Мета. Визначити особливості прояву комбінаційної здатності та характеру успадкування пов’язаних з урожайністю ознак ячменю озимого й виділити генетичні джерела та перспективні гібридні комбінації для подальшої селекційної роботи в умовах Лісостепу України. Методи. Дослідження проводили у 2018/19 і 2021/22 рр. у Миронівському інституті пшениці імені В. М. Ремесла НААН. Відповідно до загальноприйнятих методик у топкросних гібридів ячменю озимого визначали ступінь фенотипового домінування, істинний гетерозис та ефекти загальної комбінаційної здатності за основними елементами структури врожайності. Результати. Установлено варіабельність рівня прояву досліджених ознак батьківських компонентів і гібридів у різні роки. За показником ступеня фенотипового домінування виявлено мінливість характеру успадкування залежно від ознак, гібридних комбінацій та умов вирощування. Виділено гібридні комбінації з позитивним наддомінуванням і домінуванням за окремими елементами структури врожайності, зокрема продуктивністю рослини: ‘Scarpia’ / ‘МІП Дарій’, ‘Scarpia’ / ‘МІП Корсар’, ‘Абориген’ / ‘МІП Корсар’, ‘Titus’ / ‘МІП Статус’, ‘МІП Янус’ / ‘МІП Статус’, ‘Titus’ / ‘Паладін Миронівський’, ‘Maybrit’ / ‘Паладін Миронівський’, ‘МІП Янус’ / ‘Паладін Миронівський’. Виокремлено сорти з підвищеними ефектами загальної комбінаційної здатності, пов’язаних з урожайністю ознак за різних умов вирощування: продуктивна кущистість – ‘Scarpia’, ‘МІП Дарій’; кількість зерен у колосі – ‘МІП Янус’, ‘МІП Гладіатор’, ‘МІП Статус’; маса 1000 зерен – ‘Titus’, ‘МІП Корсар’, ‘МІП Статус’; маса зерен із рослини – ‘МІП Янус’, ‘МІП Статус’, ‘МІП Дарій’. Висновки. Виділені гібридні комбінації з позитивним наддомінуванням та домінуванням становлять практичну цінність для подальшої селекції на збільшення продуктивності рослини загалом і окремих елементів її структури. Сорти з підвищеними ефектами загальної комбінаційної здатності є цінними генетичними джерелами для залучення у схрещування з метою поліпшення відповідних ознак.

KEY MESSAGE: Evaluation of breeding progress for spring barley varieties in Germany showed that both grain yield and malting quality were considerably improved during the last 33 years, and that genetic effects of protein concentration and malting traits were not associated. Based on historical data, this study aimed to investigate yield potential and malting quality of 187 varieties tested and released in German registration trials to evaluate the value for cultivation and use (VCU) during 1983–2015, and to quantify the environmental variability and the association among traits. We used mixed linear models with multiple linear regression terms to dissect genetic and non-genetic trend components. Grain yield increased by 43% (23.4 dt ha⁻¹) in VCU trials and 35% (14.0 dt ha⁻¹) on-farm relative to 1983. All yield components contributed significantly. Malting quality was also considerably improved by 2.3% for extract content up to 25.1% for friability, relative to 1983, nearly completely due to new varieties. Total variability of individual traits was very different between traits (2.4–24.4% relative to 1983). The relative influence of genotypes on total variation was low for grain yield and its components, whereas it was considerably larger for other traits. We found remarkable differences between phenotypic and genetic correlation coefficients for grain yield and protein concentration with malting traits. The observed positive phenotypic relation between grain yield and malting quality can be attributed to a shift of selection and environmental effects, but genetic correlations showed a negative association. Genetic effects of protein concentration and malting quality were not correlated indicating that both were not genetically linked. Considerable yield progress and improvement of malting quality were achieved despite of their weak to moderate negative genetic dependence.

The international collections of plant genetic resources for food and agriculture (PGRFA) hosted by 11 CGIAR Centers are important components of the United Nations Food and Agriculture Organization’s global system of conservation and use of PGRFA. They also play an important supportive role in realizing Target 2.5 of the Sustainable Development Goals. This paper analyzes CGIAR genebanks’ trends in acquiring and distributing PGRFA over the last 35 years, with a particular focus on the last decade. The paper highlights a number of factors influencing the Centers’ acquisition of new PGRFA to include in the international collections, including increased capacity to analyze gaps in those collections and precisely target new collecting missions, availability of financial resources, and the state of international and national access and benefit-sharing laws and phytosanitary regulations. Factors contributing to Centers’ distributions of PGRFA included the extent of accession-level information, users’ capacity to identify the materials they want, and policies. The genebanks’ rates of both acquisition and distribution increased over the last decade. The paper ends on a cautionary note concerning the potential of unresolved tensions regarding access and benefit sharing and digital genomic sequence information to undermine international cooperation to conserve and use PGRFA.

Purpose. To determine the peculiarities of the manifestation of combining ability and the mode of inheritance of yield-related traits in winter barley and to identify genetic sources and promising hybrid combinations for further breeding efforts under conditions of Ukrainian Forest-steppe. Methods. The research was conducted in 2018/19 and 2021/22 at the V. M. Remeslo Myronivka Institute of Wheat of NAAS of Ukraine. In accordance with generally accepted methods, the degree of phenotypic dominance, heterobeltiosis and effects of general combining ability in the top-cross hybrids of winter barley for key yield components were determined. Results. The variability of the manifestation level of the studied traits in parental components and hybrids in different years were established. According to the indicator of the degree of phenotypic dominance, the variability of the character of inheritance was revealed depending on the traits, hybrid combinations and growing conditions. Hybrid combinations with positive overdominance and dominance of individual yield components were highlighted. In particular, according to plant productivity these combination are: ‘Scarpia’ / ‘MIP Darii’, ‘Scarpia’ / ‘MIP Korsar’, ‘Aborygen’ / ‘MIP Corsar’, ‘Titus’ / ‘MIP Status’, ‘MIP Yanus’ / ‘MIP Status’, ‘Titus’ / ‘Paladin Myronivskyi’, ‘Maybrit’ / ‘Paladin Myronivskyi’ ‘MIP Yanus’ / ‘Paladin Myronivskyi’. The varieties with increased effects of general combining ability for yield-related traits under different growing conditions were distinguished. As follows: productive tillering – ‘Scarpia’, ‘MIP Darii’; grain number per ear – ‘MIP Yanus’, ‘MIP Hladiator’, ‘MIP Status’; 1000 grain weight – ‘Titus’, ‘MIP Korsar’, ‘MIP Status’; grain weight per plant – ‘MIP Yanus’, ‘MIP Status’, ‘MIP Darii’. Conclusions. Selected hybrid combinations with positive overdominance and dominance are of practical value for further breeding to increase individual components and plant productivity in general. The varieties with increased effects of general combining ability are valuable genetic sources for involvement in crossing for improving the certain traits. | Мета. Визначити особливості прояву комбінаційної здатності та характеру успадкування пов’язаних з урожайністю ознак ячменю озимого й виділити генетичні джерела та перспективні гібридні комбінації для подальшої селекційної роботи в умовах Лісостепу України.Методи. Дослідження проводили у 2018/19 і 2021/22 рр. у Миронівському інституті пшениці імені В. М. Ремесла НААН. Відповідно до загальноприйнятих методик у топкросних гібридів ячменю озимого визначали ступінь фенотипового домінування, істинний гетерозис та ефекти загальної комбінаційної здатності за основними елементами структури врожайності.Результати. Установлено варіабельність рівня прояву досліджених ознак батьківських компонентів і гібридів у різні роки. За показником ступеня фенотипового домінування виявлено мінливість характеру успадкування залежно від ознак, гібридних комбінацій та умов вирощування. Виділено гібридні комбінації з позитивним наддомінуванням і домінуванням за окремими елементами структури врожайності, зокрема продуктивністю рослини: ‘Scarpia’ / ‘МІП Дарій’, ‘Scarpia’ / ‘МІП Корсар’, ‘Абориген’ / ‘МІП Корсар’, ‘Titus’ / ‘МІП Статус’, ‘МІП Янус’ / ‘МІП Статус’, ‘Titus’ / ‘Паладін Миронівський’, ‘Maybrit’ / ‘Паладін Миронівський’, ‘МІП Янус’ / ‘Паладін Миронівський’. Виокремлено сорти з підвищеними ефектами загальної комбінаційної здатності, пов’язаних з урожайністю ознак за різних умов вирощування: продуктивна кущистість – ‘Scarpia’, ‘МІП Дарій’; кількість зерен у колосі – ‘МІП Янус’, ‘МІП Гладіатор’, ‘МІП Статус’; маса 1000 зерен – ‘Titus’, ‘МІП Корсар’, ‘МІП Статус’; маса зерен із рослини – ‘МІП Янус’, ‘МІП Статус’, ‘МІП Дарій’.Висновки. Виділені гібридні комбінації з позитивним наддомінуванням та домінуванням становлять практичну цінність для подальшої селекції на збільшення продуктивності рослини загалом і окремих елементів її структури. Сорти з підвищеними ефектами загальної комбінаційної здатності є цінними генетичними джерелами для залучення у схрещування з метою поліпшення відповідних ознак.

Мета. Виявити селекційно-генетичні особливості ячменю ярого за масою 1000 зерен та виділити генетичні джерела для селекції в умовах центральної частини Лісостепу України. Методи. Дослідження проводили в Миронівському інституті пшениці імені В. М. Ремесла НААН. Досліджували F1 двох повних (6 ´ 6) діалельних схем схрещувань. Перша схема включала сучасні як вітчизняні, так закордонні сорти ячменю ярого пивоварного напряму (‘МІП Титул’, ‘Авгур’, ‘Datcha’, ‘Quench’, ‘Gladys’, ‘Beatrix’), друга – класичні плівчасті остисті (‘МІП Мирослав’, ‘Sebastian’), безості (‘Козир’, ‘Вітраж’) та голозерні (‘Condor’, ‘CDC Rattan’) сорти. Результати. Виявлено різні типи успадкування маси 1000 зерен, за винятком негативного домінування. Частка комбінацій з відповідними значеннями ступеня фенотипового домінування змінювалась залежно від залучених до схрещувань генотипів та років випробувань. В обох схемах схрещування як у 2019-му, так і у 2020 р. в більшості комбінацій виявлено позитивне наддомінування. Найбільшу кількість комбінацій із проявом гетерозису за різних умов вирощування відзначено в разі залучення до схрещувань сортів ‘Gladys’ і ‘МІП Мирослав’. За параметрами генетичної варіації виявлено, що ознака визначалась переважно адитивно-домінантною системою. Домінування було спрямованим на збільшення маси 1000 зерен. Лише у другій схемі схрещувань у 2019 р. значення показника спрямованості домінування було недостовірним. У локусах виявлено неповне домінування у 2019-му та наддомінування у 2020 р. Достовірно високі ефекти загальної комбінаційної здатності в обидва роки відзначено для сортів ‘Datcha’, ‘Gladys’, ‘МІП Мирослав’, ‘Козир’ і ‘Вітраж’. Висновки. Виявлені селекційно-генетичні особливості вказують, що в переважної більшості створених гібридних комбінацій необхідним буде остаточний добір за масою 1000 зерен у пізніших поколіннях, коли домінантні алелі перейдуть у гомозиготний стан. Як ефективні генетичні джерела для підвищення маси 1000 зерен можуть бути використані остисті сорти ‘Gladys’, ‘МІП Мирослав’ і ‘Datcha’, а також безості – ‘Козир’ і ‘Вітраж’.

Мета. Виявити особливості рівня прояву і варіабельність кількості зерен у колосі ячменю ярого та виділити нові генетичні джерела за поєднанням підвищеного та стабільного рівня прояву ознаки для селекції в умовах центральної частини Лісостепу України. Методи. Дослідження проведено у 2018–2020 рр. в умовах Миронівського інституту пшениці імені В. М. Ремесла НААН. Дослідили 96 колекційних зразків різних підвидів та груп різновидностей ячменю ярого походженням з 15 країн світу. Застосовували низку статистичних параметрів та графічних моделей. Результати. Дисперсійним аналізом AMMI моделі виявлено достовірно високі частки внеску у загальній фенотиповій варіації усіх її складових: умов року (33,8–40,2%), генотипу (35,2–48,9%) і взаємодії генотип–середовище (17,3–29,3%). За показниками гомеостатичності (Homi) і селекційної цінності (Sci) та візуалізаціями GGE biplot диференційовано зразки відповідно до рівня прояву і варіабельності ознаки та виокремлено нові генетичні джерела для селекції. Коефіцієнт фенотипової варіації варіював від низького у дворядних плівчастих зразків (PCV = 9,60%) до наближеного до високого у голозерних (PCV = 18,9%). Високе значення коефіцієнту генотипової варіації виявлено у голозерних (GCV = 10,95%) та шестирядних зразків (GCV = 13,28%). Коефіцієнт успадковуваності ознаки мав значення від високого (H2 = 79,4%) у дворядних зразків до наближеного до низького (H2 = 33,7%) у шестирядних. Очікуване генетичне поліпшення становило від середнього у багаторядних зразків (GAM = 13,10%) до високого у голозерних (GAM = 23,51%). Висновки. Виділено колекційні зразки які поєднують підвищену озерненість та її відносну стабільність: дворядні плівчасті – ‘Тівер’ (UKR), ‘Almonte’ (CAN), ‘Despina’ (DEU), ‘Cымбат’ (KAZ), ‘Смарагд’ (UKR), ‘Новатор’ (UKR); дворядні голозерні – ‘CDC Candle’ (CAN) і ‘Millhouse’ (CAN), багаторядні плівчасті – ‘AC Westech’ (CAN) і ‘AC Alma’ (CAN). Перспективою подальших досліджень є залучення виділених зразків для створення нового вихідного матеріалу та встановлення особливостей успадкування кількості зерен у колосі, а також виявлення взаємозв’язків цієї ознаки з іншими структурними елементами врожайності.

Genebanks hold comprehensive collections of cultivars, landraces and crop wild relatives of all major food crops, but their detailed characterization has so far been limited to sparse core sets. The analysis of genome-wide genotyping-by-sequencing data for almost all barley accessions of the German ex situ genebank provides insights into the global population structure of domesticated barley and points out redundancies and coverage gaps in one of the world’s major genebanks. Our large sample size and dense marker data afford great power for genome-wide association scans. We detect known and novel loci underlying morphological traits differentiating barley genepools, find evidence for convergent selection for barbless awns in barley and rice and show that a major-effect resistance locus conferring resistance to bymovirus infection has been favored by traditional farmers. This study outlines future directions for genomics-assisted genebank management and the utilization of germplasm collections for linking natural variation to human selection during crop evolution.

Purpose. To reveal the peculiarities of inheritance of kernel number per spike in crosses of spring barley cultivars of different origin, purpose of use and botanical varieties, as well as to distinguish effective genetic sources for impro­ving the trait.Methods. The study was carried out at the M. Remeslo Myronivka Institute of Wheat of National Academy of Agrarian Sciences of Ukraine in 2019 and 2020. In F1 of spring barley in two diallel crossing schemes the degree of phenotypic dominance, parameters of genetic variation, and combining ability for kernel number per spike were determined. Results. According to the indicator of the degree of phenotypic dominance, all possible types of inheritance of kernel number per spike were identified. In a number of crossing compositions, a change in the type of inheritance depending on the conditions of the year was revealed. Most combinations with overdominance in both years were noted in crossings of the covered awned cultivar ‘Avgur’, as well as the covered awnless cultivar ‘Kozyr’. According to the parameters of genetic variation in crosses of malting varieties (covered awned), correspondence of the additive-dominant model, overdominance and dominance in loci, as well as unidirectional dominance to increasing of the trait caused by dominant effects were revealed. When crossing cultivars of different varieties, a change in gene action in different years was found. In particular, additive-dominant system changed to complementary epistasis, incomplete dominance to overdominance, unidirectional dominance to increa­sing of the trait to multidirectional dominance. The genetic sources of increased general combining ability were identified, as follows: covered awned malting cultivars ‘Quench’ and ‘Avgur’, the naked awned cultivar ‘CDC Rattan’, as well as the covered awnless cultivar ‘Kozyr’. Based on the constants of specific combining ability, the most promising crossing combinations for further breeding efforts were determined.Conclusions. The identified peculiarities of the inheritance of kernel number per spike make it possible to optimally combine parental components of crossings and carry out directional selection to increase the trait when developing spring barley cultivars for different use and different botanical varieties. | Мета. Виявити особливості успадкування кількості зерен у колосі, схрещуючи різні за походженням, напрямами використання і різновидностями сорти ячменю ярого, та виокремити ефективні генетичні джерела для поліпшення цієї ознаки.Методи. Дослідження проводили в Миронівському інституті пшениці імені В. М. Ремесла НААН у 2019 і 2020 рр. В F1 ячменю ярого двох діалельних схем схрещування за кількістю зерен у колосі визначили ступінь фенотипового домінування, параметри генетичної варіації та комбінаційну здатність.Результати. За показником ступеня фенотипового домінування виявлено всі можливі типи успадкування кількості зерен у колосі. У низки комбінацій схрещування встановлено зміну типу успадкування залежно від умов року. Найбільшу кількість комбінацій із наддомінуванням в обох роках відмічено у комбінаціях з плівчастим остистим сортом ‘Авгур’ та безостим сортом ‘Козир’. За параметрами генетичної варіації у схрещуваннях пивоварних сортів (плівчастих остистих) виявлено відповідність адитивно-домінантній моделі, наддомінування і домінування у локусах, а також односпрямованість домінування на збільшення ознаки, зумовлене домінантними ефектами. У схрещуваннях сортів різних ботанічних різновидностей виявлено зміну дії генів у різні роки. А саме: адитивно-домінантної системи – комплементарним епістазом, неповного домінування – наддомінуванням, односпрямованості домінування на збільшення ознаки – різноспрямованістю. Виділено генетичні джерела підвищеної загальної комбінаційної здатності, зокрема плівчасті остисті сорти пивоварного напряму ‘Quench’ і ‘Авгур’, голозерний та безостий сорти ‘CDC Rattan’ і ‘Козир’ відповідно. На основі констант специфічної комбінаційної здатності визначено найбільш перспективні комбінації для подальшої селекційної роботи.Висновки. Виявлені особливості успадкування кількості зерен у колосі дають змогу оптимально комбінувати батьківські компоненти схрещувань і здійснювати цілеспрямований добір на збільшення ознаки у процесі створення ботанічних різновидностей сортів ячменю ярого різних напрямів використання.

An experimental trial was carried out during two successive crop years, (2015/2016 and 2016/2017). The study focused on an F1 generation of barley (Hordeum vulgare L.), composed of twenty hybrids, from a complete diallel cross between autochthones and introduced cultivars.The aim is to bring together in one combination the maximum of favorable genes existing in local and introduced genotypes. The evaluation of the genetic determinism of parental lines and their descendants, through the measurement of six quantitative variables, is ensured thanks to a detailed genetic analysis according to the model of Griffing (1956) and confirmed by the graphic model of Hayman (1954).The results obtained reveal the existence of a great genetic variability between the hybrids and between their parents; additive and non-additive genetic effects are involved in the control of the variables evaluated. The variance ratio of general combining ability (GCA) and the specific combining ability (SCA) is less than one unit which explains the preponderance of the dominant genes, with a super dominance involved in the expression of the length of the spike, the number of grains per spike and the productivity per plant; on the other hand, complete and partial dominance respectively control the expression of the height of the plants and the weight of one thousand grains.

The paper summarizes the experimental data from field and laboratory experiments on the study of the collection material of hull-less barley from ICARDA (Hordeum vulgare L.) on saline soils of the Kyzylorda region. The influence of the type of ripening of the variety and weather conditions of vegetation on the formation and variability of the grain yield of spring hull-less barley is shown. Traits less affected by external factors, such as plant height, spike length, number of spikelets per spike, and number of productive spikes per 1 m2, are determined. It has been established that during the selection, stabilization on such traits occurs in early generations, which increases the efficiency of selection of adaptive varieties. At the present stage, using in hybridization the best hull-less forms ICNBF8-611/Aths, DeirAlla106/Strain205//Rhn-03/3/BF891M-582, Atahualpa/4/Avt/Attiki//Aths/3/Giza121/Pue, Atahualpa/4/Harrington/3/WI2291/Roho//WI2269, and HIGO/LINO with local recognized varieties, 20 hybrid populations have been obtained, and 150 lines selected from them, identified that donors of valuable traits are of particular interest for creating productive cereal varieties.

Eighteen hybrids generated from crossing six lines with three testers were studied along with their parents for combining ability and gene action involved in the expression of characters in barley to identify suitable parents and desirable hybrid combinations. Observations were recorded for days to ear emergence, days to maturity, the number of productive tillers per plant, ear length (cm.), grains per spike, biological yield per plant (g.), harvest index (%), 1000-grain weight and grain yield per plant (g.). The mean squares for General Combining Ability (GCA) and Specific Combining Ability (SCA) effects were found highly significant for all the traits studied. Among the parents, tester NDB-1173 and lines RD-2909, RD-2899 and RD-2768 were good general combiners for grain yield and its component traits. On the basis of SCA effects, RD-2909 x NDB-943, NDB-1618 x NDB-1173, RD-2768 x NDB-3, HUB-240 x NDB-1173 and RD-2899 x NDB-943 for grain yield were observed as most promising crosses.

The objective of this study is to understand which requirements for cereal cultivars—with regard to climate change adaptation—are in demand by farmers and advisors, and to clarify whether there are any differences in their assessments. A comparative survey was used to collect data from 410 farmers and 114 advisors in Germany. The majority of both farmers and advisors reported perceivable effects of climatic change on plant production. The increase in droughts and hot spells, the increased incidence of torrential rain, and mild winters were mentioned as the main effects of climate change. For climate change adaptation, the farmers and advisors mostly relied on a locally-adapted cultivar selection. It is estimated that eco-stability, grain yield, resistance to lodging and drought tolerance are important cultivar properties. In the study, farmers and advisors equally pointed out the need for additional cultivar evaluation according to eco-stability. Finally, only minor differences regarding farmers’ and advisors’ assessments were found within the study. The outcome of this research points to the need of implementing farmers’ demands in cultivar recommendations. For example, an impartial assessment of cultivars’ eco-stability could help support the choice of cultivars and reduce the growing risks in cereal production with regard to climate change.

The objective of this study is to understand which requirements for cereal cultivars—with regard to climate change adaptation—are in demand by farmers and advisors, and to clarify whether there are any differences in their assessments. A comparative survey was used to collect data from 410 farmers and 114 advisors in Germany. The majority of both farmers and advisors reported perceivable effects of climatic change on plant production. The increase in droughts and hot spells, the increased incidence of torrential rain, and mild winters were mentioned as the main effects of climate change. For climate change adaptation, the farmers and advisors mostly relied on a locally-adapted cultivar selection. It is estimated that eco-stability, grain yield, resistance to lodging and drought tolerance are important cultivar properties. In the study, farmers and advisors equally pointed out the need for additional cultivar evaluation according to eco-stability. Finally, only minor differences regarding farmers’ and advisors’ assessments were found within the study. The outcome of this research points to the need of implementing farmers’ demands in cultivar recommendations. For example, an impartial assessment of cultivars’ eco-stability could help support the choice of cultivars and reduce the growing risks in cereal production with regard to climate change.

The international collections of plant genetic resources for food and agriculture (PGRFA) hosted by 11 CGIAR Centers are important components of the United Nations Food and Agriculture Organization’s global system of conservation and use of PGRFA. They also play an important supportive role in realizing Target 2.5 of the Sustainable Development Goals. This paper analyzes CGIAR genebanks’ trends in acquiring and distributing PGRFA over the last 35 years, with a particular focus on the last decade. The paper highlights a number of factors influencing the Centers’ acquisition of new PGRFA to include in the international collections, including increased capacity to analyze gaps in those collections and precisely target new collecting missions, availability of financial resources, and the state of international and national access and benefit-sharing laws and phytosanitary regulations. Factors contributing to Centers’ distributions of PGRFA included the extent of accession-level information, users’ capacity to identify the materials they want, and policies. The genebanks’ rates of both acquisition and distribution increased over the last decade. The paper ends on a cautionary note concerning the potential of unresolved tensions regarding access and benefit sharing and digital genomic sequence information to undermine international cooperation to conserve and use PGRFA.

Background. Naked barley is a promising food crop. To enhance its production, active breeding is required to create productive varieties. The purpose of this study was to test the STS-marker for the Nud1 gene controlling the hulled phenotype, and use it for the production of naked barley hybrids. Materials and methods. Genotyping of 112 F2 hybrids obtained by crossing the naked black variety ‘Jet’ and the hulled white variety ‘Elf’ was carried out using wF2 and kR1, or tR2 primers in the regular PCR mode to amplify the recessive or dominant alleles of the Nud1 gene, respectively, and also in the multiplex PCR mode, which allows simultaneous amplification of both dominant and recessive alleles of the Nud1 gene. The genotyping data were compared with those on phenotypes of hybrids. Results and discussion. The possibility of using multiplex PCR with a set of primers wF2, kR1, and tR2 for identifying dominant and recessive alleles of the Nud1 gene in hybrid material has been demonstrated. However, while the observed number of hybrids homozygous for the recessive allele nud1 almost completely corresponded to their expected number, the clear predominance of homozygotes for the dominant allele Nud1 and the lack of heterozygotes compared to the expected number of hybrids of these groups indicates erroneous identification of some heterozygotes as dominant homozygotes, which must be taken into account during selection of hulled barleys by genotyping. Conclusions. The STS-marker amplified by primers wF2, kR1, and tR2, can be used to select recessive homozygotes nud1nud1 from hybrid populations, however, additional analysis is required for a more reliable identification of heterozygotes and homozygotes for the dominant allele of the Nud1 gene.

Background. Naked barley is a promising food crop. To enhance its production, active breeding is required to create productive varieties. The purpose of this study was to test the STS-marker for the Nud1 gene controlling the hulled phenotype, and use it for the production of naked barley hybrids. Materials and methods. Genotyping of 112 F2 hybrids obtained by crossing the naked black variety ‘Jet’ and the hulled white variety ‘Elf’ was carried out using wF2 and kR1, or tR2 primers in the regular PCR mode to amplify the recessive or dominant alleles of the Nud1 gene, respectively, and also in the multiplex PCR mode, which allows simultaneous amplification of both dominant and recessive alleles of the Nud1 gene. The genotyping data were compared with those on phenotypes of hybrids. Results and discussion. The possibility of using multiplex PCR with a set of primers wF2, kR1, and tR2 for identifying dominant and recessive alleles of the Nud1 gene in hybrid material has been demonstrated. However, while the observed number of hybrids homozygous for the recessive allele nud1 almost completely corresponded to their expected number, the clear predominance of homozygotes for the dominant allele Nud1 and the lack of heterozygotes compared to the expected number of hybrids of these groups indicates erroneous identification of some heterozygotes as dominant homozygotes, which must be taken into account during selection of hulled barleys by genotyping. Conclusions. The STS-marker amplified by primers wF2, kR1, and tR2, can be used to select recessive homozygotes nud1nud1 from hybrid populations, however, additional analysis is required for a more reliable identification of heterozygotes and homozygotes for the dominant allele of the Nud1 gene. | Актуальность. Голозерный ячмень является перспективной продовольственной культурой. Для увеличения его производства необходима активная селекционная работа по созданию высокопродуктивных сортов. Целью представленной работы является апробация STS-маркера к гену Nud1, контролирующему пленчатость, для отбора голозерных гибридов ячменя. Материалы и методы. Генотипирование 112 гибридов популяции F2, полученной с помощью скрещивания голозерного черноколосого сорта ‘Jet’ и пленчатого белоколосого сорта ‘Эльф’, проводили с помощью праймеров wF2 и kR1, либо tR2, в режиме обычной ПЦР, которая позволила амплифицировать фрагменты рецессивного, либо доминантного аллелей гена Nud1, соответственно, а также в режиме мультиплексной ПЦР, позволяющей одновременно амплифицировать фрагменты и доминантного, и рецессивного аллелей гена Nud1. Данные генотипирования сопоставляли с фенотипами гибридов. Результаты и обсуждение. Показана возможность использования мультиплексной ПЦР с набором праймеров wF2, kR1, tR2 для выявления доминантных и рецессивных аллелей гена Nud1 в гибридном материале. Однако, если наблюдаемая частота гибридов гомозиготных по рецессивному аллелю nud1 почти полностью соответствовала их ожидаемой частоте при моногенном типе наследования, то явное преобладание гомозигот по доминантному аллелю Nud1 и недостаток гетерозигот по сравнению с ожидаемыми частотами гибридов этих групп указывает на ошибочную идентификацию части гетерозигот как доминантных гомозигот, что нужно учитывать при отборе пленчатых форм с помощью генотипирования. Заключение. STS-маркер, амплифицируемый с помощью праймеров wF2, kR1, tR2, возможно использовать для отбора рецесcивных гомозигот nud1nud1 из гибридных популяций, однако для более надежной идентификации гетерозигот и гомозигот по доминантному аллелю гена Nud1 необходим дополнительный анализ.

A total of 310 Barley accessions collected from ICARDA, Lebanon and grown in Indian condition at ICARDA-IRP (India Research Platform), Amlaha, (M.P.) were analyzed for morphological and genetic variability using nine agro-morphological traits i.e. Plant height (cm), number oftillers per plant, daysto heading, number of ear headsper pant, length ofear (cm), number of spikelets per earhead, number of grains per earhead, yield per plant (g), and 1000-grain weight (g). The highest coefficient of variation as a result of highest diversity among the genotypes were found for grains per earhead (37.5%), spikelets per earhead (37.5%), yield per plant (35.3%), tillers per plant (31.3%) and earhead per plant (31.2%). However, ear length (16.9%), days to heading (15.4%), 1000-grain weight (13.5%) and plant height (11.2%) have conributued less to diversity with lower cofficient of variation. In cluster analysis, all the characters were used to construct a distance matrix using the Euclidian coefficient, and used to generate dendrogram showing similarity among all the genotypes, distance coefficient ranged between 0 and 200 which reveal the genetic diversity among genotypes. These exotic accessions evaluated can be further used for primary or secondary introduction in Indian breeding program.

Мета. Виявити особливості успадкування кількості зерен у колосі, схрещуючи різні за походженням, напрямами використання і різновидностями сорти ячменю ярого, та виокремити ефективні генетичні джерела для поліпшення цієї ознаки. Методи. Дослідження проводили в Миронівському інституті пшениці імені В. М. Ремесла НААН у 2019 і 2020 рр. В F1 ячменю ярого двох діалельних схем схрещування за кількістю зерен у колосі визначили ступінь фенотипового домінування, параметри генетичної варіації та комбінаційну здатність. Результати. За показником ступеня фенотипового домінування виявлено всі можливі типи успадкування кількості зерен у колосі. У низки комбінацій схрещування встановлено зміну типу успадкування залежно від умов року. Найбільшу кількість комбінацій із наддомінуванням в обох роках відмічено у комбінаціях з плівчастим остистим сортом ‘Авгур’ та безостим сортом ‘Козир’. За параметрами генетичної варіації у схрещуваннях пивоварних сортів (плівчастих остистих) виявлено відповідність адитивно-домінантній моделі, наддомінування і домінування у локусах, а також односпрямованість домінування на збільшення ознаки, зумовлене домінантними ефектами. У схрещуваннях сортів різних ботанічних різновидностей виявлено зміну дії генів у різні роки. А саме: адитивно-домінантної системи – комплементарним епістазом, неповного домінування – наддомінуванням, односпрямованості домінування на збільшення ознаки – різноспрямованістю. Виділено генетичні джерела підвищеної загальної комбінаційної здатності, зокрема плівчасті остисті сорти пивоварного напряму ‘Quench’ і ‘Авгур’, голозерний та безостий сорти ‘CDC Rattan’ і ‘Козир’ відповідно. На основі констант специфічної комбінаційної здатності визначено найбільш перспективні комбінації для подальшої селекційної роботи. Висновки. Виявлені особливості успадкування кількості зерен у колосі дають змогу оптимально комбінувати батьківські компоненти схрещувань і здійснювати цілеспрямований добір на збільшення ознаки у процесі створення ботанічних різновидностей сортів ячменю ярого різних напрямів використання.

Мета. Встановити особливості формування врожайності та якості насіння сортів льону олійного (Linum humile Mill.) в умовах Західного Лісостепу України. Методи. Дослідження проводили впродовж 2020–2021 рр. на дослідному полі Хмельницької філії Українського інституту експертизи сортів рослин (с. Требухівці, Летичівський р­н, Хмельницька обл.). Сівбу здійснювали в другій декаді квітня, норма висіву насіння – 8 млн шт./га. Предметом досліджень були сорти льону олійного ‘Орфей’, ‘Світлозір’ і ‘Водограй’. Закладання дослідів, оцінювання матеріалу, фенологічні спостереження та біометричні вимірювання рослин, збирання врожаю виконували відповідно до «Методики проведення кваліфікаційної експертизи сортів рослин групи технічних і кормових на придатність до поширення в Україні». Показники якості насіння льону олійного визначали згідно з «Методикою проведення кваліфікаційної експертизи сортів рослин на придатність до поширення в Україні». Результати. Оптимальні умови Західного Лісостепу України сприяли своєчасному настанню фенологічних фаз росту та розвитку, а також несуттєвому варіюванню тривалості періоду вегетації (від 96 до 99 діб) рослин льону олійного. Їхню продуктивність оцінювали за такими показниками, як кількість коробочок і маса насіння з однієї рослини. За умови сівби 25 квітня та норми висіву насіння 8,0 млн шт./га найвищою врожайністю характеризувався сорт ‘Світлозір’ (1,45 т/га), найнижчою – ‘Орфей’ (0,8 т/га). Оцінювання за біохімічними показниками та визначення вмісту сирого протеїну, олії й жирних кислот (пальметинової, стеаринової, олеїнової, лінолевої, ліноленової, гондоїнової, ейкозенової та ерукової) здійснювали для сортів ‘Орфей’, ‘Світлозір’ і ‘Водограй’. Так, ‘Орфей’ характеризувався найбільшою кількістю білка в насінні – 24,15%; ‘Світлозір’ мав показник 22,74%; ‘Водограй’ – 22,26%. Високою часткою олії в перерахунку на абсолютно суху речовину відзначився ‘Водограй’ – 45,6%, що на 2,19% більше ніж в сорту ‘Орфей’. Уміст ліноленової кислоти варіювався від 45,703 (‘Орфей’) до 48,261% (‘Світлозір’), а ерукову протягом досліджень не виявлено в жодному з сортів. Висновки. Сорти ‘Орфей’, ‘Світлозір’ і ‘Водограй’ характеризувалися понад 35%­м умістом олії в насінні, що відповідає вимогам ДСТУ 7577:2014, та забезпечили якість товарної продукції льону олійного.

The cost-effectiveness of examination institutions activity of the State System on Plant Variety Protection was developed on the macro level. At the present stage there is an urgent necessity to provide with general methods to solve the tasks of the state scientific-technical program of plant variety examination.

Мета. Вивчення динаміки формування біометричних показників, урожайності біомаси та енергетичного потенціалу рослин сортів сорго цукрового в умовах Центрального Лісостепу України. Методи. Використовували польовий, лабораторний і статистичний методи. Об’єктом досліджень слугували п’ять зареєстрованих сортів сорго цукрового, а саме: ‘Гулівер’, ‘Довіста’, ‘Зубр’, ‘Су’ та ‘Цукрове’. Вимірювання біометричних показників рослин, облік урожайності біомаси й енергетичного потенціалу здійснювали відповідно до затверджених науково-методичних рекомендацій. Результати. Найшвидший ріст сорго цукрового у висоту відмічено в такі міжфазні періоди, як сходи–вихід у трубку та вихід у трубку–цвітіння. На час закінчення вегетації рослини сортів ‘Гулівер’ (237,2–245,1 см), ‘Цукрове’ (218,0–227,2 см) й ‘Довіста’ (205,6–220,9 см) переважали над іншими за висотою. Найбільшою площею листкової фотосинтезуючої поверхні характеризувалися ‘Гулівер’, ‘Цукрове’ й ‘Зубр’, вони ж сформували найбільшу біомасу й відзначилися найвищою енергетичною ефективністю вирощування за показниками енергопродуктивності (EPс дорівнює або більше ніж 60,0 ГДж/га) та коефіцієнтом енергоефективності (Кее дорівнює або більше ніж 4,0). Висновки. Найбільшу врожайність біомаси за сухим залишком виявлено в сортів сорго цукрового ‘Гулівер’ (15,4 т/га), ‘Цукрове’ (15,2 т/га) та ‘Зубр’ (12,5 т/га). Ці ж сорти вирізнялися високою енергопродуктивністю (різницею між накопиченою в біомасі енергією та енергією, витраченою на її виробництво) – 65,3; 64,9 і 56,8 ГДж/га відповідно, зі значенням Кее 4,0 або більше, що характеризує середній рівень ефективності виробництва біомаси.

Мета. Вивчення динаміки формування біометричних показників, урожайності біомаси та енергетичного потенціалу рослин сортів сорго цукрового в умовах Центрального Лісостепу України. Методи. Використовували польовий, лабораторний і статистичний методи. Об’єктом досліджень слугували п’ять зареєстрованих сортів сорго цукрового, а саме: ‘Гулівер’, ‘Довіста’, ‘Зубр’, ‘Су’ та ‘Цукрове’. Вимірювання біометричних показників рослин, облік урожайності біомаси й енергетичного потенціалу здійснювали відповідно до затверджених науково-методичних рекомендацій. Результати. Найшвидший ріст сорго цукрового у висоту відмічено в такі міжфазні періоди, як сходи–вихід у трубку та вихід у трубку–цвітіння. На час закінчення вегетації рослини сортів ‘Гулівер’ (237,2–245,1 см), ‘Цукрове’ (218,0–227,2 см) й ‘Довіста’ (205,6–220,9 см) переважали над іншими за висотою. Найбільшою площею листкової фотосинтезуючої поверхні характеризувалися ‘Гулівер’, ‘Цукрове’ й ‘Зубр’, вони ж сформували найбільшу біомасу й відзначилися найвищою енергетичною ефективністю вирощування за показниками енергопродуктивності (EPс дорівнює або більше ніж 60,0 ГДж/га) та коефіцієнтом енергоефективності (Кее дорівнює або більше ніж 4,0). Висновки. Найбільшу врожайність біомаси за сухим залишком виявлено в сортів сорго цукрового ‘Гулівер’ (15,4 т/га), ‘Цукрове’ (15,2 т/га) та ‘Зубр’ (12,5 т/га). Ці ж сорти вирізнялися високою енергопродуктивністю (різницею між накопиченою в біомасі енергією та енергією, витраченою на її виробництво) – 65,3; 64,9 і 56,8 ГДж/га відповідно, зі значенням Кее 4,0 або більше, що характеризує середній рівень ефективності виробництва біомаси. | Purpose. Study of the dynamics of formation of biometric indicators, biomass yield and energy potential of sorghum varieties in the conditions of the Central ForestSteppe of Ukraine. Methods. Field, laboratory and statistical methods were used. Five registered varieties of sorghum, viz: ‘Huliver’, ‘Dovista’, ‘Zubr’, ‘Su’ and ‘Tsukrove’ served as the object of research. The measurement of biometric indicators of plants, the calculation of biomass yield and energy potential were carried out in accordance with approved scientific and methodological recommendations. Results. The most rapid growth in height of sorghum was observed during the interphases of “seedling – leaf-tube formation and leaf-tube formation – flowering”. At the end of the growing season, plants of the varieties ‘Huliver’ (237.2–245.1 cm), ‘Tsukrove’ (218.0–227.2 cm) and ‘Dovista’ (205.6–220.9 cm) were the tallest. ‘Hulliver’, ‘Tsukrove’ and ‘Zubr’ were characterized by the largest photosynthetic leaf area, they produced the largest biomass and were characterized by the highest energy efficiency of cultivation in terms of energy productivity (EPс equal to or greater than 60.0 GJ/ha) and energy efficiency coefficient (Kee equal to or greater than 4.0). Conclusions. The highest biomass yield by dry residue was found in the sorghum varieties ‘Huliver’ (15.4 t/ha), ‘Tsukrove’ (15.2 t/ha) and ‘Zubr’ (12.5 t/ha). The same varieties were characterized by high energy productivity (the difference between the energy stored in biomass and the energy used to produce it) – 65.3, 64.9 and 56.8 GJ/ha respectively, with a Kee value of 4.0 or more, which characterizes the average level of biomass production efficiency.

Мета. Інтродуковані сорти сочевиці (Lens culinaris Medik.), країнами походження яких є Канада та Іспанія, оцінити за комплексом показників продуктивності й адаптивності, продемонстрованих ними в умовах південної частини Лісостепу України. Методи. Впродовж 2019–2021 рр. на Устимівській дослідній станції рослинництва Інституту рослинництва ім. В. Я. Юр’єва НААН (Полтавська обл., 49o18’21” N, 33o13’56” E) досліджували 26 нових зразків сочевиці, що походять з Іспанії та Канади. У фазі достигання бобів і насіння (BBCH 86–90) в польових та лабораторних умовах визначали показники врожайності, продуктивності, маси 1000 насінин, скоростиглості, висоти рослин та прикріплення нижніх бобів над рівнем ґрунту, кількості бобів і насіння на рослині, кількості насіння в бобі, параметри бобу. Результати. Виявлено значне варіювання врожайності нових зразків сочевиці – від 127 до 258 г/м2. Найбільшими її показниками відзначилися сорти ‘CDC Creenstar’ і ‘CDC Cherie’ з Канади та ‘Angela’ й ‘Amaya’ з Іспанії. Найпродуктивнішими під час досліджень виявилися ‘CDC Cherie’ (4,4 г), ‘CDC Creenstar’ (4,2 г), ‘CDC Greenland’ (4,5 г), ‘CDC Imigreen’ (4,4 г), ‘CDC QG-2’ (4,1 г), ‘CDC Impulse’ (4,0 г) – Канада; ‘Angela’ (4,6 г) – Іспанія, що зумовлено підвищеними кількістю насінин і масою 1000 зерен. Найбільшу кількість бобів на рослині зафіксовано в сортів ‘CDC Imax’ (64,4 шт.), ‘CDC Impala’ (65,5 шт.), ‘CDC QG-2’ (67,4 шт.), ‘CDC Creenstar’ (67,8 шт.) і ‘CDC Cherie’ (75,2 шт.) – Канада; ‘Amaya’ (64,8 шт.) та ‘Angela’ (75,1 шт.) – Іспанія. Майже всі досліджені зразки виявилися середньостиглими (81–85 діб) та оптимальними для зони Південного Лісостепу України. Найскоростиглішими (76 діб) були канадські сорти ‘CDC QG-2’, ‘CDC SB-2’, ‘CDC Impulse’, ‘CDC Imvincible’ та ‘CDC Impact’. На особливу увагу заслуговують ‘CDC Creenstar’, ‘CDC Greenland’, ‘CDC Impulse’ та ‘CDC Impact’ з Канади, а також ‘Angela’ з Іспанії, які поєднали в собі кілька цінних ознак. Висновки. Вищезазначені сорти є придатними для вирощування в зоні Південного Лісостепу України та можуть бути рекомендовані як джерела цінних ознак для практичного використання в селекції.

The question of choice of selection criterion when lines are grown in stress and non-stress environments is examined from a theoretical standpoint in this paper. Tolerance to stress is defined as the difference in yield between stress and non-stress environments, while mean productivity is the average yield in stress and non-stress environments. Equations are developed for the genetic correlations of tolerance and mean productivity with one another and with yields in stress and non-stress environments in terms of the ratio of genetic variances and the genetic correlations between yields in stress and non-stress environments. These equations show that selection for tolerance to stress will generally result in a reduced mean yield in non-stress environments and a decrease in mean productivity. Selection for mean productivity will generally increase mean yields in both stress and non-stress environments. Tolerance and mean productivity show negative genetic correlations whent he genetic variance in stress environmentsi s less than the genetic variance in non-stress environments. This result provides an explanation for the positive correlations often reported between regression coefficient stability and mean productivity; a line with high tolerance to stress normally would have a low regression coefficient stability and genetic variances in stress environments are generally lower than in non-stress enviornments.

В статті наведено дані щодо температури повітря та кількість атмосферних опадів від жовтня 2020 до вересня 2021 рр., а також зроблено їхній аналіз порівняно з середніми багаторічними даними ( за 30 років – з 1991 по 2020 рр.). Характерною особливістю цього сільськогосподарського року був сприятливий температурний фон, і достатня кількість опадів . Середня температура повітря сільськогосподарського року склала 9,2°С, тобто була лише на 0,4°С вище середньобагаторічної. При цьому, в холодний період (грудень–березень) сумарне перевищення температури склало 1,4°С, а за теплий період (квітень–вересень) сумарне зменшення на 1,9°С. Загальна кількість опадів за рік склала 655,7 мм, що на 69 мм перевищило середньобагаторічну позначку.

Мета. Часник озимий – гетерогенний біологічний матеріал, за комплексом багатоманітних морфологічних і господарсько-цінних ознак якого (у природі та культурі) можна здійснювати добір перспективних форм. Продуктивність культури визначають такі кліматичні змінні, як температура й опади (основні абіотичні фактори навколишнього середовища). З огляду на сучасні тенденції до зміни клімату важливо проводити аналізи, спрямовані на опис та відбір генотипів рослин з найкращими адаптивними й продуктивними властивостями. Дослідження зосереджено на вивченні адаптивно-продуктивного потенціалу перспективних зразків Allium sativum L. subsp. sagittatum сукупно з сортами, на яких базується виробництво часнику в Україні, за такими ознаками, як «маса цибулини», «врожайність» і «вміст ефірної олії». Методи. Впродовж 2020–2022 рр. у польових умовах (м. Умань, 48°46′N, 30°14′E) досліджували п’ять поширених і два новостворені (‘Аполлон’ і ‘Джованна’) сорти часнику озимого, а також його перспективні сортозразки № 25 і 40. Отримані результати оцінювали методом регресійного аналізу для визначення стабільності та пластичності сортів. Результати досліджень умовно поділяли на дві групи за параметрами. Перша містила результати, які показують найважливіші адаптивно-продуктивні характеристики (маса цибулини, врожайність, пластичність, стабільність, селекційна цінність, адаптивність). Друга – параметри біохімічних властивостей досліджуваних популяцій (ефірна олія), які у цьому разі демонстрували значний вплив та істотну стабільність. Більшість досліджених популяцій часнику здатні слугувати результативним матеріалом для одержання нових сортів. Їх можна класифікувати так: ‘Хандо’, ‘Джованна’, ‘Аполлон’, № 25 і № 40 – висока врожайність, адаптивність і селекційна цінність; ‘Софіївський’, ‘Аполлон’ і № 40 – технологічна якість (технічні сорти); ‘Джованна’ – харчова якість (столовий сорт). Висновки. У результаті проведених досліджень встановлено спектр адаптивної мінливості сортів A. sativum L. subsp. sagittatum за показниками маси цибулини та врожайності й виявлено нові перспективні зразки, що можуть бути використані як вихідний матеріал для створення нових адаптивних сортів.

Genetic variability is the fundamental requirement for any plant breeding program to develop a superior cultivar. This study aimed to estimate the genetic variability and determine the correlation between the various quantitative characteristics of garlic accessions. The experiment was carried out in the Ezo-Otte area of the Chencha district in the Gamo highlands of southern Ethiopia and 28 garlic accessions were evaluated in a Randomized Complete Block Design with three replicates. Various morphological descriptors were measured to evaluate the variability and correlation coefficients. The analysis of variance showed a highly significant variation for all characters, which indicates greater variability in the accession. High and moderate heritability in broad sense estimates were obtained for the majority of the traits examined. Days to maturity (28.09), bulb weight (22.33), and bulb diameter (equatorial) (21.33) showed higher genetic advance. The maximum value of the genetic progress as a percentage of the mean was observed in bulb yield, clove weight, bulb diameter (equatorial), and number of leaves. In addition, bulb diameter (equatorial), clove weight, bulb weight, and plant height were observed to be highly hereditary coupled with high genetic advance as a percentage of the mean, suggesting that they can be improved by direct selection. Coefficient analysis has shown that maximum attention should be paid to bulb diameter (equatorial), the number of cloves, bulb diameter (equatorial), bulb weight, plant height, and leaf length, as these traits also correlate positively and significantly with bulb yield.

Garlic (Allium sativum) is the second most important Allium crop that has been used as a vegetable and condiment from ancient times due to its characteristic flavor and taste. Although garlic is a sterile plant that reproduces vegetatively through cloves, garlic shows high biodiversity, as well as phenotypic plasticity and environmental adaptation capacity. To determine the possible mechanism underlying this phenomenon and to provide new genetic materials for the development of a novel garlic cultivar with useful agronomic traits, the metabolic profiles in the leaf tissue of 30 garlic accessions collected from different geographical regions, with a special focus on the Asian region, were investigated using LC/MS. In addition, the total saponin and fructan contents in the roots and cloves of the investigated garlic accessions were also evaluated. Total saponin and fructan contents did not separate the garlic accessions based on their geographical origin, implying that saponin and fructan contents were clone-specific and agroclimatic changes have affected the quantitative and qualitative levels of saponins in garlic over a long history of cultivation. Principal component analysis (PCA) and dendrogram clustering of the LC/MS-based metabolite profiling showed two major clusters. Specifically, many Japanese and Central Asia accessions were grouped in cluster I and showed high accumulations of flavonol glucosides, alliin, and methiin. On the other hand, garlic accessions grouped in cluster II exhibited a high accumulation of anthocyanin glucosides and amino acids. Although most of the accessions were not separated based on country of origin, the Central Asia accessions were clustered in one group, implying that these accessions exhibited distinct metabolic profiles. The present study provides useful information that can be used for germplasm selection and the development of new garlic varieties with beneficial biotic and abiotic stress-adaptive traits.

Genetic variability is the fundamental requirement for any plant breeding program to develop a superior cultivar. This study aimed to estimate the genetic variability and determine the correlation between the various quantitative characteristics of garlic accessions. The experiment was carried out in the Ezo-Otte area of the Chencha district in the Gamo highlands of southern Ethiopia and 28 garlic accessions were evaluated in a Randomized Complete Block Design with three replicates. Various morphological descriptors were measured to evaluate the variability and correlation coefficients. The analysis of variance showed a highly significant variation for all characters, which indicates greater variability in the accession. High and moderate heritability in broad sense estimates were obtained for the majority of the traits examined. Days to maturity (28.09), bulb weight (22.33), and bulb diameter (equatorial) (21.33) showed higher genetic advance. The maximum value of the genetic progress as a percentage of the mean was observed in bulb yield, clove weight, bulb diameter (equatorial), and number of leaves. In addition, bulb diameter (equatorial), clove weight, bulb weight, and plant height were observed to be highly hereditary coupled with high genetic advance as a percentage of the mean, suggesting that they can be improved by direct selection. Coefficient analysis has shown that maximum attention should be paid to bulb diameter (equatorial), the number of cloves, bulb diameter (equatorial), bulb weight, plant height, and leaf length, as these traits also correlate positively and significantly with bulb yield.

Background The genus Allium (Family: Amaryllidaceae) is an economically important group of crops cultivated worldwide for their use as a vegetable and spices. Alliums are also well known for their nutraceutical properties. Among alliums, onion, garlic, leek, and chives cultivated worldwide. Despite their substantial economic and medicinal importance, the genome sequence of any of the Allium is not available, probably due to their large genome sizes. Recently evolved omics technologies are highly efficient and robust in elucidating molecular mechanisms of several complex life processes in plants. Omics technologies, such as genomics, transcriptomics, proteomics, metabolomics, metagenomics, etc. have the potential to open new avenues in research and improvement of allium crops where genome sequence information is limited. A significant amount of data has been generated using these technologies for various Allium species; it will help in understanding the key traits in Allium crops such as flowering, bulb development, flavonoid biosynthesis, male sterility and stress tolerance at molecular and metabolite level. This information will ultimately assist us in speeding up the breeding in Allium crops. Method In the present review, major omics approaches, and their progress, as well as potential applications in Allium crops, could be discussed in detail. Results Here, we have discussed the recent progress made in Allium research using omics technologies such as genomics, transcriptomics, micro RNAs, proteomics, metabolomics, and metagenomics. These omics interventions have been used in alliums for marker discovery, the study of the biotic and abiotic stress response, male sterility, organ development, flavonoid and bulb color, micro RNA discovery, and microbiome associated with Allium crops. Further, we also emphasized the integrated use of these omics platforms for a better understanding of the complex molecular mechanisms to speed up the breeding programs for better cultivars. Conclusion All the information and literature provided in the present review throws light on the progress and potential of omics platforms in the research of Allium crops. We also mentioned a few research areas in Allium crops that need to be explored using omics technologies to get more insight. Overall, alliums are an under-studied group of plants, and thus, there is tremendous scope and need for research in Allium species.

According to the actual observations of weather conditions, which were held at the meteorological station Uman, by mathematical processing of data and its analysis on the basis of long-term values (avarage for 30 years - from 1961 till 1990), agrometeorological characteristics of 2019–2020 agricultural year was presented. A characteristic feature of this year was the increased temperature background, scarcity of rainfall in summer and air-soil drought, which began in June and continued until the end of summer. The average atmospheric temperature of the agricultural year amounted 10,8 °C, it was by 3,4 °C higher than the long-term average. In the cold season (December - March) sum excess was 23°C, and for the warm season (April - September) 11,7 °C. The total rainfall for the year – 415,4 mm, it is on 217,6 mm less than normal. Therefore, the long-term summer rainfall defi cit was a limiting factor for plants growth and development.

Genetic variability is the fundamental requirement for any plant breeding program to develop a superior cultivar. This study aimed to estimate the genetic variability and determine the correlation between the various quantitative characteristics of garlic accessions. The experiment was carried out in the Ezo-Otte area of the Chencha district in the Gamo highlands of southern Ethiopia and 28 garlic accessions were evaluated in a Randomized Complete Block Design with three replicates. Various morphological descriptors were measured to evaluate the variability and correlation coefficients. The analysis of variance showed a highly significant variation for all characters, which indicates greater variability in the accession. High and moderate heritability in broad sense estimates were obtained for the majority of the traits examined. Days to maturity (28.09), bulb weight (22.33), and bulb diameter (equatorial) (21.33) showed higher genetic advance. The maximum value of the genetic progress as a percentage of the mean was observed in bulb yield, clove weight, bulb diameter (equatorial), and number of leaves. In addition, bulb diameter (equatorial), clove weight, bulb weight, and plant height were observed to be highly hereditary coupled with high genetic advance as a percentage of the mean, suggesting that they can be improved by direct selection. Coefficient analysis has shown that maximum attention should be paid to bulb diameter (equatorial), the number of cloves, bulb diameter (equatorial), bulb weight, plant height, and leaf length, as these traits also correlate positively and significantly with bulb yield.

Purpose. Winter garlic is a heterogeneous biological material, and due to the complex of its diverse morphological and economically valuable features (in nature and culture), it is possible to select promising forms. Crop productivity is determined by climatic variables such as temperature and precipitation (the main abiotic environmental factors). Given the current trends in climate change, it is important to carry out analyzes aimed at describing and selecting plant genotypes with the best adaptive and productive properties. The investigation is focused on studying the adaptive and productive potential of promising samples of Allium sativum L. subsp. sagittatum together with the varieties on which the production of garlic in Ukraine is based, according to such characteristics as “bulb mass”, “yield” and “essential oil content”.Methods. During 2020–2022, in field conditions (Uman, 48°46¢N, 30°14¢E), five common and two newly created (‘Apollon’ and ‘Dzhovanna’) varieties of winter garlic were studied, as well as its promising variety samples No. 25 and 40. The obtained results were evaluated by the method of regression analysis to determine the stability and plasticity of the varieties.Results were conditionally divided into two groups according to parameters. The first group contained results that show the most important adaptive and productive characteristics (bulb mass, yield, plasticity, stability, selection value, adaptability). The second one included the parameters of the biochemical properties of the studied populations (essential oil), which in this case demonstrated significant influence and substantial stability. Most of the researched garlic populations are able to serve as effective material for obtaining new varieties. They can be classified as follows: ‘Khando’, ‘Dzhovanna’, ‘Apollon’, No. 25 and No. 40 – high yield, adaptability and breeding value; ‘Sofiivskyi’, ‘Apollon’ and No. 40 – technological quality (technical varieties); ‘Giovanna’ – food quality (table variety).Conclusions. As a result of the conducted research, the spectrum of adaptive variability of A. sativum L. subsp. sagittatum in terms of bulb weight and yield, and new promising samples which can be used as starting material for the creation of new adaptive varieties were discovered. | Мета. Часник озимий – гетерогенний біологічний матеріал, за комплексом багатоманітних морфологічних і господарсько-цінних ознак якого (у природі та культурі) можна здійснювати добір перспективних форм. Продуктивність культури визначають такі кліматичні змінні, як температура й опади (основні абіотичні фактори навколишнього середовища). З огляду на сучасні тенденції до зміни клімату важливо проводити аналізи, спрямовані на опис та відбір генотипів рослин з найкращими адаптивними й продуктивними властивостями. Дослідження зосереджено на вивченні адаптивно-продуктивного потенціалу перспективних зразків Allium sativum L. subsp. sagittatum сукупно з сортами, на яких базується виробництво часнику в Україні, за такими ознаками, як «маса цибулини», «врожайність» і «вміст ефірної олії».Методи. Впродовж 2020–2022 рр. у польових умовах (м. Умань, 48°46′N, 30°14′E) досліджували п’ять поширених і два новостворені (‘Аполлон’ і ‘Джованна’) сорти часнику озимого, а також його перспективні сортозразки № 25 і 40. Отримані результати оцінювали методом регресійного аналізу для визначення стабільності та пластичності сортів.Результати досліджень умовно поділяли на дві групи за параметрами. Перша містила результати, які показують найважливіші адаптивно-продуктивні характеристики (маса цибулини, врожайність, пластичність, стабільність, селекційна цінність, адаптивність). Друга – параметри біохімічних властивостей досліджуваних популяцій (ефірна олія), які у цьому разі демонстрували значний вплив та істотну стабільність. Більшість досліджених популяцій часнику здатні слугувати результативним матеріалом для одержання нових сортів. Їх можна класифікувати так: ‘Хандо’, ‘Джованна’, ‘Аполлон’, № 25 і № 40 – висока врожайність, адаптивність і селекційна цінність; ‘Софіївський’, ‘Аполлон’ і № 40 – технологічна якість (технічні сорти); ‘Джованна’ – харчова якість (столовий сорт).Висновки. У результаті проведених досліджень встановлено спектр адаптивної мінливості сортів A. sativum L. subsp. sagittatum за показниками маси цибулини та врожайності й виявлено нові перспективні зразки, що можуть бути використані як вихідний матеріал для створення нових адаптивних сортів.

Мета. Дослідити ступінь прояву послабленого стрілкування нестрілкуючих колекційних зразків часнику озимого різного еколого-географічного походження в умовах Правобережного Лісостепу України. Методи. Впродовж 2020–2022 рр. у польових умовах (м. Умань, 48°46’N, 30°14’E) вивчали дев’ять місцевих та інтродукованих зразків часнику озимого (№ 19, 27, 33, 43 і 44 з Черкаської обл., № 14 з Тернопільської обл., № 1 з Іспанії, № 16 із Франції, № 35 з Азербайджану). Під час розгляду отриманих результатів використовували загальноприйняті методи генетико-статис­тичного аналізу. Результати. Дослідженнями визначено, що у процесі утворення редукованої квітконосної стрілки маса цибулини знижувалася на 7,6–31,1% залежно від зразка, а врожайність – на 6,1–38,6%. Серед колекційних зразків за показником «маса цибулини» виділили № 16 і 44 – 57,22 і 52,24 г відповідно. Адаптивними за цією ознакою були зразки № 16, 19 і 44; інтенсивними – № 16, 27, 33 і 44, а стабільними – № 14, 19, 35 і 43. Виявлено помітну залежність між коефіцієнтом генетичної й екологічної варіації (CVG/CVA) для ознак «маса цибулини» і «врожайність», проте високої продуктивності досягнуто за умови співвідношення CVG/CVA ≥ 1. Як вихідний матеріал для подальшої селекції за ознакою «врожайність» виділено зразки: за адаптивністю й екологічною пластичністю – № 16 і 44; за стабільністю – № 19, 35 і 43 та інтенсивного типу – № 16, 27, 33 і 44, що забезпечують високу врожайність в оптимальних умовах культивування. Всі досліджувані зразки, які утворювали повітряні цибулини, характеризувалися дуже великою масою 1000 цибулин, у середньому – 1156,76 г. Максимальною масою 1000 шт. цибулин відзначилися № 16 і 27 – 1225,73 і 1638,0 г відповідно. Висновки. Отримані у Правобережному Лісостепу України дані слугуватимуть для розроблення схеми селекційних досліджень в умовах інтродукції. В результаті досліджень створено робочу колекцію вихідного матеріалу для селекції часнику класичним методом – клоновим добором. | Purpose. To investigate the degree of reduced scape of softneck collection specimens of winter garlic of different ecological and geographical origin in the conditions of the Right Bank Forest-Steppe of Ukraine. Methods. During 2020–2022, nine local and introduced varieties of winter garlic (Nos. 19, 27, 33, 43 and 44 from Cherkasy) were stu­died in field conditions (Uman, 48°46’N, 30°14’E) region, No. 14 from Ternopil region, No. 1 from Spain, No. 16 from France and No. 35 from Azerbaijan). Generally accepted methods of genetico-statistical analysis were used to evaluate the garlic collection. Results. The research revealed that the weight of the bulb decreased by 7.6–31.1%, depending on the sample, and the yield by 6.1–38.6% during the formation of a reduced scape. Among the collection samples, according to the “bulb weight” indicator, Nos. 16 and 44 stood out – 57.22 and 52.24 g, respectively, of the sample. Adap­table for this feature were samples Nos. 16, 19 and 44; intensive – Nos. 16, 27, 33 and 44, and stable samples were Nos. 14, 19, 35 and 43. A significant relationship between the coefficient of genetic and environmental variation (CVG/CVA) for the traits “bulb weight” and “yield” was revealed. However, CVG/CVA ratio ≥ 1 is required to obtain high performance. Samples were selected as the initial material for further breeding based on the “yield” feature: according to adaptability and ecological plasticity – Nos. 16 and 44; according to stability – Nos. 19, 35 and 43 and samples of the intensive type – 16, 27, 33 and 44, which will ensure high yields in optimal cultivation conditions. All studied samples that formed air bulbs were characterized by a very large 1000 bulb weight, on average 1156.76 g. The maximum of 1000 bulb weight was characteristic for samples No. 16 and 27 – 1225.73 and 1638.0 g, respectively. Conclusions. The data obtained in the Right Bank Forest-Steppe of Ukraine will be used to develop a breeding research scheme under the conditions of introduction. As a result of the research, a working collection of raw material was created for the breeding of garlic by the classical method – clonal breeding.

Вступ. Національні сортові рослинні ресурси мають особливе значення для економічного розвитку України, адже вони забезпечують стабільність галузі рослинниц­тва як складової продовольчої безпеки держави. Аналіз історіографії розвитку державного сортовипробування з 1923 року показав відсутність системного дослідження формуванняя Державного реєстру сортів рослин, придатних для поширення в Україні (далі – Реєстр сортів рослин України). Мета. Розкрити історичні етапи формування національних рослинних сортових ресурсів, та обгрунтувати концепцію їхнього розвитку. Методи. Колекція загальновідомих сортів рослин, які перебува­ють чи перебували в комерційному обігу. Методи досліджень – загальнонаукові: гіпотеза, спостереження, аналіз, метод синтезу для формування висновків; джерелознавча база даних з елементами екстрополяції, яка формується за результатами польового, лабораторного та аналітичного дослідження. Результати. Дослідження історії регулювання державного сортовипробування дало змогу з’ясувати, що сортовипробувальна мережа в Україні була створена в 1923 році. Тому формування національних рослинних сортових реурсів має свою майже стодлітню історію. На всіх історичних етапах формування національних рослинних сортових ресурсів предметом дослідження залишається сорт з комплексом своїх морфобіологічних та господарсько-цінних характеристик. Державна реєстрація сорту або прав на нього забезпечує комерційний обіг сорту. Ідентифікація сортів рослин як основа сортової сертифікації збільшує обіг сортів на ринку, забезпечує зростання обсягів виробництва та підвищення якості продукції рослинництва. Сорти рослин, поширені на території України, відповідають загальноприйнятим у міжнародній практиці критеріям відмінності, однорідності та стабільності; задовольняють потреби споживачів за господарсько-цінними характеристиками; не загрожують довкіллю і здоров’ю людини. Формування національних рослинних сортових ресурсів відбувається поетапно з тенденцією підвищення господарсько-цінних критеріїв, що забезпечує конкурентність сучасного ринку сортів і насіння відповідно до міжнародних вимог. Висновки. Формування рослинних сортових ресурсів для задоволення потреб споживачів та/або селекційної практики в Україні відбувалось завдяки доволі тривалим історичним етапам розвитку та інтродукції рослинного різноманіття, форм, критеріїв і методології сортовипробувальної справи в часі і просторі. Об´рунтування історичних аспектів концепції формування сортових ресурсів дозволить оптимізувати структуру сортовипробувальної мережі, організаційні основи державної реєстрації сортів та охорони прав селекціонера.

Introduction. National varietal plant resources are of particular importance for the economic development of Ukraine, because they ensure the stability of the crop industry as a component of the country’s food security. The analysis of the historiography of the development of the state variety testing since 1923 showed the lack of a systematic study of the formation of the State Register of Plant Varieties suitable for distribution in Ukraine (hereinafter – the Register of Plant Varieties of Ukraine). Purpose. To reveal the historical stages of the formation of national plant varietal resources, and substantiate the concept of their development. Methods. A collection of commonly known plant varieties that are or were in commercial circulation. Research methods – general scientific: hypothesis, observation, analysis, synthesis method for drawing conclusions; source study database with elements of extrapolation, which is formed based on the results of field, laboratory and analytical research. Results. The study of the history of state variety testing regulation made it possible to find out that the variety testing netork in Ukraine was established in 1923. The refore, the formation of national varietal plant resources has its own almost a hundred-year history. At all historical stages of the formation of national varietal resources, a variety with a complex of its morphobiological and economically valuable characteristics remains the subject of the research. State registration of a variety or rights to it ensures the commercial circulation of the variety. Identification of plant varieties, as the basis for varietal certification, increases the turnover of varieties on the market, ensures the growth of production volumes and improves the quality of crop products. Plant varieties distributed on the territory of Ukraine correspond to the criteria of distinctness, uniformity and stability generally accepted in international practice; meet the needs of consumers in terms of economically valuable characteristics; do not threaten the environment and human health. The formation of national plant varietal resources takes place in stages with the tendency to increase the economically valuable criteria, which ensures the competitiveness of the modern market of varieties and seeds in accordance with international requirements. Conclusions. The formation of plant varietal resources to meet the needs of consumers and/or breeding practice in Ukraine took place due to rather long historical stages of development and introduction of plant diversity, forms, criteria and methodology of varietal testing in time and space. The substantiation of the historical aspects of the concept of the varietal resources formation will allow optimizing the structure of the variety testing network, organizational foundations of the state registration of varieties and the protection of breeder’s rights. | Вступ. Національні сортові рослинні ресурси мають особливе значення для економічного розвитку України, адже вони забезпечують стабільність галузі рослинниц­тва як складової продовольчої безпеки держави. Аналіз історіографії розвитку державного сортовипробування з 1923 року показав відсутність системного дослідження формуванняя Державного реєстру сортів рослин, придатних для поширення в Україні (далі – Реєстр сортів рослин України). Мета. Розкрити історичні етапи формування національних рослинних сортових ресурсів, та обгрунтувати концепцію їхнього розвитку. Методи. Колекція загальновідомих сортів рослин, які перебува­ють чи перебували в комерційному обігу. Методи досліджень – загальнонаукові: гіпотеза, спостереження, аналіз, метод синтезу для формування висновків; джерелознавча база даних з елементами екстрополяції, яка формується за результатами польового, лабораторного та аналітичного дослідження. Результати. Дослідження історії регулювання державного сортовипробування дало змогу з’ясувати, що сортовипробувальна мережа в Україні була створена в 1923 році. Тому формування національних рослинних сортових реурсів має свою майже стодлітню історію. На всіх історичних етапах формування національних рослинних сортових ресурсів предметом дослідження залишається сорт з комплексом своїх морфобіологічних та господарсько-цінних характеристик. Державна реєстрація сорту або прав на нього забезпечує комерційний обіг сорту. Ідентифікація сортів рослин як основа сортової сертифікації збільшує обіг сортів на ринку, забезпечує зростання обсягів виробництва та підвищення якості продукції рослинництва. Сорти рослин, поширені на території України, відповідають загальноприйнятим у міжнародній практиці критеріям відмінності, однорідності та стабільності; задовольняють потреби споживачів за господарсько-цінними характеристиками; не загрожують довкіллю і здоров’ю людини. Формування національних рослинних сортових ресурсів відбувається поетапно з тенденцією підвищення господарсько-цінних критеріїв, що забезпечує конкурентність сучасного ринку сортів і насіння відповідно до міжнародних вимог. Висновки. Формування рослинних сортових ресурсів для задоволення потреб споживачів та/або селекційної практики в Україні відбувалось завдяки доволі тривалим історичним етапам розвитку та інтродукції рослинного різноманіття, форм, критеріїв і методології сортовипробувальної справи в часі і просторі. Об´рунтування історичних аспектів концепції формування сортових ресурсів дозволить оптимізувати структуру сортовипробувальної мережі, організаційні основи державної реєстрації сортів та охорони прав селекціонера.

In the article revealed the scientist basis of vegetables plants nationality varieties resource via government registering of new varieties and their right protection.

The article highlights main causes and provides reasons for changes, depending on which methodological materials on the conduct of plant varieties examination on their stability for dissemination in Ukraine should be periodically republished.

In the article revealed the scientist basis of vegetables plants nationality varieties resource via government registering of new varieties and their right protection.

Interpretation of the main regulations of low of Ukraine "About protection of rights for plant varieties", regulating property and unproperty relations, which arise while reception, use, protection, alienations and stopping of act of right for plant variety in state.

Автори звертаються до читачів цієї статті з проханням висловити свої думки і побажання щодо створення такого музею

Мета. Аналіз технологій мікроклонального розмноження рослин для створення життєздатних міжвидових гібридів і сортів Actinidia Lindl. Методи. Загальнонаукові – гіпотеза, експеримент, спостереження, аналіз, метод синтезу для формування висновків. Результати. Упровадження технологій in vitro натепер стає панівним комерційним методом масштабного й швидкого отримання саджанців зі стабільним успадкуванням ознак сорту, високим коефіцієнтом розмноження, збереженням господарсько-цінних ознак за відсутності сезонності виробництва та обмежень у часі. Крім розмноження, пришвидшується й селекційний процес, зокрема мутагенез і гібридизація. Важливо одержати не лише стерильний експлант, а й морфогенно активний, тобто такий, що приживеться, і згодом регенерує рослину in vitro. Найліпшим за ефективністю деконтамінації є спосіб оброблення гіпохлоритом та додавання у живильне середовище біоциду РРМ, але за цих умов відзначено найменше виживання експлантів у всіх зразків. На ефективність введення в асептичну культуру на першому етапі мікроклонального розмноження впливають також і біологічні особливості первинних експлантів. У дослідженнях із поживними середовищами для A. arguta встановлено, що з елементів мінерального живлення лише 11 іонів є необхідними для життєдіяльності: п’ять макро- (N, K, P, Mg, S) і шість мікроелементів (Cl, Fe, B, Mo, Na, I). Рослини in vitro мають нижчий уміст сухих речовин та більшу кількість вологи, зокрема й вільної, яка за умови порушення водного балансу швидко втрачається. Висновки. Здатність до регенерації більшою мірою виражена у видів A. chinensis та A. deliciosa, меншою – в А. arguta. Для A. chinensis ефективним є застосування гідропонної технології адаптації регенерантів на етапі ex vitro.

Мета. Аналіз технологій мікроклонального розмноження рослин для створення життєздатних міжвидових гібридів і сортів Actinidia Lindl.Методи. Загальнонаукові – гіпотеза, експеримент, спостереження, аналіз, метод синтезу для формування висновків.Результати. Упровадження технологій in vitro натепер стає панівним комерційним методом масштабного й швидкого отримання саджанців зі стабільним успадкуванням ознак сорту, високим коефіцієнтом розмноження, збереженням господарсько-цінних ознак за відсутності сезонності виробництва та обмежень у часі. Крім розмноження, пришвидшується й селекційний процес, зокрема мутагенез і гібридизація. Важливо одержати не лише стерильний експлант, а й морфогенно активний, тобто такий, що приживеться, і згодом регенерує рослину in vitro. Найліпшим за ефективністю деконтамінації є спосіб оброблення гіпохлоритом та додавання у живильне середовище біоциду РРМ, але за цих умов відзначено найменше виживання експлантів у всіх зразків. На ефективність введення в асептичну культуру на першому етапі мікроклонального розмноження впливають також і біологічні особливості первинних експлантів. У дослідженнях із поживними середовищами для A. arguta встановлено, що з елементів мінерального живлення лише 11 іонів є необхідними для життєдіяльності: п’ять макро- (N, K, P, Mg, S) і шість мікроелементів (Cl, Fe, B, Mo, Na, I). Рослини in vitro мають нижчий уміст сухих речовин та більшу кількість вологи, зокрема й вільної, яка за умови порушення водного балансу швидко втрачається.Висновки. Здатність до регенерації більшою мірою виражена у видів A. chinensis та A. deliciosa, меншою – в А. arguta. Для A. chinensis ефективним є застосування гідропонної технології адаптації регенерантів на етапі ex vitro. | Purpose. Analysis of plant micropropagation technologies for the creation of viable interspecific hybrids and varieties of Actinidia Lindl. Methods. General scientific – hypothesis, experiment, observation, analysis, synthesis method for drawing conclusions. Results. The introduction of in vitro technologies is now becoming the dominant commercial method of large-scale and rapid production of seedlings with stable inheritance of variety traits, high multiplication rate, preservation of economically valuable traits in the absence of production seasonality and time constraints. In addition to reproduction, the breeding process is also accelerated, including mutagenesis and hybridization. It is important to obtain not only a sterile explant, but also a morphogenically active one, that is, a plant that takes roots and subsequently regenerates in vitro. The best in terms of decontamination efficiency is the method of treatment with hypochlorite and the addition of PPM biocide to the nutrient medium, but under these conditions, the lowest survival of explants in all samples was noted. The efficiency of introduction into aseptic culture at the first stage of micropropagation is also affected by the biological characteristics of the primary explants. In studies with nutrient media for A. arguta, it was found that of the elements of mineral nutrition, only 11 ions are necessary for life: five macro- (N, K, P, Mg, S) and six microelements (Cl, Fe, B, Mo, Na, I). Plants in vitro have a lower dry matter content and a greater amount of moisture, including free moisture, which is quickly lost when the water balance is disturbed. Conclusions. The abi­lity to regenerate is more pronounced in the species A. chinensis and A. deliciosa, and to a lesser extent in A. arguta. For A. chinensis, the use of hydroponic technology for the adaptation of regenerants at the ex vitro stage is effective.

Designing an optimal mineral-salt composition medium for plant micropropagation is one of the biggest challenges for the plant biotechnologist. Several micropropagation protocols for Actinidia spp. have been proposed since Harada (1975), although the MS (Murashige and Skoog, 1962) medium is the most commonly used for kiwifruit in vitro culture. In this research, six different culture media currently used for Actinidia micropropagation, MS (Murashige and Skoog), Ch (Cheng), H (Harada), St (Standardi), B5 (Gamborg) and Kh medium (modified Cheng), were tested to assess the multiplication response of in-vitro-cultured Actinidia arguta ‘Issai’. All media were supplemented with 1 mg L-1 6-benzylaminopurine (BAP) and 1 mg L-1 gibberellic acid (GA3). The vegetative growth of explants varied significantly depending on the media used, with the St medium being the most effective, generating healthy (4.1 up to 5) and long (3.4 cm) shoots and the highest number of leaves (27 per explant) with the largest leaf area (43.1 cm2). In contrast, B5 medium promoted low (3.5) and short (1.9 cm) shoots, fewest leaves (18) and smallest leaf area (21.4 cm2), but more importantly, B5 also produced physiological disorders such as undesirable callus and abnormal leaves. The rest of the media produced intermediate and/or not significantly different results compared with St and B5. Standardi medium seems to be the most appropriate medium for good proliferation of Actinidia arguta ‘Issai’, although it clearly needs improving since it also produced physiological side-effects such as callus formation.

The patterns of the distribution of nutrients in kiwiberry (Actinidia arguta (Siebold & Zucc.) Planch. ex Miq.), family Actinidiaceae (Gilg & Werderm), leaves growing under different soil and climatic conditions (Ukraine and China) were studied. Using scanning electron microscopy, significant differences were shown in the distribution of assimilates and mineral nutrients in the leaves of kiwiberry cultivated under different climate and soil conditions (Kyiv city, Ukraine and Jiamusi, China). The leaves of plants grown in China have higher concentration of all of the studied nutrients exception for silicon. The differences found in the content of macro- and microelements in plant tissues are consistent with their total content in the soil, and depend on the synthesis of low molecular weight organic compounds, namely, hydroxybenzoic, benzoic and triterpene acids. An increase in the silicon content in the leaves of kiwiberry plants grown in Ukraine indicates the moisture deficit in the soil. This conclusion is confirmed by the anatomical differences viz. the presence of additional integumentary formations and fewer stomata number per 1 mm2 of leaf surface. The specific feature of ‘Perlyna sadu’ cultivar was high concentrations of sodium and aluminum in the foliar tissues, regardless of the place of growth. The analysis of the distribution of nutrients in the leaves located along the stem showed remobilization of the former within the three layers: the lower one nourishes the roots, the upper one nourishes the leaves in the active growth phase and the middle one allocates the assimilates in both directions. A significant positive relationship was found between the biosynthesis of photosynthetic pigments and electrophysiological activity, especially for the leaves of the lower zone. The revealed differentiation into layers differing in polarity of bioelectric potentials and the distribution of assimilates suggests functional differentiation of the kiwiberry leaves. In particular, the leaves of the lower layer perform a storage function. The middle part is less conservative and characterized by higher sensitivity to environmental factors performs a mainly synthetic function. The upper layer performs an active growth function. The results of the comparative analysis of the indicators of the number of chloroplasts in the mesophyll cells proved that the obtained dependence can be used as a diagnostic criterion in assessing the predicted plant productivity at the early stages of their development.

Actinidia deliciosa is a commercially important plant receiving recognition because of its high nutritive value. This study presents an efficient protocol for the hardening of in vitro raised Actinidia deliciosa plants using a hydroponic method. Leaf explants inoculated on Murashige and Skoog (MS) medium supplemented with 5.00 μM 6-benzylaminopurine (BAP) and 1.00 μM α-naphthaleneacetic acid (NAA) resulted in 5.28 ± 0.14 shoots per explants and 8.33 ± 1.80 cm average shoot length. Rooting was achieved through half-strength MS medium supplemented with 1.5 μM indolebutyric acid (IBA) and 0.6 μM BAP. Maximum root number (12.76 ± 1.08) and 6.78 ± 0.25 cm average root length were recorded from plantlets using half-strength MS medium supplemented with 1.5 μM indolebutyric acid (IBA) and 0.6 μM BAP. In hydroponic system, an average root length of 22.40 ± 0.59 cm, average root number of 21.50 ± 1.24, average leaf number of 4.50 ± 0.40, and average shoot length of 9.71 ± 0.29 cm were observed in Hoagland & Arnon solution. The early development of shoots, roots, and leaves through hydroponics was advantageous in establishment of micropropagated plants in a greenhouse. Complete 100% plant survival was found by following proper acclimatization using hydroponic method. The study underlines the efficient hardening of micropropagated plants of A. deliciosa through hydroponic technique in Himalayan region.

In traditional in vitro culture, the low CO₂ concentration inside the vessels restricts photosynthesis and necessitates the addition of sucrose to the culture medium as the main energy source, thus bringing about changes in the absorption of mineral elements from the culture medium. In this study, we investigated macronutrient absorption and sugar consumption in Actinidia deliciosa Chevalier Liang and Ferguson cv. Hayward (kiwi), cultured on medium supplemented with varying amounts of sucrose (0, 10, and 20 g l⁻¹) under both heterotrophy and autotrophy, flushed with different concentrations of CO₂ (non-ventilation, 300, 600, and 2,000 μl l⁻¹). In ventilated systems with 20 g l⁻¹ of sucrose, sucrose absorption was less than under non-ventilation. The lowest rate of sucrose absorption was recorded when the explants were cultured on medium supplemented with 20 g l⁻¹ of sucrose and flushed with 600 μl l⁻¹ CO₂. Absorption of NO₃ ⁻, PO₄ ³⁻, and Mg²⁺ were high (maximum) at the end of the culture period (40 d) in explants flushed with 600 μl l⁻¹ CO₂ that have been cultured 20 d in the presence of sucrose and then transferred to a sucrose-free medium. These autotrophic conditions promoted maximum plant growth in terms of both fresh and dry mass as well as the length and number of shoots and leaves. The study shows that to maintain an optimum regime of mineral nutrition for prolonged culture of kiwi in vitro, an increased amount of these three ions should be supplemented in Murashige and Skoog's medium.

The design of plant tissue culture media remains a complicated task due to the interactions of many factors. The use of computer-based tools is still very scarce, although they have demonstrated great advantages when used in large dataset analysis. In this study, design of experiments (DOE) and three machine learning (ML) algorithms, artificial neural networks (ANNs), fuzzy logic, and genetic algorithms (GA), were combined to decipher the key minerals and predict the optimal combination of salts for hardy kiwi (Actinidia arguta) in vitro micropropagation. A five-factor experimental design of 33 salt treatments was defined using DOE. Later, the effect of the ionic variations generated by these five factors on three morpho-physiological growth responses – shoot number (SN), shoot length (SL), and leaves area (LA) – and on three quality responses - shoots quality (SQ), basal callus (BC), and hyperhydricity (H) – were modeled and analyzed simultaneously. Neurofuzzy logic models demonstrated that just 11 ions (five macronutrients (N, K, P, Mg, and S) and six micronutrients (Cl, Fe, B, Mo, Na, and I)) out of the 18 tested explained the results obtained. The rules “IF – THEN” allow for easy deduction of the concentration range of each ion that causes a positive effect on growth responses and guarantees healthy shoots. Secondly, using a combination of ANNs-GA, a new optimized medium was designed and the desired values for each response parameter were accurately predicted. Finally, the experimental validation of the model showed that the optimized medium significantly promotes SQ and reduces BC and H compared to standard media generally used in plant tissue culture. This study demonstrated the suitability of computer-based tools for improving plant in vitro micropropagation: (i) DOE to design more efficient experiments, saving time and cost; (ii) ANNs combined with fuzzy logic to understand the cause-effect of several factors on the response parameters; and (iii) ANNs-GA to predict new mineral media formulation, which improve growth response, avoiding morpho-physiological abnormalities. The lack of predictability on some response parameters can be due to other key media components, such as vitamins, PGRs, or organic compounds, particularly glycine, which could modulate the effect of the ions and needs further research for confirmation.

Kiwifruit has high economic value but is susceptible to fungal infection after harvest. Botrytis cinerea (B. cinerea) is one of these fungal pathogens that cause huge economic losses and potential food safety problems. Auxin is a vital plant growth regulator that has been reported to play a role in plant defense. In this study, postharvest kiwifruit was treated with different concentrations of indole-3-acetic acid (IAA), after which the average incidence rate and lesion area were analyzed to determine the appropriate concentration of IAA for disease resistance. Defense enzymes, such as superoxide dismutase (SOD), peroxidase (POD), and catalase (CAT) were detected. Ultra-performance liquid chromatography-tandem mass spectrometry (UHPLC-MS/MS)-based widely targeted metabolomic analysis was used to investigate the mechanism of kiwifruit active compounds during IAA treatment and B. cinerea infection. Exogenous IAA treatment (especially at 50 μg/ mL) enhanced the resistance of kiwifruit to B. cinerea, resulting in reduced disease incidence and lesion area, and showed higher pathogen resistance-related defense enzyme activity in response to B. cinerea infection. Further metabolomic analysis revealed 776 metabolites in kiwifruit after IAA treatment, among which 51 metabolites in IAA_24h (24 h after IAA treatment) vs. CK (sterilized ddH₂O treatment) fruit, 55 metabolites in IAA_72h (72 h after IAA treatment) vs. CK, and 67 metabolites in IAA_24h vs. IAA_72h were found to be significantly different. KEGG analysis showed that the resistance induced in kiwifruit by IAA treatment was closely related to the activation of phenylpropanoids, including flavonoids and phenols, terpenoids, carbohydrate metabolism, and hormone signaling pathways. These results might reveal the mechanism of IAA-induced resistance in kiwifruit and provide a new theoretical basis for the safe and efficient control of postharvest diseases in kiwifruit.

Kiwifruit (Actinidia spp., Family Actinidiaceae) is a recently domesticated crop with highly endangered genetic resources in field genebanks and in the centre of diversity. Improved genotypes of several species in the genus have been commercialised and several other species are used in breeding programmes. Cryopreservation is considered a safe and cost-effective option for ex-situ conservation of clonal crops. In the current research we tested if the currently available method of droplet vitrification (DV) cryopreservation could be simplified whilst improving plant regeneration. Plant regeneration in the nine accessions belonging to A. chinensis var. chinensis, and A. chinensis var. deliciosa, A. arguta, A. macrosperma and A. polygama after cryopreservation ranged from 59 to 88% with the improved method where cold acclimation and antioxidant treatment steps were eliminated while sucrose pretreatment of shoot tips has been reduced to two steps in two days. Use of smaller (0.5–1 mm compared to 2 mm) in vitro shoot tips from younger (two weeks after subculture), fast-growing shoots and the use of liquid sucrose for shoot tip pretreatment are considered to be the reasons for this improved response. We also introduced the use of sodium dichloroisocyanurate as an alternative to household bleach as a sterilant for kiwifruit tissue culture establishment. The improved DV protocol is being used to cryopreserve valuable kiwifruit genetic resources with greater efficiency.

A highly efficient in vitro micropropagation protocol, using newly emerged sprouts coming from greenhouse-grown plants, was developed to produce Actinidia melanandra Franch. and Actinidia rubricaulis Dunn. This is the first report of in vitro culture of A. rubricaulis Dunn. Axenic culture was possible using one- or two-node explants or terminal buds, surface-sterilised with commercial bleach tablets. Nearly 90% success rate in establishment was observed. The best axillary shoot proliferation and maximum adventitious shoots elongation were achieved on Quoirin-Lepoivre medium supplemented with 1.5 mg L⁻¹ 6-benzyladenine and 30 g L⁻¹ sucrose. Although used as an inert support, agar brand has a significant effect. Kobe agar at 8 g L⁻¹ gave the best response. 100% of in vitro rooting was observed. Roots length and their quality were highly improved by the use of vermiculite in transfer medium. Over 99% of rooted plants survived after acclimatisation.

Angular, necrotic leaf spot, longitudinal cracks along the petiole, oozing and wilting of branches were observed during summer 2008 on Actinidia chinensis (yellow kiwifruit) cultivar Hort16A, cultivated in different orchards located the province of Latina (central Italy). Symptoms closely resembled those incited by Pseudomonas syringae pv. actinidiae on kiwifruit A. deliciosa. Isolates obtained from typical lesions were assessed by means of biochemical, pathogenicity and host range tests and compared with some Pseudomonas syringae pathovars by enterobacterial repetitive intergenic consensus (ERIC-PCR) analysis. The isolates belong to Pseudomonas LOPAT group Ia, incited the death of pot-cultivated A. chinensis cv. Hort 16A and A. deliciosa cv. Hayward plants in few days, but did not cause any symptoms to the other inoculated plant species. Upon ERIC-PCR analysis, all the isolates showed similarity with P. syringae pv. actinidiae NCPPB 3739, type-strain of the pathovar. This is the first report of this pathogen on A. chinensis in Italy and, as far as we currently know, in the world.

Мета. Оцінити сорти ‘МІП Ассоль’, ‘Балада Миронівська’, ‘Грація Миронівська’, ‘МІП Ювілейна’, ‘МІП Лада’, ‘МІП Дніпрянка’ та сорт-стандарт ‘Подолянка’ і перспективні селекційні лінії ‘Еритроспермум 55023’, ‘Лютесценс 22198’, ‘Лютесценс 37519’, ‘Лютесценс 60049’ і ‘Лютесценс 60107’ пшениці озимої миронівської селекції за показниками якості зерна. Методи. Дослідження проводили впродовж 2019–2021 рр. у селекційній сівозміні лабораторії селекції озимої пшениці Миронівського інституту пшениці імені В. М. Ремесла НААН України. Основні методи досліджень – лабораторний, польовий та аналітичний, доповнені вимірами, підрахунками і спостереженнями. Результати. За вмістом білка протягом першого строку сівби кращими були такі селекційні лінії: ‘Еритроспермум 55023’ (11,9%), ‘Лютесценс 55198’ (12,8%), ‘Лютесценс 37519’ (11,7%) та ‘Лютесценс 60107’ (10,7%). Упродовж другого строку сівби кращими сортами та селекційними лініями виявились: ‘Грація МИР’ (11,4%), ‘МІП Дніпрянка’ (12,3%), ‘Еритроспермум 55023’ (12,3%), ‘Лютесценс 55198’ (11,4%), ‘Лютесценс 37519’ (12,3%) та ‘Лютесценс 60049’ (12,8%). За показником склоподібності зерна протягом першого строку сівби можна виділити: ‘Балада МИР’ (86,7%), ‘МІП Лада’ (89,3%), ‘МІП Дніпрянка’ (87,3%), ‘Еритроспермум 55023’ (86,3%), ‘Лютесценс 55198’ (94,3%) та ‘Лютесценс 37519’ (91,0%). Впродовж другого строку сівби – ‘Балада МИР’ (86,7%), ‘Грація МИР’ (79,3%), ‘МІП Лада’ (85,0%), ‘МІП Дніпрянка’ (81,7%) і селекційні лінії ‘Лютесценс 55198’ (80,7%) та ‘Лютесценс 60049’ (81,3%). За вмістом сирої клейковини виокремлено сорт ‘Грація МИР’ (26,2%). У всіх досліджуваних селекційних ліній значення показника вмісту сирої клейковини варіювалося від 26,0 до 29,9%. Протягом другого строку сівби вищий відсоток вмісту сирої клейковини відмічено у сортів ‘Грація МИР’ (29,9%) та ‘МІП Дніпрянка’ (27,4%) і селекційних ліній ‘Еритроспермум 55023’ (28,4%), ‘Лютесценс 55198’ (27,4%), ‘Лютесценс 37519’ (27,1%) і ‘Лютесценс 60049’ (29,1%). Висновки. Впродовж трьох років спостережень погодні умови відрізнялися за кількістю опадів та сумою активних температур як у період вегетації, так і в період цвітіння – достигання, що суттєво вплинуло на результати аналізу якісних показників зерна сортів та перспективних ліній пшениці озимої. Проаналізувавши отримані результати, можна виділити сорти ‘Грація МИР’ і ‘МІП Дніпрянка’, а також селекційні лінії ‘ЕР 55023’, ‘ЛЮТ 55198’, ‘ЛЮТ 37519’ і ‘ЛЮТ 60049’, що перевищували сорт-стандарт ‘Подолянка’ та середнє значення по досліду за такими основними показниками, як вміст білка та клейковини, склоподібність і маса 1000 насінин

Climate change has been affecting agriculture activities, particularly, in the Andean Region, given its high level of exposure, sensitivity and low adaptive capacity. The adaptive response of Andean agriculture to a variation in water availability due to climate change was evaluated. For this, a hydro-economic model was developed that integrates two modules: hydrological modeling based on SWAT and an economic optimization model based on PMP. There is a high agricultural vulnerability to climate change, situation that could be reversed through the application of an agricultural policy based on the efficient use of water. | El cambio climático viene afectando de manera diferenciada a la agricultura, en particular, en la zona andina, dada su alta exposición, sensibilidad y baja capacidad adaptativa. Se evaluó la respuesta adaptativa de la agricultura andina frente a una variación de la disponibilidad hídrica debido al cambio climático en base al modelo hidro-económico que integra dos módulos: el modelamiento hidrológico en base al SWAT y un modelo económico de optimización en base al PMP. Se determinó una alta vulnerabilidad agrícola frente al cambio climático situación que podría revertirse al aplicar una política agraria en base al uso eficiente del agua.

[EN] Climate change has been affecting agriculture activities, particularly, in the Andean Region, given its high level of exposure, sensitivity and low adaptive capacity. The adaptive response of Andean agriculture to a variation in water availability due to climate change was evaluated. For this, a hydro-economic model was developed that integrates two modules: hydrological modeling based on SWAT and an economic optimization model based on PMP. There is a high agricultural vulnerability to climate change, situation that could be reversed through the application of an agricultural policy based on the efficient use of water. | [ES] El cambio climático viene afectando de manera diferenciada a la agricultura, en particular, en la zona andina, dada su alta exposición, sensibilidad y baja capacidad adaptativa. Se evaluó la respuesta adaptativa de la agricultura andina frente a una variación de la disponibilidad hídrica debido al cambio climático en base al modelo hidro-económico que integra dos módulos: el modelamiento hidrológico en base al SWAT y un modelo económico de optimización en base al PMP. Se determinó una alta vulnerabilidad agrícola frente al cambio climático situación que podría revertirse al aplicar una política agraria en base al uso eficiente del agua. | OJS | Crispin Cunya, M.; Ponce Oliva, RD.; Rendon Schneir, E.; Arias Montevechio, EE. (2023). Modelamiento hidro-económico de los efectos del cambio climático y política en la agricultura andina. Economía Agraria y Recursos Naturales - Agricultural and Resource Economics. 23(1):55-87. https://doi.org/10.7201/earn.2023.01.03 | 1 | Alexandra, J. (2017). “Risks, Uncertainty and Climate Confusion in the Murray–Darling Basin Reforms”. Water Economics and Policy, 3(3), 1650038. https://doi.org/10.1142/S2382624X16500387 | ANA. (2014). Inventario de lagunas y glaciares. Obtenido de: Autoridad Nacional del Agua (ANA): http://www.ana.gob.pe/sites/default/files/normatividad/files/inventario_de_lagunas_del_peru_parte1.pdf | Arjoon, D., Mohamed, Y., Goor, Q. & Tilmant, A. (2014). “Hydro-economic risk assessment in the eastern Nile Riverbasin”. Water Resources and Economics, 8, 16-31. https://doi.org/10.1016/j.wre.2014.10.004 | Arnold, J., Srinivasan, R., Muttiah, R. & Williams, J. (1998). “Large area hydrologic modeling and assessment part I: Model development”. Journal of the American Water Resources Association, 34(1), 73-89. https://doi.org/10.1111/j.1752-1688.1998.tb05961.x | Barrios, E. (2007). “Soil biota, ecosystem services and land productivity”. Ecological Economics, 64(2), 269-285. https://doi.org/10.1016/j.ecolecon.2007.03.004 | Bates, B., Kundzewicz, Z., Wu, S. & Palutikof, J. (2008). Climate Change and Water. Technical Paper of the Intergovernmental Panel on Climate Change. Ginebra, Suiza: Intergovernmental Panel on Climate Change (IPCC). | Bekchanov, M., Sood, A. & Jeuland, M. (2015). Review of Hydro-Economic Models to Address River Basin Management Problems: Structure, Applications and Research Gaps. Colombo, Sri Lanka: International Water Management Institute. | Bekchanov, M., Sood, A., Pinto, A. & Jeuland, M. (2017). “Systematic Review of Water-Economy Modeling Applications”. Water Resources Planning and Management, 143(8), 0401703. https://doi.org/10.1061/(ASCE)WR.1943-5452.0000793 | Blanco, M., Cortignani, R. & Severini, S. (2008). “Evaluating changes in cropping patterns due to the 2003 CAP reform. An ex-post analysis of different PMP approaches considering new activities”. Comunicación presentada al 107th EAAE Seminar Modelling of Agricultural and Rural Development Policies, Sevilla. | Blanco-Gutiérrez, I., Varela-Ortega, C. & Purkey, D. (2013). “Integrated assessment of policy interventions for promoting sustainable irrigation in semi-arid environments: A hydro-economic modeling approach”. Journal of Environmental Management, 128, 144-160. https://doi.org/10.1016/j.jenvman.2013.04.037 | Brouwer, R. & Hofkes, M. (2008). “Integrated hydro-economic modelling: Approaches, key issues and future research directions”. Ecological Economics, 66(1), 16-22. https://doi.org/10.1016/j.ecolecon.2008.02.009 | Buytaert, W., Cuesta-Camacho, F. & Tobón, C. (2011). “Potential impacts of climate change on the environmental services of humid tropical alpine regions”. Agriculture, Ecosystems and Environment, 20(1), 19-33. https://doi.org/10.1111/j.1466-8238.2010.00585.x | Cai, X. (2008). “Implementation of holistic water resources-economic optimization models for river basin management–reflective experiences”. Environmental Modelling & Software, 23(1), 2-18. https://doi.org/10.1016/j.envsoft.2007.03.005 | Cai, X., & Wang, D. (2006). “Calibrating holistic water resources-economic models”. Journal of Water Resources Planning and Management, 132(6), 414-423. https://doi.org/10.1061/(ASCE)0733-9496(2006)132:6(414) | Cai, X., McKinney, D. & Rosegrant, M. (2003). “Sustainability analysis for irrigation water management in the Aral Sea region”. Agricultural Systems, 76(3), 1043-1066. https://doi.org/10.1016/S0308-521X(02)00028-8 | CAN. (2008). Reconversión Productiva de la Agricultura. Obtenido de: Programa Seguridad Alimentaria y Desarrollo Regional. Secretaria General de la Comunidad Andina: http://www.comunidadandina.org/StaticFiles/20116616820libro_agricultura.pdf | Clay, N. & Zimmerer, K. (2020). “Who is resilient in Africa’s Green Revolution? Sustainable intensification and Climate Smart Agriculture in Rwanda”. Land Use Policy, 97, 104558. https://doi.org/10.1016/j.landusepol.2020.104558 | Condori, E. (2016). Evaluación Hidrogeológica de la Microcuenca Mariño – Apurimac. Obtenido de: Universidad Nacional del Altiplano: https://renati.sunedu.gob.pe/handle/sunedu/3225534 | Cunha, M., Zeferino, J., Simões, N. & Saldarriaga, J. (2016). “Optimal location and sizing of storage units in a drainage system”. Environmental Modelling & Software, 83, 155-166. https://doi.org/10.1016/j.envsoft.2016.05.015 | D´Agostino, D., Scardigno, A., Lamaddalena, N. & El Chami, D. (2014). “Sensitivity Analysis of Coupled Hydro-Economic Models: Quantifying Climate Change Uncertainty for Decision-Making”. Water Resources Management, 28, 4303-4318. https://doi.org/10.1007/s11269-014-0748-2 | de Haan, S. (2009). Potato Diversity at Height: Multiple Dimensions of Farmer driven In-situ Conservation in the Andes. Obtenido de: Wageningen University: https://edepot.wur.nl/2715 | de Haan, S., Núñez, J., Bonierbale, M. & Ghislain, M. (2010). “Multilevel Agrobiodiversity and Conservation of Andean Potatoes in Central Peru”. Mountain Research and Development, 30(3), 222-231. http://dx.doi.org/10.1659/MRD-JOURNAL-D-10-00020.1 | Dietze, V., Hagemann, N., Jürges, N., Bartke, S. & Fürst, C. (2019). “Farmers consideration of soil ecosystem services in agricultural management - A case study from Saxony, Germany”. Land Use Policy, 81, 813-824. https://doi.org/10.1016/j.landusepol.2018.11.003 | Dowlatabadi, H. (1995). “Integrated assessment models of climate change: An incomplete overview”. Energy Policy, 23(4-5), 289-296. https://doi.org/10.1016/0301-4215(95)90155-Z | Downing, T. (2012). “Views of the frontiers in climate change adaptation economics”. WIREs Climate Change, 3(2), 161-170. https://doi.org/10.1002/wcc.157 | Esteban, E. & Albiac, J. (2012). “El problema de la gestión sostenible de las aguas subterráneas: el caso de los acuíferos de La Mancha, España”. Hydrogeology Journal, 20, 851-863. https://doi.org/10.1007/s10040-012-0853-3 | Esteban, E. & Dinar, A. (2013). “Cooperative Management of Groundwater Resources in the Presence of Environmental Externalities”. Environmental and Resource Economics, 54, 443-469. https://doi.org/10.1007/s10640-012-9602-2 | Esteve, P., Varela-Ortega, C., Blanco-Gutiérrez, I. & Downing, T. (2015). “A hydro-economic model for the assessment of climate change impacts and adaptation in irrigated agriculture”. Ecological Economics, 120, 49-58. https://doi.org/10.1016/j.ecolecon.2015.09.017 | FAO. (2000). La gestión integrada de la diversidad biológica para la alimentación y agricultura en la FAO. Obtenido de: FAO - Biodiversidad para la agricultura: http://www.fao.org/3/i0112s/i0112s.pdf | Field, C., Barros, V., Dokken, D.J, Mach, K. & Mastrandrea, M. (2014). Climate change 2014: Impacts, adaptation, and vulnerability. Working Group II to the Fifth Assessment Report of the Intergovernmental Panel on Climate Change. Cambridge, Reino Unido: Cambridge University Press. | Freeze, R., Massmann, J., Smith, L., Sperling, T. & James, B. (1990). “Hydrogeological Decision Analysis: 1. A Framework”. Groundwater, 28(5), 738-766. https://doi.org/10.1111/j.1745-6584.1990.tb01989.x | Garibaldi, L., Gemmill-Herren, B., D’Annolfo, R., Graeub, B., Cunningham, S. & Breeze, T. (2017). “Farming Approaches for Greater Biodiversity, Livelihoods, and Food Security”. Trends in Ecology & Evolution, 31(1), 68-80. http://dx.doi.org/10.1016/j.tree.2016.10.001 | Ghadimi, S. & Ketabchi, H. (2019). “Possibility of cooperative management in groundwater resources using an evolutionary hydro-economic simulation optimization model”. Journal of Hydrology, 578, 124094. https://doi.org/10.1016/j.jhydrol.2019.124094 | Gonzáles, J. & Velasco, R. (2008). “Evaluation of the impact of climatic change on the economic value of land in agricultural systems in Chile”. Chilean Journal of Agricultural Research, 68(1), 56-68. http://dx.doi.org/10.4067/S0718-58392008000100006 | GORE. (2010). Caracterización ecológica económica de la microcuenca Mariño. Memoria Estudio Zonificación Económica Ecológica Mariño. Abancay, Perú: Gobierno Regional de Apurimac. | Gorelick, S. & Zheng, C. (2015). “Global change and the groundwater management challenge”. Water Resources Research, 51(5), 3031-3051. https://doi.org/10.1002/2014WR016825 | Graveline, N., Majone, B., Van Duinen, R. & Ansink, E. (2014). “Hydro-economic modeling of water scarcity under global change: An application to the Gállego river basin (Spain)”. Regional Environmental Change, 14, 119-132. https://doi.org/10.1007/s10113-013-0472-0 | Haghighatafshar, S., Yamanee-Nolin, M., Klinting, A., Roldin, M., Gustafssond, L.-G., Aspegren, H. & Jönsson, K. (2019). “Hydroeconomic optimization of mesoscale blue-green stormwater systems at the city level”. Journal of Hydrology, 578, 124125. https://doi.org/10.1016/j.jhydrol.2019.124125 | Harou, J. & Lund, J. (2008). “Ending groundwater overdraft in hydrologic-economic systems”. Hydrogeology Journal, 16, 1039-1055. https://doi.org/10.1007/s10040-008-0300-7 | Harou, J., Pulido-Velazquez, M., Rosenberg, D., Medellín-Azuara, J., Lund, J. & Howitt, R. (2009). “Hydro-economic models: Concepts, design, applications, and future prospects”. Journal of Hydrology, 375(3-4), 627-643. https://doi.org/10.1016/j.jhydrol.2009.06.037 | Heckelei, T. (2002). Calibration and estimation of programmingmodels for agricultural supply analysis. Obtenido de: University of Bonn: http://www.ilr.uni-bonn.de/agpo/staff/heckelei/heckelei_hab.pdf | Heckelei, T. & Britz, W. (2005). “Models based on positive mathematical programming: State of the art and further extensions”. Comunicación presentada en la 89th European Seminar of the EAAE, Parma. | Henry de Frahan, B. (2019). “Towards Econometric Mathematical Programming for Policy Analysis”. En Msangi, S. & MacEwan, D. (eds): Applied Methods for Agriculture and Natural Resource Management (pp. 11-36). Cham, Suiza: Springer Nature Switzerland. | Howitt, R. (1995). “Positive mathematical-programming”. American Journal of Agricultural Economics, 77(2), 329-342. https://doi.org/10.2307/1243543 | Howitt, R., MacEwan, D., Medellín-Azuara, J. & Lund, J. (2010). Economic modeling of agriculture and water in California using the statewide agricultural production model. Obtenido de: University of California: https://citeseerx.ist.psu.edu/document?repid=rep1&type=pdf&doi=58ab30a064c197c67845fb05b5371f8470598846 | Huang, J., Wang, W., Cui, X., Wang, D., Liu, W., Liu, X. & Wang, S. (2019). “Environmental risk-based hydroeconomic evaluation for alluvial aquifer management in arid river basin”. Science of the Total Environment, 711, 134655. https://doi.org/10.1016/j.scitotenv.2019.134655 | Hurd, B.H. (2015). “Concepts and methods for assessing economic impacts from climate change on water resources”. En Dinar, A. & Schwabe, K. (Eds.): Handbook of WaterEconomics (pp. 56-68). Cheltenham, Reino Unido: Edward Elgar Publishing. | INEI. (2018). IV Censo Nacional Agropecuario 2012. Obtenido de: Insituto Nacional de Estadística e Informática: http://censos.inei.gob.pe/cenagro/tabulados/ | IPCC. (2013). Climate change 2013: The physical science basis. Contribution of working group I to the fifth assessment report of the intergovernmental panel on climate change. Cambridge, Reino Unido, and New York, Estados Unidos: Cambridge University Press. | IPCC. (2014). Climate change 2014: impacts, adaptation, and vulnerability. Part A: global and sectoral aspects. Contribution ofworking group II to the fifth assessment report of the intergovernmental panel on climate change. Cambridge, Reino Unido, and New York, Estados Unidos: Cambridge University Press. | Jenkins, M., Lund, J., Howit, R., Draper, A., Msangi, S., Tanaka, S., Ritzema, R. & Marques, G. (2004). “Optimization of California’s Water Supply System: Results and Insights”. Journal of water resources planning and management, 130(4), 271-280. https://doi.org/10.1061/(ASCE)0733-9496(2004)130:4(271) | Jiang, Q. & Grafton, R. (2012). “Economic effects of climate change in the Murray–Darling Basin, Australia”. Agricultural Systems, 110, 10-16. https://doi.org/10.1016/j.agsy.2012.03.009 | Jonkman, S., Bočkarjova, M., Kok, M. & Bernardini, P. (2008). “Integrated hydrodynamic and economic modelling of flood damage in the Netherlands”. Ecological Economics, 66(1), 77-90. https://doi.org/10.1016/j.ecolecon.2007.12.022 | Joyce, B., Mehta, V., Purkey, D., Dale, L. & Hanemann, M. (2011). “Modifying agricultural water management to adapt to climate change in California`s Central valley”. Climatic Change, 109, 299-316. https://doi.org/10.1007/s10584-011-0335-y | Kahsay, T., Arjoon, D., Kuik, O., Brouwer, R., Tilmant, A. & der Zaag, P. (2019). “A hybrid partial and general equilibrium modeling approach to assess the hydro economic impacts of large dams – The case of the Grand Ethiopian Renaissance Dam in the Eastern Nile River basin”. Environmental Modelling & Software, 117, 76-88. https://doi.org/10.1016/j.envsoft.2019.03.007 | Knowling, M., White, J., McDonald, G., Kim, J.-H., Moore, C. & Hemmings, B. (2020). “Disentangling environmental and economic contributions to hydro economic model output uncertainty: An example in the context of land-use change impact assessment”. Environmental Modelling and Software, 127, 104653. https://doi.org/10.1016/j.envsoft.2020.104653 | McKinney, D., Cai, X., Rosegrant, M., Ringler, C. & Scott, C. (1999). Modeling water resources management at the basin level: Review and future directions. SWIM Paper No. 6. Obtenido de: International Water Management Institute (IWMI): http://www.iwmi.cgiar.org/Publications/SWIM_Papers/PDFs/SWIM06.PDF | Medellín-Azuara, J., Howitt, R., MacEwan, D. & Lund, J. (2011). “Economic impacts of climate-related changes to California agriculture”. Climatic Change,109, 387-405. https://doi.org/10.1007/s10584-011-0314-3 | Meinke, H., Howden, S., Struik, P., Nelson, R., Rodriguez, D. & Chapman, S. (2009). “Adaptation science for agriculture and natural resource management—urgency and theoretical basis”. Current Opinion in Environmental Sustainability, 1(1), 69-76. https://doi.org/10.1016/j.cosust.2009.07.007 | Mérel, P. & Howitt, R. (2014). “Theory and Application of Positive Mathematical Programming in Agriculture and the Environment”. The Annual Review of Resource Economics, 6, 451-470. https://doi.org/10.1146/annurev resource-100913-012447 | MINAGRI. (2015). Estrategia Nacional de Agricultura Familiar 2015-2021”. Obtenido de: Ministerio de Agricultura y Riego: https://www.agrorural.gob.pe/wp-content/uploads/2016/02/enaf.pdf | MINAM. (2016). Tercera Comunicación Nacional del Perú a la Convención Marco de las Naciones Unidas sobre el Cambio Climático. Obtenido de: Ministerio del Ambiente: https://sinia.minam.gob.pe/documentos/tercera-comunicacion-nacional-peru-convencion-marco-las-naciones | Momeni, M., Zakeri, Z., Esfandiari, M., Behzadian, K., Zahedi, S. & Razavi, V. (2019). “Comparative analysis of agricultural water pricing between Azarbaijan Provinces in Iran and the state of California in the US: A hydro-economic approach”. Agricultural Water Management, 223, 105724. https://doi.org/10.1016/j.agwat.2019.105724 | Moraetis, D., Al Kindi, S.S., Al Saadi, S.K., Al Shaibani, A.A.R.A., Pavlopoulos, K., Scharf, A., Mattern, F., Harrower, M.J. & Pracejus, B. (2020). “Terrace agriculture in a mountainous arid environment – A study of soil quality and regolith provenance: Jabal Akhdar (Oman)”. Geoderma, Volume 363, 114152. https://doi.org/10.1016/j.geoderma.2019.114152 | Moriondo, M., Bindi, M., Zbigniew, W., Kundzewicz, S. M., Chorynski, A., Matczak, P., Radziejewski, M., McEvoy, D. & Wreford, A. (2010). “Impact and adaptation opportunities for European agriculture in response to climatic change and variability”. Mitigation Adaptation Straetegie Global Change, 15, 657-679. https://doi.org/10.1007/s11027-010-9219-0 | NRC. (1989). The Lost Crops of the Incas: Little-known Plants of the Andes with Promise for Worldwide Cultivation. Washington D.C, Estados Unidos: National Academy Press. | Ossa-Moreno, J., McIntyre, N., Ali, S., Smart, J. & Rivera, D. (2018). “The Hydro-economics of Mining”. Ecological Economics, 145, 368-379. https://doi.org/10.1016/j.ecolecon.2017.11.010 | ONU. (2019). Objetivos de Desarrollo Sostenible”. Obtenido de: Organización de Naciones Unidas: https://www.un.org/sustainabledevelopment/es/objetivos-de-desarrollo-sostenible/ | Papagiannis, F., Gazzola, P., Burak, O. & Pokutsa, I. (2018). “Overhauls in water supply systems in Ukraine: A hydro-economic model of socially responsible planning and cost management”. Journal of Cleaner Production, 183, 358-369. https://doi.org/10.1016/j.jclepro.2018.02.156 | Peña-Haro, S., Pulido-Velazquez, M. & Sahuquillo, A. (2009). “A hydro-economic modelling framework for optimal management of groundwater nitrate pollution from agriculture”. Journal of Hydrology, 373(1-2), 193-203. https://doi.org/10.1016/j.jhydrol.2009.04.024 | Ponce, R., Blanco, M. & Giupponi, C. (2014). “The economic impacts of climate change on the chilean agricultural sector: A non-linear agricultural supply model”. Chilean Journal of Agricultural Research, 74(4), 404-412. http://dx.doi.org/10.4067/S0718-58392014000400005 | Ponce, R., Blanco, M. & Giupponi, C. (2015). “Welfare Effects of Water Variability in Agriculture. Insights from a Multimarket Model”. Water, 7(6), 2908-2923. https://doi.org/10.3390/w7062908 | Ponce, R., Fernández, F., Stehr, A., Váquez-Lavín, F. & Godoy-Faúnez, A. (2017). “Distributional impacts of climate change on basin communities: An integrated modeling approach”. Regional Environmental Change, 17, 1811-1821. https://doi.org/10.1007/s10113-017-1152-2 | ProDesarrollo. (2012). Proyecto de Gestion Integral de la Microcuenca Mariño Abancay - Anexo 1 Estudio Hidrológico. Estudio Definitivo de los Sistemas de Riego, U.E. Obtenido de: Pro Desarrollo Apurimac: https://es.scribd.com/document/412895324/Anexo-1-Estudio-Hidrologico# | Pulido-Velázquez, M., Andreu, J., Sahuquillo, A. & Pulido-Velázquez, D. (2008). “Hydroeconomic river basin modelling: The application of a holistic surface groundwater model to assess opportunity costs of water use in Spain”. Ecological Economics, 66(1), 51-65. https://doi.org/10.1016/j.ecolecon.2007.12.016 | Ringler, C., Von Braun, J. & Rosegrant, M. (2004). “Water policy analysis for the Mekong River Basin”. Water International, 29(1), 30-42. https://doi.org/10.1080/02508060408691746 | Rochdane, S., Reichert, B., Messouli, M., Babqiqi, A. & Khebiza, M. (2012). “Climate change impacts on water supply and demand in RherayaWatershed (Morocco), with potential adaptation strategies”. Water, 4(1), 28-44. https://doi.org/10.3390/w4010028 | Roco, L., Engler, A., Bravo-Ureta, B. & Jara-Rojas, R. (2015). “Farmers’ perception of climate change in mediterranean Chile”. Regional Environmental Change, 15, 867-879. https://doi.org/10.1007/s10113-014-0669-x | Rolando, J., Turin, C., Ramírez, D., Mares, V., Monerris, J. & Quiroz, R. (2017). “Key ecosystem services and ecological intensification of agriculture in the tropical high-Andean Puna as affected by land-use and climate changes”. Agriculture, Ecosystems and Environment, 236, 221-233. https://doi.org/10.1016/j.agee.2016.12.010 | Rose, D., Sutherland, W., Barnes, A., Borthwick, F., Ffoulkes, C., Hall, C., Moorby, J., Nicholas-Davis, P., Twining, S. & Dicks, L. (2019). “Integrated farm management for sustainable agriculture: Lessons for knowledge exchange and policy”. Land Use Policy, 81, 834-842. https://doi.org/10.1016/j.landusepol.2018.11.001 | Spooner, D., McLean, K., Ramsay, G., Waugh, R. & Bryan, G. (2005). “A single domestication for potato based on multilocus amplified fragment length polymorphism genotyping”. Proceedings of the National Academy of Sciences, 102(41), 14694-14699. https://doi.org/10.1073/pnas.0507400102 | Spooner, D., Nuñez, J., Trujillo, G., Herrera, M., Guzmán, F. & Ghislain, M. (2007). “Extensive simple sequence repeat genotyping of potato landraces supports a major reevaluation of their gene pool structure and classification”. Proceedings of the National Academy of Sciences, 104(49), 19398-19403. https://doi.org/10.1073/pnas.0709796104 | Tahbaz, M. (2016). “Environmental Challenges in Today’s Iran”. Iranian Studies, 49(6), 943-961. https://doi.org/10.1080/00210862.2016.1241624 | Tang, J., Han, Z., Zhong, S., Ci, E. & Wei, C. (2019). “Changes in the profile characteristics of cultivated soils obtained from reconstructed farming plots undergoing agricultural intensification in a hilly mountainous region in southwest China with regard to anthropogenic pedogenesis”. Catena, 180, 132-145. https://doi.org/10.1016/j.catena.2019.04.020 | Tarolli, P. & Straffelini, E. (2020). “Agriculture in Hilly and Mountainous Landscapes: Threats, Monitoring and Sustainable Management”. Geography and Sustainability, 1(1), 70-76. https://doi.org/10.1016/j.geosus.2020.03.003 | Torres, M., Maneta, M., Howitt, R., Vosti, S., Wallender, W., Bassoi, L. & Rodrigues, L. (2012). “Economic impacts of regional water scarcity in the São Francisco River Basin, Brazil: An application of a linked hydro-economic model”. Environment and Development Economics, 17(2), 227-248. https://doi.org/10.1017/S1355770X11000362 | Tsur, Y., Roe, T., Dinar, A. & Doukkali, M. (2004). Pricing Irrigation Water: Principles and Cases from Developing Countries. Washington D.C., Estados Unidos: Resources for the Future. | Van Vuuren, D., Edmonds, J., Kainuma, M., Riahi, K., Thomson, A., Hibbard, K., Hurt, G., Kram, T., Krey, V., Lamarque, J.-F., Masui, T., Meinshausen, M., Nakicenovic, N., Smith, S. & Rose, S. (2011). “The representative concentration pathways: An overview”. Climatic Change, 109, 5. https://doi.org/10.1007/s10584-011-0148-z | Varela-Ortega, C. (2007). “Policy-driven determinants of irrigation development and environmental sustainability: A case study in Spain”. En Molle, F. & Berkoff, J. (Eds.): Irrigation water pricing policy in context: exploring the gap between theory and practice (pp. 328-346). Oxfordshire, Reino Unido, Cambridge, Estados Unidos: CAB International. | Varela-Ortega, C., Blanco-Gutiérrez, I., Esteve, P., Bharwani, S., Fronzek, S. & Downing, T. (2014). “How can irrigated agriculture adapt to climate change? Insights from the Guadiana Basin in Spain”. Regional Environmental Change, 16, 59-70. https://doi.org/10.1007/s10113-014-0720-y | Varela‐Ortega, C., Blanco‐Gutiérrez, I., Swartz, H. & Downing, T. (2011). “Balancing groundwater conservation and rural livelihoods under water and climate uncertainties: A hydro-economic modeling framework”. Global Environmental Change, 21(2), 604-619. https://doi.org/10.1016/j.gloenvcha.2010.12.001 | Vavilov, N. (1992). Origin and Geography of Cultivated Plants.Cambridge, Reino Unido: Cambridge University Press. | Ventrela, D., Charfeddine , M., Moriondo, M., Rinaldi, M. & Bindi, M. (2012). “Agronomic adaptation strategies under climate change for winter durum wheat and tomato in southern Italy: Irrigation and nitrogen fertilization”. Regional Environmental Change, 12, 407-419. https://doi.org/10.1007/s10113-011-0256-3 | Volk, M., Hirschfeld, J., Dehnardt, A., Schmidt, G., Bohn, C., Liersch, S. & Gassman, P. (2008). “Integrated ecological-economic modelling of water pollution abatement management options in the Upper Ems river basin”. Ecological Economics, 66(1), 66-76. https://doi.org/10.1016/j.ecolecon.2008.01.016 | Weyant, J. (1985). “General economic equilibrium as a unifying concept in energy-economic modeling”. Management Science, 31(5), 548-563. https://www.jstor.org/stable/2631775 | Wheeler, T. & Von Braun, J. (2013). “Climate change impacts on global food security”. Science, 341(6145), 508-513. https://doi.org/10.1126/science.1239402 | Young, R. (2005). Determining the economic value of water: Concepts and methods. Washington D.C., Estados Unidos: Resources for the Future. | Zischg, J., Zeisl, P., Winkler, D., Rauch, W. & Sitzenfrei, R. (2018). “On the sensitivity of geospatial low impact development locations to the centralized sewer network”. Water Science & Technology, 77(7), 1851-1860. https://doi.org/10.2166/wst.2018.060 | Los autores agradecen al Convenio de Subvención N.° 200-2015-FONDECYT, que en su cláusula tercera otorga a favor de la Universidad Nacional Agraria La Molina una subvención para el desarrollo del Doctorado de Economía de los Recursos Naturales y desarrollo sustentable | 87 | 55 | 23

Climate change could potentially interrupt progress toward a world without hunger. A robust and coherent global pattern is discernible of the impacts of climate change on crop productivity that could have consequences for food availability. The stability of whole food systems may be at risk under climate change because of short-term variability in supply. However, the potential impact is less clear at regional scales, but it is likely that climate variability and change will exacerbate food insecurity in areas currently vulnerable to hunger and undernutrition. Likewise, it can be anticipated that food access and utilization will be affected indirectly via collateral effects on household and individual incomes, and food utilization could be impaired by loss of access to drinking water and damage to health. The evidence supports the need for considerable investment in adaptation and mitigation actions toward a “climate-smart food system” that is more resilient to climate change influences on food security.

Purpose. To evaluate the varieties: ‘MIP Assol’, ‘Balada Myronivska’, ‘Hratsiia Myronivska’, ‘MIP Yuvileina’, ‘MIP Lada’, ‘MIP Dniprianka’ and the standard variety ‘Podolianka’ and promising breeding lines: ‘Erythrospermum 55023’, ‘Lutescens 22198’, ‘Lutescens 37519’, ‘Lutescens 60049’, ‘Lutescens 60107’ winter wheat of the Mironovka`s breeding according to grain quality indicators.Methods. The research was conducted during the 2019–2021 in the breeding crop rotation of the winter wheat breeding laboratory of the V. M. Remeslo Myronivka Institute of Wheat, NAАS of Ukraine. The main method of research was laboratory and field, supplemented by analytical studies, measurements, calculations and observations.Results. The following breeding lines were the best in terms of protein content during the first sowing period: ‘Erythrospermum 55023’ (11.9%), ‘Lutescens 55198’ (12.8%), ‘Lutescens 37519’ (11.7%) and ‘Lutescens 60107’ (10.7%). During the second sowing period, the best varieties and breeding lines turned out to be ‘Hratsiia Myronivska’ (11.4%), ‘MIP Dniprianka’ (12.3%), ‘Erythrospermum 55023’ (12.3 %), ‘Lutescens 55198’ (11.4%), ‘Lutescens 37519’ (12.3%) and ‘Lutescens 60049’ (12.8%). According to the grain vitrification index during the first sowing period, the following can be distinguished: ‘Balada Myronivska’ (86.7%), ‘MIP Lada’ (89.3%), ‘MIP Dniprianka’ (87.3%), ‘Erythrospermum 55023’ (86.3 %), ‘Lutescens 55198’ (94.3 %) and ‘Lutescens 37519’ (91.0 %). During the second sowing period, these were ‘Balada Myronivska’ (86.7%), ‘Hratsiia Myronivska’ (79.3%), ‘MIP Lada’ (85.0%), ‘MIP Dniprianka’ (81.7%) and breeding lines ‘Lutescens 55198’ (80.7%) and ‘Lutescens 60049’ (81.3%). According to the content of raw gluten, the variety ‘Hratsiia Myronivska’ (26.2%) was selected. For all studied breeding lines, the value of the crude gluten content indicator varied from 26.0% to 29.9%. Du­ring the second sowing period, a higher percentage of raw gluten content was noted in the varieties ‘Hratsiia Myronivska’ (29.9%) and ‘MIP Dniprianka’ (27.4%) and selection lines – ‘Erythrospermum 55023’ (28.4%), ‘Lutescens 55198’ (27.4%), ‘Lutescens 37519’ (27.1%) and ‘Lutescens 60049’ (29.1%).Conclusions. During the three years of observations, the weather conditions differed in the amount of precipitation and the sum of active temperatures both during the growing season and during the period of flowering and maturation, which significantly affected the results of the analysis of grain quality indicators of winter wheat varieties and promising lines. Having analyzed the obtained results, it is possible to single out the varieties ‘Hratsiia Myronivska’ and ‘MIP Dniprianka’, as well as the breeding lines: ‘Erythrospermum 55023’, ‘Lutescens 55198’, ‘Lutescens 37519’ and ‘Lutescens 60049’, which exceeded the standard variety ‘Podolianka’ and the average experimental values for such basic indicators as protein content, gluten content, vitreousness and 1000-seed weight. | Мета. Оцінити сорти ‘МІП Ассоль’, ‘Балада Миронівська’, ‘Грація Миронівська’, ‘МІП Ювілейна’, ‘МІП Лада’, ‘МІП Дніпрянка’ та сорт-стандарт ‘Подолянка’ і перспективні селекційні лінії ‘Еритроспермум 55023’, ‘Лютесценс 22198’, ‘Лютесценс 37519’, ‘Лютесценс 60049’ і ‘Лютесценс 60107’ пшениці озимої миронівської селекції за показниками якості зерна.Методи. Дослідження проводили впродовж 2019–2021 рр. у селекційній сівозміні лабораторії селекції озимої пшениці Миронівського інституту пшениці імені В. М. Ремесла НААН України. Основні методи досліджень – лабораторний, польовий та аналітичний, доповнені вимірами, підрахунками і спостереженнями.Результати. За вмістом білка протягом першого строку сівби кращими були такі селекційні лінії: ‘Еритроспермум 55023’ (11,9%), ‘Лютесценс 55198’ (12,8%), ‘Лютесценс 37519’ (11,7%) та ‘Лютесценс 60107’ (10,7%). Упродовж другого строку сівби кращими сортами та селекційними лініями виявились: ‘Грація МИР’ (11,4%), ‘МІП Дніпрянка’ (12,3%), ‘Еритроспермум 55023’ (12,3%), ‘Лютесценс 55198’ (11,4%), ‘Лютесценс 37519’ (12,3%) та ‘Лютесценс 60049’ (12,8%). За показником склоподібності зерна протягом першого строку сівби можна виділити: ‘Балада МИР’ (86,7%), ‘МІП Лада’ (89,3%), ‘МІП Дніпрянка’ (87,3%), ‘Еритроспермум 55023’ (86,3%), ‘Лютесценс 55198’ (94,3%) та ‘Лютесценс 37519’ (91,0%). Впродовж другого строку сівби – ‘Балада МИР’ (86,7%), ‘Грація МИР’ (79,3%), ‘МІП Лада’ (85,0%), ‘МІП Дніпрянка’ (81,7%) і селекційні лінії ‘Лютесценс 55198’ (80,7%) та ‘Лютесценс 60049’ (81,3%). За вмістом сирої клейковини виокремлено сорт ‘Грація МИР’ (26,2%). У всіх досліджуваних селекційних ліній значення показника вмісту сирої клейковини варіювалося від 26,0 до 29,9%. Протягом другого строку сівби вищий відсоток вмісту сирої клейковини відмічено у сортів ‘Грація МИР’ (29,9%) та ‘МІП Дніпрянка’ (27,4%) і селекційних ліній ‘Еритроспермум 55023’ (28,4%), ‘Лютесценс 55198’ (27,4%), ‘Лютесценс 37519’ (27,1%) і ‘Лютесценс 60049’ (29,1%).Висновки. Впродовж трьох років спостережень погодні умови відрізнялися за кількістю опадів та сумою активних температур як у період вегетації, так і в період цвітіння – достигання, що суттєво вплинуло на результати аналізу якісних показників зерна сортів та перспективних ліній пшениці озимої. Проаналізувавши отримані результати, можна виділити сорти ‘Грація МИР’ і ‘МІП Дніпрянка’, а також селекційні лінії ‘ЕР 55023’, ‘ЛЮТ 55198’, ‘ЛЮТ 37519’ і ‘ЛЮТ 60049’, що перевищували сорт-стандарт ‘Подолянка’ та середнє значення по досліду за такими основними показниками, як вміст білка та клейковини, склоподібність і маса 1000 насінин

El cambio climático viene afectando de manera diferenciada a la agricultura, en particular, en la zona andina, dada su alta exposición, sensibilidad y baja capacidad adaptativa. Se evaluó la respuesta adaptativa de la agricultura andina frente a una variación de la disponibilidad hídrica debido al cambio climático en base al modelo hidro-económico que integra dos módulos: el modelamiento hidrológico en base al SWAT y un modelo económico de optimización en base al PMP. Se determinó una alta vulnerabilidad agrícola frente al cambio climático situación que podría revertirse al aplicar una política agraria en base al uso eficiente del agua.