Purpose. To establish the most effective index figures for determination of breeding value of spring wheat genotypes.Methods. Field and statistical ones. Index of prospectivity – IP, Finno-Scandinavian index – FSI, Mexican index – MI, Bila Tserkva index – BI, Poltava index – PI, index of spike linear density – ISLD, index of spike density – ISD were defined.Results. During the investigation period, weather conditions differed from the long-term average annual indices for temperature regime, amount of precipitation and its distribution by month. Conditions of the growing season was the most favorable in 2016 (HTC = 1.1), insufficient level of humidity was specific for 2017 (HTC = 0.2). This allowed to define breeding indices for the soft wheat and spring durum wheat growing under different conditions. The analysis of the obtained data showed that the IP varied both in varieties and over the years, that indicated a various response of genotypes to vegetation conditions that existed during the growing years. Varieties of durum wheat ‘Slavuta’ and soft spring wheat ‘Struna myronivska’ were characterized by the high FSI. Such durum wheat varieties as ‘MIP Magdalena’, ‘MIP Raiduzhna’, ‘Kuchumivka’, ‘Kharkivska 41’, as well as the following soft spring varieties as ‘MIP Zlata’, ‘Oksamyt myronivskyi’, ‘Struna myronivska’, ‘Elehiya myronivska’ had a high level of MI. The spring wheat varieties have the highest indices of LSD and BI in 2016. IP during the investigation period was ranging from 2.3 to 4.5 in durum wheat varieties and from 2.2 to 6.4 in soft spring wheat. In breeding, it is important to use breeding indices, which should be included on the basis of traits that have a reliable correlation with yield index. SD indices (r = 0.53±0.08), BI (r = 0.42±0.08), MI (r = 0.41±0.08) were the most effective for durum spring wheat varieties in the year to be the best for humidification (2016), while PI (r = 0.39±0.07; r = 0.34±0.07 respectively) was the most effective for the soft wheat in 2016 and 2017. For the complex of breeding indices, the varieties of soft spring wheat (‘Struna myronivska’, ‘Simkoda myronivska’, ‘MIP Zlata’) and durum (MIP Mahdalena’, ‘MIP Raiduzhna’, ‘Slavuta’, ‘Kuchumivka’) were defined.Conclusions. The indices SD, BI, MI were the most effective for durum spring wheat varieties and PI – for soft wheat. Selected spring wheat varieties showed the optimum ratio between investigated traits. | Цель. Установить наиболее эффективные индексные показатели для определения селекционной ценности генотипов пшеницы яровой.Методы. Полевой, статистический. Определяли индекс перспективности – IР, финно-скандинавский индекс – FSI, мексиканский – MI, белоцерковский – БI, полтавский – РI, линейной плотнос­ти колоса – ЛЩК, плотности колоса – ЩК.Результаты. В период проведения исследований погодные условия отличались от средних многолетних показателей по температурному режиму, количеству атмосферных осадков и их распределению по месяцам. Оптимальные условия вегетационного периода сложились в 2016 г. (ГТК = 1,1), недостаточным уровнем влажности характеризовался 2017 г. (ГТК = 0,2). Это дало возможность установить селекционные индексы для различных условий выращивания пшеницы мягкой и твердой яровой. Анализ полученных данных показал, что IР варьировал как у разных сортов, так и по годам, что свидетельствует о различной реакции генотипов на условия вегетации, сложившиеся в годы выращивания. Высоким показателем FSI характеризовались сорта пшеницы твердой – ‘Славута’ и мягкой яровой – ‘Струна мироновская’. К сортам пшеницы твердой с высоким уровнем МІ отнесены: ‘МИП Магдалена’, ‘МИП Радужная’, ‘Кучумовка’, ‘Харьковская 41’ и мягкой яровой – ‘МИП Злата’, ‘Оксамыт мироновский’, ‘Струна мироновская’, ‘Элегия мироновская’. Самые высокие показатели ЛПК и БІ сорта пшеницы яровой сформировали в 2016 г. РІ был в пределах от 2,3 до 4,5 у сортов пшеницы твердой и от 2,2 до 6,4 – мягкой яровой. Важным в селекции является использование селекционных индексов, которые необходимо включать на основании признаков, имеющих достоверную корреляционную связь с показателями урожайности. Наиболее эффективными для сортов пшеницы твердой яровой в оптимальный год увлажнения (2016) оказались индексы ЩК (r = 0,53±0,08), БІ (r = 0,42±0,08), МІ (r = 0,41±0,08), для мягкой в 2016 и 2017 гг. – РІ (r = 0,39±0,07; r = 0,34±0,07 соответственно). По комплексу селекционных индексов выделены такие сор­та пшеницы мягкой яровой: ‘Струна мироновская’, ‘Симкода мироновская’, ‘МИП Злата’ и твердой: ‘МИП Магдалена’, ‘МИП Райдужная’, ‘Славута’, ‘Кучумовка’.Выводы. Наиболее эффективными для сортов пшеницы твердой яровой были индексы ЩК, БІ, МІ, для мягкой – РІ. Выделенные сорта пшеницы яровой характеризовались оптимальным соотношением исследуемых признаков. | Мета. Встановити найефективніші індексні показники для визначення селекційної цінності генотипів пшениці ярої.Методи. Польовий, статистичний. Визначали індекс перспективності – ІР, фіно-скандинавський індекс – FSI, мексиканський – MI, білоцерківський – БІ, полтавський – РІ, лінійної щільності колоса – ЛЩК, щільності колоса – ЩК.Результати. Протягом періоду досліджень погодні умови відрізнялись від середніх багаторічних показників за температурним режимом, кількістю атмосферних опадів та їх розподілом по місяцях. Оптимальні умови вегетаційного періоду склалися у 2016 р. (ГТК = 1,1), недостатнім рівнем вологості характеризувався 2017 р. (ГТК = 0,2). Це дало змогу встановити селекційні індекси для різних умов вирощування пшениці м’якої та твердої ярої. Аналіз отриманих даних показав, що ІР варіював як у різних сортів, так і за роками, що свідчить про різну реакцію генотипів на умови вегетації, які склались у роки вирощування. Високим показником FSI характеризувалися сорти пшениці твердої – ‘Славута’ та м’якої ярої – ‘Струна миронівська’. До сортів пшениці твердої із високим рівнем МІ віднесено: ‘МІП Магдалена’, ‘МІП Райдужна’, ‘Кучумівка’, ‘Харківська 41’, а до м’якої ярої – ‘МІП Злата’, ‘Оксамит миронівський’, ‘Струна миронівська’, ‘Елегія миронівська’. Найвищі показники ЛЩК та БІ сорти пшениці ярої сформували у 2016 р. РІ за період проведених досліджень був у межах від 2,3 до 4,5 у сортів пшениці твердої та від 2,2 до 6,4 – м’якої ярої. Важливим у селекції є використання селекційних індексів, які необхідно включати на підставі ознак, що мають достовірний кореляційний зв’язок з показниками врожайності. Найефективнішими для сортів пшениці твердої ярої в оптимальний рік зволоження (2016) виявились індекси ЩК (r = 0,53±0,08), БІ (r = 0,42±0,08), МІ (r = 0,41±0,08), для м’якої у 2016 і 2017 рр. – РІ (r = 0,39±0,07; r = 0,34±0,07 відповідно). За комплексом селекційних індексів виділено такі сорти пшениці м’якої ярої: ‘Струна миронівська’, ‘Сімкода миронівська’, ‘МІП Злата’ та твердої: ‘МІП Магдалена’, ‘МІП Райдужна’, ‘Славута’, ‘Кучумівка’.Висновки. Найбільш ефективними для сортів пшениці твердої ярої були індекси ЩК, БІ, МІ, для м’якої – РІ. Виділені сорти пшениці ярої характеризувались оптимальним співвідношенням досліджуваних ознак.

Мета. Встановити найефективніші індексні показники для визначення селекційної цінності генотипів пшениці ярої. Методи. Польовий, статистичний. Визначали індекс перспективності – ІР, фіно-скандинавський індекс – FSI, мексиканський – MI, білоцерківський – БІ, полтавський – РІ, лінійної щільності колоса – ЛЩК, щільності колоса – ЩК. Результати. Протягом періоду досліджень погодні умови відрізнялись від середніх багаторічних показників за температурним режимом, кількістю атмосферних опадів та їх розподілом по місяцях. Оптимальні умови вегетаційного періоду склалися у 2016 р. (ГТК = 1,1), недостатнім рівнем вологості характеризувався 2017 р. (ГТК = 0,2). Це дало змогу встановити селекційні індекси для різних умов вирощування пшениці м’якої та твердої ярої. Аналіз отриманих даних показав, що ІР варіював як у різних сортів, так і за роками, що свідчить про різну реакцію генотипів на умови вегетації, які склались у роки вирощування. Високим показником FSI характеризувалися сорти пшениці твердої – ‘Славута’ та м’якої ярої – ‘Струна миронівська’. До сортів пшениці твердої із високим рівнем МІ віднесено: ‘МІП Магдалена’, ‘МІП Райдужна’, ‘Кучумівка’, ‘Харківська 41’, а до м’якої ярої – ‘МІП Злата’, ‘Оксамит миронівський’, ‘Струна миронівська’, ‘Елегія миронівська’. Найвищі показники ЛЩК та БІ сорти пшениці ярої сформували у 2016 р. РІ за період проведених досліджень був у межах від 2,3 до 4,5 у сортів пшениці твердої та від 2,2 до 6,4 – м’якої ярої. Важливим у селекції є використання селекційних індексів, які необхідно включати на підставі ознак, що мають достовірний кореляційний зв’язок з показниками врожайності. Найефективнішими для сортів пшениці твердої ярої в оптимальний рік зволоження (2016) виявились індекси ЩК (r = 0,53±0,08), БІ (r = 0,42±0,08), МІ (r = 0,41±0,08), для м’якої у 2016 і 2017 рр. – РІ (r = 0,39±0,07; r = 0,34±0,07 відповідно). За комплексом селекційних індексів виділено такі сорти пшениці м’якої ярої: ‘Струна миронівська’, ‘Сімкода миронівська’, ‘МІП Злата’ та твердої: ‘МІП Магдалена’, ‘МІП Райдужна’, ‘Славута’, ‘Кучумівка’. Висновки. Найбільш ефективними для сортів пшениці твердої ярої були індекси ЩК, БІ, МІ, для м’якої – РІ. Виділені сорти пшениці ярої характеризувались оптимальним співвідношенням досліджуваних ознак.

Purpose. To define morphological peculiarities of the different types of shoots of switch grass (Panicum virgatum L.) in the context of introduction in the Right-Bank Forest-Steppe and Polissia zones of Ukraine.Methods. Morpho-physiological and ontogenetic analysis, morphometric technique, statistical evaluation.Results. It was found that P. virgatum plants were producing the following types of shoots: vegetative-generative short or long rhizomatous ones (they appeared as in the underground part of a maternal shoot in «the area of shortened internodes» and in the base of its aboveground part); vegetative underground and aboveground ones (they are forming both in the axils of scales of the underground part of a maternal shoot and in the axils of cauline leaves); generative aboveground shoots (borne in the axil of cauline leaves). Morphological parameters and features of morphogenesis of reproduction, resting and secondary buds have been described.Conclusions. During flowering phase of maternal shoot, P. virgatum reproduction buds were on the organogenesis phase I–II, their bursting occured after maternal shoot has flowered. The correlation of internodes length, leave blades and sheaths has been established. The maximum values of the above parameters were observed in the middle part of the prefloral zone of the stem. In the context of introduction, panicle earing came in the third decade of July, flowering began in the first decade of August. It was revealed that complete flowers are bloomed faster than the staminate ones. | Цель. Выявить морфологические особенности разных типов побегов проса прутьевидного (Panicum virgatum L.) в связи с интродукцией в Правобережной Лесостепи и Полесье Украины.Методы. Морфофизиологический и онтогенетический анализ, морфометрический, статистический.Результаты. Установлено, что у растений P. virgatum образуются такие типы побегов: вегетативно-генеративные коротко – и длиннокорневищные (закладываются как на подземной части материнского побега в зоне «дуги укороченных междоузлий», так и в основании его надземной части); вегетативные подземные и надземные (формируются в пазухах чешуй подземной части материнского побега, а также в пазухах стеблевых листьев); генеративные надземные (розвиваються в пазухах стеблевых листьев). Описаны морфологические параметры и особенности морфогенеза почек возобновления, спящих и резервных почек.Выводы. В фазе цветения материнского побега P. virgatum почки возобновления находятся на I–II этапе органогенеза, их раскрытие происходит после цветения материнского побега. Установлено, что длина междоузлий коррелирует с длиной листовых пластинок и влагалищных частей листьев, максимальное значение упомянутых показателей отмечается в средней части префлоральной зоны стебля. В условиях интродукции фаза выбрасывания метелки наступает в ІІІ декаде июля, начало цветения приходится на I декаду августа. Выявлено, что пестично-тычиночные цветки раскрываются быстрее, чем тычиночные. | Мета. Виявити морфологічні особливості різних типів пагонів рослин проса прутоподібного (Panicum virgatum L.) у зв’язку з інтродукцією в Правобережному Лісостепу та Поліссі України.Методи. Морфофізіологічний та онтогенетичний аналіз, морфометричний, статистичний.Результати. Встановлено, що у рослин P. virgatum утворюються такі типи пагонів: вегетативно-генеративні коротко- та довго кореневищні (закладаються як на підземній частині материнського пагона в зоні «дуги вкорочених міжвузлів», так і в основі його надземної частини); вегетативні підземні та надземні (формуються у пазухах лусок підземної частини материнського пагона, а також у пазухах листків стебла); генеративні надземні (розвиваються в пазухах листків стебла). Описано морфологічні параметри та особливості морфогенезу бруньок поновлення, сплячих та резервних бруньок.Висновки. У фазі цвітіння материнського пагона бруньки поновлення P. virgatum перебувають на I–II етапі органогенезу, розгортання їх відбувається після цвітіння материнського пагона. Встановлено, що довжина міжвузлів корелює з довжиною листкових пластинок та піхвових частин листка, максимальне значення зазначених показників спостерігається в середній частині префлоральної зони стебла. В умовах інтродукції фаза викидання волоті настає в ІІІ декаді липня, початок цвітіння припадає на І декаду серпня. Виявлено, що маточково-тичинкові квітки розкриваються швидше, ніж тичинкові.

Purpose. To define morphological peculiarities of the different types of shoots of switch grass (Panicum virgatum L.) in the context of introduction in the Right-Bank Forest-Steppe and Polissia zones of Ukraine. Methods. Morpho-physiological and ontogenetic analysis, morphometric technique, statistical evaluation. Results. It was found that P. virgatum plants were producing the following types of shoots: vegetative-generative short or long rhizomatous ones (they appeared as in the underground part of a maternal shoot in «the area of shortened internodes» and in the base of its aboveground part); vegetative underground and aboveground ones (they are forming both in the axils of scales of the underground part of a maternal shoot and in the axils of cauline leaves); generative aboveground shoots (borne in the axil of cauline leaves). Morphological parameters and features of morphogenesis of reproduction, resting and secondary buds have been described. Conclusions. During flowering phase of maternal shoot, P. virgatum reproduction buds were on the organogenesis phase I–II, their bursting occured after maternal shoot has flowered. The correlation of internodes length, leave blades and sheaths has been established. The maximum values of the above parameters were observed in the middle part of the prefloral zone of the stem. In the context of introduction, panicle earing came in the third decade of July, flowering began in the first decade of August. It was revealed that complete flowers are bloomed faster than the staminate ones.

Purpose. To define morphological peculiarities of the different types of shoots of switch grass (Panicum virgatum L.) in the context of introduction in the Right-Bank Forest-Steppe and Polissia zones of Ukraine. Methods. Morpho-physiological and ontogenetic analysis, morphometric technique, statistical evaluation. Results. It was found that P. virgatum plants were producing the following types of shoots: vegetative-generative short or long rhizomatous ones (they appeared as in the underground part of a maternal shoot in «the area of shortened internodes» and in the base of its aboveground part); vegetative underground and aboveground ones (they are forming both in the axils of scales of the underground part of a maternal shoot and in the axils of cauline leaves); generative aboveground shoots (borne in the axil of cauline leaves). Morphological parameters and features of morphogenesis of reproduction, resting and secondary buds have been described. Conclusions. During flowering phase of maternal shoot, P. virgatum reproduction buds were on the organogenesis phase I–II, their bursting occured after maternal shoot has flowered. The correlation of internodes length, leave blades and sheaths has been established. The maximum values of the above parameters were observed in the middle part of the prefloral zone of the stem. In the context of introduction, panicle earing came in the third decade of July, flowering began in the first decade of August. It was revealed that complete flowers are bloomed faster than the staminate ones.

Purpose. To conduct the historical analysis of the practice of writing varieties names and other denominations of cultiva­ted plants and development of relevant international rules and recommendations. Results. The need to normalize the names of cultivated plants has matured in the horticultural environment more than a century and a half ago and was realized by the development of the International Code of Nomenclature for Cultivated Plants. During that period, the Code was expanded and improved, and now the IXth edition of the nomenclatural rules is valid. This nomenclature code has no legal status and is based on the voluntary consent of specialists to follow it for nomenclature stability, which is extremely important in international communication among scientists and businesspersons. International agreements for protection of plant breeder’s rights have been signed that is legally effective. Relevant rules have been developed governing the features of the creation, registration and operation of names of varieties and trademarks that relate to varieties as commercial objects.Conclusions. The rules developed by horticulturists and botanists for naming cultivated plants have some differences with the rules for denomination of varieties as objects of intellectual property, which should be resolved for harmonization and increasing the effectiveness of scientific and economic activities. Knowledge of the nomenclature code and UPOV documents will assist the breeder in his professional activity. | Цель. Осуществить исторический анализ практики написания названий сортов и других обозначений культурных растений, а также разработки соответствующих международных правил и рекомендаций.Результаты. Потребность в нормировании названий культурных растений вызрела в садово-ботанической среде более полутора сотен лет назад и была реализована разработкой Международного кодекса номенклатуры культурных растений. В течение этого перио­да он расширялся и усовершенствовался, и ныне действует IX редакция номенклатурных правил. Этот номенклатурный кодекс не имеет правового статуса и основывается на добровольном согласии специалистов выполнять его, что обеспечивает номенклатурную стабильность, чрезвычайно важную в международном общении, научной и коммерческой среде. Для обеспечения прав селекционеров, создаю­щих новые сорта растений, подписаны международные соглашения про интеллектуальную собственность, которые имеют юридическую силу. Разработаны соответствующие правила, регулирующие особенности создания, регистрации и функционирования названий сортов и торговых знаков, которые касаются сортов как коммерческих объектов. Выводы. Правила, разработанные садоводами и ботаниками для наименования культурных растений, имеют некоторые расхождения с правилами наименования сортов как объектов интеллектуальной собственности, которые следует урегулировать для гармонизации и повышения эффективности научной и хозяйственной деятельности. Знание номенклатурного кодекса и документов UPOV поможет селекционеру в его профессиональной деятельности. | Мета. Здійснити історичний аналіз практики написання назв сортів та інших позначень культурних рослин, а також розроблення відповідних міжнародних правил та рекомендацій.Результати. Потреба в унормуванні назв культурних рослин визріла в садово-ботанічному середовищі понад півтора століття тому і була реалізована розробленням Міжнародного кодексу номенклатури культурних рослин. Протягом цього періоду він розширювався й удосконалювався, і нині діє IX редакція номенклатурних правил. Цей номенклатурний кодекс не має правового статусу і базується на добровільній згоді фахівців його дотримуватися, що забезпечує номенклатурну стабільність, надзвичайно важливу в міжнародному спілкуванні, науковому і комерційному середовищі. Для забезпечення прав селекціонерів, що створюють нові сорти рослин, підписано міжнародні угоди щодо інтелектуальної власності, які мають юридичну силу. Розроблено відповідні правила, що регулюють особливості створення, реєстрації та функціювання назв сортів та торговельних марок, що стосуються сортів як комерційних об’єктів.Висновки. Правила, розроблені садівниками й ботаніками для найменування культурних рослин, мають певні розбіжності з правилами найменування сортів як об’єктів інтелектуальної власності, які варто врегулювати для гармонізації й підвищення ефективності наукової та господарської діяльності. Знання номенклатурного кодексу та документів UPOV допоможе селекціонерові у його фаховій діяльності.

Мета. Здійснити історичний аналіз практики написання назв сортів та інших позначень культурних рослин, а також розроблення відповідних міжнародних правил та рекомендацій. Результати. Потреба в унормуванні назв культурних рослин визріла в садово-ботанічному середовищі понад півтора століття тому і була реалізована розробленням Міжнародного кодексу номенклатури культурних рослин. Протягом цього періоду він розширювався й удосконалювався, і нині діє IX редакція номенклатурних правил. Цей номенклатурний кодекс не має правового статусу і базується на добровільній згоді фахівців його дотримуватися, що забезпечує номенклатурну стабільність, надзвичайно важливу в міжнародному спілкуванні, науковому і комерційному середовищі. Для забезпечення прав селекціонерів, що створюють нові сорти рослин, підписано міжнародні угоди щодо інтелектуальної власності, які мають юридичну силу. Розроблено відповідні правила, що регулюють особливості створення, реєстрації та функціювання назв сортів та торговельних марок, що стосуються сортів як комерційних об’єктів. Висновки. Правила, розроблені садівниками й ботаніками для найменування культурних рослин, мають певні розбіжності з правилами найменування сортів як об’єктів інтелектуальної власності, які варто врегулювати для гармонізації й підвищення ефективності наукової та господарської діяльності. Знання номенклатурного кодексу та документів UPOV допоможе селекціонерові у його фаховій діяльності.

Purpose. To study effects of low temperatures on Lavandula angustifolia plants and their response depending on their age and variety as well as identify critical temperature values for such structure elements of plants as bark, cambium, wood, pith.Methods. Field investigation, spectrometric analysis, statistical evaluation.Results. Topicality of investigation of Lavandula angustifolia to be grown in the Forest-Steppe zone of Ukraine was highlighted. Low temperature effects on structural elements of shoots for 8 varieties of domestic and foreign selection were analyzed. One-year shoots have suffered the most from low temperatures – 4.5 points on a six-point scale, two- and three-year shoots were damaged in a lesser degree – from 0.8 to 2 points. Plants of ‘Feuervogel’ and ‘Maestro’ varieties with total damage coefficient of 11.3% and 10.6% accordingly were the most resistant to low temperatures. These varieties can be recommended to producers for further introduction to the Forest-Steppe zone of Ukraine.Conclusions. Tissues of a lavender one-year shoot were most damaged by low temperatures regardless of a variety, but this organ is ephemeral and can be removed without causing damage to a plant. Two- and three-year shoots, which provide plant recovery, were significantly less damaged. None of the plants from 8 studied lavender varieties was lost under the influence of low temperatures, though some of them were damaged significantly. Such varieties as ‘Feuervogel’, ‘König Humbert’, ‘Veseli notky’ (pith damage is on the level of 1–2 points), ‘Maestro’ (0.8–2.5 points) were the most resistant to low temperature exposure which allows to conclude about successful lavender cultivation under conditions of the Forest-Steppe zone of Ukraine. | Цель. Изучить влияние низких температур на растения лаванды узколистой и их реакцию в зависимости от возраста и сорта. Определить критические показатели температуры для структурных элементов ее растений: коры, камбия, древесины, сердцевины.Методы. Полевой, спектрометрический, статистический.Результаты. Освещена актуальность исследований лаванды узколис­той (Lavandula angustifolia), выращиваемой в условиях Лесостепи Украины. Проанализировано влияние низких температур на структурные элементы побегов 8 сортов отечественной и зарубежной селекции. Больше всего пов­реждались низкими температурами однолетние побеги – 4,5 балла по шестибалльной шкале, меньше – двух- и трехлетние – от 0,8 до 2 баллов. Самыми устойчивыми к низким температурам оказались растения сортов ‘Feuervogel’, которые суммарно по коэффициенту повреждения достигали 11,3%, и ‘Маэстро’ – 10,6%. Эти сорта можно рекомендовать производителям для интродукции в условиях Лесостепи Украины.Выводы. Ткани однолетнего побега лаванды больше всего повреждались низкими температурами независимо от сорта, однако это – эфемерный орган, который можно удалить без ущерба для выживания растений. Двух- и трехлетние побеги, обеспечивающие восстановление растения, имели значительно меньшие повреждения. Из 8 сортов лаванды, которые были в опыте, ни одно растение не погибло под влиянием низких температур, хотя в некоторых из них коэффициент повреждения был весьма значительным. Самыми устойчивыми сортами при воздействии на них низких температур оказались ‘Feuervogel’, ‘König Humbert’, ‘Веселые нотки’ (пов­реждение сердцевины – 1–2 балла), ‘Маэстро’ (повреждение сердцевины – 0,8–2,5 балла), что позволяет сделать вывод об успешности выращивания лаванды в условиях Лесостепи Украины. | Мета. Вивчити вплив низьких температур на рослини лаванди вузьколистої та їхню реакцію залежно від віку й сорту, а також визначити критичні значення температури для структурних елементів її рослин: кори, камбію, деревини, серцевини.Методи. Польовий, спектрометричний, статистичний.Результати. Висвітлено актуальність досліджень лаванди вузьколистої (Lavandula angustifolia), яку вирощують в умовах Лісостепу України. Проаналізовано вплив низьких температур на структурні елементи пагонів 8 сортів вітчизняної та іноземної селекції. Найбільше пошкоджень від низьких температур зазнали однорічні пагони – 4,5 бала за шестибальною шкалою, найменше – дво- та трирічні – від 0,8 до 2 балів. Найстійкішими до низьких температур виявилися рослини сортів ‘Feuervogel’, що сумарно за коефіцієнтом пош­кодження досягали 11,3%, та ‘Маестро’ – 10,6%. Ці сорти можна рекомендувати виробникам для інтродукції в умовах Лісостепу України.Висновки. Тканини однорічного пагону лаванди найбільшою мірою були пошкоджені низькими температурами незалежно від сорту, однак це – ефемерний орган, який можна видалити без шкоди для виживання рослин. Дво- та трирічні пагони, що забезпечують відновлення рослини, мали значно менші пошкодження. У 8 сортів лаванди, які були в досліді, жодна рослина не загинула від впливу низьких температур, хоч у деяких з них коефіцієнт пошкодження був досить значним. Найстійкішими сортами за дії на них низьких температур виявилися: ‘Feuervogel’, ‘König Humbert’, ‘Веселі нотки’ (пошкодження серцевини на рівні 1–2 бали), ‘Маестро’ (пошкодження серцевини – 0,8–2,5 бала), що дає змогу зробити висновок про успішність вирощування лаванди в умовах Лісостепу України.

Purpose. To study effects of low temperatures on Lavandula angustifolia plants and their response depending on their age and variety as well as identify critical temperature values for such structure elements of plants as bark, cambium, wood, pith. Methods. Field investigation, spectrometric analysis, statistical evaluation. Results. Topicality of investigation of Lavandula angustifolia to be grown in the Forest-Steppe zone of Ukraine was highlighted. Low temperature effects on structural elements of shoots for 8 varieties of domestic and foreign selection were analyzed. One-year shoots have suffered the most from low temperatures – 4.5 points on a six-point scale, two- and three-year shoots were damaged in a lesser degree – from 0.8 to 2 points. Plants of ‘Feuervogel’ and ‘Maestro’ varieties with total damage coefficient of 11.3% and 10.6% accordingly were the most resistant to low temperatures. These varieties can be recommended to producers for further introduction to the Forest-Steppe zone of Ukraine. Conclusions. Tissues of a lavender one-year shoot were most damaged by low temperatures regardless of a variety, but this organ is ephemeral and can be removed without causing damage to a plant. Two- and three-year shoots, which provide plant recovery, were significantly less damaged. None of the plants from 8 studied lavender varieties was lost under the influence of low temperatures, though some of them were damaged significantly. Such varieties as ‘Feuervogel’, ‘König Humbert’, ‘Veseli notky’ (pith damage is on the level of 1–2 points), ‘Maestro’ (0.8–2.5 points) were the most resistant to low temperature exposure which allows to conclude about successful lavender cultivation under conditions of the Forest-Steppe zone of Ukraine.

Purpose. To study effects of low temperatures on Lavandula angustifolia plants and their response depending on their age and variety as well as identify critical temperature values for such structure elements of plants as bark, cambium, wood, pith. Methods. Field investigation, spectrometric analysis, statistical evaluation. Results. Topicality of investigation of Lavandula angustifolia to be grown in the Forest-Steppe zone of Ukraine was highlighted. Low temperature effects on structural elements of shoots for 8 varieties of domestic and foreign selection were analyzed. One-year shoots have suffered the most from low temperatures – 4.5 points on a six-point scale, two- and three-year shoots were damaged in a lesser degree – from 0.8 to 2 points. Plants of ‘Feuervogel’ and ‘Maestro’ varieties with total damage coefficient of 11.3% and 10.6% accordingly were the most resistant to low temperatures. These varieties can be recommended to producers for further introduction to the Forest-Steppe zone of Ukraine. Conclusions. Tissues of a lavender one-year shoot were most damaged by low temperatures regardless of a variety, but this organ is ephemeral and can be removed without causing damage to a plant. Two- and three-year shoots, which provide plant recovery, were significantly less damaged. None of the plants from 8 studied lavender varieties was lost under the influence of low temperatures, though some of them were damaged significantly. Such varieties as ‘Feuervogel’, ‘König Humbert’, ‘Veseli notky’ (pith damage is on the level of 1–2 points), ‘Maestro’ (0.8–2.5 points) were the most resistant to low temperature exposure which allows to conclude about successful lavender cultivation under conditions of the Forest-Steppe zone of Ukraine.

Purpose. To determine the patterns of influence of gro­wing factors on the economically valuable characteristics of new soybean varieties.Methods. Field, biochemical methods, analysis of variance.Results. The rates of the influence of the growing zone, the conditions of the growing season of the year and the soybean variety on the yield, weight of 1000 seeds, the content of crude protein and oil, and protein and oil collection were determined. The greatest influence on the yield of the studied varieties had a growing zone – 55%. On average the maximum yield was obtained in Forest-steppe zone 2.48–3.58 t/ha, the lowest – in Steppe zone (1.33–1.89 t/ha) for 2017–2018. In the same period the weight of 1000 seeds on average was 125.1–169.9 g in the Steppe zone, in Forest-Steppe zone it was 130.2–207.8 g and 143.9–188.0 g in Fo­rrest zone. According to the results of analysis of variance, it was determined that the growing zone has the greatest influence on weight of 1000 seeds – 31%, variety – 21% and conditions of the growing season of the year – 13%. The main characteristics of soybean quality are the content of crude protein and oil in seeds. The highest level of crude protein was observed in soybean variety in Forest-Steppe zone – 37.5–44.0%. In Forrest zone, the crude protein content was 34.4–41.7%, in the Steppe zone 35.4–40.1%. The maximum level of this characteristic was observed in variety ‘NS Diyana’ – 44.0% in Forest-Steppe zone, in Forrest zone – in the variety ‘Alexa’ 41.7%, in Steppe zone – in variety ‘NS Diyana’ 40.1%. Thus, the growing zone (31%) and variety (25%) had the greatest influence on the content of crude protein; the interaction of factors (variety and growing zone) affected 17%. The average oil content for 2017‑2018 ranges from 19.8 to 24.2%. High oil content was noted in ‘Adsoy’ variety in Forrest and Forest-Steppe zones, 24.2 and 22.6%, respectively, and ‘Azimut’ – 23.8% in Steppe zone. The results of the analysis of variance showed that the growing zone to a greater extent affected the oil content in soybean seeds by 25%, variety – 21%, and the interaction of factors of the variety and gro­wing zone by 21%.Conclusions. According to the results of multifactor analysis of variance, it was determined that the growing zone had the greatest influence on the studied parameters. It was found that the rate of the influence of gro­wing zone of soybean varieties is 25–55%, depending on the studied characteristic. It was determined that the influence of the variety was 4–25%, the conditions of the growing season affected by 1–26%. | Цель. Установить закономерности влияния факторов выращивания на хозяйственно-ценные характеристики новых сортов сои.Методы. Полевой, биохимические методы анализа, дисперсионный анализ.Результаты. Определены доли влияния зоны выращивания, условий вегетационного периода года и сорта сои на урожайность, массу 1000 семян, содержание сырого протеина и масла, сбора белка и масла. Наибольшее влияние на показатель урожайности исследуемых сортов имела зона выращивания – 55%. В среднем за 2017–2018 гг. максимальная урожайность получена в зоне Лесостепи – 2,48–3,58 т/га, самая низкая – в зоне Степи 1,33–1,89 т/га. Значение показателя массы 1000 семян в среднем за 2017–2018 гг. составляют в зоне Степи – 125,1–169,9 г, в Лесостепи – 130,2–207,8 г и 143,9–188,0 г в зоне Полесья. По результатам дисперсионного анализа было определено, что на массу 1000 семян наибольшее влияние имела зона выращивания – 31%, меньшее влияние оказывал сорт – 21% и условия вегетационного периода года – 13%. Основные показатели качества сои культурной – содержание сырого протеина и масла в семенах. Наибольшие значения содержания сырого протеина отмечено в зоне Лесостепи – 37,5–44,0%. В зоне Полесья содержание сырого протеина составило 34,4–41,7%, в зоне Степи – 35,4–40,1%. Максимальные значения этого показателя были отмечены у сорта ‘НС Дияна’ – 44,0% в зоне Лесостепи, в зоне Полесья – у сорта ‘Алекса’ – 41,7%, в степной зоне ‘НС Дияна’ – 40,1%. Таким образом, наибольшее влияние на содержания сырого протеина имел фактор зоны выращивания (31%) и сорт (25%), взаимодействие факторов сорта и зоны выращивания влияло на 17%. Содержание масла в среднем за 2017–2018 гг. составляло от 19,8 до 24,2%. Высокое содержание масла было отмечено у сорта ‘Адсой’ в зоне Полесья и Лесостепи – 24,2 и 22,6%, соответственно, а также у сорта ‘Азимут’ – 23,8% в степной зоне. По результатам дисперсионного анализа было определено, что на показатель содержания масла в семенах сои больше всего влияли зона выращивания на 25%, сорт – 21%, и взаимодействие факторов сорта и зоны выращивания на 21%.Выводы. Наибольшее влияние на исследуемые показатели имела зона выращивания. Определено, что доля влияния зоны выращивания сортов сои составляет 25–55% в зависимости от исследуемого показателя. Определено, что доля влияния сорта составляла 4–25%, условия вегетационного периода года влияли на 1–26%. | Мета. Установити закономірності впливу факторів вирощування на господарсько-цінні характеристики нових сортів сої.Методи. Польовий, біохімічні методи аналізу, дисперсійний аналіз.Результати. Визначено частки впливу таких факторів як зона вирощування, умови вегетаційного періоду року та сорт сої на врожайність, масу 1000 насінин, уміст сирого протеїну та олії, збір білка та олії з гектара. Найбільше впливав на показник урожайності досліджуваних сортів фактор зони вирощування – його вплив складав 55%. У середньому за 2017–2018 рр. максимальну врожайність досліджуваних сортів отримано в зоні Лісостепу – 2,48–3,58 т/га, найменшу – в зоні Степу – 1,33–1,89 т/га. Значення показника маси 1000 насінин в середньому за 2017–2018 рр. становили для зони Степу – 125,1–169,9 г, Лісостепу – 130,2–207,8 г та 143,9–188,0 г – для зони Полісся. За допомогою дисперсійного аналізу було визначено, що на масу 1000 насінин найбільше впливала зона вирощування – 31%, менше значення мав фактор сорту – 21% та умови вегетаційного періоду року – 13%. Найбільші значення вмісту сирого протеїну в насінні сої відмічено у зоні Лісостепу – 37,5–44,0%. У зоні Полісся вміст сирого протеїну для досліджуваних сортів становив 34,4–41,7%, в зоні Степу – 35,4–40,1%. Максимальні значення цього показника було відмічено для сорту ‘НС Діяна’ – 44,0% в зоні Лісостепу, в зоні Полісся –  для ‘Алєкса’ – 41,7%, в степовій зоні – для сорту ‘НС Діяна’ – 40,1%. Таким чином, найбільший вплив на вміст сирого протеїну мав фактор зони вирощування (31%) та сорту (25%), взаємодія факторів «сорт» та «зона вирощування» впливала на 17%. Вміст олії для досліджуваних сортів сої в середньому за 2017–2018 рр. становив від 19,8 до 24,2% в трьох зонах вирощування. Найвищий вміст олії було відмічено у насінні сорту ‘Адсой’ в зоні Полісся та Лісостепу – 24,2 та 22,6%, відповідно, а також у сорту ‘Азимут’ – 23,8% в степовій зоні. Використання дисперсійного аналізу дозволило встановити, що на вміст олії в насінні сої найбільше впливали фактор зони вирощування – його вплив становив 25%, вклад фактору належності до певного сорту – 21%, взаємодія факторів «сорт» та «зона вирощування» впливала на 21%.Висновки. Найбільший вплив на досліджувані показники чинив фактор зони вирощування. Визначено, що частка впливу фактора зони вирощування сортів сої на показники врожайності, маси 1000 насінин, умісту сирого протеїну та олії, збору білка та олії з гектара становила 25–55%. Визначено, що частка впливу фактору сорту становила 4–25%, умови вегетаційного періоду року впливали на 1–26%.

Purpose. To determine the patterns of influence of gro­wing factors on the economically valuable characteristics of new soybean varieties. Methods. Field, biochemical methods, analysis of variance. Results. The rates of the influence of the growing zone, the conditions of the growing season of the year and the soybean variety on the yield, weight of 1000 seeds, the content of crude protein and oil, and protein and oil collection were determined. The greatest influence on the yield of the studied varieties had a growing zone – 55%. On average the maximum yield was obtained in Forest-steppe zone 2.48–3.58 t/ha, the lowest – in Steppe zone (1.33–1.89 t/ha) for 2017–2018. In the same period the weight of 1000 seeds on average was 125.1–169.9 g in the Steppe zone, in Forest-Steppe zone it was 130.2–207.8 g and 143.9–188.0 g in Fo­rrest zone. According to the results of analysis of variance, it was determined that the growing zone has the greatest influence on weight of 1000 seeds – 31%, variety – 21% and conditions of the growing season of the year – 13%. The main characteristics of soybean quality are the content of crude protein and oil in seeds. The highest level of crude protein was observed in soybean variety in Forest-Steppe zone – 37.5–44.0%. In Forrest zone, the crude protein content was 34.4–41.7%, in the Steppe zone 35.4–40.1%. The maximum level of this characteristic was observed in variety ‘NS Diyana’ – 44.0% in Forest-Steppe zone, in Forrest zone – in the variety ‘Alexa’ 41.7%, in Steppe zone – in variety ‘NS Diyana’ 40.1%. Thus, the growing zone (31%) and variety (25%) had the greatest influence on the content of crude protein; the interaction of factors (variety and growing zone) affected 17%. The average oil content for 2017‑2018 ranges from 19.8 to 24.2%. High oil content was noted in ‘Adsoy’ variety in Forrest and Forest-Steppe zones, 24.2 and 22.6%, respectively, and ‘Azimut’ – 23.8% in Steppe zone. The results of the analysis of variance showed that the growing zone to a greater extent affected the oil content in soybean seeds by 25%, variety – 21%, and the interaction of factors of the variety and gro­wing zone by 21%. Conclusions. According to the results of multifactor analysis of variance, it was determined that the growing zone had the greatest influence on the studied parameters. It was found that the rate of the influence of gro­wing zone of soybean varieties is 25–55%, depending on the studied characteristic. It was determined that the influence of the variety was 4–25%, the conditions of the growing season affected by 1–26%.

Purpose. To determine the patterns of influence of gro­wing factors on the economically valuable characteristics of new soybean varieties. Methods. Field, biochemical methods, analysis of variance. Results. The rates of the influence of the growing zone, the conditions of the growing season of the year and the soybean variety on the yield, weight of 1000 seeds, the content of crude protein and oil, and protein and oil collection were determined. The greatest influence on the yield of the studied varieties had a growing zone – 55%. On average the maximum yield was obtained in Forest-steppe zone 2.48–3.58 t/ha, the lowest – in Steppe zone (1.33–1.89 t/ha) for 2017–2018. In the same period the weight of 1000 seeds on average was 125.1–169.9 g in the Steppe zone, in Forest-Steppe zone it was 130.2–207.8 g and 143.9–188.0 g in Fo­rrest zone. According to the results of analysis of variance, it was determined that the growing zone has the greatest influence on weight of 1000 seeds – 31%, variety – 21% and conditions of the growing season of the year – 13%. The main characteristics of soybean quality are the content of crude protein and oil in seeds. The highest level of crude protein was observed in soybean variety in Forest-Steppe zone – 37.5–44.0%. In Forrest zone, the crude protein content was 34.4–41.7%, in the Steppe zone 35.4–40.1%. The maximum level of this characteristic was observed in variety ‘NS Diyana’ – 44.0% in Forest-Steppe zone, in Forrest zone – in the variety ‘Alexa’ 41.7%, in Steppe zone – in variety ‘NS Diyana’ 40.1%. Thus, the growing zone (31%) and variety (25%) had the greatest influence on the content of crude protein; the interaction of factors (variety and growing zone) affected 17%. The average oil content for 2017‑2018 ranges from 19.8 to 24.2%. High oil content was noted in ‘Adsoy’ variety in Forrest and Forest-Steppe zones, 24.2 and 22.6%, respectively, and ‘Azimut’ – 23.8% in Steppe zone. The results of the analysis of variance showed that the growing zone to a greater extent affected the oil content in soybean seeds by 25%, variety – 21%, and the interaction of factors of the variety and gro­wing zone by 21%. Conclusions. According to the results of multifactor analysis of variance, it was determined that the growing zone had the greatest influence on the studied parameters. It was found that the rate of the influence of gro­wing zone of soybean varieties is 25–55%, depending on the studied characteristic. It was determined that the influence of the variety was 4–25%, the conditions of the growing season affected by 1–26%.

Purpose. To study the protein content and other economically valuable traits in soybean varieties of various origin, to determine the stability and plasticity indicators of these traits, as well as to identify varieties that are promising for use in breeding programs. Methods. Field, laboratory, biochemical and statistical. Results. In total 22 soybean varieties of various origin in terms of yield, protein and oil content in seeds were investigated. High-yield and high-plasticity varieties are distinguished: ‘Muza’, ‘Mentor’, ‘Asuka’, ‘Valas’, ‘Kofu’, ‘Asuka’, ‘Cardif’, ‘Alligator’, ‘Vyshyvanka’, ‘Suziria’ and varieties of domestic breeding with stable yield ‘Siverka’, ‘Vilshanka’, ‘Ustia’, and also the ‘Lisbon’ variety. High protein content was noted in the variety ‘Opus’ – 45.0% in 2017. This variety on average for three years showed 43.63% of the protein in the seeds, and was second after the ‘Ustia’ variety (44.3%). The highest value of the regression coefficient b = 4.289 was observed in the ‘Lisbon’ varie­ty, which shows its high sensitivity to growing conditions with a fairly low average seed protein content of 38.60%, as well as the variety ‘Silesia’ b = 4.289 with an average protein value of 42,73%. Standard variety ‘Muza’ with a low protein content of 38.60% was quite stable in the expression of this characteristic – S2 = 0.222. A number of high-oil varieties were distinguished: ‘Valas’ – 22.77%, ‘Sigalia’ – 22.7%, ‘Alligator’, ‘Siverka’ – 22.53%, ‘Kofu’ – 22.13%, standard variety ‘Muza’ – 21.77%. Conclusions. In breeding programs aimed at increasing the protein content in seeds, the following varieties should be used: ‘Opus’ – as a carrier of the maximum value of the trait, as well as ‘Ustia’, ‘Asuka’, ‘Silesia’ and ‘Kasidi’ as combining high yield and high protein content. The weather conditions of the year in different ways influenced on the manifestation of the studied traits: in a favorable year for obtaining high yields, the protein content in the seeds decreased, the high protein content accumulated in a drier year, and the oil content in seeds changed insignificantly. | Цель. Изучить сорта сои различного происхождения по содержанию белка и других хозяйственно ценных признаках, определить показатели стабильности и пластичности этих признаков, а также выделить сорта, перспективные для использования в селекционных программах.Методы. Полевые, лабораторные, биохимические и статистические.Результаты. Исследовано 22 сорта сои различного происхождения по урожайности, содержанию белка и масла в семенах. Выделено высокоурожайные высокопластичные сорта: ‘Муза’, ‘Ментор’, ‘Асука’, ‘Валас’, ‘Кофу’, ‘Кардиф’, ‘Аллигатор’, ‘Вышиванка’, ‘Сузирья’ и стабильные по урожайности сорта отечественной селекции ‘Сиверка’, ‘Вильшанка’, ‘Устя’, а также сорт ‘Лиссабон’. Высокое содержание белка отмечено у сорта ‘Опус’ – 45,0% в 2017 году. Этот сорт в среднем за три года показал 43,63% белка в семенах и уступал только сорту ‘Устя’ (44,3%). Однако высокое значение коэффициента регрессии b = 4,289 у сорта ‘Лиссабон’ показало его высокую чувствительность к условиям выращивания при достаточно низком среднем значении содержания белка в семенах (38,60%), как и сорт ‘Силесия’ (b = 4,289) при среднем значении белковости – 42,73%. Сорт-стандарт ‘Муза’ при низкой белковости 38,60% был достаточно стабильным по проявлению этого признака – S2 = 0,222. Выделен ряд высокомасличных сортов: ‘Валас’ – 22,77%, ‘Сигалия’ – 22,7%, ‘Аллигатор’, ‘Сиверка’ – 22,53%, ‘Кофу’ – 22,13%, сорт-стандарт ‘Муза’ – 21,77%.Выводы. В селекционных программах, направленных на повышение содержания белка в семенах, следует использовать сорта: ‘Опус’ – как носитель максимального значения признака, а также ‘Устя’, ‘Асука’, ‘Силесия’ и ‘Касиди’ – как объединяющие высокую урожайность и высокое содержание белка. Погодные условия года по-разному влияли на проявление изучаемых признаков: в благоприятном для получения высоких урожаев году содержание белка в семенах снижалось, высокое содержание белка было в более засушливом году, а содержание масла в семенах менялось в незначительной степени | Мета. Вивчити сорти сої різного походження за вмістом білка та іншими господарськими ознаками, визначити показники стабільності та пластичності цих ознак, а також виділити сорти, перспективні для використання у селекційних програмах.Методи. Польові, лабораторні, біохімічні та статистичні.Результати. Досліджено 22 сорти сої за врожайністю, вмістом білка та олії в насінні. Виділено пластичні сорти, що мають високу врожайність: ‘Муза’, ‘Ментор’, ‘Асука’, ‘Валас’, ‘Кофу’, ‘Кардіф’, ‘Алігатор’, ‘Вишиванка’, ‘Сузір’я’ та стабільні за врожайністю сорти вітчизняної селекції ‘Сіверка’, ‘Вільшанка’, ‘Устя’, а також сорт ‘Лісабон’. Найвищий уміст білка відмічено у сорту ‘Опус’ – 45,0% у 2017 році. Цей сорт у середньому за три роки показав 43,63% білка в насінні і поступався тільки сорту ‘Устя’ (44,3%). Проте значно вище значення коефіцієнта регресії b = 4,289  у сорту ‘Лісабон’ показало його високу чутливість до умов вирощування при досить низькому середньому значенні вмісту білка в насінні (38,60%), як і сорт ‘Сілесія‘ (b = 4,289) при середньому значенні білковості – 42,73%.  Сорт-стандарт ‘Муза’ при низькій білковості 38,60% був досить стабільним за проявом цієї ознаки – S2 = 0,222.  Виділено низку сортів з високим вмістом олії в насінні: ‘Валас’ – 22,77%, ‘Сігалія’ – 22,7%, ‘Алігатор’,  ‘Сіверка’ – 22,53%, ‘Кофу’ – 22,13%, сорт-стандарт ‘Муза’ – 21,77%.Висновки. У селекційних програмах, спрямованих на підвищення вмісту білка в насінні, слід використовувати  сорти: ‘Опус’ – як носій максимального значення ознаки, ‘Устя’, ‘Асука’, ‘Сілесія’ та ‘Касіді’ – як високоврожайні з високим умістом білка. Погодні умови року неоднаково впливали на прояв  досліджуваних ознак: у сприятливий для отримання високих урожаїв рік вміст білка в насінні знижувався, у посушливіший рік уміст білка був вищим, а вміст олії в насінні змінювався незначно.

Purpose. To study the protein content and other economically valuable traits in soybean varieties of various origin, to determine the stability and plasticity indicators of these traits, as well as to identify varieties that are promising for use in breeding programs. Methods. Field, laboratory, biochemical and statistical. Results. In total 22 soybean varieties of various origin in terms of yield, protein and oil content in seeds were investigated. High-yield and high-plasticity varieties are distinguished: ‘Muza’, ‘Mentor’, ‘Asuka’, ‘Valas’, ‘Kofu’, ‘Asuka’, ‘Cardif’, ‘Alligator’, ‘Vyshyvanka’, ‘Suziria’ and varieties of domestic breeding with stable yield ‘Siverka’, ‘Vilshanka’, ‘Ustia’, and also the ‘Lisbon’ variety. High protein content was noted in the variety ‘Opus’ – 45.0% in 2017. This variety on average for three years showed 43.63% of the protein in the seeds, and was second after the ‘Ustia’ variety (44.3%). The highest value of the regression coefficient b = 4.289 was observed in the ‘Lisbon’ varie­ty, which shows its high sensitivity to growing conditions with a fairly low average seed protein content of 38.60%, as well as the variety ‘Silesia’ b = 4.289 with an average protein value of 42,73%. Standard variety ‘Muza’ with a low protein content of 38.60% was quite stable in the expression of this characteristic – S2 = 0.222. A number of high-oil varieties were distinguished: ‘Valas’ – 22.77%, ‘Sigalia’ – 22.7%, ‘Alligator’, ‘Siverka’ – 22.53%, ‘Kofu’ – 22.13%, standard variety ‘Muza’ – 21.77%. Conclusions. In breeding programs aimed at increasing the protein content in seeds, the following varieties should be used: ‘Opus’ – as a carrier of the maximum value of the trait, as well as ‘Ustia’, ‘Asuka’, ‘Silesia’ and ‘Kasidi’ as combining high yield and high protein content. The weather conditions of the year in different ways influenced on the manifestation of the studied traits: in a favorable year for obtaining high yields, the protein content in the seeds decreased, the high protein content accumulated in a drier year, and the oil content in seeds changed insignificantly.

Purpose. To study the protein content and other economically valuable traits in soybean varieties of various origin, to determine the stability and plasticity indicators of these traits, as well as to identify varieties that are promising for use in breeding programs. Methods. Field, laboratory, biochemical and statistical. Results. In total 22 soybean varieties of various origin in terms of yield, protein and oil content in seeds were investigated. High-yield and high-plasticity varieties are distinguished: ‘Muza’, ‘Mentor’, ‘Asuka’, ‘Valas’, ‘Kofu’, ‘Asuka’, ‘Cardif’, ‘Alligator’, ‘Vyshyvanka’, ‘Suziria’ and varieties of domestic breeding with stable yield ‘Siverka’, ‘Vilshanka’, ‘Ustia’, and also the ‘Lisbon’ variety. High protein content was noted in the variety ‘Opus’ – 45.0% in 2017. This variety on average for three years showed 43.63% of the protein in the seeds, and was second after the ‘Ustia’ variety (44.3%). The highest value of the regression coefficient b = 4.289 was observed in the ‘Lisbon’ varie­ty, which shows its high sensitivity to growing conditions with a fairly low average seed protein content of 38.60%, as well as the variety ‘Silesia’ b = 4.289 with an average protein value of 42,73%. Standard variety ‘Muza’ with a low protein content of 38.60% was quite stable in the expression of this characteristic – S2 = 0.222. A number of high-oil varieties were distinguished: ‘Valas’ – 22.77%, ‘Sigalia’ – 22.7%, ‘Alligator’, ‘Siverka’ – 22.53%, ‘Kofu’ – 22.13%, standard variety ‘Muza’ – 21.77%. Conclusions. In breeding programs aimed at increasing the protein content in seeds, the following varieties should be used: ‘Opus’ – as a carrier of the maximum value of the trait, as well as ‘Ustia’, ‘Asuka’, ‘Silesia’ and ‘Kasidi’ as combining high yield and high protein content. The weather conditions of the year in different ways influenced on the manifestation of the studied traits: in a favorable year for obtaining high yields, the protein content in the seeds decreased, the high protein content accumulated in a drier year, and the oil content in seeds changed insignificantly.

Purpose. To determine the content of biochemical compounds in fruits of M. domestica Borkh. varietal samples, select the most promising ones for use in further breeding, and recommend for use in various directions, given the biochemical complex of signs, taste and marketability of the fruit.Methods. We used generally accepted methods for determining the biochemical composition of fruits (soluble so­lids (SSR) according to GOST (State Standard System) 29030-91, total sugars according to GOST 8756-13.87; polyphenol composition according to the method of L. I. Vigorov (1968), vitamin C according to the method of A I. Ermakov (1972); tit­rated acids – according to GOST 25555.0-82).Results. Nine cultivars of apple trees were analyzed for the biochemical composition of fruits, namely the apple tree cultivar ‘Vydubytska Plakucha’ (‘V. p.’) and various hybrids created on its basis from the collection of the fruit plant acclimatization department of the M. M. Hryshko National Botanical Gardens of National Academy of Sciences of Ukraine. Selected forms are sources of 1–5 important biochemical characteristics (solids content, glucose, sugars, ascorbic acid, titratable acid) and promising for use in breeding. According to the dry matter content – the lowest rate was found in hybrid ‘V. p.’ × ‘Renet Symyrenko’ (16.68%), the highest in the hybrid – ‘V. p.’ × ‘Renet Oranzhevyi Coksa’ (22.87%), rates of ascorbic acid content varied within (6.0–12.25 mg%), total sugars (10.37–18.23), acids (0.74–1,67 respectively). The most interesting for introduction and breeding are hybrids with a high content of biochemical parameters, namely: ‘V. p.’ × ‘Renet Oranzhevyi Coksa’, ‘V. p.’ × ‘Golden Delicious’ and ‘V. p.’ × ‘Parmen Zymovyi Zolotyi’.Conclusions. The content of the biochemical composition of the fruits, taste and marketability were characterized, and varietal samples of hybrids of the apple tree ‘Vydubytska Plakucha’ were distributed in the directions of use in order to improve the quality of life of the population. According to the biochemical indicators of the cluster analysis of the studied apple hybrids, close relationships were found between the three groups necessary in the future for breeding when selecting parental forms for an improved biochemical composition of the fruit (including hybrids ‘V. p.’ × ‘Renet Oranzhevyi Coksa’, ‘V. p.’ × ‘Golden Delicious’ and ‘V. p.’ × ‘Parmen Zymovyi Zolotyi’, titrated acid hybrids ‘V. p.’ × ‘Starkrimson’, ‘V. p.’ × ‘Parmen Zymovyi Zolotyi’ and ‘V. p.’ × ‘Renet Symyrenko’, tannins hybrids ‘V. p.’ × ‘Slava Peremozhtsiam’ and ‘V. p.’ × ‘Starkrimson’); and to expand the assortment of apple trees according to the planned commercial signs. Hybrids of the apple-tree cultivar ‘Vydubytska Plakucha’, created in the NBG using old and valuable modern apple-tree cultivars, indicate the promise of producing high-yielding, large-fruited varieties with a high content of biologically active substances | Цель. Определить содержание биохимических соединений в плодах сортообразцов M. domestica Borkh., отоб­рать наиболее перспективные с целью использования в дальнейшей селекции и рекомендовать для применения в различных направлениях, учитывая биохимический комплекс признаков, вкусовые и товарные качества плодов. Методы. Использовали общепринятые методики определения биохимического состава плодов (растворимые сухие вещества (ССР) – по ГОСТ 29030-91; общие сахара – по ГОСТ 8756-13.87; полифенольный состав – по методике Л. И. Вигорова (1968), витамин С – по методике А. И. Ермакова (1972); титрованные кислоты – по ГОСТ 25555.0-82). Результаты. Были проанализированы девять сортообразцов яблони по биохимическому составу плодов, а именно сорт яблони ‘Видубицька плакуча’ и созданные на ее основе различные гибриды из коллекции отдела акклиматизации плодовых растений Национального ботанического сада (НБС) имени Н. Н. Гришко НАН Украины. Отборные формы являются источниками 1–5 важных биохимических признаков (содержание сухих веществ, глюкозы, сахаров, аскорбиновой кислоты, титруемой кислоты) и перспективные для использования в селекции. По содержанию сухого вещества самый низкий показатель обнаружен у гибрида ‘В. п.’ × ‘Ренет Симиренко’ (16,68%), самый высокий – у гибрида ‘В. п.’ × ‘Ренет оранжевый Кокса’ (22,87%), показатели содержания аскорбиновой кислоты варьировали в пределах 6,0–12,25 мг%, общие сахара – 10,37–18,23, кислоты – 0,74–1,67, соответственно). Наибольший интерес для интродукции и селекции составляли гибриды с высоким комплексом содержания биохимических показателей, а именно: ‘В. п.’ × ‘Ренет оранжевый Кокса’, ‘В. п.’ × ‘Голден Делишес’ и ‘В. п.’ × ‘Пармен зимний золотой’. Выводы. Охарактеризованы содержание биохимического состава плодов, вкусовые и товарные качества и распределены сортообразцы гибридов яблони ‘Видубицька плакуча’ по направлениям использования для улучшения качества жизни населения. По биохимическим показателям в результате кластерного анализа исследованных гибридов яблони обнаружены плотные взаимосвязи трех групп, необходимых в будущем для селекции при отборе родительских форм на улучшенный биохимический состав плодов (в частности, по высокому содержанию сухого вещества выделено гибриды ‘В. п.’ × ‘Ренет оранжевый Кокса’, ‘В. п.’ × ‘Голден Делишес’ и ‘В. п.’ × ‘Пармен зимний золотой’, по содержанию тит­руемых кислот – гибриды ‘В. п.’ × ‘Старкримсон’, ‘В. п.’ × ‘Пармен зимний золотой’ и ‘В. п.’ × ‘Ренет Симиренко’ по содержанию дубильных веществ – гибриды ‘В. п.’ × ‘Слава Победителям’ и ‘В. п.’ × ‘Старкримсон’) и для расширения сортимента яблонь по запланированным коммерческим признакам. Созданные в НБС гибриды сорта яблони ‘Видубицька плакуча’ с использованием старых и ценных современных сортов яблони свидетельствуют о перспективности получения высокоурожайных, крупноплодных сортов с высоким содержанием биологически активных веществ. | Мета. Визначити вміст біохімічних сполук у плодах сорто-зразків M. domestica Borkh., відібрати найперспективніші для використання у подальшій селекції та рекомендувати для застосування у різних напрямках, враховуючи комплекс біохімічних ознак, смакові і товарні якості плодів.Методи. Використовували загальноприйняті методики визначення біохімічного складу плодів: розчинні сухі речовини – за ГОСТ 29030-91; загальні цукри – за ГОСТ 8756-13.87; поліфенольний склад – за методикою Л. И. Вигорова (1968); вітамін С – за методикою А. И. Ермакова та ін. (1972); титровані кислоти – за ГОСТ 25555.0-82.Результати. Було проаналізовано дев’ять сортозразків яблуні за біохімічним складом плодів, а саме сорт яблуні ‘Видубицька плакуча’ (‘В. п.’) та створені на її основі різні гібриди із колекції відділу акліматизації плодових рослин Національного ботанічного саду (НБС) імені М. М. Гришка НАН України. Плоди збирали за їхньої комерційної зрілості. Добрані форми є джерелами 1–5 важливих біохімічних ознак (вміст сухих речовин, глюкози, цукрів, аскорбінової кислоти, титрованої кислоти) і перспективні для використання у селекції. За вмістом сухої речовини найнижчий показник було виявлено у гібрида ‘В. п.’ × ‘Ренет Симиренка’ (16,68%), найвищий – у гібрида ‘В. п. ’ × ‘Ренет оранжевий Кокса’ (22,87%), показники вмісту аскорбінової кислоти варіювали в межах 6,0–12,25 мг%, загальні цукри – 10,37–18,23, кислоти – 0,74–1,67, відповідно. Найцікавішими для інтродукції та селекції були гібриди із найвищим комплексом вмісту біохімічних показників, а саме: ‘В. п. ’ × ‘Ренет оранжевий Кокса’, ‘В. п.’ × ‘Голден Делішес’ та ‘В. п.’ × ‘Пармен зимовий золотий’.Висновки. Охарактеризовано вміст біохімічного складу плодів, їхні смакові і товарні якості і розподілено сортозразки гібридів яблуні ‘Видубицька плакуча’ за напрямами використання для покращення якості життя населення. За біохімічними показниками у результаті кластерного аналізу досліджених гібридів яблуні було виявлено щільні взаємозв’язки, які необхідні у майбутньому для селекції під час відбору батьківських форм на поліпшений біохімічний склад плодів (зокрема, за високим умістом сухої речовини виділено гібриди ‘В. п.’ × ‘Ренет оранжевий Кокса’, ‘В. п.’ × ‘Голден Делішес’ та ‘В. п.’ × ‘Пармен зимовий золотий’; за вмістом титрованих кислот – гібриди ‘В. п.’ × ‘Старкримсон’, ‘В. п.’ × ‘Пармен зимовий золотий’ та ‘В. п.’ × ‘Ренет Симиренка’; за вмістом дубильних речовин – гібриди ‘В. п.’ × ‘Слава Переможцям’ та ‘В. п.’ × ‘Старкримсон’) та для розширення сор­тименту яблунь за запланованими комерційними ознаками. Створені у НБС гібриди сорту яблуні ‘Видубицька плакуча’ з використанням старих та цінних сучасних сортів яблуні свідчать про перспективність отримання високоврожайних, великоплідних сортів з високим умістом біологічно активних речовин.

Purpose. To determine the content of biochemical compounds in fruits of M. domestica Borkh. varietal samples, select the most promising ones for use in further breeding, and recommend for use in various directions, given the biochemical complex of signs, taste and marketability of the fruit. Methods. We used generally accepted methods for determining the biochemical composition of fruits (soluble so­lids (SSR) according to GOST (State Standard System) 29030-91, total sugars according to GOST 8756-13.87; polyphenol composition according to the method of L. I. Vigorov (1968), vitamin C according to the method of A I. Ermakov (1972); tit­rated acids – according to GOST 25555.0-82). Results. Nine cultivars of apple trees were analyzed for the biochemical composition of fruits, namely the apple tree cultivar ‘Vydubytska Plakucha’ (‘V. p.’) and various hybrids created on its basis from the collection of the fruit plant acclimatization department of the M. M. Hryshko National Botanical Gardens of National Academy of Sciences of Ukraine. Selected forms are sources of 1–5 important biochemical characteristics (solids content, glucose, sugars, ascorbic acid, titratable acid) and promising for use in breeding. According to the dry matter content – the lowest rate was found in hybrid ‘V. p.’ × ‘Renet Symyrenko’ (16.68%), the highest in the hybrid – ‘V. p.’ × ‘Renet Oranzhevyi Coksa’ (22.87%), rates of ascorbic acid content varied within (6.0–12.25 mg%), total sugars (10.37–18.23), acids (0.74–1,67 respectively). The most interesting for introduction and breeding are hybrids with a high content of biochemical parameters, namely: ‘V. p.’ × ‘Renet Oranzhevyi Coksa’, ‘V. p.’ × ‘Golden Delicious’ and ‘V. p.’ × ‘Parmen Zymovyi Zolotyi’. Conclusions. The content of the biochemical composition of the fruits, taste and marketability were characterized, and varietal samples of hybrids of the apple tree ‘Vydubytska Plakucha’ were distributed in the directions of use in order to improve the quality of life of the population. According to the biochemical indicators of the cluster analysis of the studied apple hybrids, close relationships were found between the three groups necessary in the future for breeding when selecting parental forms for an improved biochemical composition of the fruit (including hybrids ‘V. p.’ × ‘Renet Oranzhevyi Coksa’, ‘V. p.’ × ‘Golden Delicious’ and ‘V. p.’ × ‘Parmen Zymovyi Zolotyi’, titrated acid hybrids ‘V. p.’ × ‘Starkrimson’, ‘V. p.’ × ‘Parmen Zymovyi Zolotyi’ and ‘V. p.’ × ‘Renet Symyrenko’, tannins hybrids ‘V. p.’ × ‘Slava Peremozhtsiam’ and ‘V. p.’ × ‘Starkrimson’); and to expand the assortment of apple trees according to the planned commercial signs. Hybrids of the apple-tree cultivar ‘Vydubytska Plakucha’, created in the NBG using old and valuable modern apple-tree cultivars, indicate the promise of producing high-yielding, large-fruited varieties with a high content of biologically active substances

Purpose. To determine the content of biochemical compounds in fruits of M. domestica Borkh. varietal samples, select the most promising ones for use in further breeding, and recommend for use in various directions, given the biochemical complex of signs, taste and marketability of the fruit. Methods. We used generally accepted methods for determining the biochemical composition of fruits (soluble so­lids (SSR) according to GOST (State Standard System) 29030-91, total sugars according to GOST 8756-13.87; polyphenol composition according to the method of L. I. Vigorov (1968), vitamin C according to the method of A I. Ermakov (1972); tit­rated acids – according to GOST 25555.0-82). Results. Nine cultivars of apple trees were analyzed for the biochemical composition of fruits, namely the apple tree cultivar ‘Vydubytska Plakucha’ (‘V. p.’) and various hybrids created on its basis from the collection of the fruit plant acclimatization department of the M. M. Hryshko National Botanical Gardens of National Academy of Sciences of Ukraine. Selected forms are sources of 1–5 important biochemical characteristics (solids content, glucose, sugars, ascorbic acid, titratable acid) and promising for use in breeding. According to the dry matter content – the lowest rate was found in hybrid ‘V. p.’ × ‘Renet Symyrenko’ (16.68%), the highest in the hybrid – ‘V. p.’ × ‘Renet Oranzhevyi Coksa’ (22.87%), rates of ascorbic acid content varied within (6.0–12.25 mg%), total sugars (10.37–18.23), acids (0.74–1,67 respectively). The most interesting for introduction and breeding are hybrids with a high content of biochemical parameters, namely: ‘V. p.’ × ‘Renet Oranzhevyi Coksa’, ‘V. p.’ × ‘Golden Delicious’ and ‘V. p.’ × ‘Parmen Zymovyi Zolotyi’. Conclusions. The content of the biochemical composition of the fruits, taste and marketability were characterized, and varietal samples of hybrids of the apple tree ‘Vydubytska Plakucha’ were distributed in the directions of use in order to improve the quality of life of the population. According to the biochemical indicators of the cluster analysis of the studied apple hybrids, close relationships were found between the three groups necessary in the future for breeding when selecting parental forms for an improved biochemical composition of the fruit (including hybrids ‘V. p.’ × ‘Renet Oranzhevyi Coksa’, ‘V. p.’ × ‘Golden Delicious’ and ‘V. p.’ × ‘Parmen Zymovyi Zolotyi’, titrated acid hybrids ‘V. p.’ × ‘Starkrimson’, ‘V. p.’ × ‘Parmen Zymovyi Zolotyi’ and ‘V. p.’ × ‘Renet Symyrenko’, tannins hybrids ‘V. p.’ × ‘Slava Peremozhtsiam’ and ‘V. p.’ × ‘Starkrimson’); and to expand the assortment of apple trees according to the planned commercial signs. Hybrids of the apple-tree cultivar ‘Vydubytska Plakucha’, created in the NBG using old and valuable modern apple-tree cultivars, indicate the promise of producing high-yielding, large-fruited varieties with a high content of biologically active substances

Purpose. This study was aimed to determine some biochemical parameters and productivity of the gene fund of Silphium L. genus in the M. M. Gryshko National Botanical Garden of the NAS of Ukraine.Methods. Plant raw material investigated at the flowering stage (17 genotypes) and the end of vegetation (20 genotypes) of Silphium spp. 3 species and 4 cultivars studied for the content of nutrients at the flowering. Determination of dry matter, ash, calcium, nitrogenfree extractives conducted according to Hrytsaienko et al. (2003), phosphorus, protein – according to Pochinok (1976), sugars – according to Krishchenko (1983), cellulose – according to Zheng et al. (2018), lipids – according to Zamowski, Suzuki (2004). It was used productivity parameters: yield of above-ground mass, the yield of dry mass, energetic value, yield of energy. Data analyzed statistically.Results. Investigation of nutrients content showed that content of dry matter was in the range of 18.90–29.3%, protein – in the range of 8.88–23.56%, cellulose – 15.10–36.14%, ash – 8.13–12.19%, lipids – 1.83–3.97%; yield of above-ground mass – 45.0–139.0 t/ha, the yield of dry matter – 10.31–36.92 t/ha, energy value – 3933–4249 cal/g, and yield of energy – 43.81–149.27 Gcal/ha. A study of genotypes at the flowering and end of vegetation identified that the content of dry matter for all samples was in a range of 18.38–67.49%, sugars – 2.78–19.0%, ash – 3.93–11.20%, calcium – 1.68–5.99%, phosphorus – 0.14–1.21%, energy value – 3153.36– 3770.28 cal/g.Conclusions. Plant raw material of genotypes of Silphium L. spp. is a valuable source of nutrients. The content of ash, its components, energetic value, and parameters of productivity depending on genotype and stage of growth. The results allow recommending selected Silphium genotypes as perspective energetic crops in Ukraine as well as other countries. | Мета. Це дослідження мало на меті визначити деякі біохімічні параметри та продуктивність генофонду рослин роду Silphium L. у Національному ботанічному саду імені M. M. Гришка НАН України.Методи. Рослинна сировина Silphium досліджена у фазі квітування (17 генотипів) та в кінці вегетації (20 генотипів). Уміст поживних речовин під час квітування вивчено у 3 видів та 4 сортів рослин. Визначення вмісту сухої речовини, золи, кальцію, безазотистих екстрактивних речовин проводили за Грицаєнком і співавт. (2003), фосфору, білка – за Починок (1976), цукрів – за Крищенко (1983), целюлози – за Zheng et al. (2018), ліпідів – за Zamowski, Suzuki (2004). Були визначені параметри продуктивності рослин: урожайність наземної маси, вихід сухої маси, енергетична цінність сировини та вихід енергії з одиниці площі. Дані аналізовані статистично.Результати. Дослідження вмісту поживних речовин показало, що вміст сухої речовини знаходився в межах 18,90–29,3%, білка – 8,88–23,56, целюлози – 15,10–36,14, золи – 8,13–12,19, ліпідів – 1,83–3,97%; урожайність наземної маси – 45,0–139,0 т/га, вихід сухої речовини – 10,31–36,92 т/га, енергетична цінність фітосировини – 3933–4249 кал/г, вихід енергії з урожаєм – 43,81–149,27 Гкал/га. Дослідження генотипів у період квітування та в кінці вегетації дало змогу виявити, що вміст сухої речовини в усіх зразках становив 18,38–67,49%, цукрів – 2,78–19,0, золи – 3,93–11,20, кальцію – 1,68–5,99, фосфору – 0,14–1,21%, енергетична цінність – 3153,36–3770,28 кал/г.Висновки. Рослинна сировина генотипів Silphium L. spp. є цінним джерелом поживних речовин. Уміст золи, її компоненти, енергетична цінність та параметри продуктивності залежить від генотипу та періоду росту й розвитку рослин. Результати досліджень дають змогу рекомендувати деякі генотипи Silphium як перспективні енергетичні культури в Україні, а також інших країнах.

Purpose. This study was aimed to determine some biochemical parameters and productivity of the gene fund of Silphium L. genus in the M. M. Gryshko National Botanical Garden of the NAS of Ukraine. Methods. Plant raw material investigated at the flowering stage (17 genotypes) and the end of vegetation (20 genotypes) of Silphium spp. 3 species and 4 cultivars studied for the content of nutrients at the flowering. Determination of dry matter, ash, calcium, nitrogenfree extractives conducted according to Hrytsaienko et al. (2003), phosphorus, protein – according to Pochinok (1976), sugars – according to Krishchenko (1983), cellulose – according to Zheng et al. (2018), lipids – according to Zamowski, Suzuki (2004). It was used productivity parameters: yield of above-ground mass, the yield of dry mass, energetic value, yield of energy. Data analyzed statistically. Results. Investigation of nutrients content showed that content of dry matter was in the range of 18.90–29.3%, protein – in the range of 8.88–23.56%, cellulose – 15.10–36.14%, ash – 8.13–12.19%, lipids – 1.83–3.97%; yield of above-ground mass – 45.0–139.0 t/ha, the yield of dry matter – 10.31–36.92 t/ha, energy value – 3933–4249 cal/g, and yield of energy – 43.81–149.27 Gcal/ha. A study of genotypes at the flowering and end of vegetation identified that the content of dry matter for all samples was in a range of 18.38–67.49%, sugars – 2.78–19.0%, ash – 3.93–11.20%, calcium – 1.68–5.99%, phosphorus – 0.14–1.21%, energy value – 3153.36– 3770.28 cal/g. Conclusions. Plant raw material of genotypes of Silphium L. spp. is a valuable source of nutrients. The content of ash, its components, energetic value, and parameters of productivity depending on genotype and stage of growth. The results allow recommending selected Silphium genotypes as perspective energetic crops in Ukraine as well as other countries.

Purpose. This study was aimed to determine some biochemical parameters and productivity of the gene fund of Silphium L. genus in the M. M. Gryshko National Botanical Garden of the NAS of Ukraine. Methods. Plant raw material investigated at the flowering stage (17 genotypes) and the end of vegetation (20 genotypes) of Silphium spp. 3 species and 4 cultivars studied for the content of nutrients at the flowering. Determination of dry matter, ash, calcium, nitrogenfree extractives conducted according to Hrytsaienko et al. (2003), phosphorus, protein – according to Pochinok (1976), sugars – according to Krishchenko (1983), cellulose – according to Zheng et al. (2018), lipids – according to Zamowski, Suzuki (2004). It was used productivity parameters: yield of above-ground mass, the yield of dry mass, energetic value, yield of energy. Data analyzed statistically. Results. Investigation of nutrients content showed that content of dry matter was in the range of 18.90–29.3%, protein – in the range of 8.88–23.56%, cellulose – 15.10–36.14%, ash – 8.13–12.19%, lipids – 1.83–3.97%; yield of above-ground mass – 45.0–139.0 t/ha, the yield of dry matter – 10.31–36.92 t/ha, energy value – 3933–4249 cal/g, and yield of energy – 43.81–149.27 Gcal/ha. A study of genotypes at the flowering and end of vegetation identified that the content of dry matter for all samples was in a range of 18.38–67.49%, sugars – 2.78–19.0%, ash – 3.93–11.20%, calcium – 1.68–5.99%, phosphorus – 0.14–1.21%, energy value – 3153.36– 3770.28 cal/g. Conclusions. Plant raw material of genotypes of Silphium L. spp. is a valuable source of nutrients. The content of ash, its components, energetic value, and parameters of productivity depending on genotype and stage of growth. The results allow recommending selected Silphium genotypes as perspective energetic crops in Ukraine as well as other countries.

Purpose. Provide bioinformatic analysis and comparison of target regions of the acetolactate synthase (als) gene in several members of the Poaceae family and, on the basis of the obtained data, explore the possibility of creating a unified genetic construct for als gene editing using the CRISPR-Cas9 system.Methods. The als gene sequences of various members of the Poaceae family were obtained from the NCBI: Nucleotide database. For comparison, a fragment of the imi-2 gene of wheat of the soft line ‘TealIMI11A’ was used in two regions of the 367–390 and 1729–1749 nucleotide sequences. The Sequence Viewer 3.37.0 tool was used to assess the presence of nucleotide substitutions in the working sequence of the imi-2 gene. The dendrogram was built using the “Blast Tree” tool from the NCBI: Blast: Nucleotide resource. Results. A comparative analysis of the nucleotide sequences of seven different species was carried out: soft wheat (Triticum aestivum L.), common wild oat (Avena fatua L.), barley (Hordeum vulgare L.), Asian rice (Oryza sativa L.), maize (Zea mays L.), aleppo grass (Sorghum halepense Pers.) and Tausch’s goatgrass (Aegilops tauschii Coss.). The dendrogram is based on the gene sequence als, showed that all studied genotypes can be divided into two blocks: the first block included maize and aleppo grass, and the second block, a separate branch includes Asian rice and common wild oat, barley, soft wheat and Tausch’s goatgrass. 367–390 nucleotide sequences of soft wheat showed the highest 100% homology to Asian rice, Tausch’s goatgrass and common wild oat. The lowest homo­logy was for maize and aleppo grass at 83.3%. Evaluation of the nucleotide sequence 1729–1749 showed no complete homology at the 100% level. It was the highest for barley and Tausch’s goatgrass – 95.2%, and the lowest for rice, maize and aleppo grass – 80.9% each.Conclusions. The analysis confirms a significant degree of homology of the als gene sequence for various species of the Poaceae family, which allows us to create a universal genetic vector. However, taking into account the high degree of sequence homology for species such as soft wheat, Tausch’s goatgrass, barley, Asian rice and common wild oat, it can be assumed that the corresponding genetic vector can be used with the greatest efficiency to alter the als gene of these genotypes. | Цель. Провести биоинформатический анализ и сравнить целевые участки гена ацетолактат синтазы (als) у нескольких представителей семейства Злаковых и на основе полученных данных исследовать возможность создания унифицированной генетической конструкции для направленного изменения гена als с помощью системы CRISPR-Cas9.Методы. Сиквенсы гена als различных представителей семейства Злаковых были получены из базы данных NCBI: Nucleotide. Для сравнения был использован фрагмент гена imi-2 пшеницы мягкой линии ‘TealIMI11A’ в двух участках сиквенса 367–390 и 1729–1749 нуклеотидов. Для оценки наличия нуклеотидных замен в рабочих сиквенсах гена imi-2 использовали инструмент ‘Sequence Viewer 3.37.0’. Дендрограмму строили с использованием инструмента “Blast Tree” с ресурса NCBI: Blast: Nucleotide. Результаты. Был проведен сравнительный анализ нуклео­тидных последовательностей семи различных видов: пшеницы мягкой (Triticum aestivum L.), овсюга обыкновенного (Avena fatua L.), ячменя обыкновенного (Hordeum vulgare L.), риса посевного (Oryza sativa L.), кукурузы (Zea mays L.), сорго алепского (Sorghum halepense Pers.) и эгилопса Тауша (Aegilops tauschii Coss.). На основе сравнительного анализа сиквенса участков гена іmi-2 для 7-ми генотипов построили филогенетическое дерево, которое показало, что исследованные виды можно разделить на два блока. В первый блок вошли кукуруза и сорго алеппское, а ко второму блоку – рис посевной, овсюг обыкновенный, ячмень обыкновенный, пшеница мягкая и эгилопс Тауша. Определение степени гомологии между последовательностью 367–390 нуклеотида пшеницы мягкой и другими видами показала, что абсолютной была гомология с соответствующими последовательностями риса посевного, эгилопса Тауша и овсюга обыкновенного (100%). Наименьшим нуклеотидное родство оказалось для кукурузы и сорго алеппского – по 83,3%. На участке 1729–1749 нук­леотидов гена іmi-2 никакой из 6 сиквенсов не показал 100% гомологии с последовательностью пшеницы мягкой. Самой высокой она была для ячменя обыкновенного и эгилопса Тауша – 95,2%, а наименьшей для риса посевного, кукурузы и сорго алеппского – по 80,9%.Выводы. Проведенный анализ подтверждает значительную степень гомологии последовательности гена als для различных видов семейства Злаковых. Это позволяет допустить возможность создания универсальной генетической конструкции, с помощью которой можно осуществлять редактирование генома и получения растений, устойчивых к гербициду разных представителей этой семьи. Учитывая высокую степень гомологии последовательностей для таких видов как пшеница мягкая, эгилопс Тауша, ячмень обыкновенный, рис посевной и овсюг обыкновенный, можно предположить, что с наибольшей эффективностью соответствующая генетическая конструкция может быть использована для редактирования гена als именно этих генотипов. | Провести біоінформатичний аналіз та порівняти цільові ділянки гена ацетолактат синтази (als) у декількох представників родини Злакових і на основі отриманих даних дослідити можливість створення уніфікованої генетичної конструкції для направленого редагування гена als за допомогою системи CRISPR-Cas9. Методи. Сиквенси гена als різних представників родини Злакових було отримано з бази даних NCBI: Nucleotide. Для порівняння було використано фрагмент гена іmi-2 пшениці м’якої лінії ‘TealIMI11A’ у двох ділянках сиквенсу: 367–390 та 1729–1749 нук­леотидів. Для оцінювання наявності нуклеотидних замін в робочих сиквенсах гена іmi-2 використовували інструмент “SequenceViewer 3.37.0”. Дендрограму будували з використанням інструменту ‘BlastTree’ з ресурсу NCBI: Blast: Nucleotide. Результати. Було проаналізовано нуклеотидні послідовності сімох різних видів: пшениці м’якої (TriticumaestivumL.), вівсюга звичайного (AvenafatuaL.), ячменю звичайного (HordeumvulgareL.), рису посівного (OryzasativaL.), кукурудзи (ZeamaysL.), сорго алепського (SorghumhalepensePers.) та егілопса Тауша (AegilopstauschiiCoss.). На основі порівняльного аналізу сиквенсу ділянок гена іmi-2 для 7-ми генотипів було побудовано філогенетичне дерево, яке показало, що досліджені види можна поділити на два блоки. До одного з них увійшли кукурудза та сорго алепське, а до другого – рис посівний, вівсюг звичайний, ячмінь звичайний, пшениця м’яка та егілопс Тауша. Визначення ступеня гомології між послідовністю 367–390 нуклеотиду пшениці м’якої та іншими видами показало, що абсолютною була гомологія з відповідними послідовностями рису посівного, егілопса Тауша та вісюга звичайного (100%). Найменшою нуклеотидна спорідненість виявилась для кукурудзи та сорго алепського – 83,3%. У ділянці 1729–1749 нуклеотидів гена іmi-2 жоден з 6 сиквенсів не показав 100% гомології з послідовністю пшениці м’якої. Найвищою вона була до ячменю звичайного та егілопсу Тауша – 95,2%, а найменшою для рису посівного, кукурудзи та сорго алепського – по 80,9%. Висновки. Проведений аналіз підтверджує значний ступінь гомології послідовності гена als для різних видів родини Злакових. Це дозволяє зробити припущення про можливість створення універсальної генетичної конструкції, за допомогою якої можна редагувати геном та отримувати рослини, стійкі до гербіцидів різних представників цієї родини. Зважаючи на вищий ступінь гомології послідовностей для таких видів як пшениця м’яка, егілопс Тауша, ячмінь звичайний, рис посівний та вівсюг звичайний, можна припустити, що ефективнішою відповідна генетична конструкція буде для редагування гена als саме цих генотипів.

Purpose. Provide bioinformatic analysis and comparison of target regions of the acetolactate synthase (als) gene in several members of the Poaceae family and, on the basis of the obtained data, explore the possibility of creating a unified genetic construct for als gene editing using the CRISPR-Cas9 system. Methods. The als gene sequences of various members of the Poaceae family were obtained from the NCBI: Nucleotide database. For comparison, a fragment of the imi-2 gene of wheat of the soft line ‘TealIMI11A’ was used in two regions of the 367–390 and 1729–1749 nucleotide sequences. The Sequence Viewer 3.37.0 tool was used to assess the presence of nucleotide substitutions in the working sequence of the imi-2 gene. The dendrogram was built using the “Blast Tree” tool from the NCBI: Blast: Nucleotide resource. Results. A comparative analysis of the nucleotide sequences of seven different species was carried out: soft wheat (Triticum aestivum L.), common wild oat (Avena fatua L.), barley (Hordeum vulgare L.), Asian rice (Oryza sativa L.), maize (Zea mays L.), aleppo grass (Sorghum halepense Pers.) and Tausch’s goatgrass (Aegilops tauschii Coss.). The dendrogram is based on the gene sequence als, showed that all studied genotypes can be divided into two blocks: the first block included maize and aleppo grass, and the second block, a separate branch includes Asian rice and common wild oat, barley, soft wheat and Tausch’s goatgrass. 367–390 nucleotide sequences of soft wheat showed the highest 100% homology to Asian rice, Tausch’s goatgrass and common wild oat. The lowest homo­logy was for maize and aleppo grass at 83.3%. Evaluation of the nucleotide sequence 1729–1749 showed no complete homology at the 100% level. It was the highest for barley and Tausch’s goatgrass – 95.2%, and the lowest for rice, maize and aleppo grass – 80.9% each. Conclusions. The analysis confirms a significant degree of homology of the als gene sequence for various species of the Poaceae family, which allows us to create a universal genetic vector. However, taking into account the high degree of sequence homology for species such as soft wheat, Tausch’s goatgrass, barley, Asian rice and common wild oat, it can be assumed that the corresponding genetic vector can be used with the greatest efficiency to alter the als gene of these genotypes.

Purpose. Provide bioinformatic analysis and comparison of target regions of the acetolactate synthase (als) gene in several members of the Poaceae family and, on the basis of the obtained data, explore the possibility of creating a unified genetic construct for als gene editing using the CRISPR-Cas9 system. Methods. The als gene sequences of various members of the Poaceae family were obtained from the NCBI: Nucleotide database. For comparison, a fragment of the imi-2 gene of wheat of the soft line ‘TealIMI11A’ was used in two regions of the 367–390 and 1729–1749 nucleotide sequences. The Sequence Viewer 3.37.0 tool was used to assess the presence of nucleotide substitutions in the working sequence of the imi-2 gene. The dendrogram was built using the “Blast Tree” tool from the NCBI: Blast: Nucleotide resource. Results. A comparative analysis of the nucleotide sequences of seven different species was carried out: soft wheat (Triticum aestivum L.), common wild oat (Avena fatua L.), barley (Hordeum vulgare L.), Asian rice (Oryza sativa L.), maize (Zea mays L.), aleppo grass (Sorghum halepense Pers.) and Tausch’s goatgrass (Aegilops tauschii Coss.). The dendrogram is based on the gene sequence als, showed that all studied genotypes can be divided into two blocks: the first block included maize and aleppo grass, and the second block, a separate branch includes Asian rice and common wild oat, barley, soft wheat and Tausch’s goatgrass. 367–390 nucleotide sequences of soft wheat showed the highest 100% homology to Asian rice, Tausch’s goatgrass and common wild oat. The lowest homo­logy was for maize and aleppo grass at 83.3%. Evaluation of the nucleotide sequence 1729–1749 showed no complete homology at the 100% level. It was the highest for barley and Tausch’s goatgrass – 95.2%, and the lowest for rice, maize and aleppo grass – 80.9% each. Conclusions. The analysis confirms a significant degree of homology of the als gene sequence for various species of the Poaceae family, which allows us to create a universal genetic vector. However, taking into account the high degree of sequence homology for species such as soft wheat, Tausch’s goatgrass, barley, Asian rice and common wild oat, it can be assumed that the corresponding genetic vector can be used with the greatest efficiency to alter the als gene of these genotypes.

Purpose. Create a new source material of soybeans without pubescence, determine its selection value for the efficient use of processed products in animal nutrition, which will ensure high productivity of the latter. Quantitative and qualitative indicators of seeds are important economic and valuable features. The lack of pubescence on plants is unique.Methods. Field, special, laboratory and mathematical-statistical.Results. The minimum fat content of 20.88% was observed in the seeds of the non-pubescent variety ‘Kobra’, 23.73% in the line No 305, and 25.02% in the line No 22. The varieties ‘Diamant’ and ‘Antratsyt’ had a high fat content – 24.08–25.83%. The protein content in the green mass of promising lines was very low – up to 16%. The fat content was in the range of 2.1–5.3% with the maximum value in the lines No 3 and No 7 – 4.67–5.26%. The protein content in ‘Anakonda’ seeds and No 1 and No 9 lines was 36–37%, in standard varieties – at the level of 29.5–35.63%. A comparison of new non-pubescent lines with standard varieties and the most productive varieties ‘Diamant’ and ‘Adamos’, which are included in the Register of Plant Varieties of Ukraine and meet the requirements for efficient use in fodder production.Conclusions. Lack of pubescence in soybean plants is an extremely rare and atypical phenomenon. There are no such varieties in the state register of plant varieties of Ukraine. More than 50 non-pubescent lines exceed the indicators of economic suitability of national standards and modern varieties. Lines No 4, No 5, No 7, No 8, which had more than 15% protein in the green mass, should be involved in the selection process to create fodder varieties. The ‘Anakonda’ line has a nutritional value with a minimum content of linolenic acid in the oil (6.08%). Increased oleic acid content was observed in varieties ‘Adamos’ (35.01%), ‘Diamant’ (33.53%), ‘Ametyst’ (31.39%). | Мета. Створити новий вихідний матеріал сої без опушення, визначити його селекційну цінність для ефективного використання продуктів переробки в годівлі тварин, що забезпечить отримання високої продуктивності останніх. Важливими господарсько-цінними ознаками при цьому є кількісні та якісні показники насіння. Відсутність опушення рослин є унікальним.Методи. Польові, спеціальні, лабораторні та математично-статистичні. Результати. Мінімальний уміст жиру в насінні – 20,88% відзначено в неопушеного сорту ‘Кобра’, у ліній № 305 та № 22 – 23,73 і 25,02% відповідно. Високим умістом жиру характеризувалися сорти ‘Алмаз’ і ‘Антрацит’ – 24,08 і 25,83%. Уміст білка в зеленій масі перспективних ліній був дуже низьким – до 16%. Уміст жиру був у межах від 2,1 до 5,3% з максимальними значеннями в ліній № 3 і № 7 – 4,67 і 5,26% відповідно. Уміст білка в насінні ‘Анаконда’ та ліній № 1 і № 9 був на рівні 36–37%, у сортів-стандартів – 29,57–35,63%. Порівняно нові лінії без опушення із сортами-стандартами та найурожайнішими сортами ‘Алмаз’ і ‘Адамос’, які занесені до Державного реєстру сортів рослин України та відповідають вимогам ефективного використання в кормовиробництві.Висновки. Відсутність опушення в рослин сої – надзвичайно рідкісне й нетипове явище. У Держреєстрі такі сорти відсутні. Понад 50 неопушених ліній культури перевищують показники господарської придатності національних стандартів і сучасних сортів. У процесі створення нових сортів з підвищеним умістом жиру в насінні доцільно використовувати неопушені лінії № 305 (23,73%) і № 22 (25,02%). Для створення кормових сортів у селекційний процес слід залучати лінії № 4, № 5, № 7, № 8, які мали в зеленій масі понад 15% протеїну. Високою харчовою цінністю характеризується лінія ‘Анаконда’ з мінімальним умістом в олії ліноленової кислоти (6,08%). Підвищений уміст олеїнової кислоти відзначено в сортів ‘Адамос’ (35,01%), ‘Алмаз’ (33,53%), ‘Аметист’ (31,39%).

Purpose. Create a new source material of soybeans without pubescence, determine its selection value for the efficient use of processed products in animal nutrition, which will ensure high productivity of the latter. Quantitative and qualitative indicators of seeds are important economic and valuable features. The lack of pubescence on plants is unique. Methods. Field, special, laboratory and mathematical-statistical. Results. The minimum fat content of 20.88% was observed in the seeds of the non-pubescent variety ‘Kobra’, 23.73% in the line No 305, and 25.02% in the line No 22. The varieties ‘Diamant’ and ‘Antratsyt’ had a high fat content – 24.08–25.83%. The protein content in the green mass of promising lines was very low – up to 16%. The fat content was in the range of 2.1–5.3% with the maximum value in the lines No 3 and No 7 – 4.67–5.26%. The protein content in ‘Anakonda’ seeds and No 1 and No 9 lines was 36–37%, in standard varieties – at the level of 29.5–35.63%. A comparison of new non-pubescent lines with standard varieties and the most productive varieties ‘Diamant’ and ‘Adamos’, which are included in the Register of Plant Varieties of Ukraine and meet the requirements for efficient use in fodder production. Conclusions. Lack of pubescence in soybean plants is an extremely rare and atypical phenomenon. There are no such varieties in the state register of plant varieties of Ukraine. More than 50 non-pubescent lines exceed the indicators of economic suitability of national standards and modern varieties. Lines No 4, No 5, No 7, No 8, which had more than 15% protein in the green mass, should be involved in the selection process to create fodder varieties. The ‘Anakonda’ line has a nutritional value with a minimum content of linolenic acid in the oil (6.08%). Increased oleic acid content was observed in varieties ‘Adamos’ (35.01%), ‘Diamant’ (33.53%), ‘Ametyst’ (31.39%).

Purpose. Create a new source material of soybeans without pubescence, determine its selection value for the efficient use of processed products in animal nutrition, which will ensure high productivity of the latter. Quantitative and qualitative indicators of seeds are important economic and valuable features. The lack of pubescence on plants is unique. Methods. Field, special, laboratory and mathematical-statistical. Results. The minimum fat content of 20.88% was observed in the seeds of the non-pubescent variety ‘Kobra’, 23.73% in the line No 305, and 25.02% in the line No 22. The varieties ‘Diamant’ and ‘Antratsyt’ had a high fat content – 24.08–25.83%. The protein content in the green mass of promising lines was very low – up to 16%. The fat content was in the range of 2.1–5.3% with the maximum value in the lines No 3 and No 7 – 4.67–5.26%. The protein content in ‘Anakonda’ seeds and No 1 and No 9 lines was 36–37%, in standard varieties – at the level of 29.5–35.63%. A comparison of new non-pubescent lines with standard varieties and the most productive varieties ‘Diamant’ and ‘Adamos’, which are included in the Register of Plant Varieties of Ukraine and meet the requirements for efficient use in fodder production. Conclusions. Lack of pubescence in soybean plants is an extremely rare and atypical phenomenon. There are no such varieties in the state register of plant varieties of Ukraine. More than 50 non-pubescent lines exceed the indicators of economic suitability of national standards and modern varieties. Lines No 4, No 5, No 7, No 8, which had more than 15% protein in the green mass, should be involved in the selection process to create fodder varieties. The ‘Anakonda’ line has a nutritional value with a minimum content of linolenic acid in the oil (6.08%). Increased oleic acid content was observed in varieties ‘Adamos’ (35.01%), ‘Diamant’ (33.53%), ‘Ametyst’ (31.39%).