showed reliable contributions into the total variation of environment (64.64%), genotype (14.90%), and their interaction (20.46%). Environmental conditions of MIW in 2016 were characterized with the highest discriminative fineness (informativeness), while KSAES in 2017 were characterized with the lowest one. Environmental conditions of both MIW in 2017 and NPBES in 2016 were the most representative; conditions of KSAES in 2016 were the least representative. The conditions of MIW and KSSGDS in 2016 were the most distant against each other. The GGE biplot “who-won-where” vizualization allowed to divide the environments in two sectors: the first – conditions of MIW 2015–2017 and NPBES 2016–2017, the second – conditions of KSAES 2016–2017. The variety ‘MIP Myrnyi’ had a significant advantage in the first sector, while the variety ‘Skarb’ had it in the second one. The varieties of spring barley ‘MIP Myrnyi’, ‘MIP Bohun’, ‘Talisman Myronivskyi’, ‘MIP Azart’, ‘Dokaz’, ‘Pan’ have been differen­tiated and defined as those with the optimal level of yield in environments being the closest to hypothetical “ideal” genotype of the GGE biplot model. Conclusions. Modelling of integrated variety testing by combining years being contrast in hydrothermal regime and different ecological conditions with interpretation of the investigation results using modern statistical and graphical method contributes to more detailed characterization of the “genotype–environment” interaction, ranking and identifying of prospecting genotypes. | Цель. Выявить закономерности уровня проявления урожайности сортов ячменя ярового во взаимодействии «генотип–среда» при испытании в разных экологичес­ких зонах Украины и выделить генотипы с повышенным адаптивным потенциалом.Методы. Объект исследований – 36 сортов ячменя ярового отечественной и зарубежной селекции. Сортоиспытания проведены в Мироновском институте пшеницы имени В. Н. Ремесло НААН Украины (МИП) (Центральная Лесостепь) в 2015–2017 гг., на Носовской селекционно-опытной станции МИП (НСОС) (Полесье) и Кировоградской государственной сельскохозяйственной опытной станции НААН (КГСХОС) (Северная Степь) в 2016–2017 гг. За три года исследований (2015–2017) получены результаты испытания сортов в семи средах. Делянки учетной площадью 10 м2 были заложены в трёхкратной повторности методом полных рендомизированных блоков, в соответствии с общепринятыми методиками. Статистический анализ экспериментальных данных проведен с использованием компьютерных программ Excel 2010 и Statistica 8.0. Для наглядной интерпретации взаимодействия «генотип–среда» использована GGE biplot модель.Результаты. Дисперсионный анализ данных урожайности засвидетельствовал достоверные вклады в общую вариацию среды – 64,64%, генотипа – 14,90% и их взаимодействия – 20,46%. Самой большой дифференцирующей способностью (информативностью) характеризировались условия МИП в 2016 г., наименьшей – условия КГСХОС в 2017 г. Наиболее репрезентативными были условия МИП в 2017 г. и НСХОС в 2016 г., наименее – в КГСХОС (2016 г.). Наиболее отдаленными между собой были условия МИП и КГСХОС в 2016 г. Визуализация GGE biplot «кто-где-победил» позволила разделить среды на два секторы: первый – условия МИП 2015–2017 гг. и НСОС 2016–2017 гг., второй – условия КГСХОС 2016–2017 гг. В первом секторе существенно превалировал сорт ‘МИП Мирный’, во втором – ‘Скарб’. Дифференцированы и выделены сорта ячменя ярового с наиболее оптимальным уровнем проявления урожайности в средах, наиболее близких к гипотетическому «идеальному» генотипу GGE biplot модели – ‘МИП Мирный’, ‘МИП Богун’, ‘Талисман Мироновский’, ‘МИП Азарт’, ‘Доказ’, ‘Пан’. Выводы. Моделирование многосредовых сортоиспытаний путем комбинирования контрастных по гидротермическим режимам годов и различных экологических условий с интерпретацией результатов исследований в соответствии с современными статистическо-графическими методами способствует более детальной характеристике взаимодействия «генотип–среда», ранжированию и выделению перспективных генотипов. | Мета. Виявити закономірності рівня прояву врожайності сортів ячменю ярого у взаємодії «генотип–середовище» за випробування в різних екологічних зонах України та виділити генотипи з підвищеним адаптивним потенціалом.Методи. Об’єкт досліджень – 36 сортів ячменю ярого вітчизняної та зарубіжної селекції. Сортовипробування проведено в Миронівському інституті пшениці імені В. М. Ремесла НААН України (МІП) (Центральний Лісостеп) у 2015–2017 рр., на Носівській селекційно-дослідній станції МІП (НСДС) (Полісся) та на Кіровоградській державній сільськогосподарській дослідній станції НААН (КДСГДС) (Північний Степ) у 2016–2017 рр. За три роки досліджень (2015–2017) отримано результати випробування сортів у семи середовищах. Ділянки обліковою площею 10 м2 закладали у триразовій повторності методом повних рендомізованих блоків, відповідно до загальноприйнятих методик. Статистичний аналіз експериментальних даних проведено з використанням комп’ютерних програм Excel 2010 і Statistica 8.0. Для наочної інтерпретації взаємодії «генотип–середовище» використано GGE biplot модель.Результати. Дисперсійний аналіз даних урожайності засвідчив достовірні внески у загальну варіацію середовища – 64,64%, гено­типу – 14,90% та їх взаємодії – 20,46%. Найвищою диференціювальною здатністю (інформативністю) характеризувались умови МІП у 2016 р., найнижчою – умови КДСГДС у 2017 р. Найбільш репрезентативними були умови МІП у 2017 р. і НСДС у 2016 р., найменш репрезентативними – у КДСГДС (2016 р.). Найвіддаленішими між собою були умови МІП та KДСГДС у 2016 р. Візуалізація GGE biplot «хто-де-переміг» дала змогу розподілити середовища на два сектори: перший – умови МІП 2015–2017 рр. і НСДС 2016–2017 рр., другий – умови КДСГДС 2016–2017 рр. У першому секторі суттєву перевагу мав сорт ‘МІП Мирний’, у другому – сорт ‘Скарб’. Диференційовано й виділено сорти ячменю ярого з оптимальним рівнем прояву врожайності в середовищах, найближчих до гіпотетичного «ідеального» генотипу GGE biplot моделі – ‘МІП Мирний’, ‘МІП Богун’, ‘Талісман Миронівський’, ‘МІП Азарт’, ‘Доказ’, ‘Пан’.Висновки. Моделювання багатосередовищних сортовипробувань шляхом комбінування контрастних за гідротермічним режимом років і різних екологічних умов з інтерпретацією результатів досліджень за сучасними статистично-графічними методами сприяє детальнішій характеристиці взаємодії «генотип–середовище», ранжируванню і виділенню перспективних генотипів.

Мета. Виявити закономірності рівня прояву врожайності сортів ячменю ярого у взаємодії «генотип–середовище» за випробування в різних екологічних зонах України та виділити генотипи з підвищеним адаптивним потенціалом. Методи. Об’єкт досліджень – 36 сортів ячменю ярого вітчизняної та зарубіжної селекції. Сортовипробування проведено в Миронівському інституті пшениці імені В. М. Ремесла НААН України (МІП) (Центральний Лісостеп) у 2015–2017 рр., на Носівській селекційно-дослідній станції МІП (НСДС) (Полісся) та на Кіровоградській державній сільськогосподарській дослідній станції НААН (КДСГДС) (Північний Степ) у 2016–2017 рр. За три роки досліджень (2015–2017) отримано результати випробування сортів у семи середовищах. Ділянки обліковою площею 10 м2 закладали у триразовій повторності методом повних рендомізованих блоків, відповідно до загальноприйнятих методик. Статистичний аналіз експериментальних даних проведено з використанням комп’ютерних програм Excel 2010 і Statistica 8.0. Для наочної інтерпретації взаємодії «генотип–середовище» використано GGE biplot модель. Результати. Дисперсійний аналіз даних урожайності засвідчив достовірні внески у загальну варіацію середовища – 64,64%, гено­типу – 14,90% та їх взаємодії – 20,46%. Найвищою диференціювальною здатністю (інформативністю) характеризувались умови МІП у 2016 р., найнижчою – умови КДСГДС у 2017 р. Найбільш репрезентативними були умови МІП у 2017 р. і НСДС у 2016 р., найменш репрезентативними – у КДСГДС (2016 р.). Найвіддаленішими між собою були умови МІП та KДСГДС у 2016 р. Візуалізація GGE biplot «хто-де-переміг» дала змогу розподілити середовища на два сектори: перший – умови МІП 2015–2017 рр. і НСДС 2016–2017 рр., другий – умови КДСГДС 2016–2017 рр. У першому секторі суттєву перевагу мав сорт ‘МІП Мирний’, у другому – сорт ‘Скарб’. Диференційовано й виділено сорти ячменю ярого з оптимальним рівнем прояву врожайності в середовищах, найближчих до гіпотетичного «ідеального» генотипу GGE biplot моделі – ‘МІП Мирний’, ‘МІП Богун’, ‘Талісман Миронівський’, ‘МІП Азарт’, ‘Доказ’, ‘Пан’. Висновки. Моделювання багатосередовищних сортовипробувань шляхом комбінування контрастних за гідротермічним режимом років і різних екологічних умов з інтерпретацією результатів досліджень за сучасними статистично-графічними методами сприяє детальнішій характеристиці взаємодії «генотип–середовище», ранжируванню і виділенню перспективних генотипів.

Purpose. To establish biological features of plants growth and development and the formation of Miscanthus giganteus planting material depending on the cultivation technology elements. Methods. Field, laboratory, visual, weight measu­ring, mathematical and statistical ones.Results. The features of the growth and development of the miscanthus bioenergy crop were investigated including the formation of planting material depending on the combined technology elements application during the planting time, namely: planting time, rhizome mass, the granules and the MaxiMarin absorbent gel. It was established that the increase in plant height and leaf area as well as the miscanthus stems formation was depended on both the rhizome planting time, their size, and the use of the absorbent. During three-year period, increase in plant height was more intensive and leaf area was largest in case of the absorbent application, as compared to the control during all phases of the development for the first and the second planting time regardless of rhizome mass. On the average, the largest leaf area – 1905,9 cm3 – was in the final stage of vegetation in the context of the second planting time for large rhizomes and application of granules and absorbent gel jointly. Increasing the ground mass due to plant height, leaf area and the number of stems benefited the photosynthesis productivity intensity, that influenced the root system increase, and consequently the output of the miscanthus planting material. It was found that there are direct strong correlation between these indices and the rhizome mass. Ground mass growing is contributed to the increase in the rhizome mass, and accordingly the output of the planting material – rhizome. In case of application of granules and absorbent gel jointly, the ground mass of the miscanthus was growing most intensively and accordingly the rhizome mass was the largest, which in the first year of small rhizomes planting was twice as much as compared to the control and was equal to 1090.5 g, for large rhizomes planting this index was respectively 2.4 times more and equal to 1763.9 g. During the second planting time, the application of granules and absorbent gel jointly resulted in the rhizomes mass increase for small rhizomes planting 1.9, large rhizomes – 2.1 times more as compared to the control.Conclusions. Direct strong correlations were established bet­ween the intensity of the ground mass growth – the height of plants, the number of leaves, leaf area, the number of buds and the rhizome mass. The growth of the ground mass of plants was contributed to the increase of the root system, and consequenly the output of planting material. In all sta­ges of plant development, the increase of the rhizome mass was more intensive in case of the absorbent application regardless the time of rhizome planting, as compared to the control. The application of granules and absorbent jointly allowed to form the largest rhizome mass. | Цель. Выявить биологические особенности роста и развития растений и формирования посадочного материала мискантуса гигантского в зависимости от элементов технологии выращивания.Методы. Полевой, лабораторный, визуальный, измерительно-весовой и математико-статистический. Результаты. Исследованы особенности роста и развития биоэнергетической культуры мискантуса, формирования посадочного материала в зависимости от комплексного применения элементов технологии, а именно: сроков посадки, массы ризом, а также гранул и геля абсорбента MaxiMarin в период посадки. Установлено, что прирост высоты растений, увеличение площади листьев и формирование стеблей мискантуса зависели как от сроков посадки ризом, их величины, так и от применения абсорбента. За трёхлетний период прирост высоты растений был более интенсивным, а площадь листовой поверхности – наибольшей при применении абсорбента по сравнению с контролем во всех фазах развития и при обоих сроках посадки независимо от массы ризом. В среднем наибольшей – 1905,9 см3 – площадь листовой поверхности была на период окончания вегетации при втором сроке посадки крупных ризом при совместном использовании гранул и геля абсорбента. Увеличение наземной массы за счет высоты растений, площади листовой поверхности и количества стеблей способствовало повышению продуктивности фотосинтеза и влияло не только на урожайность культуры, но и на увеличение корневой системы выхода посадочного материала мискантуса. Установлены прямые сильные корреляционные связи между этими показателями и массой корневища. С нарастанием наземной массы увеличенивалась масса корневища и, соответственно, выход посадочного материала – ризом. При совместном внесении гранул и использовании геля абсорбента прирост наземной массы был наиболее интенсивным и, соответственно, наибольшей была масса корневища: при первом сроке посадки малых ризом – вдвое, при посадке больших ризом – в 2,4 раза больше, чем на контроле и составляла 1090,5 г, при посадке малых ризом – 2,4 раза и 1763,9 г соответственно. При втором сроке совместное использование гранул и геля абсорбента обеспечило увеличение массы корневища при посадке малых ризом в 1,9 раза, больших – в 2,1 раза по сравнению с контролем.Выводы. Между интенсивностью нарастания наземной массы – высотой растений, количеством листьев, площадью листовой поверхности, количеством почек и массой корневища выявлены прямые сильные корреляционные связи. Нарастание наземной массы растений способствовало увеличению корневой системы – выходу посадочного материала. Во всех фазах развития растений нарастание массы корневища было интенсивнее при использовании абсорбента, независимо от сроков посадки ризом, по сравнению с контролем. Совместное использование гранул и геля абсорбента обеспечило формирование наибольшей массы корневища. | Мета. Виявити біологічні особливості росту й розвитку рослин та формування садивного матеріалу міскантусу гігантського залежно від елементів технології вирощування.Методи. Польовий, лабораторний, візуальний, вимі­рювально-ваговий, математично-статистичний.Результати. Досліджено особливості росту й розвитку біоенергетичної культури міскантусу, формування садивного матеріалу залежно від комплексного застосування елементів технології, а саме: строків висаджування, маси ризом, гранул і гелю абсорбенту MaxiMarin у період садіння. Встановлено, що приріст висоти рослин, збільшення площі листків та формування стебел міскантусу залежали як від строків садіння ризом, їх величини, так і від застосування абсорбенту. За трирічний період приріст висоти рослин був інтенсивнішим, а площа листкової поверхні – найбільшою у разі застосування абсорбенту, порівняно з контролем у всіх фазах розвитку за обох строків садіння незалежно від маси ризом. У середньому найбільша площа листкової поверхні – 1905,9 см3 – була на період закінчення вегетації за другого строку садіння великих ризом за спільного використання гранул та гелю абсорбенту. Збільшення наземної маси за рахунок висоти рослин, площі листкової поверхні та кількості стебел сприяло підвищенню продуктивності фотосинтезу, що впливало на збільшення кореневої системи – виходу садивного матеріалу міскантусу. Виявлено прямі сильні кореляційні зв’язки між цими показниками та масою кореневища. З наростанням наземної маси збільшувалася маса кореневища, а відповідно й вихід садивного матеріалу – ризом. За спільного внесення гранул і використання гелю абсорбенту найінтенсивніше наростала наземна маса рослин і, відповідно, найбільшою була маса кореневища: в перший строк садіння малих ризом вдвічі більшою, ніж на контролі та становила 1090,5 г, за садіння великих ризом – у 2,4 раза та 1763,9 г відповідно. За другого строку спільне застосування гранул і гелю абсорбенту забезпечило збільшення маси кореневища за садіння малих ризом у 1,9, великих – у 2,1 раза порівняно з контролем.Висновки. Між інтенсивністю наростання наземної маси – висотою рослин, кількістю листків, площею листкової поверхні, кількістю бруньок і масою кореневища виявлено прямі сильні кореляційні зв’язки. Наростання наземної маси рослин сприяло збільшенню кореневої системи – виходу садивного матеріалу. У всіх фазах розвитку рослин наростання маси кореневища було інтенсивнішим у разі використання абсорбенту, незалежно від строків садіння ризом, порівняно з контролем. Спільне використання гранул і гелю абсорбенту забезпечило формування найбільшої маси кореневища.

Purpose. To establish biological features of plants growth and development and the formation of Miscanthus giganteus planting material depending on the cultivation technology elements. Methods. Field, laboratory, visual, weight measu­ring, mathematical and statistical ones. Results. The features of the growth and development of the miscanthus bioenergy crop were investigated including the formation of planting material depending on the combined technology elements application during the planting time, namely: planting time, rhizome mass, the granules and the MaxiMarin absorbent gel. It was established that the increase in plant height and leaf area as well as the miscanthus stems formation was depended on both the rhizome planting time, their size, and the use of the absorbent. During three-year period, increase in plant height was more intensive and leaf area was largest in case of the absorbent application, as compared to the control during all phases of the development for the first and the second planting time regardless of rhizome mass. On the average, the largest leaf area – 1905,9 cm3 – was in the final stage of vegetation in the context of the second planting time for large rhizomes and application of granules and absorbent gel jointly. Increasing the ground mass due to plant height, leaf area and the number of stems benefited the photosynthesis productivity intensity, that influenced the root system increase, and consequently the output of the miscanthus planting material. It was found that there are direct strong correlation between these indices and the rhizome mass. Ground mass growing is contributed to the increase in the rhizome mass, and accordingly the output of the planting material – rhizome. In case of application of granules and absorbent gel jointly, the ground mass of the miscanthus was growing most intensively and accordingly the rhizome mass was the largest, which in the first year of small rhizomes planting was twice as much as compared to the control and was equal to 1090.5 g, for large rhizomes planting this index was respectively 2.4 times more and equal to 1763.9 g. During the second planting time, the application of granules and absorbent gel jointly resulted in the rhizomes mass increase for small rhizomes planting 1.9, large rhizomes – 2.1 times more as compared to the control. Conclusions. Direct strong correlations were established bet­ween the intensity of the ground mass growth – the height of plants, the number of leaves, leaf area, the number of buds and the rhizome mass. The growth of the ground mass of plants was contributed to the increase of the root system, and consequenly the output of planting material. In all sta­ges of plant development, the increase of the rhizome mass was more intensive in case of the absorbent application regardless the time of rhizome planting, as compared to the control. The application of granules and absorbent jointly allowed to form the largest rhizome mass.

Purpose. To establish biological features of plants growth and development and the formation of Miscanthus giganteus planting material depending on the cultivation technology elements. Methods. Field, laboratory, visual, weight measu­ring, mathematical and statistical ones. Results. The features of the growth and development of the miscanthus bioenergy crop were investigated including the formation of planting material depending on the combined technology elements application during the planting time, namely: planting time, rhizome mass, the granules and the MaxiMarin absorbent gel. It was established that the increase in plant height and leaf area as well as the miscanthus stems formation was depended on both the rhizome planting time, their size, and the use of the absorbent. During three-year period, increase in plant height was more intensive and leaf area was largest in case of the absorbent application, as compared to the control during all phases of the development for the first and the second planting time regardless of rhizome mass. On the average, the largest leaf area – 1905,9 cm3 – was in the final stage of vegetation in the context of the second planting time for large rhizomes and application of granules and absorbent gel jointly. Increasing the ground mass due to plant height, leaf area and the number of stems benefited the photosynthesis productivity intensity, that influenced the root system increase, and consequently the output of the miscanthus planting material. It was found that there are direct strong correlation between these indices and the rhizome mass. Ground mass growing is contributed to the increase in the rhizome mass, and accordingly the output of the planting material – rhizome. In case of application of granules and absorbent gel jointly, the ground mass of the miscanthus was growing most intensively and accordingly the rhizome mass was the largest, which in the first year of small rhizomes planting was twice as much as compared to the control and was equal to 1090.5 g, for large rhizomes planting this index was respectively 2.4 times more and equal to 1763.9 g. During the second planting time, the application of granules and absorbent gel jointly resulted in the rhizomes mass increase for small rhizomes planting 1.9, large rhizomes – 2.1 times more as compared to the control. Conclusions. Direct strong correlations were established bet­ween the intensity of the ground mass growth – the height of plants, the number of leaves, leaf area, the number of buds and the rhizome mass. The growth of the ground mass of plants was contributed to the increase of the root system, and consequenly the output of planting material. In all sta­ges of plant development, the increase of the rhizome mass was more intensive in case of the absorbent application regardless the time of rhizome planting, as compared to the control. The application of granules and absorbent jointly allowed to form the largest rhizome mass.

Purpose. To identify and describe the basic criteria for studying and assessing decorative and economic-and-biological characters of the genus Heuchera L. varieties in the context of introduction.Methods. Introduction procedure, analytical approach, morphological analysis and biometric data evaluation.Results. Aided by the comparative morphological analysis of introduced varieties of the genus Heuchera, significant differences in their characters were revealed, including plant height, height and width of the basal rosette of leaves, generative shoot height. There was a significant variation of such parameters as the number of generative shoots within one plant, the number of flowers on a single generative shoot, flowering abundance. Based on investigation findings, 17 groups of varieties were identified for the dominant color of adaxial surface of the leaf blade and 7 groups – for inflorescence color. According to phenological observations, Heuchera varieties groups were determined and the dates of commencement and duration of plants flowering were registered in the context of introduction. The results of these investigations are the necessary basis for the study and evaluation of this culture assortment, they are important in breeding and landscaping.Conclusions. Based on the results of investigations of morphological features of introduced species of the genus Heuchera, traits and parameters for varieties grouping were defined as well as decorative and economic-and-biological traits that should be evaluated. | Цель. Определить и охарактеризовать основные критерии, которые используют в процессе сортоизучения и оценивания декоративных и хозяйственно-биологических признаков сортов рода Heuchera L. в условиях интродукции.Методы. Интродукционные, аналитические, морфологические и биометрические.Результаты. На основе сравнительного морфологического анализа интродуцированных сортов рода Heuchera выявлены существенные различия их признаков, в частности таких, как высота растения, высота и ширина прикорневой розетки листьев, высота генеративного побега. Зафиксирована значительная разница в показателях количества генеративных побегов в пределах одного растения, количества цветков на одном генеративном побеге, обильности цветения. По результатам исследования выделены 17 групп сортов по доминирующей окраске адаксиальной поверхности листовой пластинки и 7 групп – по окраске соцветия. На основе данных фенологических наблюдений определены группы и указаны сроки начала цветения растений сортов Heuchera и его продолжительность в условиях интродукции. Результаты проведенных исследований являются необходимой основой для изучения и оценивания сортимента данной культуры, имеют важное значение для селекционной работы и озеленения.Выводы. На основе результатов исследования морфологических особенностей интродуцентов рода Heuchera определены признаки и параметры для группирования сортов, а также декоративные и хозяйственно-биологические признаки, подлежащие оцениванию. | Мета. Визначити та охарактеризувати основні критерії, що використовують у процесі сортовивчення та оцінювання декоративних і господарсько-біологічних ознак сортів роду Heuchera L. в умовах інтродукції.Методи. Інтродукційні, аналітичні, морфологічні та біометричні.Результати. На основі порівняльного морфологічного аналізу інтродукованих сортів роду Heuchera виявлено істотні відмінності їхніх ознак, зокрема таких, як висота рослини, висота й ширина прикореневої розетки листків, висота генеративного пагона. Зафіксовано значну різницю у показниках кількості генеративних пагонів у межах однієї рослини, кількості квіток на одному генеративному пагоні, рясності цвітіння. За результатами дослідження виділено 17 груп сортів за домінуючим забарвленням адаксіальної поверхні листкової пластинки та 7 груп – за забарвленням суцвіття. На основі даних феноспостережень визначено групи й зазначено строки початку цвітіння рослин сортів Heuchera та його тривалість в умовах інтродукції. Результати проведених досліджень є необхідною основою для вивчення та оцінювання сортименту цієї культури, мають велике значення для селекційної роботи та озеленення.Висновки. На основі результатів дослідження морфологічних особливостей інтродуцентів роду Heuchera визначено ознаки й параметри для групування сортів, а також декоративні та господарсько-біологічні ознаки, які підлягають оцінюванню.

Purpose. To identify and describe the basic criteria for studying and assessing decorative and economic-and-biological characters of the genus Heuchera L. varieties in the context of introduction. Methods. Introduction procedure, analytical approach, morphological analysis and biometric data evaluation. Results. Aided by the comparative morphological analysis of introduced varieties of the genus Heuchera, significant differences in their characters were revealed, including plant height, height and width of the basal rosette of leaves, generative shoot height. There was a significant variation of such parameters as the number of generative shoots within one plant, the number of flowers on a single generative shoot, flowering abundance. Based on investigation findings, 17 groups of varieties were identified for the dominant color of adaxial surface of the leaf blade and 7 groups – for inflorescence color. According to phenological observations, Heuchera varieties groups were determined and the dates of commencement and duration of plants flowering were registered in the context of introduction. The results of these investigations are the necessary basis for the study and evaluation of this culture assortment, they are important in breeding and landscaping. Conclusions. Based on the results of investigations of morphological features of introduced species of the genus Heuchera, traits and parameters for varieties grouping were defined as well as decorative and economic-and-biological traits that should be evaluated.

Purpose. To identify and describe the basic criteria for studying and assessing decorative and economic-and-biological characters of the genus Heuchera L. varieties in the context of introduction. Methods. Introduction procedure, analytical approach, morphological analysis and biometric data evaluation. Results. Aided by the comparative morphological analysis of introduced varieties of the genus Heuchera, significant differences in their characters were revealed, including plant height, height and width of the basal rosette of leaves, generative shoot height. There was a significant variation of such parameters as the number of generative shoots within one plant, the number of flowers on a single generative shoot, flowering abundance. Based on investigation findings, 17 groups of varieties were identified for the dominant color of adaxial surface of the leaf blade and 7 groups – for inflorescence color. According to phenological observations, Heuchera varieties groups were determined and the dates of commencement and duration of plants flowering were registered in the context of introduction. The results of these investigations are the necessary basis for the study and evaluation of this culture assortment, they are important in breeding and landscaping. Conclusions. Based on the results of investigations of morphological features of introduced species of the genus Heuchera, traits and parameters for varieties grouping were defined as well as decorative and economic-and-biological traits that should be evaluated.

Purpose. To determine morphological and morphometric features of vegetative and generative organs of Persica species and varieties under the conditions of the Forest-Steppe zone of Ukraine for further use in breeding.Methods. Biological (morphological analysis) and statistical (processing of morphometric parameters) ones.Results. It was found that except ternate multiple buds, in peach hybrid ‘Suputnyk’collateral buds were prevalent which was not common to other tested varieties and species. Buds of each species and variety have a certain number of scales. The most scales were observed in ‘Suputnyk’. Pubescence of abaxial side of the leaf in P. davіdiana and ‘Suputnyk’ plants was not revealed. Species of P. vulgaris (‘Pecherskyi’, ‘Antotsianovyi’, ‘Poleskyi’) was characterized by increase in size of leaf blades, flowers and fruits. The distinctive features of P. davidiana and ‘Suputnyk’ are that stamens were accumulated in their flowers while in P. vulgaris they are branched. Raphe of a P. vulgaris stone protrudes above the edges of the bordering creases and consists of a number of narrow plates.Conclusions. For the breeding purposes, plants have an advantage for some basic criteria: the most flower buds that is common to interspecies hybrid ‘Suputnyk’; increase in photosynthetic productivity of the leaf apparatus to be typical for the variety ‘Pecherskyi’; large fruits that ‘Pecherskyi’ variety is noted for; intense red color of fruits that is inherent feature of ‘Antocianovyi’ variety. | Цель. Определить морфологические и морфометрические особенности вегетативных и генеративных органов видов и сортов Persica в условиях Лесостепи Украины для дальнейшего использования в селекции.Методы. Биологический (морфологический анализ), статистический (обработка морфометрических показателей).Результаты. Установлено, что, кроме тройчатых групповых почек, у гибрида персика ‘Спутник’ преобладают почки коллатерального типа, которые не присущи другим исследуемым сортам и видам. Почки каждого вида и сорта имеют определенное количество чешуй. Самое большое их количество отмечено у ‘Спутника’. У растений P. davіdiana и ‘Спутника’ не наблюдалось опушения с абаксиальной стороны лиcта. Для представителей вида Persica vulgaris (‘Печерский’, ‘Антоциановый’, ‘Полесский’) характерно увеличение размеров листовой пластинки, цветков и плодов. Отличительными признаками P. davidiana и ‘Спутника’ является то, что в их цветках наблюдается скопление тычинок, в то время как у P. vulgaris они разветвлены. Брюшной шов косточки P. vulgaris выступает над краями борозд окаймления и состоит из нескольких узких пластинок.Выводы. Для селекционных целей преимущество имеют растения по таким основным критериям: наибольшее количество цветочных почек, присущее ‘Спутнику’; увеличение фотосинтетической продуктивности листового аппарата, характерное для сорта ‘Печерский’; крупноплодность, которой отличается сорт ‘Печерский’; интенсивный красный цвет плода – у сорта ‘Антоциановый’. | Мета. Визначити морфологічні та морфометричні особливості вегетативних і генеративних органів видів і сортів Persica в умовах Лісостепу України для подальшого використання у селекції.Методи. Біологічний (морфологічний аналіз), статистичний (обробка морфометричних показників).Результати. Встановлено, що, крім трійчастих групових бруньок, у гібрида персика ‘Супутник’ переважають бруньки колатерального типу, не властиві іншим досліджуваним сортам і видам. Бруньки кожного виду та сорту мають певну кількість лусок. Найбільшу їх кількість спостережено у ‘Супутника’. У рослин Persica davіdiana та ‘Супутника’ не виявлено опушення з абаксіального боку листка. Для представників виду P. vulgaris (‘Печерський’, ‘Антоціановий’, ‘Поліський’) характерним є збільшення розмірів листкової пластинки, квіток та плодів. Відмінними ознаками P. davidiana та ‘Супутника’ є те, що в їхніх квітках спостерігається скупчення тичинок, тоді як у P. vulgaris вони розгалужені. Черевний шов кісточки P. vulgaris виступає над краями облямовуючих борізд та складається з кількох вузьких пластинок.Висновки. Для селекційних цілей перевагу мають рослини за такими основними критеріями: найбільша кількість квіткових бруньок, що властива міжвидовому гібриду ‘Супутник’; збільшення фотосинтетичної продуктивності листкового апарату, яке є характерним для сорту ‘Печерський’; великоплідність, що виділяє сорт ‘Печерський’; інтенсивне червоне забарвлення плоду має сорт ‘Антоціановий’.

Purpose. To determine morphological and morphometric features of vegetative and generative organs of Persica species and varieties under the conditions of the Forest-Steppe zone of Ukraine for further use in breeding. Methods. Biological (morphological analysis) and statistical (processing of morphometric parameters) ones. Results. It was found that except ternate multiple buds, in peach hybrid ‘Suputnyk’collateral buds were prevalent which was not common to other tested varieties and species. Buds of each species and variety have a certain number of scales. The most scales were observed in ‘Suputnyk’. Pubescence of abaxial side of the leaf in P. davіdiana and ‘Suputnyk’ plants was not revealed. Species of P. vulgaris (‘Pecherskyi’, ‘Antotsianovyi’, ‘Poleskyi’) was characterized by increase in size of leaf blades, flowers and fruits. The distinctive features of P. davidiana and ‘Suputnyk’ are that stamens were accumulated in their flowers while in P. vulgaris they are branched. Raphe of a P. vulgaris stone protrudes above the edges of the bordering creases and consists of a number of narrow plates. Conclusions. For the breeding purposes, plants have an advantage for some basic criteria: the most flower buds that is common to interspecies hybrid ‘Suputnyk’; increase in photosynthetic productivity of the leaf apparatus to be typical for the variety ‘Pecherskyi’; large fruits that ‘Pecherskyi’ variety is noted for; intense red color of fruits that is inherent feature of ‘Antocianovyi’ variety.

Purpose. To determine morphological and morphometric features of vegetative and generative organs of Persica species and varieties under the conditions of the Forest-Steppe zone of Ukraine for further use in breeding. Methods. Biological (morphological analysis) and statistical (processing of morphometric parameters) ones. Results. It was found that except ternate multiple buds, in peach hybrid ‘Suputnyk’collateral buds were prevalent which was not common to other tested varieties and species. Buds of each species and variety have a certain number of scales. The most scales were observed in ‘Suputnyk’. Pubescence of abaxial side of the leaf in P. davіdiana and ‘Suputnyk’ plants was not revealed. Species of P. vulgaris (‘Pecherskyi’, ‘Antotsianovyi’, ‘Poleskyi’) was characterized by increase in size of leaf blades, flowers and fruits. The distinctive features of P. davidiana and ‘Suputnyk’ are that stamens were accumulated in their flowers while in P. vulgaris they are branched. Raphe of a P. vulgaris stone protrudes above the edges of the bordering creases and consists of a number of narrow plates. Conclusions. For the breeding purposes, plants have an advantage for some basic criteria: the most flower buds that is common to interspecies hybrid ‘Suputnyk’; increase in photosynthetic productivity of the leaf apparatus to be typical for the variety ‘Pecherskyi’; large fruits that ‘Pecherskyi’ variety is noted for; intense red color of fruits that is inherent feature of ‘Antocianovyi’ variety.

Purpose. To study morphoagrobiological and adaptive properties, level of yielding capacity of recently registered soft winter wheat varieties of various ecological groups under agroecological conditions of Kirovohrad variety testing station.Methods. Field study, laboratory test, analytical procedure and statistical evaluation.Results. It was established that the yield level of is a key composite indicator of genotype adaptation to agroecological growing conditions. Experimental data indicate significant deviations of yield depending on the genotype and the year of study. During three years of experiments, yield depending of the variety ranged from 4.26 to 9.71 t/ha, such varieties as ‘CN Kombin’, ‘Estivus’, ‘Tradytsiia odeska’, ‘Mudrist odeska’, ‘Lil’ and ‘Fabius’ had higher yields. In case of dry weather conditions and unfavorable agro-ecological factors, the following varieties as ‘Mudrist odeska’, ‘Veteran’, ‘Lil’, ‘Tsentylivka’, ‘Fabius’, ‘Patras’, ‘Montrei’ have demonstrated good adaptive properties. Their yield has decreased by 9,2–19,0%, while in the varieties ‘Mahistral’, ‘Poltavka’, ‘Harantiia odeska’ and ‘Pokrova’ – by 34.4, 42.4, 45.2 and 50.6% accordingly.Conclusions. Investigated soft winter wheat varieties differ in morphoagrobiological characteristics, productivity, height, maturation period, adaptability as well as economic and agronomic value. According to the complex of such indices as productivity, agronomic characters and properties as well as adaptability, in the microzone of Kirovohrad variety testing station it is advisable to grow varie­ties ‘CN Kombi’, ‘Pokrova’, ‘Mudrist odeska’, ‘Veteran’ and ‘Lil’. | Цель. Изучение морфоагробиологических и адаптивных свойств, уровня урожайности вновь зарегистрированных сортов пшеницы мягкой озимой различных экологических групп в агроэкологических условиях Кировоградской сортостанции.Методы. Полевой, лабораторный, аналитический, статистический.Результаты. Установлено, что уровень урожайности является основным комплексным показателем адаптации генотипа к агроэкологическим условиям выращивания. Экспериментальные данные свидетельствуют о значительном отклонения урожайности в зависимости от генотипа и года исследования. За три года проведения опытов урожайность по сортам варьировала от 4,26 до 9,71 т/га, высокую урожайность имели сорта ‘СН Комбин’, ‘Естивус’, ‘Традиция одесская’ ‘Мудристь одесская’, ‘Лиль’ и ‘Фабиус’. В засушливых погодных условиях и неблагоприятных агроэкологических факторах хорошие приспособительные свойства имели сорта сорта ‘Мудристь одесская’, ‘Ветеран’, ‘Лиль’, ‘Центиливка’, ‘Фабиус’, ‘Патрас’, ‘Монтрей’. Их урожайность уменьшалась на 9,2–19,0%, тогда как у сортов ‘Магистраль’, ‘Полтавка’, ‘Гарантия одесская’ и ‘Покрова’ соответственно на 34,4, 42,4, 45,2 и 50,6%.Выводы. Исследуемые сорта пшеницы мягкой озимой различаются по морфоагробио­логическим характеристикам, продуктивности, высоте, сроках созревания, адаптивности и хозяйственно-агрономической ценности. По комплексу показателей продуктивности, хозяйственно-ценных признаков и свойств и адаптивности в микрозоне Кировоградской сортоиспытательной станции целесообразно выращивать сорта ‘СН Комбин’, ‘Покрова’, ‘Мудристь одесская’, ‘Ветеран’ и ‘Лиль’. | Мета. Вивчити морфоагробіологічні та адаптивні властивості, рівень урожайності новозареєстрованих сортів пшениці м’якої озимої різних екологічних груп в агроекологічних умовах Кіровоградської сортодослідної станції.Методи. Польовий, лабораторний, аналітичний, статистичний.Результати. Встановлено, що рівень урожайності є основним комплексним показником адаптації генотипу до агроекологічних умов вирощування. Експериментальні дані свідчать про значні відхилення врожайності залежно від генотипу й року дослідження. За три роки проведення дослідів урожайність за сортами варіювала від 4,26 до 9,71 т/га, вищу врожайність мали сорти ‘СН Комбін’, ‘Естівус’, ‘Традиція одеська’, ‘Мудрість одеська’, ‘Ліль’ та ‘Фабіус’. За посушливих погодних умов та несприятливих агроекологічних чинників добрі пристосувальні властивості мали сорти ‘Мудрість одеська’, ‘Ветеран’, ‘Ліль’, ‘Центилівка’, ‘Фабіус’, ‘Патрас’, ‘Монтрей’. Їхня врожайність зменшувалась на 9,2–19,0%, тоді як у сортів ‘Магістраль’, ‘Полтавка’, ‘Гарантія одеська’ й ‘Покрова’ – на 34,4, 42,4, 45,2 й 50,6% відповідно.Висновки. Досліджувані сорти пшениці м’якої озимої різняться за морфоагробіологічними характеристиками, продуктивністю, висотою, строком достигання, адаптивністю та господарсько-агрономічною цінністю. За комплексом показників продуктивності, господарсько-цінних ознак і властивостей, а також адаптивності в мікрозоні Кіровоградської сортодослідної станції доцільно вирощувати сорти ‘СН Комбін’, ‘Покрова’, ‘Мудрість одеська’, ‘Ветеран’ і ‘Ліль’.

Purpose. To study morphoagrobiological and adaptive properties, level of yielding capacity of recently registered soft winter wheat varieties of various ecological groups under agroecological conditions of Kirovohrad variety testing station. Methods. Field study, laboratory test, analytical procedure and statistical evaluation. Results. It was established that the yield level of is a key composite indicator of genotype adaptation to agroecological growing conditions. Experimental data indicate significant deviations of yield depending on the genotype and the year of study. During three years of experiments, yield depending of the variety ranged from 4.26 to 9.71 t/ha, such varieties as ‘CN Kombin’, ‘Estivus’, ‘Tradytsiia odeska’, ‘Mudrist odeska’, ‘Lil’ and ‘Fabius’ had higher yields. In case of dry weather conditions and unfavorable agro-ecological factors, the following varieties as ‘Mudrist odeska’, ‘Veteran’, ‘Lil’, ‘Tsentylivka’, ‘Fabius’, ‘Patras’, ‘Montrei’ have demonstrated good adaptive properties. Their yield has decreased by 9,2–19,0%, while in the varieties ‘Mahistral’, ‘Poltavka’, ‘Harantiia odeska’ and ‘Pokrova’ – by 34.4, 42.4, 45.2 and 50.6% accordingly. Conclusions. Investigated soft winter wheat varieties differ in morphoagrobiological characteristics, productivity, height, maturation period, adaptability as well as economic and agronomic value. According to the complex of such indices as productivity, agronomic characters and properties as well as adaptability, in the microzone of Kirovohrad variety testing station it is advisable to grow varie­ties ‘CN Kombi’, ‘Pokrova’, ‘Mudrist odeska’, ‘Veteran’ and ‘Lil’.

Purpose. To study morphoagrobiological and adaptive properties, level of yielding capacity of recently registered soft winter wheat varieties of various ecological groups under agroecological conditions of Kirovohrad variety testing station. Methods. Field study, laboratory test, analytical procedure and statistical evaluation. Results. It was established that the yield level of is a key composite indicator of genotype adaptation to agroecological growing conditions. Experimental data indicate significant deviations of yield depending on the genotype and the year of study. During three years of experiments, yield depending of the variety ranged from 4.26 to 9.71 t/ha, such varieties as ‘CN Kombin’, ‘Estivus’, ‘Tradytsiia odeska’, ‘Mudrist odeska’, ‘Lil’ and ‘Fabius’ had higher yields. In case of dry weather conditions and unfavorable agro-ecological factors, the following varieties as ‘Mudrist odeska’, ‘Veteran’, ‘Lil’, ‘Tsentylivka’, ‘Fabius’, ‘Patras’, ‘Montrei’ have demonstrated good adaptive properties. Their yield has decreased by 9,2–19,0%, while in the varieties ‘Mahistral’, ‘Poltavka’, ‘Harantiia odeska’ and ‘Pokrova’ – by 34.4, 42.4, 45.2 and 50.6% accordingly. Conclusions. Investigated soft winter wheat varieties differ in morphoagrobiological characteristics, productivity, height, maturation period, adaptability as well as economic and agronomic value. According to the complex of such indices as productivity, agronomic characters and properties as well as adaptability, in the microzone of Kirovohrad variety testing station it is advisable to grow varie­ties ‘CN Kombi’, ‘Pokrova’, ‘Mudrist odeska’, ‘Veteran’ and ‘Lil’.