Purpose. To define spring barley breeding lines with an optimal combination of yielding capacity and stability under different weather conditions in the Central Forest-Steppe zone of Ukraine.Methods. Field studies, ANOVA, AMMI, GGE biplot analysis.Results. Hydrothermal regime during interphase periods of spring barley vegetation under conditions of The V. M. Remeslo Myronivka Institute of Wheat of NAAS in 2012–2014 was characterized by significant variability, that facilitated detailed evaluation of the lines for productivity, stability, and resistance to abiotic and biotic factors. In the performance of an experiment, the highest average yielding capacity (5.87 t/ha) was noted in 2012, the lowest one (3.50 t/ha) was in 2013. As for these years, average yield of 4.63 t/ha was obtained in 2014. By applying AMMI and GGE biplot analysis, significant differences in response of the studied lines to variability of weather conditions was revealed. Using AMMI model, additive components of the main effects of the breeding lines and years of testing as well as multiplicative components of their interaction were characterized. GGE biplot genotypes ranking in relation to a hypothetical “ideal” genotype showed an absolute advantage of breeding line ‘Nutans 4540’ for yielding capacity and stability. In addition, breeding lines ‘Nutans 4241’ and ‘Nutans 4120’ were close to ideatype. Selected breeding lines were characterized by resistance and moderate resistance to leaf diseases and lodging.Conclusions. Use of AMMI and GGE biplot analysis to evaluate breeding lines at the final stages of breeding process allows to describe them thoroughly and graphically as well as differentiate them not only for average yielding capacity but also for their interaction with changing conditions during the years of testing. Breeding lines ‘Nutans 4540’, ‘Nutans 4241’, and ‘Nutans 4120’ to be identified for the stability of yielding capacity display in combination with other agronomic characters were transferred to the State variety testing as new spring barley varieties ‘MIP Myrnyi’, ‘MIP Saliut’, and ‘MIP Sotnyk’ respectively. | Цель. Выделить селекционные линии ячменя ярового с оптимальным сочетанием урожайности и стабильности при различных погодных условиях в Центральной Лесостепи Украины.Методы. Полевые исследования, дисперсионный, AMMI, GGE biplot анализ.Результаты. Гидротермический режим на протяжении междуфазных периодов вегетации ячменя ярового в условиях Мироновского института пшеницы имени В. Н. Ремесло НААН в 2012–2014 гг. характеризировался значительной изменчивостью, что способствовало детальной оценке линий по продуктивности, стабильности и устойчивости к абиотическим и биотическим факторам. Наибольшая средняя урожайность по опыту отмечена в 2012 г. (5,87 т/га), наименьшая – в 2013 г. (3,50 т/га). Средняя урожайность по отношению к названным годам была получена в 2014 г. – 4,63 т/га. С помощью AMMI и GGE biplot анализа выявлены существенные отличия по реакции исследуемых линий на вариабельность метеорологических условий. С использованием AMMI модели дана характеристика аддитивным компонентам главных эффектов селекционных линий и годов испытаний, а также мультипликативным компонентам их взаимодействия. GGE biplot ранжирование генотипов по отношению к гипотетическому «генотипу» свидетельствует об абсолютном преимуществе селекционной линии ‘Нутанс 4540’ по урожайности и стабильности. Кроме неё, приближенными к идеатипу были селекционные линии ‘Нутанс 4241’ и ‘Нутанс 4120’. Выделенные селекционные линии характеризировались устойчивостью и умеренной устойчивостью к основным листостебельным болезням и полеганию.Выводы. Использование АММІ и GGE biplot для оценки селекционных линий на завершающих этапах селекционного процесса позволяет более детально и наглядно характеризировать, а также дифференцировать их не только по средней урожайности, но и по взаимодействию с изменчивыми условиями годов испытаний. По стабильному уровню проявления урожайности в сочетании с другими хозяйственно ценными признаками выделены селекционные линии ‘Нутанс 4540’, ‘Нутанс 4241’ и ‘Нутанс 4120’, которые переданы на государственное сортоиспытание как новые сорта ячменя ярового ‘МИП Мирный’, ‘МИП Салют’ и ‘МИП Сотник’. | Мета. Виділити селекційні лінії ячменю ярого з оптимальним поєднанням урожайності й стабільності за різних погодних умов у Центральному Лісостепу України.Методи. Польові дослідження, дисперсійний, AMMI, GGE biplot аналіз.Результати. Гідротермічний режим протягом міжфазних періодів вегетації ячменю ярого в умовах Миронівського інституту пшениці імені В. М. Ремесла НААН у 2012–2014 рр. характеризувався значною мінливістю, що сприяло детальній оцінці ліній за продуктивністю, стабільністю й стійкістю до абіотичних та біотичних чинників. Найвища середня врожайність по досліду була в 2012 р. (5,87 т/га), найнижча – в 2013 р. (3,50 т/га). Середню врожайність стосовно зазначених років отримано в 2014 р. – 4,63 т/га. За допомогою AMMI та GGE biplot аналізу встановлено істотні відмінності за реакцією досліджених ліній на варіабельність метеорологічних умов. З використанням AMMI моделі охарактеризовано адитивні компоненти головних ефектів селекційних ліній і років випробувань, а також мультиплікативні компоненти їхньої взаємодії. GGE biplot ранжирування генотипів стосовно гіпотетичного «ідеального» генотипу свідчить про абсолютну перевагу селекційної лінії ‘Нутанс 4540’за врожайністю та стабільністю. Крім неї, наближеними до ідеатипу були селекційні лінії ‘Нутанс 4241’ та ‘Нутанс 4120’. Виділені селекційні лінії характеризувалися стійкістю та помірною стійкістю до основних листкових хвороб і вилягання.Висновки. Використання АММІ та GGE biplot для оцінки селекційних ліній на завершальних етапах селекційного процесу дає змогу докладніше та наочно характеризувати й диференціювати їх не лише за середньою врожайністю, а й за взаємодією з мінливими умовами років випробувань. За стабільним рівнем прояву врожайності у поєднанні з іншими господарсько-цінними ознаками виділено селекційні лінії ‘Нутанс 4540’, ‘Нутанс 4241’ та ‘Нутанс 4120’, передані на державне сортовипробування як нові сорти ячменю ярого ‘МІП Мирний’, ‘МІП Салют’ та ‘МІП Сотник’.

Purpose. To define spring barley breeding lines with an optimal combination of yielding capacity and stability under different weather conditions in the Central Forest-Steppe zone of Ukraine. Methods. Field studies, ANOVA, AMMI, GGE biplot analysis. Results. Hydrothermal regime during interphase periods of spring barley vegetation under conditions of The V. M. Remeslo Myronivka Institute of Wheat of NAAS in 2012–2014 was characterized by significant variability, that facilitated detailed evaluation of the lines for productivity, stability, and resistance to abiotic and biotic factors. In the performance of an experiment, the highest average yielding capacity (5.87 t/ha) was noted in 2012, the lowest one (3.50 t/ha) was in 2013. As for these years, average yield of 4.63 t/ha was obtained in 2014. By applying AMMI and GGE biplot analysis, significant differences in response of the studied lines to variability of weather conditions was revealed. Using AMMI model, additive components of the main effects of the breeding lines and years of testing as well as multiplicative components of their interaction were characterized. GGE biplot genotypes ranking in relation to a hypothetical “ideal” genotype showed an absolute advantage of breeding line ‘Nutans 4540’ for yielding capacity and stability. In addition, breeding lines ‘Nutans 4241’ and ‘Nutans 4120’ were close to ideatype. Selected breeding lines were characterized by resistance and moderate resistance to leaf diseases and lodging. Conclusions. Use of AMMI and GGE biplot analysis to evaluate breeding lines at the final stages of breeding process allows to describe them thoroughly and graphically as well as differentiate them not only for average yielding capacity but also for their interaction with changing conditions during the years of testing. Breeding lines ‘Nutans 4540’, ‘Nutans 4241’, and ‘Nutans 4120’ to be identified for the stability of yielding capacity display in combination with other agronomic characters were transferred to the State variety testing as new spring barley varieties ‘MIP Myrnyi’, ‘MIP Saliut’, and ‘MIP Sotnyk’ respectively.

Purpose. To define spring barley breeding lines with an optimal combination of yielding capacity and stability under different weather conditions in the Central Forest-Steppe zone of Ukraine. Methods. Field studies, ANOVA, AMMI, GGE biplot analysis. Results. Hydrothermal regime during interphase periods of spring barley vegetation under conditions of The V. M. Remeslo Myronivka Institute of Wheat of NAAS in 2012–2014 was characterized by significant variability, that facilitated detailed evaluation of the lines for productivity, stability, and resistance to abiotic and biotic factors. In the performance of an experiment, the highest average yielding capacity (5.87 t/ha) was noted in 2012, the lowest one (3.50 t/ha) was in 2013. As for these years, average yield of 4.63 t/ha was obtained in 2014. By applying AMMI and GGE biplot analysis, significant differences in response of the studied lines to variability of weather conditions was revealed. Using AMMI model, additive components of the main effects of the breeding lines and years of testing as well as multiplicative components of their interaction were characterized. GGE biplot genotypes ranking in relation to a hypothetical “ideal” genotype showed an absolute advantage of breeding line ‘Nutans 4540’ for yielding capacity and stability. In addition, breeding lines ‘Nutans 4241’ and ‘Nutans 4120’ were close to ideatype. Selected breeding lines were characterized by resistance and moderate resistance to leaf diseases and lodging. Conclusions. Use of AMMI and GGE biplot analysis to evaluate breeding lines at the final stages of breeding process allows to describe them thoroughly and graphically as well as differentiate them not only for average yielding capacity but also for their interaction with changing conditions during the years of testing. Breeding lines ‘Nutans 4540’, ‘Nutans 4241’, and ‘Nutans 4120’ to be identified for the stability of yielding capacity display in combination with other agronomic characters were transferred to the State variety testing as new spring barley varieties ‘MIP Myrnyi’, ‘MIP Saliut’, and ‘MIP Sotnyk’ respectively.

Purpose. To develop a method of propagation, stimulation of rhizomes growth in vitro culture for the genus Miscanthus representatives and their adaptation in the open field without the use of greenhouse complexes for acclimatization and completion of growing.Methods. Biotechnological procedures, mathematical and statistical analyses. Results. Prescription of nutrient medium was developed for explants inoculation, sprouts propagation, rhizomes growth stimulation in vitro. Such sterile explants as seeds, buds to be removed from rhizomes, parts of  stems with bud were placed on modified media with mineral portion by Murashige and Skoog (MS) that contained 0,5–1 dose of macroelements and one dose of microelements,  vitamins (10 mg/l of thia­minum, 1,0 mg/l of pyridoxine, 1,0 mg/l of nicotinic acid and 1,0 mg/l of ascorbic acid) supplemented with amino acids (250 mg/l of glutamic acid, 3 mg/l of tyrosine, 3 mg/l of arginine, 2 mg/l of hydroxyproline), plant growth regulators [0,5–1,0 mg/l of GA (gibberelline acid), 0,2 mg/l of 6-BAP (6-Benzylaminopurine, 0,1 mg/l of NAA (α-naphtylacetic acid)] in different variations. After seed germination, buds emerging and sprouts formation 1–2 cm in height, for propagation purpose they were passivated on the medium of other composition that differed from previous one by the content and ratio of growth regulators, especially by a high concentration of cytokinins [6-BAP (0,4–0,5 mg/l), kinetin (0,5 mg/l), adenine (0,5 mg/k)] in different variations in presence of GA (0,2 mg/l). In order to stimulate rhizomes growth, microclones were transferred on media with other composition and ratio growth regulators (6-BAP (0,2–0,3 mg/l) + GA (0,5–1,0 mg/l) or 6-BAP (0,2–0,3 mg/l) + GA (0,5–1,0 mg/l) + NAA (0,1 mg/l),  in other words,  with a high content of gibberellins. After the formation of rhizomes 10–15 cm in length, miscanthus plants were planted out in the open ground. Stimulation of rhizomes initiation and elongation on appropriate nutrient media before Miscanthus giganteus, M. sacchariflorus and M. sinensis planting in vivo resulted in 100% adaptation and 100% survival of plants in the winter period without the use of greenhouse complexes.Conclusions. The method of miscanthus propagation in vit­ro and adaptation in the open ground was developed that included stimulation of rhizomes growth and favoured the increase of their length on media supplemented with gibbe­relline that guaranteed 100% preservation of microplants to be propagated from in vitro culture during adaptation in the open ground and acclimatization in winter. | Цель. Разработать метод размножения, стимуляции роста ризом в культуре in vitro представителей рода Miscanthus и адаптации их в открытом грунте без использования тепличных комплексов для акклиматизации и доращивания. Методы. Биотехнологические, математико-статистические. Результаты. Разработаны прописи питательных сред для инокуляции эксплантов, размножения побегов, стимуляции роста ризом in vitro. Стерильные экспланты – семена, почки, которые удаляли с ризом, час­ти стебля с почкой высаживали на модифицированные среды с минеральной частью по Мурасиге–Скуга (МС), в состав которых входило 0,5–1 доза макро- и одна доза микроэлементов, витамины (тиамин – 10,0 мг/л, пиридоксин – 1,0, никотиновая кислота – 1,0, аскорбиновая кислота – 1,0 мг/л), с добавлением аминокислот (глютаминовая – 250,0 мг/л, аспарагиновая – 30,0, тирозин – 3,0, аргинин – 2,0, гидроксипролин – 2,0 мг/л), регуляторов роста (ГК – 0,5–1,0 мг/л, 6-БАП – 0,2, НОК – 0,1 мг/л) в разных вариациях. После прорастания семян, появления почек и образования побегов высотой 1–2 см их для размножения пассировали на среду другого состава, которая отличалась от предыдущей соотношением регуляторов роста, в частности увеличенным количеством цитокининов [6-БАП (0,4–0,5 мг/л), кинетина (0,5 мг/л), аденина (0,5 мг/л)] в разных вариациях на фоне 0,2 мг/л ГК. Для стимуляции роста ризом микроклоны пересаживали на среды с другим составом и соотношением регуляторов роста [6-БАП (0,2–0,3 мг/л) + ГК (0,5–1,0 мг/л) или 6-БАП (0,2–0,3 мг/л) + ГК (0,5–1,0 мг/л) + НОК (0,1 мг/л)], то есть, с повышенным составом гиббереллинов. После образования ризом длиной 10–15 см растения мискантуса высаживали в открытую почву. Стимуляция образования и роста в длину ризом на соответствующих питательных средах перед посадкой растений Miscanthus giganteus,  M. sacchariflorus и M. sinensis в условия in vivo способствовала 100% адаптации и 100% выживанию растений в зимний период без использования тепличных комплексов. Выводы. Разработан метод размножения мискантусов in vitro и адаптации в открытой почве, который включает стимуляцию роста ризом и способствует увеличению их длины на питательных средах, в состав которых входит гиббереллин, что гарантированно обеспечивает 100% сохранение размноженных в культуре in vitro микрорастений при адаптации в открытой почве и акклиматизации в зимний период. | Мета. Розробити метод розмноження, стимуляції росту ризом у культурі in vitro представників роду Miscanthus та адаптації їх у відкритому ґрунті без використання тепличних комплексів для акліматизації та дорощування.Методи. Біотехнологічні, математико-статистичні.Результати. Розроблено прописи живильних середовищ для інокуляції експлантів, розмноження пагонів, стимуляції росту ризом in vitro. Стерильні експланти – насіння, бруньки, видалені з ризом, частини стебла з брунькою висаджували на модифіковані середовища з мінеральною частиною за Мурасіге–Скуга (МС), що містили 0,5–1 дозу макро- та одну дозу мікроелементів, вітаміни (тіамін – 10,0 мг/л, піридоксин – 1,0, нікотинову кислоту – 1,0 та аскорбінову кислоту – 1,0 мг/л) з додаванням амінокислот (глютамінової – 250,0 мг/л, аспарагінової – 30,0, тірозину – 3,0, аргініну – 2,0, гідроксипроліну – 2,0 мг/л), регуляторів росту (ГК – 0,5–1,0 мг/л, 6-БАП – 0,2, НОК – 0,1 мг/л) у різних варіаціях. Після проростання насіння, появи бруньок і утворення пагонів заввишки 1–2 см їх для розмноження пасирували на середовище іншого складу, яке відрізняється від попереднього вмістом та співвідношенням регуляторів росту, зокрема підвищеним вмістом цитокінінів [6-БАП (0,4–0,5 мг/л), кінетину (0,5 мг/л), аденіну (0,5 мг/л)] у різних варіаціях на фоні 0,2 мг/л ГК. Для стимуляції росту ризом мікроклони пересаджували на середовища з іншим складом та співвідношенням регуляторів росту [6-БАП (0,2–0,3 мг/л) + ГК (0,5–1,0 мг/л) або 6-БАП (0,2–0,3 мг/л) + ГК (0,5–1,0 мг/л) + НОК (0,1 мг/л)], тобто з підвищеним вмістом гіберелінів. Після утворення ризом завдовжки 10–15 см рослини міскантусів висаджували у відкритий ґрунт. Стимуляція утворення та росту в довжину ризом на відповідних живильних середовищах перед висаджуванням рослин Miscanthus giganteus, M. sacchariflorus та M. sinensis в умови in vivo сприяла 100% адаптації та 100% виживанню рослин у зимовий період без застосування тепличних комплексів.Висновки. Розроблено метод розмноження міскантусів in vitro та адаптації у відкритому ґрунті, який включає стимуляцію росту ризом та сприяє збільшенню їхньої довжини на живильних середовищах, до складу яких введено гіберелін, що гарантовано забезпечує 100% збереження розмножених з культури in vitro мікророслин під час адаптації у відкритому ґрунті та акліматизації в зимовий період.

Purpose. To develop a method of propagation, stimulation of rhizomes growth in vitro culture for the genus Miscanthus representatives and their adaptation in the open field without the use of greenhouse complexes for acclimatization and completion of growing. Methods. Biotechnological procedures, mathematical and statistical analyses. Results. Prescription of nutrient medium was developed for explants inoculation, sprouts propagation, rhizomes growth stimulation in vitro. Such sterile explants as seeds, buds to be removed from rhizomes, parts of stems with bud were placed on modified media with mineral portion by Murashige and Skoog (MS) that contained 0,5–1 dose of macroelements and one dose of microelements, vitamins (10 mg/l of thia­minum, 1,0 mg/l of pyridoxine, 1,0 mg/l of nicotinic acid and 1,0 mg/l of ascorbic acid) supplemented with amino acids (250 mg/l of glutamic acid, 3 mg/l of tyrosine, 3 mg/l of arginine, 2 mg/l of hydroxyproline), plant growth regulators [0,5–1,0 mg/l of GA (gibberelline acid), 0,2 mg/l of 6-BAP (6-Benzylaminopurine, 0,1 mg/l of NAA (α-naphtylacetic acid)] in different variations. After seed germination, buds emerging and sprouts formation 1–2 cm in height, for propagation purpose they were passivated on the medium of other composition that differed from previous one by the content and ratio of growth regulators, especially by a high concentration of cytokinins [6-BAP (0,4–0,5 mg/l), kinetin (0,5 mg/l), adenine (0,5 mg/k)] in different variations in presence of GA (0,2 mg/l). In order to stimulate rhizomes growth, microclones were transferred on media with other composition and ratio growth regulators (6-BAP (0,2–0,3 mg/l) + GA (0,5–1,0 mg/l) or 6-BAP (0,2–0,3 mg/l) + GA (0,5–1,0 mg/l) + NAA (0,1 mg/l), in other words, with a high content of gibberellins. After the formation of rhizomes 10–15 cm in length, miscanthus plants were planted out in the open ground. Stimulation of rhizomes initiation and elongation on appropriate nutrient media before Miscanthus giganteus, M. sacchariflorus and M. sinensis planting in vivo resulted in 100% adaptation and 100% survival of plants in the winter period without the use of greenhouse complexes. Conclusions. The method of miscanthus propagation in vit­ro and adaptation in the open ground was developed that included stimulation of rhizomes growth and favoured the increase of their length on media supplemented with gibbe­relline that guaranteed 100% preservation of microplants to be propagated from in vitro culture during adaptation in the open ground and acclimatization in winter.

Purpose. To develop a method of propagation, stimulation of rhizomes growth in vitro culture for the genus Miscanthus representatives and their adaptation in the open field without the use of greenhouse complexes for acclimatization and completion of growing. Methods. Biotechnological procedures, mathematical and statistical analyses. Results. Prescription of nutrient medium was developed for explants inoculation, sprouts propagation, rhizomes growth stimulation in vitro. Such sterile explants as seeds, buds to be removed from rhizomes, parts of  stems with bud were placed on modified media with mineral portion by Murashige and Skoog (MS) that contained 0,5–1 dose of macroelements and one dose of microelements,  vitamins (10 mg/l of thia­minum, 1,0 mg/l of pyridoxine, 1,0 mg/l of nicotinic acid and 1,0 mg/l of ascorbic acid) supplemented with amino acids (250 mg/l of glutamic acid, 3 mg/l of tyrosine, 3 mg/l of arginine, 2 mg/l of hydroxyproline), plant growth regulators [0,5–1,0 mg/l of GA (gibberelline acid), 0,2 mg/l of 6-BAP (6-Benzylaminopurine, 0,1 mg/l of NAA (α-naphtylacetic acid)] in different variations. After seed germination, buds emerging and sprouts formation 1–2 cm in height, for propagation purpose they were passivated on the medium of other composition that differed from previous one by the content and ratio of growth regulators, especially by a high concentration of cytokinins [6-BAP (0,4–0,5 mg/l), kinetin (0,5 mg/l), adenine (0,5 mg/k)] in different variations in presence of GA (0,2 mg/l). In order to stimulate rhizomes growth, microclones were transferred on media with other composition and ratio growth regulators (6-BAP (0,2–0,3 mg/l) + GA (0,5–1,0 mg/l) or 6-BAP (0,2–0,3 mg/l) + GA (0,5–1,0 mg/l) + NAA (0,1 mg/l),  in other words,  with a high content of gibberellins. After the formation of rhizomes 10–15 cm in length, miscanthus plants were planted out in the open ground. Stimulation of rhizomes initiation and elongation on appropriate nutrient media before Miscanthus giganteus, M. sacchariflorus and M. sinensis planting in vivo resulted in 100% adaptation and 100% survival of plants in the winter period without the use of greenhouse complexes. Conclusions. The method of miscanthus propagation in vit­ro and adaptation in the open ground was developed that included stimulation of rhizomes growth and favoured the increase of their length on media supplemented with gibbe­relline that guaranteed 100% preservation of microplants to be propagated from in vitro culture during adaptation in the open ground and acclimatization in winter.

Purpose. To create and study genotypes of the secondary triticale of the hexaploid level for their effective use in further breeding and plant growing. Methods. Field study, laboratory analyses, intraspecific hybridization with subsequent individual selection. Results. New genotypes of the secon­dary triticale of the hexaploid level have been created and characterized for economic characters and agroecological traits and properties. Series of short-stem winter triticale was represented by ‘Pshenychne’, ‘Chaian’ to be adapted to the conditions of both intensive and organic farming. They are characterized by high drought resistance and winter hardiness, resistance to lodging, grain shedding, grain germination in the spike and spike fragility as well as by immunity to fungal diseases providing a high level of yield and technological quality of grain. The following new constant forms of triticale as ‘ПС_1-12’, ‘ПС_2-12’, ‘ПС_3-12’, that have an average height of the stem and belong to the Polissia-Forest-Steppe and Forest-Steppe ecotypes, demonstrated high productivity and adaptability in organic farming, particularly in case of the use of biologized elements of agrotechnology. Conclusions. For the creation a new parent material during breeding of hexaploid triticale, the method of intraspecific hybridization is desirable with the use of parent material to be contrasting for eco-geographical origin and adapted local forms, followed by individual selection of genotypes with the desired characteristics and properties in cleavable hybrid populations. New genotypes of the secondary triticale have been created and characterized for breeding, genetic and agroecological traits and properties. In breeding practice, it is advisable to use a whole new approach of agroecological and genetic certification of genotypes for the effective solution of a number of theoretical and practical tasks facing modern ecological and adaptive breeding. New parent material of the secondary winter triticale and scientific support for its cultivation is proposed for further breeding and plant growing. | Цель. Создать и изучить генотипы вторичного тритикале гексаплоидного уровня для эффективного их использования в дальнейшей селекции и растениеводстве.Методы. Полевой, лабораторный, внутривидовая гибридизация с последующим индивидуальным отбором.Результаты. Созданы и охарактеризованы новые генотипы вторичного тритикале гексаплоидного уровня по селекционно-хозяй­с­т­венным и агроэкологическим признакам и свойствам. Серию низькостебельных сортов тритикале озимого пред­с­тавляют: ‘Пшеничное’, ‘Чаян’, которые адаптированы к условиям как интенсивного, так и органического земледелия. Они характеризуются высокой засухо- и зимостойкостью, устойчивостью к полеганию, осыпанию, прорастанию зерна в колосе и ломкости колоса, имеют иммунитет против комплекса грибных болезней и высокий уровень урожайности и технологического качества зерна. Среднестебель­ные константные растительные формы тритикале ‘ПС 1-12’, ‘ПС 2-12’, ‘ПС 3-12’, которые относят к полесско-лесостепному и лесостепному экотипам, демонстрируют высокую продуктивность и адаптивность при органическом земледелии, в частности в случае использования биологизированных элементов агротехнологии.Выводы. Для создания нового исходного материала при селекции гексаплоидных тритикале целесообразно использовать метод внутривидовой гибридизации с привлечением исходного материала, контрастного по эколого-географическому происхождению, и адаптированные местные формы с последующим индивидуальным отбором генотипов с желательными приз­наками и свойствами в расщепляющихся гибридных популяциях. Созданы и охарактеризованы новые генотипы вторичного тритикале по селекционно-генетическим и агроэкологическим признакам и свойствам. Рекомендуется в селекционной практике использовать качественно новый подход агроэкологической и генетической паспортизации генотипов для эффективного решения ряда теоретических и практических задач, которые стоят перед современной экологической и адаптивной селекцией. Предложен новый исходный материал вторичного тритикале озимого и научное сопровождение его выращивания для дальнейшей селекции и растениеводства | Мета. Створити та вивчити генотипи вторинного тритикале гексаплоїдного рівня для ефективного їх використання в подальшій селекції та рослинництві. Методи. Польовий, лабораторний та метод внутрішньовидової гібридизації з подальшим індивідуальним добором. Результати. Створено та охарактеризовано нові генотипи вторинного тритикале гексаплоїдного рівня за селекційно-господарськими та агроекологічними ознаками та властивостями. Серію низькостеблових сортів тритикале озимого репрезентують ‘Пшеничне’, ‘Чаян’, які адаптовані до умов як інтенсивного, так і органічного землеробства. Вони характеризуються високою посухо- та зимостійкістю, стійкістю проти вилягання, обсипання, проростання зерна в колосі та ламкості колоса, мають імунітет проти комплексу грибних хвороб та високий рівень урожайності й технологічної якості зерна. Середньостеблові константні рослинні форми тритикале, зокрема ‘ПС_1-12’, ‘ПС_2-12’, ‘ПС_3-12’, що належать до полісько-лісостепового й лісостепового екотипу, демонструють високу продуктивність і адаптивність за органічного землеробства, зокрема у разі використання біологізованих елементів агротехнології. Висновки. Для створення нового вихідного матеріалу в процесі селекції гексаплоїних тритикале доцільно використовувати метод внутрішньовидової гібридизації із залученням вихідного матеріалу, контрастного за еколого-географічним походженням, та адаптовані місцеві форми з подальшим індивідуальним добором генотипів з бажаними ознаками й властивостями в розщеплюваних гібридних популяціях. Створено та охарактеризовано нові генотипи вторинного тритикале за селекційно-генетичними та агроекологічними ознаками й властивостями. Рекомендовано в селекційній практиці використовувати якісно новий підхід агроекологічної та генетичної паспортизації генотипів для ефективного вирішення ряду теоретичних і практичних завдань, які стоять перед сучасною екологічною та адаптивною селекцією. Запропоновано новий вихідний матеріал вторинного тритикале озимого та науковий супровід його вирощування для подальшої селекції й рослинництва.

Purpose. To create and study genotypes of the secondary triticale of the hexaploid level for their effective use in further breeding and plant growing. Methods. Field study, laboratory analyses, intraspecific hybridization with subsequent individual selection. Results. New genotypes of the secon­dary triticale of the hexaploid level have been created and characterized for economic characters and agroecological traits and properties. Series of short-stem winter triticale was represented by ‘Pshenychne’, ‘Chaian’ to be adapted to the conditions of both intensive and organic farming. They are characterized by high drought resistance and winter hardiness, resistance to lodging, grain shedding, grain germination in the spike and spike fragility as well as by immunity to fungal diseases providing a high level of yield and technological quality of grain. The following new constant forms of triticale as ‘ПС_1-12’, ‘ПС_2-12’, ‘ПС_3-12’, that have an average height of the stem and belong to the Polissia-Forest-Steppe and Forest-Steppe ecotypes, demonstrated high productivity and adaptability in organic farming, particularly in case of the use of biologized elements of agrotechnology. Conclusions. For the creation a new parent material during breeding of hexaploid triticale, the method of intraspecific hybridization is desirable with the use of parent material to be contrasting for eco-geographical origin and adapted local forms, followed by individual selection of genotypes with the desired characteristics and properties in cleavable hybrid populations. New genotypes of the secondary triticale have been created and characterized for breeding, genetic and agroecological traits and properties. In breeding practice, it is advisable to use a whole new approach of agroecological and genetic certification of genotypes for the effective solution of a number of theoretical and practical tasks facing modern ecological and adaptive breeding. New parent material of the secondary winter triticale and scientific support for its cultivation is proposed for further breeding and plant growing.

Purpose. To create and study genotypes of the secondary triticale of the hexaploid level for their effective use in further breeding and plant growing. Methods. Field study, laboratory analyses, intraspecific hybridization with subsequent individual selection. Results. New genotypes of the secon­dary triticale of the hexaploid level have been created and characterized for economic characters and agroecological traits and properties. Series of short-stem winter triticale was represented by ‘Pshenychne’, ‘Chaian’ to be adapted to the conditions of both intensive and organic farming. They are characterized by high drought resistance and winter hardiness, resistance to lodging, grain shedding, grain germination in the spike and spike fragility as well as by immunity to fungal diseases providing a high level of yield and technological quality of grain. The following new constant forms of triticale as ‘ПС_1-12’, ‘ПС_2-12’, ‘ПС_3-12’, that have an average height of the stem and belong to the Polissia-Forest-Steppe and Forest-Steppe ecotypes, demonstrated high productivity and adaptability in organic farming, particularly in case of the use of biologized elements of agrotechnology. Conclusions. For the creation a new parent material during breeding of hexaploid triticale, the method of intraspecific hybridization is desirable with the use of parent material to be contrasting for eco-geographical origin and adapted local forms, followed by individual selection of genotypes with the desired characteristics and properties in cleavable hybrid populations. New genotypes of the secondary triticale have been created and characterized for breeding, genetic and agroecological traits and properties. In breeding practice, it is advisable to use a whole new approach of agroecological and genetic certification of genotypes for the effective solution of a number of theoretical and practical tasks facing modern ecological and adaptive breeding. New parent material of the secondary winter triticale and scientific support for its cultivation is proposed for further breeding and plant growing.

Purpose. To evaluate and select hybrids, varieties of the parental nursery of the breeding process, biotechnological lines and wild species of potato for physiological parameters of drought resistance.Methods. Physiological and biochemical, selection ones, statistical data processing.Results. The data is given concerning the evaluation of the water retaining and water regeneration capacity of potato leaves of promising hybrids of competitive and ecological test, varieties of the parental nursery, biotechnological lines and wild species and their integral indicator of drought resistance. The studied samples were grown in the nurseries of field selection crop rotation. Accordingly, the initial material with the highest drought resistance value has been defined. Among the evaluated material, eight hybrids of the competitive and ecological test have been selected (drought resistance coefficient was ranging from 59.4% to 84.8%) and five biotechnological lines of ‘Hlazurna’ and ‘Dorohin’ varieties (drought resistance coefficient was in the range of 55.5% to 67.5%). As for wild species, almost half of the samples (47.8%) were characterized by a high coefficient of drought resistance (from 55 to 78%). Selected samples with high values of drought resistance were recommended to use as a source and drought resistance donors when creating new potato varieties.Conclusions. The initial potato material (hybrids, varieties, biotechnological lines and wild species) with high values of drought resistance (55.0–84.8%) has been selected. These samples are recommended to use in the breeding process when creating new drought resistance potato varieties. | Цель. Оценить и провести отбор гибридов, сортов родительского питомника селекционного процесса, биотехнологических линий и диких видов картофеля по физиологичес­ким показателям засухоустойчивости. Методы. Физиолого-биохимические, селекционные, статистические. Результаты. Приведены данные оценивания водоудерживающей и водообновляющей способности листьев картофеля перспективных гибридов конкурсно-экологического испытания, сортов родительского питомника, биотехнологических линий, диких видов и их интегрального показателя засухоустойчивости. Исследуемые образцы выращивали в питомниках полевого селекционного севооборота. Соответственно определен исходный материал с наивысшим показателем засухоустойчивости. Среди оцениваемого материала выделено: восемь гибридов конкурсно-экологического испытания – коэффициент засухоустойчивости колебался от 59,4 до 84,8%, пять биотехнологических линий сортов ‘Глазурна’ и ‘Дорогинь’ с коэффициентом засухоустойчивости в пределах от 55,5 до 67,5%. Среди диких видов почти половина образцов (47,8%) имели высокий коэффициент засухоустойчивости – от 55 до 78%. Образцы с высокими показателями засухоустойчивости рекомендовано использовать как источники и доноры устойчивости к засухе при создании новых засухоустойчивых сортов картофеля. Выводы. Выделен исходный материал картофеля (гибриды, сорта, биотехнологические линии и дикие виды) с высоким коэффициентом засухоустойчивости (55,0–84,8%). Рекомендовано использовать эти образцы в селекционном процессе при создании засухоустойчивых сор­тов картофеля. | Мета. Оцінити та провести добір гібридів, сортів батьківського розсадника селекційного процесу, біотехнологічних ліній та диких видів картоплі за фізіологічними показниками посухостійкості.Методи. Фізіолого-біохімічні, селекційні, статистичні.Результати. Наведено дані оцінювання водоутримувальної та водовідновлювальної здатності листків картоплі перспективних гібридів конкурсно-екологічного випробування, сортів батьківського розсадника, біотехнологічних ліній і диких видів та їх інтегрального показника посухостійкості. Досліджувані зразки вирощували в розсадниках польової селекційної сівозміни. Відповідно визначено вихідний матеріал з найвищим показником посухостійкості. З-поміж оцінюваного матеріалу виділено: вісім гібридів конкурсно-екологічного випробування – коефіцієнт посухостійкості коливався від 59,4 до 84,8%, п’ять біотехнологічних ліній сортів ‘Глазурна’ та ‘Дорогинь’ – коефіцієнт посухостійкості у межах від 55,5 до 67,5%. Серед диких видів майже половина зразків (47,8%) мала високий коефіцієнт посухостійкості – від 55 до 78%. Зразки з високими показниками посухостійкості рекомендовано використовувати як джерело та донори стійкості до посухи під час створення нових посухостійких сортів картоплі.Висновки. Виділено вихідний матеріал картоплі (гібриди, сорти, біотехнологічні лінії та дикі види) з високим коефіцієнтом посухостійкості (55,0–84,8%). Рекомендується використовувати ці зразки у селекційному процесі під час створення посухостійких сортів картоплі.

Purpose. To evaluate and select hybrids, varieties of the parental nursery of the breeding process, biotechnological lines and wild species of potato for physiological parameters of drought resistance. Methods. Physiological and biochemical, selection ones, statistical data processing. Results. The data is given concerning the evaluation of the water retaining and water regeneration capacity of potato leaves of promising hybrids of competitive and ecological test, varieties of the parental nursery, biotechnological lines and wild species and their integral indicator of drought resistance. The studied samples were grown in the nurseries of field selection crop rotation. Accordingly, the initial material with the highest drought resistance value has been defined. Among the evaluated material, eight hybrids of the competitive and ecological test have been selected (drought resistance coefficient was ranging from 59.4% to 84.8%) and five biotechnological lines of ‘Hlazurna’ and ‘Dorohin’ varieties (drought resistance coefficient was in the range of 55.5% to 67.5%). As for wild species, almost half of the samples (47.8%) were characterized by a high coefficient of drought resistance (from 55 to 78%). Selected samples with high values of drought resistance were recommended to use as a source and drought resistance donors when creating new potato varieties. Conclusions. The initial potato material (hybrids, varieties, biotechnological lines and wild species) with high values of drought resistance (55.0–84.8%) has been selected. These samples are recommended to use in the breeding process when creating new drought resistance potato varieties.

Purpose. To evaluate and select hybrids, varieties of the parental nursery of the breeding process, biotechnological lines and wild species of potato for physiological parameters of drought resistance. Methods. Physiological and biochemical, selection ones, statistical data processing. Results. The data is given concerning the evaluation of the water retaining and water regeneration capacity of potato leaves of promising hybrids of competitive and ecological test, varieties of the parental nursery, biotechnological lines and wild species and their integral indicator of drought resistance. The studied samples were grown in the nurseries of field selection crop rotation. Accordingly, the initial material with the highest drought resistance value has been defined. Among the evaluated material, eight hybrids of the competitive and ecological test have been selected (drought resistance coefficient was ranging from 59.4% to 84.8%) and five biotechnological lines of ‘Hlazurna’ and ‘Dorohin’ varieties (drought resistance coefficient was in the range of 55.5% to 67.5%). As for wild species, almost half of the samples (47.8%) were characterized by a high coefficient of drought resistance (from 55 to 78%). Selected samples with high values of drought resistance were recommended to use as a source and drought resistance donors when creating new potato varieties. Conclusions. The initial potato material (hybrids, varieties, biotechnological lines and wild species) with high values of drought resistance (55.0–84.8%) has been selected. These samples are recommended to use in the breeding process when creating new drought resistance potato varieties.

Purpose. To establish the most effective index figures for determination of breeding value of spring wheat genotypes.Methods. Field and statistical ones. Index of prospectivity – IP, Finno-Scandinavian index – FSI, Mexican index – MI, Bila Tserkva index – BI, Poltava index – PI, index of spike linear density – ISLD, index of spike density – ISD were defined.Results. During the investigation period, weather conditions differed from the long-term average annual indices for temperature regime, amount of precipitation and its distribution by month. Conditions of the growing season was the most favorable in 2016 (HTC = 1.1), insufficient level of humidity was specific for 2017 (HTC = 0.2). This allowed to define breeding indices for the soft wheat and spring durum wheat growing under different conditions. The analysis of the obtained data showed that the IP varied both in varieties and over the years, that indicated a various response of genotypes to vegetation conditions that existed during the growing years. Varieties of durum wheat ‘Slavuta’ and soft spring wheat ‘Struna myronivska’ were characterized by the high FSI. Such durum wheat varieties as ‘MIP Magdalena’, ‘MIP Raiduzhna’, ‘Kuchumivka’, ‘Kharkivska 41’, as well as the following soft spring varieties as ‘MIP Zlata’, ‘Oksamyt myronivskyi’, ‘Struna myronivska’, ‘Elehiya myronivska’ had a high level of MI. The spring wheat varieties have the highest indices of LSD and BI in 2016. IP during the investigation period was ranging from 2.3 to 4.5 in durum wheat varieties and from 2.2 to 6.4 in soft spring wheat. In breeding, it is important to use breeding indices, which should be included on the basis of traits that have a reliable correlation with yield index. SD indices (r = 0.53±0.08), BI (r = 0.42±0.08), MI (r = 0.41±0.08) were the most effective for durum spring wheat varieties in the year to be the best for humidification (2016), while PI (r = 0.39±0.07; r = 0.34±0.07 respectively) was the most effective for the soft wheat in 2016 and 2017. For the complex of breeding indices, the varieties of soft spring wheat (‘Struna myronivska’, ‘Simkoda myronivska’, ‘MIP Zlata’) and durum (MIP Mahdalena’, ‘MIP Raiduzhna’, ‘Slavuta’, ‘Kuchumivka’) were defined.Conclusions. The indices SD, BI, MI were the most effective for durum spring wheat varieties and PI – for soft wheat. Selected spring wheat varieties showed the optimum ratio between investigated traits. | Цель. Установить наиболее эффективные индексные показатели для определения селекционной ценности генотипов пшеницы яровой.Методы. Полевой, статистический. Определяли индекс перспективности – IР, финно-скандинавский индекс – FSI, мексиканский – MI, белоцерковский – БI, полтавский – РI, линейной плотнос­ти колоса – ЛЩК, плотности колоса – ЩК.Результаты. В период проведения исследований погодные условия отличались от средних многолетних показателей по температурному режиму, количеству атмосферных осадков и их распределению по месяцам. Оптимальные условия вегетационного периода сложились в 2016 г. (ГТК = 1,1), недостаточным уровнем влажности характеризовался 2017 г. (ГТК = 0,2). Это дало возможность установить селекционные индексы для различных условий выращивания пшеницы мягкой и твердой яровой. Анализ полученных данных показал, что IР варьировал как у разных сортов, так и по годам, что свидетельствует о различной реакции генотипов на условия вегетации, сложившиеся в годы выращивания. Высоким показателем FSI характеризовались сорта пшеницы твердой – ‘Славута’ и мягкой яровой – ‘Струна мироновская’. К сортам пшеницы твердой с высоким уровнем МІ отнесены: ‘МИП Магдалена’, ‘МИП Радужная’, ‘Кучумовка’, ‘Харьковская 41’ и мягкой яровой – ‘МИП Злата’, ‘Оксамыт мироновский’, ‘Струна мироновская’, ‘Элегия мироновская’. Самые высокие показатели ЛПК и БІ сорта пшеницы яровой сформировали в 2016 г. РІ был в пределах от 2,3 до 4,5 у сортов пшеницы твердой и от 2,2 до 6,4 – мягкой яровой. Важным в селекции является использование селекционных индексов, которые необходимо включать на основании признаков, имеющих достоверную корреляционную связь с показателями урожайности. Наиболее эффективными для сортов пшеницы твердой яровой в оптимальный год увлажнения (2016) оказались индексы ЩК (r = 0,53±0,08), БІ (r = 0,42±0,08), МІ (r = 0,41±0,08), для мягкой в 2016 и 2017 гг. – РІ (r = 0,39±0,07; r = 0,34±0,07 соответственно). По комплексу селекционных индексов выделены такие сор­та пшеницы мягкой яровой: ‘Струна мироновская’, ‘Симкода мироновская’, ‘МИП Злата’ и твердой: ‘МИП Магдалена’, ‘МИП Райдужная’, ‘Славута’, ‘Кучумовка’.Выводы. Наиболее эффективными для сортов пшеницы твердой яровой были индексы ЩК, БІ, МІ, для мягкой – РІ. Выделенные сорта пшеницы яровой характеризовались оптимальным соотношением исследуемых признаков. | Мета. Встановити найефективніші індексні показники для визначення селекційної цінності генотипів пшениці ярої.Методи. Польовий, статистичний. Визначали індекс перспективності – ІР, фіно-скандинавський індекс – FSI, мексиканський – MI, білоцерківський – БІ, полтавський – РІ, лінійної щільності колоса – ЛЩК, щільності колоса – ЩК.Результати. Протягом періоду досліджень погодні умови відрізнялись від середніх багаторічних показників за температурним режимом, кількістю атмосферних опадів та їх розподілом по місяцях. Оптимальні умови вегетаційного періоду склалися у 2016 р. (ГТК = 1,1), недостатнім рівнем вологості характеризувався 2017 р. (ГТК = 0,2). Це дало змогу встановити селекційні індекси для різних умов вирощування пшениці м’якої та твердої ярої. Аналіз отриманих даних показав, що ІР варіював як у різних сортів, так і за роками, що свідчить про різну реакцію генотипів на умови вегетації, які склались у роки вирощування. Високим показником FSI характеризувалися сорти пшениці твердої – ‘Славута’ та м’якої ярої – ‘Струна миронівська’. До сортів пшениці твердої із високим рівнем МІ віднесено: ‘МІП Магдалена’, ‘МІП Райдужна’, ‘Кучумівка’, ‘Харківська 41’, а до м’якої ярої – ‘МІП Злата’, ‘Оксамит миронівський’, ‘Струна миронівська’, ‘Елегія миронівська’. Найвищі показники ЛЩК та БІ сорти пшениці ярої сформували у 2016 р. РІ за період проведених досліджень був у межах від 2,3 до 4,5 у сортів пшениці твердої та від 2,2 до 6,4 – м’якої ярої. Важливим у селекції є використання селекційних індексів, які необхідно включати на підставі ознак, що мають достовірний кореляційний зв’язок з показниками врожайності. Найефективнішими для сортів пшениці твердої ярої в оптимальний рік зволоження (2016) виявились індекси ЩК (r = 0,53±0,08), БІ (r = 0,42±0,08), МІ (r = 0,41±0,08), для м’якої у 2016 і 2017 рр. – РІ (r = 0,39±0,07; r = 0,34±0,07 відповідно). За комплексом селекційних індексів виділено такі сорти пшениці м’якої ярої: ‘Струна миронівська’, ‘Сімкода миронівська’, ‘МІП Злата’ та твердої: ‘МІП Магдалена’, ‘МІП Райдужна’, ‘Славута’, ‘Кучумівка’.Висновки. Найбільш ефективними для сортів пшениці твердої ярої були індекси ЩК, БІ, МІ, для м’якої – РІ. Виділені сорти пшениці ярої характеризувались оптимальним співвідношенням досліджуваних ознак.

Мета. Встановити найефективніші індексні показники для визначення селекційної цінності генотипів пшениці ярої. Методи. Польовий, статистичний. Визначали індекс перспективності – ІР, фіно-скандинавський індекс – FSI, мексиканський – MI, білоцерківський – БІ, полтавський – РІ, лінійної щільності колоса – ЛЩК, щільності колоса – ЩК. Результати. Протягом періоду досліджень погодні умови відрізнялись від середніх багаторічних показників за температурним режимом, кількістю атмосферних опадів та їх розподілом по місяцях. Оптимальні умови вегетаційного періоду склалися у 2016 р. (ГТК = 1,1), недостатнім рівнем вологості характеризувався 2017 р. (ГТК = 0,2). Це дало змогу встановити селекційні індекси для різних умов вирощування пшениці м’якої та твердої ярої. Аналіз отриманих даних показав, що ІР варіював як у різних сортів, так і за роками, що свідчить про різну реакцію генотипів на умови вегетації, які склались у роки вирощування. Високим показником FSI характеризувалися сорти пшениці твердої – ‘Славута’ та м’якої ярої – ‘Струна миронівська’. До сортів пшениці твердої із високим рівнем МІ віднесено: ‘МІП Магдалена’, ‘МІП Райдужна’, ‘Кучумівка’, ‘Харківська 41’, а до м’якої ярої – ‘МІП Злата’, ‘Оксамит миронівський’, ‘Струна миронівська’, ‘Елегія миронівська’. Найвищі показники ЛЩК та БІ сорти пшениці ярої сформували у 2016 р. РІ за період проведених досліджень був у межах від 2,3 до 4,5 у сортів пшениці твердої та від 2,2 до 6,4 – м’якої ярої. Важливим у селекції є використання селекційних індексів, які необхідно включати на підставі ознак, що мають достовірний кореляційний зв’язок з показниками врожайності. Найефективнішими для сортів пшениці твердої ярої в оптимальний рік зволоження (2016) виявились індекси ЩК (r = 0,53±0,08), БІ (r = 0,42±0,08), МІ (r = 0,41±0,08), для м’якої у 2016 і 2017 рр. – РІ (r = 0,39±0,07; r = 0,34±0,07 відповідно). За комплексом селекційних індексів виділено такі сорти пшениці м’якої ярої: ‘Струна миронівська’, ‘Сімкода миронівська’, ‘МІП Злата’ та твердої: ‘МІП Магдалена’, ‘МІП Райдужна’, ‘Славута’, ‘Кучумівка’. Висновки. Найбільш ефективними для сортів пшениці твердої ярої були індекси ЩК, БІ, МІ, для м’якої – РІ. Виділені сорти пшениці ярої характеризувались оптимальним співвідношенням досліджуваних ознак.

Purpose. To define morphological peculiarities of the different types of shoots of switch grass (Panicum virgatum L.) in the context of introduction in the Right-Bank Forest-Steppe and Polissia zones of Ukraine.Methods. Morpho-physiological and ontogenetic analysis, morphometric technique, statistical evaluation.Results. It was found that P. virgatum plants were producing the following types of shoots: vegetative-generative short or long rhizomatous ones (they appeared as in the underground part of a maternal shoot in «the area of shortened internodes» and in the base of its aboveground part); vegetative underground and aboveground ones (they are forming both in the axils of scales of the underground part of a maternal shoot and in the axils of cauline leaves); generative aboveground shoots (borne in the axil of cauline leaves). Morphological parameters and features of morphogenesis of reproduction, resting and secondary buds have been described.Conclusions. During flowering phase of maternal shoot, P. virgatum reproduction buds were on the organogenesis phase I–II, their bursting occured after maternal shoot has flowered. The correlation of internodes length, leave blades and sheaths has been established. The maximum values of the above parameters were observed in the middle part of the prefloral zone of the stem. In the context of introduction, panicle earing came in the third decade of July, flowering began in the first decade of August. It was revealed that complete flowers are bloomed faster than the staminate ones. | Цель. Выявить морфологические особенности разных типов побегов проса прутьевидного (Panicum virgatum L.) в связи с интродукцией в Правобережной Лесостепи и Полесье Украины.Методы. Морфофизиологический и онтогенетический анализ, морфометрический, статистический.Результаты. Установлено, что у растений P. virgatum образуются такие типы побегов: вегетативно-генеративные коротко – и длиннокорневищные (закладываются как на подземной части материнского побега в зоне «дуги укороченных междоузлий», так и в основании его надземной части); вегетативные подземные и надземные (формируются в пазухах чешуй подземной части материнского побега, а также в пазухах стеблевых листьев); генеративные надземные (розвиваються в пазухах стеблевых листьев). Описаны морфологические параметры и особенности морфогенеза почек возобновления, спящих и резервных почек.Выводы. В фазе цветения материнского побега P. virgatum почки возобновления находятся на I–II этапе органогенеза, их раскрытие происходит после цветения материнского побега. Установлено, что длина междоузлий коррелирует с длиной листовых пластинок и влагалищных частей листьев, максимальное значение упомянутых показателей отмечается в средней части префлоральной зоны стебля. В условиях интродукции фаза выбрасывания метелки наступает в ІІІ декаде июля, начало цветения приходится на I декаду августа. Выявлено, что пестично-тычиночные цветки раскрываются быстрее, чем тычиночные. | Мета. Виявити морфологічні особливості різних типів пагонів рослин проса прутоподібного (Panicum virgatum L.) у зв’язку з інтродукцією в Правобережному Лісостепу та Поліссі України.Методи. Морфофізіологічний та онтогенетичний аналіз, морфометричний, статистичний.Результати. Встановлено, що у рослин P. virgatum утворюються такі типи пагонів: вегетативно-генеративні коротко- та довго кореневищні (закладаються як на підземній частині материнського пагона в зоні «дуги вкорочених міжвузлів», так і в основі його надземної частини); вегетативні підземні та надземні (формуються у пазухах лусок підземної частини материнського пагона, а також у пазухах листків стебла); генеративні надземні (розвиваються в пазухах листків стебла). Описано морфологічні параметри та особливості морфогенезу бруньок поновлення, сплячих та резервних бруньок.Висновки. У фазі цвітіння материнського пагона бруньки поновлення P. virgatum перебувають на I–II етапі органогенезу, розгортання їх відбувається після цвітіння материнського пагона. Встановлено, що довжина міжвузлів корелює з довжиною листкових пластинок та піхвових частин листка, максимальне значення зазначених показників спостерігається в середній частині префлоральної зони стебла. В умовах інтродукції фаза викидання волоті настає в ІІІ декаді липня, початок цвітіння припадає на І декаду серпня. Виявлено, що маточково-тичинкові квітки розкриваються швидше, ніж тичинкові.

Purpose. To define morphological peculiarities of the different types of shoots of switch grass (Panicum virgatum L.) in the context of introduction in the Right-Bank Forest-Steppe and Polissia zones of Ukraine. Methods. Morpho-physiological and ontogenetic analysis, morphometric technique, statistical evaluation. Results. It was found that P. virgatum plants were producing the following types of shoots: vegetative-generative short or long rhizomatous ones (they appeared as in the underground part of a maternal shoot in «the area of shortened internodes» and in the base of its aboveground part); vegetative underground and aboveground ones (they are forming both in the axils of scales of the underground part of a maternal shoot and in the axils of cauline leaves); generative aboveground shoots (borne in the axil of cauline leaves). Morphological parameters and features of morphogenesis of reproduction, resting and secondary buds have been described. Conclusions. During flowering phase of maternal shoot, P. virgatum reproduction buds were on the organogenesis phase I–II, their bursting occured after maternal shoot has flowered. The correlation of internodes length, leave blades and sheaths has been established. The maximum values of the above parameters were observed in the middle part of the prefloral zone of the stem. In the context of introduction, panicle earing came in the third decade of July, flowering began in the first decade of August. It was revealed that complete flowers are bloomed faster than the staminate ones.

Purpose. To define morphological peculiarities of the different types of shoots of switch grass (Panicum virgatum L.) in the context of introduction in the Right-Bank Forest-Steppe and Polissia zones of Ukraine. Methods. Morpho-physiological and ontogenetic analysis, morphometric technique, statistical evaluation. Results. It was found that P. virgatum plants were producing the following types of shoots: vegetative-generative short or long rhizomatous ones (they appeared as in the underground part of a maternal shoot in «the area of shortened internodes» and in the base of its aboveground part); vegetative underground and aboveground ones (they are forming both in the axils of scales of the underground part of a maternal shoot and in the axils of cauline leaves); generative aboveground shoots (borne in the axil of cauline leaves). Morphological parameters and features of morphogenesis of reproduction, resting and secondary buds have been described. Conclusions. During flowering phase of maternal shoot, P. virgatum reproduction buds were on the organogenesis phase I–II, their bursting occured after maternal shoot has flowered. The correlation of internodes length, leave blades and sheaths has been established. The maximum values of the above parameters were observed in the middle part of the prefloral zone of the stem. In the context of introduction, panicle earing came in the third decade of July, flowering began in the first decade of August. It was revealed that complete flowers are bloomed faster than the staminate ones.

Purpose. To conduct the historical analysis of the practice of writing varieties names and other denominations of cultiva­ted plants and development of relevant international rules and recommendations. Results. The need to normalize the names of cultivated plants has matured in the horticultural environment more than a century and a half ago and was realized by the development of the International Code of Nomenclature for Cultivated Plants. During that period, the Code was expanded and improved, and now the IXth edition of the nomenclatural rules is valid. This nomenclature code has no legal status and is based on the voluntary consent of specialists to follow it for nomenclature stability, which is extremely important in international communication among scientists and businesspersons. International agreements for protection of plant breeder’s rights have been signed that is legally effective. Relevant rules have been developed governing the features of the creation, registration and operation of names of varieties and trademarks that relate to varieties as commercial objects.Conclusions. The rules developed by horticulturists and botanists for naming cultivated plants have some differences with the rules for denomination of varieties as objects of intellectual property, which should be resolved for harmonization and increasing the effectiveness of scientific and economic activities. Knowledge of the nomenclature code and UPOV documents will assist the breeder in his professional activity. | Цель. Осуществить исторический анализ практики написания названий сортов и других обозначений культурных растений, а также разработки соответствующих международных правил и рекомендаций.Результаты. Потребность в нормировании названий культурных растений вызрела в садово-ботанической среде более полутора сотен лет назад и была реализована разработкой Международного кодекса номенклатуры культурных растений. В течение этого перио­да он расширялся и усовершенствовался, и ныне действует IX редакция номенклатурных правил. Этот номенклатурный кодекс не имеет правового статуса и основывается на добровольном согласии специалистов выполнять его, что обеспечивает номенклатурную стабильность, чрезвычайно важную в международном общении, научной и коммерческой среде. Для обеспечения прав селекционеров, создаю­щих новые сорта растений, подписаны международные соглашения про интеллектуальную собственность, которые имеют юридическую силу. Разработаны соответствующие правила, регулирующие особенности создания, регистрации и функционирования названий сортов и торговых знаков, которые касаются сортов как коммерческих объектов. Выводы. Правила, разработанные садоводами и ботаниками для наименования культурных растений, имеют некоторые расхождения с правилами наименования сортов как объектов интеллектуальной собственности, которые следует урегулировать для гармонизации и повышения эффективности научной и хозяйственной деятельности. Знание номенклатурного кодекса и документов UPOV поможет селекционеру в его профессиональной деятельности. | Мета. Здійснити історичний аналіз практики написання назв сортів та інших позначень культурних рослин, а також розроблення відповідних міжнародних правил та рекомендацій.Результати. Потреба в унормуванні назв культурних рослин визріла в садово-ботанічному середовищі понад півтора століття тому і була реалізована розробленням Міжнародного кодексу номенклатури культурних рослин. Протягом цього періоду він розширювався й удосконалювався, і нині діє IX редакція номенклатурних правил. Цей номенклатурний кодекс не має правового статусу і базується на добровільній згоді фахівців його дотримуватися, що забезпечує номенклатурну стабільність, надзвичайно важливу в міжнародному спілкуванні, науковому і комерційному середовищі. Для забезпечення прав селекціонерів, що створюють нові сорти рослин, підписано міжнародні угоди щодо інтелектуальної власності, які мають юридичну силу. Розроблено відповідні правила, що регулюють особливості створення, реєстрації та функціювання назв сортів та торговельних марок, що стосуються сортів як комерційних об’єктів.Висновки. Правила, розроблені садівниками й ботаніками для найменування культурних рослин, мають певні розбіжності з правилами найменування сортів як об’єктів інтелектуальної власності, які варто врегулювати для гармонізації й підвищення ефективності наукової та господарської діяльності. Знання номенклатурного кодексу та документів UPOV допоможе селекціонерові у його фаховій діяльності.

Мета. Здійснити історичний аналіз практики написання назв сортів та інших позначень культурних рослин, а також розроблення відповідних міжнародних правил та рекомендацій. Результати. Потреба в унормуванні назв культурних рослин визріла в садово-ботанічному середовищі понад півтора століття тому і була реалізована розробленням Міжнародного кодексу номенклатури культурних рослин. Протягом цього періоду він розширювався й удосконалювався, і нині діє IX редакція номенклатурних правил. Цей номенклатурний кодекс не має правового статусу і базується на добровільній згоді фахівців його дотримуватися, що забезпечує номенклатурну стабільність, надзвичайно важливу в міжнародному спілкуванні, науковому і комерційному середовищі. Для забезпечення прав селекціонерів, що створюють нові сорти рослин, підписано міжнародні угоди щодо інтелектуальної власності, які мають юридичну силу. Розроблено відповідні правила, що регулюють особливості створення, реєстрації та функціювання назв сортів та торговельних марок, що стосуються сортів як комерційних об’єктів. Висновки. Правила, розроблені садівниками й ботаніками для найменування культурних рослин, мають певні розбіжності з правилами найменування сортів як об’єктів інтелектуальної власності, які варто врегулювати для гармонізації й підвищення ефективності наукової та господарської діяльності. Знання номенклатурного кодексу та документів UPOV допоможе селекціонерові у його фаховій діяльності.

Purpose. To substantiate and develop breeding technologies of soybean cultivation under various weather conditions of the Western Forest-Steppe zone.Methods. Laboratory test, statistical and mathematical analysis.Results. Analysis of the data of yielding increase due to the use of seed inoculation, green manure and spraying of crops with microbial prepa­rations showed that their effect was much dependent on the weather conditions during the year. Based on the analysis of productivity of such early ripening varieties of soybean as ‘Lehenda’, ‘Anzhelika’ and ‘Ksenia’ during 2011–2015, it was found that the influence of agrometeorological conditions during the vegetation period accounted for 47.8%. The results of the analysis of five-year data of productivity of the late soybean variety ‘Heorhina’ indicated that the share of influence of agrometeorological conditions during the vege­tation period on the studied variety was 48.8%. The use of microbial strains of nodule bacteria Bradyrhizobium japonicum 634b, 614A and M-8 against two backgrounds (in case of green manure application and without it) was compared, and microbial culture Hetomik application during the vege­tation period.Conclusion. All biological preparations and green manure considerably increased yield of soybean seeds in moderately humidified and elevated temperature conditions. For soybean growing, the application of green manure, seed inoculation with strains of M-8, 614A and Hetomik spraying of crops was effective. The use of these methods for gro­wing ‘Lehenda’ variety was the most effective. Such varieties as ‘Lehenda’ and ‘Anzhelika’ showed more stable results as compared to others in case of considerable variations of agrometeorological conditions. | Цель. Обосновать и разработать сортовые технологии выращивания сои при разных погодных условиях Западной Лесостепи.Методы. Лабораторный, статистически-математический анализ.Результаты. В процессе анализа данных прироста урожайности семян от применения инокуляции, сидеральных удобрений и опрыскивания посевов микробным препаратом было обнаружено, что их действие в значительной степени зависело от погодных условий года. По результатам анализа данных продуктивности сои скороспелого сорта ‘Легенда’ и раннеспелых сортов ‘Анжелика’ и ‘Ксения’ за 2011–2015 гг. было установлено, что доля влияния агрометеорологических условий вегетационного периода составила 47,8%. Результаты анализа пятилетних данных продуктивности позднеспелого сорта сои ‘Георгина’ свидетельствуют о том, что доля влияния агрометеорологических условий вегетационного периода на исследуемый сорт составила 48,8%. Проведено сравнение применения микробных штаммов клубеньковых бактерий Bradyrhizobium japonicum 634б, 614А и М-8 на двух фонах (при внесении сидеральных удобрений и без них), а также применение в период вегетации культуры микробного происхождения Хетомик.Выводы. Все биопрепараты и сидеральные удобрения значительно повышали урожай семян сои в умеренно увлажненном и повышенном температурном режиме. При выращивании сои эффективно применение зеленых удобрений, инокуляция семян штаммами М-8, 614А и опрыскивание посевов Хетомиком. Самым эффективным является использование этих приемов при выращивании сорта ‘Легенда’. При значительных колебаниях агрометеорологических условий сорта ‘Легенда’ и ‘Анжелика’ демонстрировалит более стабильные результаты по сравнению с другими сортами. | Мета. Обґрунтувати та розробити сортові технології вирощування сої за різних погодних умов Західного Лісостепу.Методи. Лабораторний, статистично-математичний аналіз.Результати. У процесі аналізу даних приросту врожайності насіння від застосування інокуляції, сидеральних добрив та обприскування посівів мікробним препаратом було виявлено, що їхня дія значною мірою залежала від погодних умов року. За результатами аналізу даних продуктивності сої скоростиглого сорту ‘Легенда’ та ранньостиглих сортів ‘Анжеліка’ та ‘Ксеня’ за 2011–2015 рр. було встановлено, що частка впливу агрометеорологічних умов вегетаційного періоду становила 47,8%. Результати аналізу п’ятирічних даних продуктивності пізньостиглого сорту сої ‘Георгіна’ свідчать про те, що частка впливу агрометеорологічних умов вегетаційного періоду на досліджуваний сорт досягала 48,8%. Здійснено порівняння застосування мікробних штамів бульбочкових бактерій Bradyrhizobium japonicum 634б, 614А та М-8 на двох фонах (за внесення сидеральних добрив та без них), а також застосування в період вегетації культури мікробного препарату Хетомік.Висновки. Всі біопрепарати та сидеральні добрива значно підвищували врожай насіння сої в помірно зволоженому та підвищеному температурному режимі. Під час вирощування сої ефективним є застосування зелених добрив, інокуляція насіння штамами М-8, 614А та обприскування посівів Хетоміком. Найефективнішим є використання цих прийомів під час вирощування сорту ‘Легенда’. За значних коливань агрометеорологічних умов сорти ‘Легенда’ та ‘Анжеліка’ демонстрували стабільніші результати порівняно з іншими сортами.

Purpose. To substantiate and develop breeding technologies of soybean cultivation under various weather conditions of the Western Forest-Steppe zone. Methods. Laboratory test, statistical and mathematical analysis. Results. Analysis of the data of yielding increase due to the use of seed inoculation, green manure and spraying of crops with microbial prepa­rations showed that their effect was much dependent on the weather conditions during the year. Based on the analysis of productivity of such early ripening varieties of soybean as ‘Lehenda’, ‘Anzhelika’ and ‘Ksenia’ during 2011–2015, it was found that the influence of agrometeorological conditions during the vegetation period accounted for 47.8%. The results of the analysis of five-year data of productivity of the late soybean variety ‘Heorhina’ indicated that the share of influence of agrometeorological conditions during the vege­tation period on the studied variety was 48.8%. The use of microbial strains of nodule bacteria Bradyrhizobium japonicum 634b, 614A and M-8 against two backgrounds (in case of green manure application and without it) was compared, and microbial culture Hetomik application during the vege­tation period. Conclusion. All biological preparations and green manure considerably increased yield of soybean seeds in moderately humidified and elevated temperature conditions. For soybean growing, the application of green manure, seed inoculation with strains of M-8, 614A and Hetomik spraying of crops was effective. The use of these methods for gro­wing ‘Lehenda’ variety was the most effective. Such varieties as ‘Lehenda’ and ‘Anzhelika’ showed more stable results as compared to others in case of considerable variations of agrometeorological conditions.

Purpose. To determine the effect of the basic organo-mineral fertilizer on the formation and stability of grain quality of winter wheat varieties in multiple crop rotation after black fallow as a predecessor.Methods. Field experiments were based on a multifactorial scheme using split-plot method with due regard to all requirements of the field experiment procedure, analysis of variance was used for statistical processing of the obtained results.Results. Investigation data was given concerning determination of grain quality indices in winter wheat varieties of diffe­rent ecotypes after black fallow as a predecessor depending on organo-mineral fertilizer application in the Left-Bank Forest-Steppe zone of Ukraine. In average for the period of investigation (2011–2015), the highest protein content in winter wheat grains was formed in no treatment variant [in such varieties as ‘Doridna’ (14.1%), ‘Dykanka’ (14.3%) and ‘Levada’ (14.2%)] and in case of organo-mineral fertilizer application [in the varieties ‘Hordovyta’ (14.0%), ‘Kalyta’ (14.0%), ‘Dykanka’ (14.7%) and ‘Levada’ (14.6%)]. The highest content of crude gluten in grains, without regard for the variant of the experiment, was found in the following varieties as ‘Dykanka’ (24.9–25.1%) and ‘Levada’ (23.7–25.4%).Conclusions. It was established that the content of protein and crude gluten in grains as well as the falling number of winter wheat was highly dependent on such factors as the variety and the year of cultivation as compared to the fertilizer background. The following varieties as ‘Hordovyta’, ‘Mulan’, Dykanka’ and ‘Levada’ were very sensitive to the application of organo-mineral fertilizer for the protein content, while ‘Hordovyta’ (2.4%), ‘Levada’ (1.7%), ‘Borvii’ (1.2%) and ‘Mulan’ (1.1%) – for the crude gluten content. | Цель. Установить влияние основного органо-минерального удобрения на формирование и стабильность качества зерна сортов озимой пшеницы в многопольном севообороте после предшественника черный пар.Методы. Полевые опыты закладывали по многофакторной схеме методом расщепленных делянок с учетом всех требований методики полевого опыта, статистическую обработку осуществляли методом дисперсионного анализа.Результаты. Приведены данные исследований по определению показателей качества зерна сортов озимой пшеницы различного экотипа после предшественника черный пар в зависимости от органо-минерального удобрения в Левобережной Лесостепи Украины. В среднем за годы исследований (2011–2015) на фоне без удобрений наибольшее содержание белка в зерне пшеницы озимой формировалось у сортов ‘Доридна’ (14,1%), ‘Диканька’ (14,3%) и ‘Левада’ (14,2%), при органо-минеральном удобрении – у сортов ‘Гордовыта’ (14,0%), ‘Калита’ (14,0%), ‘Диканька’ (14,7%) и ‘Левада’ (14,6%). Наибольшее содержание сырой клейковины в зерне, независимо от вариантов опыта, было у сортов ‘Диканька’ (24,9–25,1%) и ‘Левада’ (23,7–25,4%).Выводы. Установлено, что формирование содержания белка и сырой клейковины в зерне, а также числа падения пшеницы озимой в большей степени зависело от фактора сорта и года выращивания, чем фона удобрения. Наибольшую реакцию на органо-минеральное удобрение по содержанию белка проявляли сорта ‘Гордовыта’, ‘Мулан’, ‘Диканька’ и ‘Левада’, по содержанию сырой клейковины – ‘Гордовыта’ (2,4%), ‘Левада’ (1,7%), ‘Борвий’ (1,2%) и ‘Мулан’ (1,1%). | Мета. Встановити вплив основного органо-мінерального удобрення на формування та стабільність якості зерна сортів пшениці озимої в багатопільній сівозміні після попередника чорний пар.Методи. Польові досліди закладали за багатофакторною схемою методом розщеплених ділянок з урахуванням усіх вимог методики польового досліду, статистичну обробку отриманих результатів здійснювали методом дисперсійного аналізу.Результати. Наведено дані досліджень з визначення показників якості зерна сортів пшениці озимої різного екотипу після попередника чорний пар залежно від органо-мінерального удобрення в Лівобережному Лісостепу України. В середньому за роки досліджень (2011–2015) на фоні без добрив найбільший вміст білка в зерні пшениці озимої формувався у сортів ‘Дорідна’ (14,1%), ‘Диканька’ (14,3%) та ‘Левада’ (14,2%), за органо-мінерального удобрення – у сортів ‘Гордовита’ (14,0%), ‘Калита’ (14,0%), ‘Диканька’ (14,7%) та ‘Левада’ (14,6%). Найбільший вміст сирої клейковини в зерні, незалежно від варіантів досліду, був у сортів ‘Диканька’ (24,9–25,1%) та ‘Левада’ (23,7–25,4%).Висновки. Встановлено, що формування вмісту білка й сирої клейковини в зерні, а також числа падіння пшениці озимої більшою мірою залежало від факторів сор­ту й року вирощування, ніж фону удобрення. Найбільшу реакцію на органо-мінеральне удобрення за вмістом білка проявляли сорти ‘Гордовита’, ‘Мулан’, ‘Диканька’ та ‘Левада’, за вмістом сирої клейковини – ‘Гордовита’ (2,4%), ‘Левада’ (1,7%), ‘Борвій’ (1,2%) та ‘Мулан’ (1,1%).

Purpose. To determine the effect of the basic organo-mineral fertilizer on the formation and stability of grain quality of winter wheat varieties in multiple crop rotation after black fallow as a predecessor. Methods. Field experiments were based on a multifactorial scheme using split-plot method with due regard to all requirements of the field experiment procedure, analysis of variance was used for statistical processing of the obtained results. Results. Investigation data was given concerning determination of grain quality indices in winter wheat varieties of diffe­rent ecotypes after black fallow as a predecessor depending on organo-mineral fertilizer application in the Left-Bank Forest-Steppe zone of Ukraine. In average for the period of investigation (2011–2015), the highest protein content in winter wheat grains was formed in no treatment variant [in such varieties as ‘Doridna’ (14.1%), ‘Dykanka’ (14.3%) and ‘Levada’ (14.2%)] and in case of organo-mineral fertilizer application [in the varieties ‘Hordovyta’ (14.0%), ‘Kalyta’ (14.0%), ‘Dykanka’ (14.7%) and ‘Levada’ (14.6%)]. The highest content of crude gluten in grains, without regard for the variant of the experiment, was found in the following varieties as ‘Dykanka’ (24.9–25.1%) and ‘Levada’ (23.7–25.4%). Conclusions. It was established that the content of protein and crude gluten in grains as well as the falling number of winter wheat was highly dependent on such factors as the variety and the year of cultivation as compared to the fertilizer background. The following varieties as ‘Hordovyta’, ‘Mulan’, Dykanka’ and ‘Levada’ were very sensitive to the application of organo-mineral fertilizer for the protein content, while ‘Hordovyta’ (2.4%), ‘Levada’ (1.7%), ‘Borvii’ (1.2%) and ‘Mulan’ (1.1%) – for the crude gluten content.

Purpose. To determine the effect of the basic organo-mineral fertilizer on the formation and stability of grain quality of winter wheat varieties in multiple crop rotation after black fallow as a predecessor. Methods. Field experiments were based on a multifactorial scheme using split-plot method with due regard to all requirements of the field experiment procedure, analysis of variance was used for statistical processing of the obtained results. Results. Investigation data was given concerning determination of grain quality indices in winter wheat varieties of diffe­rent ecotypes after black fallow as a predecessor depending on organo-mineral fertilizer application in the Left-Bank Forest-Steppe zone of Ukraine. In average for the period of investigation (2011–2015), the highest protein content in winter wheat grains was formed in no treatment variant [in such varieties as ‘Doridna’ (14.1%), ‘Dykanka’ (14.3%) and ‘Levada’ (14.2%)] and in case of organo-mineral fertilizer application [in the varieties ‘Hordovyta’ (14.0%), ‘Kalyta’ (14.0%), ‘Dykanka’ (14.7%) and ‘Levada’ (14.6%)]. The highest content of crude gluten in grains, without regard for the variant of the experiment, was found in the following varieties as ‘Dykanka’ (24.9–25.1%) and ‘Levada’ (23.7–25.4%). Conclusions. It was established that the content of protein and crude gluten in grains as well as the falling number of winter wheat was highly dependent on such factors as the variety and the year of cultivation as compared to the fertilizer background. The following varieties as ‘Hordovyta’, ‘Mulan’, Dykanka’ and ‘Levada’ were very sensitive to the application of organo-mineral fertilizer for the protein content, while ‘Hordovyta’ (2.4%), ‘Levada’ (1.7%), ‘Borvii’ (1.2%) and ‘Mulan’ (1.1%) – for the crude gluten content.

Purpose. To determine the optimal time for harvesting in nurseries of primary seed production of white lupine. Methods. Field, laboratory and statistical methods of material evaluation were used. Sowing qualities were studied in the laboratory separately for seeds from the central and lateral racemes in accordance with DSTU 2240-93 (State Standard of Ukraine).Results. The results of studies on determination of optimal terms for harvesting in nurseries of primary seed production are given. The studies were conducted separately for seeds from the central and lateral racemes collected in different ripe stages. It was established that the seed vigor during the first harves­ting time was minimal and ranging for varieties from 70.0 to 73.0% for the central raceme and from 58.0 to 65.0% for the lateral racemes. The best indices of seed vigor and germination capacity were established in the seeds of the central racemes harvested during the “yellow cotyledon” stage. They averaged 90.8 and 94.3% respectively for all varieties, while in the seeds of the lateral racemes these indices amounted to 84.5 and 89.3%. Agrometeorological conditions had influence on the thousand-kernel weight formation. In dry years, plants produced feeble and lightweight seeds, so their sowing qualities has been deteriorated. The highest thousand-kernel weight was obtained in the “full ripeness” stage, when it ranging from 284 to 338 g in the central racemes and from 266 to 316 in the lateral ones. The development of embryonic roots including external appearance, length was assessed. Visual assessment of germination on the third day and measurement of the length of embryonic roots on the seventh day showed that healthy, well-developed seedlings were observed in seeds of the fifth and sixth harvesting periods. Conclusions. The highest sowing qualities in most varieties with regard to lateral racemes were established in the seeds harvested in the «full ripeness» phase. For the germinating capacity, seeds of the central raceme met the requirements of DSTU for the additional category (87.0%), starting from the stage “beginning of the embryonic root yellowing”, but seeds of the lateral racemes not earlier than the phase of “yellow cotyledons”. Harvesting should be started at the “yellow cotyledons” phase of lupine seeds maturity when they were fully formed and have high sowing qualities. | Цель. Установить оптимальные сроки проведения уборочных работ в питомниках первичного семеноводства люпина белого.Методы. Использованы полевые, лабораторные и статистические методы оценки материала. Посевные качества изучали в лабораторных условиях отдельно для семян с центральных и боковых кистей в соответствии с ГСТУ 2240-93. Результаты. Приведены результаты исследований для определения оптимальных сроков проведения уборочных работ в питомниках первичного семеноводства. Исследования проводили отдельно для семян из центральной и боковых кистей, собранных в разные фазы зрелости. Установлено, что энергия прорастания семян первого срока уборки была минимальной и составляла по сортам для центральной кисти от 70,0 до 73,0% и от 58,0 до 65,0% – для боковых кистей. Лучшие показатели энергии прорастания и всхожести выявлены у семян центральных кистей, собранных в фазе «желтые семядоли». Они составляли в среднем по всем сортам соответственно 90,8 и 94,3%, в то время как у семян боковых кистей данные показатели были на уровне 84,5 и 89,3%. На формирование массы 1000 семян влияли агрометеорологические условия. В засушливые годы на растениях сформировались щуплые и легковесные семена, поэтому ухудшились их посевные качества. Наибольшая масса 1000 семян получена в фазе «полная спелость», когда она достигала у центральной кисти от 284 до 338 г, а в боковых – от 266 до 316 г. Проведена оценка развития зародышевых корешков: внешний вид, длина. Визуальная оценка семян на третий день проращивания и измерение длины зародышевых корешков на седьмой день показали, что здоровые, хорошо развитые проростки наблюдаются у семян пятого и шестого сроков уборки.Выводы. Наиболее высокие посевные качества у большинства сортов с учетом боковых кистей установлены в семенах, собранных в фазе полной спелости. Семена центральной кисти по всхожести соответствуют требованиям ГСТУ для добазовой категории (87,0%), начиная уже с фазы «начало пожелтения корешков зародыша», но семена с боковых кистей – не ранее фазы «желтые семядоли». Уборочные работы следует начинать в фазе спелости семян люпина «желтые семядоли», когда они полноценно сформированы и имеют высокие посевные качества. | Мета. Встановити оптимальні строки проведення збиральних робіт у розсадниках первинного насінництва люпину білого. Методи. Використано польові, лабораторні та статистичні методи оцінки матеріалу. Посівні якості вивчали в лабораторних умовах окремо для насіння із центральних і бічних китиць згідно з ДСТУ 2240-93.Результати. Наведено результати досліджень для визначення оптимальних строків проведення збиральних робіт у розсадниках первинного насінництва. Дослідження проводили окремо для насіння з центральної і бічних китиць, зібраного в різні фази стиглості. Встановлено, що енергія проростання насіння першого строку збирання була мінімальною і становила по сортах для центральної китиці від 70,0 до 73,0% і від 58,0 до 65,0% – для бічних китиць. Найкращі показники енергії проростання і схожості виявлено у насіння центральних китиць, зібраного у фазу «жовті сім’ядолі». Вони становили в середньому по всіх сортах 90,8 і 94,3% відповідно, тоді як у насіння бічних китиць ці показники були на рівні 84,5 і 89,3%. На формування маси 1000 насінин впливали агрометеорологічні умови. В посушливі роки на рослинах сформувалося щупле й легковаге насіння, тому погіршилась його посівна якість. Найбільшу масу 1000 насінин отримано у фазі «повна стиглість», коли вона досягала у центральної китиці від 284 до 338 г, а в бічних – від 266 до 316 г. Проведено оцінку розвитку зародкових корінців: зовнішній вигляд, довжина. Візуальна оцінка насіння на третю добу пророщування та вимірювання дов­жини зародкових корінчиків на сьому добу свідчить, що здорові, добре розвинені проростки спостерігалися в насіння п’ятого і шостого строків збирання.Висновки. Найвищі посівні якості у більшості сортів з урахуванням бічних китиць встановлено в насіння, зібраного у фазу і повної стиглості. Насіння центральної китиці за схожістю відповідає вимогам ДСТУ для добазової категорії (87,0%), починаючи вже з фази «початок пожовтіння корінчика зародка», але насіння бічних китиць – не раніше фази «жовті сім’ядолі». Збиральні роботи необхідно розпочинати у фазі стиглості насіння люпину «жовті сім’ядолі», коли воно є повноцінно сформованим і має високі посівні якості.

Мета. Встановити оптимальні строки проведення збиральних робіт у розсадниках первинного насінництва люпину білого. Методи. Використано польові, лабораторні та статистичні методи оцінки матеріалу. Посівні якості вивчали в лабораторних умовах окремо для насіння із центральних і бічних китиць згідно з ДСТУ 2240-93. Результати. Наведено результати досліджень для визначення оптимальних строків проведення збиральних робіт у розсадниках первинного насінництва. Дослідження проводили окремо для насіння з центральної і бічних китиць, зібраного в різні фази стиглості. Встановлено, що енергія проростання насіння першого строку збирання була мінімальною і становила по сортах для центральної китиці від 70,0 до 73,0% і від 58,0 до 65,0% – для бічних китиць. Найкращі показники енергії проростання і схожості виявлено у насіння центральних китиць, зібраного у фазу «жовті сім’ядолі». Вони становили в середньому по всіх сортах 90,8 і 94,3% відповідно, тоді як у насіння бічних китиць ці показники були на рівні 84,5 і 89,3%. На формування маси 1000 насінин впливали агрометеорологічні умови. В посушливі роки на рослинах сформувалося щупле й легковаге насіння, тому погіршилась його посівна якість. Найбільшу масу 1000 насінин отримано у фазі «повна стиглість», коли вона досягала у центральної китиці від 284 до 338 г, а в бічних – від 266 до 316 г. Проведено оцінку розвитку зародкових корінців: зовнішній вигляд, довжина. Візуальна оцінка насіння на третю добу пророщування та вимірювання дов­жини зародкових корінчиків на сьому добу свідчить, що здорові, добре розвинені проростки спостерігалися в насіння п’ятого і шостого строків збирання. Висновки. Найвищі посівні якості у більшості сортів з урахуванням бічних китиць встановлено в насіння, зібраного у фазу і повної стиглості. Насіння центральної китиці за схожістю відповідає вимогам ДСТУ для добазової категорії (87,0%), починаючи вже з фази «початок пожовтіння корінчика зародка», але насіння бічних китиць – не раніше фази «жовті сім’ядолі». Збиральні роботи необхідно розпочинати у фазі стиглості насіння люпину «жовті сім’ядолі», коли воно є повноцінно сформованим і має високі посівні якості.