Мета. Встановити оптимальні комбінації норм добрив, густоти стояння рослин для восьми досліджуваних гібридів за формування господарсько-цінної частини урожаю шляхом розрахунку індексу урожайності (ІУ). Методи. Впродовж 2015–2017 рр. на чорноземах типових закладався і був проведений багатофакторний польовий дослід (с. Зікрачі Кагарлицького району Київської області, Правобережний Лісостеп): фактор А – гібрид: ‘Дніпровський 257 СВ’, ‘Сігма’, ‘Ragt Александра’, ‘Гарант’, ‘Кубус’, ‘Москіто’, ‘Сенсор’, ‘КВС 381’; фактор В – густота стояння рослин: 60 і 90 тис. шт. на гектар; фактор С – норма добрив: N60Р45K45; N90P60K60; N120P105K105; N150P135K135. Кукурудзу висівали в період 30 квітня – 4 травня. Облік врожаю проводили поділяночно з використанням комбайну. Попередньо відбирали контрольні зразки рослин – по 10 штук з двох несуміжних рядків у різних місцях облікової ділянки, з двох повторень. Відібрані рослини аналізували щодо їх структури, визначали масу побічної продукції та зерна. За результатами отриманих даних розраховували індекс урожайності для кожного варіанту. Результати. Встановлено суттєве варіювання індексу урожайності залежно від погодних умов року. 2015 рік був несприятливим за забезпеченням вологою і високими температурами, що обумовило порушення процесу цвітіння, запліднення та формування зернівок. На окремих рослинах не сформувалися генеративні органи або відмічалася значна череззерниця. Через що, за низької врожайності та непропорційно високій біомасі, ІУ в 2015 був найнижчим порівняно з іншими роками – 0,36–0,43. У сприятливому 2016 році формувався високий урожай зерна і біомаси – ІУ та його варіація були найбільшими порівняно з іншими роками для всіх комбінацій варіантів і гібридів – 0,40–0,52. 2017 рік також характеризувався в цілому як несприятливий за умовами зволоження – урожайність зерна і вегетативної маси були досить низькими, проте пропорційними – індекс урожайності склав 0,39–0,44. Висновки. Індекс урожайності суттєво різниться за вирощування гібридів кукурудзи з різною густотою стояння, змінних нормах добрив та погодних умов – 0,36–0,52. За сприятливих погодних умов індекс має значний діапазон варіації. Загальна маса рослин та вихід зерна навіть для певного гібриду суттєво варіює залежно від удобрення та норми висіву у вологі роки, а в посушливі роки варіація незначна. Гібриди ‘Сенсор’, ‘Москіто’, ‘КВС 381’ мають достатньо високий та стабільний індекс за роками. Індекс урожайності є нижчим для всіх гібридів та норм мінеральних добрив за густоти стояння 90 тис. рослин/га, порівняно з 60 тис. рослин/га, за виключенням гібридів ‘Сенсор’, ‘Москіто’. Індекс урожайності, за внесення високих доз добрив, був нижчим в усі роки і для всіх гібридів, за окремими виключеннями.

Мета. Проаналізувати тенденції виробництва сої культурної в світі та виявити їх вплив на ринок сортів сої культурної в Україні. Виявити динаміку подачі та реєстрації заявок на включення до Державного реєстру сортів рослин, придатних для поширення в Україні. Порівняти урожайність сої культурної у лідерів глобального ринку сої з урожайністю сої культурної, що знаходиться у виробництві в Україні. Висвітлити інформацію щодо кращих за урожайністю нових сортів сої культурної, які включені до Державного реєстру сортів рослин, придатних для поширення в Україні. Методи. Аналітичний, математичний, статистичний, графічний. Результати. Виявлено помітний вплив тенденцій на глобальному ринку сої на динаміку виробництва цієї культури в Україні та скорочення у десятки разів обсягів відставання виробництва сої культурної в Україні порівняно із світовими лідерами в десятки разів. Тенденції приросту виробництва співпадають з тенденціями лідерів глобального ринку сої США, Бразилії та Аргентини. Визначено вплив зростання виробництва на процес реєстрації нових сортів сої культурної у Реєстрі сортів рослин України. З’ясовано, що тренд зростання кількості поданих заявок носить поліноміальний характер. Встановлено, що найбільша кількість сортів сої культурної, що проходила кваліфікаційну експертизу мала українське походження. Вивчено сорти іноземного походження з Канади, Франції, Австрії, США, Німеччини, Аргентини, Кіпру, Польщі, Республіки Сербія, Румунії, Республіки Хорватії, Чеської Республіки, Швейцарії. Визначено нові сорти сої культурної, які мали найвищу врожайність за період кваліфікаційної експертизи з 2010 по 2018 рік. Висновки. Темпи приросту виробництва сої культурної в Україні мають позитивну динаміку. В Реєстрі сортів рослин України переважають сорти українського походження. Середній рівень урожайності сортів сої культурної за 2010–2018 роки відповідає середній врожайності цієї культури у світі. Максимальну врожайність серед сортів, які проходили кваліфікаційну експертизу сортів рослин у період з 2010 по 2018 рік, проявили сорти: ‘Silesia’ французького походження, ‘Естафета’, ‘Терек’, ‘Авантюрин’ українського та сорт канадського походження ‘Kofu’.

Мета. Вивчити адаптивну здатність та визначити основні критерії адаптивності нових сортів картоплі селекції Інституту картоплярства НААН у зоні Правобережного Полісся України для використання в насінництві. Методи. У польових умовах досліджували 10 сортів картоплі різних груп стиглості. Їх продуктивний потенціал для визначення загальної видової адаптивної реакції аналізували за показниками врожайності. Для цього розраховували коефіцієнт адаптивності сорту (КА) за його врожайністю в рік вирощування до середньосортової врожайності року. Результати. Протягом років випробування (2015–2017) майже всі сорти мали КА 1,0 і вище, що свідчить про їхню високу адаптивну здатність у ґрунтово-кліматичній зоні вирощування за мінливих погодних умов. Зокрема, у сорту ‘Лєтана’ річний КА варіював у межах 1,06–1,24 за врожайності 13,3–29,8 т/га, ‘Гурман’ – 1,00–1,02 і 11,6–25,5 т/га, ‘Случ’ – 0,96–1,13 і 13,1–24,6 т/га, ‘Струмок’ – 0,98–1,09 і 12,3–26,1 т/га, ‘Злагода’ – 0,98–1,09 і 11,7–26,2 т/га, ‘Партнер’ – 0,96–1,25 і 11,1–29,9 т/га відповідно. Висока загальна адаптивна здатність і відповідно підвищена (порівняно з багаторічним середньосортовим показником – 20,2 т/га) урожайність була властива сортам ‘Лєтана’ (абсолютний КА – 1,15, приріст урожайності – 3,0 т/га), ‘Партнер’ (1,07 і 2,0 т/га), ‘Княгиня’ (1,02 і 1,1 т/га), ‘Фея’ (1,09 і 0,8 т/га), ‘Струмок’ (1,04 і 0,8 т/га), ‘Злагода’ (1,03 і 0,6 т/га) та ‘Случ’ (1,04 і 0,4 т/га). Найбільш вираженою позитивною реакцією на сприятливі умови вирощування реалізацією свого генетичного потенціалу, а саме підвищеною врожайністю, вирізнялися ‘Лєтана’, ‘Партнер’ і ‘Княгиня’, які належать до сортів зі специфічною адаптивністю. Зокрема, у роки зі сприятливими погодними умовами (2016 і 2017) приріст урожайності цих сортів до середньосортового річного показника (26,6 і 25,1 т/га) становив: ‘Лєтана’ – 1,5–2,3 т/га, ‘Партнер’ – 0,4–3,3 т/га, ‘Княгиня’ – 0,7–1,7 т/га. Таким чином, специфічна адаптивна здатність сорту більшою мірою проявляється за високої середньосортової врожайності року. Висновки. Використання в насінництві сортів картоплі з високою адаптивністю до вирощування в певних ґрунтово-кліматичних зонах дасть змогу збільшити обсяги виробництва насіннєвого матеріалу високих категорій для проведення сортозаміни і сорто­оновлення. До таких сортів в умовах Правобережного Полісся України належать ‘Лєтана’, ‘Партнер’, ‘Княгиня’, ‘Злагода’, ‘Фея’, ‘Случ’, ‘Струмок’, ‘Арія’ та ‘Гурман’.

Мета. Вивчити нові інтродуковані зразки сої та виділити генетичні джерела основних біологічних та господарсько-цінних ознак для подальшого використання їх у селекційному процесі. Методи. Лабораторний, польовий, статистичний. Результати. Вивчення інтродукованого матеріалу дало змогу виділити зразки сої за комплексом цінних ознак. Так, ‘Староукраинка’, 014728 (RUS) характеризується ультраскоростиглістю і високим урожаєм насіння. Зразки ‘Б 44/22’, 02625; ‘Б 4/411’, 02624 (KAZ) мають велику довжину стебла та високий урожай насіння. ‘А 14/253’, 02636 (KAZ) поєднує в собі великі показники довжини стебла, висоти прикріплення нижнього бобу над рівнем ґрунту зі стійкістю до посухи та хвороб. ‘А 14/23’, 02635 (KAZ) характеризується високим врожаєм насіння та стійкістю до посухи. Зразки ‘А 16/145’, 02637; ‘А 16/145’, 02637 (KAZ)  є стійкими до посухи та хвороб. Вивчення інтродукованих зразків сої протягом п’яти років дало змогу виділити зразки-еталони за ознаками: дуже коротка тривалість періоду сходи–повна стиглість (90–100 діб) – ‘Актай’, 0142258 (HUN), ‘А 9/562’, 02633 (KAZ); велика висота прикріплення нижнього бобу над рівнем ґрунту (16,1–20,0 см) – ‘А 16/145’, 02637; ‘А 14/253’, 02636 (KAZ); високий урожай насіння (116–135%) – ‘Б 46/6-1’, 02643 (KAZ); висока маса 1000 насінин (191–250 г) – ‘Б 19/622’, 02639 (KAZ); низька маса 1000 насінин (71–130 г) – ‘Б 19/622’, 02639 (KAZ). Після всебічного оцінювання в колекційному розсаднику і конкурсному сортовипробуванні, кращі за комплексом господарсько-цінних ознак сорти та лінії закладені до розсадника гібридизації і будуть використані для створення нових сортів сої. Висновки. Інтродуковані зразки, виділені за комплексом цінних ознак і зразки-еталони рекомендовано до використання в селекційному процесі для створення нових сортів сої, на генетичній основі адаптованих до зрошуваних умов Південного Степу України.

Мета. Проаналізувати фітосанітарний стан посівів сої в умовах Південного Степу України та визначити найстійкіші проти комплексу хвороб сорти культури для подальшого використання в селекційній практиці. Методи. Матеріалом для дослідження були 35 сортів сої різного походження з колекції Селекційно-генетичного інституту – Національного центру насіннєзнавства та сортовивчення НААН. Cтійкість сортозразків сої до пероноспорозу, фомопсису та попільної гнилі оцінювали на природному інфекційному фоні, до фузаріозу – на провокаційному. Результати. Установлено видовий склад збудників хвороб у посівах сої в умовах Південного Степу України. У період вегетації на паростках культури діагностовано розвиток фузаріозу сходів та кореневої гнилі, на дорослих рослинах у фазі цвітіння – переноспороз, у фазі достигання бобів – попільну гниль, опік стебла й бобів та інші захворювання. Найпоширенішими в агроценозах сої були представники мікофлори: Fusarium sp., Pevonospora manskurica (Naum.) Syd., Macrophomina phaseolina (Tassi.) Goid., Diaporthe phaseolorum (Cke. et Ell) Sacc. var. sojae Wehm. Варто зазначити, що видовий склад патогенів був неоднаковим на різних сортах сої. Для сортів ‛Ламберт’, ‛Юр’ївка’ та ‛Ювілейна’ характерним було домінування інфекції грибів роду Fusarium sp., а також значна частина рослин була уражена переноспорозом P. manskurica. Сорт ‛Черновицька 8’ відзначався інтенсивнішим проявом попільної гнилі. У патогенному комплексі сортів ‛Аполон’, ‘Одеська 150’, ‘Юр’ївка’ та ‛Л-2’ відзначено появу збудників попільної гнилі та фомопсису. Ураження фомопсисом діагностовано в рослин сорту ‘Аполон’, ‘Устя’ та ‘Л-2’. Висновки. За результатами аналізу ступеня ураження досліджуваних колекційних сортозразків сої збудниками різних хвороб виявлено комплексну стійкість проти фузаріозу, пероноспорозу, попільної гнилі та фомопсису в сортів ‘Аркадія одеська’, ‘Чорнобура’, ‘Ятрань’, ‘Берегиня’, ‘Степовичка’, ‘Знахідка’, ‘Медея’, ‘Мар’яна’, ‘Васильківська’, ‘Фаетон’, ‘Селекта’.

Мета. Оцінити генетичне різноманіття сортів ріпаку за допомогою SSR-маркерів для створення селекційного матеріалу із застосуванням його в комплексній селекції in vitro на посухо- та солестійкість. Методи. ПЛР аналіз, кластерний аналіз. Результати. Наведено результати досліджень поліморфізму сортів ріпаку на основі моле­кулярно-генетичних маркерів. У результати аналізу сор­тів ріпаку за досліджуваними маркерами виявили 41 алель, тобто в середньому 10,3 алелі на маркер. Кількість поліморфних локусів за чотирма мікросателітними маркерами (Ra3-H09, Na12-A02, FITO-063 та Na10-B07) складала 24 локуси. Рівень поліморфізму для досліджуваних сортів у середньому становив 51%: найвищий рівень (87%) відмічений для маркера Na12-A02, найнижчий (33%) – FITO-063. Відповідно до отриманого розподілу найбільшою частотою за SSR маркером Ra3-H09 вирізнялась алель розміром 117 п.н., яку ідентифіковано у трьох сортів: ‘Сенатор Люкс’, ‘Дангал’ та ‘Чорний велетень’. Виявлено, що за маркером Ra3-H09 унікальним для досліджуваних сортів виявились алелі з частотою 0,06 та розмірами 135 п.н. у сорту ‘Аліот’ та 156 п.н. у сорту ‘Кліфф’. За маркером FITO-063 ідентифіковано найменшу кількість алелів (5), при цьому розподіл частот варіював від 0,11 до 0,33. Унікальними алелями за маркеромFITO-063 виявились алелі розміром 258 та 273 п.н. з частотою 0,11 у сортів ‘Герос’ та ‘Чорний велетень’ відповідно. Найбільшу кількість алелів було отримано за допомогою маркеру Na12-A02. Відповідно до отриманого розподілу найбільше значення частоти (0,11) мали алелі розміром 158 та 192 п.н. За маркером Na10-B07 з частотою 0,04 було ідентифіковано три алеля. Вказані алелі розмірами 144, 156 та 194 п.н. виявили у сортів ‘Кліфф’, ‘Герос’ та ‘Нельсон’. У результаті кластерного аналізу отримано чотири кластери: ‘Сенатор Люкс’ та ‘Дангал’, ‘НК Технік’ та ‘НК Петрол’, ‘Герос’ та ‘Аліот’, ‘Кліфф’ та ‘Нельсон’. Відмічено, що сорт ‘Чорний велетень’ не належить до жодного кластеру. Встановлено, що найбільш віддаленими виявились сорти ‘Кліфф’ та ‘Нельсон’ із значенням генетичних дистанцій 3.32. Найбільш подібними за чотирма досліджуваними SSR маркерами виявились сорти іноземної селекції‘НК Технік’ та ‘НК Петрол’ зі значенням генетичних дистанцій між ними 1.41. Інші сорти мають відмінності за щонайменше одним маркером. Висновки. Застосування системи із чотирьох мікросателітних маркерів забезпечує оцінку сортового різноманіття ріпаку для комплексної селекції in vitro на посухо- та солестійкість.

Мета. Виявити особливості формування продуктивності гороху залежно від застосування органо-мінеральних доб­рив і регуляторів росту рослин в умовах Лісостепу України. Методи. Об’єктом дослідження були два безлисточкові сорти гороху – ‘Улюбленець’ та ‘Юлій’. У фазі бутонізації рослини обробляли органо-мінеральними добривами Біовіт і Фрея-Аква Бобові й регуляторами росту рослин Регоплант та Агростимулін як окремо, так і сумісно в рекомендованих виробниками нормах. Результати. Встановлено залежність формування елементів структури врожаю гороху – кількості збережених упродовж вегетації рослин на 1 м2, кількості бобів на рослині, насінин у бобі та насінин на рослині, а також маси 1000 насінин та їх маси з рослини – від сортових особливостей, варіантів застосування досліджуваних препаратів і погодних умов року. Найістотніше продуктивність культури визначалась такими показниками, як гус­тота рослин, кількість сформованого на рослині насіння та його маса. Простежено чітку закономірність щодо ефективності впливу конкретних комбінацій органо-мінеральних добрив і регуляторів росту рослин на формування структурних елементів урожаю та, як наслідок, на врожайність і якість зерна гороху. Причому ця закономірність в обох досліджуваних сортів не залежала від прояву негативних чинників довкілля і спостерігалася в усі роки досліджень. Найвищі показники врожайності та якості зерна (вміст сирого протеїну, жиру та ін.) фіксували у варіантах комплексного внесення препаратів. Висновки. Застосування у посівах гороху добрив і регуляторів росту рослин є важливим та дієвим чинником реалізації його потенційної врожайності. Визначені у процесі дослідження параметри формування індивідуальної продуктивності рослин, урожаю та якості зерна можуть бути використані для вдосконалення моделі технології вирощування культури в умовах Лісостепу України.

Purpose. To compare scales of grain crops growth and development. Results. Based on the generalization of the well-known scales of grain crops growth and development –Feekes scale, Haun scale, Zadoks scale, ВВСН, Kuperman and Semenova, Keller-Baglioni – comparative tables and correspondences between physical and biological time of plant development were worked out. The obtained information is of great importance for the creation of effective technological maps of growing crops, because it is the application of theoretical knowledge that helps in a timely and accurate manner to identify the stages of plant deve­lopment and timely perform the appropriate agrotechnical methods. In scales, standardized numerical designations are used for phases or stages of growth and development that have the same meaning, regardless of the year, region, or type (subtype, variety) of a grain crop. Digital signs have advantages over descriptive when entering information into a computer. The most common are the Feekes scale, Haun scale, Zadoks scale, and the unified extended BBCH scale. Conclusions. The Feekes scale is particularly useful between stages 6 and 10.5, which corresponds to the period from the appearance of the first node at the beginning of the stem elongation (stage 6) to the end of flowering (stage 10.5). The Haun scale is useful for the classification of the vegetative growth stages of grain crops. For the creation of precision farming systems and the actual computerization of cereal production, the unified extended BBCH scale is most suitable

Мета. Визначити мінеральний склад рослин новостворених сортів Salvia verticillataL. ‘Мушкетер’ та Salvia patens Сav. ‘Маестро’ селекції НБС імені М. М. Гришка НАН України для з’ясування придатності їх використання у харчовій та фармацевтичній галузях промисловості України. Методи. Рентгено-флуоресцентний метод визначення елементного складу рослинної сировини. Результати. Наведено результати вмісту мінеральних елементів у надземній частині рослин S. verticillata та S. patens у фазах відростання, бутонізації та квітування, а також залежно від їх здатності поглинати елементи з ґрунту і накопичувати у надземній частині та коренях. Встановлено, що надземна частина рослин досліджуваних сортів містить усі 5 найважливіших у житті рослин елементів – K, Fe, Cu, Zn та Mn. Достатньо високим є вміст мезоелементів Ca та S. Кількість визначених у рослинах елементів Pb, Sr і Zr незначна. Встановлено, що незважаючи на високу концентрацію Si у ґрунті на дослідних ділянках, у рослини цей елемент потрапляє у незначних кількостях. Елементи Mn, K, Sr накопичуються в надземній частині. Було визначено, що елементи за зростанням їх вмісту в надземній частині S. verticillata можна розташувати в такому порядку K>Ca>Si>Mg>Fe>P>Na>Al>Zn>Mn>Cu, а у надземній частині S. patens відповідно: K>Si>Ca>Mg>P>Fe>Na>Al>Zn>Mn>Sr>Cu. Вміст цинку та свинцю у досліджуваних рослинах знаходився у межах гранично допустимих концентрацій для рослинної сировини та продуктів харчування. Висновки. Вперше в умовах інтродукції у Правобережному Лісостепу України для сортів рослин S. verticillata (‘Мушкетер’) та S. patens (‘Маестро’) визначено вміст макро- та мікроелементів, які безпосередньо пов’язані з метаболізмом біологічно активних сполук. З’ясовано особливості їх розподілу при транспортуванні з ґрунту в корені та у надземну масу, а також залежність їх вмісту від фази розвитку рослин. Мікроелементи Pb, Ni, Mo, Co, Cd, As та Hg виявлені в незначних кількостях. Отримані результати будуть використані в хемотаксономії представників роду Salvia, для оцінювання та порівняння якості рослинної сировини, вивчення фармакологічних властивостей цих рослин і використання їх у медицині та харчовій промисловості. Отримані дані мають як наукове, так і практичне значення для добору господарсько-цінних видів, у селекції нових сортів та збагаченні флори України.

Мета. Порівняльна оцінка за врожайністю та адаптивністю сортів ячменю ярого Миронівського інституту пшениці імені В. М. Ремесла НААН різних років реєстрації. Методи. Дослідження проведені в Миронівському інституті пшениці імені В. М. Ремесла НААН у 2013–2017 рр. відповідно до загальноприйнятих методик. Об’єкт досліджень – 19 сортів ячменю ярого миронівської селекції зареєстрованих в Україні за період 1995–2017 рр. Для характеристики взаємодії генотип–середовище та диференціації сортів за врожайністю і стабільністю використали низку найбільш поширених підходів: S. A. Eberhart, W. A. Russel (1966); G. Wricke (1962); C. S. Lin, M. R. Binns (1988); M. Huehn (1990); А. В. Кильчевский, Л. В. Хотылёва (1985); В. В. Хангильдин, Н. А. Литвиненко (1981); J. L. Purchase та ін. (2000); AMMI; GGE biplot. Результати. Частка умов року досліджень у загальній варіації становила 83,40%. Достовірні, але суттєво нижчі значення мали генотип – 10,65% та взаємодія генотип–середовище – 5,95%. Перші дві головні компоненти GGE biplot пояснювали дещо більшу частку взаємодії генотип–середовище (85,58%) порівняно з AMMI моделлю (80,9%). Кореляційний аналіз виявив, що середня врожайність (Mean) мала вищесередній зв’язок як з максимальним (Max) (r = 0,69), так і мінімальним (Mіn) (r = 0,72) її значеннями. Сильну позитивну кореляцію Mean виявлено з парамет­рами: СЦГі (r = 0,88), Hom (r = 0,86), Sc (r = 0,82). Дуже сильний негативний зв’язок Mean відзначено з Pi (r = -0,96). Для Max середній негативний зв’язок спостерігали лише з Pi (r = -0,60). Mіn сильно корелювала з Sc (r = 0,96), СЦГі (r = 0,87), Hom (r = 0,84). Негативну сильну кореляцію відзначено Min з Sgi (r = -0,86). Між деякими показниками виявлено зв’язок від функціонального позитивного: δ2CAЗi і Кgi (r = 1,00), Wi і Lgi (r = 0,98), СЦГі і Hom (r = 0,98), СЦГі і Sc (r = 0,96), S2di і Wi (r = 0,96), Wi і ASV (r = 0,94), Sc і Hom (r = 0,94), δ2CAЗi і bi (r = 0,93), S2di і ASV (r = 0,93) до сильного негативного: Sgi іСЦГі (r = -0,94), Sgi і Sc(r = -0,92), Sgi і Hom (r = -0,91), Pi і СЦГі (r = -0,83), Pi і Sc (r = -0,80), Pi і Hom (r = -0,79). Висновки. Системна порівняльна оцінка статистичними і графічними підходами свідчить, що внесені до Державного реєстру сортів рослин, придатних для поширення в Україні у 2016–2017 рр. сорти ячменю ярого ‘Віраж’, ‘Талісман Миронівський’, ‘МІП Мирний’, ‘МІП Салют’, ‘МІП Сотник’, ‘МІП Азарт’, ‘МІП Богун’ переважають створені на попередніх етапах селекційної роботи сорти як за продуктивним, так і адаптивним потенціалом.