Мета. Поліпшення генофонду культурної форми баклажана (Solanum melongena L.) завдяки міжвидовій гібридизації з видом Solanum aethiopicum L. та гаметній селекції; аналіз ліній міжвидового походження за комплексом кількісних цінних ознак, які визначають структуру врожайності. Методи. Дослідження з комплексного оцінювання ліній баклажана міжвидового походження здійснювали протягом 2021–2023 рр. в умовах захищеного ґрунту на експериментальній базі Інституту овочівництва і баштанництва НААН. Проведено фенологічні спостереження та біометричні вимірювання рослин чотирьох ліній. Стабільність прояву семи кількісних ознак за роками досліджень визначали методами варіаційної статистики (розрахунок середнього квадратичного відхилення (σ), коефіцієнта варіації (V), парної лінійної кореляції Пірсона (rp)). Результати. За результатами аналізу визначено лінії баклажана міжвидового походження, що переважали сорт-стандарт ‘Алмаз’ за рівнем і стабільністю прояву кількісних ознак. Так, F6(Павлотас-20 / с. ‘Алмаз’)I1 та ВС1[F5(Павлотас-20 / с. ‘Алмаз’)]I1 статистично достовірно перевищували сорт-стандарт за шириною плоду (на 16,48 і 14,85% відповідно); водночас лінія ВС2[F5(Павлотас-20 / с. ‘Алмаз’)]I1 переважала його за продуктивністю (на 18,11%). За даними кореляційного аналізу, ознака «продуктивність однієї рослини» мала сильний позитивний зв'язок з ознакою «кількість плодів на одній рослині» (rp = 0,75) та сильний негативний із «середньою шириною плоду» (rp = -0,70) та «тривалістю періоду від масових сходів до технічної стиглості плодів» (rp = -0,72). Виділено лінію ВС2[F5(Павлотас-20 / с. ‘Алмаз’)]I1, в якої період від масових сходів до технічної стиглості плодів тривав на чотири доби менше, як порівняти із сортом-стандартом. Висновки. За комплексом кількісних ознак виділено лінію ВС2[F5(Павлотас-20 / с. ‘Алмаз’)]I1, яка проходила додатковий етап гаметофітного добору, завдяки чому мала високий адаптивний потенціал до умов вирощування.

Мета. Поліпшення генофонду культурної форми баклажана (Solanum melongena L.) завдяки міжвидовій гібридизації з видом Solanum aethiopicum L. та гаметній селекції; аналіз ліній міжвидового походження за комплексом кількісних цінних ознак, які визначають структуру врожайності. Методи. Дослідження з комплексного оцінювання ліній баклажана міжвидового походження здійснювали протягом 2021–2023 рр. в умовах захищеного ґрунту на експериментальній базі Інституту овочівництва і баштанництва НААН. Проведено фенологічні спостереження та біометричні вимірювання рослин чотирьох ліній. Стабільність прояву семи кількісних ознак за роками досліджень визначали методами варіаційної статистики (розрахунок середнього квадратичного відхилення (σ), коефіцієнта варіації (V), парної лінійної кореляції Пірсона (rp)). Результати. За результатами аналізу визначено лінії баклажана міжвидового походження, що переважали сорт-стандарт ‘Алмаз’ за рівнем і стабільністю прояву кількісних ознак. Так, F6(Павлотас-20 / с. ‘Алмаз’)I1 та ВС1[F5(Павлотас-20 / с. ‘Алмаз’)]I1 статистично достовірно перевищували сорт-стандарт за шириною плоду (на 16,48 і 14,85% відповідно); водночас лінія ВС2[F5(Павлотас-20 / с. ‘Алмаз’)]I1 переважала його за продуктивністю (на 18,11%). За даними кореляційного аналізу, ознака «продуктивність однієї рослини» мала сильний позитивний зв'язок з ознакою «кількість плодів на одній рослині» (rp = 0,75) та сильний негативний із «середньою шириною плоду» (rp = -0,70) та «тривалістю періоду від масових сходів до технічної стиглості плодів» (rp = -0,72). Виділено лінію ВС2[F5(Павлотас-20 / с. ‘Алмаз’)]I1, в якої період від масових сходів до технічної стиглості плодів тривав на чотири доби менше, як порівняти із сортом-стандартом. Висновки. За комплексом кількісних ознак виділено лінію ВС2[F5(Павлотас-20 / с. ‘Алмаз’)]I1, яка проходила додатковий етап гаметофітного добору, завдяки чому мала високий адаптивний потенціал до умов вирощування. | Purpose. Improvement of the gene pool of the cultivated form of eggplant (Solanum melongena L.) through interspecific hybridisation with Solanum aethiopicum L. and gametic breeding; analysis of the interspecific lines for a set of valuable quantitative traits determining the yield structure. Methods. Studies for the comprehensive evaluation of eggplant lines of interspecific origin were carried out during 2021-2023 in protected soil conditions at the experimental base of the Institute for Vegetable and Melon Growing of the National Academy of Agrarian Sciences. Phenological observations and biometric measurements of plants of four lines were carried out. The stability of the manifestation of seven quantitative traits during the research years was determined by the methods of variation statistics (calculation of the mean square deviation (σ), coefficient of variation (V), Pearson's paired linear correlation (rp)). Results. The analysis identified eggplant lines of interspecific origin that were superior to the standard variety 'Almaz' in terms of the level and stability of quantitative traits. Thus, F6(Pavlotas-20/var. 'Almaz')I1 and ВС1[F5 (Pavlotas-20/var. 'Almaz')]I1 showed a statistically significant increase in fruit width (by 16.48% and 14.85%, respectively). Meanwhile, line BC2 [F5 (Pavlotas-20/var. 'Almaz')]I1 exhibited higher productivity (by 18.11%) compared to the standard variety. The correlation analysis shows that the trait “Productivity of one plant” has a strong positive relationship with the trait “Number of fruits per plant” (rp = 0.75) and a strong negative relationship with “Average fruit width” (rp = -0.70) and “Duration of the period from mass germination to technical fruit maturity” (rp = -0.72). The selected line BC2[F5(Pavlotas-20 / var. 'Almaz')]I1 exhibited a four-day shorter period from mass germination to technical fruit maturity compared to the standard variety. Conclusions. The line BC2[F5(Pavlotas-20 / var. ' Almaz ')]I1was isolated based on the complex of quantitative traits. It underwent an additional stage of gametophytic breeding, resulting in a high adaptive potential to growing conditions.

Мета. Установити стабільність насіннєвої продуктивності сортів сорго зернового (Sorghum bicolor L.). Методи. Дослідження, предметом яких були сорти сорго звичайного двокольорового зернового напряму використання (‘АРАБЕСК’, ‘АРКАН’, ‘ЕС ВІЛЛІ’ та ‘Степовий’), проводили впродовж 2018–2020 рр. у зоні Лісостепу на дослідних полях Полтавської, Вінницької та Черкаської філій Українського інституту експертизи сортів рослин (УІЕСР). Закладання дослідів, оцінювання матеріалу, фенологічні спостереження та біометричні вимірювання рослин, збирання врожаю виконували відповідно до «Методики проведення експертизи сортів рослин групи зернових, круп’яних та зернобобових на придатність до поширення в Україні». Показники якості насіння визначали згідно з «Методикою проведення кваліфікаційної експертизи сортів рослин на придатність до поширення в Україні. Методи визначення якості». Під час дослідження застосовували польовий, лабораторний, біохімічний і статистичний методи. Результати. Оптимальні умови Лісостепу забезпечили своєчасність настання фенологічних фаз росту та розвитку рослин і несуттєве варіювання тривалості періоду вегетації від 117 до 123 діб. Продуктивність сорго зернового оцінювали за кількісними показниками виходу насіння з однієї рослини та маси 1000 насінин. Висновки. За допомогою обчислення коефіцієнта Левіса КS.F, значення якого характеризують фенотипову стабільність сортів, встановлено, що сорти ‘ЕС ВІЛЛІ’ (1,00) та ‘Степовий’ (1,06) були досить стабільними на дослідному полі Полтавської філії УІЕСР. Умови Вінницької та Полтавської філій виявилися сприятливішими для формування якісного зерна сорго двокольорового та більшої маси 1000 насінин.

Мета. Установити стабільність насіннєвої продуктивності сортів сорго зернового (Sorghum bicolor L.). Методи. Дослідження, предметом яких були сорти сорго звичайного двокольорового зернового напряму використання (‘АРАБЕСК’, ‘АРКАН’, ‘ЕС ВІЛЛІ’ та ‘Степовий’), проводили впродовж 2018–2020 рр. у зоні Лісостепу на дослідних полях Полтавської, Вінницької та Черкаської філій Українського інституту експертизи сортів рослин (УІЕСР). Закладання дослідів, оцінювання матеріалу, фенологічні спостереження та біометричні вимірювання рослин, збирання врожаю виконували відповідно до «Методики проведення експертизи сортів рослин групи зернових, круп’яних та зернобобових на придатність до поширення в Україні». Показники якості насіння визначали згідно з «Методикою проведення кваліфікаційної експертизи сортів рослин на придатність до поширення в Україні. Методи визначення якості». Під час дослідження застосовували польовий, лабораторний, біохімічний і статистичний методи. Результати. Оптимальні умови Лісостепу забезпечили своєчасність настання фенологічних фаз росту та розвитку рослин і несуттєве варіювання тривалості періоду вегетації від 117 до 123 діб. Продуктивність сорго зернового оцінювали за кількісними показниками виходу насіння з однієї рослини та маси 1000 насінин. Висновки. За допомогою обчислення коефіцієнта Левіса КS.F, значення якого характеризують фенотипову стабільність сортів, встановлено, що сорти ‘ЕС ВІЛЛІ’ (1,00) та ‘Степовий’ (1,06) були досить стабільними на дослідному полі Полтавської філії УІЕСР. Умови Вінницької та Полтавської філій виявилися сприятливішими для формування якісного зерна сорго двокольорового та більшої маси 1000 насінин. | Purpose.  To determine the stability of seed producti­vity of sorghum (Sorghum bicolor L.) varieties. Methods. The research on common two­coloured grain sorghum varieties (‘Arabesk’, ‘Arkan’, ‘ES Villy’ and ‘Stepovyi’) was conducted in 2018–2020 in the Forest­Steppe zone on the experimental fields of the Poltava, Vinnytsia and Cherkasy branches of the Ukrainian Institute for Plant Variety Examination (UIPVE). In accordance with the «Methodology for the examination of plant varieties of the group of cereals, grains and legumes for their suitability for distribution in Ukraine», trials were set up, material evaluated, phenological observations and biometric measurements of plants made and harvested. Seed quality indicators were determined in accordance with the “Methodology for the qualification examination of plant varieties for their suitability for distribution in Ukraine. Methods of quality determination”. The study used field, laboratory, biochemical and statistical methods. Results. Optimal conditions of the Forest­Steppe ensured timely onset of phenological phases of plant growth and development and insignificant variation of vegetation period from 117 to 123 days. Productivity of sorghum was estimated by quantitative indicators of seed yield per plant and weight of 1000 seeds. Conclusions. The Levis coefficient CS.F was calculated to characterise the phenotypic stability of varie­ties. The results showed that ‘ES Villy’ (1.00) and ‘Stepovyi’ (1.06) were stable in the experimental field of the Poltava branch of UIPVE. The conditions of Vinnytsia and Poltava branches were more favourable for the formation of high quality bicoloured sorghum grain and larger weight of 1000 seeds.

Мета. Дослідити сучасний стан і структуру національних сортових рослинних ресурсів, проаналізувати динаміку їхнього формування, встановити нові виклики та загрози, що постають перед національними інтересами й продовольчою безпекою держави. Методи. У процесі досліджень використовували загальнонаукові методи, зокрема гіпотези, спостереження, пошуковий з елементами екстраполяції джерелознавчої бази даних; аналізу, порівняльного оцінювання та синтезу для формування висновків. Результати. Фізико­географічне розташування України в центрі Європи визначає ресурсний експортно­імпортний сегмент сортів та гібридів, який залежить від міжнародних тенденцій і трендів продовольчого ринку. Останнім часом наша держава втрачає передові позиції на ринку сортових ресурсів сільськогосподарських культур. Частка сортів українських заявників у Державному реєстрі сортів рослин, придатних для поширення в Україні, на початку третього кварталу 2024 року була меншою, ніж іноземних, і трохи перевищувала 44% (кукурудзи – 45,3%, соняшнику – 32,9%, овочів – 23,3%, ріпаку – 19,1%, буряків – 19,2%). Наразі збережено пріоритетність вітчизняної селекції для таких груп: зернові – 52,3%, кормові – 64,2%, лікарські – 88,7%. За прогнозами фахівців, найближчими роками три четверті вирощуваних у нашій державі сортів сільськогосподарських культур будуть мати іноземне походження. Ця ситуація спричиняє значне занепокоєння не лише через посилення імпортної залежності, але й реальну перспективу занепаду вітчизняної селекції та формування ризиків у сфері охорони прав на сорти рослин. Проаналізовано причини такого стану національних сортових ресурсів і тенденції розвитку галузі насінництва основних стратегічних видів з огляду на виробництво насіння як іноземної, так і вітчизняної селекції, частку якого на ринку встановлено під час досліджень. Визначено обсяги та основних виробників кондиційного насіння в Україні. Висновки. Проаналізовано стан сортових рослинних ресурсів, виявлено тенденції та основні проблеми, що виникають у процесі їхнього формування. Визначено головні напрями розвитку та імплементації до норм європейського вітчизняного законодавства у сфері охорони прав на сорти рослин і насінництва.

Мета. Визначити кореляційні зв’язки між урожайністю та показниками якості зерна сортів і селекційних ліній пшениці м’якої озимої. Методи. Дослідження проводили в умовах Миронівського інституту пшениці імені В. М. Ремесла НААН України (МІП) впродовж 2019/20–2021/22 рр. Оцінювали десять нових сортів і чотири селекційні лінії пшениці м’якої озимої миронівської селекції. Показники якості зерна визначали згідно із загальноприйнятими методами в лабораторії якості зерна МІП. Для встановлення кореляційних зв’язків розраховували коефіцієнти кореляції (r) Пірсона. Результати. Між урожайністю та показниками якості зерна пшениці м’якої озимої встановлено різні за напрямом та силою кореляційні зв’язки ( 0,32 < r < 0,61). Зокрема, в роки досліджень одержано вірогідні прямі коефіцієнти кореляції між урожайністю та показником маси 1000 зерен (r = 0,17–0,46). Також за певних гідротермічних умов вирощування виявлено вірогідну прямолінійну залежність (r = 0,13–0,61) урожайності від водопоглинальної здатності борошна, натури, склоподібності зерна, вмісту білка та клейковини. Виділено сорти й селекційні лінії пшениці м’якої озимої, які під час досліджень мали стабільно прямі кореляційні зв’язки між врожайністю та масою 1000 зерен, склоподібністю зерна, вмістом білка, вмістом клейковини, індексом еластичності тіста, силою борошна, пружністю тіста, водопоглинальною здатністю борошна. Висновки. Виокремлені сорти й селекційні лінії пшениці м’якої озимої можуть бути використані в селекційному процесі як джерела поєднання в одному генотипі високої врожайності та певних підвищених показників якості для створення конкурентоспроможних сортів. | Purpose. To determine the correlations between yield and grain quality indicators of varieties and breeding lines of winter bread wheat. Methods. The study was conducted under the conditions of the V. M. Remeslo Myronivka Institute of Wheat NAAS of Ukraine (MIW) during 2019/20–2021/22. Ten new varieties and four breeding lines of winter bread wheat of Myronivka breeding were evaluated. Grain quality indicators were determined in the grain quality laboratory of MIW according to conventional techniques. Pearson’s correlation coefficients (r) were calculated to establish correlations. Results. Correlations with different direction and strength were found between yield and quality indicators of winter bread wheat grain (–0.32 < r < 0.61). During the research years, reliable direct correlation coefficients were obtained between yield and the 1000 kernel weight indicator (r = 0.17–0.46). Also, a reliable linear dependence (r = 0.13–0.61) of yield with water absorption capacity of flour, test weight, grain vitreous, with protein and wet gluten content, but only under certain hydrothermal growing conditions. The varieties and breeding lines of winter bread wheat were identified which, during the years of research, showed stable direct correlations between yield and the indicators of 1000 kernel weight, grain vitreous, protein content, wet gluten content, sedimentation value, dough elasticity index, deformation energy, dough tenacity, water absorption capacity of flour. Conclusion. The selected varieties and breeding lines of winter bread wheat can be used in the breeding process as sources for combining high yield with certain improved quality indicators in one genotype to create competitive varieties.

Мета. Провести кластеризацію сортів сої, придатних для вирощування в різних агрокліматичних регіонах України, за ознакою врожайності та виявити вплив на їхні господарсько-цінні характеристики ґрунтово-кліматичних умов Степу, Лісостепу та Полісся з метою надання рекомендацій виробникам щодо добору сортименту для господарств. Методи. У процесі досліджень використовували лабораторний, розрахунковий і статистичний методи. Результати. Найвищий уміст олії отримано 2019 р. в степовій зоні у насінні таких сортів, як ‘ES COMPOSITOR’ (25,8%), ‘Чураївна’ (25,7%), ‘Atacama’ (25,7%) й ‘Acardia’ (25,3%); в поліській – ‘ES COMPOSITOR’ (24,7%) й ‘Acardia’ (24,2%). Найбільше «сирого протеїну» одержано у 2020 р. в Лісостепу, зокрема максимальними значеннями характеризувався сорт ‘ES BACHELOR’ – 45,3%. Незалежно від впливу факторів високі показники врожайності забезпечили ‘Atacama’ (2,4–3,4 т/га), ‘Acardia’ (2,5–3,2 т/га), ‘ES COMPOSITOR’ (2,4–3,5 т/га) та ‘ES CHANCELLOR’ (2,5–2,9 т/га); низькі – ‘Чураївна’ (2,3–2,7 т/га), ‘ES BACHELOR’ (2,2–2,7 т/га). Урожайність ‘Adessa’, ‘RGT SPHINXA’ (по 2,7–3,0 т/га) й ‘SOLENA’ (2,7–3,2 т/га) залежала від погодних умов року. В зоні Степу за показниками врожайності виділено три кластери: перший – сорти ‘Atacama’, ‘ES COMPOSITOR’ і ‘Чураївна’, другий – ‘Adessa’, ‘RGT SPHINXA’ й ‘ES BACHELOR’, третій – ‘Acardia’ та ‘ES CHANCELLOR’; у Лісостепу – чотири: перший – ‘Adessa’, ‘RGT SPHINXA’ й ‘ES CHANCELLOR’, другий – ‘Чураївна’ та ‘ES BACHELOR’, третій – ‘Acardia’ й ‘SOLENA’, четвертий – ‘Atacama’ та ‘ES COMPOSITOR’; на Поліссі – два кластери: перший – ‘RGT SPHINXA’, ‘ES COMPOSITOR’ та ‘ES CHANCELLOR’, другий – ‘Acardia’ й ‘Angelica’. Висновки. Для вирощування в одному господарстві необхідно обирати сорти, що за результатами аналізу опинилися в різних кластерах. А тих, які перебувають в одному, навпаки, уникати, адже вони приблизно однаково реагують на умови вирощування, тому й на дію несприятливих факторів середовища можуть зреагувати аналогічно. | Purpose. To carry out the clustering of soybean varie­ties suitable for growing in different agro-climatic regions of Ukraine, according to yield, and to identify the influence of the soil-climatic conditions of the Steppe, Forest-Steppe, and Polissia on their economically valuable characteristics in order to provide recommendations to producers regarding the selection of varieties for farms. Methods. The research involved laboratory, computational and statistical methods. Results. The highest oil content was obtained in 2019 in the Steppe zone in the seeds of such varieties as ‘ES COMPOSITOR’ (25.8%), ‘Churaivna’ (25.7%), ‘Atacama’ (25.7%) and ‘Acardia’ (25.3%); in Polish – ‘ES COMPOSITOR’ (24.7%) and ‘Acardia’ (24.2%). The most “crude protein” was obtained in 2020 in the Forest Steppe, in particular, the variety ‘ES BACHE­LOR’ was characterized by the maximum values – 45.3%. Regardless of the influence of the factors, high yield indicators provided ‘Atacama’ (2.4–3.4 t/ha), ‘Acardia’ (2.5–3.2 t/ha), ‘ES COMPOSITOR’ (2.4–3.5 t/ha) and ‘ES CHANCELLOR’ (2.5– 2.9 t/ha); low – ‘Churaivna’ (2.3–2.7 t/ha), ‘ES BACHELOR’ (2.2–2.7 t/ha). The yield of ‘Adessa’, ‘RGT SPHINXA’ (2.7– 3.0 t/ha each) and ‘SOLENA’ (2.7–3.2 t/ha) depended on the weather conditions of the year. In the Steppe zone, three clusters are distinguished by yield indicators: the first – the varieties ‘Atacama’, ‘ES COMPOSITOR’ and ‘Churaivna’, the se­cond – ‘Adessa’, ‘RGT SPHINXA’ and ‘ES BACHELOR’, the third – ‘Acardia’ and ‘ES CHANCELLOR’; in the Forest Steppe – four: the first – ‘Adessa’, ‘RGT SPHINXA’ and ‘ES CHANCELLOR’, the second – ‘Churaivna’ and ‘ES BACHELOR’, the third – ‘Acardia’ and ‘SOLENA’, the fourth – ‘Atacama’ and ‘ES COMPOSITOR’; in Polissia there are two clusters: the first – ‘RGT SPHINXA’, ‘ES COMPOSITOR’ and ‘ES CHANCELLOR’, the second – ‘Acardia’ and ‘Angelica’. Conclusions. For cultivation in a farm, it is necessary to select varieties that, according to the results of the analysis, were in different clusters. On the other hand, those that are in the same cluster should be avoided, because they react more or less the same to the conditions of cultivation and therefore may react similarly to the action of adverse environmental factors.

Мета. Провести кластеризацію сортів сої, придатних для вирощування в різних агрокліматичних регіонах України, за ознакою врожайності та виявити вплив на їхні господарсько-цінні характеристики ґрунтово-кліматичних умов Степу, Лісостепу та Полісся з метою надання рекомендацій виробникам щодо добору сортименту для господарств. Методи. У процесі досліджень використовували лабораторний, розрахунковий і статистичний методи. Результати. Найвищий уміст олії отримано 2019 р. в степовій зоні у насінні таких сортів, як ‘ES COMPOSITOR’ (25,8%), ‘Чураївна’ (25,7%), ‘Atacama’ (25,7%) й ‘Acardia’ (25,3%); в поліській – ‘ES COMPOSITOR’ (24,7%) й ‘Acardia’ (24,2%). Найбільше «сирого протеїну» одержано у 2020 р. в Лісостепу, зокрема максимальними значеннями характеризувався сорт ‘ES BACHELOR’ – 45,3%. Незалежно від впливу факторів високі показники врожайності забезпечили ‘Atacama’ (2,4–3,4 т/га), ‘Acardia’ (2,5–3,2 т/га), ‘ES COMPOSITOR’ (2,4–3,5 т/га) та ‘ES CHANCELLOR’ (2,5–2,9 т/га); низькі – ‘Чураївна’ (2,3–2,7 т/га), ‘ES BACHELOR’ (2,2–2,7 т/га). Урожайність ‘Adessa’, ‘RGT SPHINXA’ (по 2,7–3,0 т/га) й ‘SOLENA’ (2,7–3,2 т/га) залежала від погодних умов року. В зоні Степу за показниками врожайності виділено три кластери: перший – сорти ‘Atacama’, ‘ES COMPOSITOR’ і ‘Чураївна’, другий – ‘Adessa’, ‘RGT SPHINXA’ й ‘ES BACHELOR’, третій – ‘Acardia’ та ‘ES CHANCELLOR’; у Лісостепу – чотири: перший – ‘Adessa’, ‘RGT SPHINXA’ й ‘ES CHANCELLOR’, другий – ‘Чураївна’ та ‘ES BACHELOR’, третій – ‘Acardia’ й ‘SOLENA’, четвертий – ‘Atacama’ та ‘ES COMPOSITOR’; на Поліссі – два кластери: перший – ‘RGT SPHINXA’, ‘ES COMPOSITOR’ та ‘ES CHANCELLOR’, другий – ‘Acardia’ й ‘Angelica’. Висновки. Для вирощування в одному господарстві необхідно обирати сорти, що за результатами аналізу опинилися в різних кластерах. А тих, які перебувають в одному, навпаки, уникати, адже вони приблизно однаково реагують на умови вирощування, тому й на дію несприятливих факторів середовища можуть зреагувати аналогічно.

Мета. Комплексно оцінити морфологічні та господарсько-цінні характеристики сортів гречки їстівної (Fagopyrum esculentum Moench). Методи. Предмет досліджень – сорти гречки їстівної селекції Подільського державного аграрно-технічного університету. Аналіз їхніх кількісних, якісних і псевдоякісних ознак та господарсько-цінних характеристик здійснювали відповідно до «Методики проведення експертизи сортів рослин групи зернових, круп’яних та зернобобових на придатність до поширення в Україні» та «Методики проведення експертизи сортів гречки їстівної (Fagopyrum esculentum Moench) на відмінність, однорідність і стабільність. Методика проведення експертизи сортів рослин групи зернобобових та круп’яних на відмінність, однорідність і стабільність». Польові досліди закладали на дослідному полі Науково-дослідного центру «Поділля» Подільського державного університету впродовж 2021–2022 рр. Методи дослідження: польовий, лабораторний, статистичний та аналітичний. Для ідентифікації сортів рослин здійснювали морфологічний опис їхніх вегетативних і генеративних органів (метод візуальної оцінки фенотипу). Результати. Проведено ідентифікацію сортів гречки їстівної вітчизняної селекції за морфологічними ознаками. Для польового інспектування її насінницьких посівів встановлено та оприлюднено в офіційному виданні морфологічну кодову формулу сорту. Висновки. Одержання цінних, високопродуктивних біотипів, а також рекомендованих до виробниц­тва й використовуваних у селекційній практиці конкурентоспроможних сортів, які поповнюють фонд національних рослинних ресурсів, можливе завдяки їх комплексному оцінюванню на усіх етапах селекційного процесу. Таблицю для ідентифікації сортів-кандидатів гречки їстівної вдосконалено в частині переліку проявів морфологічних ознак, розроблені кодові формули яких мають практичне застосування в польовому інспектуванні насінницьких посівів. | Purpose. To carry out a comprehensive evaluation of the morphological and economically valuable characteristics of common buckwheat (Fagopyrum esculentum Moench) varie­ties. Methods. Common buckwheat varieties of the State University of Agriculture and Engineering in Podillia were studied. The analysis of their quantitative, qualitative and pseudo-qualitative characteristics and economically valuable traits was carried out in accordance with “Methods of examination of plant varieties of the group of cereals, grains and legumes for suitability for distribution in Ukraine” and “Metho­dology of examination of varieties of common buckwheat (Fagopyrum esculentum Moench) for distinctness, uniformity and stability. Methodology for the examination of plant varie­ties of the legume and cereal groups for distinctness, uniformity and stability”. Field trials were carried out in 2021–2022 on the experimental field of the Scientific Research Center “Podillia” of the State University of Agriculture and Enginee­ring in Podillia. Research methods: field, laboratory, statistical and analytical. In order to identify plant varieties, a morphological description of their vegetative and generative organs was carried out (method of visual assessment of phenotype). Results. Common buckwheat varieties of domestic breeding were identified by morphological characteristics. For the field inspection of its seed crops, the morphological code formula of the variety was established and published in the official publication. Conclusions. Obtaining valuable, highly productive biotypes, as well as competitive varieties recommended for production and used in breeding practice, which reple­nish the fund of national plant resources, is possible thanks to their comprehensive evaluation at all stages of the breeding process. The table for the identification of candidate varie­ties of common buckwheat has been improved in the part of the list of morphological characteristics, the developed code formulas of which have practical application in the field inspection of seed crops.

Мета. Комплексно оцінити морфологічні та господарсько-цінні характеристики сортів гречки їстівної (Fagopyrum esculentum Moench). Методи. Предмет досліджень – сорти гречки їстівної селекції Подільського державного аграрно-технічного університету. Аналіз їхніх кількісних, якісних і псевдоякісних ознак та господарсько-цінних характеристик здійснювали відповідно до «Методики проведення експертизи сортів рослин групи зернових, круп’яних та зернобобових на придатність до поширення в Україні» та «Методики проведення експертизи сортів гречки їстівної (Fagopyrum esculentum Moench) на відмінність, однорідність і стабільність. Методика проведення експертизи сортів рослин групи зернобобових та круп’яних на відмінність, однорідність і стабільність». Польові досліди закладали на дослідному полі Науково-дослідного центру «Поділля» Подільського державного університету впродовж 2021–2022 рр. Методи дослідження: польовий, лабораторний, статистичний та аналітичний. Для ідентифікації сортів рослин здійснювали морфологічний опис їхніх вегетативних і генеративних органів (метод візуальної оцінки фенотипу). Результати. Проведено ідентифікацію сортів гречки їстівної вітчизняної селекції за морфологічними ознаками. Для польового інспектування її насінницьких посівів встановлено та оприлюднено в офіційному виданні морфологічну кодову формулу сорту. Висновки. Одержання цінних, високопродуктивних біотипів, а також рекомендованих до виробниц­тва й використовуваних у селекційній практиці конкурентоспроможних сортів, які поповнюють фонд національних рослинних ресурсів, можливе завдяки їх комплексному оцінюванню на усіх етапах селекційного процесу. Таблицю для ідентифікації сортів-кандидатів гречки їстівної вдосконалено в частині переліку проявів морфологічних ознак, розроблені кодові формули яких мають практичне застосування в польовому інспектуванні насінницьких посівів.

Purpose. To determine the dependence of the intensity of callus formation and organogenesis of Linum usitatissimum L. convar. elongatum in vitro on explant type and variety in order to optimize the cultivation protocol. Methods. For induction of callus formation and organogenesis, hypocotyls, cotyledons, leaves, immature embryos and anthers of flax varieties ‘Hlinum’, ‘Esman’, ‘Hladiator’, ‘Hlobus’ and ‘Charivnyi’ grown on Murashige and Skoog medium were treated with 0.05 mg/l 1­naphthylacetic acid and 1.0 mg/l 6­benzylaminopurine at a photoperiod of 16 h, light intensity 2500 lux, relative humidity 60–80% and air temperature 22–24 °C. Empirical data were interpreted using arithmetic mean, error of the sample mean, coefficient of variation, least significant difference and rank order. Results. The intensity of callus formation and organogenesis in the analysed varieties depended on the object of study, i.e. the genotype of the variety and the type of explant. The frequency of callus formation ranged from 9.4 (anthers of variety ‘Esman’) to 99.4% (leaf explants of variety ‘Hlinum’), the weight of callus – from 0.18 (anthers of variety ‘Esman’) to 3.18 g (anthers of variety ‘Hlobus’), the frequency of organogenesis – from 7.4 (anthers of variety ‘Esman’) to 97.3% (hypocotyls of variety ‘Hlinum’), number of shoots – from 0.6 (anthers of variety ‘Hladiator’ and immature embryos of variety ‘Hlobus’) to 4.0 (hypocotyls of variety ‘Hlinum’), height of shoots – from 0.34 (anthers of variety ‘Esman’) to 1.63 cm (anthers of variety ‘Hlobus’). Conclusions. Plants of all the varieties studied are capable of effective callus formation and organogenesis in vitro in the presence of phytohormones of exogenous origin. Certain types of explants (hypocotyls, cotyledons, leaves) respond stably to exogenous growth regulators that induce callus formation, whereas others, such as anthers, have a specific response that is largely determined by cultivar characteristics. To obtain diploid somaclones, it is optimal to use hypocotyls of varieties ‘Hlinum’ and ‘Charivnyi’, to obtain haploid regenerants – immature embryos and anthers of varieties ‘Hlobus’ and ‘Hladiator’, which ensures the highest reproduction rate of cultural plant objects. | Мета. Установити залежність інтенсивності калюсо­ й органогенезу Linum usitatissimum L. convar. elongatum в умовах in vitro від типу експланта та сорту для оптимізації протоколу культивування. Методи. Для індукції калюсо­ й органогенезу використовували гіпокотилі, сім’ядолі, листки, незрілі зародки та пиляки сортів льону­довгунця ‘Глінум’, ‘Есмань’, ‘Гладіатор’, ‘Глобус’ і ‘Чарівний’, які культивували на середовищі Мурасіге і Скуга, додаючи 0,05 мг/л 1­нафтилоцтової кислоти та 1,0 мг/л 6­бензиламінопурину, за фотоперіоду 16 год, інтенсивності освітлення 2500 лк, відносної вологості 60–80% і температури повітря 22–24 °С. Емпіричні дані інтерпретували за середнім арифметичним, похибкою вибіркової середньої, коефіцієнтом варіації, найменшою істотною різницею та ранжували. Результати. Інтенсивність калюсогенезу та органогенезу у проаналізованих сортів залежала від об’єкта дослідження. Водночас частота калюсогенезу варіювалася від 9,4 (пиляки сорту ‘Есмань’) до 99,4% (листкові експланти сорту ‘Глінум’), маса калюсу – від 0,18 (пиляки сорту ‘Есмань’) до 3,18 г (пиляки сорту ‘Глобус’), частота органогенезу – від 7,4 (пиляки сорту ‘Есмань’) до 97,3% (гіпокотилі сорту ‘Глінум’), кількість пагонів – від 0,6 (пиляки сорту ‘Гладіатор’ і незрілі зародки сорту ‘Глобус’) до 4,0 шт. (гіпокотилі сорту ‘Глінум’), висота пагонів – від 0,34 (пиляки сорту ‘Есмань’) до 1,63 см (пиляки сорту ‘Глобус’). Висновки. Рослини всіх досліджених сортів здатні до ефективного калюсо­ й органогенезу в культурі in vitro за наявності в середовищі фітогормонів екзогенного походження. Певні типи експлантів (гіпокотилі, сім’ядолі, листки) стабільно реагують на екзогенні регулятори росту, що індукують калюсогенез, а інші, як­от пиляки, мають специфічну реакцію, що значною мірою детермінується особливостями сорту. Для отримання диплоїдних сомаклонів оптимальним є використання гіпокотилів сортів ‘Глінум’ і ‘Чарівний’, для отримання гаплоїдних регенерантів – незрілих зародків та пиляків сортів ‘Глобус’ і ‘Гладіатор’, що забезпечує найвищий коефіцієнт розмноження культуральних рослинних об’єктів.

Purpose. To determine the dependence of the intensity of callus formation and organogenesis of Linum usitatissimum L. convar. elongatum in vitro on explant type and variety in order to optimize the cultivation protocol. Methods. For induction of callus formation and organogenesis, hypocotyls, cotyledons, leaves, immature embryos and anthers of flax varieties ‘Hlinum’, ‘Esman’, ‘Hladiator’, ‘Hlobus’ and ‘Charivnyi’ grown on Murashige and Skoog medium were treated with 0.05 mg/l 1­naphthylacetic acid and 1.0 mg/l 6­benzylaminopurine at a photoperiod of 16 h, light intensity 2500 lux, relative humidity 60–80% and air temperature 22–24 °C. Empirical data were interpreted using arithmetic mean, error of the sample mean, coefficient of variation, least significant difference and rank order. Results. The intensity of callus formation and organogenesis in the analysed varieties depended on the object of study, i.e. the genotype of the variety and the type of explant. The frequency of callus formation ranged from 9.4 (anthers of variety ‘Esman’) to 99.4% (leaf explants of variety ‘Hlinum’), the weight of callus – from 0.18 (anthers of variety ‘Esman’) to 3.18 g (anthers of variety ‘Hlobus’), the frequency of organogenesis – from 7.4 (anthers of variety ‘Esman’) to 97.3% (hypocotyls of variety ‘Hlinum’), number of shoots – from 0.6 (anthers of variety ‘Hladiator’ and immature embryos of variety ‘Hlobus’) to 4.0 (hypocotyls of variety ‘Hlinum’), height of shoots – from 0.34 (anthers of variety ‘Esman’) to 1.63 cm (anthers of variety ‘Hlobus’). Conclusions. Plants of all the varieties studied are capable of effective callus formation and organogenesis in vitro in the presence of phytohormones of exogenous origin. Certain types of explants (hypocotyls, cotyledons, leaves) respond stably to exogenous growth regulators that induce callus formation, whereas others, such as anthers, have a specific response that is largely determined by cultivar characteristics. To obtain diploid somaclones, it is optimal to use hypocotyls of varieties ‘Hlinum’ and ‘Charivnyi’, to obtain haploid regenerants – immature embryos and anthers of varieties ‘Hlobus’ and ‘Hladiator’, which ensures the highest reproduction rate of cultural plant objects.

Мета. Встановити ефективність методів контролювання чисельності бур’янів стосовно продуктивності сорго звичайного двокольорового та соризу в умовах нестійкого зволоження західної частини Лісостепу України. Методи. Під час проведення дослідів використовували польовий, лабораторний і математично-статистичний методи. Так, польовий полягає у вивченні біологічних та екологічних особливостей росту, продуктивності та якості культури, включає спостереження, дотримання обліків умов і результатів. Метою лабораторного методу є виявлення взаємозв’язку між рослиною та середовищем (ґрунтом) способом їх аналізу. Математично-статистичний метод використовують для опрацювання експериментальних даних, щоб підвищити обґрунтованість результатів. Результати. За роки проведення досліджень проаналізовано видовий і кількісний склад бур’янів у посівах сорго звичайного двокольорового та соризу. Найвищу ефективність знищення бур’янів відмічено у варіанті з ручним прополюванням – 95,0–97,0%, за хімічного обробітку – 82,0–83,0%, за механічного – 78,6–88,5%. У контрольному варіанті (без догляду) забур’яненість, навпаки, збільшилась на 10,3–13,9%. Найнижчу врожайність зерна та біомаси у сортів ‘Дніпровський 39’ (2,35 і 22,23 т/га) та ‘Самаран 6’ (2,50 і 22,7 т/га) отримано на забур’яненому варіанті (контроль). Дещо вищу – за механічного обробітку. Застосування хімічного способу контролювання сприяло збільшенню кількості врожаю до 3,40 т/га зерна і 29,07 т/га біомаси у сорго та 2,80 т/га зерна і 27,73 т/га біомаси в соризу; ручне прополювання – до 3,90 т/га зерна і 32,13 т/га біомаси у сорго та 3,50 т/га зерна і 30,63 т/га біомаси в соризу. Висновки. Найбільший розрахунковий вихід біоетанолу та твердого біопалива з одиниці площі отримано завдяки ручному прополюванню у процесі вирощування сорго звичайного двокольорового (1,29 та 9,16 т/га) й соризу (1,16 та 9,09 т/га). Загальний вихід енергії становив 181,62 та 177,02 ГДж/га відповідно. В інших варіантах досліду вказані показники були нижчими. Кореляційно-регресійний аналіз даних показав сильну кореляцію між урожайністю зерна та виходом біоетанолу, врожайністю та виходом твердого біопалива, врожайністю зерна та виходом енергії з біоетанолу, врожайністю біомаси та виходом енергії з твердого біопалива. Коефіцієнт кореляції мав значення від 0,87 до 0,99, а коефіцієнт детермінації – від 0,78 до 0,99. | Purpose. To establish the effectiveness of methods of controlling the number of weeds on the energy productivity of sorghum and soryz in the conditions of unstable moisture in the western part of the forest­steppe of Ukraine. Methods. Field, laboratory, mathematical and statistical methods were used in the experiments. Thus, field research consists of studying the biological and ecological characteristics of growth, productivity and quality of the crop, including observation, recording of conditions and results. The purpose of the laboratory method is to identify the relationship between the plant and the environment (soil) through their analysis. Mathematical and statistical methods are used to process experimental data in order to increase the validity of the results. Results. Over the years of research, the species and quantitative composition of weeds in crops of sorghum and soryz was established. The highest efficiency of weed control was observed in the variant with manual wee­ding – 95.0–97.0%, with chemical treatment – 82.0–83.0%, with mechanical treatment – 78.6–88.5%. On the other hand, in the control variant (no maintenance), weediness increased by 10.3–13.9%. The lowest grain and biomass yields in the varieties ‘Dniprovskyi 39’ (2.35 and 22.23 t/ha) and ‘Samaran 6’ (2.50 and 22.7 t/ha) were obtained in the weeded variant (control); slightly higher for the mechanical treatment. The use of a chemical control method helped to increase the yield to 3.40 t/ha of grain and 29.07 t/ha of biomass in sorghum and 2.80 t/ha of grain and 27.73 t/ha of biomass in soryz; manual weeding – up to 3.90 t/ha of grain and 32.13 t/ha of biomass in sorghum and 3.50 t/ha of grain and 30.63 t/ha of biomass in soriz. Conclusions. The highest estimated yields of bioethanol and solid biofuel per unit area were obtained by manual weeding in the cultivation of sorghum  (1.29 and 9.16 t/ha) and soryz (1.16 and 9.09 t/ha). The total energy output was 181.62 and 177.02 GJ/ha respectively. In other versions of the experiment, the noted indicators were lower. Correlation regression analysis of the data showed a strong correlation between grain productivity and bioethanol output, solid biofuel yield and output, grain productivity and energy output from bioethanol, biomass yield and energy output from solid biofuel. The correlation coefficient ranged from 0.87 to 0.99 and the coefficient of determination ranged from 0.78 to 0.99.

Purpose. To evaluate the productivity and grain quality of winter triticale varieties grown under different soil and climatic conditions. Methods. The research process involved laboratory, computational and statistical methods, and analysis and synthesis to draw conclusions. Results. HTC (IV–X) was found to vary significantly monthly, annually and in general between the research sites. It was found that the yield of winter triticale varieties in the Forest-Steppe and Polissia zones was 5.3 t/ha. The maximum yield in the Forest-Steppe zone was achieved by the variety ‘MIP Feniks’ (5.9 t/ha), in the Polissia zone by the variety ‘Pamiati Patseky’ (5.8 t/ha). It was found that the protein content of winter triticale varieties for the 2019–2020 research years in the Forest-Steppe zone was on average 12.6% and ranged from 12.2% (‘Liubomyr’) to 13.3% (‘MIP Yatahan’), which according to the classifier corresponded to grain of medium quality and can be used in the confectionery industry. The coefficient of variation (V,%) for this characteristic was 3.5%. In the Polissia zone, the protein content of the varieties averaged 13.6% over the years of research and ranged from 12.9% – medium content (‘MIP Feniks’) to 14.3% – high content (‘MIP Yatahan’). The intrazone variation was low and amounted to 4.0%. Correlation and regression analysis showed that an increase in the active temperature during the vegetation period up to 3203 оС allows an increase in the productivity indicators and in the weight of 1000 grains from 5.6 to 6.1 t/ha and from 46.8 to 53.5 g, respectively; an increase in precipitation during the vegetation period up to 515.1 mm leads to a decrease in the weight of 1000 grains from 45.2 to 38.1 g; with an increase in the amount of active temperatures and precipitation during the vegetation period from 3167.65 to 3202.9 оС and from 413.85 to 515.1 mm, respectively, it is possible to increase the protein content in grain from 12.4 to 13.8%; with an increase in the yield and weight of 1000 grains from 5.8 to 6.1 t/ha and from 51.8 to 53.8 g, the protein content of the grain can be reduced from 13.1 to 12.0%. Conclusions. Different responses of varieties to zonal growing conditions were observed. A positive influence of the rainfall factor during the growing season on the yield of winter triticale in Forest-Steppe and Polissia (r = 0.66 and 0.34 units) and on the increase of the protein content of grain grown in the Polissia zone (r = 0.56) was revealed. | Мета. Оцінити продуктивність та якість зерна сортів тритикале озимого, вирощуваного в різних ґрунтово-кліматичних умовах. Методи. У процесі досліджень використовували лабораторний, розрахунковий і статистичний методи, для підготовки висновків – аналізу та синтезу. Результати. Виявлено суттєву зміну ГТК (IV–X) щомісячно, щорічно і загалом по локаціях проведення досліджень. Визначено, що врожайність сортів тритикале озимого в зонах Лісостепу й Полісся становила 5,3 т/га. Максимальні її показники в лісостеповій зоні отримано для сорту ‘МІП Фенікс’ (5,9 т/га), у поліській – для ‘Пам’яті Пацеки’ (5,8 т/га). Середній уміст білка в зерні досліджуваних рослин за 2019–2020 рр. у Лісостепу становив 12,6% (від 12,2% у сорту ‘Любомир’ до 13,3% у ‘МІП Ятаган’), що, за класифікатором, відповідає зерну середньої якості, придатному для використання в кондитерській промисловості. Коефіцієнт варіації (V,%) за цією ознакою – 3,5%. Усереднена кількість білка для вирощуваних на Поліссі сортів тритикале озимого – 13,6% (від 12,9% у ‘МІП Фенікс’ до 14,3% (високий уміст) у ‘МІП Ятаган’). Варіація в межах зони становила 4,0% – слабка. Кореляційно-регресійним аналізом встановлено, що збільшення суми активних температур до 3203 °С у період вегетації може спричинити підвищення показників урожайності та маси 1000 зерен із 5,6 до 6,1 т/га та з 46,8 до 53,5 г відповідно; збільшення суми опадів у період вегетації до 515,1 мм призводить до зменшення маси 1000 зерен із 45,2 до 38,1 г; за умови підвищення суми активних температур і кількості опадів під час вегетації з 3167,65 до 3202,9 оС та з 413,85 до 515,1 мм можливе збільшення вмісту білка в зерні з 12,4 до 13,8%; у разі збільшення врожайності й маси 1000 зерен із 5,8 до 6,1 т/га та з 51,8 до 53,8 г відповідно вміст білка в зерні може зменшуватися від 13,1 до 12,0%. Висновки. Встановлено різну реакцію сортів на зональні умови вирощування. Виявлено позитивний вплив фактору кількості опадів у період вегетації на врожайність тритикале озимого в Лісостепу та на Поліссі (r = 0,66 та 0,34 одиниці), а також на збільшення вмісту білка в зерні рослин, вирощених на Поліссі (r = 0,56).

Abstract Sugarcane (Saccharum officinarum, Poaceae) is cultivated on a large scale in (sub)tropical regions such as Brazil and has considerable economic value for sugar and biofuel production. The plant is a rich substrate for endo- and epiphytic fungi. Black yeasts in the family Herpotrichiellaceae (Chaetothyriales) are colonizers of human-dominated habitats, particularly those rich in toxins and hydrocarbon pollutants, and may cause severe infections in susceptible human hosts. The present study assessed the diversity of Herpotrichiellaceae associated with sugarcane, using in silico identification and selective isolation. Using metagenomics, we identified 5833 fungal sequences, while 639 black yeast-like isolates were recovered in vitro. In both strategies, the latter fungi were identified as members of the genera Cladophialophora, Exophiala, and Rhinocladiella (Herpotrichiellaceae), Cyphellophora (Cyphellophoraceae), and Knufia (Trichomeriaceae). In addition, we discovered new species of Cladophialophora and Exophiala from sugarcane and its rhizosphere. The first environmental isolation of Cladophialophora bantiana is particularly noteworthy, because this species up to now is exclusively known from the human host where it mostly causes fatal brain disease in otherwise healthy patients.

Мета. Вивчити морфологічні й цитологічні особливості пиляків, пилку та маточок рослин роду Miscanthus, отриманих в умовах in vitro. Методи. Препарати маточок, незапліднених насіннєвих зачатків, пиляків та пилку, незабарвлені або забарвлені розчином карміну (2%) в оцтовій кислоті (45%) чи розчином метиленового синього, досліджували методом світлової мікроскопії. Вимірювання для рослин різних видів міскантусу, а також підрахунок кількості пилку різного діаметра здійснювали в десятиразовому повторенні. Результати. Вивчено морфологічні й цитологічні особливості генеративних органів китайського, цукроквіткового та гігантського видів міскантусу. Встановлено, що квітка цієї рослини однодомна, містить як тичинки, так і маточку. Забарвлення пиляків жовте або рожево-жовте, їхні тканини складаються з видовжених клітин довжиною 70–100 мкм. Маточка має зав’язь з двома стовпчиками, що несуть довгі (2,0–2,8 мм) перисті приймочки, колір яких варіюється від білого до яскраво-рожевого. Форма пір’ячок маточки помірно розгалужена; довжина – 160–300 мкм; ширина – 20–30 мкм; розташування почергове; кількість маленьких відгалужень становить 10–15 шт. Пилок різних видів міскантусу відрізняється за якісними та кількісними ознаками, зокрема у M. sinensis і M. sacchariflorus він характеризується округлою формою, вирівняністю та однорідністю (43–48 мкм у діаметрі), а в M. giganteus є більш гетерогенним за розміром (діаметр 23–45 мкм). Пилок має одну округлу орнаментовану пору діаметром 2,7–4,0 мкм. Висновки. За результатами проведених досліджень надано морфологічну та цитологічну характеристику генеративних органів рослин M. sinensis, M. sacchariflorus, M. giganteus, а саме: маточок, пиляків і пилку. Дані, що отримано, слід враховувати в подальшій селекційній роботі у процесі створення ди- та триплоїдних гібридів міскантусу. | Purpose. To study in vitro the morphological and cytological characteristics of anthers, pollen and pistils of plants of the genus Miscanthus. Methods. Preparations of pistils, unpollinated seed buds, anthers and pollen, unstained or stained with a solution of carmine (2%) in acetic acid (45%) or methylene blue solution, were examined by light microscopy. Measurements for plants of different Miscanthus species, as well as counting the number of pollen of different diameters, were made in ten replicates. Results. The morphological and cytological characteristics of the reproductive organs of M. sinensis, M. sacchariflorus and M. giganteus species were studied. It was found that the flower of this plant is monoecious, containing both stamens and a pistil. The color of the anthers is yellow or pinkish-yellow, their tissues consist of elongated cells 70–100 µm long. The pistil has a two-column ovary with long (2.0–2.8 mm) pinnate stigmas which vary in color from white to bright pink. The shape of the pistil feather is moderately branched; length – 160–300 µm; width – 20–30 µm; alternate position; the number of small branches is 10–15 pcs. The pollen of different Miscanthus species differ in qualitative and quantitative characteristics, in particular in M. sinensis and M. sacchariflorus it is characterized by a rounded shape, evenness and uniformity (43–48 µm in diameter), whereas in M. giganteus it is more heterogeneous in size (23–45 µm in diameter). The pollen has a rounded, decorated pore with a diameter of 2.7–4.0 µm. Conclusions. According to the results of the conducted research, the morphological and cytological characteristics of the reproductive organs of M. sinensis, M. sacchariflorus and M. giganteus, namely: pistils, anthers and pollen, were provided. The data obtained should be taken into account in future breeding for the production of di- and triploid Miscanthus hybrids.

Abstract The polymorphic black yeast Hortaea werneckii (Capnodiales, Ascomycota) is extremely halotolerant (growth from 0 to 30% [w/v] NaCl) and has been extensively studied as a model for halotolerance in Eukaryotes for over two decades. Its most frequent sources are hypersaline environments and adjacent sea-water habitats in temperate, subtropical and tropical climates. Although typically saprobic, H. werneckii can also act as a commensal coloniser on human skin, causing tinea nigra on hands and soles. Here, we report that addition of NaCl to culture media expands the growth range of H. werneckii to 37 °C, which explains its colonisation of human skin, with its increased salinity. The morphological and physiological plasticity/ versatility of H. werneckii indicate that a species complex might be involved. This was investigated in this polyphasic taxonomic analysis based on the global diversity of H. werneckii strains collected from hypersaline environments, and from humans and animals. Analysis of D1/D2domains of 28S and internal transcribed spacer rDNA revealed 10 and 17 genotypes, respectively, that were not always compliant. The genotypes have global distributions. Human and environmental strains with the same genotypes are intermingled. Due to the limited number of phylogenetically informative characters in the ribosomal DNA dataset, the partial genes encoding for β-tubulin (BTB) and mini-chromosome maintenance protein (MCM7) were also sequenced. The use of these genes was hampered by ambiguous sequences obtained by Sanger sequencing, as a consequence of the diploid and highly heterozygous genome of many H. werneckii strains. Analysis of the BTB and MCM7 genes showed that in some cases two copies of the gene from the same genome are positioned in distant phylogenetic clusters of the intraspecific gene tree. Analysis of whole-genome sequences of selected H. werneckii strains generally confirmed the phylogenetic distances estimated on the basis of ribosomal genes, but also showed substantial reticulation within the phylogenetic history of the strains. This is in line with the hypothesis that the diploid genomes of H. werneckii were formed by hybridizations, which have sometimes occurred between relatively divergent strains.

Мета. Визначити вплив поверхневого обробітку ґрунту, який виконують за допомогою різних сільськогосподарських машин, на його забур’яненість, інтенсивність розкладання рослинних решток ячменю озимого та врожайність наступної культури (пшениці озимої сорту ‘Дума одеська’). Методи. У процесі досліджень послуговувалися  загальнонауковими, спеціальними, польовими, математично-статистичними та розрахунково-порівняльними методами. Результати. В умовах перенасичення сівозмін зерновими культурами та застосування ресурсоощадних технологій вирощування актуальним є використання нових знарядь для поверхневого стерньового оброб ітку ґрунту з одночасним його кришенням, підрізанням кореневої системи бур’янів і пожнивних залишків, частковим їх загортанням і мульчуванням поверхні поля. Упродовж 2021–2022 рр. найбільше розкладання стерні ячменю озимого спостерігали через 21 добу після поверхневого обробітку ґрунту ротаційним подрібнювачем DUCAT RST-6 – у середньому на 5,1–6,5% вищі значення, ніж за використання борони вертикального обробітку DUCAT UVT-6 та короткої дискової борони-лущильника DUCAT-2,5. Найсильніше проростання насіння бур’янів і падалиці (30–37 шт./м2 ) провокував DUCAT RST-6, найслабше (13–18 шт./м2 ) – DUCAT-2,5. Максимальну врожайність зерна пшениці озимої сорту ‘Дума одеська’ (5,63 т/га) у 2022–2023 рр. отримано за поверхневого стерньового обробітку ґрунту агрегатом DUCAT-2,5. Висновки. За результатами проведених досліджень визначено, що стерньовий обробіток ґрунту ротаційним подрібнювачем (ножем-ротором) DUCAT RST-6 відразу після збирання попередника (ячменю звичайного озимого типу розвитку) є найсприятливішим для проростання насіння падалиці й бур’янів. | Purpose. To determine the effect of surface soil tillage, carried out with the help of various agricultural machines, on its weediness, the intensity of decomposition of plant residues of winter barley and the yield of the next crop (winter wheat variety ‘Duma Odeska’). Methods. General scientific, special, field, mathematical-statistical and computationalcomparative methods were used in the research. Results. In the conditions of oversaturation of crop rotations and application of resource-saving cultivation technologies, the use of new tools for surface tillage with its simultaneous crushing, cutting of the root system of weeds and crop residues, their partial wrapping and mulching of the field surface is relevant. In 2021–2022, the greatest decomposition of winter barley stubble was observed 21 days after surface tillage with the DUCAT RST-6 rotary harrow – on average 5.1–6.5% higher values than when using the DUCAT UVT-6 vertical tillage harrow and the DUCAT-2.5 short disc harrow. The DUCAT RST-6 caused the highest weed and carrion seed germination (30–37 pcs/m2 ), the DUCAT-2.5 the lowest (13–18 pcs/m2 ). The highest grain yield of winter wheat of the variety ‘Duma Odeska’ (5.63 t/ha) in the years 2022–2023 was achieved by surface stubble cultivation with the DUCAT-2.5 implement. Conclusions. According to the results of the conducted researches it was established that the stubble tillage with the rotary harvester DUCAT RST-6 immediately after the harvest of the preceding crop (winter barle) is the most favourable for the germination of carrion and weed seeds.

Мета. Визначити вплив поверхневого обробітку ґрунту, який виконують за допомогою різних сільськогосподарських машин, на його забур’яненість, інтенсивність розкладання рослинних решток ячменю озимого та врожайність наступної культури (пшениці озимої сорту ‘Дума одеська’). Методи. У процесі досліджень послуговувалися  загальнонауковими, спеціальними, польовими, математично-статистичними та розрахунково-порівняльними методами. Результати. В умовах перенасичення сівозмін зерновими культурами та застосування ресурсоощадних технологій вирощування актуальним є використання нових знарядь для поверхневого стерньового оброб ітку ґрунту з одночасним його кришенням, підрізанням кореневої системи бур’янів і пожнивних залишків, частковим їх загортанням і мульчуванням поверхні поля. Упродовж 2021–2022 рр. найбільше розкладання стерні ячменю озимого спостерігали через 21 добу після поверхневого обробітку ґрунту ротаційним подрібнювачем DUCAT RST-6 – у середньому на 5,1–6,5% вищі значення, ніж за використання борони вертикального обробітку DUCAT UVT-6 та короткої дискової борони-лущильника DUCAT-2,5. Найсильніше проростання насіння бур’янів і падалиці (30–37 шт./м2 ) провокував DUCAT RST-6, найслабше (13–18 шт./м2 ) – DUCAT-2,5. Максимальну врожайність зерна пшениці озимої сорту ‘Дума одеська’ (5,63 т/га) у 2022–2023 рр. отримано за поверхневого стерньового обробітку ґрунту агрегатом DUCAT-2,5. Висновки. За результатами проведених досліджень визначено, що стерньовий обробіток ґрунту ротаційним подрібнювачем (ножем-ротором) DUCAT RST-6 відразу після збирання попередника (ячменю звичайного озимого типу розвитку) є найсприятливішим для проростання насіння падалиці й бур’янів.