Мета. Дослідити динаміку формування та структуру національних сортових рослинних ресурсів в умовах воєнного стану. Методи. У процесі досліджень використовували загальнонаукові методи, зокрема гіпотези, спостереження, пошуковий з елементами екстраполяції джерелознавчої бази даних; аналізу, порівняльного оцінювання та синтезу для формування висновків. Результати. Проаналізувавши впродовж 2022‒2024 рр. Державний реєстр сортів рослин, придатних для поширення в Україні, встановили, що лідерами за кількістю поданих заявок серед іноземних країн були Франція (446), США (334), Німеччина (286) та Нідерланди (151). З-поміж груп культур виділялися зернові, злакові, технічні, овочеві, олійні та прядивні. Найвищу активність продемонстрували компанії Pioneer Overseas Corporation (США), Limagrain Europe (Франція), Syngenta Crop Protection AG (Швейцарія), KWS SAAT SE & Co. KGaA (Німеччина) та RIJK ZWAAN Zaadteelt en Zaadhandel B.V. (Нідерланди). Висновок. Попри розв’язану росією повномасштабну війну, зберігається значний інтерес іноземних компаній до реєстрації сортів в Україні. Протягом досліджуваного періоду спостерігали позитивну динаміку в чисельності заявок, поданих за спрощеною процедурою, та зростання їхньої частки в загальній кількості реєстрацій. До Державного реєстру сортів рослин, придатних для поширення в Україні, було успішно внесено всі сорти (визнані в ЄС та США), що пройшли експертизу за спрощеною системою. Це свідчить про ефективність останньої для українських аграріїв, які матимуть швидкий доступ до передових світових селекційних досягнень. | Purpose. To study the dynamics of the formation and structure of national varietal plant resources under martial law. Methods. General scientific methods were used throughout the research, including the formulation of hypotheses, observation and the search of the source database with elements of extrapolation, analysis, comparative evaluation and synthesis to draw conclusions. Results. An analysis of the State Register of Plant Varieties Suitable for Distribution in Ukraine in 2022–24 revealed that France (446), the United States (334), Germany (286) and the Netherlands (151) submitted the most applications among foreign countries. The most popular crop groups were cereals, grains, industrial crops, vegetables, oilseeds and fiber. The most active companies were Pioneer Overseas Corporation (USA), Limagrain Europe (France), Syngenta Crop Protection AG (Switzerland) and KWS SAAT SE & Co. KGaA (Germany), and Rijk Zwaan Zaadteelt en Zaadhandel B.V. (the Netherlands). Conclusion. Despite the large-scale war unleashed by Russia, foreign companies are still showing significant interest in registering varieties in Ukraine. During the review period, a positive trend emerged in the number of applications filed under the simplified procedure, with their share of the total number of registrations increasing. The State Register of Plant Varieties Suitable for Distribution in Ukraine successfully included all varieties recognised in the EU and USA that had been examined under the simplified procedure. This demonstrates the effectiveness of the latter for Ukrainian farmers, who will have quick access to some of the world's best breeding achievements.

Мета. Дослідити динаміку формування та структуру національних сортових рослинних ресурсів в умовах воєнного стану. Методи. У процесі досліджень використовували загальнонаукові методи, зокрема гіпотези, спостереження, пошуковий з елементами екстраполяції джерелознавчої бази даних; аналізу, порівняльного оцінювання та синтезу для формування висновків. Результати. Проаналізувавши впродовж 2022‒2024 рр. Державний реєстр сортів рослин, придатних для поширення в Україні, встановили, що лідерами за кількістю поданих заявок серед іноземних країн були Франція (446), США (334), Німеччина (286) та Нідерланди (151). З-поміж груп культур виділялися зернові, злакові, технічні, овочеві, олійні та прядивні. Найвищу активність продемонстрували компанії Pioneer Overseas Corporation (США), Limagrain Europe (Франція), Syngenta Crop Protection AG (Швейцарія), KWS SAAT SE & Co. KGaA (Німеччина) та RIJK ZWAAN Zaadteelt en Zaadhandel B.V. (Нідерланди). Висновок. Попри розв’язану росією повномасштабну війну, зберігається значний інтерес іноземних компаній до реєстрації сортів в Україні. Протягом досліджуваного періоду спостерігали позитивну динаміку в чисельності заявок, поданих за спрощеною процедурою, та зростання їхньої частки в загальній кількості реєстрацій. До Державного реєстру сортів рослин, придатних для поширення в Україні, було успішно внесено всі сорти (визнані в ЄС та США), що пройшли експертизу за спрощеною системою. Це свідчить про ефективність останньої для українських аграріїв, які матимуть швидкий доступ до передових світових селекційних досягнень.

Мета. Виявити поліморфізм генотипів нуту за мікросателітними локусами QTL-hotspot-регіону групи зчеплення 4, пов’язаного з толерантністю до посухи. Методи. Екстрагування та очищення ДНК із проростків ЦТАБ-методом; полімеразна ланцюгова реакція; горизонтальний гель-електрофорез; визначення розмірів продуктів ампліфікації за допомогою додатка «GelAnalyzer»; кластерний аналіз із використанням програми «MEGA12». Результати. У 26 проаналізованих зразків із колекції Міжнародного науково-дослідного інституту сільськогосподарських культур у напівзасушливих тропіках (International Crops Research Institute for the Semi-Arid Tropics, ICRISAT) встановлено наявність від одного до восьми алелів мікросателітних (МС) локусів ICCM0249, NCPGR127, TAA170, NCPGR21, TA130, STMS11 QTL-hotspot-регіону групи зчеплення 4 геному нуту. Розподіл ідентифікованих  алелів було порівняно з таким у вибірках Cicer arietinum L. різних центрів селекції, зокрема й українського. Для 26 зразків ICRISAT і семи виведених в Україні сортів розраховано генетичні дистанції та побудовано дендрограму, на якій їх згруповано у сім кластерів. Сорти вітчизняної селекції сформували окремий кластер. Висновки. Досліджені зразки нуту колекції ICRISAT є поліморфними за МС локусами ICCM0249, TAA170 і TAA130 з трьома, п’ятьма та вісьмома алелями відповідно й неполіморфними за STMS11, NCPGR127 та NCPGR21. Цей розподіл поліморфних і неполіморфних алелів збігається з таким у вибірці сортів нуту української селекції. Останні за результатами кластерного аналізу сформували окрему групу, що може свідчити про різне походження генетичного матеріалу та відмітні напрями селекційного процесу, як порівняти зі зразками колекції ICRISAT.

Purpose. To investigate the polymorphism of chickpea genotypes at microsatellite loci within the QTL-hotspot region of linkage group 4, associated with drought tolerance. Methods. DNA extraction and purification from seedlings using the CTAB method; polymerase chain reaction; horizontal gel electrophoresis; determination of amplification product sizes using the “GelAnalyzer” software; cluster analysis using the “MEGA12” software. Results. Of the 26 samples analyzed from the International Crops Research Institute for the Semi-Arid Tropics (ICRISAT) collection, one to eight alleles were identified at the following microsatellite (SSR) loci within the QTL-hotspot region of linkage group 4 in the chickpea genome: ICCM0249, NCPGR127, TAA170, NCPGR21, TA130 and STMS11. The distribution of SSR locus alleles in the samples under study was compared with that in chickpea samples from various breeding centers, including those in Ukraine. Genetic distances were calculated for the 26 ICRISAT samples and seven Ukrainian varieties. A dendrogram was constructed which grouped the samples into seven clusters; the Ukrainian chickpea varieties formed a separate cluster. Conclusions. The chickpea samples from the ICRISAT collection were found to be polymorphic at SSR loci ICCM0249, TAA170, and TAA130, with three, five, and eight alleles respectively, and monomorphic at three SSR loci: STMS11, NCPGR127, and NCPGR21. This distribution of polymorphic and monomorphic alleles corresponded to that observed in the Ukrainian chickpea varieties. Cluster analysis revealed that the Ukrainian varieties formed a distinct group, suggesting differences in genetic origin and breeding approaches compared to the ICRISAT collection. | Мета. Виявити поліморфізм генотипів нуту за мікросателітними локусами QTL-hotspot-регіону групи зчеплення 4, пов’язаного з толерантністю до посухи. Методи. Екстрагування та очищення ДНК із проростків ЦТАБ-методом; полімеразна ланцюгова реакція; горизонтальний гель-електрофорез; визначення розмірів продуктів ампліфікації за допомогою додатка «GelAnalyzer»; кластерний аналіз із використанням програми «MEGA12». Результати. У 26 проаналізованих зразків із колекції Міжнародного науково-дослідного інституту сільськогосподарських культур у напівзасушливих тропіках (International Crops Research Institute for the Semi-Arid Tropics, ICRISAT) встановлено наявність від одного до восьми алелів мікросателітних (МС) локусів ICCM0249, NCPGR127, TAA170, NCPGR21, TA130, STMS11 QTL-hotspot-регіону групи зчеплення 4 геному нуту. Розподіл ідентифікованих  алелів було порівняно з таким у вибірках Cicer arietinum L. різних центрів селекції, зокрема й українського. Для 26 зразків ICRISAT і семи виведених в Україні сортів розраховано генетичні дистанції та побудовано дендрограму, на якій їх згруповано у сім кластерів. Сорти вітчизняної селекції сформували окремий кластер. Висновки. Досліджені зразки нуту колекції ICRISAT є поліморфними за МС локусами ICCM0249, TAA170 і TAA130 з трьома, п’ятьма та вісьмома алелями відповідно й неполіморфними за STMS11, NCPGR127 та NCPGR21. Цей розподіл поліморфних і неполіморфних алелів збігається з таким у вибірці сортів нуту української селекції. Останні за результатами кластерного аналізу сформували окрему групу, що може свідчити про різне походження генетичного матеріалу та відмітні напрями селекційного процесу, як порівняти зі зразками колекції ICRISAT.

Мета. Створити набори рекомбінантно-інбредних ліній для маркування та картування QTL морозостійкості озимого ячменю. Методи. Гібридизація, штучна яровизація, вирощування рослин в умовах подовженого дня світлих камер фітотрона та на вегетаційному майданчику за природної тривалості дня, виділення ДНК за допомогою ЦТАБ-буфера, спектрофотометричне визначення концентрації ДНК, полімеразна ланцюгова реакція з направленими праймерами, електрофорез в агарозному та поліакриламідному гелях, метод математичної статистики хi-квадрат (χ2). Результати. Методом НОН (SSD) – нащадки однієї насінини (single seed descent) – з максимальним уникненням дії добору створено набір з 265 рекомбінантно-інбредних ліній F9 комбінації схрещування сортів ‘Хуторок’ / ‘Grabe’, що різняться за рівнем морозостійкості, типом розвитку та іншими ознаками. Триває створення рекомбінантно-інбредних ліній від схрещування сортів ʽАкадемічний’ / ʽLuran’ (170 ліній F4) і ʽТимофей’ / ʽСнігова королева’ (145 ліній F5). Оцінено поліморфізм батьківських генотипів за 14 мікросателітними локусами хромосоми 5Н, зокрема локалізованих в області ключових генів QTL морозостійкості Fr-H1 і Fr-H2. Виявлено алельні відмінності між батьківськими сортами в декількох комбінаціях схрещування за низкою проаналізованих мікросателітних локусів. Досліджено характер успадкування алелів поліморфних МС-локусів у гібридів F1 трьох комбінацій схрещування та рослин популяцій F2 ʽАкадемічний’ / ʽLuran’. Висновки. Створені рекомбінантно-інбредні лінії придатні для використання у генетичних дослідженнях з метою ідентифікації, маркування, картування головних генів та QTL якісних і кількісних ознак ячменю, передусім морозостійкості. Визначено поліморфні мікросателітні локуси, що можуть бути застосовані для подальшого аналізу популяції рекомбінантно-інбредних ліній, маніпулювання генетичним різноманіттям, простеження успадкування, визначення ефектів їхніх алелів або генів, тісно зчеплених з ними за рівнем морозостійкості, та інших ознак ячменю.

Purpose. Creation the sets of recombinant-inbred lines for marking and mapping of frost resistance QTL in winter barley. Methods. Hybridization, artificial vernalization, growing plants under long-day conditions in phytotron light chambers and on a plot of land under natural daylight duration condition, DNA isolation with use CTAB-buffer, spectrophotometric determination of DNA concentration, polymerase chain reaction with direct primers, agarose and polyacrylamide gels electrophoresis, method of mathematical statistics chi-square test (χ2). Results. Using the SSD (single seed descent) method with maximum avoidance of selection, a set of 265 recombinant inbred lines F9 from the cross combination of the varieties ‘Khutorok’ / ‘Grabe’ was created, differing in the level of frost resistance, type of development and other traits. The creation of RIL from the crossing of the varieties ‘Akademichnyi’ / ‘Luran’ (170 lines F4) and ‘Tymofei’ / ‘Snihova Koroleva’ (145 lines F5) continues. The polymorphism of parental genotypes for the 14 microsatellite loci of chromosome 5H, including those localized in the region of the Fr-H1 and Fr-H2 key genes of the main frost resistance QTL. The allelic differences between parental varieties in several cross combinations were detected for a number of the studied microsatellite loci. The inheritance pattern of polymorphic microsatellite loci alleles in F1 hybrids from three cross combinations and individual plants from F2 populations ‘Akademichnyi’ / ‘Luran’ was investigated. Conclusions. The created RILs are suitable for use in barley genetic studies for identification, labeling, mapping of the main genes and QTL of qualitative and quantitative traits, primarily frost resistance. Polymorphic microsatellite loci were identified, which can be used for further analysis of recombinant-inbred lines, manipulation of genetic diversity, tracing inheritance and studying the effects of their alleles by the level of frost resistance and other traits of barley. | Мета. Створити набори рекомбінантно-інбредних ліній для маркування та картування QTL морозостійкості озимого ячменю. Методи. Гібридизація, штучна яровизація, вирощування рослин в умовах подовженого дня світлих камер фітотрона та на вегетаційному майданчику за природної тривалості дня, виділення ДНК за допомогою ЦТАБ-буфера, спектрофотометричне визначення концентрації ДНК, полімеразна ланцюгова реакція з направленими праймерами, електрофорез в агарозному та поліакриламідному гелях, метод математичної статистики хi-квадрат (χ2). Результати. Методом НОН (SSD) – нащадки однієї насінини (single seed descent) – з максимальним уникненням дії добору створено набір з 265 рекомбінантно-інбредних ліній F9 комбінації схрещування сортів ‘Хуторок’ / ‘Grabe’, що різняться за рівнем морозостійкості, типом розвитку та іншими ознаками. Триває створення рекомбінантно-інбредних ліній від схрещування сортів ʽАкадемічний’ / ʽLuran’ (170 ліній F4) і ʽТимофей’ / ʽСнігова королева’ (145 ліній F5). Оцінено поліморфізм батьківських генотипів за 14 мікросателітними локусами хромосоми 5Н, зокрема локалізованих в області ключових генів QTL морозостійкості Fr-H1 і Fr-H2. Виявлено алельні відмінності між батьківськими сортами в декількох комбінаціях схрещування за низкою проаналізованих мікросателітних локусів. Досліджено характер успадкування алелів поліморфних МС-локусів у гібридів F1 трьох комбінацій схрещування та рослин популяцій F2 ʽАкадемічний’ / ʽLuran’. Висновки. Створені рекомбінантно-інбредні лінії придатні для використання у генетичних дослідженнях з метою ідентифікації, маркування, картування головних генів та QTL якісних і кількісних ознак ячменю, передусім морозостійкості. Визначено поліморфні мікросателітні локуси, що можуть бути застосовані для подальшого аналізу популяції рекомбінантно-інбредних ліній, маніпулювання генетичним різноманіттям, простеження успадкування, визначення ефектів їхніх алелів або генів, тісно зчеплених з ними за рівнем морозостійкості, та інших ознак ячменю.

Мета. Встановити особливості формування продовольчої та насіннєвої фракцій урожаю сортів картоплі різних груп стиглості, а також біохімічні показники. Методи. Впродовж 2021–2024 рр. у польових умовах Лісостепу (м. Умань, 48°46′N, 30°14′E) досліджували 15 сортів картоплі (ранньостиглі: ‘Рудольф’ St, ‘Мадейра’, ‘Санібель’, ‘Прада’; середньостиглі: ‘Доната’ St, ‘Рікарда’, ‘Альянс’, ‘Містерія’, ‘Алюетт’, ‘Княжа’; пізньостиглі: ‘Промінь’ St, ‘Родео’, ‘Случ’, ‘Тоскана’, ‘Бурана’). Було проаналізовано їхню відмітність за стеблоутворювальною здатністю, густотою стеблостою, кількістю, масою та фракційним складом товарних бульб у кущі; врожайність та якісні показники бульб. Результати. За результатами досліджень визначено найперспективніші сорти картоплі з погляду одержання товарного врожаю для споживання. Найбільшу густоту стеблостою – 256,1 тис. шт./га – утворили ранньостиглі культивари, істотно меншу – 213,0 і 207,1 тис. шт./га – середньо- та пізньостиглі відповідно. Показник кількості бульб несуттєво варіював між групами стиглості – 8,8; 7,7 і 8,9 шт. А от маса бульб змінювалася істотно та становила 55,9 г у ранніх сортів, 85,6 – у середньостиглих, а також 109,6 г – у пізньостиглих. Її максимальні значення продемонстрували культивари ‘Мадейра’ (63,4 г), ‘Містерія’ (101,0 г) та ‘Родео’ (128,7 г). Найліпшими за показником загального товарного врожаю виявилися ‘Прада’ та ‘Княжа’ – 24,42 і 24,26 т/га, ‘Алюетт’ – 28,55, ‘Случ’ і ‘Тоскана’ – 41,69 і 43,21 т/га. Також було встановлено, що в ранньостиглих сортів переважає насіннєва частка використання врожаю – 52% проти 48%, а в середньо- та пізньостиглих – продовольча – 63% проти 37% та 60% проти 40% відповідно. Отримані дані свідчать про тісний зв’язок між групою стиглості та структурою врожаю за цільовим призначенням, що є важливим для оптимізації напрямів використання сортів у системі вирощування, зберігання й реалізації продукції. Висновки. Сорти картоплі різних груп стиглості суттєво відрізняються за морфологічними ознаками та продуктивністю. Дані щодо їхньої відмітності за співвідношенням насіннєвої та продовольчої часток урожаю мають важливе прикладне значення для регіональної агротехнологічної практики. Зважаючи на те, що ранньостиглі сорти формують більшу частку насіннєвої картоплі, їх доцільно використовувати як джерела високоякісного посадкового матеріалу з можливістю прискореного оновлення сортового складу. Натомість середньостиглі та пізньостиглі культивари з вищим відсотком продовольчого врожаю є придатнішими для забезпечення стабільного продовольчого фонду. Такий підхід дає змогу підвищити ефективність використання сортових ресурсів, оптимізувати структуру посівів та сформувати адаптовану систему картоплевиробництва, орієнтовану на потреби внутрішнього ринку й насіннєвого забезпечення.

Purpose. To investigate the formation of food and seed fractions in the yield of different potato crop maturity groups, as well as the key biochemical indicators of the variety. Methods. Throughout 2021–2024, field trials were conducted in the Forest-Steppe zone (Uman, 48°46′N, 30°14′E) to evaluate 15 potato varieties, including early-maturing (‘Rudolf’ st, ‘Madeira’, ‘Sanibel’, ‘Prada’), medium-maturing (‘Donata’ st, ‘Ricarda’, ‘Alians’, ‘Misteriia’, ‘Alyuett’, ‘Kniazha’), and late-maturing (‘Promin’ st, ‘Rodeo’, ‘Sluch’, ‘Toscana’, ‘Burana’) varieties. The differences in their stem-forming ability, stem density, the number and weight of marketable tubers per plant, and the yield and quality of the tubers were analyzed. Results. Based on the collected data, the most promising varieties were identified for obtaining marketable potato yields at biological maturity for consumption. Early-maturing varieties produced the highest stem density (256.1 thousand stems/ha), while medium- and late-maturing varieties produced significantly lower densities (213.0 and 207.1 thousand stems/ha, respectively). The number of tubers per plant varied insignificantly between maturity groups, at 8.8, 7.7 and 8.9 respectively. However, tuber weight varied significantly, amounting to 55.9 g for early varieties, 85.6 g for medium-maturing varieties and 109.6 g for late-maturing varieties. The varieties ‘Madeira’ (63.4 g), ‘Misteriia’ (101.0 g) and ‘Rodeo’ (128.7 g) demonstrated the maximum values. The varieties with the highest total marketable yield were ‘Prada’ and ‘Kniazha’ with 24.42 and 24.26 t/ha respectively, followed by ‘Alyuett’ with 28.55 t/ha and ‘Sluch’ and ‘Toscana’ with 41.69 and 43.21 t/ha respectively. It was also found that early-maturing varieties are predominantly used for seed production (52% versus 48%), while medium- and late-maturing varieties are predominantly used for food production (63% versus 37% and 60% versus 40%, respectively). The obtained data indicate a close relationship between maturity group and harvest structure by intended use, which is important for optimizing variety use in cultivation, storage and sales systems. Conclusions. Different maturity groups of potato varieties differ significantly in terms of morphological characteristics and productivity. Data on their distinctiveness in terms of the ratio of seed and food portions of the harvest is of great practical importance for regional agricultural technology. Since early-maturing varieties produce a higher proportion of seed potatoes, they are a good source of high-quality planting material and allow for the accelerated renewal of variety composition. Conversely, medium- and late- maturing varieties with a higher percentage of food crops are better suited to ensuring a stable food supply. This approach increases the efficiency with which variety resources are used, optimizes crop structure, and establishes an adapted potato production system that focuses on the needs of the domestic market and seed supply. | Мета. Встановити особливості формування продовольчої та насіннєвої фракцій урожаю сортів картоплі різних груп стиглості, а також біохімічні показники. Методи. Впродовж 2021–2024 рр. у польових умовах Лісостепу (м. Умань, 48°46′N, 30°14′E) досліджували 15 сортів картоплі (ранньостиглі: ‘Рудольф’ St, ‘Мадейра’, ‘Санібель’, ‘Прада’; середньостиглі: ‘Доната’ St, ‘Рікарда’, ‘Альянс’, ‘Містерія’, ‘Алюетт’, ‘Княжа’; пізньостиглі: ‘Промінь’ St, ‘Родео’, ‘Случ’, ‘Тоскана’, ‘Бурана’). Було проаналізовано їхню відмітність за стеблоутворювальною здатністю, густотою стеблостою, кількістю, масою та фракційним складом товарних бульб у кущі; врожайність та якісні показники бульб. Результати. За результатами досліджень визначено найперспективніші сорти картоплі з погляду одержання товарного врожаю для споживання. Найбільшу густоту стеблостою – 256,1 тис. шт./га – утворили ранньостиглі культивари, істотно меншу – 213,0 і 207,1 тис. шт./га – середньо- та пізньостиглі відповідно. Показник кількості бульб несуттєво варіював між групами стиглості – 8,8; 7,7 і 8,9 шт. А от маса бульб змінювалася істотно та становила 55,9 г у ранніх сортів, 85,6 – у середньостиглих, а також 109,6 г – у пізньостиглих. Її максимальні значення продемонстрували культивари ‘Мадейра’ (63,4 г), ‘Містерія’ (101,0 г) та ‘Родео’ (128,7 г). Найліпшими за показником загального товарного врожаю виявилися ‘Прада’ та ‘Княжа’ – 24,42 і 24,26 т/га, ‘Алюетт’ – 28,55, ‘Случ’ і ‘Тоскана’ – 41,69 і 43,21 т/га. Також було встановлено, що в ранньостиглих сортів переважає насіннєва частка використання врожаю – 52% проти 48%, а в середньо- та пізньостиглих – продовольча – 63% проти 37% та 60% проти 40% відповідно. Отримані дані свідчать про тісний зв’язок між групою стиглості та структурою врожаю за цільовим призначенням, що є важливим для оптимізації напрямів використання сортів у системі вирощування, зберігання й реалізації продукції. Висновки. Сорти картоплі різних груп стиглості суттєво відрізняються за морфологічними ознаками та продуктивністю. Дані щодо їхньої відмітності за співвідношенням насіннєвої та продовольчої часток урожаю мають важливе прикладне значення для регіональної агротехнологічної практики. Зважаючи на те, що ранньостиглі сорти формують більшу частку насіннєвої картоплі, їх доцільно використовувати як джерела високоякісного посадкового матеріалу з можливістю прискореного оновлення сортового складу. Натомість середньостиглі та пізньостиглі культивари з вищим відсотком продовольчого врожаю є придатнішими для забезпечення стабільного продовольчого фонду. Такий підхід дає змогу підвищити ефективність використання сортових ресурсів, оптимізувати структуру посівів та сформувати адаптовану систему картоплевиробництва, орієнтовану на потреби внутрішнього ринку й насіннєвого забезпечення.

Мета. Визначити особливості будови та забарвлення листкової пластинки, кори гілок; габітус крони; лінійні характеристики рослин; особливості квітування та плодоношення Liquidambar styraciflua L. і його культиварів. Надати рекомендації для їх використання в озелененні. Методи. Об’єктами досліджень стали культивари L. styraciflua, що ростуть у дендропарках, парках, скверах, садових центрах, розсадниках та на озеленених територіях в межах України. Рослини оцінювали за комплексною шкалою, представленою чотирма ступенями декоративності дерев і чагарників (дуже висока, висока, посередня, низька). У процесі досліджень послуговувалися методами спостережень, аналізу, порівняння, узагальнення даних, фотофіксації, а також описово­таксаційним. Результати. Здійснено комплексне оцінювання декоративності культиварів L. styraciflua (‘Worplesdon’, ‘Gum Ball’, ‘Rotundiloba’, ‘Albomarginata Manon’, ‘Oakville Highlight’, ‘Slender Silhouette’, ‘Fastigiatа’, ‘Pasquali’, ‘Stared’, ‘Thea’, ‘Aurea’, ‘Golden Treasure’, ‘Variegata’, ‘Golden Sun’, ‘Stella’, ‘Stella Rossa’) проти видових рослин. За результатами досліджень складено таблицю, що допоможе з вибором рослин ландшафтним архітекторам, працівникам розсадників і садових центрів, ботанікам та екологам, студентам і працівникам лісогосподарських та ботанічних установ. Надано рекомендації щодо використання культиварів L. styraciflua у ландшафтному будівництві. Висновки. За ступенем декоративності переважну більшість культиварів L. styraciflua – 13 – зараховано до І групи (дуже висока, 65–90 балів). Їх рекомендують для використання в озелененні міст і присадибних ділянок, створення різних за призначенням ландшафтних об’єктів. До ІІ групи (висока декоративність, 51–64 бали) належать два культивари, до ІІІ (посередня декоративність, 41–50 балів) – лише один.

Purpose. To determine the structure, and color of the leaf, the bark of the branches, the habit of the crown, the linear characteristics of the plants, the features of flowering and fruiting of Liquidambar styraciflua L. and its cultivars. Provide recommendations for their use in landscaping. Methods. The subjects of the research were cultivars of L. styraciflua, which were found in arboretums, parks, squares, garden centers, nurseries and in green areas throughout Ukraine. The plants were evaluated according to a complex scale of ornamental value of woody plants, which includes four levels of ornamental value of trees and shrubs: very high, high, medium and low. The methods of observation, analysis, comparison, data summarization, photo­fixation and descriptive­taxation method were used. Results. A comprehensive assessment of the decorative effect of L. styraciflua cultivars (‘Worplesdon’, ‘Gum Ball’, ‘Rotundiloba’, ‘Albomarginata Manon’, ‘Oakville Highlight’, ‘Slender Silhouette’, ‘Fastigiatа’, ‘Pasquali’, ‘Stared’, ‘Thea’, ‘Aurea’, ‘Golden Treasure’, ‘Variegata’, ‘Golden Sun’, ‘Stella’, ‘Stella Rossa’) against species plants was carried out. Based on the results of the research, a table was compiled to help landscape architects, nursery and garden center workers, botanists and ecologists, students and staff of forestry and botanical institutions in the selection of plants. Recommendations are given for the use of L. styraciflua cultivars in landscaping. Conclusions. According to the degree of ornamentality, the vast majo­rity of L. styraciflua cultivars (13) belong to group I (very high, 65–90 points). They are recommended for use in urban and domestic landscaping and for the creation of various landscape objects. Group II (high ornamental value, 51–64 points) contains two cultivars, and group III (moderate ornamental value, 41–50 points) contains only one cultivar. | Мета. Визначити особливості будови та забарвлення листкової пластинки, кори гілок; габітус крони; лінійні характеристики рослин; особливості квітування та плодоношення Liquidambar styraciflua L. і його культиварів. Надати рекомендації для їх використання в озелененні. Методи. Об’єктами досліджень стали культивари L. styraciflua, що ростуть у дендропарках, парках, скверах, садових центрах, розсадниках та на озеленених територіях в межах України. Рослини оцінювали за комплексною шкалою, представленою чотирма ступенями декоративності дерев і чагарників (дуже висока, висока, посередня, низька). У процесі досліджень послуговувалися методами спостережень, аналізу, порівняння, узагальнення даних, фотофіксації, а також описово­таксаційним. Результати. Здійснено комплексне оцінювання декоративності культиварів L. styraciflua (‘Worplesdon’, ‘Gum Ball’, ‘Rotundiloba’, ‘Albomarginata Manon’, ‘Oakville Highlight’, ‘Slender Silhouette’, ‘Fastigiatа’, ‘Pasquali’, ‘Stared’, ‘Thea’, ‘Aurea’, ‘Golden Treasure’, ‘Variegata’, ‘Golden Sun’, ‘Stella’, ‘Stella Rossa’) проти видових рослин. За результатами досліджень складено таблицю, що допоможе з вибором рослин ландшафтним архітекторам, працівникам розсадників і садових центрів, ботанікам та екологам, студентам і працівникам лісогосподарських та ботанічних установ. Надано рекомендації щодо використання культиварів L. styraciflua у ландшафтному будівництві. Висновки. За ступенем декоративності переважну більшість культиварів L. styraciflua – 13 – зараховано до І групи (дуже висока, 65–90 балів). Їх рекомендують для використання в озелененні міст і присадибних ділянок, створення різних за призначенням ландшафтних об’єктів. До ІІ групи (висока декоративність, 51–64 бали) належать два культивари, до ІІІ (посередня декоративність, 41–50 балів) – лише один.

Мета. Дослідити сучасний стан і структуру національних сортових рослинних ресурсів, проаналізувати динаміку їхнього формування, встановити нові виклики та загрози, що постають перед національними інтересами й продовольчою безпекою держави. Методи. У процесі досліджень використовували загальнонаукові методи, зокрема гіпотези, спостереження, пошуковий з елементами екстраполяції джерелознавчої бази даних; аналізу, порівняльного оцінювання та синтезу для формування висновків. Результати. Фізико­географічне розташування України в центрі Європи визначає ресурсний експортно­імпортний сегмент сортів та гібридів, який залежить від міжнародних тенденцій і трендів продовольчого ринку. Останнім часом наша держава втрачає передові позиції на ринку сортових ресурсів сільськогосподарських культур. Частка сортів українських заявників у Державному реєстрі сортів рослин, придатних для поширення в Україні, на початку третього кварталу 2024 року була меншою, ніж іноземних, і трохи перевищувала 44% (кукурудзи – 45,3%, соняшнику – 32,9%, овочів – 23,3%, ріпаку – 19,1%, буряків – 19,2%). Наразі збережено пріоритетність вітчизняної селекції для таких груп: зернові – 52,3%, кормові – 64,2%, лікарські – 88,7%. За прогнозами фахівців, найближчими роками три четверті вирощуваних у нашій державі сортів сільськогосподарських культур будуть мати іноземне походження. Ця ситуація спричиняє значне занепокоєння не лише через посилення імпортної залежності, але й реальну перспективу занепаду вітчизняної селекції та формування ризиків у сфері охорони прав на сорти рослин. Проаналізовано причини такого стану національних сортових ресурсів і тенденції розвитку галузі насінництва основних стратегічних видів з огляду на виробництво насіння як іноземної, так і вітчизняної селекції, частку якого на ринку встановлено під час досліджень. Визначено обсяги та основних виробників кондиційного насіння в Україні. Висновки. Проаналізовано стан сортових рослинних ресурсів, виявлено тенденції та основні проблеми, що виникають у процесі їхнього формування. Визначено головні напрями розвитку та імплементації до норм європейського вітчизняного законодавства у сфері охорони прав на сорти рослин і насінництва.

Purpose. To study the current state and structure of national plant variety resources, analyse the dynamics of their formation, identify new challenges and threats to national interests and food security of the state. Methods. The research used general scientific methods including hypothesis, observation, search with elements of extrapolation from the source database, analysis, comparative evaluation and synthesis to draw conclusions. Results. The physical and geographical location of Ukraine in the centre of Europe determines the export­import segment of resources of varieties and hybrids, which depends on international trends and trends in the food market. In recent years, our country has lost its leading position in the market of varietal plant resources. At the beginning of the third quarter of 2024, the share of varieties of Ukrainian applicants in the State Re­gister of Plant Varieties Suitable for Distribution in Ukraine was lower than that of foreign varieties, slightly exceeding 44% (corn – 45.3%, sunflower – 32.9%, vegetables – 23.3%, rapeseed – 19.1%, beetroot – 19.2%). Currently, the priority of domestic breeding is maintained for the following groups: cereals – 52.3%, fodder – 64.2%, medicinal – 88.7%. According to experts, in the coming years three quarters of the varieties of plants grown in our country will be of foreign origin.  This situation is of great concern not only because of the increased dependence on imports, but also because of the real prospect of the decline of domestic breeding and the emergence of risks in the field of plant variety rights protection. The reasons for this state of national varietal resources and trends in the development of the seed industry of the main strategic varieties were analysed, taking into account the production of seeds of both foreign and domestic breeding, the market share of which was determined during the research. The volumes and the main producers of conditioned seeds in Ukraine were determined. Conclusions. The state of plant variety resources was analysed, trends and main problems arising in the process of their formation were identified. The main directions of development and implementation of the norms of the European national legislation in the field of protection of rights to plant varieties and seed production were determined. | Мета. Дослідити сучасний стан і структуру національних сортових рослинних ресурсів, проаналізувати динаміку їхнього формування, встановити нові виклики та загрози, що постають перед національними інтересами й продовольчою безпекою держави. Методи. У процесі досліджень використовували загальнонаукові методи, зокрема гіпотези, спостереження, пошуковий з елементами екстраполяції джерелознавчої бази даних; аналізу, порівняльного оцінювання та синтезу для формування висновків. Результати. Фізико­географічне розташування України в центрі Європи визначає ресурсний експортно­імпортний сегмент сортів та гібридів, який залежить від міжнародних тенденцій і трендів продовольчого ринку. Останнім часом наша держава втрачає передові позиції на ринку сортових ресурсів сільськогосподарських культур. Частка сортів українських заявників у Державному реєстрі сортів рослин, придатних для поширення в Україні, на початку третього кварталу 2024 року була меншою, ніж іноземних, і трохи перевищувала 44% (кукурудзи – 45,3%, соняшнику – 32,9%, овочів – 23,3%, ріпаку – 19,1%, буряків – 19,2%). Наразі збережено пріоритетність вітчизняної селекції для таких груп: зернові – 52,3%, кормові – 64,2%, лікарські – 88,7%. За прогнозами фахівців, найближчими роками три четверті вирощуваних у нашій державі сортів сільськогосподарських культур будуть мати іноземне походження. Ця ситуація спричиняє значне занепокоєння не лише через посилення імпортної залежності, але й реальну перспективу занепаду вітчизняної селекції та формування ризиків у сфері охорони прав на сорти рослин. Проаналізовано причини такого стану національних сортових ресурсів і тенденції розвитку галузі насінництва основних стратегічних видів з огляду на виробництво насіння як іноземної, так і вітчизняної селекції, частку якого на ринку встановлено під час досліджень. Визначено обсяги та основних виробників кондиційного насіння в Україні. Висновки. Проаналізовано стан сортових рослинних ресурсів, виявлено тенденції та основні проблеми, що виникають у процесі їхнього формування. Визначено головні напрями розвитку та імплементації до норм європейського вітчизняного законодавства у сфері охорони прав на сорти рослин і насінництва.

Purpose. To study the influence of steppe and forest-steppe climatic conditions on the yield, oil content in seeds and fatty acid composition of oil in new sunflower varieties of high oleic and oilseed use. Methods. The research was conducted in accordance with “Methods of qualification examination of plant varieties for their suitability for distribution in Ukraine (general part)” and “Methods of qualification examination of plant varieties for their suitability for distribution. Methods of determining quality indicators of plant production”. The following methods were used in the research: laboratory, comparison, generalisation, mathematical statistics, analysis and synthesis to draw conclusions. Results. The fatty acid composition of the seeds of new varieties of sunflower (Helianthus annuus L.) of high oleic and oilseed use, grown in different soil and climatic conditions, was studied. According to the results of the analysis in the steppe zone, the variety ‘LG50648’ has the highest economic and value characteristics: oil content (51,0%), oleic acid (85.1%), yield (3.11 t/ha); varieties ‘SULIANO’ and ‘MAS 908HOCP’ – yield (3.40 and 3.91 t/ha) and oleic acid content (85.8 and 86.1%) regardless of the gro­wing conditions. It was found that high oleic sunflower varieties ‘MAS 908HOCP’, ‘LG50648’, ‘SULIANO’ grown under steppe and forest-steppe conditions yielded higher quality oil. The maximum content of oleic acid in 2022–2023 was characteristic of the seeds of the varieties ‘MAS 908HOCP’ (86.1% in the steppe and 85.8% in the forest steppe) and ‘SULIANO’. The hi­ghest linoleic acid content was obtained in the seeds of the oilseed use varieties ‘STK104’ (62.9% in the steppe and 58.5% in the forest steppe) and ‘STK103’ (61.2% in the forest steppe). Among the high oleic varieties, the best results were obtained with ‘LG50648’ (5.7% in the steppe and 5.9% in the forest steppe). Conclusions. Oil content of sunflower varieties and fatty acid composition are determined by varietal characteristics of sunflower and environmental conditions. Modern sunflower varieties, which are included in the State Register of Plant Varieties of Ukraine, have high yield potential and can provide a large yield of vegetable oil per unit area. Agroclimatic conditions have different effects on the gross seed yield and oil quality in the conditions of the forest steppe and steppe of Ukraine.

Purpose. To study the influence of steppe and forest-steppe climatic conditions on the yield, oil content in seeds and fatty acid composition of oil in new sunflower varieties of high oleic and oilseed use. Methods. The research was conducted in accordance with “Methods of qualification examination of plant varieties for their suitability for distribution in Ukraine (general part)” and “Methods of qualification examination of plant varieties for their suitability for distribution. Methods of determining quality indicators of plant production”. The following methods were used in the research: laboratory, comparison, generalisation, mathematical statistics, analysis and synthesis to draw conclusions. Results. The fatty acid composition of the seeds of new varieties of sunflower (Helianthus annuus L.) of high oleic and oilseed use, grown in different soil and climatic conditions, was studied. According to the results of the analysis in the steppe zone, the variety ‘LG50648’ has the highest economic and value characteristics: oil content (51,0%), oleic acid (85.1%), yield (3.11 t/ha); varieties ‘SULIANO’ and ‘MAS 908HOCP’ – yield (3.40 and 3.91 t/ha) and oleic acid content (85.8 and 86.1%) regardless of the gro­wing conditions. It was found that high oleic sunflower varieties ‘MAS 908HOCP’, ‘LG50648’, ‘SULIANO’ grown under steppe and forest-steppe conditions yielded higher quality oil. The maximum content of oleic acid in 2022–2023 was characteristic of the seeds of the varieties ‘MAS 908HOCP’ (86.1% in the steppe and 85.8% in the forest steppe) and ‘SULIANO’. The hi­ghest linoleic acid content was obtained in the seeds of the oilseed use varieties ‘STK104’ (62.9% in the steppe and 58.5% in the forest steppe) and ‘STK103’ (61.2% in the forest steppe). Among the high oleic varieties, the best results were obtained with ‘LG50648’ (5.7% in the steppe and 5.9% in the forest steppe). Conclusions. Oil content of sunflower varieties and fatty acid composition are determined by varietal characteristics of sunflower and environmental conditions. Modern sunflower varieties, which are included in the State Register of Plant Varieties of Ukraine, have high yield potential and can provide a large yield of vegetable oil per unit area. Agroclimatic conditions have different effects on the gross seed yield and oil quality in the conditions of the forest steppe and steppe of Ukraine. | Мета. Вивчити вплив кліматичних умов Степу та Лісостепу на врожайність, жирнокислотний склад олії та її вміст у насінні нових сортів соняшнику однорічного високоолеїнового та олійного напрямів використання. Методи. Дослідження виконували відповідно до «Методики проведення кваліфікаційної експертизи сортів рослин на придатність до поширення в Україні (Загальна частина)» та «Методики проведення кваліфікаційної експертизи сортів рослин на придатність до поширення. Методи визначення показників якості продукції рослинництва». Використовували такі методи: лабораторний, порівняння, узагальнення, математичної статистики, аналізу та синтезу для підготовки висновків. Результати. Проаналізовано жирнокислотний склад насіння нових сортів соняшнику однорічного (Helianthus annuus L.) високоолеїнового та олійного напрямів використання, вирощених у різних ґрунтово-кліматичних умовах. Зокрема, у зоні Степу найліпші результати за господарсько-цінними ознаками продемонстрував сорт ‘LG50648’: вміст олії – 51,0%, олеїнової кислоти – 85,1%, урожайність – 3,11 т/га. ‘SULIANO’ та ‘MAS 908HOCP’ незалежно від умов вирощування характеризувалися високими врожаями (3,40 і 3,91 т/га) та вмістом олеїнової кислоти (85,8 і 86,1%). Олія була більш якісною у високоолеїнових сортів ‘MAS 908HOCP’, ‘LG50648’ і ‘SULIANO’. Максимальний вміст олеїнової кислоти впродовж 2022–2023 рр. фіксували в насінні сортів ‘MAS 908HOCP’ (86,1% у Степу) та ‘SULIANO’ (85,8% у Лісостепу). Найвищі результати за вмістом лінолевої кислоти серед сортів олійного напряму використання продемонстрували ‘STK104’ (62,9% у Степу та 58,5% у Лісостепу) та ‘STK103’ (61,2% у Лісостепу); високоолеїнового напряму – ‘LG50648’ (5,7% у Степу та 5,9% у Лісостепу). Висновки. Олійність і жирнокислотний склад визначаються сортовими особливостями соняшнику та умовами навколишнього середовища. Сучасні сорти соняшнику, внесені до Державного Реєстру сортів рослин України, мають великий потенціал урожайності та здатні забезпечити значний збір олії з одиниці площі. Агрокліматичні умови по-різному впливають на валовий збір насіння та якість олії в умовах Лісостепу та Степу України.