Мета. Агробіологічне оцінювання сортів сої Glycine max var. Shirofumi за комплексом господарсько-цінних ознак для інтродукції в умовах Лісостепу України. Добір перспективних селекційних форм за морфо-біологічними та фізіолого-біохімічними характеристиками. Методи. Польові, лабораторні, статистичні, розрахунково-аналітичні. Дослідження проводили в умовах навчально-виробничого відділу Уманського національного університету садівництва впродовж 2020–2021 рр., використовували колекційні сорти різного еколого-географічного походження (Україна, Білорусь, Швеція, Японія і Росія). Оцінювання сортів проводили за наступними параметрами: висота рослин, листкова площа, чиста продуктивність фотосинтезу та показники індивідуальної продуктивності (маса бобів з однієї рослини, кількість насінин у бобі та ін.), врожайність зелених бобів та біологічно зрілого насіння і відповідно якісні показники продукції (суха речовина, вміст цукрів і протеїну). Обліки проводили у фазі технічної стиглості бобів. Результати. Мінливість ознаки «висота рослини» досліджуваних сортів мала середню варіацію – коефіцієнт варіювання складав 22%. Результати вказали, що сорт-стандарт ‘Романтика’ та колекційні сорти ‘Karikachi’ та ‘Астра’ відносяться до напівдетермінантного типу росту (97–109 см), сорти ‘Fiskeby V’, ‘Л 380-2-13’, ‘Fiskeby V-E5’, ‘СибНИИСОХ 6’, ‘Sac’, ‘Веста’ належать до детермінантного типу росту. За кількістю насінин у стручку досліджувані сорти чітко розділилися на дві групи: з двонасінними бобами (сорти ‘Karikachi’, ‘Астра’, ‘Л 380-2-13’) та тринасінними бобами (сорти ‘Романтика’ (St), ‘Fiskeby V’, ‘Веста’, ‘СибНИИСОХ 6’, ‘Sac’, ‘Fiskeby V-E5’). Максимальну врожайність бобів едамаме формували рослини сорту ‘Л 380-2-13’ (17,3 т/га), ‘Веста’ (18,8 т/га), ‘Sac’ (19,6 т/га), ‘Fiskeby V’ (21,4 т/га), ‘Fiskeby V-E5’ (22,4 т/га). Виявлено істотну диференціацію сортів сої овочевої за показниками біохімічного складу недозрілих бобів. Сухий залишок становив 22,70–31,70%. Частка протеїну у зелених бобах едамаме становила 28,2–38,6%, у біологічно зрілому насінні його частка зростала до 36,1–42,8%. Серед розчинних цукрів найбільшу концентрацію відзначено для сахарози – 7,70–9,38 мг/100 г сухого насіння, що в середньому складало 81,6–86,2% усіх цукрів. Наведені результати забезпечують комплексну оцінку для селекційної роботи над сортами сої овочевої з низьким вмістом олігосахаридів. Висновки. Оцінювання колекційних сортів сої овочевого напряму використання за варіабельністю морфологічних ознак та продуктивністю дозволило виділити серед інтродукованих колекційних сортів за комплексом цінних ознак для використання у селекційному процесі сорт ‘Sac’ для створення нових сортів сої овочевого напряму, адаптованих до умов Лісостепу України.

Мета. Установити вплив строків збирання біомаси сорго цукрового різних сортів і гібридів на їхню продуктивність та вихід біопалива в зоні недостатнього зволоження Східного Лісостепу України. Методи. Біологічні (проведення польових досліджень упродовж 2017–2020 рр.) та статистичні (описова статистика, дисперсійний, кореляційний і регресійний аналізи). Результати. Найменшою врожайність зеленої біомаси сорго цукрового була за збирання на початку серпня: сорти ‘Силосне 42’ та ‘Фаворит’ – 52,6 і 61,1 т/га, гібриди ‘Медовий F1’ та ‘Довіста’ – 76,3 і 77,7 т/га відповідно. Перенесення строків збирання на середину вересня дало змогу підвищити врожайність сортів ‘Фаворит’ і ‘Силосне 42’ до 97,1 та 103,5 т/га, гібридів ‘Довіста’ і ‘Медовий F1’ – до 146,6 та 132,9 т/га відповідно. За ще пізніших строків збирання збільшення врожайності зеленої біомаси спостерігалося лише в ‘Довіста’ (до 152,5 т/га). У фазі повної стиглості (BBCH 92–98) рослини сорго цукрового накопичують максимальну кількість цукрів у соку. Найвищою цукристість соку була в рослин гібрида ‘Медовий F1’ – 17,5%, у решти досліджуваних культиварів вона змінювалася в межах від 14,8 до 15,5%. Найбільший вихід біопалива та енергії з одиниці площі досягався за вирощування сорго цукрового гібридів ‘Медовий F1’ (до 792,0 ГДж/га) та ‘Довіста’ (до 815,8 ГДж/га). Попри високий рівень пластичності, суттєво поступався їм за цим показником сорт ‘Фаворит’ (до 547,2 ГДж/га). Сорт ‘Силосне 42’ мав найнижчий показник екологічної пластичності (b = 0,79), проте був найстабільнішим, що забезпечувало сталий вихід енергії з одиниці площі. Висновки. У зоні недостатнього зволоження Східного Лісостепу України найвищі показники продуктивності та максимальний енергетичний потенціал забезпечують гібриди сорго цукрового ‘Довіста’ та ‘Медовий F1’ за їх збирання не раніше фази повної стиглості

Purpose. Reveal the features of the formation of a quali­ty indicator complex in winter bread wheat depending on the growing seasons, preceding crops and sowing dates, as well as differentiate and identify genotypes with high and stable levels of manifestation. Methods. Field, laboratory, statistical. Results. A different share of the influence of the year conditions, the preceding crop, the sowing date and their interactions on the quality indicators of some varie­ties was determined. A different reaction of varieties in terms of quality indicators, depending on the investigated factors was revealed. The variation was very low for test weight, water absorption ability of flour, crumb porosity. Strong variation was observed for flour strength after sunflower and soybean as preceding crops, alveograph configuration ratio after sunflower and soybean, index of elasticity dough after corn, valorimetric value after mustard, dough dilution degree after green manure, sunflower, corn and especially after mustard and soybeans. The varieties, which on average for 2016/17–2018/19 reliably exceeded the standard both in individual indicators and in general in terms of physical indicators of grain and flour quality and dough rheological properties. GYT biplot analysis identified the genotypes ‘MIP Vidznaka’ and ‘MIP Assol’ with a more optimal combination of increased yield and a complex of quality indicators in terms of different years, preceding crops and sowing dates. Some varieties, namely, ‘Estafeta myronivs’ka’, ‘Trudiv­nytsia myronivs’ka’, ‘MIP Valensiia’, ‘MIP Yuvileina’, ‘Balada myronivs’ka’, ‘Vezha myronivs’ka’ were inferior to them, but were significantly superior the others. Conclusions. The selected by quality indicators varieties as genetic sources can be used in breeding process. A more stable level of yield and quality indicators at different sowing dates after different preceding crops should be expected for growing varieties ‘MIP Vidznaka’, ‘MIP Assol’, as well as ‘Estafeta myronivs’ka’, ‘Trudivnytsia myronivs’ka’, ‘MIP Valensiia’, ‘MIP Yuvileina’, ‘Balada myronivs’ka’, ‘Vezha myronivs’ka’. The peculiarities obtained in the research should be taken into account when evaluating and differentiating genotypes in breeding process, as well as developing basic elements of technology for growing the varieties of winter bread wheat.

Мета. Установити господарсько-економічну доцільність вирощування підщеп волоського горіха. Методи. Сіянці волоського горіха, перспективні як підщепи в Україні, досліджували в розсадниках ФОП Затоковий В. Ю. (с. Слобода Комарівці, Сторожинецький р-н, Чернівецька обл.) упродовж 2018–2020 рр. Господарсько-економічну ефективність вирощування підщеп культури визначали за Методикою економічної та енергетичної оцінки типів плодоягідних насаджень, помологічних сортів і результатів технологічних досліджень у садівництві (2002). Результати. Для визначення економічної ефективності вирощування сіянців аналізували технологічну карту вирощування сіянців волоського горіха. Найбільша частка в структурі затрат припадала на оплату праці – 86,7%. Причиною цього було використання ручної праці, яка становила 96,5% від загальних затрат на технологію вирощування сіянців. Частка рівня механізації вирощування не перевищувала 3,5%. Загальні витрати пального на 1 га становили 120,7 л, або 2957,20 грн у грошо­вому еквіваленті. Таким чином, затрати на паливо займали незначну частку – 0,4% в собівартості одного сіянця. Один гектар площі забезпечував вихід 65 тис. шт. сіянців волоського горіха, що становило 1625 тис. грн за умови вартості їх реалізації 25 грн/шт. Матеріальні витрати при цьому становили 46,16 тис. грн/га (загальні витрати – 712,43 тис. грн). Тому показник собівартості був гранично низьким, а рівень рентабельності – гранично високим. Висновки. Вирощування сіянців волоського горіха сортів ‘Слава України’, ‘Пам’яті Затокового’, ‘Лисичанський’ є економічно доцільним. Це зумовлено досить низькою собівартістю одного сіянця (10,82 грн) та високою рентабельність виробництва вихідного селекційного матеріалу для щеплення та закладання промислових насаджень культури.

Мета. Установити посухостійкість сортів троянд чайно-гібридної садової групи у польових і лабораторних умовах. Методи. Польовий, біометричний, лабораторний, статистичний. Посухостійкість рослин у польових умовах оцінювали за 6-баловою шкалою С. С. П’ятницького (1961), досліди в лабораторних умовах полягали у визначенні водоутримувальної спроможності листків, їх водного дефіциту, здатності відновлювати тургор, оводненості тканин за уніфікованою методикою Інституту садівництва НААН (Китаєв та ін., 1998, 2009). Результати. За візуальними спостереженнями в періоди з низьким рівнем вологозабезпечення тургор листків не знижувався, тож у польових умовах посухостійкість сортів чайно-гібридних троянд оцінено у 5 балів за 6-баловою шкалою. У лабораторних умовах вираховували водний дефіцит у листках (у відсотках від загального вмісту води в стані повного насичення). За показниками водоутримувальної здатності тканин листків сортів чайно-гібридних троянд, виділено сорти з рівнем втрати вологи в експозиції через 12 годин – від найнижчого до найвищого. Висновки. Усі сорти чайно-гібридних троянд колекції НБС ім. М. М. Гришка НАН України, які були у досліді, в польових умовах є достатньо посухостійкими. За показниками посухостійкості листків із 44-х модельних сортів виділено 9 із низьким (до 22,30%), 5 – із середнім (до 24,37%), 30 – з високим і дуже високим (27,23–46,47%) рівнем утрати вологи. Аналіз отриманих результатів досліджень свідчить про те, що фізіологічні процеси, пов’язані з утратою вологи є сортоспецифічною, генетично спадковою ознакою. Сорти чайно-гібридних троянд різного географічного походження, що показали критерій посухостійкості від середнього до найвищого, можна рекомендувати для вирощування в умовах Правобережного Лісостепу України

Мета. Оцінити екологічну пластичність урожайності проса посівного в умовах Степу, Лісостепу та Полісся України. Методи. Математико-статистичні: визначення стабільності та пластичності за методикою Ебергарда–Рассела, кореляційний аналіз. Результати. За результатами кореляційного аналізу посівних площ проса посівного за період 2011–2020 рр. визначено, що площі під посівами проса посівного в Україні залежать від світових (r = 0,34). Визначено, що високий рівень урожайності проса посівного отримано в зоні Лісостепу, а саме в Полтавській, Хмельницькій, Черкаській, Сумській та Харківській областях (2,20–2,51 т/га). Достатньо високі показники отримано у Вінницькій, Київській (зона Лісостепу) та Кіровоградській (зона Степу) областях (1,86–2,02 т/га). Низьку врожайність за 10 років відзначено у Рівненській, Житомирській та Волинській областях, які належать до зони Полісся (1,09–1,34 т/га). Показано, що протягом 2011–2015 рр. висока варіабельність урожайності проса спостерігалася в Хмельницькій, Вінницькій та Волинській областях. Коефіцієнт варіації становив 42,0–71,3%. У 2016–2020 рр. найбільшу варіацію відзначено в Донецькій, Волинській та Одеській областях. Коефіцієнт варіації – 31,8–43,9%. Визначено, що за період 2011–2015 рр. високою пластичністю врожайності проса посівного характеризуються Вінницька, Донецька, Київська, Кіровоградська, Сумська, Харківська, Хмельницька, Черкаська та Полтавська області. У проміжок із 2016 до 2020 рр. високу пластичність ознаки врожайності відзначено у Вінницькій, Київській, Харківській, Полтавській, Черкаській, Сумській та Хмельницькій областях. Висновки. За результатами проведених досліджень установлено, що під час скорочення посівних площ під просом посівним у світі, обсяг його виробництва в Україні збільшується. Визначено, що найбільша врожайність просо посівного за досліджувані роки отримана в зоні Лісостепу. Відповідно до розрахованої пластичності врожайності проса посівного визначено, що для реалізації біологічного потенціалу сприятливі умови були в Донецькій та Кіровоградській областях зони Степу, у лісостеповій зоні – Полтавська, Київська, Харківська, Хмельницька, Черкаська та Сумська області.

Мета. Оцінювання стану сортових ресурсів і адаптивно-продуктивного потенціалу рослин васильків справжніх (базиліку). Методи. Польові, лабораторні, статистичні і розрахунково-аналітичні. До польових належали розбивка дослідної ділянки та польові роботи. Лабораторний метод застосовували для аналізу рослин, оцінювання якості врожаю, дослідження фізичних, хімічних та мікробіологічних властивостей ґрунту. Статистичним та розрахунково-аналітичним методами обчислювали результати. Результати. За результатами досліджень до групи високопластичних сортів за ознакою «товарна врожайність» було віднесено сорти ‘Темний опал’, ‘МФІ-2’, ‘Сяйво’ та ‘Бадьорий’, де коефіцієнт регресії був у межах 0,57–0,78. Найвище значення селекційної цінності за ознакою «маса рослин» було відзначено у сорту ‘Темний опал’, Sc = 347,22. До групи високопластичних сортів за ознакою «маса рослин» було віднесено сорти ‘Містер Барнс’, ‘МФІ-2’, ‘Рутан’, ‘Сяйво’ та ‘Бадьорий’, для яких коефіцієнт регресії був у межах 0,91–0,99. До інтенсивних віднесли сорти ‘Темний опал’, ‘Єреванський’, ‘Аметист’ та ‘Лимонний аромат’. Показник коефіцієнту регресії для цих сортів знаходився у межах 1,03–1,16. Аналіз поєднання високої продуктивності, кількісних ознак структури врожаю з рівнем екологічної пластичності та стабільності свідчить про різні шляхи формування цих показників окремих сортів. Встановлено, що високий рівень пластичності та стабільності врожайності не гарантує аналогічного результату за окремими кількісними ознаками його структури. Висновки. За величиною параметрів варіювання ознак можна оцінювати ступінь адаптивності сортів васильків справжніх. Отримані результати дозволять об’єктивно оцінити адаптивно-продуктивний потенціал сортів та якісно провести добір вихідних форм для подальшої селекції на адаптивність.

Purpose. To reveal the peculiarities of leaf area formation and a structure of lentils variety ‘Antonina’ yield depending on the elements of cultivation technology: ino culation with nitrogen-fixing and phosphate-solubilizing microorganisms and the use of foliar growth stimulants. Methods. Field, laboratory. The experimental scheme included inoculation of seeds with nitrogen-fixing microorganisms (Ryzogumin), application of phosphate-solubili zing microorganisms (Polimixobacteryn and Biophosphoryn) into the row zone, and foliar feeding with a growth stimulator (Alga 600). Results. The results of studies of the leaf area formation peculiarities and the structure of lentils yield depending on the influence of cultivation technology elements are given in the article. It was found that the maximum indicators of the leaf area were formed by lentils in the flowering phase, which on average in the experiment was at the level of 37.5 thousand m2/ha, and in the control variant – only 32.0 thousand m2/ha. By inoculating the seeds with Rhyzogumin, applying phosphate-solubilizing biopreparation and foliar feeding, we obtained the maximum parameters of the leaf surface of lentil plants in the experiment. Thus, in the variant of inoculation with Rhyzogumin, application of Biophosphoryn and treatment with Alga 600 lentil plants formed a leaf area of 40.3 thousand m2/ha. However, due to the use of the phosphate-solubilizing biopreparation Polimixobacteryn and Alga 600 on the background of seeds inoculation with Rhyzogumin, the leaf area was formed at the level of 39.9 thousand m2/ha. Conclusions. When the seeds were treated with nitrogen-fixing microorganisms (Rhyzogumin) and phosphate-solubilizing bacteria (Polimixobacteryn and Biophosphoryn), the yield of lentils increased significantly. Thus, in the experimental plots in the variants with Ryzogumin + Polimixobacteryn the yield was – 1.64 t/ha, and in the combination Ryzogumin + Polimixobacteryn + growth stimulator Alga 600 the yield of lentils was – 1.90 t/ha. Seed inoculation had a positive effect on plant height. The best results were obtained when the seeds were treated with Ryzogumin in combination with Biophosphorin and Polimixobacteryn – 44.5 and 44.1 cm, respectively.

Purpose. Identification of soft winter wheat varieties and lines from the Plant Production Institute nd. a. V. Ya. Yuryev, NAAS by allelic state of Pina–D1 and Pinb-D1 genes for targeted use in the breeding for high confectionery properties of flour. Methods. Identification of the Pina-D1 and Pinb-D1 genes allelic state was performed by polymerase chain reaction (PCR) using allele-specific primer pairs. Confectionery properties of flour were evaluated by determining the quality indicators: the water absorption capacity (WAC) of the flour, trial baking of cookies and evaluation of its quality. Results. According to the results of PCR analysis, 9 samples had an allelic composition of puroindoline genes (Pina-D1a and Pinb-D1a) characteristic for soft-grained varieties. Flour of the lines 'L137-26-0-2', 'L137-26-0-3' had the best confectionery properties, it had a WAC value less than 55%, cookies diameter 85 mm, cookies height 10 mm, estimation of a surface of cookies 7– 9 points, what meets the requirements for soft-grained wheat. 76% of the samples belonged to hard-grained varieties and had the corresponding alleles of the Pina-D1 or Pinb-D1 genes. In the studied sample, Pina-D1 gene is represented by 2 alleles: Pina-D1a and Pina-D1b. 27 samples had Pina-D1a allele, which also allows them to be used in breeding programs for grain quality when crossed with soft samples, 4 ones had Pina-D1b allele. As to Pinb-D1 gene, all hard grain samples had Pinb-D1b allele, and the 'Erythrospermum S 424-1 / 14' line was heterogeneous for Pinb-D1a / Pinb-D1b. The flour of these samples had typical for hard wheat quality indicators: WAC 68% and more, cookie diameter of 60–72 mm, cookie height of 13–15 mm, the surface evaluation of 1–4 points. Conclusions. The studies allowed to differentiate the breeding material and transfer a soft winter wheat cultivar of a confectionery use 'L137-26-0-3' ('Mazurok') which has an allelic structure of puroindolins genes (Pina-D1a and Pinb-D1a) characteristic for soft-grained varieties and high confectionery flour properties for qualification examination.

Pourpose. Establish compliance of heat and moisture resources to biological requirements of sunflower hybrids (Helianthus annuus), reveal criteria for assessing weather conditions in the northern regions of Ukraine; establish links between temperature, precipitation and yield. Methods. Field and mathematical methods were used. Field multifactorial experiment was conducted during 2016–2018 in the Left Bank of Ukraine, on the border of two soil and climatic zones of Ukraine - Forest-Steppe and Polissya. Peculiarities of plant growth and development, formation of "hybrids" yield (factor A) were studied: 'Ukrainskyi F1', 'P63LL06', 'NK Brio', 'NK Ferti' depending on "plant density" (factor B): 50, 55 , 60, 65 thousand pieces/hectare. We calculated and analyzed the sums of active, effective temperatures for two biological minima - 5 and 10 ° C; the sum of thermal units according to the method of Brown and Bootsma, 1993; coefficients of materiality of elements deviations of the agrometeorological mode of the current year from long-term averages; plasticity and yield stability according to the method of Eberthart S.A., Russel W.Q. (1966). Results. To pass the full cycle of sunflower plants development, the sum of active temperatures (t = 10 °C) for hybrid 'Ukrainskyi F1' – 2354.6; P63LL06 – 2306.4; 'NK Brio' – 2401.3; 'NK Ferti' – 2379.7; and the sum of effective temperatures for 'Ukrainskyi F1'- 1081.5; 'P63LL06' – 1056.9; 'NK Brio' – 1104.9; 'NK Ferti' – 1109.1 is required. The sum of temperatures, both at a biological minimum temperature 10 °C and 5 °C, meet biological needs of sunflower plants and is not a limiting factor for this crop growing. The sum of thermal units for the period April–October is 3780 on average for three years. During the period of active sunflower vegetation (April–August) the sum of thermal units is 2868–3258, significantly exceeding the sum of active and effective temperatures at biologically active temperatures 5 °С and 10 °С. The most determined limits of changes in active, effective temperatures and thermal units were observed in May – September. Conclusions. Plasticity and stability of sunflower yield more depending on hybrid and plants density than on conditions of the year. Yield stability coefficient for hybrid 'Ukrainskyi F1' was 1.68 - 2.30; 'P63LL06'- 2.51 - 3.14; 'NK Brio'- 3.15 - 4.63; 'NK Ferti' - 2.70 - 3.75 for yields, respectively: 2.16 - 3.11; 2.58 - 3.52; 3.20 - 4.12; 2.70 - 3.79 t/ha.