Мета. Встановити філогенетичні зв’язки між лініями кукурудзи звичайної за результатами морфологічного опису (ВОС-тест) та SSR маркерами. Методи. Польові (описова морфологія рослин), молекулярні (ПЛР, капілярний електрофорез), статистичні (кореляційний аналіз, ієрархічна кластеризація). Результати. Внаслідок польових досліджень 57 ліній кукурудзи за морфологічними ознаками встановлено коди прояву якісних і кількісних ознак, що дало змогу визначити три групи досліджуваних ліній відповідно до ступеня їхньої подібності: відмінні, подібні та дуже подібні. На основі коефіцієнтів подібності за Пірсоном розраховано фенотипові дистанції між лініями й одержано п’ять кластерних груп та сім окремих кластерів, сформованих окремими лініями. Найбільш подібними за кодами прояву морфологічних ознак виявилися лінії кукурудзи з коефіцієнтом подібності 0,997, які за результатами експертизи на відмінність, однорідність та стабільність (ВОС) належать до групи подібних. Коефіцієнти подібності між лініями, що зараховують до групи дуже подібних, були достатньо високими: від 0,890 до 0,990. Однак між двома лініями з цієї групи коефіцієнт подібності становив 0,771. На основі молекулярних дистанцій за Роджером для дев’яти SSR маркерів як найподібніші визначено лінії з коефіцієнтом подібності 0,16, хоча за результатами експертизи на ВОС ця пара належить до відмінних. Найбільш відмінною за SSR маркерами виявилася пара ліній із коефіцієнтом подібності 0,42. Внаслідок розрахунку кореляційної залежності між матрицями фенотипових і молекулярних дистанцій встановлено дуже слабку обернену кореляцію (r = −0,1). Висновки. З’ясовано, що розрахунок фенотипових і молекулярних дистанцій відображає рівень подібності досліджуваних генотипів за морфологічними ознаками та SSR маркерами. Продемонстровано, що ступінь подібності між досліджуваними лініями кукурудзи різниться залежно від застосованого підходу оцінювання. На це вказує експертна оцінка ліній кукурудзи за результатами експертизи на ВОС. | Purpose. To determine the phylogenetic relationships between maize lines based on morphological description (DUS test) and SSR markers. Methods. Field studies (descriptive plant morphology), molecular techniques (PCR, capillary electrophoresis), and statistical analyses (correlation analysis, hierarchical clustering). Results. Based on field studies of 57 maize lines by morphological traits, the codes of qualitative and quantitative characteristics were determined, allowing the classification of the studied maize lines into three groups according to their similarity level: distinct, similar, and very similar. Pearson correlation coefficients were used to calculate phenotypic distances between the studied maize lines, resulting in five cluster groups and seven separate clusters formed by individual lines. The most similar maize lines according to the morphological character codes were those with a similarity coefficient of 0.997, which belong to the group of similar lines according to the results of the testing for distinctness, uniformity, and stability (DUS). The similarity coefficients among lines classified as very similar were sufficiently high, ranging from 0.890 to 0.990, although one pair of lines within this group had a similarity coefficient of 0.771. Based on Roger's molecular distances for nine SSR markers, the most similar lines had a similarity coefficient of 0.16, yet this pair was classified as distinct according to DUS testing. The most distinct pair of lines based on SSR markers had a similarity coefficient of 0.42. The correlation analysis between phenotypic and molecular distance matrices revealed a very weak inverse correlation (r = −0.1). Conclusions. It was found that the calculation of phenotypic and molecular distances reflects the level of similarity among the studied genotypes based on morphological traits and SSR markers. It was shown that the degree of similarity among the studied maize lines varies depending on the evaluation approach, as indicated by expert assessment based on DUS testing results.

Eucalyptus trees, mostly native to Australia, are widely planted in the tropics and Southern Hemisphere for the production of wood and pulp. Worldwide surveys of diseases on these trees have yielded a large collection of Ceratocystis isolates from dying trees or from wounds on their stems. The aim of this study was to characterise these isolates and to consider their relatedness to each other. Culture appearance, morphological features and a distinctive fruity odour in all cultures were typical of species in the Ceratocystis fimbriata sensu lato (s. lat.) complex. Phylogenetic analyses of sequences for the combined ITS, βt-1 and TEF1-α gene regions revealed a genetically diverse group of isolates residing in a single large clade, that were distinct from all other species in the C. fimbriata s. lat. complex. Based on morphology and phylogenetic inference, the Eucalyptus isolates are recognised as closely related. The South African isolates are described here as a new species, C. eucalypticola.

Purpose. The analysis of allelic status of such key genes of carotenogenesis as gene of lycopene-ε-cyclase (lcyε) and gene of β-carotene hydroxylase (crtRB1) for DNA-markers in domestic maize lines and their hybrids. Methods. DNA isolation, PCR, gel electrophoresis. Results. Allelic status of key genes of carotenogenesis was investigated in eight maize inbred lines and their single crosses. Molecular genetic polymorphism in the studied sample of maize lines and hyb­rids has been detected in gene of β-carotene hydroxylase for marker crtRB1-3’TE. For this gene, codominant character of inheritance of alleles of parental lines in single crosses was confirmed. For markers of gene of lycopene-ε-cyclase lcyε-3’INDL and lcyε-SNP216, polymorphism in the group of investigated lines and hybrids has not been identified, genotypes included only one variant of alleles for each marker. For lines ‘DK253ZSZM’, ‘DK633/266zS,zM’, ‘DK366zS,zM’ and hybrids ‘DK296S×DK253ZSZM’, ‘DK272S×DK633/266zS,zM’ and ‘DK231S×DK366zS,zM’, the decrease of the activi­ty of β-carotene hydroxylase owing to the mutation of gene crtRB1 under the influence of transposone element at the 3’-end, the inhibition of β-carotene transition into β-cryptoxanthin can be expected, that allows to predict β-carotene accumulation in grain. Conclusions. The study of allelic status of carotenegenesis gene of lycopene-ε-cyclase in maize showed no polymorphism for markers lcyε-3’INDL and lcyε-SNP216 in eight inbred lines and their single crosses, along with this, for marker lcyε-3’INDL in genomes of all studied samples the allele was identified to be favorable for the accumulation of β-carotene. For marker crtRB1-3’TE of gene of β-carotene hydroxylase, the studied breeding material was polymorphic. Allele of crtRB1 being favorable for the accumulation of β-carotene was identified in lines ‘DK253ZSZM’, ‘DK633/266zS,zM’, ‘DK366zS,zM’ and hybrids ‘DK296S×DK253ZSZM’, ‘DK272S×DK633/266zS,zM’ and ‘DK231S×DK366zS,zM’. Single crosses inherit maternal and paternal alleles of gene of β-carotene hydroxylase codominantly.

Purpose. The analysis of allelic status of such key genes of carotenogenesis as gene of lycopene-ε-cyclase (lcyε) and gene of β-carotene hydroxylase (crtRB1) for DNA-markers in domestic maize lines and their hybrids. Methods. DNA isolation, PCR, gel electrophoresis. Results. Allelic status of key genes of carotenogenesis was investigated in eight maize inbred lines and their single crosses. Molecular genetic polymorphism in the studied sample of maize lines and hyb­rids has been detected in gene of β-carotene hydroxylase for marker crtRB1-3’TE. For this gene, codominant character of inheritance of alleles of parental lines in single crosses was confirmed. For markers of gene of lycopene-ε-cyclase lcyε-3’INDL and lcyε-SNP216, polymorphism in the group of investigated lines and hybrids has not been identified, genotypes included only one variant of alleles for each marker. For lines ‘DK253ZSZM’, ‘DK633/266zS,zM’, ‘DK366zS,zM’ and hybrids ‘DK296S×DK253ZSZM’, ‘DK272S×DK633/266zS,zM’ and ‘DK231S×DK366zS,zM’, the decrease of the activi­ty of β-carotene hydroxylase owing to the mutation of gene crtRB1 under the influence of transposone element at the 3’-end, the inhibition of β-carotene transition into β-cryptoxanthin can be expected, that allows to predict β-carotene accumulation in grain. Conclusions. The study of allelic status of carotenegenesis gene of lycopene-ε-cyclase in maize showed no polymorphism for markers lcyε-3’INDL and lcyε-SNP216 in eight inbred lines and their single crosses, along with this, for marker lcyε-3’INDL in genomes of all studied samples the allele was identified to be favorable for the accumulation of β-carotene. For marker crtRB1-3’TE of gene of β-carotene hydroxylase, the studied breeding material was polymorphic. Allele of crtRB1 being favorable for the accumulation of β-carotene was identified in lines ‘DK253ZSZM’, ‘DK633/266zS,zM’, ‘DK366zS,zM’ and hybrids ‘DK296S×DK253ZSZM’, ‘DK272S×DK633/266zS,zM’ and ‘DK231S×DK366zS,zM’. Single crosses inherit maternal and paternal alleles of gene of β-carotene hydroxylase codominantly.

Purpose. Assessment and selection of self-pollinated S5 maize (Zea mays L.) families with high combining ability and wide adaptive capacity obtained on the basis of specially produced hybrids by crossing elite lines of various genetic plasms with the best main agronomic characters. Methods. Field studies, mathematico-statistical evaluation. Results. An amplitude of grain yield ranging from 5.96–10.96 t/ha (x = 8.44 t/ha) in 2013 to 2.67–7.59 t/ha (x = 5.08 t/ha) in 2014 was determined in the course of study of the testcrosses of self-pollinated S5 families. It was found that different response of genotypes of the studied testcrosses to the year conditions significantly affected the average yield level, which decreased in the stressful 2014 by 3.4 t/ha as compared to 2013. The results of the assessment based on the general and specific combining ability of new parent material of mixed germplasm were shown. A significant variability of the estimates of GCA (general combining ability) effects depending on the year conditions was observed in the course of study. A marked difference in the estimates of GCA effects based on the grain yield was revealed. They were persistently high in 19% of the best self-pollinated families in both years, 14% of the families had persistently low estimates of GCA effects, 67% changed their value depending on the genotype and year conditions. Conclusions. 17 best self-pollinated families with persistently high estimates of GCA, 6 families featuring high tolerance to drought and 4 families with persistently high variances of SCA were selected. The selected families will be used as a parent material in selection programs aimed to create new high performance hybrids.

Purpose. Evaluate the introduced samples of soft winter wheat from the international nursery Common Bunt-Resistant Nursery (CBUNT-RES) of different ecological and geographical origin in the southern part of the Forest-Steppe zone of Ukraine according to a set of productivity indicators in order to define the most valuable samples and describe them. Methods. During 2016–2019 on the base of Ustymivka Experimental Station for Plant Production of the V. Ya. Yuriev Plant Production Institute of NAAS the authors studied, evaluated and described 75 new soft winter wheat samples of various eco-geographical origins by productivity traits. In the field and laboratory conditions, indicators of yield and productivi­ty were determined: 1000 grains weight, plant height and ear length, the number of spikelets and grains in the ear, weight of ear and grain and early-ripening. Results. Plant material with increased parameters of economic and biological characters was identified. During studies, it was found that ‘F08347G8’, ‘F00628G34-1’ (Romania), ‘91-142A61/KATIA1//GRISET-4’, ‘SAULESKU#44/TR810200//GRISET-4’, ‘ATTILA/BABAX//PASTOR/4/…’ (IU067591) (Turkey), ‘INTENSIVNAYA//PBW343*2/TUKURU’, ‘SANZAR-8/KKTS’ (Mexico) were the high-yielding varieties. The samples of soft winter wheat as ‘F08347G8’, ‘F00628G34-1’ (Romania), ‘INTENSIVNAYA//PBW343*2/…’ (IU067637) (Mexico), ‘ATAY/GALVEZ87/6/TAST/…’ (IU067587), ‘DE9/MERCAN-2’, ‘KRASNODAR/FRTL/6…’ (IU067595), ‘SAULESKU#44/TR810200//GRISET-4’, ‘GANSU-1/3/AUSGS50AT34/…’ (IU067598), ‘ORKINOS-1*2/3/AUS…’ (IU067608), ‘KAMBARA1/ZANDER-17’ , ‘TAM200/KAUZ/4/CHAM6//…’ (IU067612) (Turkey) contained a large grain weight (more than 5.0 g), plant productivity in these samples was rather high due to increased amount of grains and the thousand kernel weight. Conclusions. The introduced soft winter wheat samples of various eco-geographical origins were adapted to the Southern Forest-Steppe and can be recommended as a source material in breeding to increasing productive capacity.

Purpose. Investigation of maize ae1 gene polymorphism by bioinformatic methods. Methods. Global and local alignment of the nucleotide and amino acid sequences, in silico translation and transcription, translates modeling, pri­mers design, phylogenetic analysis. Results. 255 nucleotide sequences of maize аe1 gene, 500 amino acid sequences of homology translates of maize ae1 gene (SBEIIb enzyme homologs) and 100 mRNA expressed from the maize ae1 gene were analyzed to establish phylogenetic relationships. Polymorphism of maize ae1 gene different regions was investigated by bioinformatic methods. Modeling of the maize enzyme SBEIIb was performed. Conclusions. According to the results of amino acid sequences of SBEIIb enzyme homologs alignment, it was found that ae1 gene orthologs are pre­sent only in monocots, paralogs – in monocots, dicots, and other taxa, including algae and animals. Based on the results of alignment of plants mRNA from which enzyme SBEIIb is translated, maize ae1 gene orthologs and the nearest paralogs encoding starch branching enzymes with chloroplast localization were defined; this suggests a possible origin of ae1 gene due to duplication of the gene encoding the 1,4-alpha-glucan-branching enzyme 2 with chloroplast or amyloplast localization. In the maize ae1 gene structure, regions were found that include polymorphic sites not defined previously. For the polymorphic sites design primers were developed that allowed to differentiate the maize lines. It was determined that the detection of polymorphism in theory can influence the enzyme function and, as a result, change the concentration of amylopectin in maize grain.

Purpose. Investigation of maize ae1 gene polymorphism by bioinformatic methods. Methods. Global and local alignment of the nucleotide and amino acid sequences, in silico translation and transcription, translates modeling, pri­mers design, phylogenetic analysis. Results. 255 nucleotide sequences of maize аe1 gene, 500 amino acid sequences of homology translates of maize ae1 gene (SBEIIb enzyme homologs) and 100 mRNA expressed from the maize ae1 gene were analyzed to establish phylogenetic relationships. Polymorphism of maize ae1 gene different regions was investigated by bioinformatic methods. Modeling of the maize enzyme SBEIIb was performed. Conclusions. According to the results of amino acid sequences of SBEIIb enzyme homologs alignment, it was found that ae1 gene orthologs are pre­sent only in monocots, paralogs – in monocots, dicots, and other taxa, including algae and animals. Based on the results of alignment of plants mRNA from which enzyme SBEIIb is translated, maize ae1 gene orthologs and the nearest paralogs encoding starch branching enzymes with chloroplast localization were defined; this suggests a possible origin of ae1 gene due to duplication of the gene encoding the 1,4-alpha-glucan-branching enzyme 2 with chloroplast or amyloplast localization. In the maize ae1 gene structure, regions were found that include polymorphic sites not defined previously. For the polymorphic sites design primers were developed that allowed to differentiate the maize lines. It was determined that the detection of polymorphism in theory can influence the enzyme function and, as a result, change the concentration of amylopectin in maize grain.

Purpose. To analyze peculiarities of Ukrainian cereals and oilseeds trade, the situation on the world market, and determine future prospects of its development. Methods. Analysis and synthesis, comparative evaluation, graphic procedure. Results. The role and place of Ukraine in a total grain supply to the world market was determined. Ukraine is a world’s top ten grain producer. Among domestic agricultural products, cereals, oilseeds and sunflower oil are in the highest demand in the world. In recent years, our state has reinforced its status as one of the leading exporters of cereals. The commodity pattern of cereals and oilseeds export was analyzed with specifying most in-demand positions and the main countries purchasing these pro­ducts. According to the results of 2015, Ukraine obtained the highest foreign currency revenue from export of corn, wheat and barley (in grain structure) including soybeans and rapeseed (among oil crops). Key domestic and multinational operators are the main exporters of cereals and oilseeds in Ukraine and still hold their leading position. It was found a significant excess of import price of seeds as compared with export price of crops grown in Ukraine. Assortment of maize and sunflower seeds offered by major companies-producers in Ukraine was studied. Main trends of the world grain market development are considered. Conclusions. It was established that Ukraine is one of the major exporters of cereals and oilseeds. However, volatility of their prices significantly affects the export revenue that was decreasing even with increasing export quantities in kind. The dependence of domestic grain industry development on high-quality imported seed of maize and sunflower hybrids was recorded. It is expected that in the years to come Ukraine will maintain its strong positions in the world’s grain market.

Purpose. To analyze peculiarities of Ukrainian cereals and oilseeds trade, the situation on the world market, and determine future prospects of its development. Methods. Analysis and synthesis, comparative evaluation, graphic procedure. Results. The role and place of Ukraine in a total grain supply to the world market was determined. Ukraine is a world’s top ten grain producer. Among domestic agricultural products, cereals, oilseeds and sunflower oil are in the highest demand in the world. In recent years, our state has reinforced its status as one of the leading exporters of cereals. The commodity pattern of cereals and oilseeds export was analyzed with specifying most in-demand positions and the main countries purchasing these pro­ducts. According to the results of 2015, Ukraine obtained the highest foreign currency revenue from export of corn, wheat and barley (in grain structure) including soybeans and rapeseed (among oil crops). Key domestic and multinational operators are the main exporters of cereals and oilseeds in Ukraine and still hold their leading position. It was found a significant excess of import price of seeds as compared with export price of crops grown in Ukraine. Assortment of maize and sunflower seeds offered by major companies-producers in Ukraine was studied. Main trends of the world grain market development are considered. Conclusions. It was established that Ukraine is one of the major exporters of cereals and oilseeds. However, volatility of their prices significantly affects the export revenue that was decreasing even with increasing export quantities in kind. The dependence of domestic grain industry development on high-quality imported seed of maize and sunflower hybrids was recorded. It is expected that in the years to come Ukraine will maintain its strong positions in the world’s grain market.

Мета. Обґрунтувати морфофізіологічні та гетерозисні моделі високопродуктивних гібридів кукурудзи ФАО 150–490 для умов зрошення та створити відповідні генотипи зі специфічною адаптивністю до агроекологічних чинників. Методи. Загальнонаукові, спеціальні селекційно-генетичні та розрахунково-порівняльні. Результати. Викладено дані багаторічних досліджень з розробки моделей гібридів кукурудзи різних груп стиглості в умовах зрошення. Визначено основні параметри моделей гібридів кукурудзи різних груп ФАО. Наведено результати реакції нових гібридів на способи поливу та режими зрошення. Встановлено, що гібриди ФАО 190 мають стабільний прояв урожайності за різних режимів зрошення. Використання цих гібридів доцільне за умов водозберігаючих режимів зрошення на поливних землях з низьким гідромодулем. У середньостиглих гібридів (ФАО 300–390) виявлено сильну генотипову реакцію на екологічний градієнт вирощування. Урожайність гібридів такого типу різко зменшується за водозберігаючих режимів зрошення. У групі середньопізніх гібридів встановлено гібриди кукурудзи інтенсивного типу ‘Арабат’, ‘ДН Гетера’,              ‘ДН Аншлаг’, ‘ДН Рава’ з урожайністю зерна 15–17 т/га за краплинного зрошення і дощування в умовах Інгулецького та Каховського зрошуваних масивів. Гібриди такого типу недоцільно використовувати на поливних землях з низьким гідромодулем та за водозберігаючих режимів зрошення, оскільки така технологія призводить до вагомих втрат урожаю, тому вони не можуть конкурувати з сучасними гібридами ФАО 190–290. Висновки. Розроблені моделі та створені на їх базі гібриди кукурудзи групи ФАО 150–490 для умов зрошення півдня України з урожайністю зерна 11–17 т/га адаптовані до різних режимів зрошення, виявляють адекватну прогнозовану реакцію на технологічне забезпечення, мають високий потенціал продуктивності. За високого агрофону диференціювальна здатність середовища вища, ніж в умовах, наближених до екстремальних, де екологічні чинники спричиняють нівелюючий ефект на фенотипову реалізацію ознак продуктивності гібридів ФАО 400–490. Морфобіологічні ознаки, що визначають урожайність зерна, стабільно реалізуються тільки на високому агрофоні, тому добір за фенотипом надійний тільки у сприятливих умовах. Універсальні гібриди, адаптовані до широкого спектру зовнішніх умов, за інтенсивних технологій на зрошенні поступаються за продуктивністю генотипам, що мають вузьку адаптивність.

Purpose. To substantiate morphophysiological and heterozosis models of high yield hybrids of maize FAO 150–490 for irrigation conditions and to create appropriate genotypes with specific adaptability to agroecological factors.Methods. The general scientific, special selection genetic, computational and comparative research methods were used.Results. The results of long-term study of maize hybrid models of different maturity groups within the conditions of irrigation are presented. The basic parameters of maize hybrid models of different FAO groups were determined. The parameters of heterozosis models are determined and the lines with high combining ability were created, which are involved in the pedigree of early-ripening, early ripe medium, mid-ripening, middle-late and late groups of maturity of newly created hybrids. The results of the new hybrids response to irrigation methods and regimes are presented. It was found that FAO 190 hybrids have stable yields independently of different irrigation modes. The use of these hybrids is appropriate for the water-saving irrigation modes on irrigated lands with a low groundwater line. Among the middle-hybrids (FAO 300–390) the strong reaction in hybrids growing environmental gradient has appeared. The yield of this hybrids type falls dramatically under water-saving irrigation modes. There were defined corn hybrids of intensive type ‘Arabat’, ‘DN Getera’, ‘DN Anchlag’, ‘DN Rava’ in medium-late hybrid group which provide corn yield of 15–17 t/ha during the drip irrigation and sprinkling irrigation within Ingulets and Kahovsky irrigated lands. There is no practical need to grow this type of hybrids on irrigated lands with a low groundwater line and water-saving condition as far as this type of technology leads to the strong yield loss therefore they become non-competitive with modern FAO 190–290 hybrids.Conclusions. There new innovative FAO maize hybrids 150–490 were created for irrigated cultivation on the south of Ukraine, which are possessing a complex of economic and valuable features and are able to form high yields during the irrigation (11–17 t/ha). The differentiating ability of the environment within high soil fertility is more than in close-extreme conditions where environmental factors cause a leveling effect on the phenotype’s signs implementation of FAO 400–490 hybrids. The morpho-biological features that determine corn yield are steadily implemented only at high soil fertility. For this reason the phenotype selection is reliable only in favorable conditions. The flexible hybrids adapted to a wide range of external conditions within irrigation’s intensive technologies give way to genotypes productivity with a narrow adaptability. | Цель. Обосновать морфофизиологические и гетерозисные модели высокопродуктивных гибридов кукурузы  ФАО 150–490 для условий орошения и создать соответствующие генотипы со специфической адаптивностью к агроэкологическим факторам.Методы. Общенаучные, специальные селекционно-генетические и расчетно-срав­нительные методы исследований.Результаты. Изложены результаты многолетних исследований по разработке моделей гибридов кукурузы различных групп спелости в условиях орошения. Определены основные параметры моделей гибридов кукурузы различных групп ФАО. Приведены результаты реакции новых гибридов на способы полива и режимы орошения. Установлено, что гибриды ФАО 190 имеют стабильное проявление урожайности при различных режимах орошения. Использование этих гибридов целесообразно в условиях водосберегающих режимов орошения на поливных землях с низким гидромодулем. Среди среднеспелых гибридов (ФАО 300–390) проявилась сильная генотипическая реакция на экологический градиент выращивания. Урожайность гибридов такого типа резко уменьшается при водосберегающих режимах орошения. В группе среднепоздних гибридов определены гибриды кукурузы интенсивного типа ‘Арабат’, ‘ДН Гетера’, ‘ДН Аншлаг’, ‘ДН Рава’, с урожайностью зерна 15–17 т/га при капельном орошении и дождевании в условиях Ингулецкого и Каховского орошаемых массивов. Гибриды такого типа нецелесообразно использовать на поливных землях с низким гидромодулем и при водосберегающих режимах орошения, поскольку такая технология приводит к весомым потерям урожая и они становятся неконкурентными по сравнению с современными гибридами ФАО 190–290.Выводы. Разработаны модели и созданы на их базе гибриды кукурузы группы ФАО 150–490 для условий орошения юга Украина с урожайностью зерна 11–17 т/га, адаптированные к различным режимам орошения, с адекватной прогнозированной реакцией на технологическое обеспечение. При высоком агрофоне дифференцирующая способность среды выше, чем в условиях близких к экстремальным, где экологические факторы вызывают нивелирующий эффект на фенотипическую реализацию признаков продуктивности гибридов ФАО 400–490. Морфо-биологические признаки, определяющие урожайность зерна, стабильно реализуются только на высоком агрофоне, поэтому отбор по фенотипу надежный только в благоприятных условиях. Универсальные гибриды, адаптированные к широкому спектру внешних условий, при интенсивных технологиях на орошении, уступают по продуктивности генотипам, обладающим узкой адаптивностью. | Мета. Обґрунтувати морфофізіологічні та гетерозисні моделі високопродуктивних гібридів кукурудзи ФАО 150–490 для умов зрошення та створити відповідні генотипи зі специфічною адаптивністю до агроекологічних чинників.Методи. Загальнонаукові, спеціальні селекційно-генетичні та розрахунково-порівняльні.Результати. Викладено дані багаторічних досліджень з розробки моделей гібридів кукурудзи різних груп стиглості в умовах зрошення. Визначено основні параметри моделей гібридів кукурудзи різних груп ФАО. Наведено результати реакції нових гібридів на способи поливу та режими зрошення. Встановлено, що гібриди ФАО 190 мають стабільний прояв урожайності за різних режимів зрошення. Використання цих гібридів доцільне за умов водозберігаючих режимів зрошення на поливних землях з низьким гідромодулем. У середньостиглих гібридів (ФАО 300–390) виявлено сильну генотипову реакцію на екологічний градієнт вирощування. Урожайність гібридів такого типу різко зменшується за водозберігаючих режимів зрошення. У групі середньопізніх гібридів встановлено гібриди кукурудзи інтенсивного типу ‘Арабат’, ‘ДН Гетера’,              ‘ДН Аншлаг’, ‘ДН Рава’ з урожайністю зерна 15–17 т/га за краплинного зрошення і дощування в умовах Інгулецького та Каховського зрошуваних масивів. Гібриди такого типу недоцільно використовувати на поливних землях з низьким гідромодулем та за водозберігаючих режимів зрошення, оскільки така технологія призводить до вагомих втрат урожаю, тому вони не можуть конкурувати з сучасними гібридами ФАО 190–290.Висновки. Розроблені моделі та створені на їх базі гібриди кукурудзи групи ФАО 150–490 для умов зрошення півдня України з урожайністю зерна 11–17 т/га адаптовані до різних режимів зрошення, виявляють адекватну прогнозовану реакцію на технологічне забезпечення, мають високий потенціал продуктивності. За високого агрофону диференціювальна здатність середовища вища, ніж в умовах, наближених до екстремальних, де екологічні чинники спричиняють нівелюючий ефект на фенотипову реалізацію ознак продуктивності гібридів ФАО 400–490. Морфобіологічні ознаки, що визначають урожайність зерна, стабільно реалізуються тільки на високому агрофоні, тому добір за фенотипом надійний тільки у сприятливих умовах. Універсальні гібриди, адаптовані до широкого спектру зовнішніх умов, за інтенсивних технологій на зрошенні поступаються за продуктивністю генотипам, що мають вузьку адаптивність.