Purpose. To determine the peculiarities of total combining ability (TCA) and variances specific combining ability (SCA) effects of maternal components and test varieties of intervarietal and linear-varietal hybrids of monoecious hemp on the basis of seed productivity and oil content, to determine the predominance of additive or non-additive gene effects and to identify components with the highest breeding value, to give a forecast of the effectiveness of selection in hybrid populations. Methods. Combining ability was determined in the system of complete topcrosses. The varieties ‘YUSO 31’, ‘Demetra’, ‘Artemida’, ‘Aphrodita’, ‘Harmoniia’, ‘Hlesiia’, ‘Hlukhivski 33’, ‘Hlukhivski 51’ and their self-pollinated lines of the fourth generation were used as maternal forms, which were crossed with three test varieties ‘Hliana’, ‘Aphina’ and ‘Mykolaichyk’ (48 hybrid variants in total). The results of measurements were interpreted by arithmetic mean, F-test (R. A. Fisher), least significant difference and ranked. Results. The study of hemp varieties and their self-pollinated lines by the parameters of combining ability as maternal components of crosses showed significant differentiation by the effects of TCA (from −22.60 to 21.40 by inflorescence length, from −10.35 to 15.15 by seed weight, from −3.91 to 3.23 by thousand seed weight, from −2.40 to 3.76 by oil content) and SCA variances (6.72–233.23; 3.25–78.29; 0.01–0.10 and 0.01–2.10, respectively). The highest SCA was observed in the maternal forms of ‘Aphrodita’, I4 ‘Aphrodita’, I4 ‘Demetra’ and I4 ’Hlukhivski 51’ and the tester variety ‘Aphina’. A comparison of the effects of TCA and SCA variances revealed that the ‘Aphrodita’ variety and its self-pollinated line I4 were the best crossing components. Conclusions. In the analysed crosses, the additive effects of genes prevail in terms of thousand-seed weight and oil content, indicating the feasibility of selecting for phenotype. In contrast, non-additive effects prevail in terms of inflorescence length and seed weight, indicating the need for genotype selection. To increase seed productivity and oil content through combination breeding, it is advisable to use linear-varietal crosses where the maternal components have either high TCA and high SCA or medium TCA and high SCA. | Мета. Установити особливості ефектів загальної комбінаційної здатності (ЗКЗ) та варіанс специфічної комбінаційної здатності (СКЗ) материнських компонентів і сортів-тестерів міжсортових та лінійносортових гібридів однодомних конопель за ознаками насіннєвої продуктивності й олійності; визначити адитивні чи неадитивні ефекти генів і виділити компоненти, які мають найвищу селекційну цінність для прогнозування ефективності доборів у гібридних популяціях. Методи. Комбінаційну здатність визначали в системі повних топкросів. Материнськими формами слугували сорти ‘ЮСО 31’, ‘Деметра’, ‘Артеміда’, ‘Афродіта’, ‘Гармонія’, ‘Глесія’, ‘Глухівські 33’, ‘Глухівські 51’ та їхні самозапилені лінії четвертого покоління, які схрещували з сортами-тестерами ‘Гляна’, ‘Афіна’ та ‘Миколайчик’ (загалом 48 варіантів гібридів). Результати інтерпретували за середнім арифметичним, F-критерієм (Р.  А. Фішера), найменшою істотною різницею та ранжували. Результати. Дослідження сортів конопель та їхніх самозапилених ліній як материнських компонентів схрещувань за параметрами комбінаційної здатності показало значну диференціацію за ефектами ЗКЗ (від −22,60 до 21,40 за ознакою довжини суцвіття, від −10,35 до 15,15 за масою насіння, від −3,91 до 3,23 за масою тисячі насінин та від −2,40 до 3,76 за ознакою вмісту олії) та варіансами СКЗ (6,72–233,23; 3,25–78,29; 0,01–0,10 і 0,01–2,10 відповідно). Найвищу ЗКЗ мали материнські форми ‘Афродіта’, І4 ‘Афродіта’, І4 ‘Деметра’ й І4 ‘Глухівські 51’, а також сорт-тестер ‘Афіна’. На основі порівняння ефектів ЗКЗ і варіанс СКЗ встановлено, що найліпшими компонентами для схрещувань є сорт ‘Афродіта’ та його самозапилена лінія І4. Висновки. У проаналізованих схрещуваннях адитивні ефекти генів переважають за ознаками маси тисячі насінин і вмісту олії (що свідчить про доцільність проведення доборів за фенотипом), а неадитивні – за довжиною суцвіття та масою насіння (це доводить необхідність доборів за генотипом). Для комбінаційної селекції на підвищення насіннєвої продуктивності й олійності доцільно використовувати лінійносортові схрещування, водночас материнські компоненти повинні мати високі ЗКЗ та СКЗ або середню ЗКЗ і високу СКЗ.

Purpose. To determine the peculiarities of total combining ability (TCA) and variances specific combining ability (SCA) effects of maternal components and test varieties of intervarietal and linear-varietal hybrids of monoecious hemp on the basis of seed productivity and oil content, to determine the predominance of additive or non-additive gene effects and to identify components with the highest breeding value, to give a forecast of the effectiveness of selection in hybrid populations. Methods. Combining ability was determined in the system of complete topcrosses. The varieties ‘YUSO 31’, ‘Demetra’, ‘Artemida’, ‘Aphrodita’, ‘Harmoniia’, ‘Hlesiia’, ‘Hlukhivski 33’, ‘Hlukhivski 51’ and their self-pollinated lines of the fourth generation were used as maternal forms, which were crossed with three test varieties ‘Hliana’, ‘Aphina’ and ‘Mykolaichyk’ (48 hybrid variants in total). The results of measurements were interpreted by arithmetic mean, F-test (R. A. Fisher), least significant difference and ranked. Results. The study of hemp varieties and their self-pollinated lines by the parameters of combining ability as maternal components of crosses showed significant differentiation by the effects of TCA (from −22.60 to 21.40 by inflorescence length, from −10.35 to 15.15 by seed weight, from −3.91 to 3.23 by thousand seed weight, from −2.40 to 3.76 by oil content) and SCA variances (6.72–233.23; 3.25–78.29; 0.01–0.10 and 0.01–2.10, respectively). The highest SCA was observed in the maternal forms of ‘Aphrodita’, I4 ‘Aphrodita’, I4 ‘Demetra’ and I4 ’Hlukhivski 51’ and the tester variety ‘Aphina’. A comparison of the effects of TCA and SCA variances revealed that the ‘Aphrodita’ variety and its self-pollinated line I4 were the best crossing components. Conclusions. In the analysed crosses, the additive effects of genes prevail in terms of thousand-seed weight and oil content, indicating the feasibility of selecting for phenotype. In contrast, non-additive effects prevail in terms of inflorescence length and seed weight, indicating the need for genotype selection. To increase seed productivity and oil content through combination breeding, it is advisable to use linear-varietal crosses where the maternal components have either high TCA and high SCA or medium TCA and high SCA.

Purpose. Investigation of the efficiency of using introgressive lines with group resistance to leaf pathogens as source material in breeding winter wheat (Triticum aestivum L.) for the aforementioned trait. Methods. Field and laboratory (evaluation of resistance to certain races of leaf rust and powdery mildew at the juvenile growth stage in greenhouses and on light plants); PCR analysis (identification of resistance genes to these diseases in the studied material); statistical analysis; and crossbreeding analysis (study of patterns of inheritance and interaction of resistance genes). Results. The original breeding lines of different generations (F4–F5), which were created based on the genetics of wild wheat relatives: Aegilops cylindrica, Ae. variabilis, Triticum ventricosum, Tr. erebuni, Tr. Tauschi, Thinopyrum elongatum, Triticosecale in the PBGI – NCSCI, were studied for group resistance to local populations of leaf diseases and a set of basic agronomic traits. Six lines with effective group resistance genes (Lr24, Lr68, Sr15, Sr31, Sr58, Pm38), as well as their combinations, were identified. These lines provide the selected genotypes with a consistently high level of resistance, excellent grain quality and productivity, regardless of the severity of the infection load. Investigating the genetic basis of the group resistance trait on F1–F2 hybrid material, obtained by crossing the studied lines with susceptible local varieties, revealed that its inheritance is determined by the action of two dominant complementary genes. This indicates the possibility of effectively using this material as donors of high resistance. Conclusions. As a result of the research, we obtained source material in the form of six lines of winter bread wheat that effectively combine a high level of group resistance to leaf pathogens and a set of basic agronomic traits in their genotype. This makes them valuable breeding material. These lines are included as parental components in the crossbreeding plans of the PBGI – NCSCI and are transferred to leading NAAS of Ukraine scientific breeding centres for use in breeding programmes. | Мета. Дослідити ефективність використання інтрогресивних ліній як вихідного матеріалу з груповою стійкістю проти листкових патогенів у процесі селекції пшениці озимої (Triticum aestivum L.) за вказаною ознакою. Методи. Польовий, лабораторний (оцінювання стійкості проти окремих рас листкової іржі та борошнистої роси на ювенільному етапі росту в тепличних умовах і під світловими конструкціями), ПЛР-аналіз (ідентифікація генів стійкості проти вказаних хвороб у досліджуваному матеріалі), статистичний, аналізувальне схрещування (вивчення закономірностей успадкування та взаємодії генів стійкості). Результати. Оригінальні селекційні лінії різних поколінь (F4–F5), створені на генетичній основі дикорослих родичів пшениці Aegilops cylindrica, Ae. variabilis, Triticum ventricosum, Tr. erebuni, Tr. tauschi, Thinopyrum elongatum, Triticosecale, досліджено в СГІ – НЦНС за основними агрономічними ознаками та ознакою групової стійкості проти локальних популяцій листостеблових хвороб. Шість ліній, що містять ефективні гени групової стійкості (Lr24, Lr68, Sr15, Sr31, Sr58, Pm38) та їхні комбінації, виявилися стабільно стійкими проти листостеблових патогенів, продемонструвавши високу якість зерна та продуктивність незалежно від рівня інфекційного навантаження. Генетичну основу групової стійкості розглянуто на F1–F2 гібридному матеріалі, отриманому внаслідок схрещування досліджуваних ліній зі сприйнятливими місцевими сортами. Установлено, що характер успадкування вказаної ознаки визначається дією двох домінантних комплементарних генів, що свідчить про можливість застосування цього матеріалу як донора високої стійкості. Висновки. За результатами досліджень одержано вихідний матеріал – шість ліній пшениці озимої, що ефективно поєднують у генотипі високий рівень групової стійкості проти листкових патогенів і набір основних агрономічних ознак, а тому є цінним генетичним матеріалом. Ці лінії (як батьківські компоненти) включено до планів схрещування СГІ – НЦНС та передано до провідних наукових селекційних центрів НААН України для використання у селекційних програмах.

Purpose. Investigation of the efficiency of using introgressive lines with group resistance to leaf pathogens as source material in breeding winter wheat (Triticum aestivum L.) for the aforementioned trait. Methods. Field and laboratory (evaluation of resistance to certain races of leaf rust and powdery mildew at the juvenile growth stage in greenhouses and on light plants); PCR analysis (identification of resistance genes to these diseases in the studied material); statistical analysis; and crossbreeding analysis (study of patterns of inheritance and interaction of resistance genes). Results. The original breeding lines of different generations (F4–F5), which were created based on the genetics of wild wheat relatives: Aegilops cylindrica, Ae. variabilis, Triticum ventricosum, Tr. erebuni, Tr. Tauschi, Thinopyrum elongatum, Triticosecale in the PBGI – NCSCI, were studied for group resistance to local populations of leaf diseases and a set of basic agronomic traits. Six lines with effective group resistance genes (Lr24, Lr68, Sr15, Sr31, Sr58, Pm38), as well as their combinations, were identified. These lines provide the selected genotypes with a consistently high level of resistance, excellent grain quality and productivity, regardless of the severity of the infection load. Investigating the genetic basis of the group resistance trait on F1–F2 hybrid material, obtained by crossing the studied lines with susceptible local varieties, revealed that its inheritance is determined by the action of two dominant complementary genes. This indicates the possibility of effectively using this material as donors of high resistance. Conclusions. As a result of the research, we obtained source material in the form of six lines of winter bread wheat that effectively combine a high level of group resistance to leaf pathogens and a set of basic agronomic traits in their genotype. This makes them valuable breeding material. These lines are included as parental components in the crossbreeding plans of the PBGI – NCSCI and are transferred to leading NAAS of Ukraine scientific breeding centres for use in breeding programmes.

Мета. Встановити особливості відростання наземної маси енергетичної верби прутоподібної та тритичинкової після скошування залежно від сортових особливостей, виду садивного матеріалу та застосування азотних добрив. Зокрема, визначити висоту пагонів, їхні діаметр і кількість, а також площу листків. Методи. Дослідження виконували на дослідному полі Інституту біоенергетичних культур і цукрових буряків НААН України (с. Ксаверівка, Білоцерківський р-н, Київська обл.) упродовж 2023–2024 рр. Вивчали особливості відростання двох видів енергетичної верби (тритичинкової сорту ‘Панфильська’ та прутоподібної сорту ‘Збруч’) у другому циклі після скошування пагонів. Досліди закладали у 2020 р. живцями, які зберігали різними способами, а скошування проводили у 2023-му після трьох років вегетації та перед початком сокоруху. Висоту та діаметр пагонів вимірювали, починаючи з травня і до завершення вегетаційного періоду, в одну й ту саму дату кожного місяця. Результати. Встановлено, що стебла рослин, одержаних із пагонів верби прутоподібної, як порівняти з тритичинковою, мали достовірно вищу інтенсивність відростання. Їхньою максимальною висотою на перший рік після скошування відзначився сорт ‘Збруч’ (із застосуванням добрив). Висновки. Найліпші показники висоти та діаметра стебел у другому циклі вирощування після скошування біомаси фіксували в рослин, одержаних із пагонів енергетичної верби прутоподібної сорту ‘Збруч’. Ці пагони зберігали в  контейнерах, а їхні зрізи обробляли вапном.

Purpose. To establish the characteristics of regrowth of the above-ground mass of the basket willow and almond willow after harvesting, depending on varietal characteristics, type of planting material, and the use of nitrogen fertilizers. In particular, to determine the height of shoots, their diameter and number, as well as the leave area. Methods. The study was conducted in the experimental field of the Institute of Bioenergy Crops and Sugar Beet of the National Academy of Agrarian Sciences of Ukraine in Ksaverivka village, Bila Tserkva district, Kyiv region, from 2023 to 2024. It examined the regrowth characteristics of two types of energy willow (‘Panfylska’ variety of the almond willow and ‘Zbruch’ variety of the basket willow) in the second cycle after harvesting the shoots. Experiments were set up in 2020 using cuttings stored in various ways. Harvesting took place in 2023, after three years of vegetation and before sap flow began. The height and diameter of the shoots were measured from May until the end of the growing season, on the same date each month. Results. The stems of plants obtained from the shoots of the basket willow were found to have a significantly higher regrowth intensity than those of the almond willow. The ‘Zbruch’ variety (with fertilisers) was distinguished by its maximum height in the first year after harvesting. Conclusions. The best stem height and diameter indicators in the second growing cycle after harvesting were recorded in plants obtained from the shoots of the ‘Zbruch’ variety of energy willow. These shoots were stored in containers and their cuts were treated with lime. | Мета. Встановити особливості відростання наземної маси енергетичної верби прутоподібної та тритичинкової після скошування залежно від сортових особливостей, виду садивного матеріалу та застосування азотних добрив. Зокрема, визначити висоту пагонів, їхні діаметр і кількість, а також площу листків. Методи. Дослідження виконували на дослідному полі Інституту біоенергетичних культур і цукрових буряків НААН України (с. Ксаверівка, Білоцерківський р-н, Київська обл.) упродовж 2023–2024 рр. Вивчали особливості відростання двох видів енергетичної верби (тритичинкової сорту ‘Панфильська’ та прутоподібної сорту ‘Збруч’) у другому циклі після скошування пагонів. Досліди закладали у 2020 р. живцями, які зберігали різними способами, а скошування проводили у 2023-му після трьох років вегетації та перед початком сокоруху. Висоту та діаметр пагонів вимірювали, починаючи з травня і до завершення вегетаційного періоду, в одну й ту саму дату кожного місяця. Результати. Встановлено, що стебла рослин, одержаних із пагонів верби прутоподібної, як порівняти з тритичинковою, мали достовірно вищу інтенсивність відростання. Їхньою максимальною висотою на перший рік після скошування відзначився сорт ‘Збруч’ (із застосуванням добрив). Висновки. Найліпші показники висоти та діаметра стебел у другому циклі вирощування після скошування біомаси фіксували в рослин, одержаних із пагонів енергетичної верби прутоподібної сорту ‘Збруч’. Ці пагони зберігали в  контейнерах, а їхні зрізи обробляли вапном.

Мета. Дослідити проблеми системи сортовипробування в Україні, вивчити шляхи й обґрунтувати напрями її удосконалення з огляду на практику різних країн. Методи. Під час досліджень використовували загальнонаукові методи, зокрема гіпотези, спостереження, пошуку з елементами екстраполяції джерелознавчої бази даних, аналізу, порівняльної оцінки та синтезу для формування висновків. Результати. Досліджено практики сортовипробування в Україні, Сполучених Штатах Америки та країнах Європейського Союзу (Королівстві Нідерландів і Республіці Польща). Встановлено, що Загальний каталог сортів рослин ЄС складається з сортів, які пройшли експертизу на загальних засадах та внесені до національних каталогів країн ЄС. Для інших держав (не членів ЄС) відсутні спеціальні умови реєстрації без експертизи. Реєстрацію базовано на результатах офіційних випробувань національних агентств, уповноважених державними органами (бюро). Щоб провести експертизу для допуску сорту на ринок, необхідно встановити значну кількість єдиних критеріїв та мінімальних вимог, водночас зважаючи на міжнародні правила щодо певних положень. Сорти, внесені до Загального каталогу ЄС, є допущеними до сертифікації та продажу насіння на території всіх держав­членів Європейської Спільноти. Водночас у США діє інша національна система обігу та реєстрації, в якій державна реєстрація є необов’язковою для комерційного поширення сортів. За інформацію про них та їхню цінність несе відповідальність власник, який і проводить сортовипробування. Цей принцип поширюється як на національні компанії, так і на нерезидентів. Відповідно до вимог чинного Закону України «Про охорону прав на сорти рослин», зареєстровані в ЄС та/або США сорти можна поширювати на території нашої держави без проведення кваліфікаційної експертизи. Також не здійснюють офіційних післяреєстраційних досліджень визнаних і розповсюджених в Україні сортів. Втім більшість сортів вітчизняних заявників не зареєстровані в ЄС та/або США, а тому до них застосовують вимогу про проходження щонайменше дворічного циклу досліджень з метою підтвердження придатності для поширення в Україні. Таке трактування умов реєстрації сортів на території країни­учасниці суперечить Міжнародній конвенції з охорони нових сортів рослин (Конвенції UPOV), вимогам СОТ (угоді GATT про недискримінаційний режим  торгівлі), статті 6 Директиви Ради 2002/53ЄС та порушує конституційні права вітчизняних селекціонерів, оскільки ставить у нерівні конкурентні умови національних  заявників та їхні сорти. Висновки. Вдосконалення національного законодавства, зокрема усунення спрощеної реєстрації (без проведення офіційних досліджень в ґрунтово­кліматичних зонах України), дасть змогу створити єдиний підхід та рівні умови комерційного обігу сортів і торгівлі насінням для вітчизняних та іноземних селекціонерів. Безальтернативно українські норми та стандарти не повинні суперечити тим, що діють у відповідних міжнародних та європейських організаціях. Це сприятиме виконанню вимог щодо обміну результатами експертизи між державами­членами Конвенції UPOV.

Purpose. To study the problems of the system of variety testing in Ukraine, to study the ways and to justify the directions of its improvement, taking into account the practice of different countries. Methods. The researchers used general scientific methods including hypothesis, observation, search with elements of extrapolation from the source database, analysis, comparative evaluation and synthesis to draw conclusions. Results. The practices of variety testing in Ukraine, the United States of America and the countries of the European Union (the Kingdom of the Netherlands and the Republic of Poland) were studied. It has been noted that the EU Common Catalogue of Plant Varieties consists of varie­ties which were tested on a common basis and included in the national catalogues of the EU countries. For other countries (non­EU members) there are no special conditions for registration without examination. Registration is based on the results of official examinations carried out by national offices authorised by state authorities (bureaus). In order to conduct an examination to allow a variety to be marke­ted, a significant number of uniform criteria and minimum requirements must be established, taking into account international rules for certain provisions. The varieties listed in the EU General Catalogue are authorised for certification and sale as seed in all Member States of the European Community. At the same time, the United States has a different national system of distribution and registration, where state registration is not required for commercial distribution of varieties. Information about them and their value is the responsibility of the owner who conducts variety trials.  This principle applies to both domestic companies and non­resi­dents. In accordance with the requirements of the current Law of Ukraine “On Protection of Rights to Plant Varieties”, varieties registered in the EU and/or the USA can be marketed in Ukraine without a qualification examination. Also, there are no official post­registration studies for varieties accepted and distributed in Ukraine. However, the majo­rity of varieties from domestic applicants are not registered in the EU and/or the US and are therefore subject to the requirement to undergo at least a two­year cycle of research to confirm their suitability for distribution in Ukraine. Such an interpretation of the conditions for registration of varie­ties in the territory of a Member State is contrary to the International Union for the Protection of New Varieties of Plants  (UPOV Convention), WTO requirements (GATT Agreement on Non­Discriminatory Trade Treatment), Article 6 of Council Directive 2002/53/EC, and violates the constitutional rights of domestic breeders, as it places national applicants and their varieties on an unequal competitive footing. Conclusions. The improvement of the national legi­slation, in particular the elimination of the simplified registration (without conducting official research in the soil and climatic zones of Ukraine), will make it possible to create a uniform approach and equal conditions for the commercial circulation of varieties and seed trade for domestic and foreign breeders. Without any alternative, Ukrainian norms and standards should not contradict those in force in the relevant international and European organisations. This will facilitate the fulfilment of the requirements for the exchange of examination results between the member states of the UPOV Convention. | Мета. Дослідити проблеми системи сортовипробування в Україні, вивчити шляхи й обґрунтувати напрями її удосконалення з огляду на практику різних країн. Методи. Під час досліджень використовували загальнонаукові методи, зокрема гіпотези, спостереження, пошуку з елементами екстраполяції джерелознавчої бази даних, аналізу, порівняльної оцінки та синтезу для формування висновків. Результати. Досліджено практики сортовипробування в Україні, Сполучених Штатах Америки та країнах Європейського Союзу (Королівстві Нідерландів і Республіці Польща). Встановлено, що Загальний каталог сортів рослин ЄС складається з сортів, які пройшли експертизу на загальних засадах та внесені до національних каталогів країн ЄС. Для інших держав (не членів ЄС) відсутні спеціальні умови реєстрації без експертизи. Реєстрацію базовано на результатах офіційних випробувань національних агентств, уповноважених державними органами (бюро). Щоб провести експертизу для допуску сорту на ринок, необхідно встановити значну кількість єдиних критеріїв та мінімальних вимог, водночас зважаючи на міжнародні правила щодо певних положень. Сорти, внесені до Загального каталогу ЄС, є допущеними до сертифікації та продажу насіння на території всіх держав­членів Європейської Спільноти. Водночас у США діє інша національна система обігу та реєстрації, в якій державна реєстрація є необов’язковою для комерційного поширення сортів. За інформацію про них та їхню цінність несе відповідальність власник, який і проводить сортовипробування. Цей принцип поширюється як на національні компанії, так і на нерезидентів. Відповідно до вимог чинного Закону України «Про охорону прав на сорти рослин», зареєстровані в ЄС та/або США сорти можна поширювати на території нашої держави без проведення кваліфікаційної експертизи. Також не здійснюють офіційних післяреєстраційних досліджень визнаних і розповсюджених в Україні сортів. Втім більшість сортів вітчизняних заявників не зареєстровані в ЄС та/або США, а тому до них застосовують вимогу про проходження щонайменше дворічного циклу досліджень з метою підтвердження придатності для поширення в Україні. Таке трактування умов реєстрації сортів на території країни­учасниці суперечить Міжнародній конвенції з охорони нових сортів рослин (Конвенції UPOV), вимогам СОТ (угоді GATT про недискримінаційний режим  торгівлі), статті 6 Директиви Ради 2002/53ЄС та порушує конституційні права вітчизняних селекціонерів, оскільки ставить у нерівні конкурентні умови національних  заявників та їхні сорти. Висновки. Вдосконалення національного законодавства, зокрема усунення спрощеної реєстрації (без проведення офіційних досліджень в ґрунтово­кліматичних зонах України), дасть змогу створити єдиний підхід та рівні умови комерційного обігу сортів і торгівлі насінням для вітчизняних та іноземних селекціонерів. Безальтернативно українські норми та стандарти не повинні суперечити тим, що діють у відповідних міжнародних та європейських організаціях. Це сприятиме виконанню вимог щодо обміну результатами експертизи між державами­членами Конвенції UPOV.

Мета. Вивчити біохімічні показники, що характеризують якість насіння, у різних за морфотипом сортів гороху для добору сортів з поліпшеними харчовими властивостями. Методи. Об’єктом досліджень було насіння 37 різних за морфотипом [листочковий, вусатий, гетерофільний (хамелеон)] сортів гороху вітчизняної та іноземної селекції. Використовували стандартні та розроблені в лабораторії методики біохімічного аналізу рослин (метод K’єльдаля, спектрофотометричні методи, електрофорез). Статистичний аналіз результатів досліджень здійснювали за допомогою програми «LibreOffice Calc» (GNU Lesser General Public License v3) та програми аналізу зображень «Imagel». Результати. Встановлено наявність сортових відмінностей за дослідженими біохімічними показниками, пов’язаними з якістю насіння (вміст білка, флавоноїдів, активність ліпоксигенази, інгібітора трипсину, лектинів), за вмістом основних фракцій білкового комплексу (легуміну та віциліну) та їхнім співвідношенням у насінні різних за морфотипом сортів. Завдяки електрофоретичному та амінокислотному аналізам виявлено сортові відмінності (у відносному вмісті окремих білкових компонентів на електрофореграмі, наявності / відсутності деяких компонентів в електрофоретичних спектрах віциліну та легуміну, їхньому амінокислотному складі), що впливають на харчову цінність насіння гороху. Висновки. Застосування досліджених біохімічних критеріїв дає змогу проводити добір сортів гороху продовольчого напряму із заданими технологічними параметрами.

Purpose. To study the biochemical parameters characterising seed quality in pea varieties of different morphotypes for the selection of genotypes with improved nutritional properties. Methods. Seeds of 37 different morphotypes [leafy, leafless, heterophillous (chameleon)] of domestic and foreign pea varieties were studied.  Standard and laboratory developed methods of biochemical analysis of plants (Kjeldahl method, spectrophotometric methods, electrophoresis) were used. The statistical analysis of the research results was carried out using the software LibreOffice Calc (GNU Lesser General Public License v3) and the image analysis software Imagel. Results. The presence of varietal differences in the biochemical parameters studied related to seed quality (protein content, flavonoids, lipoxygenase activity, trypsin inhibitor, lectins), the content of the main fractions of the protein complex (legumin and vicilin) and their ratio in seeds of different morphotypes was established. The electrophoretic and amino acid analyses revealed varietal differences (in the relative content of certain protein components in the electropherogram, the presence/absence of some components in the electrophoretic spectra of vicilin and legumin, and their amino acid composition) that affect the nutritional value of pea seeds. Conclusions. The application of the biochemical criteria studied makes it possible to select varieties of food peas with specific technological parameters. | Мета. Вивчити біохімічні показники, що характеризують якість насіння, у різних за морфотипом сортів гороху для добору сортів з поліпшеними харчовими властивостями. Методи. Об’єктом досліджень було насіння 37 різних за морфотипом [листочковий, вусатий, гетерофільний (хамелеон)] сортів гороху вітчизняної та іноземної селекції. Використовували стандартні та розроблені в лабораторії методики біохімічного аналізу рослин (метод K’єльдаля, спектрофотометричні методи, електрофорез). Статистичний аналіз результатів досліджень здійснювали за допомогою програми «LibreOffice Calc» (GNU Lesser General Public License v3) та програми аналізу зображень «Imagel». Результати. Встановлено наявність сортових відмінностей за дослідженими біохімічними показниками, пов’язаними з якістю насіння (вміст білка, флавоноїдів, активність ліпоксигенази, інгібітора трипсину, лектинів), за вмістом основних фракцій білкового комплексу (легуміну та віциліну) та їхнім співвідношенням у насінні різних за морфотипом сортів. Завдяки електрофоретичному та амінокислотному аналізам виявлено сортові відмінності (у відносному вмісті окремих білкових компонентів на електрофореграмі, наявності / відсутності деяких компонентів в електрофоретичних спектрах віциліну та легуміну, їхньому амінокислотному складі), що впливають на харчову цінність насіння гороху. Висновки. Застосування досліджених біохімічних критеріїв дає змогу проводити добір сортів гороху продовольчого напряму із заданими технологічними параметрами.

Мета. Дослідити формування продуктивності сорту сої культурної ‘Говерла’ за використання різних елементів технології вирощування. Методи. Польові, лабораторні, статистичні (розрахунково­порівняльний, математично­статистичний). Результати. Встановлено ефективність весняного чизелювання за вирощування сої культурної сорту ‘Говерла’ в ґрунтово­кліматичних умовах Прикарпаття. Відзначено позитивний вплив досліджуваних способів обробітку ґрунту на фітосанітарний стан посівів. Зокрема, поєднання зяблевої оранки з весняним чизелюванням за внесення мінеральних добрив N30P30K30 та дворазового позакореневого обприскування посівів регулятором росту зумовило підвищення конкурентоздатності рослин проти бур’янів та знизило чисельність останніх на 46,2%, як порівняти з контролем. Виконання вищевказаних дій також сприяло збільшенню врожайності до 2,48 т/га, або на 57,0%, у середньому за три роки. Водночас зріс вихід кормових одиниць та перетравного протеїну – на 1,35 і 0,3 т/га відповідно. Висновки. Весняне чизелювання разом із зяблевою оранкою та раціональним поєднанням у системі удобрення побічної продукції попередника, запропонованих доз мінеральних добрив і регулятора росту в умовах Прикарпаття сприяли зниженню забур’яненості посівів на 46,2% та підвищенню врожайності сорту сої культурної ‘Говерла’ на 57,0%.

Purpose. To study the formation of the productivity of the ‘Hoverla’ soybean variety using different elements of cultivation technology.  Methods. Field, laboratory, statistical (calculation­comparative, mathematical­statistical). Results. The effectiveness of spring chisel ploughing for the cultivation of the soyabean variety ‘Hoverla’ in the soil and climatic conditions of the  Prykarpattia region was established. The positive effect of the studied tillage methods on the phytosanitary condition of the crop was noted. In particular, the combination of autumn ploughing and spring chisel ploughing with the application of N30P30K30 mineral fertiliser and double foliar spraying of crops with a growth regulator led to an increase in the competitiveness of plants against weeds and reduced the number of weeds by 46.2% compared to the control. The implementation of the above measures also contributed to an increase in yield to 2.48 t/ha, or 57.0% on average over three years. At the same time, the yield of forage units and digestible protein increased by 1.35 and 0.3 t/ha respectively. Conclusions. Spring chisel ploughing, together with autumn ploughing and a rational combination of the predecessor’s by­products, the proposed doses of mineral fertiliser and growth regulator in the conditions of the Prykarpattia region, helped to reduce the weediness of crops by 46.2% and increase the yield of the ‘Ho­verla’ soybean variety by 57.0%. | Мета. Дослідити формування продуктивності сорту сої культурної ‘Говерла’ за використання різних елементів технології вирощування. Методи. Польові, лабораторні, статистичні (розрахунково­порівняльний, математично­статистичний). Результати. Встановлено ефективність весняного чизелювання за вирощування сої культурної сорту ‘Говерла’ в ґрунтово­кліматичних умовах Прикарпаття. Відзначено позитивний вплив досліджуваних способів обробітку ґрунту на фітосанітарний стан посівів. Зокрема, поєднання зяблевої оранки з весняним чизелюванням за внесення мінеральних добрив N30P30K30 та дворазового позакореневого обприскування посівів регулятором росту зумовило підвищення конкурентоздатності рослин проти бур’янів та знизило чисельність останніх на 46,2%, як порівняти з контролем. Виконання вищевказаних дій також сприяло збільшенню врожайності до 2,48 т/га, або на 57,0%, у середньому за три роки. Водночас зріс вихід кормових одиниць та перетравного протеїну – на 1,35 і 0,3 т/га відповідно. Висновки. Весняне чизелювання разом із зяблевою оранкою та раціональним поєднанням у системі удобрення побічної продукції попередника, запропонованих доз мінеральних добрив і регулятора росту в умовах Прикарпаття сприяли зниженню забур’яненості посівів на 46,2% та підвищенню врожайності сорту сої культурної ‘Говерла’ на 57,0%.