Purpose. Evaluate the introduced samples of the pea (Pisum sativum L.) of various ecological and geographical origins in the conditions of the southern part of the Forest-Steppe zone of Ukraine according to a set of productivity and adaptability indicators. Methods. During 2016–2018 under the conditions of the Ustymivka Experimental Station of Plant Production of Plant Production Institute nd. a. V. Ya. Yuriev, NAAS of Ukraine 30 new pea samples from Belarus, Russia, Canada, the Czech Republic, Germany, the Netherlands and France were investigated. In field and laboratory conditions yields, productivity, 1000 beans weight, early-ripening, plant height and height of attachment of the lower pods above the soil level, number of nodes to the first pod and their total number per plant, number of pods and seeds per plant, number of seeds per pod, pod parameters were studied. Results. The study of the introduced material made it possible to distinguish the varieties of the pea by the complex of valuable features. In particular, varieties ‘Zhniven’skiy’, ‘Igumenskaya uluchshennaya’, ‘Armeec’, ‘Tesey’, ‘Zaranka’ (Belarus), ‘Boldor’ are characterized by high yields, number of pods per plant, number of seeds per plant, length of a pod and productivity of a plant. Varieties ‘Chervenskiy’ (Belarus), ‘Patrick’, ‘Pluto’ (Canada), ‘Salamanca’ (Germany) have a big pod length and large number of seeds in a pod. ‘Boldor’ (France), ‘Armeets’ (Belarus) and ‘Kadet’ (Russia) combine a large number of pods per plant and plant productivity. ‘Slovan’ (Czech Republic) and ‘Ul’yanovets’ (Russia) have a big length of pod. Conclusions. The introduced varieties of the pea, identified by a set of valuable traits, can be recommended as starting material in breeding for increa­sing productive and adaptive potential in the conditions of the Southern Forest-Steppe zone of Ukraine. | Цель. Оценить интродуцированные образцы гороха посевного (Pisum sativum L.) разного эколого-географического происхождения в условиях южной части Лесостепи Украины по комплексу показателей продуктивности и адаптивности. Методы. В течение 2016–2018 гг. в условиях Устимовской опытной станции растениеводства Института растениеводства им. В. Я. Юрьева НААН исследованы 30 новых образцов гороха происхождением из Беларуси, России, Канады, Чехии, Германии, Нидерландов и Франции. В полевых и лабораторных условиях изучены показатели урожайности, продуктивности, массы 1000 зерен, скороспелости, высоты растений и высоты прикрепления нижних бобов над уровнем почвы, количества узлов до первого боба и общее их количество на растении, количество бобов и семян на растении, количество семян в бобе, параметры боба. Результаты. Изучение интродуцированного материала позволило выделить сортообразцы гороха посевного по комплексу ценных признаков. Так, сорта ‘Жнивеньский’, ‘Игуменская улучшенная’, ‘Армеец’, ‘Тесей’, ‘Заранка’ (Беларусь), ‘Boldor’ (Франция) характеризуются высокой урожайностью, количеством бобов на растении, количеством семян с растения, длиной боба и продуктивностью растения. Сорты ‘Червенский’ (Беларусь), ‘Patrick’, ‘Pluto’ (Канада), ‘Salamanca’ (Германия) имеют большую длину боба и большое количество семян в бобе. ‘Boldor’ (Франция), ‘Армеец’ (Беларусь) и ‘Кадет’ (Россия) сочетают в себе показатели большого количества бобов на растении и продуктивности растения. ‘Slovan’ (Чехия) и ‘Ульяновец’ (Россия) имеют большую длину боба. Выводы. Интродуцированные сорта гороха посевного, выделенные по комплексу ценных признаков, можно рекомендовать в качестве исходного материала в селекции на повышение продуктивного и адаптивного потенциала в условиях Южной Лесостепи Украины. | Мета. Оцінити інтродуковані зразки гороху посівного (Pisum sativum L.) різного еколого-географічного походження в умовах південної частини Лісостепу України за комплексом показників продуктивності та адаптивності.Методи. Протягом 2016–2018 рр. в умовах Устимівської дослідної станції рослинництва Інституту рослинництва ім. В. Я. Юр’єва НААН досліджено 30 нових зразків гороху походженням із Білорусі, Росії, Канади, Чехії, Німеччини, Нідерландів та Франції. У польових і лабораторних умовах вивчено показники врожайності, продуктивності, маси 1000 зерен, скоростиглості, висоти рослин та висоти прикріплення нижніх бобів над рівнем ґрунту, кількості вузлів до першого бобу й загальної кількості їх на рослині, кількості бобів та насіння на рослині, кількості насіння в бобі, параметри бобу.Результати. Вивчення інтродукованого матеріалу дало змогу виділити сортозразки гороху посівного за комп­лексом цінних ознак. Зокрема, сорти ‘Жнивеньский’, ‘Игуменская улучшенная’, ‘Армеец’, ‘Тесей’, ‘Заранка’ (Білорусь), ‘Boldor’ (Франція) характеризуються високою врожайністю, кількістю бобів на рослині, кількістю насіння з рослини, довжиною бобу та продуктивністю рослини. Сорти ‘Червенский’ (Білорусь), ‘Patrick’, ‘Pluto’ (Канада), ‘Salamanca’ (Німеччина) мають велику довжину бобу та велику кількість насіння в бобі. ‘Boldor’ (Франція), ‘Армеец’ (Білорусь) та ‘Кадет’ (Росія) поєднують у собі показники великої кількості бобів на рослині та продуктивності рослини. ‘Slovan’ (Чехія) та ‘Ульяновец’ (Росія) мають велику довжину бобу.Висновки. Інтродуковані сорти гороху посівного, виділені за комплексом цінних ознак, можна рекомендувати як вихідний матеріал у селекції на підвищення продуктивного й адаптивного потенціалу в умовах Південного Лісостепу України.

Мета. Оцінити інтродуковані зразки гороху посівного (Pisum sativum L.) різного еколого-географічного походження в умовах південної частини Лісостепу України за комплексом показників продуктивності та адаптивності. Методи. Протягом 2016–2018 рр. в умовах Устимівської дослідної станції рослинництва Інституту рослинництва ім. В. Я. Юр’єва НААН досліджено 30 нових зразків гороху походженням із Білорусі, Росії, Канади, Чехії, Німеччини, Нідерландів та Франції. У польових і лабораторних умовах вивчено показники врожайності, продуктивності, маси 1000 зерен, скоростиглості, висоти рослин та висоти прикріплення нижніх бобів над рівнем ґрунту, кількості вузлів до першого бобу й загальної кількості їх на рослині, кількості бобів та насіння на рослині, кількості насіння в бобі, параметри бобу. Результати. Вивчення інтродукованого матеріалу дало змогу виділити сортозразки гороху посівного за комп­лексом цінних ознак. Зокрема, сорти ‘Жнивеньский’, ‘Игуменская улучшенная’, ‘Армеец’, ‘Тесей’, ‘Заранка’ (Білорусь), ‘Boldor’ (Франція) характеризуються високою врожайністю, кількістю бобів на рослині, кількістю насіння з рослини, довжиною бобу та продуктивністю рослини. Сорти ‘Червенский’ (Білорусь), ‘Patrick’, ‘Pluto’ (Канада), ‘Salamanca’ (Німеччина) мають велику довжину бобу та велику кількість насіння в бобі. ‘Boldor’ (Франція), ‘Армеец’ (Білорусь) та ‘Кадет’ (Росія) поєднують у собі показники великої кількості бобів на рослині та продуктивності рослини. ‘Slovan’ (Чехія) та ‘Ульяновец’ (Росія) мають велику довжину бобу. Висновки. Інтродуковані сорти гороху посівного, виділені за комплексом цінних ознак, можна рекомендувати як вихідний матеріал у селекції на підвищення продуктивного й адаптивного потенціалу в умовах Південного Лісостепу України.

Purpose. Analysis of the collection of flowering and ornamental plants of the Lamiaceae Martinov family of M. M. Hryshko National Botanical Garden of the National Academy of Sciences of Ukraine according to taxonomic, floristic, ecological, biomorphological characteristics, assessment of the prospects of introduction and use of certain of flowering and ornamental plants of the Lamia­ceae family in the Northern Forest-Steppe zone of Ukraine. Methods. Analysis and synthesis of information, phenologi­cal, comparative morphological, biometric, introduction methods. Results. The collection fund of flowering and ornamental plants of the Lamiaceae family of M. M. Hrysh­ko National Botanical Garden of the National Academy of Sciences of Ukraine was analyzed in terms of taxonomic composition, life forms, natural habitats, relation to environmental factors (moisture, light, mechanical composition, soil fertility and acidity), phenorhythmotypes, flowe­ring periods, decorative characters, height, habitus and vegetative mobility. The bioresource potential of plants is reflected, species with medicinal, honey, food, spicy aromatic, essential oil, insecticidal, coloring characteristics are highlighted, which allows us to recommend or expand the use of certain species of plants in pharmacy, food production, fragrance industry, cosmetology and agriculture. Conclusions. A collection of flowering and ornamental plants of the Lamiaceae family of M. M. Hryshko National Botanical Garden of the National Academy of Sciences of Ukraine is a valuable asset, since it presents species that come from the four floristic kingdoms of the Earth and thirteen floristic regions, among which there are endemic and rare species or species with conservation status. The collection contains species of meadow, steppe, forest phyto­cenoses, various ecomorphs with respect to moisture, light, mechanical composition, soil fertility and acidity, as well as various plant groups for decorative properties and resource value. Based on the prognostic assessment, species planned to be introduced and included in the collection in the near future have been identified. | Цель. Анализ коллекции цветочно-декоративных растений семейства Lamiaceae Martinov Национального ботанического сада им. Н. Н. Гришко НАН Украины по таксономическим, флористическим, экологическим, биоморфологическим характеристикам, оценка перспективности интродукции отдельных видов цветочно-декоративных растений семейства Lamiaceae в зону Северной Лесостепи Украины. Методы. Анализа и синтеза информации, фенологические, сравнительно-морфологические, биометричес­кие, интродукционные. Результаты. Проанализировано коллекционный фонд цветочно-декоративных растений семейства Lamiaceae Национального ботанического сада имени Н. Н. Гришко НАН Украины по таксономическому сос­таву, жизненным формам, естественным ареалам, отношению к экологическим факторам (влажности, механическому составу, плодородию и кислотности почв), феноритмотипам, срокам цветения, декоративных признаках, высотой, габитусом и вегетативной подвижностью. Отражено биоресурсный потенциал растений, выделено виды с лекарственными, медоносными, пищевыми, пряно-ароматичес­кими, эфиромасличными, инсектицидными, красящими признаками, что позволяет рекомендовать или расширить применение определенных видов растений в отдельных отраслях промышленности: фармации, кулинарии, парфюмерии, косметологии, агрономии. Выводы. Коллекция цветочно-декоративных растений семейства Lamiaceae Национального ботанического сада им. Н. Н. Гришко НАН Украины является ценным достоянием, поскольку в ней представлены виды, которые происходят с четырех флористических царств Земли и тринадцати флористических областей, среди которых эндемические и природоохранные. В коллекции представлены виды луговых, степных, лесных фитоценозов, различных экоморф по отношению к влажности, свету, механическому составу, плодородию и кислотности почв, а также имеются различные группы растений по декоративным качествам и ресурсному значению. На основании прогностической оценки определены виды, которые планируется интродуцировать и привлечь к коллекции в ближайшей перспективе. | Мета. Аналіз колекції квітниково-декоративних рослин родини Lamiaceae Martinov Національного ботанічного саду ім. М. М. Гришка НАН України за таксономічними, флористичними, екологічними, біоморфологічними характеристиками, оцінка перспективності інтродукції та використання окремих видів квітниково-декоративних рослин родини Lamiaceae в зоні Північного Лісостепу України. Методи. Аналізу й синтезу інформації, фенологічні, порівняльно-морфологічні, біометричні, інтродукційні. Результати. Проаналізовано колекційний фонд квітниково-декоративних рослин родини Lamiaceae Національного ботанічного саду ім. М. М. Гришка НАН України за таксономічним складом, життєвими формами, природними ареалами, відношенням до екологічних факторів (вологи, світла, механічного складу, родючості та кислотності ґрунтів), феноритмотипами, строками цвітіння, декоративними ознаками, висотою, габітусом та вегетативною рухливістю. Відображено біоресурсний потенціал рослин, виділено види з лікарськими, медоносними, харчовими, пряно-ароматичними, ефіроолійними, інсектицидними, фарбувальними ознаками, що дозволяє рекомендувати чи розширити застосування певних видів рослин в окремих галузях промисловості: фармації, кулінарії, парфумерії, косметології, агрономії. Висновки. Колекція квітниково-декоративних рослин родини Lamiaceae Національного ботанічного саду ім. М. М. Гришка НАН України є цінним надбанням, оскільки в ній репрезентовані види, які походять з чотирьох флористичних царств Землі та тринадцяти флористичних областей, серед яких ендемічні та рідкісні види або види з охоронним статусом. У колекції представлені види лучних, степових, лісових фітоценозів, різних екоморф за відношенням до вологи, світла, механічного складу, родючості та кислотності ґрунтів, а також різних груп рослин за декоративними властивостями та ресурсним значенням. На основі прогностичної оцінки визначено види, які планується інтродукувати та залучити до колекції у найближчій перспективі.

Мета. Аналіз колекції квітниково-декоративних рослин родини Lamiaceae Martinov Національного ботанічного саду ім. М. М. Гришка НАН України за таксономічними, флористичними, екологічними, біоморфологічними характеристиками, оцінка перспективності інтродукції та використання окремих видів квітниково-декоративних рослин родини Lamiaceae в зоні Північного Лісостепу України. Методи. Аналізу й синтезу інформації, фенологічні, порівняльно-морфологічні, біометричні, інтродукційні. Результати. Проаналізовано колекційний фонд квітниково-декоративних рослин родини Lamiaceae Національного ботанічного саду ім. М. М. Гришка НАН України за таксономічним складом, життєвими формами, природними ареалами, відношенням до екологічних факторів (вологи, світла, механічного складу, родючості та кислотності ґрунтів), феноритмотипами, строками цвітіння, декоративними ознаками, висотою, габітусом та вегетативною рухливістю. Відображено біоресурсний потенціал рослин, виділено види з лікарськими, медоносними, харчовими, пряно-ароматичними, ефіроолійними, інсектицидними, фарбувальними ознаками, що дозволяє рекомендувати чи розширити застосування певних видів рослин в окремих галузях промисловості: фармації, кулінарії, парфумерії, косметології, агрономії. Висновки. Колекція квітниково-декоративних рослин родини Lamiaceae Національного ботанічного саду ім. М. М. Гришка НАН України є цінним надбанням, оскільки в ній репрезентовані види, які походять з чотирьох флористичних царств Землі та тринадцяти флористичних областей, серед яких ендемічні та рідкісні види або види з охоронним статусом. У колекції представлені види лучних, степових, лісових фітоценозів, різних екоморф за відношенням до вологи, світла, механічного складу, родючості та кислотності ґрунтів, а також різних груп рослин за декоративними властивостями та ресурсним значенням. На основі прогностичної оцінки визначено види, які планується інтродукувати та залучити до колекції у найближчій перспективі.

Purpose. To develop guidelines for the conduct of tests for distinctness, uniformity and stability of Chaenomeles cultivars.Results. Species of the genus Chaenomeles are valued as ornamental, fruit and medicinal plants. Plant Variety Database (PLUTO) includes ornamental and fruit Japanese quince varieties registered in the European Union, China, Latvia, the Netherlands, Poland, Russia, Ukraine and Japan. Neither CPVO protocols nor UPOV guidelines have been developed for Chaenomeles, but in the European Union, China, Russia and Ukraine the four national guidelines for the DUS-testing of Japanese quince varieties were published in 2003–2016. Each of them takes into account, respectively, 46, 31, 51, and 31 traits. They differ in the selection of characteristics which should always be examined for DUS and for grouping of varieties. Both flower and fruit characteristics of are the main for distinguishing Japanese quince varieties, which is facilitated by strong variability in the coloration of petals and fruits, the fruit shape and fruit weight, etc. Existing guidelines differ meaningfully in the description of these and other characteristics. Several different approaches to filling and improving the guidelines have been proposed according to the basis of Chaenomeles cultivars and species collection study and own breeding experience.Conclusions. The new guidelines contain 42 appropriate characteristics of plant morphology, shoots, thorns, leaves, flowers, fruits, seeds as well as phenology and can be used for the conduct of tests for distinctness, uniformity and stability of all Chaenomeles cultivars. | Цель. Разработать методику проведения испытаний сортов Chaenomeles Lindl. на отличимость, однородность и стабильность.Результаты. Виды рода Chaenomeles ценятся как декоративные, плодовые и лекарственные растения. База данных PLUTO включает декоративные и плодовые сорта хеномелеса, зарегистрированные в Европейском Союзе, Китае, Латвии, Нидерландах, Польше, России, Украине и Японии. Протоколы CPVO или методики UPOV для Chaenomeles не разработаны, но в 2003–2016 гг. в Европейском Союзе, Китае, России и Украине опубликовали четыре национальных методики проведения испытаний сортов хеномелеса на ООС (отличимость, однородность и стабильность). Каждая из них учитывает, соответственно, 46, 31, 51 и 31 признаков. Упомянутые методик различаются в выборе признаков обязательных для наблюдения и в группировании сортов. Признаки, характерные для цветков и плодов являются основными для различения сортов хеномелеса, чему способствует сильная изменчивость за окраской лепестков и плодов, формой и массой плодов и т.д. Существующие методики существенно различаются в описании этих и других признаков. На основе изучения созданной сортовой и видовой коллекции Chaenomeles и собственного селекционного опыта предложены несколько иные подходы к наполнению и совершенствованию методики на ООС.Выводы. Новая методика содержит 42 признака, которые характеризуют морфологию растений, побегов, колючек, листьев, цветков, плодов, семян и фенологию и может быть использована для проведения испытаний всех сортов Chaenomeles на ООС. | Мета. Розробити методику проведення експертизи сортів Chaenomeles Lindl. на відмінність, однорідність і стабільність.Результати. Види роду Chaenomeles мають значення як декоративні, плодові та лікарські рослини. До бази даних PLUTO занесено сорти декоративного та плодового напрямку використання, що зареєстровані в Європейському Союзі, Китаї, Латвії, Нідерландах, Польщі, Росії, Україні та Японії. Протоколів CPVO чи методики UPOV для Chaenomeles не розроблено, натомість в 2003–2016 рр. в Європейському Союзі, Китаї, Росії та Україні опубліковано чотири національні методики експертизи сортів японської айви на ВОС (відмінність, однорідність і стабільність). Кожна з них враховує 46, 31, 51 та 31 ознаку відповідно. Згадані методики різняться між собою також у виборі ознак обов'язкових для спостереження та за способами групування сортів. Ознаки, що притаманні для  квіток і плодів є основними для розрізнювання сортів японської айви, чому сприяє надзвичайна варіабельність  забарвлення пелюсток і плодів, форми і маси плодів тощо. Існуючі методики мають суттєві розбіжності в описі цих та інших ознак. На основі вивчення створеної сортової і видової колекції Chaenomeles та власного селекційного досвіду запропоновано дещо інші підходи до наповнення та поліпшення методики на ВОС.Висновки. Нова методика містить 42 ознаки, що характеризують морфологію рослин, пагонів, колючок, листків, квіток, плодів, насінин та фенологію і може бути використана для експертизи всіх сортів Chaenomeles на ВОС.

Мета. Розробити методику проведення експертизи сортів Chaenomeles Lindl. на відмінність, однорідність і стабільність. Результати. Види роду Chaenomeles мають значення як декоративні, плодові та лікарські рослини. До бази даних PLUTO занесено сорти декоративного та плодового напрямку використання, що зареєстровані в Європейському Союзі, Китаї, Латвії, Нідерландах, Польщі, Росії, Україні та Японії. Протоколів CPVO чи методики UPOV для Chaenomeles не розроблено, натомість в 2003–2016 рр. в Європейському Союзі, Китаї, Росії та Україні опубліковано чотири національні методики експертизи сортів японської айви на ВОС (відмінність, однорідність і стабільність). Кожна з них враховує 46, 31, 51 та 31 ознаку відповідно. Згадані методики різняться між собою також у виборі ознак обов'язкових для спостереження та за способами групування сортів. Ознаки, що притаманні для  квіток і плодів є основними для розрізнювання сортів японської айви, чому сприяє надзвичайна варіабельність  забарвлення пелюсток і плодів, форми і маси плодів тощо. Існуючі методики мають суттєві розбіжності в описі цих та інших ознак. На основі вивчення створеної сортової і видової колекції Chaenomeles та власного селекційного досвіду запропоновано дещо інші підходи до наповнення та поліпшення методики на ВОС. Висновки. Нова методика містить 42 ознаки, що характеризують морфологію рослин, пагонів, колючок, листків, квіток, плодів, насінин та фенологію і може бути використана для експертизи всіх сортів Chaenomeles на ВОС.

Purpose. To study switchgrass varietal specimens (‘Zoriane’, ‘Morozko’, ‘Liniia 1307’ and ‘Cave-in-Rock’) according to economically valuable traits, and to distinguish the most yielding specimens with high yield of certified seed in relation to the weather conditions of the vegetation period (hydrothermal coefficient). Methods. Methods of scientific research in agronomy, laboratory-field method – to determine the quantitative indicators of vegetative and generative parts of plants and the weight of 1000 seeds, quantitative-weight methods – to determine crop productivity and yield of certified seed; statistical processing of research results was performed by a dispersion analysis and variation statistics. Results. Varietal specimens ‘Zoriane’ and ‘Liniia 1307’ formed the highest quantitative indicators of vegetative (height of plants, number of stems and leaves, length of flag leaf) and generative part of plants (panicle length and width, number of twigs of the first order, number of panicles and weight of seeds from panicle) independently from the cultivation conditions. Influence of biometric (quantitative) indicators of the generative part of plants, in close interaction with the weather conditions by HTC during the vegetation period, on the seed productivity, which affects the total crop yield, has been determined according to the research results. Seed yield of switchgrass varietal specimens by the determination coefficient (d) depends on: 53–59% – the number of twigs of the first order, 48–52% – the number of panicles, 12–21% – the seeds size, and 6–12% – the length and width of panicle. Conclusion. Variety ‘Zoriane’ and ‘Liniia 1307’, which form weighty seeds, high seed yield (more than 250 kg/ha) of certified seed (about 65%) have been distinguished and can be used in further breeding work to create and expand switchgrass assortment. In future, this will allow to get seed material of high quality without any additional cost as well as to establish new energy plantations for the production of plant biomass for energy purposes and additional products for various industries. | Цель. Изучить сортообразцы проса прутьевидного (‘Зоряне’, ‘Морозко’, ‘Лінія 1307’ и ‘Cave-in-Rock’) по хозяйственно-ценным признакам и выделить среди них наиболее урожайные, имеющие высокий выход кондиционных семян во взаимосвязи с погодными условиями вегетационного периода по ГТК (гидротермическому коэффициенту). Методы. Методика научных исследований в агрономии; лабораторно-полевой – определение количественных показателей вегетативной и генеративной час­ти растений, массы 1000 семян; количественно-весовой – для установления урожайности и выхода кондиционных семян; статистическую обработку результатов исследований выполняли с помощью вариационной статистики и дисперсионного анализа. Результаты. Наиболее высокие количественные показатели вегетативной (высота растений, количество стеблей и листьев, длина флагового листа) и генеративной части растений (длина и ширина метелки, количество веточек 1-го порядка, количество метелок, вес семян с метелки) сформировали сортообразцы ‘Зоряне’ и ‘Лінія 1307’, независимо от условий выращивания. По результатам исследований определено влияние биометрических (количественных) показателей генеративной части растений в тесном взаимодействии с погодными условиями по ГТК за вегетационный период на семенную продуктивность, обусловливающих общий урожай семян. Урожайность семян сортообразцов проса прутьевидного по коэффициенту детерминации (d) зависела: на 53–59% – от количества веточек первого порядка, на 48–52% – от количества метелок, на 12–21% – от крупности семян и на 6–12% – от длины и ширины метелки. Выводы. Выделены сорта ‘Зоряне’ и ‘Лінія 1307’, которые сформировали более крупные семена, высокую семенную урожайность (более 250 кг/га) кондиционных семян (около 65 %) и могут быть использованы в дальнейшей селекционной работе для создания и расширения сортимента проса прутьевидного. В перспективе это позволит без дополнительных затрат получать качественный семенной материал, закладывать новые энергоплантации для производства биомассы растений для энергетических целей и получать дополнительные продукты для различных отраслей промышленности. | Мета. Вивчити сортозразки проса прутоподібного (’Зоряне’, Морозко’, ’Лінія 1307’ та ’Cave-in-Rock’) за господарсько-цінними ознаками та виокремити з-поміж них найурожайніші, що мають високий вихід кондиційного насіння у взаємозв’язку з погодними умовами вегетаційного періоду за ГТК (гідротермічним коефіцієнтом).Методи. Методика наукових досліджень в агрономії; лабораторно-польовий – визначення кількісних показників вегетативної та генеративної частини рослин і маси 1000 насінин, кількісно-ваговий – для встановлення врожайності та виходу кондиційного насіння; статистичну обробку результатів досліджень виконували за допомогою варіаційної статистики та дисперсійного аналізу.Результати. Найвищі кількісні показники вегетативної (висота рослин, кількість стебел і листків, довжина прапорцевого листка) та генеративної частини рослин (довжина і ширина волоті, кількість гілочок 1-го порядку, кількість волотей, вага насіння з волоті) сформували сортозразки ’Зоряне’ та ’Лінія 1307’ незалежно від умов вирощування. За результатами досліджень визначено вплив біометричних (кількісних) показників генеративної частини рослин, у тісній взаємодії з погодними умовами за ГТК за вегетаційний період, на насіннєву продуктивність, що обумовлюють загальний врожай насіння. Урожайність насіння сортозразків проса прутоподібного за коефіцієнтом детермінації (d) залежала: на 53–59 % – від кількості гілочок першого порядку, на 48–52 % – від кількості волотей, на 12–21 % – від крупності насіння та на 6–12 % – від довжини та ширини волоті.Висновки. Виокремлено сорти ’Зоряне’ та ’Лінія 1307’, які формували ваговите насіння, високу насіннєву врожайність (більше 250 кг/га) кондиційного насіння (близько 65 %) та можуть бути використані в подальшій селекційній роботі для створення і розширення сортименту проса прутоподібного. У перспективі це дозволить без додаткових затрат отримувати якісний насіннєвий матеріал, закладати нові енергоплантації для виробництва біомаси рослин для енергетичних цілей та додаткові продукти для різних галузей промисловості.

Мета. Вивчити сортозразки проса прутоподібного (’Зоряне’, Морозко’, ’Лінія 1307’ та ’Cave-in-Rock’) за господарсько-цінними ознаками та виокремити з-поміж них найурожайніші, що мають високий вихід кондиційного насіння у взаємозв’язку з погодними умовами вегетаційного періоду за ГТК (гідротермічним коефіцієнтом). Методи. Методика наукових досліджень в агрономії; лабораторно-польовий – визначення кількісних показників вегетативної та генеративної частини рослин і маси 1000 насінин, кількісно-ваговий – для встановлення врожайності та виходу кондиційного насіння; статистичну обробку результатів досліджень виконували за допомогою варіаційної статистики та дисперсійного аналізу. Результати. Найвищі кількісні показники вегетативної (висота рослин, кількість стебел і листків, довжина прапорцевого листка) та генеративної частини рослин (довжина і ширина волоті, кількість гілочок 1-го порядку, кількість волотей, вага насіння з волоті) сформували сортозразки ’Зоряне’ та ’Лінія 1307’ незалежно від умов вирощування. За результатами досліджень визначено вплив біометричних (кількісних) показників генеративної частини рослин, у тісній взаємодії з погодними умовами за ГТК за вегетаційний період, на насіннєву продуктивність, що обумовлюють загальний врожай насіння. Урожайність насіння сортозразків проса прутоподібного за коефіцієнтом детермінації (d) залежала: на 53–59 % – від кількості гілочок першого порядку, на 48–52 % – від кількості волотей, на 12–21 % – від крупності насіння та на 6–12 % – від довжини та ширини волоті. Висновки. Виокремлено сорти ’Зоряне’ та ’Лінія 1307’, які формували ваговите насіння, високу насіннєву врожайність (більше 250 кг/га) кондиційного насіння (близько 65 %) та можуть бути використані в подальшій селекційній роботі для створення і розширення сортименту проса прутоподібного. У перспективі це дозволить без додаткових затрат отримувати якісний насіннєвий матеріал, закладати нові енергоплантації для виробництва біомаси рослин для енергетичних цілей та додаткові продукти для різних галузей промисловості.

Мета. Вивчити сортозразки проса прутоподібного (’Зоряне’, Морозко’, ’Лінія 1307’ та ’Cave-in-Rock’) за господарсько-цінними ознаками та виокремити з-поміж них найурожайніші, що мають високий вихід кондиційного насіння у взаємозв’язку з погодними умовами вегетаційного періоду за ГТК (гідротермічним коефіцієнтом). Методи. Методика наукових досліджень в агрономії; лабораторно-польовий – визначення кількісних показників вегетативної та генеративної частини рослин і маси 1000 насінин, кількісно-ваговий – для встановлення врожайності та виходу кондиційного насіння; статистичну обробку результатів досліджень виконували за допомогою варіаційної статистики та дисперсійного аналізу. Результати. Найвищі кількісні показники вегетативної (висота рослин, кількість стебел і листків, довжина прапорцевого листка) та генеративної частини рослин (довжина і ширина волоті, кількість гілочок 1-го порядку, кількість волотей, вага насіння з волоті) сформували сортозразки ’Зоряне’ та ’Лінія 1307’ незалежно від умов вирощування. За результатами досліджень визначено вплив біометричних (кількісних) показників генеративної частини рослин, у тісній взаємодії з погодними умовами за ГТК за вегетаційний період, на насіннєву продуктивність, що обумовлюють загальний врожай насіння. Урожайність насіння сортозразків проса прутоподібного за коефіцієнтом детермінації (d) залежала: на 53–59 % – від кількості гілочок першого порядку, на 48–52 % – від кількості волотей, на 12–21 % – від крупності насіння та на 6–12 % – від довжини та ширини волоті. Висновки. Виокремлено сорти ’Зоряне’ та ’Лінія 1307’, які формували ваговите насіння, високу насіннєву врожайність (більше 250 кг/га) кондиційного насіння (близько 65 %) та можуть бути використані в подальшій селекційній роботі для створення і розширення сортименту проса прутоподібного. У перспективі це дозволить без додаткових затрат отримувати якісний насіннєвий матеріал, закладати нові енергоплантації для виробництва біомаси рослин для енергетичних цілей та додаткові продукти для різних галузей промисловості.

Purpose. To reveal the nature of the inheritance of apricot color of the ray flowers of the sunflower and the type of interaction of genes causing different colors. Methods. Field experiment, genetic analysis. The statistical validity of the results was evaluated using Pearson’s criterion. Results. We conducted crosses of the ‘KG13’ line as the source of the sign of apricot color with sunflower lines that had yellow, orange and lemon colors of the ray flowers. In the first generation, from crossing the ‘KG13’ line with five lines, which had a yellow color, only a yellow color of ray flowers was observed. In the second generation, a 3 : 1 split was observed: three-quarters with yellow flowers and one with apricot flowers. Line ‘KG13’ was crossed with three lines (‘HA298’, ‘SL2966’, ‘LD72/3’), which had an orange color of flowers. In the first generation, orange flowers were observed; in the second gene­ration, splitting was recorded: three-quarters of offsprings with orange-colored flowers and one-quarter with apricot flowers. The line ‘KG13’ was crossed with ‘KG107’ and ‘ZL678’, which had lemon-colored flowers. The resulting plants of the first generation had a yellow coloration of ray flowers. In the second generation, five classes of plants by coloration of ray flowers were obtained: yellow, orange, apricot, lemon, lemon-apricot in the ratio 6 : 4 : 3 : 2 : 1. According to these data, the genes of lemon and apricot color have a complementary effect, the homozygous state of orange allele is epistatic to the recessive homozygote of the lemon-colored gene. The ‘KG108’ line with a combination of genes responsible for apricot and light yellow color has its own light apricot color and in crossings with a yellow colored line in the second generation gives splitting in the ratio 9 : 3 : 3 : 1. Conclusions. It was revealed that the apricot color of the ray flowers of the sunflower line ‘KG13’ is due to the homozygous state of the allele of the same gene whose second allele causes an orange color in the lines ‘NA298’, ‘SL2966’ and ‘LD72/3’. The complementary action of alleles responsible for apricot and lemon, as well as apricot and light yellow coloration of ray flowers was determined. A case of epistasis of homozygotes along the allele controlling the orange color over the recessive homozygote of the gene, which is controlled by the lemon color in the crossing combination ‘ZL678’ / ‘KG13’, was revealed. | Цель. Установить характер наследования абрикосовой окраски краевых цветков подсолнечника и типы взаимодействия генов, обусловливающих различные типы окраски. Методы. Полевой опыт, генетический анализ. Статистическую достоверность результатов оценивали с помощью критерия Пирсона. Результаты. Проведено скрещивание линии ‘КГ13’, источника признака абрикосовой окраски, с линиями подсолнечника, которые имеют желтую, оранжевую и лимонную окраску краевых цветков. В первом гибридном поколении от скрещивания ‘КГ13’ с пятью линиями, которые имели желтый цвет, наблюдали только желтую окраску краевых цветков. Во втором гиб­ридном поколении получено расщепление потомков на два класса – с желтой и с абрикосовой окраской цветков, в соотношении 3 : 1. Линия ‘КГ13’ была скрещена с тремя линиями (’НА298’, ‘SL2966’, ‘LD72/3’), которые имели оранжевую окраску цветков. В первом поколении наблюдали оранжевую окраску цветков, во втором – зафиксировано расщепление: три четверти потомков с оранжевой окрас­кой цветков к одной четверти с абрикосовой. Линия ‘КГ13’ была скрещена с ‘КГ107’ и ‘ЗЛ678’, которые имели лимонную окраску цветков. Полученные растения первого поколения имели желтую окраску краевых цветков. Во втором поколении получено пять классов растений по окраске краевых цветков: желтые, оранжевые, абрикосовые, лимонные, лимонно-абрикосовые в соотношении 6 : 4 : 3 : 2 : 1. По этому расщеплению аллели лимонной и абрикосовой окраски имеют комплементарное действие, гомозиготное состояние оранжевого аллеля епистатирует над рецессивной гомозиготой гена лимонной окраски. Линия ‘КГ108’ с сочетанием генов, обусловливающих абрикосовый и светло-желтый цвет, имеет светло-абрикосовую окраску и в скрещиваниях во втором поколении дает расщепление в соотношении 9 : 3 : 3 : 1. Выводы. Абрикосовая окраска краевых цветков линии подсолнечника ‘КГ13’ обусловлена гомозиготным состоянием аллеля того же гена, второй аллель которого вызывает оранжевый цвет у линий ‘НА298’, ‘SL2966’ и ‘LD72/3’. Установлено комплементарное действие аллелей, обусловливающих абрикосовую и лимонную, а также абрикосовую и светло-желтую окраску краевых цветков. Выявлен случай эпистаза гомозиготы по аллелю оранжевого цвета над рецессивным состоянием гена, который вызывает лимонную окраску в комбинации скрещивания ‘ЗЛ678’ / ‘КГ13’. | Мета. Установити характер успадкування абрикосового забарвлення крайових квіток соняшнику та типи взаємодії генів, що зумовлюють різні типи забарвлення. Методи. Польовий дослід, генетичний аналіз. Статистичну достовірність результатів оцінювали за допомогою критерія Пірсона. Результати. Проведено схрещування лінії ‘КГ13’, джерела ознаки абрикосового забарвлення, з лініями соняшнику, які мають жовте, оранжеве та лимонне забарвлення крайових квіток. У першому гібридному поколінні від схрещування ‘КГ13’ із п’ятьма лініями, які мали жовтий колір, спостерігали лише жовте забарвлення крайових квіток. У другому гібридному поколінні отримано розщеплення нащадків на два класи – із жовтим та з абрикосовим забарвленням квіток, у співвідношенні 3 : 1. Лінія ‘КГ13’ була схрещена з трьома лініями (‘НА298’, ‘SL2966’, ‘LD72/3’), які мали оранжеве забарвлення квіток. У першому поколінні спостерігали оранжеве забарвлення квіток, у другому – зафіксовано розщеплення: три чверті нащадків з оранжевим забарвленням квіток до однієї чверті з абрикосовим. Лінія ‘КГ13’ була схрещена з ‘КГ107’ та ‘ЗЛ678’, які мали лимонне забарвлення квіток. Отримані рослини першого покоління мали жовте забарвлення крайових квіток. У другому поколінні отримано п’ять класів рослин за забарвленням крайових квіток: жовті, оранжеві, абрикосові, лимонні, лимонно-абрикосові у співвідношенні 6 : 4 : 3 : 2 : 1. За цим розщепленням алелі лимонного та абрикосового забарвлення мають комплементарну дію, гомозиготний стан оранжевого алеля епістатує над рецесивною гомозиготою гена лимонного забарвлення. Лінія ‘КГ108’ з поєднанням генів, що зумовлюють абрикосовий та світло-жовтий колір, має світло-абрикосове забарвлення і в схрещуваннях у другому поколінні дає розщеплення у співвідношенні 9 : 3 : 3 : 1. Висновки. Абрикосове забарвлення крайових квіток лінії соняшнику ‘КГ13’ зумовлено гомозиготним станом алелю того ж самого гена, другий алель якого спричинює оранжевий колір у ліній ‘НА298’, ‘SL2966’ та ‘LD72/3’. Установлено комплементарну дію алелів, що зумовлюють абрикосове й лимонне, а також абрикосове та світло-жовте забарвлення крайових квіток. Виявлено випадок епістазу гомозиготи за алелем оранжевого забарвлення над рецесивним станом гена, який зумовлює лимонне забарвлення в комбінації схрещування ‘ЗЛ678’ / ‘КГ13’.

Purpose. To reveal the nature of the inheritance of apricot color of the ray flowers of the sunflower and the type of interaction of genes causing different colors. Methods. Field experiment, genetic analysis. The statistical validity of the results was evaluated using Pearson’s criterion. Results. We conducted crosses of the ‘KG13’ line as the source of the sign of apricot color with sunflower lines that had yellow, orange and lemon colors of the ray flowers. In the first generation, from crossing the ‘KG13’ line with five lines, which had a yellow color, only a yellow color of ray flowers was observed. In the second generation, a 3 : 1 split was observed: three-quarters with yellow flowers and one with apricot flowers. Line ‘KG13’ was crossed with three lines (‘HA298’, ‘SL2966’, ‘LD72/3’), which had an orange color of flowers. In the first generation, orange flowers were observed; in the second gene­ration, splitting was recorded: three-quarters of offsprings with orange-colored flowers and one-quarter with apricot flowers. The line ‘KG13’ was crossed with ‘KG107’ and ‘ZL678’, which had lemon-colored flowers. The resulting plants of the first generation had a yellow coloration of ray flowers. In the second generation, five classes of plants by coloration of ray flowers were obtained: yellow, orange, apricot, lemon, lemon-apricot in the ratio 6 : 4 : 3 : 2 : 1. According to these data, the genes of lemon and apricot color have a complementary effect, the homozygous state of orange allele is epistatic to the recessive homozygote of the lemon-colored gene. The ‘KG108’ line with a combination of genes responsible for apricot and light yellow color has its own light apricot color and in crossings with a yellow colored line in the second generation gives splitting in the ratio 9 : 3 : 3 : 1. Conclusions. It was revealed that the apricot color of the ray flowers of the sunflower line ‘KG13’ is due to the homozygous state of the allele of the same gene whose second allele causes an orange color in the lines ‘NA298’, ‘SL2966’ and ‘LD72/3’. The complementary action of alleles responsible for apricot and lemon, as well as apricot and light yellow coloration of ray flowers was determined. A case of epistasis of homozygotes along the allele controlling the orange color over the recessive homozygote of the gene, which is controlled by the lemon color in the crossing combination ‘ZL678’ / ‘KG13’, was revealed.

Purpose. To reveal the nature of the inheritance of apricot color of the ray flowers of the sunflower and the type of interaction of genes causing different colors. Methods. Field experiment, genetic analysis. The statistical validity of the results was evaluated using Pearson’s criterion. Results. We conducted crosses of the ‘KG13’ line as the source of the sign of apricot color with sunflower lines that had yellow, orange and lemon colors of the ray flowers. In the first generation, from crossing the ‘KG13’ line with five lines, which had a yellow color, only a yellow color of ray flowers was observed. In the second generation, a 3 : 1 split was observed: three-quarters with yellow flowers and one with apricot flowers. Line ‘KG13’ was crossed with three lines (‘HA298’, ‘SL2966’, ‘LD72/3’), which had an orange color of flowers. In the first generation, orange flowers were observed; in the second gene­ration, splitting was recorded: three-quarters of offsprings with orange-colored flowers and one-quarter with apricot flowers. The line ‘KG13’ was crossed with ‘KG107’ and ‘ZL678’, which had lemon-colored flowers. The resulting plants of the first generation had a yellow coloration of ray flowers. In the second generation, five classes of plants by coloration of ray flowers were obtained: yellow, orange, apricot, lemon, lemon-apricot in the ratio 6 : 4 : 3 : 2 : 1. According to these data, the genes of lemon and apricot color have a complementary effect, the homozygous state of orange allele is epistatic to the recessive homozygote of the lemon-colored gene. The ‘KG108’ line with a combination of genes responsible for apricot and light yellow color has its own light apricot color and in crossings with a yellow colored line in the second generation gives splitting in the ratio 9 : 3 : 3 : 1. Conclusions. It was revealed that the apricot color of the ray flowers of the sunflower line ‘KG13’ is due to the homozygous state of the allele of the same gene whose second allele causes an orange color in the lines ‘NA298’, ‘SL2966’ and ‘LD72/3’. The complementary action of alleles responsible for apricot and lemon, as well as apricot and light yellow coloration of ray flowers was determined. A case of epistasis of homozygotes along the allele controlling the orange color over the recessive homozygote of the gene, which is controlled by the lemon color in the crossing combination ‘ZL678’ / ‘KG13’, was revealed.

Purpose. Identify genetic polymorphism and divergence of C. pepo L. varieties and hybrids of different geographical origin using ISSR markers.Methods. ISSR analysis was used to evaluate the genetic polymorphism of 29 C. pepo L. varieties and hybrids of different origin. The similarity coefficient between the investigated courgetti accessions was calculated by the Nei – Li’s formula. Calculating coefficients of similarity and phylogenetic tree construction was performed with the Phylip-3.69 software package. The cluster analysis was performed by the Neighbor-joining method. The validity of the accessions grouping into clusters was tested by bootstrap analysis.Results. The use of 13 primers in the intermicrosatellite regions revealed 129 loci of courgetti DNA, among them 109 were polymorphic, 20 were monomorphic, 11 were unique to certain accessions. Electrophoregrams of the amplification products of the investigated accessions differed in the number and size of the amplicons. High DNA polymorphism of the investigated courgetti accessions was found, which ranged from 62,5% (primer UBC 810) to 100% (primers UBC 2, UBC 3, and UBC 846). The level of molecular genetic polymorphism of courgetti accessions varied from 55,8 to 63,6% in the 'Rimini' and 'Eight Ball' hybrids correspondingly. Low genetic divergence was determined between the C. pepo L. specimens, the Nei – Li similarity coefficient was 0,0005–0,0092. Using the cluster analysis, courgetti accessions were grouped into two clusters. The main criterion for clustering was the level of genetic divergence. The geographical origin of the accessions did not affect the peculiarities of their grouping.Conclusions. The results of the study of courgetti accessions of different geographical origin using ISSR analysis revealed high genetic polymorphism and little genetic divergence between the experimental accessions. Unique DNA fragments have been identified and can be used for the certification of relevant samples, as well as for the development of other molecular genetic markers. The obtained information may be useful for optimizing the courgetti breeding process and for further studies in the molecular genetics of this culture. | Цель. Выявить генетический полиморфизм и дивергенцию сортов и гибридов кабачка (C. pepo L.) разного географического происхождения по ISSR маркерами.Методы. Для оценки генетического полиморфизма 29 сортов и гибридов C. pepo L. различного происхождения использовали ISSR анализ. Коэффициент сходства между исследуемыми образцами кабачка определяли по формуле Nei-Li. Расчет коэффициентов сходства и построение филогенетического дерева осуществляли с помощью пакета программ Phylip-3.69. Кластерный анализ проводили методом присоединения соседей (Neighbor-joining). Достоверность группировки образцов в кластеры проверяли методом бутстреп-анализа.Результаты. Использование 13 праймеров к межмикросателлитным участкам позволило выявить 129 локусов ДНК кабачка, среди которых 109 были полиморфные, 20 – мономорфные, 11 – уникальные для определенных образцов. Электрофореграммы продуктов амплификации опытных образцов отличались количеством и размером ампликонов. Выявлен высокий полиморфизм ДНК опытных образцов кабачка, который варьировал от 62,5% (праймер UBC 810) до 100% (праймеры UBC 2, UBC 3 и UBC 846). Уровень молекулярно-генетического полиморфизма образцов кабачка варьировал от 55,8 до 63,6% у гибридов "Rimini" и "Eight Ball", соответственно. Установлено низкую генетическую дивергенцию между опытными образцами C. pepo L., коэффициент сходства по Nei-Li составил 0,0005-0,0092. С помощью кластерного анализа образцы кабачка были сгруппированы в два кластера. Основным критерием кластеризации был уровень генетической дивергенции. Географическое происхождение образцов не влияло на особенности их группировки.Выводы. По результатам изучения образцов кабачка разного географического происхождения с помощью ISSR анализа установлены высокий генетический полиморфизм и незначительная генетическая дивергенция между опытными образцами. Обнаружены уникальные фрагменты ДНК, которые могут быть использованы для паспортизации соответствующих образцов, а также для разработки других молекулярно-генетических маркеров. Полученная информация может быть полезной для оптимизации селекционного процесса кабачка и последующих исследований в области молекулярной генетики этой культуры. | Мета. Виявити генетичний поліморфізм та дивергенцію сортів і гібридів кабачка (C. pepo L.) різного географічного походження за ISSR маркерами.Методи. Для оцінки генетичного поліморфізму 29 сортів і гібридів C. pepo L. різного походження використовували ISSR аналіз. Коефіцієнт подібності між досліджуваними зразками кабачка визначали за формулою Nei–Li.  Розрахунок коефіцієнтів подібності та побудування філогенетичного дерева здійснювали за допомогою пакету програм Phylip-3.69. Кластерний аналіз проводили методом приєднання сусідів (Neighbor-joining). Достовірність групування зразків у кластери перевіряли методом бутстреп-аналізу.Результати. Використання 13 праймерів до міжмікросателітних ділянок дозволило виявити 129 локусів ДНК кабачка, серед яких 109 були поліморфними, 20 – мономорфними, 11 – унікальними для певних зразків. Електрофореграми продуктів ампліфікації дослідних зразків різнилися кількістю і розміром ампліконів. Виявлено високий поліморфізм ДНК дослідних зразків кабачка, який варіював від 62,5 %  (праймер UBC 810) до 100 % (праймери UBC 2, UBC 3 і UBC 846). Рівень молекулярно-генетичного поліморфізму зразків кабачка варіював від 55,8 до 63,6 % у гібридів ‘Rimini’ і ‘Eight Ball’, відповідно. Встановлено низьку генетичну дивергенцію між дослідними зразками C. pepo L., коефіцієнт подібності  за  Nei–Li становив 0,0005–0,0092. За допомогою кластерного аналізу зразки кабачка були згруповані у два кластери. Основним критерієм кластеризації був рівень генетичної дивергенції. Географічне походження зразків не впливало на особливості їх групування.Висновки. За результатами вивчення зразків кабачка різного географічного походження за допомогою ISSR аналізу встановлено високий генетичний поліморфізм і незначна генетична дивергенція між дослідними зразками. Виявлено унікальні фрагменти ДНК, які можуть бути використані для паспортизації відповідних зразків, а також для розробки інших молекулярно-генетичних маркерів. Отримана інформація може бути корисною для оптимізації селекційного процесу кабачка і подальших досліджень в області молекулярної генетики цієї культури.

Мета. Виявити генетичний поліморфізм та дивергенцію сортів і гібридів кабачка (C. pepo L.) різного географічного походження за ISSR маркерами. Методи. Для оцінки генетичного поліморфізму 29 сортів і гібридів C. pepo L. різного походження використовували ISSR аналіз. Коефіцієнт подібності між досліджуваними зразками кабачка визначали за формулою Nei–Li.  Розрахунок коефіцієнтів подібності та побудування філогенетичного дерева здійснювали за допомогою пакету програм Phylip-3.69. Кластерний аналіз проводили методом приєднання сусідів (Neighbor-joining). Достовірність групування зразків у кластери перевіряли методом бутстреп-аналізу. Результати. Використання 13 праймерів до міжмікросателітних ділянок дозволило виявити 129 локусів ДНК кабачка, серед яких 109 були поліморфними, 20 – мономорфними, 11 – унікальними для певних зразків. Електрофореграми продуктів ампліфікації дослідних зразків різнилися кількістю і розміром ампліконів. Виявлено високий поліморфізм ДНК дослідних зразків кабачка, який варіював від 62,5 %  (праймер UBC 810) до 100 % (праймери UBC 2, UBC 3 і UBC 846). Рівень молекулярно-генетичного поліморфізму зразків кабачка варіював від 55,8 до 63,6 % у гібридів ‘Rimini’ і ‘Eight Ball’, відповідно. Встановлено низьку генетичну дивергенцію між дослідними зразками C. pepo L., коефіцієнт подібності  за  Nei–Li становив 0,0005–0,0092. За допомогою кластерного аналізу зразки кабачка були згруповані у два кластери. Основним критерієм кластеризації був рівень генетичної дивергенції. Географічне походження зразків не впливало на особливості їх групування. Висновки. За результатами вивчення зразків кабачка різного географічного походження за допомогою ISSR аналізу встановлено високий генетичний поліморфізм і незначна генетична дивергенція між дослідними зразками. Виявлено унікальні фрагменти ДНК, які можуть бути використані для паспортизації відповідних зразків, а також для розробки інших молекулярно-генетичних маркерів. Отримана інформація може бути корисною для оптимізації селекційного процесу кабачка і подальших досліджень в області молекулярної генетики цієї культури.

Purpose. Investigate the drought tolerance of woody vines of Ampelopsis Michx and Parthenocissus Planch. genera introduced in the Right-Bank Forest-Steppe of Ukraine on the specificity of leaf surface anatomical and morphological structure, peculiarities of water regime of the leaves and characteristics of physicochemical processes inside their tissues during wilting. Methods. Field surveys, morphometric, physiological, statistical. Results. The drought resistance of woody vines of the Ampelopsis and Parthenocissus genera of the Vitaceae family collection at the M. M. Gryshko National Botanical Garden collection site “Climbing plants” was studied. According to visual observations, during periods with a low level of moisture supply, there was no damage to leaves, turgor did not decrease. The main differences in the structure of the abaxial epidermal surface of woody vine leaves of the Ampelopsis and Parthenocissus genera are in the form of epidermal cells and a number of stomata. The electrical conductivity of the leaves of all the studied plants decreased stably during wilting (on average, by 0.12–0.19 mcS in two hours of wilting). The leaf water loss as a result of wilting was 10.05–25.63%. In conditions of insufficient moisture supply water deficit of leaves was at the level of 6.16–8.87%. Conclusions. According to the value of average long-term assessment of actual drought tolerance, the studied plants have a high degree of drought tolerance. The stomatal apparatus of woody vines of the genus Ampelopsis is distinguished by a greater manifestation of signs of xeromorphism than members of the genus Parthenocissus. High adaptability of the studied plants to growing conditions was revealed. High level of water holding capacity of the leaves was determined. It was revealed that in the period with low moisture provision the water stress in the leaves was low. The studied representatives are distinguished by a high degree of drought resistance due to the presence of signs of xeromorphism in the anatomical and morphological structure of the leaf surface, as well as the peculiarities of water regime and physicochemical processes inside leaf tissues, which makes it possible to use them extensively in the conditions of introduction. | Цель. Исследовать засухоустойчивость интродуцированных в Правобережной Лесостепи Украины древесных лиан родов Ampelopsis Michx. и Parthenocissus Planch. по специфике анатомо-морфологического строения листовой поверхности, особенностям водного режима листьев и показателям физико-химических процессов внутри их тканей. Методы. Полевые, морфометрические, физиологические, статистические. Результаты. Исследована засухоустойчивость древесных лиан родов Ampelopsis и Parthenocissus коллекции семейства Vitaceae экспозиционно-коллекционного участка «Вьющиеся растения» Национального ботанического сада имени Н. Н. Гришко НАН Украины. По визуальным наблюдениям, в периоды с низким уровнем влагообеспеченности, повреждения листьев растений зафиксировано не было, тургор не снижался. Отличия в строении абаксиальной поверхности эпидермиса листьев древесных лиан родов Ampelopsis и Parthenocissus заключаются в форме эпидермальных клеток и количестве устьиц. Электропроводность листьев в процессе увядания уменьшалась стабильно (в среднем на 0,12–0,19 mcS за 2 часа увядания). Потеря воды листьями в результате увядания составляет 10,05–25,63%. В условиях недостаточной влагообеспеченности вод­ный дефицит листьев находился на уровне 6,16–8,87%. Выводы. Согласно величине средней многолетней оценки фактической засухоустойчивости, растения обладают высокой степенью засухоустойчивости. Устьичный аппарат древесных лиан рода Ampelopsis отличается большей выраженностью признаков ксероморфности по сравнению с представителями рода Parthenocissus. Установлено, что растения хорошо адаптированы к условиям выращивания. Определено высокий уровень водоудерживающей способности листьев. Выявлено, что в период с низким уровнем влагообеспеченности, дефицит воды в листьях находился на низком уровне. Исследуемые представители обладают высокой степенью засухоустойчивости благодаря наличию признаков ксероморфизма в анатомо-морфологическом строении листовой поверхности, а также особенностям водного режима и физико-химических процессов внутри тканей листьев, что дает возможность их широкого использования в условиях интродукции. | Мета. Дослідити посухостійкість інтродукованих у Правобережний Лісостеп України деревних ліан родів Ampelopsis Michx. і Parthenocissus Planch. за специфікою анатомо-морфологічної будови листкової поверхні, особливостями водного режиму листків та показниками фізико-хімічних процесів усередині їх тканин у процесі зів’янення. Методи. Польові, морфометричні, фізіологічні, статистичні. Результати. Досліджено посухостійкість деревних ліан родів Ampelopsis і Parthenocissus колекції родини Vitaceaeекспозиційно-колекційної ділянки «Вит­кі рослини» Національного ботанічного саду ім. М. М. Гришка НАН. За візуальними спостереженнями, у періоди з низьким рівнем вологозабезпечення, пошкодження листків зафіксовано не було, тургор не знижувався. Основні відмінності будови абаксіальної поверхні епідерми листків деревних ліан родів Ampelopsis і Parthenocissus полягають у формі епідермальних клітин та кількості продихів. Електропровідність листків усіх досліджуваних рослин у процесі в’янення зменшувалася стабільно (у середньому на 0,12–0,19 mcS за дві години зів’янення). Утрата води листям у результаті зів’янення становить 10,05–25,63%. В умовах недостатнього вологозабезпечення водний дефіцит листків перебуває на рівні 6,16–8,87%. Висновки. Згідно з величиною середньої багаторічної оцінки фактичної посухостійкості, дос­ліджувані рослини мають високий ступінь посухостійкості. Продиховий апарат деревних ліан роду Ampelopsis відрізняється більшою виразністю ознак ксероморфності порівняно з представниками роду Parthenocissus. Установлено високу адаптованість досліджуваних рослин до умов вирощування. Визначено високий рівень водоутримувальної здатності листків. Виявлено, що в період з низькою вологозабезпеченістю дефіцит води в листках перебуває на низькому рівні. Досліджувані представники відзначаються високим ступенем посухостійкості завдяки наявності ознак ксероморфізму в анатомо-морфологічній будові листкової поверхні, а також особливостям водного режиму та фізико-хімічних процесів усередині тканин листків, що дає можливість їх широкого використання в умовах інтродукції.

Мета. Дослідити посухостійкість інтродукованих у Правобережний Лісостеп України деревних ліан родів Ampelopsis Michx. і Parthenocissus Planch. за специфікою анатомо-морфологічної будови листкової поверхні, особливостями водного режиму листків та показниками фізико-хімічних процесів усередині їх тканин у процесі зів’янення. Методи. Польові, морфометричні, фізіологічні, статистичні. Результати. Досліджено посухостійкість деревних ліан родів Ampelopsis і Parthenocissus колекції родини Vitaceaeекспозиційно-колекційної ділянки «Вит­кі рослини» Національного ботанічного саду ім. М. М. Гришка НАН. За візуальними спостереженнями, у періоди з низьким рівнем вологозабезпечення, пошкодження листків зафіксовано не було, тургор не знижувався. Основні відмінності будови абаксіальної поверхні епідерми листків деревних ліан родів Ampelopsis і Parthenocissus полягають у формі епідермальних клітин та кількості продихів. Електропровідність листків усіх досліджуваних рослин у процесі в’янення зменшувалася стабільно (у середньому на 0,12–0,19 mcS за дві години зів’янення). Утрата води листям у результаті зів’янення становить 10,05–25,63%. В умовах недостатнього вологозабезпечення водний дефіцит листків перебуває на рівні 6,16–8,87%. Висновки. Згідно з величиною середньої багаторічної оцінки фактичної посухостійкості, дос­ліджувані рослини мають високий ступінь посухостійкості. Продиховий апарат деревних ліан роду Ampelopsis відрізняється більшою виразністю ознак ксероморфності порівняно з представниками роду Parthenocissus. Установлено високу адаптованість досліджуваних рослин до умов вирощування. Визначено високий рівень водоутримувальної здатності листків. Виявлено, що в період з низькою вологозабезпеченістю дефіцит води в листках перебуває на низькому рівні. Досліджувані представники відзначаються високим ступенем посухостійкості завдяки наявності ознак ксероморфізму в анатомо-морфологічній будові листкової поверхні, а також особливостям водного режиму та фізико-хімічних процесів усередині тканин листків, що дає можливість їх широкого використання в умовах інтродукції.

Purpose. To establish the biochemical composition of the above ground part of Serratula coronata L. (Crowned saw-wort) for introduction in Central Polissia of Ukraine. Methods. The object of research was the plants of S. coronata from the collection of the Botanical garden of Zhytomyr National Agroecological University. Plant raw material was evaluated in the flowering phase in the biochemical laboratory of the Department of Cultural Flora of the M. M. Hryshko National Botanic Gardens of the National Academy of Sciences of Ukraine according to the relevant methods during 2014–2016. Results. The results of the study of phytochemical features of S. coronata under conditions of introduction in the Central Polissia of Ukraine in the flowering phase are given. Quantitative content of raw material in dry matter, total sugars, carotene, ascorbic acid, tannins, fats, free acids, macroelements of phosphorus, calcium and trace elements of iron, copper, zinc, manganese was revealed. Conclusions. The biochemical composition of the above ground part of S. coronata was determined for the first time in the conditions of introduction in Central Polissia of Ukraine. The peculiarities of the dependence of the content of biochemical compounds and macroelements on age characteristics of plants were determined. Plants of S. coronata of the third year of life were distinguished by the highest content of ascorbic acid, carotene and dry matter; two-year – organic acids, phosphorus, ash, common sugars; the fourth year of life – the content of oil and calcium. Significant amounts of vitamin C and iron were found in the raw material. The obtained results testify to the prospect of further study of the pharmacological properties of S. coronata in order to obtain new food products, bio-additives and phytopreparations enriched with biologically active substances and essential for human life. | Цель. Изучение биохимического состава наземной части растений Sеrratula coronatа при интродукции в Центральном Полесье Украины.Методы. Объектом исследований служили растения S. coronatа коллекции ботанического сада Житомирского национального агроэкологического университета. Фитосырье оценивали в фазе цветения в биохимической лаборатории отдела культурной флоры Национального ботанического сада им. Н. Н. Гришка НАН Украины по соответствующим методикам на протяжении 2014–2016 гг. Результаты. Представлены результаты изучения фитохимических особенностей растений S. сoronatа при интродукции в Центральном Полесье Украины в фазе цветения. Установлено количест­венное содержание в сырье сухого вещества, общих сахаров, аскорбиновой кислоты, каротина, дубильных веществ, жиров, свободных кислот, макроэлементов фосфора, кальция и микроэлементов железа, меди, цинка, марганца.Выводы. Впервые в условиях интродукции в Центральном Полесье Украины установлено биохимичес­кий состав наземной части растений S. сoronatа. Выяснены особенности зависимости содержания биохимических соединений и макроэлементов от возрастных особеннос­тей растений. Растения S. сoronatа третьего года жизни отличались наибольшим содержанием аскорбиновой кислоты, каротина и сухого вещества; двулетние – органических кислот, фосфора, золы, общих сахаров; четвертого года жизни – содержанием жиров и кальция. В сырье выявлено значительное количество витамина С и железа. Полученные результаты свидетельствуют о перспективности дальнейшего изучения фармакологических свойств S. сoronatа с целью получения новых продуктов питания, биодобавок и фитопрепаратов, обогащенных биологически активными соединениями и необ­ходимых для жизнедеятельности человека | Метa. Установити біохімічний склад наземної частини Sеrratulacoronatа L. (серпій увінчаний) за інтродукції в Центральному Поліссі України.Методи. Об’єктом досліджень слугували рослини S. coronatа з колекції ботанічного саду Житомирського національного агроекологічного університету. Фітосировину оцінювали у фазі квітування в біохімічній лабораторії відділу культурної флори Національного ботанічного саду імені М. М. Гришка НАН України за відповідними методиками впродовж 2014–2016 рр. Результати. Наведено результати вивчення фітохімічних особливостей рослин S. сoronatа за умов інтродукції в Центральному Поліссі України у фазі квітування. Установлено кількісний уміст у сировині сухої речовини, загальних цукрів, каротину, аскорбінової кислоти, дубильних речовин, жирів, вільних кислот, макроелементів фосфору, кальцію та мікроелементів заліза, міді, цинку, мангану. Висновки. Уперше в умовах інтродукції в Центральному Поліссі України визначено біохімічний склад наземної частини рослин S. сoronatа. З’ясовано особливості залежності вмісту біохімічних сполук та макроелементів від вікових особливостей рослин. РослиниS. сoronatа третього року життя вирізнялися найбільшим умістом аскорбінової кислоти, каротину та сухої речовини; дворічні – органічних кислот, фосфору, золи, загальних цукрів; четвертого року життя – умістом жирів та кальцію.У сировині виявлено значну кількість вітаміну С та заліза. Отримані результати свідчать про перспективність подальшого вивчення фармакологічних властивостей S. сoronatа з метою отримання нових харчових продуктів, біодобавок і фітопрепаратів, збагачених біологічно активними речовинами і необхідних для життєдіяльності людини.

Purpose. To establish the biochemical composition of the above ground part of Serratula coronata L. (Crowned saw-wort) for introduction in Central Polissia of Ukraine. Methods. The object of research was the plants of S. coronata from the collection of the Botanical garden of Zhytomyr National Agroecological University. Plant raw material was evaluated in the flowering phase in the biochemical laboratory of the Department of Cultural Flora of the M. M. Hryshko National Botanic Gardens of the National Academy of Sciences of Ukraine according to the relevant methods during 2014–2016. Results. The results of the study of phytochemical features of S. coronata under conditions of introduction in the Central Polissia of Ukraine in the flowering phase are given. Quantitative content of raw material in dry matter, total sugars, carotene, ascorbic acid, tannins, fats, free acids, macroelements of phosphorus, calcium and trace elements of iron, copper, zinc, manganese was revealed. Conclusions. The biochemical composition of the above ground part of S. coronata was determined for the first time in the conditions of introduction in Central Polissia of Ukraine. The peculiarities of the dependence of the content of biochemical compounds and macroelements on age characteristics of plants were determined. Plants of S. coronata of the third year of life were distinguished by the highest content of ascorbic acid, carotene and dry matter; two-year – organic acids, phosphorus, ash, common sugars; the fourth year of life – the content of oil and calcium. Significant amounts of vitamin C and iron were found in the raw material. The obtained results testify to the prospect of further study of the pharmacological properties of S. coronata in order to obtain new food products, bio-additives and phytopreparations enriched with biologically active substances and essential for human life.

Purpose. To establish the biochemical composition of the above ground part of Serratula coronata L. (Crowned saw-wort) for introduction in Central Polissia of Ukraine. Methods. The object of research was the plants of S. coronata from the collection of the Botanical garden of Zhytomyr National Agroecological University. Plant raw material was evaluated in the flowering phase in the biochemical laboratory of the Department of Cultural Flora of the M. M. Hryshko National Botanic Gardens of the National Academy of Sciences of Ukraine according to the relevant methods during 2014–2016. Results. The results of the study of phytochemical features of S. coronata under conditions of introduction in the Central Polissia of Ukraine in the flowering phase are given. Quantitative content of raw material in dry matter, total sugars, carotene, ascorbic acid, tannins, fats, free acids, macroelements of phosphorus, calcium and trace elements of iron, copper, zinc, manganese was revealed. Conclusions. The biochemical composition of the above ground part of S. coronata was determined for the first time in the conditions of introduction in Central Polissia of Ukraine. The peculiarities of the dependence of the content of biochemical compounds and macroelements on age characteristics of plants were determined. Plants of S. coronata of the third year of life were distinguished by the highest content of ascorbic acid, carotene and dry matter; two-year – organic acids, phosphorus, ash, common sugars; the fourth year of life – the content of oil and calcium. Significant amounts of vitamin C and iron were found in the raw material. The obtained results testify to the prospect of further study of the pharmacological properties of S. coronata in order to obtain new food products, bio-additives and phytopreparations enriched with biologically active substances and essential for human life.

Purpose. To reveal the frequency and intensity of callus formation and organogenesis, the effectiveness of microclonal reproduction of various species of the genus Linum L. (Linaceae) in vitro. Methods. For in vitro induction of callus formation and organogenesis, hypocotyl segments of species Linum usitatissimum L. convar. elongatum and convar. usitatissimum, L. tenue Desf., L. bienne Mill., L. corymbulosum Pchb., L. nervosum Waldst. & Kit., L. flavum L., L. campanulatum L., L. perenne L., L. austriacum L., L. grandiflorum Desf., L. strictum L. were cultivated on Murashige and Skoog medium supplementedwith 0.05 mg/l 1-naphthylacetic acid and 1.0 mg/l 6-benzyl aminopurine at 22–24 °C, relative humidity of 60–80%,with 16 hours photoperiod (2500 flux). For microclonal reproduction Murashige and Skoog, White, Gamborg and Eveleigh media and their modifications were used. The measurement results were interpreted by the arithmetic mean, standard error for the sample mean, the leastsignificantdifference and ranked. Results. Different species of the genus Linum to a large extend are capable of forming callus and regenerating shoots under the specified cultivation conditions. The frequency of callus formation for the studied samples on the 35th day of cultivation varied within 81.25–100%, the mass of callus from one explant – 0.21–1.64 g, the frequency of organogenesis – 12.50–100%, the number of shoots – 1.8–7.6 pcs. and the height of the shoots was 0.82–2.12 cm. The following species: L. usitatissimum convar. elongatum, L. tenue, L. bienne and L. strictum were distinguished by a high intensity of callus formation. Intensive organogenesis was pecular to L. tenue, L. bienne, L. flavum, L. austriacum and L. grandiflorum. The efficiency of somaclone obtaining was quite low in L. nervosum and L. campanulatum. In total, for the microclonal reproduction of species of the genus Linum Murashige and Skoog, Gamborg and Eveleighmedia supplementedwith 12.5 g/l glucose were optimal. At the final stages of microclonal propagation, before transferring microclones in vivo, it is advisable to use White medium, which contributes to a high frequency of rhizogenesis. Varieties of L. usitatissimum convar. elongatum and convar. usitatissimum had diffe­rent responses to in vitro culture. Conclusions. The frequency and intensity of callus formation and organogenesis, the effectiveness of microclonal reproduction depended on the genotype of a particular species; therefore it is advisable to select the composition of the nutrient medium and growth regulators for each of them. Some species of the genus Linum have not yet been studied in vitro, so the obtained results allow expanding the scope of their use in practice, in particular in breeding as a new source material with somaclonal variation, interspecific crosses, and ornamental floriculture. | Цель. Установить частоту и интенсивность каллусо- и органогенеза, эффективность микроклонального размножения различных видов рода Linum L. (Linaceae) в условиях in vitro. Методы. Для индуцирования каллусо- и органогенеза в условиях in vitro гипокотильные сегменты видов Linum usitatissimum L. (convar. elongatum и convar. usitatissimum), L. tenue Desf., L. bienne Mill., L. corymbulosum Pchb., L. nervosum Waldst. & Kit., L. flavum L., L. campanulatum L., L. perenne L., L. austriacum L., L. grandiflorum Desf., L. strictum L. культивировали на среде Мурасиге и Скуга с добавлением 0,05 мг/л 1 наф­тилуксусной кислоты и 1,0 мг/л 6 бензиламинопурина при 16 часовом фотопериоде, интенсивности освещения 2500 лк, относительной влажности 60–80% и температуре воздуха 22–24 °С. Для микроклонального размножения использовали среды Мурасиге и Скуга, Уайта, Гамборга и Эвелега и их модификации. Результаты измерений интерпретировали по среднему арифметическому, погрешности выборочной средней, наименьшей существенной разнице и ранжировали. Результаты. Различные виды рода Linum в значительной мере способны к образованию каллуса и регенерации побегов в условиях in vitro при указанных условиях культивирования. Частота каллусогенеза для исследуемых образцов на 35-е сутки культивирования колебалась в пределах 81,25–100,00%, масса каллуса с одного экспланта – 0,21–1,64 г, частота органогенеза – 12,50–100%, количество побегов – 1,8–7,6 шт. и высота побегов – 0,82–2,12 см. По высокой интенсивности каллусообразования выделились следующие виды: L. usitatissimum convar. elongatum, L. tenue, L. bienne и L. strictum. Наиболее интенсивный органогенез свойственный видам L. tenue, L. bienne, L. flavum, L. austriacum и L. grandiflorum. Эффективность получения сомаклонов была достаточно низкой у L. nervosum и L. campanulatum. В целом для микроклонального размножения видов рода Linum. оптимальными являются среды Мурасиге и Скуга, Гамборга и Эвелега с добавлением 12,5 г/л глюкозы. На завершающих этапах микроклонального размножения перед переносом микроклонов in vivo целесообразно использовать среду Уайта, которая способствует высокой частоте ризогенеза. Разновидности L. usitatissimum convar. elongatum и convar. usitatissimum имели разную реакцию на культивирование в условиях in vitro. Выводы. Частота, интенсивность каллусо- и органогенеза, эффективность микроклонального размножения зависела от генотипа определенного вида, поэтому для каждого их них целе­сообразно отдельно подбирать состав питательной среды и регуляторы роста. Отдельные виды рода Linum не исследованы в условиях in vitro, поэтому полученные результаты дают возможность в дальнейшем расширить сферу их использования в практической деятельности, в частности в селекции как новый исходный материал с сомаклональной изменчивостью, в межвидовых скрещиваниях, в декоративном цветоводстве. | Мета. Установити частоту та інтенсивність калусо- й органогенезу, ефективність мікроклонального розмноження різних видів роду Linum L. (Linaceae) в умовах in vitro. Методи. Для індукування калусо- й органогенезу в умовах in vitro гіпокотильні сегменти видів Linum usitatissimum L. convar. elongatumі convar. usitatissimum, L. tenue Desf., L. bienne Mill., L. corymbulosum Pchb., L. nervosum Waldst. & Kit., L. flavum L., L. campanulatum L., L. perenne L., L. austriacum L., L. grandiflorum Desf., L. strictum L. культивували на середовищі Мурасіге і Скуга з додаванням 0,05 мг/л 1 нафтилоцтової кислоти та 1,0 мг/л 6 бензиламінопурину за 16 годинного фотоперіоду, інтенсивності освітлення 2500 лк, відносній вологості 60–80% і температурі повітря 22–24 °С. Для мікроклонального розмноження використовували середовища Мурасіге і Скуга, Уайта, Гамборга і Евелега та їх модифікації. Результати вимірювань інтерпретували за середнім арифметичним, похибкою вибіркової середньої, найменшою істотною різницею та ранжирували. Результати. Різні види роду Linum значною мірою здатні до утворення калусу і регенерації пагонів за вказаних умов культивування. Частота калусогенезу для досліджуваних зразків на 35-ту добу культивування змінювалася в межах 81,25–100%, маса калусу з одного експланта – 0,21–1,64 г, частота органогенезу – 12,50–100%, кількість пагонів – 1,8–7,6 шт. і висота пагонів – 0,82–2,12 см. За високою інтенсивністю калусоутворення виділилися такі види: L. usitatissimum convar. elongatum, L. tenue, L. bienne і L. strictum. Найінтенсивніший органогенез властивий видам L. tenue, L. bienne, L. flavum, L. austriacum і L. grandiflorum. Ефективність отримання сомаклонів була досить низькою в L. nervosum і L. campanulatum. Загалом для мікроклонального розмноження видів роду Linum оптимальними є середовища Мурасіге і Скуга, Гамборга і Евелега з додаванням 12,5 г/л глюкози. На завершальних етапах мікроклонального розмноження перед перенесенням мікроклонів in vivo доцільно використовувати середовище Уайта, яке сприяє високій частоті ризогенезу. Різновиди L. usitatissimum convar. elongatum і convar. usitatissimum мали різну реакцію на культивування в умовах in vitro. Висновки. Частота, інтенсивність калусо- й органогенезу, ефективність мікроклонального розмноження залежала від генотипу певного виду, тому для кожного з них доцільно окремо добирати склад поживного середовища і регулятори росту. Деякі види роду Linum ще не досліджені в умовах in vitro, тому отримані результати надалі дають змогу розширити сферу їх використання у практичній діяльності, зокрема в селекції як новий вихідний матеріал із сомаклональною мінливістю, у міжвидових схрещуваннях, у декоративному квітникарстві.

Purpose. To reveal the frequency and intensity of callus formation and organogenesis, the effectiveness of microclonal reproduction of various species of the genus Linum L. (Linaceae) in vitro. Methods. For in vitro induction of callus formation and organogenesis, hypocotyl segments of species Linum usitatissimum L. convar. elongatum and convar. usitatissimum, L. tenue Desf., L. bienne Mill., L. corymbulosum Pchb., L. nervosum Waldst. & Kit., L. flavum L., L. campanulatum L., L. perenne L., L. austriacum L., L. grandiflorum Desf., L. strictum L. were cultivated on Murashige and Skoog medium supplementedwith 0.05 mg/l 1-naphthylacetic acid and 1.0 mg/l 6-benzyl aminopurine at 22–24 °C, relative humidity of 60–80%,with 16 hours photoperiod (2500 flux). For microclonal reproduction Murashige and Skoog, White, Gamborg and Eveleigh media and their modifications were used. The measurement results were interpreted by the arithmetic mean, standard error for the sample mean, the leastsignificantdifference and ranked. Results. Different species of the genus Linum to a large extend are capable of forming callus and regenerating shoots under the specified cultivation conditions. The frequency of callus formation for the studied samples on the 35th day of cultivation varied within 81.25–100%, the mass of callus from one explant – 0.21–1.64 g, the frequency of organogenesis – 12.50–100%, the number of shoots – 1.8–7.6 pcs. and the height of the shoots was 0.82–2.12 cm. The following species: L. usitatissimum convar. elongatum, L. tenue, L. bienne and L. strictum were distinguished by a high intensity of callus formation. Intensive organogenesis was pecular to L. tenue, L. bienne, L. flavum, L. austriacum and L. grandiflorum. The efficiency of somaclone obtaining was quite low in L. nervosum and L. campanulatum. In total, for the microclonal reproduction of species of the genus Linum Murashige and Skoog, Gamborg and Eveleighmedia supplementedwith 12.5 g/l glucose were optimal. At the final stages of microclonal propagation, before transferring microclones in vivo, it is advisable to use White medium, which contributes to a high frequency of rhizogenesis. Varieties of L. usitatissimum convar. elongatum and convar. usitatissimum had diffe­rent responses to in vitro culture. Conclusions. The frequency and intensity of callus formation and organogenesis, the effectiveness of microclonal reproduction depended on the genotype of a particular species; therefore it is advisable to select the composition of the nutrient medium and growth regulators for each of them. Some species of the genus Linum have not yet been studied in vitro, so the obtained results allow expanding the scope of their use in practice, in particular in breeding as a new source material with somaclonal variation, interspecific crosses, and ornamental floriculture.

Purpose. To reveal the frequency and intensity of callus formation and organogenesis, the effectiveness of microclonal reproduction of various species of the genus Linum L. (Linaceae) in vitro. Methods. For in vitro induction of callus formation and organogenesis, hypocotyl segments of species Linum usitatissimum L. convar. elongatum and convar. usitatissimum, L. tenue Desf., L. bienne Mill., L. corymbulosum Pchb., L. nervosum Waldst. & Kit., L. flavum L., L. campanulatum L., L. perenne L., L. austriacum L., L. grandiflorum Desf., L. strictum L. were cultivated on Murashige and Skoog medium supplementedwith 0.05 mg/l 1-naphthylacetic acid and 1.0 mg/l 6-benzyl aminopurine at 22–24 °C, relative humidity of 60–80%,with 16 hours photoperiod (2500 flux). For microclonal reproduction Murashige and Skoog, White, Gamborg and Eveleigh media and their modifications were used. The measurement results were interpreted by the arithmetic mean, standard error for the sample mean, the leastsignificantdifference and ranked. Results. Different species of the genus Linum to a large extend are capable of forming callus and regenerating shoots under the specified cultivation conditions. The frequency of callus formation for the studied samples on the 35th day of cultivation varied within 81.25–100%, the mass of callus from one explant – 0.21–1.64 g, the frequency of organogenesis – 12.50–100%, the number of shoots – 1.8–7.6 pcs. and the height of the shoots was 0.82–2.12 cm. The following species: L. usitatissimum convar. elongatum, L. tenue, L. bienne and L. strictum were distinguished by a high intensity of callus formation. Intensive organogenesis was pecular to L. tenue, L. bienne, L. flavum, L. austriacum and L. grandiflorum. The efficiency of somaclone obtaining was quite low in L. nervosum and L. campanulatum. In total, for the microclonal reproduction of species of the genus Linum Murashige and Skoog, Gamborg and Eveleighmedia supplementedwith 12.5 g/l glucose were optimal. At the final stages of microclonal propagation, before transferring microclones in vivo, it is advisable to use White medium, which contributes to a high frequency of rhizogenesis. Varieties of L. usitatissimum convar. elongatum and convar. usitatissimum had diffe­rent responses to in vitro culture. Conclusions. The frequency and intensity of callus formation and organogenesis, the effectiveness of microclonal reproduction depended on the genotype of a particular species; therefore it is advisable to select the composition of the nutrient medium and growth regulators for each of them. Some species of the genus Linum have not yet been studied in vitro, so the obtained results allow expanding the scope of their use in practice, in particular in breeding as a new source material with somaclonal variation, interspecific crosses, and ornamental floriculture.

Purpose. To study the impact of clonal micropropagation and sanitation in vitro by viricide Ribavirin on ex vitro plant productivity, quantitative content and qualitative composition of peppermint essential oil components obtained from four breeding samples of peppermint plants (Mentha piperita L.) and the ‘Chornolysta’ variety. Methods. The study used methods of field agrotechnical one-factor experiment, essential oil distillation with water vapor according to the Ginzberg method, capillary gas chromatography and statistical analysis.Results. Due to the sanitation process in vitro, the yield of air-dried leaves of breeding samples increased by 2.9–7.1%, the ‘Chornolysta’ variety by 51.4% and rhizomes by 2.2–3.8% and 28.5% respectively, which amounted 0.35–2.74 t/ha. A significant increase of essential oil yield of breeding samples from 4.0 to 9.9 kg/ha was shown, and of the ‘Chornolysta’ variety – up to 28.6 kg/ha. After in vitro sanitation and clonal cropropagation of the breeding sample M 01-12, the content of essential oil was more than 4%. The following components of peppermint essential oil were identified: limonene, cineole, menton, mentofuran, isomenton, menthyl acetate, β-caryophyllene, isomenthol, menthol, pulegon, piperitone and carvone. A clear tendency to a decrease in the amount of menton and isomenthol with isomenton and menthol increase in plants, sanitated and propagated in vitro, was revealed.Conclusions. The use of tissue and organ culture methods and in vitro sanitation improves the qualitative composition of terpenoids by increasing the amount of menthol and menton reducing. The data obtained on the composition of terpenoids should be considered in peppermint selection as one of the integral criteria, which should be included in the list of economically valuable characteristics of peppermint plants, such as foliage, biomass of air-dried leaves, plant rhizomes and the amount of peppermint essential oil. Six indicators of the essential oil of the breeding sample M 01-02, namely citric acid, cineole, mentofuran, isomentone, pulegon, carvone, as well as the cineole / limonene ratio, meet the criteria of the European Pharmacopoeia, so it can be considered as promising for cultivation among the studied samples. | Цель. Установить эффективность воздействия клонального микроразмножения и оздоровления растений мяты перечной (Mentha piperita L.) в культуре in vitro вироцидом Ribavirin на продуктивность растений ex vitro, количественное содержание и качественный состав компонентов мятного эфирного масла, полученного из четырех селекционных образцов и сорта ‘Чорнолиста’.Методы. В исследованиях использованы методы полевого агротехнического однофакторного опыта, перегонки эфирного масла с водяным паром по методике Гинзберга, капиллярной газовой хроматографии и статистического анализа.Результаты. Благодаря процессу оздоровления в культуре in vitro урожайность воздушно-сухих листьев селекционных образцов увеличилась на 2,9–7,1%, а сорта ‘Чорнолиста’ – 51,4% и корневищ – на 2,2–3,8% и на 28,5% соответственно, что составило 0,35–2,74 т/га. Показано достоверное увеличение выхода эфирного масла у селекционных образцов от 4,0 до 9,9 кг/га, а у сорта ‘Чорнолиста’ – до 28,6 кг/га. После оздоровления и клонального микроразмножения в культуре in vitro у селекционного образца М 01-12 прослеживалось накопление содержания эфирного масла более 4%. Были идентифицированы такие компоненты эфирного масла мяты перечной: лимонен, цинеол, ментон, ментофуран, изоментон, ментилацетат, β-кариофилен, изоментол, ментол, пулегон, пиперитон и карвон. Установлена четкая тенденция к уменьшению количества ментона и изоментола, а также одновременное увеличение изоментона и ментола у растений, оздоровленных и размноженных в условиях культуры in vitro.Выводы. Применение методов культуры тканей и органов и оздоровления in vitro улучшает качественный состав терпеноидов за счет увеличения количества ментола и уменьшения ментона. Полученные данные о составе терпеноидов необходимо учитывать в селекции мяты перечной как одного из интегральных критериев, который необходимо отнести к перечню хозяйственно-ценных признаков культуры мяты перечной: облиственность, биомасса воздушно-сухих листьев, корневищ растений и количество мятного эфирного масла. Шесть показателей эфирного масла селекционного образца М 01-02, а именно: лимонен, цинеол, ментофуран, изоментон, пулегон, карвон, а также соотношение цинеол/лимонен соответствуют критериям европейской фармакопеи, поэтому среди исследуемых селекционных образцов его можно считать перспективным для культивирования. | Мета. Встановити ефективність впливу клонального мікророзмноження та оздоровлення рослин м’яти перцевої (Mentha piperita L.) в культурі in vitro віроцидом Ribavirin  на продуктивність рослин ex vitro, кількісний вміст і якісний склад компонентів м'ятної ефірної олії, отриманої з чотирьох селекційних зразків й сорту ‘Чорнолиста’. Методи. У дослідженнях використано методи польового агротехнічного однофакторного досліду, перегонки олії ефірної з водяною парою за методикою Гінзберга,  капілярної газової хроматографії та статистичного аналізу.Результати. Завдяки процесу оздоровлення в культурі in vitro врожайність повітряно-сухих листків селекційних зразків збільшилася на 2,9–7,1%, а сорту ‘Чорнолиста’ – на 51,4% та кореневищ – на 2,2–3,8% і на 28,5% відповідно, що складало 0,35–2,74 т/га. Показано достовірне зростання виходу ефірної олії у селекційних зразків від 4,0 до 9,9 кг/га, а у сорту ‘Чорнолиста’ – до 28,6 кг/га. Після оздоровлення та клонального мікророзмноження в культурі in vitro у селекційного зразка М 01-12 прослідковувалось накопичення вмісту ефірної олії більше 4%. Було ідентифіковано такі компоненти ефірної олії м’яти перцевої: лімонен, цинеол, ментон, ментофуран, ізоментон, ментіл ацетат, β-каріофілен, ізоментол, ментол, пулегон, піперитон і карвон. Встановлено чітку тенденцію до зменшення кількості ментону та ізоментолу й одночасне збільшення ізоментону і ментолу у рослин, що оздоровлені та розмножені в умовах культури іn vitro.Висновки. Застосування методів культури тканин і органів й оздоровлення іn vitro поліпшує якісний склад терпеноїдів за рахунок збільшення кількості ментолу та зменшення ментону. Отримані дані щодо складу терпеноїдів необхідно враховувати в селекції м’яти перцевої як одного із інтегральних критеріїв, який необхідно ввести до переліку господарсько-цінних ознак культури м’яти перцевої: облиствіння, біомаса повітряно-сухих листків, кореневищ рослин та кількість виходу м'ятної ефірної олії. Шість показників ефірної олії селекційного зразка М 01-02, а саме лімонен, цинеол, ментофуран, ізоментон, пулегон, карвон, а також співвідношення цинеол/лімонен відповідають критеріям європейської фармакопеї, тому серед досліджуваних селекційних зразків його можна вважати найперспективнішим для культивування

Purpose. To study the impact of clonal micropropagation and sanitation in vitro by viricide Ribavirin on ex vitro plant productivity, quantitative content and qualitative composition of peppermint essential oil components obtained from four breeding samples of peppermint plants (Mentha piperita L.) and the ‘Chornolysta’ variety. Methods. The study used methods of field agrotechnical one-factor experiment, essential oil distillation with water vapor according to the Ginzberg method, capillary gas chromatography and statistical analysis. Results. Due to the sanitation process in vitro, the yield of air-dried leaves of breeding samples increased by 2.9–7.1%, the ‘Chornolysta’ variety by 51.4% and rhizomes by 2.2–3.8% and 28.5% respectively, which amounted 0.35–2.74 t/ha. A significant increase of essential oil yield of breeding samples from 4.0 to 9.9 kg/ha was shown, and of the ‘Chornolysta’ variety – up to 28.6 kg/ha. After in vitro sanitation and clonal cropropagation of the breeding sample M 01-12, the content of essential oil was more than 4%. The following components of peppermint essential oil were identified: limonene, cineole, menton, mentofuran, isomenton, menthyl acetate, β-caryophyllene, isomenthol, menthol, pulegon, piperitone and carvone. A clear tendency to a decrease in the amount of menton and isomenthol with isomenton and menthol increase in plants, sanitated and propagated in vitro, was revealed. Conclusions. The use of tissue and organ culture methods and in vitro sanitation improves the qualitative composition of terpenoids by increasing the amount of menthol and menton reducing. The data obtained on the composition of terpenoids should be considered in peppermint selection as one of the integral criteria, which should be included in the list of economically valuable characteristics of peppermint plants, such as foliage, biomass of air-dried leaves, plant rhizomes and the amount of peppermint essential oil. Six indicators of the essential oil of the breeding sample M 01-02, namely citric acid, cineole, mentofuran, isomentone, pulegon, carvone, as well as the cineole / limonene ratio, meet the criteria of the European Pharmacopoeia, so it can be considered as promising for cultivation among the studied samples.

Purpose. To study the impact of clonal micropropagation and sanitation in vitro by viricide Ribavirin on ex vitro plant productivity, quantitative content and qualitative composition of peppermint essential oil components obtained from four breeding samples of peppermint plants (Mentha piperita L.) and the ‘Chornolysta’ variety. Methods. The study used methods of field agrotechnical one-factor experiment, essential oil distillation with water vapor according to the Ginzberg method, capillary gas chromatography and statistical analysis. Results. Due to the sanitation process in vitro, the yield of air-dried leaves of breeding samples increased by 2.9–7.1%, the ‘Chornolysta’ variety by 51.4% and rhizomes by 2.2–3.8% and 28.5% respectively, which amounted 0.35–2.74 t/ha. A significant increase of essential oil yield of breeding samples from 4.0 to 9.9 kg/ha was shown, and of the ‘Chornolysta’ variety – up to 28.6 kg/ha. After in vitro sanitation and clonal cropropagation of the breeding sample M 01-12, the content of essential oil was more than 4%. The following components of peppermint essential oil were identified: limonene, cineole, menton, mentofuran, isomenton, menthyl acetate, β-caryophyllene, isomenthol, menthol, pulegon, piperitone and carvone. A clear tendency to a decrease in the amount of menton and isomenthol with isomenton and menthol increase in plants, sanitated and propagated in vitro, was revealed. Conclusions. The use of tissue and organ culture methods and in vitro sanitation improves the qualitative composition of terpenoids by increasing the amount of menthol and menton reducing. The data obtained on the composition of terpenoids should be considered in peppermint selection as one of the integral criteria, which should be included in the list of economically valuable characteristics of peppermint plants, such as foliage, biomass of air-dried leaves, plant rhizomes and the amount of peppermint essential oil. Six indicators of the essential oil of the breeding sample M 01-02, namely citric acid, cineole, mentofuran, isomentone, pulegon, carvone, as well as the cineole / limonene ratio, meet the criteria of the European Pharmacopoeia, so it can be considered as promising for cultivation among the studied samples.