Pourpose. Establish compliance of heat and moisture resources to biological requirements of sunflower hybrids (Helianthus annuus), reveal criteria for assessing weather conditions in the northern regions of Ukraine; establish links between temperature, precipitation and yield. Methods. Field and mathematical methods were used. Field multifactorial experiment was conducted during 2016–2018 in the Left Bank of Ukraine, on the border of two soil and climatic zones of Ukraine - Forest-Steppe and Polissya. Peculiarities of plant growth and development, formation of "hybrids" yield (factor A) were studied: 'Ukrainskyi F1', 'P63LL06', 'NK Brio', 'NK Ferti' depending on "plant density" (factor B): 50, 55 , 60, 65 thousand pieces/hectare. We calculated and analyzed the sums of active, effective temperatures for two biological minima - 5 and 10 ° C; the sum of thermal units according to the method of Brown and Bootsma, 1993; coefficients of materiality of elements deviations of the agrometeorological mode of the current year from long-term averages; plasticity and yield stability according to the method of Eberthart S.A., Russel W.Q. (1966). Results. To pass the full cycle of sunflower plants development, the sum of active temperatures (t = 10 °C) for hybrid 'Ukrainskyi F1' – 2354.6; P63LL06 – 2306.4; 'NK Brio' – 2401.3; 'NK Ferti' – 2379.7; and the sum of effective temperatures for 'Ukrainskyi F1'- 1081.5; 'P63LL06' – 1056.9; 'NK Brio' – 1104.9; 'NK Ferti' – 1109.1 is required. The sum of temperatures, both at a biological minimum temperature 10 °C and 5 °C, meet biological needs of sunflower plants and is not a limiting factor for this crop growing. The sum of thermal units for the period April–October is 3780 on average for three years. During the period of active sunflower vegetation (April–August) the sum of thermal units is 2868–3258, significantly exceeding the sum of active and effective temperatures at biologically active temperatures 5 °С and 10 °С. The most determined limits of changes in active, effective temperatures and thermal units were observed in May – September. Conclusions. Plasticity and stability of sunflower yield more depending on hybrid and plants density than on conditions of the year. Yield stability coefficient for hybrid 'Ukrainskyi F1' was 1.68 - 2.30; 'P63LL06'- 2.51 - 3.14; 'NK Brio'- 3.15 - 4.63; 'NK Ferti' - 2.70 - 3.75 for yields, respectively: 2.16 - 3.11; 2.58 - 3.52; 3.20 - 4.12; 2.70 - 3.79 t/ha.

Pourpose. Establish compliance of heat and moisture resources to biological requirements of sunflower hybrids (Helianthus annuus), reveal criteria for assessing weather conditions in the northern regions of Ukraine; establish links between temperature, precipitation and yield. Methods. Field and mathematical methods were used. Field multifactorial experiment was conducted during 2016–2018 in the Left Bank of Ukraine, on the border of two soil and climatic zones of Ukraine - Forest-Steppe and Polissya. Peculiarities of plant growth and development, formation of "hybrids" yield (factor A) were studied: 'Ukrainskyi F1', 'P63LL06', 'NK Brio', 'NK Ferti' depending on "plant density" (factor B): 50, 55 , 60, 65 thousand pieces/hectare. We calculated and analyzed the sums of active, effective temperatures for two biological minima - 5 and 10 ° C; the sum of thermal units according to the method of Brown and Bootsma, 1993; coefficients of materiality of elements deviations of the agrometeorological mode of the current year from long-term averages; plasticity and yield stability according to the method of Eberthart S.A., Russel W.Q. (1966). Results. To pass the full cycle of sunflower plants development, the sum of active temperatures (t = 10 °C) for hybrid 'Ukrainskyi F1' – 2354.6; P63LL06 – 2306.4; 'NK Brio' – 2401.3; 'NK Ferti' – 2379.7; and the sum of effective temperatures for 'Ukrainskyi F1'- 1081.5; 'P63LL06' – 1056.9; 'NK Brio' – 1104.9; 'NK Ferti' – 1109.1 is required. The sum of temperatures, both at a biological minimum temperature 10 °C and 5 °C, meet biological needs of sunflower plants and is not a limiting factor for this crop growing. The sum of thermal units for the period April–October is 3780 on average for three years. During the period of active sunflower vegetation (April–August) the sum of thermal units is 2868–3258, significantly exceeding the sum of active and effective temperatures at biologically active temperatures 5 °С and 10 °С. The most determined limits of changes in active, effective temperatures and thermal units were observed in May – September. Conclusions. Plasticity and stability of sunflower yield more depending on hybrid and plants density than on conditions of the year. Yield stability coefficient for hybrid 'Ukrainskyi F1' was 1.68 - 2.30; 'P63LL06'- 2.51 - 3.14; 'NK Brio'- 3.15 - 4.63; 'NK Ferti' - 2.70 - 3.75 for yields, respectively: 2.16 - 3.11; 2.58 - 3.52; 3.20 - 4.12; 2.70 - 3.79 t/ha.

Мета. Виявити ефективність використання контрастних строків сівби після різних попередників для оцінювання генотипів пшениці м’якої озимої за врожайністю та стабільністю.Методи. Польові, лабораторні, статистичні.Результати. Установлено різний, але достовірний рівень впливу на врожайність генотипів пшениці м’якої озимої таких чинників, як умови року вирощування (66,2%), попередники (12,5%), строки сівби (6,1%) та генотип (1,7%). Відзначено достовірні відмітності в реакції досліджених генотипів на строки сівби після різних попередників. Виявлено відносно менший вплив попередників на врожайність сортів ‘Естафета миронівська’ та ‘Вежа миронівська’, більший – ‘МІП Дарунок’, ‘МІП Княжна’ та ‘МІП Вишиванка’. Строки сівби менше впливали на врожайність сортів ‘МІП Фортуна’, ‘МІП Вишиванка’ та ‘Трудівниця миронівська’, значно – сорту ‘МІП Дарунок’. Установлено загальну тенденцію зменшення середньої врожайності в досліді зі зміщенням строку сівби від 26 вересня до 16 жовтня. Однак, для низки генотипів після певних попередників оптимальним був строк сівби 5 жовтня: після попередника сидеральний пар – для сортів ‘Трудівниця миронівська’, ‘МІП Ассоль’ та ‘МІП Дніпрянка’, після гірчиці – ‘Вежа миронівська’, після соняшнику – ‘МІП Фортуна’, після кукурудзи – ‘МІП Фортуна’ та ‘Подолянка’. У розрізі строків сівби встановлено найменше варіювання врожайності після попередників сидеральний пар, гірчиця та кукурудза сортів ‘МІП Вишиванка’, ‘Балада миронівська’, ‘МІП Княжна’, ‘Естафета миронівська’. З використанням GGE biplot виявлено, що наближеним до «ідеального середовища» для реалізації рівня врожайності більшості генотипів був другий строк сівби після попередника сидеральний пар. За різними строками сівби й попередниками в середньому за три роки найоптимальніше поєднання рівня врожайності і стабільності відзначено для сортів ‘Трудівниця миронівська’, ‘МІП Відзнака’, ‘МІП Ассоль’, ‘Естафета миронівська’, ‘МІП Валенсія’.Висновки. Використання різних строків сівби після різних попередників є ефективним підходом організації генотип-середовищних випробувань. Він дає змогу ідентифікувати як специфічно адаптовані до певних умов (попередників та строків сівби) генотипи, так і генотипи з відносно вищим рівнем стабільності за сівби після різних попередників та в різні строки. Такий підхід може бути використаний як на завершальному етапі селекції для диференціювання селекційних ліній за врожайністю та стабільністю, так і під час розроблення базових елементів технології вирощування новостворених сортів. | Purpose. To determine the effectiveness of using contrasting sowing dates after different predecessors to assess the genotypes of bread winter wheat in terms of yield and stability.Methods. Field, laboratory, mathematical statistics.Results. A different, but reliable level of influence on the yield of bread winter wheat genotypes of such factors as conditions of the year of cultivation (66.2%), predecessors (12.5%), sowing date (6.1%) and genotype (1.7% ) was revealed. Significant differences were noted in the response of the studied genotypes to the sowing date after different predecessors. Relatively less influence of the predecessors on the yield of the varieties ‘Estafeta Myronivska’ and ‘Vezha Myronivska’ was revealed, more – for the varieties ‘MIP Darunok’, ‘MIP Kniazhna’ and ‘MIP Vyshyvanka’. The sowing dates had less influence on the yield of the varieties ‘MIP Fortuna’, ‘MIP Vyshyvanka’ and ‘Trudivnytsia Myronivska’. A general tendency for decrease in the average annual yield was established in the experiment with a shift in the sowing dates from September 26 to October 16. However, for the number of genotypes after certain predecessors, the optimal sowing date was the 5th of October: after the predecessor, green-manure fallow – for varieties ‘Trudivnytsia myronivska’, ‘MIP Assol’ and ‘MIP Dniprianka’, after mustard – ‘Vezha Myronivska’, after sunflower – ‘MIP Fortuna’, after corn – ‘MIP Fortuna’ and ‘Podolianka’. In terms of sowing dates, the least variation in yield was found after the predecessors green manure, mustard and corn varieties ‘MIP Vyshyvanka’, ‘Balada Myronivska’, ‘MIP Kniazhna’, ‘Estafeta Myronivska’. Using the GGE biplot, it was found that close to the ‘ideal environment’ for the realization of the yield level of most genotypes was the second sowing date after greenmanure fallow predecessor. For different sowing dates and predecessors, on average for three years, the optimal combination of the level of yield and stability was noted for the varieties ‘Trudivnytsia Myronivska’, ‘MIP Vidznaka’, ‘MIP Assol’, ‘Estafeta Myronivska’, ‘MIP Valensiia’.Conclusions. Thus, the use of different so wing dates after various predecessors is an effective approach to organization of genotype-environmental tests. It makes it possible to identify the genotypes which are specifically adapted to certain conditions (predecessors and sowing dates) and genotypes with a relatively high level of stability when sowing after various predecessors and on different dates. This approach can be used both at the final stage of breeding to differentiate breeding lines for yield and stability, and in the development of basic elements of technology for growing newly created varieties.

Purpose. To determine the effectiveness of using contrasting sowing dates after different predecessors to assess the genotypes of bread winter wheat in terms of yield and stability. Methods. Field, laboratory, mathematical statistics. Results. A different, but reliable level of influence on the yield of bread winter wheat genotypes of such factors as conditions of the year of cultivation (66.2%), predecessors (12.5%), sowing date (6.1%) and genotype (1.7% ) was revealed. Significant differences were noted in the response of the studied genotypes to the sowing date after different predecessors. Relatively less influence of the predecessors on the yield of the varieties ‘Estafeta Myronivska’ and ‘Vezha Myronivska’ was revealed, more – for the varieties ‘MIP Darunok’, ‘MIP Kniazhna’ and ‘MIP Vyshyvanka’. The sowing dates had less influence on the yield of the varieties ‘MIP Fortuna’, ‘MIP Vyshyvanka’ and ‘Trudivnytsia Myronivska’. A general tendency for decrease in the average annual yield was established in the experiment with a shift in the sowing dates from September 26 to October 16. However, for the number of genotypes after certain predecessors, the optimal sowing date was the 5th of October: after the predecessor, green-manure fallow – for varieties ‘Trudivnytsia myronivska’, ‘MIP Assol’ and ‘MIP Dniprianka’, after mustard – ‘Vezha Myronivska’, after sunflower – ‘MIP Fortuna’, after corn – ‘MIP Fortuna’ and ‘Podolianka’. In terms of sowing dates, the least variation in yield was found after the predecessors green manure, mustard and corn varieties ‘MIP Vyshyvanka’, ‘Balada Myronivska’, ‘MIP Kniazhna’, ‘Estafeta Myronivska’. Using the GGE biplot, it was found that close to the ‘ideal environment’ for the realization of the yield level of most genotypes was the second sowing date after greenmanure fallow predecessor. For different sowing dates and predecessors, on average for three years, the optimal combination of the level of yield and stability was noted for the varieties ‘Trudivnytsia Myronivska’, ‘MIP Vidznaka’, ‘MIP Assol’, ‘Estafeta Myronivska’, ‘MIP Valensiia’. Conclusions. Thus, the use of different so wing dates after various predecessors is an effective approach to organization of genotype-environmental tests. It makes it possible to identify the genotypes which are specifically adapted to certain conditions (predecessors and sowing dates) and genotypes with a relatively high level of stability when sowing after various predecessors and on different dates. This approach can be used both at the final stage of breeding to differentiate breeding lines for yield and stability, and in the development of basic elements of technology for growing newly created varieties.

Purpose. Determine the effect of plant densities and the use of Organic-balance biological preparation on growth, development of photosynthetic potential and seed yield of maize lines, parental components of perspective hybrids (‘Arabat’, ‘Skadovskyi’, ‘Kakhovskyi’, ‘Azov’, ‘Chonhar’, ‘Hileia’ etc.) under conditions of drip irrigation.Methods. Field, morphometric, statistical.Results. In the flowering phase, the maximum differences in the area of the assimilation surface were observed between the maize lines and between variants using different plant densities and Organic-balance biological preparation. The largest indicator of the area of the assimilation surface was at the mid-late line DK445 for a standing density of 70 thousand plants/ha and the use of organic preparation Organic balance – 0.489 m2/plant. Organic-balance biological preparation had a positive effect on the dynamics of the area of the assimilation surface of the lines, had provide an increase of 0.04 m2/plant or 9.5% over individual phases of development compared to untreated control. The maximum value of the net productivity of photosynthesis – 6.78 g/m2 per day, was obtained from the FAO 420 line at a density of 70 thousand plant/ha, in the FAO 350 line was less by 4.3% with a maximum at a density of 80 thousand. plants/ha. For the FAO 290 line, the optimal plant density was 90,000 plants/ha. It was found that the genotype of the line with a share of influence of 81.2 and 85.2%, respectively, is predominantly influenced by the plant leaf area and the net productivity of photosynthesis. The influence of the organic preparation Organic-balance on these indicators was less and amounted to 13.3 and 12.3% respectively. The least influence on photosynthetic parameters was carried out by the density of phytocoenoses (the proportion of influence of 5.5 and 2.5%). Genotype with 82.2% share had the greatest influence on the seed yield of the lineage-parental components of maize hybrids. Part of the impact of the organic preparation Organic balance was 4.0%, plant density – 5.3%. The maximum seed yield of the FAO 290 line was obtained at a density of 90 thousand. growth./ha and organic drug treatment Organic-balance and amounted to 5.15 t/ha. The FAO 350 line showed the highest yield at a stand density of 80,000. growth/ha and treatment with organic drug Organic-balance – 5.46 t/ha. FAO 420, the highest seed yield, formed at a stand density of 80,000 plants/ha – 6.58 t/ha and treatment with organic drug Organic balance – 7.08 t/ha. Organic Balance treatment increased the seed yield by an average of 8.1%.Conclusions. Photosynthetic indicators of maize lines mainly depend on the genotype. Phytocenosis density and treatment with biopreparation have a much smaller effect. Under irrigation, the maximum seed yield was formed by the FAO 420 parent line of 7.08 t/ha. The results obtained indicate that in order to plan the production of seed material of maize lines, which are the parent components of hybrids, their genotypic features, the response to the density of phytocenoses and biological preparation with growth-stimulating action must be taken into account. | Цель. Определить влияние густоты стояния растений и применения биопрепарата Органик-баланс на рост, развитие фотосинтетического потенциала и урожайность семян линий кукурузы, родительских компонентов перспективных гибридов (‘Арабат’, ‘Скадовський’, ‘Каховський’, ‘Aзов’, ‘Чонгар’, ‘Гилея’ т.д.) в условиях капельного орошения.Методы. Полевой, морфо-метрический, статистические.Результаты. В фазу цветения початков наблюдали максимальные различия значения площади ассимиляционной поверхности между линиями кукурузы и между вариантами с применением различной густоты растений и биопрепарата Органик-баланс. Наибольший показатель площади ассимиляционной поверхности был у среднепоздней линии ДК445 при густоте стояния 70 тыс. раст./га и использовании биопрепарата Органик-баланс – 0,489 м2/растение. Биопрепарат Органик-баланс положительно влиял на динамику площади ассимиляционной поверхности линий, обеспечив прирост по отдельным фазам развития по сравнению с необработанным контролем на 0,04 м2/растение или на 9,5%. Максимальную урожайность семян линии группы ФАО 290 (ДК247) получили при густоте 90 тыс. раст./га и обработке биопрепаратом Органик-баланс ‒ 5,15 т/га. У линии гуппы ФАО 350 (ДК205710) лучшую урожайность зафиксировали на варианте с густотой стояния 80 тыс. раст./га и при обработке биопрепаратом Органик-баланс ‒ 5,46 т/га. Наибольшую урожайность семян линии группы ФАО 420 (ДК445) было отмечено на варианте с густотой стояния 80 тыс. раст./га ‒ 6,58 т/га и при обработке биопрепаратом Органик-баланс ‒ 7,08 т/га. Использование биопрепарата Органик-баланс увеличивало урожайность семян в среднем на 8,1%.Выводы. Фотосинтетические показатели линий кукурузы преимущественно зависили от генотипа. Плотность фитоценоза и обработка биопрепаратом имели гораздо меньшее влияние на продуктивность фотосинтеза. В условиях орошения максимальную урожайность семян было отмечено у среднепоздней родительской линии ДК445 – 7,08 т/га. В соответствии с полученными результатами производство семенного материала родительских компонентов необходимо осуществлять с учётом их генотипических характеристик, реакции на плотность фитоценоза и использования биопрепаратов с ростстимулирующим эффектом. | Мета. Визначити вплив густоти рослин та застосування біопрепарату Органік-баланс на розвиток, формування фотосинтетичного потенціалу та врожайності насіння батьківських компонентів зареєстрованих гібридів (‘Арабат’, ‘Скадовський’, ‘Каховський’, ‘Азов’, ‘Чонгар’, ‘Гілея’ тощо) за умов краплинного зрошення.Методи. Польовий, морфометричний, статистичні.Результати. У фазу цвітіння качанів спостерігали максимальні відмінності значення площі асиміляційної поверхні між лініями кукурудзи та між варіантами з застосуванням різної густоти рослин і біопрепарату Органік-баланс. Найбільшим показник площі асиміляційної поверхні був у середньопізньої лінії ДК445 за густоти стояння 70 тис. росл./га та використання біопрепарату Органік-баланс – 0,489 м2/рослину. Біопрепарат Органік-баланс позитивно впливав на динаміку площі асиміляційної поверхні ліній, забезпечивши приріст за окремими фазами розвитку порівняно з необробленим контролем на 0,04 м2/рослину або на 9,5%. Максимальну врожайність насіння лінії групи ФАО 290 (ДК247) було отримано за густоти 90 тис. росл./га та обробляння біопрепаратом Органік-баланс ‒ 5,15 т/га. У лінії групи ФАО 350 (ДК205710) кращу врожайність було зафіксовано на варіанті з густотою стояння 80 тис. росл./га та при оброблянні біопрепаратом Органік-баланс – 5,46 т/га. Найбільшу врожайність насіння лінії групи ФАО 420 (ДК445) було відмічено у варіанті з густотою стояння 80 тис. рослин/га – 6,58 т/га та при оброблянні біопрепаратом Органік-баланс – 7,08 т/га. Застосування біопрепарату Органік-баланс збільшувало врожайність насіння у середньому на 8,1%.Висновки. Фотосинтетичні показники ліній кукурудзи переважно залежали від генотипу. Архітектоніка агрофітоценозу та застосування біопрепарату Органік-баланс значно менше впливали на продуктивність фотосинтезу. В умовах зрошення максимальну врожайність насіння було відмічено у середньопізньої батьківської лінії ДК445 – 7,08 т/га. Відповідно до отриманих результатів виробництво насіннєвого матеріалу батьківських компонентів необхідно здійснювати із врахуванням їхніх генотипових характеристик, реакцій на густоту агрофітоценозу та застосування біопрепаратів з ефектом стимулювання росту.

Мета. Вивчити сорти сої різного походження за вмістом білка та іншими господарськими ознаками, визначити показники стабільності та пластичності цих ознак, а також виділити сорти, перспективні для використання у селекційних програмах.Методи. Польові, лабораторні, біохімічні та статистичні.Результати. Досліджено 22 сорти сої за врожайністю, вмістом білка та олії в насінні. Виділено пластичні сорти, що мають високу врожайність: ‘Муза’, ‘Ментор’, ‘Асука’, ‘Валас’, ‘Кофу’, ‘Кардіф’, ‘Алігатор’, ‘Вишиванка’, ‘Сузір’я’ та стабільні за врожайністю сорти вітчизняної селекції ‘Сіверка’, ‘Вільшанка’, ‘Устя’, а також сорт ‘Лісабон’. Найвищий уміст білка відмічено у сорту ‘Опус’ – 45,0% у 2017 році. Цей сорт у середньому за три роки показав 43,63% білка в насінні і поступався тільки сорту ‘Устя’ (44,3%). Проте значно вище значення коефіцієнта регресії b = 4,289  у сорту ‘Лісабон’ показало його високу чутливість до умов вирощування при досить низькому середньому значенні вмісту білка в насінні (38,60%), як і сорт ‘Сілесія‘ (b = 4,289) при середньому значенні білковості – 42,73%.  Сорт-стандарт ‘Муза’ при низькій білковості 38,60% був досить стабільним за проявом цієї ознаки – S2 = 0,222.  Виділено низку сортів з високим вмістом олії в насінні: ‘Валас’ – 22,77%, ‘Сігалія’ – 22,7%, ‘Алігатор’,  ‘Сіверка’ – 22,53%, ‘Кофу’ – 22,13%, сорт-стандарт ‘Муза’ – 21,77%.Висновки. У селекційних програмах, спрямованих на підвищення вмісту білка в насінні, слід використовувати  сорти: ‘Опус’ – як носій максимального значення ознаки, ‘Устя’, ‘Асука’, ‘Сілесія’ та ‘Касіді’ – як високоврожайні з високим умістом білка. Погодні умови року неоднаково впливали на прояв  досліджуваних ознак: у сприятливий для отримання високих урожаїв рік вміст білка в насінні знижувався, у посушливіший рік уміст білка був вищим, а вміст олії в насінні змінювався незначно. | Цель. Изучить сорта сои различного происхождения по содержанию белка и других хозяйственно ценных признаках, определить показатели стабильности и пластичности этих признаков, а также выделить сорта, перспективные для использования в селекционных программах.Методы. Полевые, лабораторные, биохимические и статистические.Результаты. Исследовано 22 сорта сои различного происхождения по урожайности, содержанию белка и масла в семенах. Выделено высокоурожайные высокопластичные сорта: ‘Муза’, ‘Ментор’, ‘Асука’, ‘Валас’, ‘Кофу’, ‘Кардиф’, ‘Аллигатор’, ‘Вышиванка’, ‘Сузирья’ и стабильные по урожайности сорта отечественной селекции ‘Сиверка’, ‘Вильшанка’, ‘Устя’, а также сорт ‘Лиссабон’. Высокое содержание белка отмечено у сорта ‘Опус’ – 45,0% в 2017 году. Этот сорт в среднем за три года показал 43,63% белка в семенах и уступал только сорту ‘Устя’ (44,3%). Однако высокое значение коэффициента регрессии b = 4,289 у сорта ‘Лиссабон’ показало его высокую чувствительность к условиям выращивания при достаточно низком среднем значении содержания белка в семенах (38,60%), как и сорт ‘Силесия’ (b = 4,289) при среднем значении белковости – 42,73%. Сорт-стандарт ‘Муза’ при низкой белковости 38,60% был достаточно стабильным по проявлению этого признака – S2 = 0,222. Выделен ряд высокомасличных сортов: ‘Валас’ – 22,77%, ‘Сигалия’ – 22,7%, ‘Аллигатор’, ‘Сиверка’ – 22,53%, ‘Кофу’ – 22,13%, сорт-стандарт ‘Муза’ – 21,77%.Выводы. В селекционных программах, направленных на повышение содержания белка в семенах, следует использовать сорта: ‘Опус’ – как носитель максимального значения признака, а также ‘Устя’, ‘Асука’, ‘Силесия’ и ‘Касиди’ – как объединяющие высокую урожайность и высокое содержание белка. Погодные условия года по-разному влияли на проявление изучаемых признаков: в благоприятном для получения высоких урожаев году содержание белка в семенах снижалось, высокое содержание белка было в более засушливом году, а содержание масла в семенах менялось в незначительной степени | Purpose. To study the protein content and other economically valuable traits in soybean varieties of various origin, to determine the stability and plasticity indicators of these traits, as well as to identify varieties that are promising for use in breeding programs. Methods. Field, laboratory, biochemical and statistical. Results. In total 22 soybean varieties of various origin in terms of yield, protein and oil content in seeds were investigated. High-yield and high-plasticity varieties are distinguished: ‘Muza’, ‘Mentor’, ‘Asuka’, ‘Valas’, ‘Kofu’, ‘Asuka’, ‘Cardif’, ‘Alligator’, ‘Vyshyvanka’, ‘Suziria’ and varieties of domestic breeding with stable yield ‘Siverka’, ‘Vilshanka’, ‘Ustia’, and also the ‘Lisbon’ variety. High protein content was noted in the variety ‘Opus’ – 45.0% in 2017. This variety on average for three years showed 43.63% of the protein in the seeds, and was second after the ‘Ustia’ variety (44.3%). The highest value of the regression coefficient b = 4.289 was observed in the ‘Lisbon’ varie­ty, which shows its high sensitivity to growing conditions with a fairly low average seed protein content of 38.60%, as well as the variety ‘Silesia’ b = 4.289 with an average protein value of 42,73%. Standard variety ‘Muza’ with a low protein content of 38.60% was quite stable in the expression of this characteristic – S2 = 0.222. A number of high-oil varieties were distinguished: ‘Valas’ – 22.77%, ‘Sigalia’ – 22.7%, ‘Alligator’, ‘Siverka’ – 22.53%, ‘Kofu’ – 22.13%, standard variety ‘Muza’ – 21.77%. Conclusions. In breeding programs aimed at increasing the protein content in seeds, the following varieties should be used: ‘Opus’ – as a carrier of the maximum value of the trait, as well as ‘Ustia’, ‘Asuka’, ‘Silesia’ and ‘Kasidi’ as combining high yield and high protein content. The weather conditions of the year in different ways influenced on the manifestation of the studied traits: in a favorable year for obtaining high yields, the protein content in the seeds decreased, the high protein content accumulated in a drier year, and the oil content in seeds changed insignificantly.

Мета. Виділити зразки пшениці твердої ярої з високим рівнем урожайності та за елементами структури врожаю для їх залучення як вихідного матеріалу в селекційні програми.Методи. Польові, статистичні.Результати. Упродовж  2016–2018 рр. досліджено 65 колекційних зразків пшениці твердої ярої різного еколого-географічного походження за показниками продуктивності. Зразки мали різний рівень урожайності залежно від умов року вирощування.  За розрахунками параметрів ступеня стабільності врожайності виявлено зразки, що за зміни погодних умов забезпечують її рівень із коефіцієнтом регресії, близьким до одиниці – ‘Омский изумруд’ (RUS), ‘Корона’, ‘Тома’, ‘Наурыз 6’ (KAZ), ‘Duraking’, ‘Candura’ (CAN), ‘Тера’, ‘Новація’ (UKR), що вказує на їхню приналежність до напівінтенсивного типу. Широкою екологічною реакцією відрізняються колекційні зразки пшениці твердої ярої, які за оптимальних погодних умов здатні забезпечувати значний приріст урожайності. До них належать  зразки з коефіцієнтом регресії більше одиниці – ‘МІП Райдужна’, ‘Гордеіформе 13-07’ (UKR), ‘Лан’, ‘Салаут’, ‘Ертол’ (KAZ), ‘Безенчукская 205’, ‘Лилек’ (RUS). Ці зразки можна охарактеризувати за адаптивними властивостями як інтенсивні, з вираженою реакцією на середовище. За роки досліджень озерненість колоса варіювала від 35,9 до 38,8 шт. Найсприятливішим для росту й розвитку рослин виявився 2016 р.: індекс умов становив 4,1, а середня озерненість колоса – 41,4 шт. Менш сприятливими виявилися 2017 і 2018 pp., тому мало місце від’ємне значення індексу умов року (lj = -5,1 та lj = 0,5 відповідно) за нижчої кількості зерен із колоса (32,2 та 38,2 шт. відповідно). За ознакою «маса 1000 зерен» виявлено зразки, які мають коефіцієнт регресії, близький до одиниці – ‘Корона’, ‘Рая’ (KAZ), ‘Лилек’, ‘Безенчукская 205’ (RUS), ‘МІП Райдужна’ (UKR). Маса зерна з колоса в колекційних зразків варіювала від 1,27 до 1,77 г. Виділено стабільні зразки – ‘Ертол’, ‘Салаут’, ‘Дамсинская янтарная’ (KAZ), ‘Лилек’ (RUS), ‘Новація’ (UKR), ‘Duraking’, ‘Candura’ (CAN), що мають перспективне значення в селекції пшениці ярої та можуть бути залучені до гібридизації.Висновки. Виділено стабільні та пластичні зразки з колекційного матеріалу пшениці твердої ярої за показниками продуктивності для залучення в наукові програми як вихідний матеріал. | Purpose. To identify spring durum wheat accessions with high yield level and by yield components for their involvement in breeding programs as a source material.Methods. Field, statistical.Results. The results of the study of 65 collection samples of spring durum wheat of various ecological and geographical origin in terms of productivity in 2016–2018 are presented. The research results indicate that the samples of spring durum wheat had different yield level depending on the conditions of the year of cultivation. According to the calculations of the degree of yield stability parameters, the samples were found that ensure its level under fluctuations in weather conditions with regression coefficient close to one as follows ‘Omskiy izumrud’ (RUS), ‘Korona’, ‘Toma’, ‘Nauryz 6’ (KAZ), ‘Dura king’, ‘Candura’ (CAN), ‘Tera’, ‘Novatsiia’ (UKR), thus indicating their semi-intensive type. Collection samples of spring durum wheat that under optimal weather conditions are capable of producing significant yield increase are distinguished by wide ecological reaction. These are samples with regression coefficient more than one ‘MIP Raiduzhna’, ‘Hordeiforme 13-07’ (UKR), ‘Lan’, ‘Salaut’, ‘Ertol’ (KAZ), ‘Bezenchukskaya 205’, ‘Lilek’ (RUS). These samples can be characterized by their adaptive properties as intense ones, with a pronounced response to the environment. Over the years of the research, grain number per spike varied from 35.9 to 38.8 pcs. Year conditions in 2016 were the most favorable for plant growth and development, while index of conditions was 4.1, and the average grain number per spike was 41.4 pcs. Year conditions in 2017 and 2018 were less favorable for growth and development of durum spring wheat, and therefore there was a negative value of index of year conditions (lj = -5.1 and lj = 0.5, respectively) with less grain number per spike (32.2 and 38.2 pcs., respectively). According to the trait «1000 kernel weight», the samples were identified with regression coefficient close to one under fluctuations of weather conditions, i.e ‘Korona’, ‘Raya’ (KAZ), ‘Lilek’, ‘Bezenchukskaya 205’ (RUS), ‘MIP Raiduzhna’ (UKR). The grain weight per spike in the collection samples varied from 1.27 to 1.77 g. The stable samples ‘Ertol’, ‘Salaut’, ‘Damsinskaya yantarnaya’ (KAZ), ‘Lilek’ (RUS), ‘Novatsiia’ (UKR), ‘Duraking’, ‘Candura’ (CAN) promising in spring wheat breeding were identified and can be involved in hybridization.Conclusions. Stable and plastic samples were identified among collection material of spring durum wheat in terms of productivity for involvement in scientific programs as source material.

Purpose. To identify spring durum wheat accessions with high yield level and by yield components for their involvement in breeding programs as a source material. Methods. Field, statistical. Results. The results of the study of 65 collection samples of spring durum wheat of various ecological and geographical origin in terms of productivity in 2016–2018 are presented. The research results indicate that the samples of spring durum wheat had different yield level depending on the conditions of the year of cultivation. According to the calculations of the degree of yield stability parameters, the samples were found that ensure its level under fluctuations in weather conditions with regression coefficient close to one as follows ‘Omskiy izumrud’ (RUS), ‘Korona’, ‘Toma’, ‘Nauryz 6’ (KAZ), ‘Dura king’, ‘Candura’ (CAN), ‘Tera’, ‘Novatsiia’ (UKR), thus indicating their semi-intensive type. Collection samples of spring durum wheat that under optimal weather conditions are capable of producing significant yield increase are distinguished by wide ecological reaction. These are samples with regression coefficient more than one ‘MIP Raiduzhna’, ‘Hordeiforme 13-07’ (UKR), ‘Lan’, ‘Salaut’, ‘Ertol’ (KAZ), ‘Bezenchukskaya 205’, ‘Lilek’ (RUS). These samples can be characterized by their adaptive properties as intense ones, with a pronounced response to the environment. Over the years of the research, grain number per spike varied from 35.9 to 38.8 pcs. Year conditions in 2016 were the most favorable for plant growth and development, while index of conditions was 4.1, and the average grain number per spike was 41.4 pcs. Year conditions in 2017 and 2018 were less favorable for growth and development of durum spring wheat, and therefore there was a negative value of index of year conditions (lj = -5.1 and lj = 0.5, respectively) with less grain number per spike (32.2 and 38.2 pcs., respectively). According to the trait «1000 kernel weight», the samples were identified with regression coefficient close to one under fluctuations of weather conditions, i.e ‘Korona’, ‘Raya’ (KAZ), ‘Lilek’, ‘Bezenchukskaya 205’ (RUS), ‘MIP Raiduzhna’ (UKR). The grain weight per spike in the collection samples varied from 1.27 to 1.77 g. The stable samples ‘Ertol’, ‘Salaut’, ‘Damsinskaya yantarnaya’ (KAZ), ‘Lilek’ (RUS), ‘Novatsiia’ (UKR), ‘Duraking’, ‘Candura’ (CAN) promising in spring wheat breeding were identified and can be involved in hybridization. Conclusions. Stable and plastic samples were identified among collection material of spring durum wheat in terms of productivity for involvement in scientific programs as source material.

Purpose. The adaptation of regenerant plants to environmental conditions is the final stage of micropropagation. According to a number of authors, when in vitro plants are transferred to in vivo non-sterile conditions, a significant percentage of mortality is recorded. In a previous publication, the regenerative capacity of strawberry (Fragaria vesca L.) in vitro tissues on MS culture medium (Murashige & Skoog, 1962) and a regenerants was obtained (Chornobrov O. Yu., 2019). The objective of the study is to develop an optimal protocol of acclimation of in vitro F. vesca plants to in vivo conditions. Methods. Biotechnological and statistical methods of research were applied. For the research ‘Ruiana’ and ‘Zhovte Dyvo’ cultivars were used with in vitro cultivation cycle of 30–35 days. Prepared plants were planted in 0.33 L plastic contai ners, one piece in a mixture of coconut substrate and perlite (3:1). Plants were kept under high relative humidity (85–90%) conditions for 3–5 days, 6–8 days and 10–14 days. The studies were carried out in the Plant Biotechnology Laboratory of SS of NULES of Ukraine “BFRS” during 2019–2020. Results. The duration of Fragaria vesca regenerant plants exposure in conditions of high relative humidity significantly affected adaptation efficiency. The proportion of ‘Ruiana’ and ‘Zhovte Dyvo’ plants adapted to the greenhouse conditions were 47.6 ± 2.5% and 60.0 ± 1.7%, respectively, when the plants were kept for 10–14 days. A significant efficiency of plant adaptation (more than 70%) was obtained under condition of preliminarily exposure the roots of the plants in an auxin solution for 25–30 minutes with daily application of 30% solution of glycerine as foliar spray. The plants adapted to the greenhouse conditions had pigmentation characteristic of the variety, without signs of chlorosis and vitrification. Conclusions. An optimal protocol for in vitro adaptation of F. vesca cultivars to in vivo conditions was developed and viable plants were obtained. Further research will be aimed at studying the growth and development of F. vesca regenerant plants in open ground.

Purpose. Identification of soft winter wheat varieties and lines from the Plant Production Institute nd. a. V. Ya. Yuryev, NAAS by allelic state of Pina–D1 and Pinb-D1 genes for targeted use in the breeding for high confectionery properties of flour. Methods. Identification of the Pina-D1 and Pinb-D1 genes allelic state was performed by polymerase chain reaction (PCR) using allele-specific primer pairs. Confectionery properties of flour were evaluated by determining the quality indicators: the water absorption capacity (WAC) of the flour, trial baking of cookies and evaluation of its quality. Results. According to the results of PCR analysis, 9 samples had an allelic composition of puroindoline genes (Pina-D1a and Pinb-D1a) characteristic for soft-grained varieties. Flour of the lines 'L137-26-0-2', 'L137-26-0-3' had the best confectionery properties, it had a WAC value less than 55%, cookies diameter 85 mm, cookies height 10 mm, estimation of a surface of cookies 7– 9 points, what meets the requirements for soft-grained wheat. 76% of the samples belonged to hard-grained varieties and had the corresponding alleles of the Pina-D1 or Pinb-D1 genes. In the studied sample, Pina-D1 gene is represented by 2 alleles: Pina-D1a and Pina-D1b. 27 samples had Pina-D1a allele, which also allows them to be used in breeding programs for grain quality when crossed with soft samples, 4 ones had Pina-D1b allele. As to Pinb-D1 gene, all hard grain samples had Pinb-D1b allele, and the 'Erythrospermum S 424-1 / 14' line was heterogeneous for Pinb-D1a / Pinb-D1b. The flour of these samples had typical for hard wheat quality indicators: WAC 68% and more, cookie diameter of 60–72 mm, cookie height of 13–15 mm, the surface evaluation of 1–4 points. Conclusions. The studies allowed to differentiate the breeding material  and transfer a soft winter wheat cultivar of a confectionery use 'L137-26-0-3' ('Mazurok') which has an allelic structure of puroindolins genes (Pina-D1a and Pinb-D1a) characteristic for soft-grained varieties and high confectionery flour properties for qualification examination.