Purpose. To reveal the breeding and genetic peculiarities for spring barley 1000 kernel weight and to identify genetic sources for breeding under conditions of the central part of the Forest-Steppe of Ukraine. Methods. Investigations were carried out at the V. M. Remeslo Myronivka Institute of Wheat of the NAAS of Ukraine. Spring barley F1 of two comp­lete (6 ´ 6) diallel crossing schemes was investigated. The first scheme included modern both domestic and foreign spring barley malting varieties (‘MIP Tytul’, ‘Avhur’, ‘Datcha’, ‘Quench’, ‘Gladys’, ‘Beatrix’), the second – classic covered awned (‘MIP Myroslav’, ‘Sebastian’), awnless (‘Kozyr’, ‘Vitrazh’) and naked (‘Condor’, ‘CDC Rattan’) varieties. Results. Various types of inheritance of 1000 kernel weight were revealed, with the exception of negative dominance. The proportion of combinations with corresponding values ​​of the degree of phenotypic dominance varied depending on the genotypes involved in the crossing and the years of testing. In both crossing schemes, both in 2019 and in 2020, positive overdominance was found in most combinations. The grea­test number of combinations with the manifestation of hete­rosis under different growing conditions was noted when varieties ‘Gladys’ and ‘MIP Myroslav’ were used in crossing. According to the parameters of genetic variation, it was revealed that the trait was determined mainly by the additive-dominant system. The dominance was aimed at increasing the 1000 kernel weight. Only in the second crossing scheme in 2019 the value of the directional dominance indicator was unreliable. In the loci, incomplete dominance in 2019 and over-dominance in 2020 were revealed. Reliably high effects of the general combining ability in both years were noted for varieties ‘Datcha’, ‘Gladys’, ‘MIP Myroslav’, ‘Kozyr’ and ‘Vitrazh’. Conclusions. The revealed breeding and genetic peculiarities indicate that for the overwhelming majority of created hybrid combinations will be required the final selection in later generations, when the dominant alleles are homozygous. Spring barley awned varieties ‘Gladys’, ‘MIP Myroslav’ and ‘Datcha’, as well as awnless varieties ‘Kozyr’ and ‘Vitrage’ can be used as effective genetic sources for increa­sing the 1000 kernel weight | Мета. Виявити селекційно-генетичні особливості ячменю ярого за масою 1000 зерен та виділити генетичні джерела для селекції в умовах центральної частини Лісостепу України. Методи. Дослідження проводили в Миронівському інституті пшениці імені В. М. Ремесла НААН. Досліджували F1 двох повних (6 ´ 6) діалельних схем схрещувань. Перша схема включала сучасні як вітчизняні, так закордонні сорти ячменю ярого пивоварного напряму (‘МІП Титул’, ‘Авгур’, ‘Datcha’, ‘Quench’, ‘Gladys’, ‘Beatrix’), друга – класичні плівчасті остисті (‘МІП Мирослав’, ‘Sebastian’), безості (‘Козир’, ‘Вітраж’) та голозерні (‘Condor’, ‘CDC Rattan’) сорти. Результати. Виявлено різні типи успадкування маси 1000 зерен, за винятком негативного домінування. Частка комбінацій з відповідними значеннями ступеня фенотипового домінування змінювалась залежно від залучених до схрещувань генотипів та років випробувань. В обох схемах схрещування як у 2019-му, так і у 2020 р. в більшості комбінацій виявлено позитивне наддомінування. Найбільшу кількість комбінацій із проявом гетерозису за різних умов вирощування відзначено в разі залучення до схрещувань сортів ‘Gladys’ і ‘МІП Мирослав’. За параметрами генетичної варіації виявлено, що ознака визначалась переважно адитивно-домінантною системою. Домінування було спрямованим на збільшення маси 1000 зерен. Лише у другій схемі схрещувань у 2019 р. значення показника спрямованості домінування було недостовірним. У локусах виявлено неповне домінування у 2019-му та наддомінування у 2020 р. Достовірно високі ефекти загальної комбінаційної здатності в обидва роки відзначено для сортів ‘Datcha’, ‘Gladys’, ‘МІП Мирослав’, ‘Козир’ і ‘Вітраж’. Висновки. Виявлені селекційно-генетичні особливості вказують, що в переважної більшості створених гібридних комбінацій необхідним буде остаточний добір за масою 1000 зерен у пізніших поколіннях, коли домінантні алелі перейдуть у гомозиготний стан. Як ефективні генетичні джерела для підвищення маси 1000 зерен можуть бути використані остисті сорти ‘Gladys’, ‘МІП Мирослав’ і ‘Datcha’, а також безості – ‘Козир’ і ‘Вітраж’.

Purpose. Agrobiological assessment of soybean varieties Glycine max var. Shirofumi on a complex of economically valuable traits for introduction in the conditions of the Forest-Steppe of Ukraine. Selection of promising breeding forms based on morpho-biological and physiological-biochemical characteristics. Methods. Field, laboratory, statistical, computatio­nal and analytical. The studies were carried out in the conditions of the educational and production department of Uman National University of Horticulture during 2020–2021, using collection varieties of different ecological and geographical origin (Ukraine, Belarus, Sweden, Japan and Russia). The cultivars were assessed according to the following parameters: plant height, leaf area, net productivity of photosynthesis and indices of individual productivity (weight of beans per plant, number of seeds in a bean, etc.), productivity of green beans and biologically mature seeds and, accordingly, quality indicators of production (dry matter, sugar and protein content). The counts were carried out in the phase of the technical ripeness of the beans. Results. The variability of the “plant height” trait of the studied varieties had an average variation – the coefficient of variation was 22%. The results showed that the standard cultivar ‘Romatnyka’ and the collection cultivars ‘Karikachi’ and ‘Astra’ belong to the semi-determinant type of growth (97–109 cm), cultivar ‘Fiskeby V’, ‘L 380-2-13’, ‘Fiskeby V-E5’, ‘SibNIISOKh 6’, ‘Sac’, ‘Vesta’ belong to the determinant type of growth. According to the number of seeds in the pod, the studied varieties were clearly divided into two groups: with two-seeded beans (varieties ‘Karikachi’, ‘Astra’, ‘L 380-2-13’) and three-seeded beans [varieties ‘Romatnyka’ (standard), ‘Fiskeby V’, ‘Vesta’, ‘SibNIISOX 6’, ‘Sac’, ‘Fiskeby V-E5’]. The maximum yield of edamame beans was produced by varieties ‘L 380-2-13’ (17.3 t/ha), ‘Vesta’ (18.8 t/ha), ‘Sac’ (19.6 t/ha), ‘Fiskeby V’ (21.4 t/ha), ‘Fiskeby V-E5’ (22.4 t/ha). A significant differentiation of soybean varieties in the biochemical composition of immature beans was revealed. The dry matter content was 22.70–31.70%. The share of protein in edamame green beans was 28.2–38.6%, in biologically mature seeds its share increased to 36.1–42.8%. Among soluble sugars, the highest concentration was noted for sucrose – 7.70–9.38 mg/100 g in dry seeds, what in average amounted to 81.6–86.2% of all sugars. The presented results provide a comprehensive assessment of breeding work on soybean varieties with a low content of oligosaccharides. Conclusions. Evaluation of collection varieties of vegetable soybeans by the variability of morphological traits and productivity made it possible to distinguish ‘Sac’ variety by a complex of valuable traits for creation of new varieties of vegetable soybeans adapted to the conditions of the Forest-Steppe of Ukraine. | Мета. Агробіологічне оцінювання сортів сої Glycine max var. Shirofumi за комплексом господарсько-цінних ознак для інтродукції в умовах Лісостепу України. Добір перспективних селекційних форм за морфо-біологічними та фізіолого-біохімічними характеристиками. Методи. Польові, лабораторні, статистичні, розрахунково-аналітичні. Дослідження проводили в умовах навчально-виробничого відділу Уманського національного університету садівництва впродовж 2020–2021 рр., використовували колекційні сорти різного еколого-географічного походження (Україна, Білорусь, Швеція, Японія і Росія). Оцінювання сортів проводили за наступними параметрами: висота рослин, листкова площа, чиста продуктивність фотосинтезу та показники індивідуальної продуктивності (маса бобів з однієї рослини, кількість насінин у бобі та ін.), врожайність зелених бобів та біологічно зрілого насіння і відповідно якісні показники продукції (суха речовина, вміст цукрів і протеїну). Обліки проводили у фазі технічної стиглості бобів. Результати. Мінливість ознаки «висота рослини» досліджуваних сортів мала середню варіацію – коефіцієнт варіювання складав 22%. Результати вказали, що сорт-стандарт ‘Романтика’ та колекційні сорти ‘Karikachi’ та ‘Астра’ відносяться до напівдетермінантного типу росту (97–109 см), сорти ‘Fiskeby V’, ‘Л 380-2-13’, ‘Fiskeby V-E5’, ‘СибНИИСОХ 6’, ‘Sac’, ‘Веста’ належать до детермінантного типу росту. За кількістю насінин у стручку досліджувані сорти чітко розділилися на дві групи: з двонасінними бобами (сорти ‘Karikachi’, ‘Астра’, ‘Л 380-2-13’) та тринасінними бобами (сорти ‘Романтика’ (St), ‘Fiskeby V’, ‘Веста’, ‘СибНИИСОХ 6’, ‘Sac’, ‘Fiskeby V-E5’). Максимальну врожайність бобів едамаме формували рослини сорту ‘Л 380-2-13’ (17,3 т/га), ‘Веста’ (18,8 т/га), ‘Sac’ (19,6 т/га), ‘Fiskeby V’ (21,4 т/га), ‘Fiskeby V-E5’ (22,4 т/га). Виявлено істотну диференціацію сортів сої овочевої за показниками біохімічного складу недозрілих бобів. Сухий залишок становив 22,70–31,70%. Частка протеїну у зелених бобах едамаме становила 28,2–38,6%, у біологічно зрілому насінні його частка зростала до 36,1–42,8%. Серед розчинних цукрів найбільшу концентрацію відзначено для сахарози – 7,70–9,38 мг/100 г сухого насіння, що в середньому складало 81,6–86,2% усіх цукрів. Наведені результати забезпечують комплексну оцінку для селекційної роботи над сортами сої овочевої з низьким вмістом олігосахаридів. Висновки. Оцінювання колекційних сортів сої овочевого напряму використання за варіабельністю морфологічних ознак та продуктивністю дозволило виділити серед інтродукованих колекційних сортів за комплексом цінних ознак для використання у селекційному процесі сорт ‘Sac’ для створення нових сортів сої овочевого напряму, адаптованих до умов Лісостепу України.

Purpose. To define of phenological and morphological features of A. donax var. versicolor growth during the introduction in the M. M. Gryshko National Botanical Garden of the National Academy of Sciences of Ukraine (NBG). Methods. The object of research was the plants of A. donax var. versicolor in the collection of ornamental grasses of the department of flower and ornamental plants of NBG. The plants were grown on a sunny experimental area during 2014–2020. Since under NBG conditions, A. donax var. versicolor did not enter the flowering phase, the beginning of the phases of spring regrowth, leaf unfolding, and the end of the growing season were recorded. Morphometric parameters and shoot-forming ability were investigated for 3–5 years of cultivation. Results. The beginning and duration of the phases of shoot spring regrowth and the unfolding of leaves of A. donax var. versicolor as well as their dependence on the sum of effective temperatures was established. Thus, spring regrowth begins with renewal buds on May 11 ± 5 days at the effective temperature sums of 226.6 ± 19.7 °С. The phase of leaf development in plants occurred on May 20 ± 7 days. The effective temperature sum at the beginning of this phase was 309.45 ± 11.66 °C. The productivity of shoot formation (1.6 ± 0.3 shoot per plant) under the conditions of introduction was determined. Conclusions. A. donax var. versicolor plants did not have a full cycle of seasonal development in the conditions of the NBG. Plants formed vegetative monocyclic shoots 240–260 cm tall. The duration of their vegetation was 182–189 days. The optimal period for the growth of the ground mass of plants fell on July-August. During this period, the leaves were quickly formed, the number of which was 28.8 ± 6.68 on the shoot. The correlation between the rate of accumulation of effective temperatures and the rate of regrowth of plant shoots was recorded. | Мета. Виявити фенологічні та морфологічні особливості росту й розвитку арундо очеретяного [Arundo donax var. versi­color (Mill.) Stokes] в умовах Національного ботанічного саду імені М. М. Гришка НАН України (НБС). Методи. Об’єктом досліджень слугували рослини A. donax var. versicolor з колекції декоративних злаків відділу квітниково-декоративних рослин НБС. Рослини вирощували на сонячній відкритій експериментальній ділянці протягом 2014–2020 рр. Оскільки в умовах НБС рослини A. donax var. versicolor не вступали у фазу цвітіння, фіксували початок фаз весняного відростання, розгортання листків та закінчення вегетації. Морфометричні показники та пагоноутворювальну здатність досліджували на 3–5-й роки вирощування. Результати. Установлено строки настання та проходження фаз весняного відростання пагонів і початку розгортання листків рослин A. donax var. versicolor, а також їх залежність від суми ефективних температур за інтродукції в НБС. Зокрема, весняне відростання розпочинається з бруньок поновлення 11 травня ± 5 діб за суми ефективних температур 226,6 ± 19,7 °С. Фаза розгортання листків у рослин наставала 20 травня ± 7 діб. Сума ефективних температур на початку цієї фази становила 309,5 ± 11,7 °С. Визначено пагоноутворювальну здатність арундо в умовах інтродукції – 1,6 ± 0,3 пагона на рослину. Висновки. Рослини A. donax var. versicolor в умовах НБС проходять неповний цикл сезонного розвитку. Вони формують вегетативні екстравагінальні безрозеткові моноциклічні пагони заввишки 240–260 см. Тривалість їхньої вегетації становить 182–189 діб. Належать до пізньої групи вегетації. Оптимальний період для наростання наземної маси рослин припадає на липень–серпень. У цей період відбувається швидке розгортання листків, кількість яких становила 28,8 ± 6,68 шт. на пагін. Зафіксовано залежність між швидкістю накопичення ефективних температур та швидкістю відростання пагонів рослин.

Purpose. To reveal the influence of the substrate compositions on technical indicators and the chemical composition of the fruiting bodies of the golden oyster mushroom and poplar mushroom. Methods. The experimental design included cultivation of two species of wood-decay fungi Pleurotus citrinopileatus Singer (strain 2161 IVK) and Cyclocybe aegerita (V.Brig.) Vizzini (strain 2230 IVK) on three variants of substrate composition. Laboratory, laboratory-production methods for evaluating the effectiveness of growing technology, chemical composition of the obtained raw materials, statistical methods of analysis were applied. Results. The structure and composition of substrates affect the technological characteristics of the culture, physical and chemical properties of fruiting bodies. The shortest fruiting cycle of 35.2 ± 1.7 days was determined for C. aegerita under growing conditions on SC1 substrate which formula included «straw, husks, pellet, rapeseed, corn, and CaCO3» in the ratio of 30: 40: 70: 20: 20: 1. The highest yield (170.5 ± 15.2 g per 1 kg of substrate) in the experiment was determined for P. citrinopileatus on the SC1 substrate composed of «straw / pellets  / rapeseed / corn / CaCO3» in the ratio 40: 90: 20: 25: 1. Fruiting bodies of P. citrinopileatus obtained from the SC3 substrate composed of  «pellets / rapeseed / corn / CaCO3» in the ratio 60: 110: 20: 30: 1 had the highest protein content – 22.47 ± 0.19%, and fruiting bodies from the SC1 substrate had the least amount of proteins – 17.38 ± 2.60%. Fruiting bodies of C. aegerita contained more lipids than those of P. citrinopileatus, but the factor of the influence of the substrate composition on the total amount of lipids for some cultivars was insignificant. The largest amount of endopolysaccharides was isolated from the fruiting bodies of C. aegerita (6.81 ± 0.41%) cultivated on SC3 substrate, and the smallest in the SC1 variant (1.38 ± 0.25%). The content of endopolysaccharides in the fruiting bodies of P. citrinopileatus had less variability from 2.54 ± 0.54 (SC3) to 4.72 ± 0.61% (SC1). Conclusion. Substrate compositions significantly affect the biological efficiency of cultivars and the content of nutrients in fruiting bodies of the studied species. The obtained results enable producers of mushrooms to predict the production efficiency and quality of grown mushrooms in accordance with the use of available raw materials. | Мета. Установити вплив складу субстратних композицій на технічні показники та хімічний склад плодових тіл гливи золотої та опенька тополевого. Методи. Схема експерименту включала вирощування двох видів дерево­руйнівних грибів Pleurotus citrinopileatus Singer (штам 2161 ІВК) та Cyclocybe aegerita (V.Brig.) Vizzini (штам 2230 ІВК) на трьох варіантах субстратних композицій. Застосовано лабораторні, лабораторно-виробничі методи оцінки ефективності технології вирощування, хімічного складу отриманої сировини, статистичні методи аналізу. Результати. Структура та склад субстратів впливають на технологічні характеристики культури, фізичні та хімічні властивості плодових тіл. Найкоротший цикл плодоношення у 35,2 ± 1,7 доби визначено для культури C. aegerita за умов вирощування на субстраті СК1 з формулою «солома / лушпиння / гранули / ріпак / кукурудза / крейда» у співвідношенні 30 : 40 : 70 : 20 : 20 : 1. Найвищу врожайність (170,5 ± 15,2 г на 1 кг субстрату) у досліді визначено для P. citrinopileatus на субстраті СК2 з формулою «солома / гранули / ріпак / кукурудза / крейда» у співвідношенні 40 : 90 : 20 : 25 : 1. Плодові тіла P. citrinopileatus, отримані із субстрату СК3 з формулою «гранули / ріпак / кукурудза / крейда» у співвідношенні 60 : 110 : 20 : 30 : 1, мали найвищий у досліді вміст білків – 22,47 ± 0,19%, а найменшу кількість білків – 17,38 ± 2,60% – мали плодові тіла із субстрату СК1. Плодові тіла C. aegerita містили більше ліпідів порівняно з плодовими тілами P. citrinopileatus, але чинник впливу складу субстрату на загальну кількість ліпідів для деяких культиварів виявився несуттєвим. Найвищу кількість ендо­полісахаридів виділено з плодових тіл C. aegerita (6,81 ± 0,41%), отриманих із субстрату СК3, а найменшу – у варіанті СК1 (1,38 ± 0,25%). Уміст ендополісахаридів у плодових тілах P. citrinopileatus мав меншу варіативність: від 2,54 ± 0,54 (СК3) до 4,72 ± 0,61% (СК1). Висновки. Склад субстратних композицій суттєво впливає на біологічну ефективність культиварів та вміст нутрієнтів у плодових тілах досліджених видів. Отримані результати дають змогу грибівникам спрогнозувати ефективність виробництва та якість отриманих грибів відповідно до використання доступної сировини.

Purpose. To establish the optimal row spacing and so­wing rate of sorghum seeds of grain varieties ‘Dniprovskyi 39’ and ‘Vinets’, to substantiate their influence on the growing season and biometric parameters of plants in the Right-Bank Forest-Steppe of Ukraine. Methods. Field, laboratory, mathematical and statistical. Results. The most intensive growth and development of sorghum plants was observed when sowing seeds with a row spacing of 45 cm and a seeding rate of 200 thousand pieces/ha. In particular, the duration of the growing season under such conditions was the smallest: 108 days for the ‘Dniprovskyi 39’ variety and 106 days for the ‘Vinets’ variety. At the same time, the indicators of field seeds germination, plant height and stem diameter were maximum in the experiment: ‘Dniprovskyi 39’ – 88.7%, 137.3 cm and 1.7 cm, ‘Vinets’ – 86.9%, 121.8 cm and 1.6 cm, respectively. It was found that an increase in seeding rate reduced indicators of productive tillering, leaf area and weight per plant. The most intense tillering of sorghum plants was observed at a seeding rate of 150 and 200 thousand pieces/ha for all the studied variants of the row spacing: on average, up to two panicles well filled with grain per plant, depending on the varietal characte­ristics. At the rate of 250 thousand pieces/ha, tillering of plants in both varieties was somewhat weaker – 1.0–1.1 panicles per plant. The largest indicators of leaf surface area and weight of one plant were with a row spacing of 45 cm: 1528–2320 cm2 and 169.2–185.6 g in the variety ‘Dniprovskyi 39’ and 1476–2180 cm2 and 143.1–162.3 g in the variety ‘Vinets’ depending on planting density. Reduction of row spacing up to 15 cm and its increase up to 70 cm led to a decrease in the main parameters of plant growth and development. Conclusions. Sorghum plants developed better when sown with a row spacing of 45 cm and a seeding rate of 200 thousand pieces/ha, which were recommended for growing crops in the conditions of the Right-Bank Forest-Steppe of Ukraine. | Мета. Установити оптимальні ширину міжрядь та норму висіву насіння сорго зернового сортів ‘Дніпровський 39’ й ‘Вінець’, обґрунтувати їхній вплив на тривалість вегетаційного періоду й біометричні показники рослин в умовах Правобережного Лісостепу України. Методи. Польовий, лабораторний, математично-статистичний. Результати. Найінтенсивніший ріст і розвиток рослин сорго зернового відзначено за сівби насіння із шириною міжрядь 45 см та нормою висіву 200 тис. шт./га. Зокрема, тривалість вегетаційного періоду за таких умов була найменшою: 108 діб у сорту ‘Дніпровський 39’ та 106 діб у сорту ‘Вінець’. Водночас показники польової схожості насіння, висоти рослин та діаметра стебла були максимальними в досліді: ‘Дніпровський 39’ – 88,7%, 137,3 та 1,7 см, ‘Вінець’ – 86,9%, 121,8 та 1,6 см відповідно. Установлено, що зі збільшенням норми висіву насіння зменшуються показники продуктивної кущистості, площі листкової поверхні та маси однієї рослини. Найінтенсивніше рослини сорго зернового кущились за норми висіву насіння 150 та 200 тис. шт./га за всіх досліджуваних варіантів ширини міжрядь: у середньому до двох добре виповнених зерном волоті на одну рослину залежно від сортових особливостей. За норми 250 тис. шт./га кущіння рослин в обох сортів відбувалося дещо слабкіше – 1,0–1,1 волоті на рослину. Найбільшими показники площі листкової поверхні та маси однієї рослини були за ширини міжрядь 45 см: 1528–2320 см2 і 169,2–185,6 г у сорту ‘Дніпровський 39’ та 1476–2180 см2 і 143,1–162,3 г у сорту ‘Вінець’ залежно від густоти посіву. Зменшення ширини міжрядь до 15 см і збільшення до 70 см призводило до зниження основних параметрів росту й розвитку рослин. Висновки. Найліпше розвивалися рослини сорго зернового за сівби із шириною міжрядь 45 см та нормою висіву 200 тис. шт./га, які й рекомендуються для вирощування культури в умовах Правобережного Лісостепу України.

Purpose. To reveal the influence of harvest timing of biomass of sweet sorghum various varieties and hybrids on their productivity and biofuel yield in the zone of insufficient moisture in the Eastern Forest-Steppe of Ukraine. Methods. Biological (conducting field research during 2017–2020) and statistical (descriptive statistics, analysis of variance, correlation and regression analyzes). Results. The lowest yield of sweet sorghum green biomass was during harvesting in early August. In ‘Sylosne 42’ and ‘Favoryt’ varie­ties it was 52.6 and 61.1 t/ha, in ‘Medovyi F1’ and ‘Dovista’ hybrids – 76.3 and 77.7 t/ha, respectively. The postponement of harvesting to mid-September allows increasing the yield of varieties ‘Favoryt’ and ‘Sylosne 42’ to 97.1 and 103.5 t/ha, ‘Dovista’ and ‘Medovyi F1’ hybrids up to 146.6 and 132.9 t/ha, respectively. With even later harvesting periods, an increase in the yield of green biomass was observed only in ‘Dovista’ (up to 152.5 t/ha). In the full ripening phase (BBCH 92–98), sugar sorghum plants accumulate the maximum amount of sugars in the sap. The highest cap sugar content was in plants of ‘Medovyi F1’ hybrid – 17.5%, in the other studied cultivars it varied from 14.8 to 15.5%. The hi­g­hest yield of biofuel and energy per unit area was achieved with gro­wing ‘Dovista’ (up to 815.8 GJ/ha) and ‘Medovyi F1’ (up to 792.0 GJ/ha) hybrids. Despite the high level of plasti­city, ‘Favoryt’ variety is inferior in total energy yield (up to 547.2 GJ/ha). ‘Sylosne 42’ has the lowest plasticity index (b = 0.79); however, it is the most stable variety, which allows to obtain a stable, though not high, energy yield (up to 559.6 GJ/ha). Conclusions. In the zone of insufficient moisture in the Eastern Forest-Steppe of Ukraine, the hi­ghest productivity indicators and the maximum energy potential can be provided by the hybrids of sweet sorghum ‘Dovista’ and ‘Medovyi F1’ for their harvesting not earlier than the phase of full maturity | Мета. Установити вплив строків збирання біомаси сорго цукрового різних сортів і гібридів на їхню продуктивність та вихід біопалива в зоні недостатнього зволоження Східного Лісостепу України. Методи. Біологічні (проведення польових досліджень упродовж 2017–2020 рр.) та статистичні (описова статистика, дисперсійний, кореляційний і регресійний аналізи). Результати. Найменшою врожайність зеленої біомаси сорго цукрового була за збирання на початку серпня: сорти ‘Силосне 42’ та ‘Фаворит’ – 52,6 і 61,1 т/га, гібриди ‘Медовий F1’ та ‘Довіста’ – 76,3 і 77,7 т/га відповідно. Перенесення строків збирання на середину вересня дало змогу підвищити врожайність сортів ‘Фаворит’ і ‘Силосне 42’ до 97,1 та 103,5 т/га, гібридів ‘Довіста’ і ‘Медовий F1’ – до 146,6 та 132,9 т/га відповідно. За ще пізніших строків збирання збільшення врожайності зеленої біомаси спостерігалося лише в ‘Довіста’ (до 152,5 т/га). У фазі повної стиглості (BBCH 92–98) рослини сорго цукрового накопичують максимальну кількість цукрів у соку. Найвищою цукристість соку була в рослин гібрида ‘Медовий F1’ – 17,5%, у решти досліджуваних культиварів вона змінювалася в межах від 14,8 до 15,5%. Найбільший вихід біопалива та енергії з одиниці площі досягався за вирощування сорго цукрового гібридів ‘Медовий F1’ (до 792,0 ГДж/га) та ‘Довіста’ (до 815,8 ГДж/га). Попри високий рівень пластичності, суттєво поступався їм за цим показником сорт ‘Фаворит’ (до 547,2 ГДж/га). Сорт ‘Силосне 42’ мав найнижчий показник екологічної пластичності (b = 0,79), проте був найстабільнішим, що забезпечувало сталий вихід енергії з одиниці площі. Висновки. У зоні недостатнього зволоження Східного Лісостепу України найвищі показники продуктивності та максимальний енергетичний потенціал забезпечують гібриди сорго цукрового ‘Довіста’ та ‘Медовий F1’ за їх збирання не раніше фази повної стиглості

Purpose. Determine amino acid content, biological and nutritional value of grain of different winter pea varieties and products of its processing. Methods. The amino acid share was determined by ion exchange liquid chromatography. Mathematical processing of the obtained data was performed by variance analysis of a one-factor field experiment. Amino acid and integral scores were determined by calculation. Results. Winter pea grain of ‘NS Moroz’, ‘Baltrap’ and ‘Enduro’ varieties had high amino acid content. In the composition of essential amino acids, lysine and leucine share was the highest – 1.53–1.77%, and methionine share was the lowest – 0.25–0.28% depending on winter pea variety. The main amino acid of winter pea grain was glutamic acid, the share of which was 3.25–3.30% of the share of all amino acids. The share of aspartic acid was 2.30–2.37% depending on the variety. In the composition of essential amino acids, cystine share was the lowest – 0.31–0.37% depending on the variety. The share of essential amino acids in winter pea was 40–41% of their total. The share of tryptophan decreased by 30–43%, isoleucine – by 20–24%, methionine – by 8–29%, phenylalanine, lysine, leucine – by 8–12%, valine share – by 5–9%, threonine one – by 1–5%. In the composition of essential amino acids, cystine share decreased most – by 58–73%, histidine – by 36–43%, glycine – by 42–45% compared to grain. Alanine share decreased by 19–25%, glutamic acid – by 12–15%, tyrosine – by 8–18%, aspartic acid – by 9–12%. The share of serine and arginine decreased least of all – by 3–8%. However, the amount of essential amino acids decreased by only 15–17% depending on the varietal cha­racteristics. It was found that the amino acid score of winter pea grain and products of its processing was non-deficient. Calculations showed that 100 g of winter pea grain satisfied the biological need of adults with isoleucine by 55–58%, valine – 51–42%, tryptophan – 41–50%, lysine – 37–40%, threonine – 39–40%, leucine – 36–38%. The highest daily requirement was provided by 100 g of grain processing products with arginine and glutamic acid – by 20–26%, depending on winter pea variety. For the rest of the essential amino acids, this figure was 6–16% for flour and 2–15% for cereals due to a decrease in the amino acid content in these products. Conclusions. The share of amino acids, biological and nutritional value of grain of different winter pea varieties and products of its processing, such as cereals and flour were determined. In the amino acid composition, the share of essential amino acids predominated, but 100 g of grain and products of its processing most meet the need for essential amino acids. The share of amino acids is reduced in the products of winter pea processing, especially in cereals. The amino acid score of winter pea grain of ‘NS Moroz’, ‘Baltrap’ and ‘Enduro’ varieties and products of its processing was balanced. | Мета. Визначити вміст амінокислот, біологічну та харчову цінність зерна різних сортів гороху озимого та продуктів його перероблення. Методи. Вміст амінокислот визначали методом іонообмінної рідинної хроматографії. Математичне оброблення отриманих даних проводили дисперсійним аналізом однофакторного польового досліду. Амінокислотний та інтегральний скори визначали розрахунково. Результати. Зерно гороху озимого сортів ‘НС Мороз’, ‘Баллтрап’ та ‘Ендуро’ мало високий вміст амінокислот. У складі есенційних амінокислот частка лізину та лейцину була найвищою – 1,53–1,77%, а частка метіоніну – найнижчою 0,25–0,28% залежно від сорту гороху озимого. Основною амінокислотою зерна гороху озимого є глютамінова, частка якої складала 3,25–3,30% від усіх амінокислот. Частка аспарагінової кислоти становила 2,30–2,37% залежно від сорту. У складі незамінних амінокислот частка цистину була найнижчою – 0,31–0,37% залежно від сорту. Частка есенційних амінокислот зерна гороху озимого становила 40–41% від їхньої суми. Частка триптофану порівняно із зерном знижувалась на 30–43%, ізолейцину – на 20–24%, метіоніну – на 8–29%, фенілаланіну, лізину, лейцину – на 8–12%, валіну – на 5–9%, треоніну – на 1–5%. У складі незамінних амінокислот щодо зерна найбільше знижувалась частка цистину – на 58–73%, гістидину – на 36–43%, гліцину – на 42–45%. Частка аланіну щодо зерна знижувалась на 19–25%, глютамінової кислоти – на 12–15%, тирозину – на 8–18%, аспарагінової кислоти – на 9–12%. Найменше знижувалась частка серину та аргініну – на 3–8%. Проте сума незамінних амінокислот знижувалась лише на 15–17% залежно від сортових особливостей. Встановлено, що амінокислотний скор зерна гороху озимого та продуктів його перероблення був бездефіцитним. Розрахунки показали, що 100 г зерна гороху озимого задовольняють біологічну потребу дорослої людини в ізолейцині – на 55–58%, валіні – на 51–42%, триптофані – на 41–50%, лізині – на 37–40%, треоніні – на 39–40%, лейцині – на 36–38%. Найбільшу добову потребу забезпечувало 100 г продуктів перероблення зерна аргініном і глютаміновою кислотою – на 20–26% залежно від сорту гороху озимого. Для решти незамінних амінокислот цей показник був на рівні 6–16% у борошні та 2–15% у крупі завдяки зниженню вмісту амінокислот у цих продуктах. Висновки. Було визначено частку амінокислот, біологічну та харчову цінність зерна різних сортів гороху озимого та продуктів його перероблення, таких як крупа та борошно. В амінокислотному складі частка незамінних амінокислот переважала, проте 100 г зерна та продуктів його перероблення найбільше задовольняють потребу в незамінних амінокислотах. Частка амінокислот знижувалась у продуктах перероблення зерна гороху озимого, особливо в крупі. Амінокислотний скор зерна гороху озимого сортів ‘НС Мороз’, ‘Баллтрап’ та ‘Ендуро’ і продуктів його перероблення був збалансованим.

Purpose. Evaluation of collection samples of the genus Calendula L. available at the Experimental station of medicinal plants (ESMP) for the levels of display of morphological characters in order to identify the reference varieties and form a collection of standards. Methods. Field, laboratory, mathematical and statistical ones. Results. During 2012–2014 years the collection of the genus Calendula L. was evaluated, that includes 145 samples of 4 species from 18 countries, for the eight morphological characters (plant height, inflorescence number, full inflorescence number, the color of ligulate and tubular florets, number of rows of ligulate florets, inflorescence diameter, disk diame­ter) and varieties were distributed by the level of manifestation according to current technique for distinctness, uniformity and stability (DUS). Conclusions. Samples of marigold were identified that can be sources of standards or starting material by plant height, inflorescence number, inflorescence full number, color of ligulate and tubular florets, number of rows of ligulate florets, inflorescence diameter, disk diameter and by all degree of their manifestation. For the highest level of manifestation of character complex (inflorescence diameter, disk diameter, the number of rows of ligulate florets, inflorescence full number and their manifestation pattern) ‘Mandarin Twist’ variety appeared to be the best | Цель. Провести оценку коллекционных образцов рода Calendula L., собранных на Опытной станции лекарственных растений (ОСЛР), по уровням проявления морфологических признаков для выделения эталонных сортообразцов и формирования коллекции эталонов. Методы. Полевой, лабораторный, аналитический и статистический. Результаты. В течение 2012–2014 гг. проведена оценка коллекции рода Calendula L., которая насчитывает 145 образцов 4 видов из 18 стран мира, по восьми морфологическим признакам (по высоте растений, количеству соцветий, количеству полных соцветий, окраске язычковых и трубчатых цветков, количеству рядов язычковых цветков, диаметру соцветия, диаметру диска) и распределены сортообразцы по уровню их проявления согласно действующей методики на отличимость, однородность и стабильность (ООС). Выводы. Выделены образцы календулы, которые могут быть эталонами или источниками исходного материала по высоте растений, количеству соцветий, количеству полных соцветий, окраске язычковых и трубчатых цветков, количеству рядов язычковых цветков, диаметру соцветия, диаметру диска и по всем степеням их проявления. По высшему уровню проявления комплекса признаков (диаметр соцветия, диаметр диска, количество рядов язычковых цветков, количество полных соцветий и код их проявления) выделен сорт ‘Mandarin Twist’. | Мета. Провести оцінку колекційних зразків роду Calendula L., зібраних на Дослідній станції лікарських рослин, за рівнями прояву морфологічних ознак для виділення еталонних сортозразків і формування колекції еталонів. Методи. Польовий, лабораторний, аналітичний та статистичний. Результати.Протягом 2012–2014 рр. проведено оцінку колекції роду Calendula L., яка нараховує 145 зразків 4 видів з 18 країн світу, за вісьмома морфологічними ознаками (за висотою рослин, кількістю суцвіть, кількістю повних суцвіть, забарвленням язичкових і трубчастих квіток, кількістю рядів язичкових квіток, діаметром суцвіття, діаметром диска) та розподілено сортозразки за рівнем їх прояву згідно з чинною методикою на відмінність, однорідність і стабільність. Висновки. Виділено зразки нагідок, які можуть бути еталонами або джерелами вихідного матеріалу за висотою рослин, кількістю суцвіть, кількістю повних суцвіть, забарвленням язичкових і трубчастих квіток, кількістю рядів язичкових квіток, діаметром суцвіття, діаметром диска і за всіма ступенями їх прояву. За найвищим рівнем прояву комплексу ознак (діаметр суцвіття, діаметр диска, кількість рядів язичкових квіток, кількість повних суцвіть і код їхнього прояву) виокремлено сорт ‘MandarinTwist’.

Purpose. Considering ways to solve issues related to soil cover study at the institutions for plant varieties examination. Methods.Fieldandanalytical ones. Results. Issues are identified that arise during soil sampling at institutions for plant varieties examination within the state system of plant varieties protection. The author considered in detail the current soil sampling techniques for agrochemical tes­ting for humus, nitrogen (compounds to be easily hydrolyzed), mobile P2O5, exchangeable K2O, hydrolytic acidity and others. Attention was paid to violation of methodological requirements concerning the time of soil sampling and number of samples for agrochemical testing at the experimental field, to the lack of devices for meteorological observation and appliances for soil and leaf diagnostics. The article also touches upon the issues associated with the study of soil cover at fields with scientifically-based crop rotation that belong to institutions for plant varieties examination within the state system of plant varieties protection. Conclusions. It should be necessary to follow recommended practice when sampling at elementary sites for agrochemical testing and performing all operations in accordance with crop cultivation flowcharts. General recommendations for agrochemical testing of fields in case of conventional crop rotations in farms are not suitable for fields with scientifically-based crop rotations at institutions for plant varieties examination. | Цель. Рассмотреть пути решения проблем исследования почвенного покрова в учреждениях экспертизы сор­тов растений. Методы. Полевой и аналитический. Результаты. Изложены проблемы, возникающие во время отбора проб почвы в учреждениях экспертизы государственной системы охраны прав на сорта растений. Детально описаны действующие методики отбора проб почвы для проведения агрохимического анализа на содержание гумуса, азота (соединения, которые легко гидролизуются), подвижного P2O5, обменного K2O, гидролитической кислотности и др. Обращено внимание на нарушение методических требований к срокам отбора проб почвы и количества образцов для агрохимического обследования на опытном поле, на отсутствие оборудования для проведения метео­рологических наблюдений и приборов для почвенной и листовой диагностики. Раскрыта также суть возникших проблем, которые связанны с исследованием почвенного покрова полей научных севооборотов учреждений экспертизы государственной системы охраны прав на сорта растений. Выводы. Необходимо придерживаться методических рекомендаций как при отборе проб с элементарных участков для агрохимического обследования, так и в ходе выполнения всех операций в соответствии с технологическими картами выращивания сельскохозяйственных культур. Общие рекомендации для проведения агрохимического обследования полей в обычных сево­оборотах хозяйств не подходят для обследований полей научных севооборотов учреждений экспертизы. | Мета. Розглянути шляхи розв’язання проблем дослідження ґрунтового покриву в закладах експертизи сортів рослин. Методи. Польовий та аналітичний. Результати. Викладено проблеми, що виникають під час відбирання проб ґрунту в закладах експертизи державної системи охорони прав на сорти рослин. Докладно описано чинні методики відбирання проб ґрунту для проведення агрохімічного аналізу на вміст гумусу, азоту (сполук, які легко гідролізуються), рухомого P2O5, обмінного K2O, гідролітичної кислотності та ін. Звернуто увагу на порушення методичних вимог щодо термінів відбирання проб ґрунту та кількості зразків для агрохімічного обстеження на дослідному полі, на відсутність обладнання для проведення метеорологічних спостережень і приладів для ґрунтової та листкової діагностики. Розкрито також сутність проблем, пов’язаних з дослідженням ґрунтового покриву полів наукових сівозмін закладів експертизи державної системи охорони прав на сорти рослин. Висновки. Необхідно дотримуватись методичних рекомендацій як під час відбирання проб з елементарних ділянок для агрохімічного обстеження, так і в ході виконання всіх операцій згідно з технологічними картами вирощування сільськогосподарських культур. Загальні рекомендації для проведення агрохімічного обстеження полів у звичайних сівозмінах господарств не підходять для обстеження полів наукових сівозмін закладів експертизи.

Purpose. To use GGE biplot analysis for assessing varia­bility of spring barley varieties yield and identify the most valuable genotypes. Methods. Field, mathematical-and-statistical ones. Results. GGE biplot in the form of polygon showed that environments Е1, Е3 and Е4 form the first «megaenvironment» in which Donetskyi 15 variety «wins», environment E2 – the second «megaenvironment» in which Vzirets variety «wins». The varieties Stepovyk and Donetskyi  14 had the highest average yield while the varieties Modern, Vektor, and Kozvan were marked by their high stability. The Stepovyk variety appeared to be an «ideal» genotype in terms of combining yield capacity and its stability as compared to other genotypes. The Donetskyi 14, Kosar and Alegro varieties are also valuable regarding yield capa­city and stability. Conclusions. According to the results of studies, GGE biplot is recommended to use for analysis of environmental test data. | Цель. Применить GGE biplot анализ для оценки изменчивости урожайности сортов ячменя ярового и выделить наиболее ценные генотипы. Методы. Полевые, математико-статистические. Результаты. GGE biplot в виде многоугольника показал, что сорт Донецкий 15 был лучшим в первой «мегасреде», которую образуют среды Е1, Е3 и Е4, а сорт Взирец – в высокопродуктивной среде Е2. Сорта Степовик и Донецкий 14 имели самую высокую среднюю урожайность, в то время как сорта Модерн, Вектор и Козван характеризовались высокой ее стабильностью. Сорт Степовик оказался «идеальным» генотипом с точки зрения сочетания урожайности и ее стабильности по сравнению с остальными генотипами. Сорта Донецкий 14, Косар и Алегро также являются ценными по урожайности и стабильности. Выводы. По результатам исследований рекомендовано использовать GGE biplot для анализа результатов экологического сор­тоиспытания. | Мета. Застосувати GGE biplot аналіз для оцінки мінливості врожайності сортів ячменю ярого та виділити найбільш цінні генотипи. Методи. Польові, математико-статистичні. Результати. GGE biplot у вигляді багатокутника показав, що середовища Е1, Е3 та Е4 утворюють перше «мегасередовище», в якому «виграє» сорт Донецький 15, друге – середовище Е2, в якому «виграє» сорт Взірець. Сорти Степовик та Донецький 14 мали найвищу середню врожайність, тоді як сорти Модерн, Вектор і Козван характеризувалися високою її стабільністю. Сорт Степовик виявився «ідеальним» генотипом з погляду поєднання врожайності та її стабільності порівняно з іншими генотипами. Сорти Донецький 14, Косар і Алегро також є цінними за врожайністю та її стабільністю. Висновки. За результатами досліджень рекомендовано використовувати GGE biplot для аналізу результатів екологічного випробування.