Цель. Установить характер наследования абрикосовой окраски краевых цветков подсолнечника и типы взаимодействия генов, обусловливающих различные типы окраски. Методы. Полевой опыт, генетический анализ. Статистическую достоверность результатов оценивали с помощью критерия Пирсона. Результаты. Проведено скрещивание линии ‘КГ13’, источника признака абрикосовой окраски, с линиями подсолнечника, которые имеют желтую, оранжевую и лимонную окраску краевых цветков. В первом гибридном поколении от скрещивания ‘КГ13’ с пятью линиями, которые имели желтый цвет, наблюдали только желтую окраску краевых цветков. Во втором гиб­ридном поколении получено расщепление потомков на два класса – с желтой и с абрикосовой окраской цветков, в соотношении 3 : 1. Линия ‘КГ13’ была скрещена с тремя линиями (’НА298’, ‘SL2966’, ‘LD72/3’), которые имели оранжевую окраску цветков. В первом поколении наблюдали оранжевую окраску цветков, во втором – зафиксировано расщепление: три четверти потомков с оранжевой окрас­кой цветков к одной четверти с абрикосовой. Линия ‘КГ13’ была скрещена с ‘КГ107’ и ‘ЗЛ678’, которые имели лимонную окраску цветков. Полученные растения первого поколения имели желтую окраску краевых цветков. Во втором поколении получено пять классов растений по окраске краевых цветков: желтые, оранжевые, абрикосовые, лимонные, лимонно-абрикосовые в соотношении 6 : 4 : 3 : 2 : 1. По этому расщеплению аллели лимонной и абрикосовой окраски имеют комплементарное действие, гомозиготное состояние оранжевого аллеля епистатирует над рецессивной гомозиготой гена лимонной окраски. Линия ‘КГ108’ с сочетанием генов, обусловливающих абрикосовый и светло-желтый цвет, имеет светло-абрикосовую окраску и в скрещиваниях во втором поколении дает расщепление в соотношении 9 : 3 : 3 : 1. Выводы. Абрикосовая окраска краевых цветков линии подсолнечника ‘КГ13’ обусловлена гомозиготным состоянием аллеля того же гена, второй аллель которого вызывает оранжевый цвет у линий ‘НА298’, ‘SL2966’ и ‘LD72/3’. Установлено комплементарное действие аллелей, обусловливающих абрикосовую и лимонную, а также абрикосовую и светло-желтую окраску краевых цветков. Выявлен случай эпистаза гомозиготы по аллелю оранжевого цвета над рецессивным состоянием гена, который вызывает лимонную окраску в комбинации скрещивания ‘ЗЛ678’ / ‘КГ13’. | Мета. Установити характер успадкування абрикосового забарвлення крайових квіток соняшнику та типи взаємодії генів, що зумовлюють різні типи забарвлення. Методи. Польовий дослід, генетичний аналіз. Статистичну достовірність результатів оцінювали за допомогою критерія Пірсона. Результати. Проведено схрещування лінії ‘КГ13’, джерела ознаки абрикосового забарвлення, з лініями соняшнику, які мають жовте, оранжеве та лимонне забарвлення крайових квіток. У першому гібридному поколінні від схрещування ‘КГ13’ із п’ятьма лініями, які мали жовтий колір, спостерігали лише жовте забарвлення крайових квіток. У другому гібридному поколінні отримано розщеплення нащадків на два класи – із жовтим та з абрикосовим забарвленням квіток, у співвідношенні 3 : 1. Лінія ‘КГ13’ була схрещена з трьома лініями (‘НА298’, ‘SL2966’, ‘LD72/3’), які мали оранжеве забарвлення квіток. У першому поколінні спостерігали оранжеве забарвлення квіток, у другому – зафіксовано розщеплення: три чверті нащадків з оранжевим забарвленням квіток до однієї чверті з абрикосовим. Лінія ‘КГ13’ була схрещена з ‘КГ107’ та ‘ЗЛ678’, які мали лимонне забарвлення квіток. Отримані рослини першого покоління мали жовте забарвлення крайових квіток. У другому поколінні отримано п’ять класів рослин за забарвленням крайових квіток: жовті, оранжеві, абрикосові, лимонні, лимонно-абрикосові у співвідношенні 6 : 4 : 3 : 2 : 1. За цим розщепленням алелі лимонного та абрикосового забарвлення мають комплементарну дію, гомозиготний стан оранжевого алеля епістатує над рецесивною гомозиготою гена лимонного забарвлення. Лінія ‘КГ108’ з поєднанням генів, що зумовлюють абрикосовий та світло-жовтий колір, має світло-абрикосове забарвлення і в схрещуваннях у другому поколінні дає розщеплення у співвідношенні 9 : 3 : 3 : 1. Висновки. Абрикосове забарвлення крайових квіток лінії соняшнику ‘КГ13’ зумовлено гомозиготним станом алелю того ж самого гена, другий алель якого спричинює оранжевий колір у ліній ‘НА298’, ‘SL2966’ та ‘LD72/3’. Установлено комплементарну дію алелів, що зумовлюють абрикосове й лимонне, а також абрикосове та світло-жовте забарвлення крайових квіток. Виявлено випадок епістазу гомозиготи за алелем оранжевого забарвлення над рецесивним станом гена, який зумовлює лимонне забарвлення в комбінації схрещування ‘ЗЛ678’ / ‘КГ13’. | Purpose. To reveal the nature of the inheritance of apricot color of the ray flowers of the sunflower and the type of interaction of genes causing different colors. Methods. Field experiment, genetic analysis. The statistical validity of the results was evaluated using Pearson’s criterion. Results. We conducted crosses of the ‘KG13’ line as the source of the sign of apricot color with sunflower lines that had yellow, orange and lemon colors of the ray flowers. In the first generation, from crossing the ‘KG13’ line with five lines, which had a yellow color, only a yellow color of ray flowers was observed. In the second generation, a 3 : 1 split was observed: three-quarters with yellow flowers and one with apricot flowers. Line ‘KG13’ was crossed with three lines (‘HA298’, ‘SL2966’, ‘LD72/3’), which had an orange color of flowers. In the first generation, orange flowers were observed; in the second gene­ration, splitting was recorded: three-quarters of offsprings with orange-colored flowers and one-quarter with apricot flowers. The line ‘KG13’ was crossed with ‘KG107’ and ‘ZL678’, which had lemon-colored flowers. The resulting plants of the first generation had a yellow coloration of ray flowers. In the second generation, five classes of plants by coloration of ray flowers were obtained: yellow, orange, apricot, lemon, lemon-apricot in the ratio 6 : 4 : 3 : 2 : 1. According to these data, the genes of lemon and apricot color have a complementary effect, the homozygous state of orange allele is epistatic to the recessive homozygote of the lemon-colored gene. The ‘KG108’ line with a combination of genes responsible for apricot and light yellow color has its own light apricot color and in crossings with a yellow colored line in the second generation gives splitting in the ratio 9 : 3 : 3 : 1. Conclusions. It was revealed that the apricot color of the ray flowers of the sunflower line ‘KG13’ is due to the homozygous state of the allele of the same gene whose second allele causes an orange color in the lines ‘NA298’, ‘SL2966’ and ‘LD72/3’. The complementary action of alleles responsible for apricot and lemon, as well as apricot and light yellow coloration of ray flowers was determined. A case of epistasis of homozygotes along the allele controlling the orange color over the recessive homozygote of the gene, which is controlled by the lemon color in the crossing combination ‘ZL678’ / ‘KG13’, was revealed.

Purpose. Determine the best options for effective fungicidal protection of soft winter wheat varieties against disea­ses that will ensure a high yield and grain quality. Methods. Four winter wheat varieties with different disease resistance were sown in the field: ‘Berehynia myronivska’, ‘Hospodynia myronivska’, ‘Horlytsia myronivska’ and ‘Podolianka’ (originator – The V. M. Remeslo Myronivka Institute of Wheat NAAS of Ukraine). In the shooting phase, the crops were treated with fungicides Acanto Plus 28, Talius 20, Falcon 460 EC, and in the heading phase – Amistar Trio 255 EC, Tilt Turbo 575 EC, Vareon 520. Results. During the period of milky stage, the technical effectiveness of the use of fungicides against powdery mildew was at the level of 72–100%, septoria leaf spot – 58–76, brown rust – 100%. The most effective option for fungicidal protection is the application of Acanto Plus 28 in the shooting phase + Amistar Trio 255 EC in the heading phase. Under such conditions, ‘Podolianka’ variety formed the maximum grain yield – 5.56 t/ha, the preserved yield was 0.75 t/ha. Greater yield increase (0.82–0.86 t/ha) was provided by ‘Horlytsia myronivska’ variety. The use of Acanto Plus 28 and Amistar Trio 255 EC fungicides also contributed to the formation of the best grain quality of the studied winter wheat varieties. Conclusions. The varieties ‘Berehynia myronivska’ and ‘Podolianka’ formed the highest grain yield during the processing of crops with the fungicide Acanto Plus 28 in the shooting phase and Amistar Trio 255 EC in the heading phase, ‘Hospodynia myronivska’ – Falcon 460 EC + Vareon 520, variety ‘Horlytsia myronivska’ Talius 20 + Tilt Turbo 575 EC, respectively. The variety ‘Berehynia myronivska’ provides the best indicators of grain quality when using the fungicide Falcon 460 EC in the shooting phase and Vareon 520 in the heading phase, other varieties – Acanto Plus 28 + Amistar Trio 255 EC, respectively. | Мета. Визначити варіанти ефективного фунгіцидного захисту сортів пшениці м’якої озимої від хвороб, які забезпечать найвищий рівень урожайності та якості зерна. Методи. У польових умовах висівали чотири сорти пшениці озимої з різною стійкістю проти хвороб: ‘Берегиня миронівська’, ‘Господиня миронівська’, ‘Горлиця миронівська’ та ‘Подолянка’ (оригінатор – Миронівський інститут пшениці ім. В. М. Ремесла НААН України). У фазі трубкування культури посіви обробляли фунгіцидами Аканто Плюс 28, Таліус 20, Фалькон 460 ЕС, у фазі колосіння – Амістар Тріо 255 ЕС, Тілт Турбо 575 ЕС, Вареон 520. Результати. У період молочної стиглості зерна технічна ефективність застосування фунгіцидів проти борошнистої роси була на рівні 72–100%, септоріозу листя – 58–76, бурої іржі – 100%. Найефективнішим варіантом фунгіцидного захисту є внесення Аканто Плюс 28 у фазі виходу в трубку + Амістар Тріо 255 ЕС у фазі колосіння. За таких умов сорт ‘Подолянка’ формував максимальну врожайність зерна – 5,56 т/га, збережений урожай становив 0,75 т/га. Більший приріст урожайності (0,82–0,86 т/га) забезпечив сорт ‘Горлиця миронівська’. Застосування фунгіцидів Аканто Плюс 28 та Амістар Тріо 255 ЕС також сприяло формуванню найліпшої якості зерна досліджуваних сортів пшениці озимої. Висновки. Сорти ‘Берегиня миронівська’ і ‘Подолянка’ формували найбільшу врожайність зерна за оброблення посівів фунгіцидом Аканто Плюс 28 у фазі виходу в трубку та Амістар Тріо 255 ЕС у фазі колосіння, ‘Господиня миронівська’ – Фалькон 460 ЕС + Вареон 520, сорт ‘Горлиця миронівська’ – Таліус 20 + Тілт Турбо 575 ЕС відповідно. Сорт ‘Берегиня миронівська’ забезпечує ліпші показники якості зерна в разі застосування фунгіциду Фалькон у фазі трубкування та Вареон у фазі колосіння, інші сорти – Аканто Плюс 28 + Амістар Тріо 255 ЕС відповідно. | Цель. Определить варианты эффективной фунгицидной защиты сортов пшеницы мягкой озимой от болезней, обеспечивающие наибольший уровень урожайности и качества зерна. Методы. В полевых условиях высевали четыре сорта пшеницы озимой с разной устойчивостью к болезням: ‘Берегиня миронівська’, ‘Господиня миронівська’, ‘Горлиця миронівська’ и ‘Подолянка’ (оригинатор – Мироновский институт пшеницы им. В. Н. Ремесло НААН Украины). В фазе трубкования культуры посевы обрабатывали фунгицидами Аканто Плюс 28, Талиус 20, Фалькон 460 ЕС, в фазе колошения – Амистар Трио 255 ЕС, Тилт Турбо 575 ЕС, Вареон 520. Результаты. В период молочной спелости техническая эффективность применения фунгицидов против мучнистой росы была на уровне 72–100%, септориоза листьев – 58–76, бурой ржавчины – 100%. Наиболее эффективным вариантом фунгицидной защиты является внесение Аканто Плюс 28 в фазе выхода в трубку + Амистар Трио 255 ЕС в фазе колошения. При таких условиях сорт ‘Подолянка’ сформировал максимальную урожайность зерна – 5,56 т/га, сохраненный урожай составил 0,75 т/га. Больший прирост урожайности (0,82–0,86 т/га) обеспечил сорт ‘Горлиця миронівська’. Применение фунгицидов Аканто Плюс 28 и Амистар Трио 255 ЕС также способствовало формированию наилучшего качества зерна исследуемых сортов пшеницы озимой. Выводы. Сорта ‘Берегиня миронівська’ и ‘Подолянка’ формировали наибольшую урожайность зерна при обработке посевов фунгицидом Аканто Плюс 28 в фазе выхода в трубку и Амистар Трио 255 ЕС в фазе колошения, ‘Господиня миронівська’ – Фалькон 460 ЕС + Вареон 520, сорт ‘Горлиця миронівська’ – Талиус 20 + Тилт Турбо 575 ЕС соответственно. Сорт ‘Берегиня миронівська’ обеспечивает лучшие показатели качества зерна при применении фунгицидов Фалькон 460 ЕС в фазе трубкования и Вареон 520 в фазе колошения, другие сорта – Аканто Плюс 28 и Амистар Трио 255 ЕС соответственно.

Purpose. To reveal the peculiarities of growth and deve­lopment of soybean varieties depending on the application of organic fertilizers, plant growth regulators and moisture-retaining agent in the conditions of the Forest-Steppe of Ukraine and determine their biometric indices. Methods. Soybean varie­ties ‘Ustia’, ‘Kano’ and ‘Hieba’ were included in the study. A month before soybean sowing, moisture-retaining agent (hydrogel Aquasorb) was introduced in the zone of the future row as 10-cm strips at a dose of 300 kg/ha. Organic fertilizer Parostok (grade 20) was applied twice: at the 3–5 leaf stage and at the 9–11 leaf stage. Growth regulators Vermystym D and Agrostymulin were introduced at the budding stage. Results. The positive effect of the use of growth regulators on the overall increase in the height of soybean plants was revealed. In particular, when using Vermystym D in ‘Ustia’ variety, their height increased by 0.7–3.0 cm, Agrostymulin – by 0.2–3.7 cm. At the same time, the use of growth regulators contributed to some increase in the number of flowers per plant: the variety ‘Ustia’ – by 0.1–1.0 pcs.,‘Kano’ – by 0.0–1.0 pcs., ‘Hieba’ – 0.0–0.8 pcs. When using growth regulator Vermystym D, the number of beans on plants of ‘Ustia’ variety grew by 0.4–1.0 pcs., with the introduction of Agrostymulin – by 0.3–2.2 pcs., in ‘Kano’ – by 0,0–1.1 and 0.3–1.4 pcs., for the variety ‘Hieba’ – by 0.3–1.1 and 0.6–1.9 pcs. respectively. In combination with other factors, the use of growth regulators was effective. Conclusions. On average, over the years of research, the maximum number of grains in ‘Ustia’ variety was formed under the condition of plant nutrition with Parostok fertilizer and the use of growth regulators Vermystym D (36.2 pcs.) and Agrostymulin (35,5 pcs.). The application of Parostok fertilizer contributed to an increase in the height of attachment of the lower bean in ‘Ustia’ variety by 0.6–2.4 cm, in ‘Kano’ and ‘Hieba’ – by 1.0–2.4 and 0.4–1.7 cm respectively. In the case of growth regulators use, no significant changes in this indicator were recorded. The maximum mass parameters of 1000 seeds for the varieties ‘Ustia’ and ‘Kano’ were obtained in the combined use of hydrogel Aquasorb, organic fertilizer Parostok and Agrostymulin growth regulator – 160.3 and 166.8 g, respectively, for ‘Hieba’ variety with using the growth regulator Vermystym D – 193.7 g. | Цель. Установить особенности роста и развития растений сортов сои в зависимости от применения органичес­кого удобрения, регуляторов роста растений и влагоудерживателя в условиях Лесостепи Украины и определить их биометрические показатели. Методы. Исследовали сорта сои ‘Устя’, ‘Кано’ и ‘Геба’. За месяц до высева культуры в почву вносили влагоудерживатель – гидрогель Аквасорб (Aquasorb) в норме 300 кг/га лентами шириной 10 см в зону будущего рядка. Органическое удобрение Паросток (марка 20) применяли дважды: первая подкормка в фазе 3–5 листьев и вторая – 9–11 листьев сои. Регуляторы рос­та Вермистим Д и Агростимулин применяли в фазе бутонизации культуры. Результаты. Выявлено положительное влияние применения регуляторов роста на общую высоту растений сои. Так, при использовании Вермистима Д у сор­та ‘Устя’ их высота увеличивалась на 0,7–3,0 см, Агростимулин – на 0,2–3,7 см. В то же время, использование регуляторов роста способствовало некоторому увеличению количества цветков на одном растении: сорт ‘Устя’ – на 0,1–1,0 шт., ‘Кано’ – на 0,0–1,0, ‘Геба’ – на 0,0–0,8 шт. При использовании регулятора роста Вермистим Д количество бобов на растениях сорта ‘Устя’ увеличилось на 0,4–1,0 шт., при внесении Агростимулина – на 0,3–2,2 шт., у ‘Кано’ – на 0,0–1,1 и 0,3–1,4 шт., у сорта ‘Геба’ – на 0,3–1,1 и 0,6–1,9 шт. соответственно. В комплексе с другими факторами применение регуляторов роста было более эффективным.Выводы. В среднем за годы исследований у сорта ‘Устя’ максимальное количество зерен формировалась при подкормке растений удобрением Паросток и применении регуляторов роста Вермистим Д (36,2 шт.) и Агростимулин (35,5 шт.). Применение удобрения Паросток способствовало увеличению высоты прикрепления нижнего боба у сор­та ‘Устя’ на 0,6–2,4 см, у ‘Кано’ и ‘Геба’ – на 1,0–2,4 и 0,4–1,7 см соответственно. В случае же использования регуляторов роста значительных изменений этого показателя не зафиксировано. Максимальные параметры массы 1000 семян для сортов ‘Устя’ и ‘Кано’ получено в варианте комбинированного применения гидрогеля Аквасорб, органического удоб­рения Росток и регулятора роста Агростимулин – 160,3 и 166,8 г соответственно, у сорта ‘Геба’ – при использовании регулятора роста Вермистим Д – 193,7 г. | Мета. Установити особливості росту й розвитку рослин сортів сої залежно від застосування органічного добрива, регуляторів росту рослин та вологоутримувача в умовах Лісостепу України та визначити їх біометричні показники. Методи. Досліджували сорти сої ‘Устя’, ‘Кано’ та ‘Гєба’. За місяць до сівби сої в ґрунт вносили вологоутримувач – гідрогель Аквасорб (Aquasorb) у нормі 300 кг/га стрічками завширшки 10 см у зону майбутнього рядка. Органічне добриво Паросток (марка 20) застосовували двічі: перше підживлення у фазі 3–5 листків та друге – 9–11 листків сої. Регулятори росту Вермистим Д і Агростимулін вносили у фазі бутонізації культури. Результати. Виявлено позитивний вплив застосування регуляторів росту на загальну висоту рослин сої. Зокрема, за використання Вермистиму Д у сорту ‘Устя’ їх висота збільшувалася на 0,7–3,0 см, Агростимуліну – на 0,2–3,7 см. Водночас використання регуляторів росту сприяло деякому збільшенню кількості квіток на одній рослині: сорт ‘Устя’ – на 0,1–1,0 шт., ‘Кано’ – на 0,0–1,0, ‘Гєба’ – на 0,0–0,8 шт. За використання регулятора росту Вермистим Д кількість бобів на рослинах сорту ‘Устя’ зрос­тала на 0,4–1,0 шт., за внесення Агростимуліну – на 0,3–2,2 шт., у сорту ‘Кано’ – на 0,0–1,1 та 0,3–1,4 шт., у сорту ‘Гєба’ – на 0,3–1,1 та 0,6–1,9 шт. відповідно. У комплексі з іншими чинниками застосування регуляторів росту було ефективнішим. Висновки. У середньому за роки досліджень у сорту ‘Устя’ максимальна кількість зерен формувалася за умови підживлення рослин добривом Паросток та застосування регуляторів росту Вермистим Д (36,2 шт.) та Агростимулін (35,5 шт.). Застосування добрива Паросток сприяло збільшенню висоти прикріплення нижнього бобу в сорту ‘Устя’ на 0,6–2,4 см, у ‘Кано’ та ‘Гєба’ – на 1,0–2,4 та 0,4–1,7 см відповідно. У разі ж використання регуляторів росту значних змін цього показника не зафіксовано. Максимальні параметри маси 1000 насінин для сортів ‘Устя’ та ‘Кано’ отримано у варіанті комбінованого застосування гідрогелю Аквасорб, органічного добрива Паросток та регулятора росту Агростимулін – 160,3 і 166,8 г відповідно, у сорту ‘Гєба’ – за використання регулятора росту Вермистим Д –193,7 г.

Purpose. Identify the peculiarities of the growth and development of plants, formation of productivity of sweet sorghum hybrids for different widths of row spacing, crops density and the use of the growth stimulant Vympel 2 in the zone of the Forest-Steppe Ukraine. Methods. The study used hybrids ‘Dovista’ and ‘Huliver’. The width of the row spacing was 45 and 70 cm for the density of the crops: 150 thousand pcs/ha, 200 thousand pcs/ha, 250 thousand pcs/ha. Sorghum seed treatment was carried out using Vympel 2 (0.5 l/t) growth stimulant and its additional foliar application in the tillering stage of the crop (0.5 l/ha). Results. Studies have revealed that the ‘Dovista’ hybrid has a significant potential for productivity due to a longer growing season. At different widths of row spacing and density of plants standing, the hybrid ‘Dovista’ yield exceeded the average by 3.6 t/ha of‘Huliver’ hybrid. The yield increase at the level of 7.3–13.0 t/ha was obtained in the variant of application of growth stimulant Vympel 2 at 45 cm of row spacing and changes in sowing rates from 150 to 250 thousand pcs/ha. Similar variants of experiment at 70 cm of width of row spacing ensured collection of vegetative mass of sweet sorghum at 6.7–12.6 t/ha more than in cont­rol variants. The growth stimulant Vympel 2 increased the accumulation of dry matter in ‘Dovista’ hybrid with a row spacing of 45 cm and various seeding rates by 1.3–4.3 t/ha, whereas with a row spacing of 70 cm – by 1.2–3.5 t/ha. In the ‘Huliver’ hybrid in similar experiments, an increase in dry matter was obtained at the level of 1.7–3.9 t/ha, and the application of the growth regulator ensured the collection of dry matter of sweet sorghum by 1.3–3.0 t/ha above the control variants. Total sugar content in the variants of the experiment was biased. Application of seed treatment with growth stimulant Vympel 2 (0.5 l/t) followed by foliar application in the tillering stage (0.5 l/ha) increased the content of total sugars by 0.15, but this slight deviation was within the experimental margin. Conclusions. The highest yield of green mass at a density of 250 thousand plants per hectare and seed treatment with growth stimulant Vympel 2 (0.5 l/t) + foliar application in the tillering stage (0.5 l/ha) provided the ‘Dovista’ hybrid – 98.8 t/ha, which is 5.3 t/ha more than in the ‘Huliver’ hybrid for the width of the row spacing of 45 cm. In the phase of physiological maturity of the grain, the content of total sugars in sweet sorghum was, on average, at the level of 15.0%, in the ‘Dovista’ hybrid – 15.4%, in the ‘Huliver’ hybrid – 14.7%. | Цель. Выявить особенности роста и развития растений и формирования продуктивности гибридов сорго сахарного при разной ширине междурядий, густоте посевов и применении регулятора роста Вымпел 2 в зоне Лесостепи Украины. Методы. В исследовании сеяли гибриды сорго ‘Довіста’ и ‘Гулівер’. Ширина междурядий составляла 45 и 70 см при густоте растений в посевах 150, 200 и 250 тыс. шт./га. Проводили допосевную обработку семян сорго стимулятором роста Вымпел 2 (0,5 л/т), а также применяли его в фазе кущения (0,5 л/га) культуры. Результаты. Установлено, что гибрид ‘Довіста’ имеет значительный потенциал продуктивности благодаря более длительному вегетационному периоду. В частности, в среднем по опыту при разной ширине междурядий и густоте стояния растений по урожайности он превышал гибрид ‘Гулівер’ на 3,6 т/га. В варианте применения стимулятора роста Вымпел 2 при ширине междурядий 45 см и изменении норм высева от 150 до 250 тыс. шт./га получили прирост урожая на уровне 7,3–13,0 т/га. Аналогичные варианты опыта при ширине междурядий 70 см обеспечили сбор вегетативной массы сорго сахарного на 6,7–12,6 т/га больше конт­рольных вариантов. Стимулятор роста Вымпел 2 увеличивал накопление сухого вещества у гибрида ‘Довіста’ при ширине междурядий 45 см и разных нормах высева на 1,3–4,3 т/га, тогда как при ширине междурядий 70 см – на 1,2–3,5 т/га. У гибрида ‘Гулівер’ в аналогичных вариантах опыта получен прирост сухого вещества на уровне 1,7–3,9 т/га, а применение регулятора роста обеспечило сбор сухого вещества на 1,3–3,0 т/га больше контрольных вариантов. Содержание общих сахаров в вариантах опыта имел тенденциозный характер. Применение обработки семян стимулятором роста Вымпел 2 (0,5 л/т) с последующим внекорневым использованием в фазе кущения (0,5 л/га) повысило содержание общих сахаров на 0,15%, что, однако, было в пределах погрешности опыта. Выводы. Наивысшую урожайность зеленой массы при густоте 250 тыс. растений на гектар и применении стимулятора роста Вымпел 2 обеспечил гибрид ‘Довіста’ – 98,8 т/га, что на 5,3 т/га больше, чем у гибрида ‘Гулівер’ при ширине междурядий 45 см. В фазе физиологической спелости зерна содержание общих сахаров в стеблях сорго сахарного в среднем по опыту было на уровне 15,0%, в том числе у гибрида ‘Довіста’ – 15,4%, ‘Гулівер’ – 14,7%. | Мета. Виявити особливості росту й розвитку рослин та формування продуктивності гібридів сорго цукрового за різної ширини міжрядь, густоти посівів та застосування регулятора росту Вимпел 2 у зоні Лісостепу України. Методи. У дослідженні висівали гібриди сорго ‘Довіста’ та ‘Гулівер’. Ширина міжрядь становила 45 та 70 см за густоти рослин у посівах 150, 200 та 250 тис. шт./га. Проводили допосівну обробку насіння сорго стимулятором росту Вимпел 2 (0,5 л/т) та позакоренево його застосовували у фазі кущення (0,5 л/га) культури. Результати. Установлено, що гібрид ‘Довіста’ має значний потенціал продуктивності завдяки тривалішому вегетаційному періоду. Зокрема, у середньому по досліду за різної ширини міжрядь та густоти стояння рослин за врожайністю він перевищував гібрид ‘Гулівер’ на 3,6 т/га. У варіанті застосування стимулятора росту Вимпел 2 за ширини міжрядь 45 см та зміни норм висіву від 150 до 250 тис. шт./га отримали приріст урожаю на рівні 7,3–13,0 т/га. Аналогічні варіанти досліду за ширини міжрядь 70 см забезпечили збір вегетативної маси сорго цукрового на 6,7–12,6 т/га більше контрольних варіантів. Стимулятор росту Вимпел 2 збільшував накопичення сухої речовини в гібрида ‘Довіста’ за ширини міжрядь 45 см та різних норм висіву на 1,3–4,3 т/га, тоді як за ширини міжрядь 70 см – на 1,2–3,5 т/га. У гібрида ‘Гулівер’ в аналогічних варіантах досліду отримано приріст сухої речовини на рівні 1,7–3,9 т/га, а застосування регулятора росту забезпечило збір сухої речовини на 1,3–3,0 т/га більше контрольних варіантів. Уміст загальних цукрів у варіантах досліду мав тенденційний характер. Застосування обробки насіння стимулятором росту Вимпел 2 (0,5 л/т) з подальшим позакореневим використанням у фазі кущення (0,5 л/га) підвищило вміст загальних цукрів на 0,15%, що, проте, було в межах похибки досліду. Висновки. Найвищу врожайність зеленої маси за густоти 250 тис. рослин на гектарі та застосування стимулятора росту Вимпел 2 забезпечив гібрид ‘Довіста’ – 98,8 т/га, що на 5,3 т/га більше, ніж у гібрида ‘Гулівер’ за ширини міжрядь 45 см. У фазі фізіологічної стиглості зерна вміст загальних цукрів у стеблах сорго цукрового в середньому по досліду був на рівні 15,0%, зокрема в гібрида ‘Довіста’ – 15,4%, ‘Гулівер’ – 14,7%.

Мета. Розкрити особливості формування національних сортових ресурсів винограду, з огляду на сучасний стан ринку, потреби споживачів, проблеми та перспективи галузі виноградарства в Україні.Результати. Здійснено моніторинг національних сортових ресурсів винограду справжнього в хронології формування колекції загальновідомих сортів, які використовують як для продовольчих цілей, так і в подальшому селекційному процесі. Станом на початок 2019 р. до Державного реєстру сортів рослин, придатних для поширення в Україні включено 51 сорт винограду справжнього. Протягом останніх років спостерігається тенденція до зменшення кількості нових сортів, скорочення загальної площі виноградників та закладання молодих насаджень. У Реєстрі сортів рослин України домінують сорти культури технічного напряму використання, потребує розширення сортимент столової та універсальної групи. Найбільшу частку серед поширених на території України займають сорти вітчизняної селекції. Результати моніторингу динаміки сортооновлення винограду справжнього в Державному реєстрі сортів рослин України за останні п’ять років свідчать про  негативну тенденцію: 2013 р. – 11 сортів, 2015 р. – два, 2018 р. – один сорт. Тому питання формування національних сортових ресурсів винограду справжнього є актуальним та потребує наукового підходу до селекційного процесу, державної науково-технічної експертизи заявки на сорт рослин та  їх  комерційного обігу.  Нові сорти винограду справжнього включають до Державного реєстру сортів рослин України на підставі результатів державної науково-технічної експертизи на сорт рослин, яка передбачає встановлення критеріїв відмітності, однорідності та стабільності методом морфологічного опису ідентифікаційних ознак вегетативних і генеративних органів винограду й визначення господарськоцінних показників нових сортів.Висновки. Загальна кількість сортів винограду справжнього в Україні за період 2015–2018 рр. зменшилася, що зумовлено низьким рівнем подання заявок на нові сорти як вітчизняної, так і зарубіжної селекції. Резервом розширення сортименту винограду справжнього залишається пошук сучасних методів та напрямів селекції, застосування новітніх методів ідентифікації сортів і клонів культури | Purpose. Reveal the peculiarities of the formation of national varietal resources of grapes, considering current state of the market, needs of consumers, problems and prospects of the viticulture industry in Ukraine. Results. The monitoring of the national varietal resources of the common grape vine in the chronology of the formation of a well-known varie­ties collection used both for food purposes and in the further breeding process. As of the beginning of 2019, 51 grape varieties of the common grape vine are included in the State Regis­ter of Plant Varieties suitable for dissemination in Ukraine. In recent years, there has been a tendency to a decrease in the number of new varieties, reduction in the total area of vineyards and young plantings. Technical varie­ties of the crop dominate in the Register of plant varieties of Ukraine; the assortment of the table grapes and universal groups needs to be expanded. The largest share among the common varieties in Ukraine is occupied by ones of domestic breeding. The results of monitoring of renewal dynamics of the common grape vine varieties in the State Register of Plant Varieties of Ukraine over the past five years indicate a negative trend: 2013 – 11 varieties, 2015 – two, 2018 – one variety. Therefore, the issues of the formation of national varietal resources of grapes are relevant and require a scientific approach to the breeding process, the state scientific and technical examination of the application for a variety of plants and their commercial circulation. New varieties of the common grape vine are included in the State Register of Plant Varieties of Ukraine based on the results of the state scientific and technical expertise on the plant variety; it provides for the establishment of criteria for distinctness, uniformity and stability using the morphological description of the identification signs of vegetative and generative organs of grapes and the determination of economically valuable indicators of new varieties. Conclusions. The total number of the common grape vine varieties in Ukraine for the period 2015–2018 decreased, due to the low level of applications for new varieties of both domestic and foreign breeding. The search for modern methods and directions of breeding, the use of new methods for crop varieties and clones identification remains a reserve for expanding the common grape vine assortment | Цель. Раскрыть особенности формирования национальных сортовых ресурсов винограда, учитывая современное состояние рынка, потребности потребителей, проб­лемы и перспективы отрасли виноградарства в Украине. Результаты. Осуществлен мониторинг национальных сортовых ресурсов винограда культурного в хронологии формирования коллекции общеизвестных сортов, которые используют как в продовольственных целях, так и в дальнейшем в селекционном процессе. По состоянию на начало 2019 г. в Государственный реестр сортов растений, пригодных для распространения в Украине, включено 51 сорт винограда культурного. В последние годы наблюдается тенденция к уменьшению количества новых сортов, сокращение общей площади виноградников и закладки молодых насаждений. В Реестре сортов растений Украины доминируют сорта культуры технического направления использования, нуждается в расширении асортимент столовой и универсальной группы. Наибольшую удельную долю среди распространенных на территории Украины занимают сорта отечественной селекции. Результаты мониторинга динамики сортообновления винограда культурного в Государственном реестре сортов растений Украины за последние пять лет свидетельствуют о негативной тенденции: 2013 г. – 11 сортов, 2015 г. – два, 2018 г. – один сорт. Поэтому вопросы формирования национальных сортовых ресурсов винограда культурного актуальны и требуют научного подхода к селекционному процессу, государственной научно-технической экспертизе заявки на сорт растений и их коммерческого оборота. Новые сор­та винограда культурного включают в Государственный реестр сортов растений Украины на основании результатов государственной научно-технической экспертизы на сорт растений, которая предусматривает установление критериев отличия, однородности и стабильнос­ти методом морфологического описания идентификационных признаков вегетативных и генеративных органов винограда и определения хозяйственно-ценных показателей новых сортов. Выводы. Общее количество сортов винограда культурного в Украине за период 2015–2018 гг. уменьшилось, что обусловлено низким уровнем подачи заявок на новые сорта как отечественной, так и зарубежной селекции. Резервом расширения сортимента винограда культурного остается поиск современных методов и направлений селекции, применение новейших методов идентификации сортов и клонов культуры.

Purpose. To determine the correlation dependences of the constituent elements of the productivity of maize hybrids of different ripeness groups with grain producti­vity under irrigation conditions in the Southern Steppe of Ukraine. Methods. Field, laboratory, mathematical and statistical. Results. The article presents the results of studies to determine the correlation dependencies between the biometric features of the corn cob, in order to assess plant productivity. According to the number of rows per ear, hybrids of late ripening groups stood out – 17.7 pcs., medium late forms were statistically close to this – 16.8 pcs. The largest number of grains in a row was formed by hybrids of the middle-late group (FAO 400–490) 48.8 pcs. The highest grain weight from the cob wasfound in hybrids of the middle-late group – 312.5 g. It was shown that the number of rows has significant correlation with the diameter of the core and cob. The number of rows had a stable low directed effect on productivity. A significant correlation is fixed between the number of grains in a row and such signs as the length of the core and the length of the grained cob. Connection was high in all FAO groups. The mass of grains per cob is the main component of the structure of the corn crop. A close correlation of the mass of grains per cob was observed with the following signs: grain productivity, length of the core, length of the cob with grains, diameter of the cob, weight of 1000 seeds, grain yield. Conclusions. Under irrigation conditions the genotypic variability of the constituent elements of the maize hybrids productivity was revealed, which allows predicting the conduct of effective screening on specific characteristics according to ripeness groups.The revealed correlation dependences between quantitative signs of the cob structure and grain yield will allow to make a preliminary assessment of potential yield by factorial charac­teristics adapted to the conditions of irrigation of corn hybrids with FAO 180–600. | Мета. Визначити кореляційні залежності складових елементів продуктивності гібридів кукурудзи різних груп стиглості з урожайністю зерна за умов зрошення в Південному Степу України. Методи. Польовий, лабораторний, математично-статистичний. Результати. У статті наведено результати досліджень з визначення кореляційних залежностей між біометричними ознаками качана гібридів кукурудзи з метою оцінки продуктивності рослин. За ознакою «кількість зернових рядів» виділились гібриди пізньостиглої групи – = 17,7 шт., статистично близькими до цього були середньопізні форми – = 16,8 шт. Найбільшу кількість зерен у ряді сформували гібриди середньопізньої групи (ФАО 400–490) – 48,8 шт. Найвищу масу зерна з качана встановлено в гібридів середньопізньої групи – 312,5 г. Показано, що кількість зернових рядів має істотні кореляційні залежності з діаметром стрижня та качана. Кількість зернових рядів мала стабільну невисоку спрямовану дію на урожайність. Істотна кореляційна залежність зафіксована між кількістю зерен у ряді й такими ознаками, як довжина стрижня та довжина качана озернена. Зв’язок знаходився на високому рівні у всіх груп стиглості. Маса зерна з качана є основною складовою елементів структури врожаю кукурудзи. Найтісніша кореляція маси зерна з качана спостерігалась з ознаками: врожайність зерна, довжина стрижня, довжина качана озернена, діаметр качана, маса 1000 зерен, вихід зерна. Висновки. В умовах зрошення встановлено генотипову мінливість складових елементів продуктивності гібридів кукурудзи, що дозволяє прогнозувати проведення ефективних доборів за конкретними ознаками відповідно до груп стиглості. Встановлені кореляційні залежності між кількісними ознаками структури качана й урожайністю зерна дозволять проведення попередньої оцінки потенційної врожайності за факторіальними ознаками у гібридів кукурудзи з ФАО 180–600, що адаптовані до умов зрошення. | Цель. Определить корреляционные зависимости сос­тавляющих элементов продуктивности гибридов кукурузы различных групп спелости с урожайностью зерна в условиях орошения Южной Степи Украины. Методы. Полевой, лабораторный, математически-статистический. Результаты. В статье приведены результаты исследований по определению корреляционных зависимостей между биометрическими признаками початка кукурузы с целью оценки продуктивности растений. По признаку «количество зерновых рядов» выделились гибриды позднеспелой группы – 17,7 шт., статистически близки к этому были среднепоздние формы – 16,8 шт. Наибольшее количе­ство зерен в ряду сформировали гибриды среднепоздней группы (ФАО 400–490) – 48,8 шт. Самая высокая масса зерна с початка установлена у гибридов среднепоздней группы – 312,5 г. Показано, что количество зерновых рядов имеет существенные корреляционные зависимости с диаметром стержня и початка. Количество зерновых рядов имело стабильное невысокое направленное действие на урожайность. Существенная корреляционная зависимость зафиксирована между количеством зерен в ряде и такими признаками, как длина стержня и длина початка озерненная. Связь находилась на высоком уровне во всех группах ФАО. Масса зерна с початка является основной составляющей элементов структуры урожая для кукурузы. Теснейшая корреляция массы зерна с початка наблюдалась с признаками: урожайность зерна, длина стержня, длина початка озерненная, диаметр початка, масса 1000 семян, выход зерна. Выводы. В условиях орошения установлена генотипическая изменчивость составляющих элементов продуктивности гибридов кукурузы, позволяющая прогнозировать проведение эффективных отборов по конкретным признакам соответственно группам спелости. Выявленные корреляционные зависимости между количественными признаками структуры початка и урожайностью зерна позволят проведение предварительной оценки потенциальной урожайности по факториальным признакам адаптированных к условиям орошения гибридов кукурузы с ФАО 180–600.

Цель. Установить сортовые особенности формирования элементов структуры урожая сорго зернового в зависимости от ширины междурядий и норм удобрения азотными удобрениями. Методы. Лабораторный, полевой, статистический. Результаты. Приведены данные об особенностях формирования элементов структуры и урожайности сорго зернового в зависимости от сортовых особенностей, ширины междурядий и уровня минерального питания. Сорго зерновое, как и большинство злаковых культур имеет свойство куститься, что при благоприятных условиях позволяет формировать на боковых побегах до 25–45% урожая. При посеве сорго зернового с нормой высева 190 тыс. шт./га и шириной междурядий 35, 50 и 70 см соответственно получили одинаковую площадь питания растений – 526 см2, расстояние между растениями в рядке составляло 15, 10,5 и 7,5 см соответственно. В среднем по опыту у гибрида сорго ‘Лан 59’ формировалось 866,9 зерен на метёлку, а вот максимальные показатели отмечались при ширине междурядий 70 см и удобрения Фон (к) + N40 – 1035,1 шт. У гибрида ‘Brigga F1’ в среднем по опыту было 554,3 шт. зерен на метёлку, а при ширине междурядий 70 см и удобрения азотными удобрениями N20–60 595,7–602,4 шт. соответственно. Аналогичные показатели были получены и у гибрида ‘Burggo 1’ при норме удобрения Фон (к) + N40 – 961,7, а в среднем по опыту гибрид формировал 858,6 шт. зерен на метёлку. Масса зерна с одного растения позволяет в полной мере оценить индивидуальную продуктивность растений исследуемых гибридов. Наилучшие показатели массы зерна с растения были получены при ширине междурядий 50 см и норме удобрения Фон (к) + N60. Так, в среднем по опыту у гибрида ‘Лан 59’ формировалось 41,2 г семян на одном растении, у гибрида ‘Brigga F1’ – 63,4, ‘Burggo F1’ – 64,0. Наилучшие показатели массы 1000 семян были получены при ширине междурядий 50 см и норме удобрения Фон (к) + N60, а именно у ‘Лан 59’ – 37,3, ‘Brigga F1’ – 37,4, ‘Burggo F1’ – 30,2 г. Выводы. Изменение ширины междурядий и уровня минерального питания обуславливают изменения в формировании структурных компонентов урожайности гибридов сорго зернового – продуктивной кустистости, количества метёлок на одном гектаре, количество зерен в метёлке, массы зерна с растения, с метёлки и массы 1000 семян, которые определяют индивидуальную продуктивность растений | Мета. Встановити сортові особливості формування елементів структури врожаю сорго зернового залежно від ширини міжрядь та норм удобрення азотними добривами. Методи. Лабораторний, польовий, статистичний. Результати. Наведені дані щодо особливостей формування елементів структури та врожайності сорго зернового залежно від сор­тових особливостей, ширини міжрядь та рівня мінерального живлення. Сорго зернове, як і більшість злакових культур має властивість кущитись, що за сприятливих умов дозволяє формувати на бічних пагонах до 25–45% врожаю. За сівби сорго зернового з нормою висіву 190 тис. шт./га та шириною міжрядь 35, 50 та 70 см відповідно отримали однакову площу живлення рослин – 526 см2, відстань між рослинами в рядку становила 15, 10,5 та 7,5 см відповідно. У середньому по досліду в гібриду сорго ‘Лан 59’ формувалось 866,9 зерен на волоть, а от максимальні показники відмічались за ширини міжрядь 70 см та удобрення Фон (к) + N40 – 1035,1 шт. У гібриду ‘Brigga F1’ в середньому по досліду було 554,3 шт. зерен на волоть, а за ширини міжрядь 70 см та удобрення азотними добривами N20–60 595,7–602,4 шт. відповідно. Аналогічні показники було отримано і в гібриду ‘Burggo F1’ за норми удобрення Фон (к) + N40 – 961,7, а в середньому по досліду гібрид формував 858,6 шт. зерен на волоть. Маса зерна з однієї рослини дозволяє пов­ною мірою оцінити індивідуальну продуктивність рослин досліджуваних гібридів. Найкращі показники маси зерна з рослини були отримані за ширини міжрядь 50 см і норми удобрення Фон (к) + N60. Так, у середньому по досліду в гібриду ‘Лан 59’ формувалось 41,2 г насінин на одній рослині, у гібрида ‘Brigga F1’ – 63,4, у гібрида ‘Burggo F1’ – 64,0. Найкращі показники маси 1000 насінин були отримані за ширини міжрядь 50 см і норми удобрення Фон (к) + N60, а саме у ‘Лан 59’ –37,3, ‘Brigga F1’ – 37,4, ‘Burggo F1’ 30,2г. Висновки.Зміна ширини міжрядь і рівня мінерального живлення зумовлюють зміни у формуванні структурних компонентів урожайності гібридів сорго зернового – продуктивної кущистості, кількості волотей на одному гектарі, кількості зерен у волоті, маси зерна з рослини, з волоті та маси 1000 насінин, які визначають індивідуальну продуктивність рослин. | Purpose. Reveal varietal features of formation grain sorghum yield structure elements depending on inter-row spacing and fertilizing doses of nitrogen fertilizers.Methods. Laboratory, field, statistical. Results. Data on features of structural elements formation and productivity of grain sorghum in dependence on varietal characteristics, inter-row spacing and level of mineral nutrition are presen­ted. An important indicator for plant productivity formation is productive tillering, since grain sorghum, like most cereals, has the ability to tiller, which under favourable conditions allows forming up to 25–45% of yield on the side shoots. In our case, sowing of grain sorghum with sowing rate 190 thousand pcs./ha and inter-row spacing 35, 50 and 70 cm, respectively, we got the same plant nutrition area – 526 cm2; the distance between plants in the row is 15, 10.5 and 7.5 cm, respectively. The average number of grains per panicle in the sorghum hybrid ‘Lan 59’ according to the experiment was 866.9 grains, but the maximum values were observed with inter-row spacing 70 cm and fertilizers N60P60K60 + N40 – 1035.1 pcs. In hybrid ‘Brigga F1’, on the average in the experiment was 554.3 pcs. grains/panicle, and with inter-row spacing 70 cm and fertilizing by nitrogen fertilizers N20–60, respectively 595.7 – 602.4 pcs. We obtained similar indicators in hybrid ‘Burggo F1’ and fertilizing rate N60P60K60 + N40 – 961.7, but on average, in the experiment, the hybrid formed 858.6 pcs. grains/panicle. Mass of grain from one plant allows fully evaluate individual productivity of plants of studied hybrids. The best indicators of grain mass per plant were obtained with inter-row spacing 50 cm and fertilizing rates N60P60K60 + N60. So, on average, in the experiment in hybrid ‘Lan 59’, 41.2 g of seeds were formed per one plant, in the hybrid ‘Brigga F1’ – 63.4 g, in the hybrid ‘Burggo F1’ – 64.0 g. The best weight parameters of 1000 seeds were obtained with the inter-row spacing 50 cm and fertilizing rates N60P60K60 + N60, that is, ‘Lan 59’ – 37.3 g, ‘Brigga F1’ – 37.4 g, ‘Burggo F1’ – 30.2 g. Conclusions. Changes in inter-row spacing and level of mine­ral nutrition cause variability in formation of yield structural components of grain sorghum hybrids – productive tillering, number of panicles per hectare, number of grains per panicle, mass of grain per plant, mass of grain per panicle and mass of 1000 seeds, which determine individual productivity of plants.

Purpose. Evaluate the adaptability of modern winter wheat varieties by environmental parameters and determine the level of productivity depending on the weather conditions of the year, the basic fertilizer system and the level of nitrogen nutrition. Methods. Field, statistical and mathematical analy­sis. Results. The results of studies of ecological plasticity indicators, homeostatic and yield stability of mo­dern winter wheat varieties depending on the doses of nitrogen nutrition against the background of the main application of N30P30K30 in the conditions of the Eastern Forest-Steppe of Ukraine du­ring 2016–2018 are presented. A specific response of varieties to doses of root nitrogen fertilizing was revealed depending on the development of crops in the autumn, the time of the growth-resumption in spring and weather conditions du­ring the spring-summer period. For the studied varieties, the indicators of homeostaticity (Hom) were determined, which made it possible to evaluate the varieties by their suitability for cultivation in the region. Assessment of the agronomic stability of the tested winter wheat varieties showed a high level of realization of the yield potential, which in the cont­rol variants (without fertilizer) was 86.7%. On the variants of root nitrogen fertilizing of plants at the stage of spring tillering (N20, N40, N60), this indicator varied from 85.6 to 87.4%. Conclusions. The highest yield (5.77–7.01 t/ha) was obtained from the variety ‘Epokha Odeska’ with a positive genotypic effect (0.16–0.43 t/ha). Varieties ‘Epokha Odeska’ and ‘Statna’ can be considered as intensive because over the years they had a higher yield and a pronounced reaction to growing conditions. Over the years of research with all types of ferti­lizers ‘Smuhlianka’ variety turned out to be the most valuable in terms of the smallest yield fluctuation (0.46–0.61 t/ha) and coefficient of variation (V = 3.8–5.2%), high values of homeostaticity (Hom = 11.57–15.93) and agronomic stability of the realization of the productivity potential (As = 94.8–96.2%). Moreover, the application of different doses of nitrogen did not affect the manifestation of the stability of this variety. In general, the variety ‘Smuhlianka’ turned out to be more stable and economically valuable in comparison with the varieties ‘Epokha Odeska’ and ‘Statna’, which had potentially higher productivity, but with its large fluctuation. | Мета. Вивчення адаптивності сучасних сортів пшениці озимої за екологічними параметрами та встановлення рівня їхньої врожайності залежно від погодних умов року, системи основного удобрення та рівня азотного живлення. Методи. Польовий, статистично-математичний аналіз. Результати. Наведено результати досліджень протягом 2016–2018 рр. показників екологічної пластичності, гомеостатичності та стабільності врожайності сучасних сортів пшениці озимої залежно від доз азотного підживлення на фоні основного внесення N30P30K30 в умовах Східного Лісостепу України. Встановлено специфічну реакцію сортів на дози прикореневого азотного підживлення залежно від розвитку посівів восени, часу відновлення весняної вегетації рослин та погодних умов протягом весняно-літнього періоду. Для досліджуваних сортів визначено показники гомеостатичності (Hom), що дало можливість оцінити сорти за їхньою придатністю для вирощування в умовах регіону. Оцінка агрономічної стабільності досліджуваних сортів пшениці озимої показала високий рівень реалізації потенціалу їхньої врожайності, який на контрольних варіантах (без удобрення) становив 86,7%. У варіантах прикореневого азотного підживлення рослин у фазу весняного кущіння (N20, N40, N60) цей показник змінювався від 85,6 до 87,4%. Висновки. Найвищу врожайність (5,77–7,01 т/га) забезпечив сорт ‘Епоха одеська’ з позитивним генотиповим ефектом (0,16–0,43 т/га). Сорти ‘Епоха одеська’ та ‘Статна’ можна вважати інтенсивними, оскільки за роки досліджень мали вищу врожайність та сильно виражену реакцію на умови вирощування. За роки досліджень на всіх варіантах удобрення сорт ‘Смуглянка’ виявився найціннішим за показниками найменшого коливання врожайності (0,46–0,61 т/га)й коефіцієнта варіації (V = 3,8–5,2%), мав найвищі значення гомеостатичності (Hom = 11,57–15,93) та агрономічної стабільності реалізації потенціалу продуктивності (As = 94,8–96,2%). При цьому застосування різних доз азоту не впливало на прояв стабільності цього сорту. Отже, сорт ‘Смуглянка’ виявився стабільнішим та економічно цінним порівняно з сортами ‘Епоха одеська’ та ‘Статна’, які мали потенційно вищу продуктивність, але з великим її коливанням. | Цель. Изучение адаптивности современных сортов пшеницы озимой по экологическим параметрам и определение уровня урожайности в зависимости от погодных условий года, системы основного удобрения и уровня азотного питания. Методы. Полевой, статистически-математический анализ. Результаты. Приведены результаты исследований в течение 2016–2018 гг. показателей экологической плас­тичности, гомеостатичности и стабильности урожайности современных сортов пшеницы озимой в зависимости от доз азотной подкормки на фоне основного внесения N30P30K30 в условиях Восточной Лесостепи Украины. Установлена специфическая реакция сортов на дозы прикорневой азотной подкормки в зависимости от развития посевов с осени, времени возобновления весенней вегетации растений и погодных условий на протяжении весенне-летнего периода. Для исследуемых сортов определены показатели гомеостатичности (Hom), что дало возможность оценить сорта за пригодностью для выращивания в условиях региона. Оценка агрономичес­кой стабильности исследуемых сортов пшеницы озимой показала высокий уровень реализации потенциала урожайности, который на контрольных вариантах (без удобрения) представлял 86,7%. На вариантах прикорневой азотной подкормки растений на этапе весеннего кущения (N20, N40, N60) этот показатель изменялся от 85,6 до 87,4%. Выводы. Самую высокую урожайность (5,77–7,01 т/га) обеспечил сорт ‘Епоха одеська’ с положительным генотиповым эффектом (0,16–0,43 т/га). Сорта ‘Епоха одеська’ и ‘Статна’ можно считать интенсивными, поскольку по годам они имели более высокую урожайность и ярко выраженную реакцию на условия выращивания. За годы исследований на всех вариантах удоб­рений сорт ‘Смуглянка’ оказался самым ценным по показателям наименьшего колебания урожайности (0,46–0,61 т/га) и коэффициента вариации (V = 3,8–5,2%), также имел самые высокие значения гомеостатичности (Hom = 11,57–15,93) и агрономической стабильности реализации потенциала продуктивности (As = 94,8–96,2%). При этом внесение разных доз азота не влияло на проявление стабильности этого сорта. В целом, сорт ‘Смуглянка’ оказался более стабильным и экономически ценным по сравнению с сортами ‘Епоха одеська’ и ‘Статна’, которые имели потенциально высшую продуктивность, однако с большим ее колебанием.

Мета. Аналіз практики найменувань гібридів між пшеницею та житом.Результати. Кожний ботанічний таксон у певних межах може мати лише одну правильну назву, яка є найранішою і відповідає правилам Міжнародного кодексу ботанічної номенклатури для водоростей, грибів та рослин. Для гібридів Secale × Triticum такою назвою є ×Triticosecale. Людвіґ Віттмак ефективно оприлюднив цю назву 1899 року, опублікувавши в матеріалах наукового товариства. Публікація не містила вказівок на латинські назви батьківських родів, тому назва стала дійсно оприлюдненою лише в 1927 році, коли цей недолік було виправлено Емі Камю. Інші назви (×Triticale, ×Tritisecale, ×Secalotricum, ×Secalotriticum) поступаються пріоритетом ×Triticosecale, бо оприлюднені пізніше і тому є надлишковими. Проте назва Triticale значно поширилась і стала загальною назвою для нової культури – тритикале. В українській та російській фаховій літературі термін тритикале використовується контроверсійно, як слово чоловічого, жіночого або середнього роду, тому назви сортів узгоджуються з різними граматичними родами. Селекціонери успішно провели прямі і зворотні схрещування декількох видів пшениці і жита, надавши гібридам тритикале численних латинських назв. Багато з цих назв формально подібні до видових, але, як правило, не відповідають вимогам номенклатурного кодексу і є незаконними. Лише декілька із запропонованих назв є дійсно оприлюдненими, але вони не набули поширення в агрономічній практиці. Тим часом практика надавання створеним гібридам тритикале нових незаконних назв, які не відповідають номенклатурним вимогам, триває, що збільшує плутанину.Висновки. Згідно з правилами української мови слово тритикале граматично належить до середнього роду. Воно позначає нову польову культуру, яка має нотородову назву ×Triticosecale. Переважна більшість запропонованих селекціонерами назв видового і підвидового рівня для тритикале не відповідають вимогам Міжнародного кодексу ботанічної номенклатури для водоростей, грибів та рослин. Для упорядкування сортового розмаїття тритикале варто застосовувати рекомендації Міжнародного кодексу номенклатури культурних рослин, який регулює назви сортів та їхніх сукупностей. | Цель. Анализ практики наименования гибридов между пшеницей и рожью.Результаты. Каждый ботанический таксон в определенных границах может иметь только одно правильное название, которое является самым ранним и соответствует нормам Международного кодекса ботанической номенклатуры для водорослей, грибов и растений. Для гибридов Secale × Triticum таким названием является ×Triticosecale. Людвиг Виттмак эффективно обнародовал это название в 1899 году, опубликовав в материалах научного общества. В публикации не было указаний на латинские названия родительских родов, поэтому название стало действительно обнародованным только в 1927 году, когда этот недостаток был исправлен Эми Камю. Прочие названия (×Triticale, ×Tritisecale, ×Secalotricum, ×Secalotriticum) уступают приоритетом Triticosecale, так как обнародованы позже и являются излишним. Однако, название Triticale стало широко распространенным и является общим названием для новой культуры – тритикале. В украинской и русской специализированной литературе термин тритикале используется контроверсионно как слово мужского, женского или среднего рода, поэтому названия сортов согласуются с различными грамматическими родами. Селекционеры успешно провели прямые и обратные скрещивания нескольких видов пшеницы и ржи, дав гибридам тритикале многочисленные латинские названия. Многие из этих названий формально похожи на видовые названия, но, как правило, не отвечают требованиям номенклатурного кодекса и являются незаконными. Лишь некоторые из предложенных названий действительно обнародованы, но они не получили широкого распространения в агрономической практике. В то же время по-прежнему практикуется присвоение созданным гибридам тритикале новых незаконных названий, которые не отвечают номенклатурным требованиям, что увеличивает путаницу.Выводы. Согласно правилам украинского языка слово тритикале грамматически относится к среднему роду. Оно обозначает новую полевую культуру, имеющую нотородовое название ×Triticosecale. Большинство предложенных селекционерами названий видового и подвидового уровня для тритикале не отвечают требованиям Международного кодекса ботанической номенклатуры для водорослей, грибов и растений. Для упорядочивания сортового разнообразия тритикале стоит применять рекомендации Международного кодекса номенклатуры культурных растений, которые регулируют названия сортов и их совокупностей. | Purpose. The analysis of wheat and rye hybrids naming.Results. Each botanical taxon, within certain limits, has to be of one correct name, which is initial and in the line with the requirements of the International Code of Botanical Nomenclature for algae, mushrooms and plants. For Secale × Triticum hybrids, this name is ×Triticosecale. In 1899 Ludwig Wittmack introduced the name Triticosecale publishing it in the materials of the scientific society in Berlin. The publication did not contain references to the Latin names of parental genera, so this name became valid only after publication in 1927, when this disadvantage was corrected by Amy Camus. Other names (×Triticale, ×Tritisecale, ×Secalotricum, ×Secalotriticum) are of secondary priority to ×Triticosecale, as they were published later and therefore are superfluous. Nevertheless, the name Triticale has become widespread and is a common name for a new crop - triticale. In the Ukrainian and Russian specialized literature, the term triticale is used controversially as words of masculine, feminine or neuter genders, so the variety names are of different grammatical genders. The breeders successfully implemented direct and reciprocal crossing of several species of wheat and rye, giving many Latin names for triticale hybrids. Many of these names are formally similar to species names, but usually do not meet the requirements of the nomenclature code and are illegal. Only some of the proposed names are published, but they are not widely used in agronomic practice. At the same time, assigning illegal names to the new triticale hybrids that do not meet nomenclature requirements and increases confusion is still practiced.Conclusions. According to the Rules of the Ukrainian language, the word triticale relates to the neuter grammar gender. It represents a new field crop and is the Ukrainian conformity to the nothogeneric name ×Triticosecale. Most species and sub-species names proposed by breeders for triticale do not meet the requirements of the International Code of Botanical Nomenclature for algae, mushrooms and plants. For ordering the varietal diversity of triticale names, it is worthwhile to apply the recommendations of the International Code of Nomenclature for Cultivated Plants, which standardizes the names of varieties and their groups.

Purpose. Conduct a generalized assessment of samples of the base collection of hops Humulus lupulus L. Institute of Agriculture Polissia of NAAS of Ukraine according to the level of manifestation of the main morphological characters to highlight domestic varieties with reference characters.Methods. Field, visual estimation, laboratory, analytical.Results. During 2011–2017 samples of the base collection of Humulus lupulus L. hops were evaluated in the conditions of Polissia; the level of manifestation of their main morphological characters was determined. An information base has been formed on the morphological characteristics of hop varieties with a list of foreign standard varieties and domestic applicants for standards on certain characteristics. It was revealed that breeds have varying degrees of characters manifestation. In particular, according to the intensity of the anthocyanin color of the stem from very weak – ‘Slavianka’, ‘Zahrava’ to very strong – ‘Hranit’; according to the color of the upper part of the leaf blade: from yellow-green, characteristic for the ‘Alta’ and ‘Khmeleslav’ varieties to green, for the ‘Zahrava’ and ‘Clon 18’ varieties. By flowering time and onset of technical ripeness of cones, the varie­ties are divided into groups: early – ‘Alta’, medium – ‘Clon 18’, ‘Zahrava’, later – ‘Xanta’, ‘Haidamatskyi’, ‘Hranit’. Among domestic applicants for standards in the form of a bush, the variety ‘Zmina’ – spindle-shaped, ‘Slavianka’ – cylindrical, ‘Alta’ –conical, and others; in the shape of a cone – variety ‘Clone 18’ – cylindrical, ‘Slavianka’ – narrow oval, ‘Ruslan’, ‘Alta’ – oval, ‘Zlato Polissia’ – wide oval and ‘Zhytych’ – spherical.Conclusions. Based on the results of long-term investigations, a comparative assessment of the reference varieties of foreign breeding and samples of the collection of domestic origin was carried out according to the characteristics of the vegetative (stem, leaf, bush), plant generative organs (cone) and phenological descriptions (time of flowering and cone harvesting), which allowed to determine the varieties with stable manifestation of the main identification signs of hops. Domestic varieties that are carriers of individual (‘Zlato Polissia’, ‘Zhytych’, ‘Ruslan’, ‘Poliskyi’) or several traits (‘Slavianka’, ‘Zahrava’, ‘Haidamatskyi’, ‘Clon 18’, ‘Khmeleslav’, ‘Alta’, etc.) are isolated and proposed for use as standards. | Цель. Провести обобщенную оценку образцов базовой коллекции хмеля Humulus lupulus L. Института сельського хозяйства Полесья НААН (ИСГП НААН) по уровню проявления основных морфологических признаков для выделения отечественных сортов с эталонными признаками. Методы. Полевой, визуальной оценки, лабораторный, аналитический. Результаты. В течение 2011–2017 гг. была проведена оценка образцов базовой коллекции хмеля Humulus lupulus L. в условиях Полесья, определен уровень проявления ихних основных морфологических признаков. Сформирована информационная база морфологических признаков сортов хмеля с перечнем иностранных сортов-стандартов и отечественных претендентов на стандарты по определенным признакам. Установлено, что сорта имеют различную степень выявления признаков. В частности, по интенсивности антоциановой окраски стебля от очень слабого – ‘Слов’янка’, ‘Заграва’ к очень сильному – ‘Граніт’; по окраске верхней части листовой пластинки: от желто-зеленой, характерной для сортов ‘Альта’ и ‘Хмелеслав’ к зеленой – для сортов ‘Заграва’ и ‘Клон 18’. По времени цветения и наступления технической спелости шишек сорта распределены по группам: ранние – ‘Альта’, средние – ‘Клон 18’, ‘Заграва’, поздние – ‘Ксанта’, ‘Гайдамацький’, ‘Граніт’. Среди отечественных претендентов на эталоны по форме куста предложено сорт ‘Зміна’ – веретенообразная, ‘Слов’янка’ – цилиндрическая, ‘Альта’ – коническая и др.; по форме шишки – сорт ‘Клон 18’ – цилиндрическая, ‘Славянка’ – узкоовальная, ‘Руслан’, ‘Альта’ – овальная, ‘Злато Полісся’ – широкоовальная и ‘Житич’ – шаровидная. Выводы. По результатам многолетних исследований проведена сравнительная оценка сортов-эталонов иностранной селекции и образцов коллекции отечественного происхождения по характеристикам вегетативных (стебель, лист, куст), генеративных органов растений (шишка) и фенологическим описаниям (время цветения и сбора шишек), что позволило определить сорта со стабильным проявлением основных идентификационных признаков хмеля. Выделены и предложены для использования в качестве эталонов отечественные сорта, которые являются носителями отдельных признаков (‘Злато Полісся’, ‘Житич’, ‘Руслан’, ‘Поліський’) или нескольких (‘Слов’янка’, ‘Заграва’, ‘Гайдамацький’, ‘Клон 18’, ‘Хмелеслав’, ‘Альта’ и др.). | Мета. Оцінити зразки базової колекції хмелю звичайного (Humulus lupulus L.) Інституту сільського господарства Полісся НААН (ІСГП НААН) за рівнем прояву основних морфологічних ознак для виділення вітчизняних сортів з еталонними ознаками.Методи. Польовий, візуального оцінювання, лабораторний, аналітичний.Результати. Упродовж 2011–2017 рр. проведено оцінювання зразків базової колекції хмелю звичайного (Humulus lupulus L.) в умовах Полісся, визначено рівень прояву їхніх основних морфологічних ознак. Сформовано інформаційну базу морфологічних ознак сортів хмелю з переліком іноземних сортів-еталонів та вітчизняних претендентів в еталони за певними ознаками. Сорти мають різний ступінь виявлення ознак. Зокрема, за інтенсивністю антоціанового забарвлення стебла: від дуже слабкого – ‘Слов’янка’, ‘Заграва’ до дуже сильного – ‘Граніт’; за забарвленням верхньої частини листкової пластинки: від жовто-зеленого забарвлення, характерного для сортів ‘Альта’ та ‘Хмелеслав’ до зеленого – для сортів ‘Заграва’ та ‘Клон 18’. За часом цвітіння та настанням технічної стиглості шишок сорти розподілено за групами: ранні – ‘Альта’, середні – ‘Клон  18’, ‘Заграва’, пізні – ‘Ксанта’, ‘Гайдамацький’, ‘Граніт’. Серед вітчизняних претендентів в еталони за формою куща запропоновано сорт ‘Зміна’ – веретеноподібна, ‘Слов’янка’ – циліндрична, ‘Альта’ – конічна та ін.; за формою шишки – сорт ‘Клон 18’ – циліндрична, ‘Слов’янка’ – вузько-овальна, ‘Руслан’, ‘Альта’ – овальна, ‘Злато Полісся’ – широкоовальна та ‘Житич’ – куляста.Висновки. За результатами багаторічних досліджень проведено порівняльне оцінювання сортів-еталонів іноземної селекції та зразків колекції вітчизняного походження за характеристиками вегетативних (стебло, листки, кущ) і генеративних органів рослин (шишка) та фенологічними описами (час цвітіння і збирання шишок), що дозволило визначити сорти зі стабільним проявом основних ідентифікаційних ознак хмелю. Виділено та запропоновано для використання у ролі еталонів вітчизняні сорти, які є носіями окремих ознак (‘Злато Полісся’, ‘Житич’, ‘Руслан’, ‘Поліський’) або декількох (‘Слов’янка’, ‘Заграва’, ‘Гайдамацький’, ‘Клон 18’, ‘Хмелеслав’, ‘Альта’ та ін.).