Purpose. The adaptation of regenerant plants to environmental conditions is the final stage of micropropagation. According to a number of authors, when in vitro plants are transferred to in vivo non-sterile conditions, a significant percentage of mortality is recorded. In a previous publication, the regenerative capacity of strawberry (Fragaria vesca L.) in vitro tissues on MS culture medium (Murashige & Skoog, 1962) and a regenerants was obtained (Chornobrov O. Yu., 2019).The objective of the study is to develop an optimal protocol of acclimation of in vitro F. vesca plants to in vivo conditions.Methods. Biotechnological and statistical methods of research were applied. For the research ‘Ruiana’ and ‘Zhovte Dyvo’ cultivars were used with in vitro cultivation cycle of 30–35 days. Prepared plants were planted in 0.33 L plastic contai ners, one piece in a mixture of coconut substrate and perlite (3:1). Plants were kept under high relative humidity (85–90%) conditions for 3–5 days, 6–8 days and 10–14 days. The studies were carried out in the Plant Biotechnology Laboratory of SS of NULES of Ukraine “BFRS” during 2019–2020. Results. The duration of Fragaria vesca regenerant plants exposure in conditions of high relative humidity significantly affected adaptation efficiency. The proportion of ‘Ruiana’ and ‘Zhovte Dyvo’ plants adapted to the greenhouse conditions were 47.6 ± 2.5% and 60.0 ± 1.7%, respectively, when the plants were kept for 10–14 days. A significant efficiency of plant adaptation (more than 70%) was obtained under condition of preliminarily exposure the roots of the plants in an auxin solution for 25–30 minutes with daily application of 30% solution of glycerine as foliar spray. The plants adapted to the greenhouse conditions had pigmentation characteristic of the variety, without signs of chlorosis and vitrification.Conclusions. An optimal protocol for in vitro adaptation of F. vesca cultivars to in vivo conditions was developed and viable plants were obtained. Further research will be aimed at studying the growth and development of F. vesca regenerant plants in open ground. | Мета. Адаптація рослин-регенерантів до умов довкілля – заключний етап мікроклонального розмноження.За даними низки авторів, при перенесені рослин in vitro в нестерильні умови закритого ґрунту фіксують знач­ний відсоток відпаду. У попередній публікації досліджено регенераційну здатність тканин рослин суниці (Fragaria vesca L.) in vitro на живильному середовищі MS та одержано регенеранти (Чорнобров О. Ю., 2019). Мета дослід­ження – розроблення оптимального протоколу адапта­ції рослин-регенерантів сортів F. vesca до умов in vivo.Методи. Для досліджень використовували рослини суниці сортів ‘Руяна’ і ‘Жовте диво’ із циклом культивування in vitro 30–35 діб. Рослини висаджували в пластикові контейнери (об’єм – 0,33 л) по 1 шт. у суміш кокосового субстрату та перліту (3:1). Рослини витримували в умовах високої відносної вологості повітря (85–90%) упродовж 3–5 діб, 6–8 діб і 10–14 діб. Дослідження проводили в науково-дослідній лабораторії біотехнології рослин ВП НУБіП України «Боярська ЛДС» упродовж 2019–2020 рр.Результати. Тривалість витримування рослин-регенерантів F. vesca в умовах високої ВВП достовірно впливала на ефективність адаптації. За витримування упродовж 10–14 діб частка адаптованих до умов закритого ґрунту рослин становила для сорту ‘Руяна’ 47,6 ± 2,5% і 60,0 ± 1,7% для сорту ‘Жовте диво’. Значну приживлюваність рослин (понад 70%) одержано за умов попереднього витримування кореневої системи в розчині ауксинів упродовж 25–30 хв із щоденним обприскуванням листків 30%-м гліцерином. Адаптовані до умов закритого ґрунту регенеранти мали характерну для сорту пігментацію, без ознак хлорозу та вітрифікації.Висновки. Розроблено оптимальний протокол адаптації сортів F. vesca in vitro до умов in vivo та одержано життєздатні рослини. Подальші дослідження будуть спрямовані на вивчення росту й розвитку рослин-регенерантів F. vesca в умовах відкритого ґрунту

Purpose. The adaptation of regenerant plants to environmental conditions is the final stage of micropropagation. According to a number of authors, when in vitro plants are transferred to in vivo non-sterile conditions, a significant percentage of mortality is recorded. In a previous publication, the regenerative capacity of strawberry (Fragaria vesca L.) in vitro tissues on MS culture medium (Murashige & Skoog, 1962) and a regenerants was obtained (Chornobrov O. Yu., 2019). The objective of the study is to develop an optimal protocol of acclimation of in vitro F. vesca plants to in vivo conditions. Methods. Biotechnological and statistical methods of research were applied. For the research ‘Ruiana’ and ‘Zhovte Dyvo’ cultivars were used with in vitro cultivation cycle of 30–35 days. Prepared plants were planted in 0.33 L plastic contai ners, one piece in a mixture of coconut substrate and perlite (3:1). Plants were kept under high relative humidity (85–90%) conditions for 3–5 days, 6–8 days and 10–14 days. The studies were carried out in the Plant Biotechnology Laboratory of SS of NULES of Ukraine “BFRS” during 2019–2020. Results. The duration of Fragaria vesca regenerant plants exposure in conditions of high relative humidity significantly affected adaptation efficiency. The proportion of ‘Ruiana’ and ‘Zhovte Dyvo’ plants adapted to the greenhouse conditions were 47.6 ± 2.5% and 60.0 ± 1.7%, respectively, when the plants were kept for 10–14 days. A significant efficiency of plant adaptation (more than 70%) was obtained under condition of preliminarily exposure the roots of the plants in an auxin solution for 25–30 minutes with daily application of 30% solution of glycerine as foliar spray. The plants adapted to the greenhouse conditions had pigmentation characteristic of the variety, without signs of chlorosis and vitrification. Conclusions. An optimal protocol for in vitro adaptation of F. vesca cultivars to in vivo conditions was developed and viable plants were obtained. Further research will be aimed at studying the growth and development of F. vesca regenerant plants in open ground.

Purpose. The adaptation of regenerant plants to environmental conditions is the final stage of micropropagation. According to a number of authors, when in vitro plants are transferred to in vivo non-sterile conditions, a significant percentage of mortality is recorded. In a previous publication, the regenerative capacity of strawberry (Fragaria vesca L.) in vitro tissues on MS culture medium (Murashige & Skoog, 1962) and a regenerants was obtained (Chornobrov O. Yu., 2019). The objective of the study is to develop an optimal protocol of acclimation of in vitro F. vesca plants to in vivo conditions. Methods. Biotechnological and statistical methods of research were applied. For the research ‘Ruiana’ and ‘Zhovte Dyvo’ cultivars were used with in vitro cultivation cycle of 30–35 days. Prepared plants were planted in 0.33 L plastic contai ners, one piece in a mixture of coconut substrate and perlite (3:1). Plants were kept under high relative humidity (85–90%) conditions for 3–5 days, 6–8 days and 10–14 days. The studies were carried out in the Plant Biotechnology Laboratory of SS of NULES of Ukraine “BFRS” during 2019–2020. Results. The duration of Fragaria vesca regenerant plants exposure in conditions of high relative humidity significantly affected adaptation efficiency. The proportion of ‘Ruiana’ and ‘Zhovte Dyvo’ plants adapted to the greenhouse conditions were 47.6 ± 2.5% and 60.0 ± 1.7%, respectively, when the plants were kept for 10–14 days. A significant efficiency of plant adaptation (more than 70%) was obtained under condition of preliminarily exposure the roots of the plants in an auxin solution for 25–30 minutes with daily application of 30% solution of glycerine as foliar spray. The plants adapted to the greenhouse conditions had pigmentation characteristic of the variety, without signs of chlorosis and vitrification. Conclusions. An optimal protocol for in vitro adaptation of F. vesca cultivars to in vivo conditions was developed and viable plants were obtained. Further research will be aimed at studying the growth and development of F. vesca regenerant plants in open ground.

Purpose. To study the morphological features and determine the biometric indices of leaves of English roses. Methods. Field, morphological, descriptive, biometric. Morphological descriptions were carried out in accordance with the Atlas of morphological features of rose varieties (Rosa L.) (2009) and the Illustrated Guide to Flowering Plant Morphology (2004). Results. The morphological features of the leaves of English rose varieties were determined. Quantitative (length of complex leaf, number of leaf plates, area of leaflet, total leaf area) and qualitative (leaflet shape, leaflet edge shape, leaflet base shape, leaflet tip) were studied. Varieties of English roses that have maximum and minimum values for these indicators were highlighted. Conclusions. The morphological features were revealed and the biometric indicators of the leaves of English roses from the collection of the State Dendrological Park “Alexandria” NAS of Ukraine were determined. The amplitude of variability of morphological characters of the studied varieties was determined. Peculiarities of the morphological structure and biometric parameters of leaves of English rose varieties can be diagnostic signs for determining varieties within the boundaries of the species. Plants with increased photosynthetic productivity of the leaf apparatus, which is characteristic of the ‘James Galway’ and ‘A Shropshire Lad’ varieties, have an advantage in landscaping. | Цель. Изучить морфологические особенности и определить биометрические показатели листков английских роз. Методы. Полевой, морфолого-описательный, биомет­рический. Описание морфологических признаков проводили в соответствии с «Атласом морфологічних ознак сортів троянди (Rosa L.) (2009) и «Ілюстрованим довідником з морфології квіткових рослин» (2004). Результаты. Определены морфологические особенности листьев сортов английских роз. Изучены количественные (длина сложного листа, количество листовых пластинок, площадь листовой пластинки, общая площадь листа) и качественные (форма листовой пластинки, форма края листовой пластинки, форма основания листовой пластинки, форма верхушки листовой пластинки) показатели. Выделены сорта английских роз, которые имеют максимальные и минимальные значения по этим показателям. Выводы. Установлены морфологические особенности и определены биометрические показатели листов английских роз из коллекции Государственного дендрологического парка «Александрия» НАН Украины. Определена амплитуда изменчивости морфологических признаков исследуемых сортов. Особенности морфологического строения и биометрических параметров листов растений сортов английских роз могут быть диагностическими признаками для определения сортов в границах вида. Для озеленения преимущество имеют растения с увеличенной фотосинтетической продуктивностью листового аппарата, что является характерным для сортов ‘James Galway’ и ‘A Shropshire Lad’. | Мета. Вивчити морфологічні особливості та визначити біометричні показники листків англійських троянд.Методи. Польовий, морфолого-описовий, біометричний. Опис морфологічних ознак виконували згідно з «Атласом морфологічних ознак сортів троянди (Rosa L.)» (2009) та «Ілюстрованим довідником з морфології квіткових рослин» (2009).Результати. Визначено морфологічні особливості листків сортів англійських троянд. Вивчено кількісні (довжина складного листка, кількість листкових пластинок, площа листкової пластинки, загальна площа листка) та якісні (форма листкової пластинки, форма краю листкової пластинки, форма основи листкової пластинки, форма верхівки листкової пластинки) показники. Виділено сорти англійських троянд, які мають максимальні та мінімальні значення за цими показниками.Висновки. Виявлено морфологічні особливості та визначено біометричні показники листків англійських троянд з колекції Державного дендрологічного парку «Олександрія» НАН України. Встановлено амплітуду мінливості морфологічних ознак досліджуваних сортів. Особливості морфологічної будови та біометричних параметрів листків рослин сортів англійських троянд можуть бути діагностичними ознаками для визначення сортів у межах виду. В озелененні переважають рослини із збільшеною фотосинтетичною продуктивністю листкового апарату, яка властива сортам ‘James Galway’ та ‘A Shropshire Lad’.

Purpose. To study the morphological features and determine the biometric indices of leaves of English roses. Methods. Field, morphological, descriptive, biometric. Morphological descriptions were carried out in accordance with the Atlas of morphological features of rose varieties (Rosa L.) (2009) and the Illustrated Guide to Flowering Plant Morphology (2004). Results. The morphological features of the leaves of English rose varieties were determined. Quantitative (length of complex leaf, number of leaf plates, area of leaflet, total leaf area) and qualitative (leaflet shape, leaflet edge shape, leaflet base shape, leaflet tip) were studied. Varieties of English roses that have maximum and minimum values for these indicators were highlighted. Conclusions. The morphological features were revealed and the biometric indicators of the leaves of English roses from the collection of the State Dendrological Park “Alexandria” NAS of Ukraine were determined. The amplitude of variability of morphological characters of the studied varieties was determined. Peculiarities of the morphological structure and biometric parameters of leaves of English rose varieties can be diagnostic signs for determining varieties within the boundaries of the species. Plants with increased photosynthetic productivity of the leaf apparatus, which is characteristic of the ‘James Galway’ and ‘A Shropshire Lad’ varieties, have an advantage in landscaping.

Purpose. To study the morphological features and determine the biometric indices of leaves of English roses. Methods. Field, morphological, descriptive, biometric. Morphological descriptions were carried out in accordance with the Atlas of morphological features of rose varieties (Rosa L.) (2009) and the Illustrated Guide to Flowering Plant Morphology (2004). Results. The morphological features of the leaves of English rose varieties were determined. Quantitative (length of complex leaf, number of leaf plates, area of leaflet, total leaf area) and qualitative (leaflet shape, leaflet edge shape, leaflet base shape, leaflet tip) were studied. Varieties of English roses that have maximum and minimum values for these indicators were highlighted. Conclusions. The morphological features were revealed and the biometric indicators of the leaves of English roses from the collection of the State Dendrological Park “Alexandria” NAS of Ukraine were determined. The amplitude of variability of morphological characters of the studied varieties was determined. Peculiarities of the morphological structure and biometric parameters of leaves of English rose varieties can be diagnostic signs for determining varieties within the boundaries of the species. Plants with increased photosynthetic productivity of the leaf apparatus, which is characteristic of the ‘James Galway’ and ‘A Shropshire Lad’ varieties, have an advantage in landscaping.

Purpose. To analyse of the denomination practice of the main species and subspecies of wheat.Results. Modern systems of the genus Triticum are based on different morphological and genetic criteria, and number from 7 (10) to 27 species. In Ukraine there are cultivated species and subspecies: common wheat (T. aestivum), dwarf wheat (T. aestivum subsp. sphaerococcum; T. sphaerococcum), club wheat (T. aestivum subsp. compactum; T. compactum), spelt (T. aestivum subsp. spelta; T. spelta), einkorn (T. monococcum L.), durum (T. durum; T. turgidum subsp. durum), Persian wheat (T. carthlicum; T. turgidum subsp. carthlicum, T. persicum), Polish wheat (T. polonicum, T. turgidum subsp. polonicum), and emmer (T. turgidum subsp. dicoccon), or Farro wheat (T. farrum, T. dicoccon, T. dicoccum). Next to the system of botanical names, there is an agrobiological one, which is based on the crop names, but is less ordered. Historically, it, like the botanical one, arose from the trivial names of plants, but was formed spontaneously and still remains unnormalized and unsystematic. Because of this, the same taxon may have more than a dozen names that are used by different authors in agronomy. At the same time, the correct translation of the species name T. aestivum – pshenytsia litnia (in Ukrainian) is found in only one source out of fourteen analyzed. The translation of Latin subspecies level trinomials by Ukrainian binomials smooths the differences between the morphological and genetic systems of the genus Triticum. In the scientific style of the Ukrainian language, the direct word order dominates in which the adjective precedes the noun, with the exception of the scientific species names of plants. This makes it easy to distinguish names that refer to different terminological systems. "Tverda pshenytsia" (in Ukrainian) is the crop name in the agrobiological nomenclature, and "pshenytsia tverda" (in Ukrainian) is the species name in the botanical nomenclature.Conclusions. Due to the processing of etymology, the Ukrainian scientific names of the main wheat taxa, which correspond to the original Latin names, are streamlined. In an unorganized agrobiological system of names of agricultural plants, a mixture of botanical names of taxa and crop names is used, which sometimes coincide to some extent. The crop names and the names of taxa differ from each other, respectively, direct and reverse word order in Ukrainian language. An erroneous or unconscious substitution of some names with others and neglect of the rules of the Ukrainian language leads to undesirable confusion. It can be overcome on the basis of observance of the standards of the literary Ukrainian language and the Rules of Plant Nomenclature, Taxonomy and Cultonomy. | Цель. Анализ практики наименований основных видов и подвидов пшеницы.Результаты. Современные системы рода Triticum основываются на разных морфологических и генетических критериях, и насчитывают от 7(10) до 27 видов. В Украине культивируют виды (подвиды): пшеница летняя (T. aestivum), пшеница шарозерная (T. aestivum subsp. sphaerococcum; T. sphaerococcum), пшеница плотная (T. aestivum subsp. compactum; T. compactum), пшеница спельта (T. aestivum subsp. spelta; T. spelta), пшеница однозерная (T. monococcum L.), пшеница твердая (T. durum; T. turgidum subsp. durum), пшеница карталийская (T. carthlicum; T. turgidum subsp. carthlicum, T. persicum), пшеница польская (T. polonicum, T. turgidum subsp. polonicum), и пшеница двозернянка (T. turgidum subsp. dicoccon) или пшеница фарро (T. farrum, T. dicoccon, T. dicoccum). Рядом с системой ботанических названий существует агробиологическая, которая основывается на названиях культур, однако является менее упорядоченной. Из-за этого один и тот же таксон может иметь более десятка названий, которые применяются разными авторами в агрономии. Одновременно, правильный перевод видового названия T. aestivum – пшеница летняя встречается только в одном источнике из четырнадцати проанализированных. Перевод латинских триноминалов подвидового уровня украинскими биноминалами сглаживает различия между морфологическими и генетическими системами рода Triticum. В научном стиле украинского языка доминирует прямой порядок слов, при котором прилагательное предшествует существительному, за исключением научных видовых названий растений. Это позволяет легко различать названия, которые относят к разным терминосистемам. «Твердая пшеница» является названием культуры в агробиологической номенклатуре, а «пшеница твердая» это видовое название в ботанической номенклатуре.Выводы. Вследствие обработки этимологии упорядочены украинские научные названия основных таксонов пшеницы, которые отвечают оригинальным латинским названиям. В неорганизованной агробиологической системе названий сельскохозяйственных растений используют смесь ботанических названий таксонов и названий культур, которые иногда в той или иной степени совпадают. Названия культур и названия таксонов различаются между собой, соответственно прямым и обратным порядком слов. Ошибочная или неосознанная подмена одних названий другими и пренебрежение к правилам украинского языка приводит к нежелательной путанице. Ее можно преодолеть соблюдая нормы литературного украинского языка и Правила номенклатуры, таксономии и культономии растений. | Мета. Проаналізувати практику найменувань основних видів і підвидів пшениці.Результати. Сучасні системи роду Triticum базуються на різних морфологічних та генетичних критеріях, і нараховують від 7(10) до 27 видів. В Україні культивують види (підвиди): пшениця літня (T. aestivum), пшениця кулястозерна (T. aestivum subsp. sphaerococcum; T. sphaerococcum), пшениця щільна (T. aestivum subsp. compactum; T. compactum), пшениця спельта (T. aestivum subsp. spelta; T. spelta), пшениця однозерна (T. monococcum L.), пшениця тверда (T. durum; T. turgidum subsp. durum), пшениця картлійська (T. carthlicum; T. turgidum subsp. carthlicum, T. persicum), пшениця польська (T. polonicum, T. turgidum subsp. polonicum) та пшениця двозернянка (T. turgidum subsp. dicoccon) або пшениця фаро (T. farrum, T. dicoccon, T. dicoccum). Поряд із системою ботанічних назв існує агробіологічна, що базується на назвах культур, але є менш упорядкованою. Через це один і той же таксон може мати понад десяток назв, що застосовують різні автори в агрономії. Водночас, правильний переклад видової назви T. aestivum – пшениця літня трапляється лише в одному джерелі з чотирнадцяти проаналізованих. Переклад латинських триноміналів підвидового рівня українськими біноміналами згладжує розбіжності між морфологічними і генетичними системами роду Triticum. У науковому стилі української мови домінує прямий порядок слів за якого прикметник передує іменнику, за виключенням наукових видових назв рослин. Це дозволяє легко розрізняти назви, що належать до різних терміносистем. «Тверда пшениця» є назвою культури в агробіологічній номенклатурі, а «пшениця тверда» це видова назва в ботанічній номенклатурі.Висновки. Унаслідок опрацювання етимології упорядковано українські наукові назви основних таксонів пшениці, які відповідають оригінальним латинським назвам. У неорганізованій агробіологічній системі назв сільськогосподарських рослин використовують суміш ботанічних назв таксонів та назв культур, які інколи тією чи іншою мірою збігаються. Назви культур та назви таксонів різняться між собою, відповідно, прямим та зворотнім порядком слів. Помилкове чи неусвідомлене заміщення одних назв іншими та нехтування правилами української мови призводить до небажаної плутанини. Її можна подолати дотриманням норм літературної української мови та Правил номенклатури, таксономії та культономії рослин.

Мета. Проаналізувати практику найменувань основних видів і підвидів пшениці. Результати. Сучасні системи роду Triticum базуються на різних морфологічних та генетичних критеріях, і нараховують від 7(10) до 27 видів. В Україні культивують види (підвиди): пшениця літня (T. aestivum), пшениця кулястозерна (T. aestivum subsp. sphaerococcum; T. sphaerococcum), пшениця щільна (T. aestivum subsp. compactum; T. compactum), пшениця спельта (T. aestivum subsp. spelta; T. spelta), пшениця однозерна (T. monococcum L.), пшениця тверда (T. durum; T. turgidum subsp. durum), пшениця картлійська (T. carthlicum; T. turgidum subsp. carthlicum, T. persicum), пшениця польська (T. polonicum, T. turgidum subsp. polonicum) та пшениця двозернянка (T. turgidum subsp. dicoccon) або пшениця фаро (T. farrum, T. dicoccon, T. dicoccum). Поряд із системою ботанічних назв існує агробіологічна, що базується на назвах культур, але є менш упорядкованою. Через це один і той же таксон може мати понад десяток назв, що застосовують різні автори в агрономії. Водночас, правильний переклад видової назви T. aestivum – пшениця літня трапляється лише в одному джерелі з чотирнадцяти проаналізованих. Переклад латинських триноміналів підвидового рівня українськими біноміналами згладжує розбіжності між морфологічними і генетичними системами роду Triticum. У науковому стилі української мови домінує прямий порядок слів за якого прикметник передує іменнику, за виключенням наукових видових назв рослин. Це дозволяє легко розрізняти назви, що належать до різних терміносистем. «Тверда пшениця» є назвою культури в агробіологічній номенклатурі, а «пшениця тверда» це видова назва в ботанічній номенклатурі. Висновки. Унаслідок опрацювання етимології упорядковано українські наукові назви основних таксонів пшениці, які відповідають оригінальним латинським назвам. У неорганізованій агробіологічній системі назв сільськогосподарських рослин використовують суміш ботанічних назв таксонів та назв культур, які інколи тією чи іншою мірою збігаються. Назви культур та назви таксонів різняться між собою, відповідно, прямим та зворотнім порядком слів. Помилкове чи неусвідомлене заміщення одних назв іншими та нехтування правилами української мови призводить до небажаної плутанини. Її можна подолати дотриманням норм літературної української мови та Правил номенклатури, таксономії та культономії рослин.

Purpose. To study the stability and plasticity of spring rapeseed varieties, in order to assess their adaptability potential in the Steppe, Forest-Steppe and Polissia zones, and also select the most ecologically plastic varieties among them.Methods. Field, laboratory, analytical and statistical.Results. Seven varieties of spring rapeseed, included in the State Register of Plant Varieties suitable for dissemination in Ukraine, were studied on indicators of plasticity and stability of yield traits, weight of 1000 seeds, protein and oil content. The highly plastic intensive varieties ‘DK 7150 CL’, ‘DK 7160 CL’ and ‘Sunder’ were selected for yield among the studied varieties, which are able to respond appropriately to changing of growing conditions. Varieties ‘DK 7150 CL’ and ‘DK 7160 CL’ belong to intensive varieties for the parameter of weight of 1000 seeds. The variety ‘Sunder’ was also highly plastic for this parameter. The varieties ‘Axana’, ‘Bilder’ and ‘CLICK CL’, according to their protein content, belong to the intensive type varieties that are capable of combining sufficiently high valu­es of the studied parameter with its stability under changing conditions. Variety ‘DK 7150 CL’, which was low-plastic, has a rather low positive value of the average group deviation of the reaction stability coefficient, therefore, it can be attributed to widely adapted genotypes. Varieties ‘DK 7160 CL’, ‘DK 7175 CL’ and ‘Sander’ belong to highly plastic intensive varieties in oil content. Varieties ‘DK 7175 CL’, ‘Builder’ and ‘CLICK CL’ are showed high stability for yield, varieties ‘Axana’, ‘Sunder’ and ‘CLICK CL’ for weight of 1000 seeds. The varie­ties ‘DK 7160 CL’, ‘DK 7175 CL’, ‘DK 7150 CL’ and ‘Sunder’ were highly stable in protein content, in oil content – varieties ‘DK 7150 CL’, ‘Axana’, ‘Builder’ and ‘CLICK CL’.Conclusions. It were established that high-intensity varieties for yield and weight of 1000 seeds in the Steppe, Forest-Steppe and Polissia zones are ‘DC 7160 CL’ and ‘DK 7150 CL’, for protein content – varieties ‘Axana’, ‘Builder’ and ‘CLICK CL’, for oil content – varieties ‘DK 7160 CL’, ‘DK 7175 CL’ and ‘Sunder’. The evaluation of the plasticity and stability of rapeseed varieties, which were included in the State register of plant varieties suitable for dissemination in Ukraine, makes it possible to select varieties that belong to the intensive type. According to the research results, varieties which are able to successfully adapt to the limiting environmental factors and stress in various soil and climatic zones have been selected. | Цель. Изучить стабильность и пластичность, по которым оценивают потенциал адаптивности сортов рапса ярового в условиях Степи, Лесостепи и Полесья, а также выделить среди них наиболее экологически пластичные сорта.Методы. Полевой, лабораторный, аналитический и статистический.Результаты. Были исследованы 7 сортов рапса ярового, внесенных в Государственный реестр сортов растений, пригодных для распространения в Украине, по показателям пластичности и стабильности признаков урожайности, массы 1000 семян, содержания белка и масла. По признаку урожайности среди исследуемых сортов были выделены высокопластичные интенсивные сорта ‘ДК 7150 КЛ’, ‘ДК 7160 КЛ’ и ‘Сандер’, которые способны соответствующим образом реагировать на изменение условий выращивания. К интенсивным сортам по признаку массы 1000 семян принадлежали сорта ‘ДК 7150 КЛ’ и ‘ДК 7160 КЛ’. Сорт ‘Сандер’ также оказался высокопластичным по этому признаку. Сорта ‘Аксана’, ‘Білдер’ и ‘КЛІК КЛ’ по признаку содержания белка относились к сортам интенсивного типа, которые способны сочетать достаточно высокие значения исследуемого признака с его стабильностью в меняющихся условиях. Сорт ‘ДК 7150 КЛ’, который оказался низкопластичным, имел достаточно низкое положительное значение среднегруппового отклонения коэффициента стабильности реакции, поэтому его можно отнести к широко адаптированным генотипам. По признаку содержания масла к высокопластичным интенсивным сортам принадлежали сорта ‘ДК 7160 КЛ’, ‘ДК 7175 КЛ’ и ‘Сандер’. Высокой стабильностью по урожайности характеризовались сорта ‘ДК 7175 КЛ’, ‘Білдер’ и ‘КЛІК КЛ’, по массе 1000 семян – сорта ‘Аксана’, ‘Сандер’ и ‘КЛІК КЛ’. Высокостабильными по признаку содержания белка оказались сорта ‘ДК 7160 КЛ’, ‘ДК 7175 КЛ’, ‘ДК 7150 КЛ’ и ‘Сандер’, по содержанию масла – ‘ДК 7150 КЛ’, ‘Аксана’, ‘Білдер’ и ‘КЛІК КЛ’.Выводы. Высокоинтенсивными сортами по признакам урожайности и массы 1000 семян в зонах Степи, Лесостепи и Полесья являлись ‘ДК 7160 КЛ’ и ‘ДК 7150 КЛ’, по содержанию белка – сорта ‘Аксана’, ‘Білдер’ и ‘КЛІК КЛ’, по содержанию масла – сорта ‘ДК 7160 КЛ’, ‘ДК 7175 КЛ’ и ‘Сандер’. Оценка пластичности и стабильности сортов рапса, которые были внесены в Государственный реестр сортов растений, пригодных к распространению в Украине, позволяет выделить сорта, которые принадлежат к интенсивному типу. По результатам исследований выявлено сорта, которые способны успешно адаптироваться к лимитирующим факторам окружающей среды и стрессовых явлений в различных почвенно-климатических зонах. | Мета. Вивчити стабільність і пластичність, за якими оцінюють потенціал адаптивності сортів ріпака ярого в умовах Степу, Лісостепу та Полісся, а також виокремити серед них найбільш екологічно пластичні сорти.Методи. Польовий, лабораторний, аналітичний та статистичний.Результати. Було досліджено 7 сортів ріпака ярого, внесених до Державного реєстру сортів рослин, придатних для поширення в Україні, за показниками пластичності та стабільності ознак урожайності, маси 1000 насінин, умісту білка та олії. За ознакою врожайності з-поміж досліджуваних сортів було виділено високопластичні інтенсивні сорти ‘ДК 7150 КЛ’, ‘ДК 7160 КЛ’ та ‘Сандер’, що здатні відповідно реагувати на зміну умов вирощування. До інтенсивних сортів за ознакою маси 1000 насінин належали сорти ‘ДК 7150 КЛ’ та ‘ДК 7160 КЛ’. Сорт ‘Сандер’ також виявився високопластичним за цією ознакою. Сорти ‘Аксана’, ‘Білдер’ та ‘КЛІК КЛ’ за ознакою вмісту білка належали до сортів інтенсивного типу, що здатні поєднувати досить високі значення досліджуваної ознаки з її стабільністю у мінливих умовах. Сорт ‘ДК 7150 КЛ’, який виявися низькопластичним, мав достатньо низьке позитивне значення середнього групового відхилення коефіцієнта стабільності реакції, тому його можна віднести до широко адаптованих генотипів. За ознакою вмісту олії до високопластичних інтенсивних сортів належали сорти ‘ДК 7160 КЛ’, ‘ДК 7175 КЛ’ та ‘Сандер’. Високою стабільністю за врожайністю характеризувались сорти ‘ДК 7175 КЛ’, ‘Білдер’ та ‘КЛІК КЛ’, за масою 1000 насінин – сорти ‘Аксана’, ‘Сандер’ та ‘КЛІК КЛ’. Високостабільними за ознакою вмісту білка виявились сорти ‘ДК 7160 КЛ’, ‘ДК 7175 КЛ’, ‘ДК 7150 КЛ’ та ‘Сандер’, за вмістом олії – ‘ДК 7150 КЛ’, ‘Аксана’, ‘Білдер’ та ‘КЛІК КЛ’.Висновки. Високоінтенсивними сортами за ознаками врожайності та маси 1000 насінин у зонах Степу, Лісостепу та Полісся були ‘ДК 7160 КЛ’ та ‘ДК 7150 КЛ’, за вмістом білка – сорти ‘Аксана’, ‘Білдер’ та ‘КЛІК КЛ’, за вмістом олії – сорти ‘ДК 7160 КЛ’, ‘ДК 7175 КЛ’ та ‘Сандер’. Оцінювання пластичності та стабільності сортів ріпака, які були внесені в Державний реєстр сортів рослин, придатних до поширення в Україні, дозволяє виділити сорти, що належать до інтенсивного типу. За результатами досліджень виявлено сорти, що здатні успішно адаптуватися до лімітуючих факторів навколишнього середовища і стресових явищ у різних ґрунтово-кліматичних зонах.

Purpose. To study the stability and plasticity of spring rapeseed varieties, in order to assess their adaptability potential in the Steppe, Forest-Steppe and Polissia zones, and also select the most ecologically plastic varieties among them. Methods. Field, laboratory, analytical and statistical. Results. Seven varieties of spring rapeseed, included in the State Register of Plant Varieties suitable for dissemination in Ukraine, were studied on indicators of plasticity and stability of yield traits, weight of 1000 seeds, protein and oil content. The highly plastic intensive varieties ‘DK 7150 CL’, ‘DK 7160 CL’ and ‘Sunder’ were selected for yield among the studied varieties, which are able to respond appropriately to changing of growing conditions. Varieties ‘DK 7150 CL’ and ‘DK 7160 CL’ belong to intensive varieties for the parameter of weight of 1000 seeds. The variety ‘Sunder’ was also highly plastic for this parameter. The varieties ‘Axana’, ‘Bilder’ and ‘CLICK CL’, according to their protein content, belong to the intensive type varieties that are capable of combining sufficiently high valu­es of the studied parameter with its stability under changing conditions. Variety ‘DK 7150 CL’, which was low-plastic, has a rather low positive value of the average group deviation of the reaction stability coefficient, therefore, it can be attributed to widely adapted genotypes. Varieties ‘DK 7160 CL’, ‘DK 7175 CL’ and ‘Sander’ belong to highly plastic intensive varieties in oil content. Varieties ‘DK 7175 CL’, ‘Builder’ and ‘CLICK CL’ are showed high stability for yield, varieties ‘Axana’, ‘Sunder’ and ‘CLICK CL’ for weight of 1000 seeds. The varie­ties ‘DK 7160 CL’, ‘DK 7175 CL’, ‘DK 7150 CL’ and ‘Sunder’ were highly stable in protein content, in oil content – varieties ‘DK 7150 CL’, ‘Axana’, ‘Builder’ and ‘CLICK CL’. Conclusions. It were established that high-intensity varieties for yield and weight of 1000 seeds in the Steppe, Forest-Steppe and Polissia zones are ‘DC 7160 CL’ and ‘DK 7150 CL’, for protein content – varieties ‘Axana’, ‘Builder’ and ‘CLICK CL’, for oil content – varieties ‘DK 7160 CL’, ‘DK 7175 CL’ and ‘Sunder’. The evaluation of the plasticity and stability of rapeseed varieties, which were included in the State register of plant varieties suitable for dissemination in Ukraine, makes it possible to select varieties that belong to the intensive type. According to the research results, varieties which are able to successfully adapt to the limiting environmental factors and stress in various soil and climatic zones have been selected.

Purpose. To reveal the peculiarities of leaf area formation and a structure of lentils variety ‘Antonina’ yield depending on the elements of cultivation technology: ino culation with nitrogen-fixing and phosphate-solubilizing microorganisms and the use of foliar growth stimulants.Methods. Field, laboratory. The experimental scheme included inoculation of seeds with nitrogen-fixing microorganisms (Ryzogumin), application of phosphate-solubili zing microorganisms (Polimixobacteryn and Biophosphoryn) into the row zone, and foliar feeding with a growth stimulator (Alga 600).Results. The results of studies of the leaf area formation peculiarities and the structure of lentils yield depending on the influence of cultivation technology elements are given in the article. It was found that the maximum indicators of the leaf area were formed by lentils in the flowering phase, which on average in the experiment was at the level of 37.5 thousand m2/ha, and in the control variant – only 32.0 thousand m2/ha. By inoculating the seeds with Rhyzogumin, applying phosphate-solubilizing biopreparation and foliar feeding, we obtained the maximum parameters of the leaf surface of lentil plants in the experiment. Thus, in the variant of inoculation with Rhyzogumin, application of Biophosphoryn and treatment with Alga 600 lentil plants formed a leaf area of 40.3 thousand m2/ha. However, due to the use of the phosphate-solubilizing biopreparation Polimixobacteryn and Alga 600 on the background of seeds inoculation with Rhyzogumin, the leaf area was formed at the level of 39.9 thousand m2/ha.Conclusions. When the seeds were treated with nitrogen-fixing microorganisms (Rhyzogumin) and phosphate-solubilizing bacteria (Polimixobacteryn and Biophosphoryn), the yield of lentils increased significantly. Thus, in the experimental plots in the variants with Ryzogumin + Polimixobacteryn the yield was – 1.64 t/ha, and in the combination Ryzogumin + Polimixobacteryn + growth stimulator Alga 600 the yield of lentils was – 1.90 t/ha. Seed inoculation had a positive effect on plant height. The best results were obtained when the seeds were treated with Ryzogumin in combination with Biophosphorin and Polimixobacteryn – 44.5 and 44.1 cm, respectively. | Мета. Установити особливості формування площі листя та структури врожаю сочевиці ‘Антоніна’ залежно від елементів технології вирощування: інокуляції азотфіксувальними й фосфатмобілізувальними мікроорганізмами та застосування позакоренево стимуляторів росту. Методи. Польові, лабораторні. Схема досліду передбачала інокуляцію насіння азотфіксувальними мікроорганізмами (Ризогумін), унесення в зону рядка фосфатмобілізувальних мікроорганізмів (Поліміксобактерин і Біофосфорин) та позакореневе підживлення стимулятором росту (Альга 600).Результати. У статті наведено результати досліджень щодо вивчення особливостей формування площі листя та структури врожаю сочевиці залежно від впливу елементів технології. У результаті проведених досліджень визначено, що у фазі цвітіння рослин сочевиці утворювали максимальні показники площі листя, яка в середньому по досліду була на рівні 37,5 тис. м2/га, а от на контрольному варіанті – лише 32,0 тис. м2/га. За інокуляції насіння Ризогуміном та внесення фосфатмобілізувальних препаратів і позакореневого підживлення отримали максимальні параметри листкової поверхні рослин сочевиці в досліді. Зокрема, у варіанті інокуляції Ризогуміном, унесення Біофосфорину та оброблення Альга 600 рослини сочевиці формували площу листя 40,3 тис. м2/га. А от у разі застосування на фоні інокуляції насіння Ризогуміном фосфатмобілізувального препарату Поліміксобактерин та Альга 600 була сформована площа листя на рівні 39,9 тис. м2/га.Висновки. За оброблення насіння азотфіксувальними мікроорганізмами (Ризогумін) та фосфатмобілізувальними бактеріями (Поліміксобактерин та Біофосфорин) урожайність сочевиці суттєво збільшувалася. Зокрема, у варіанті застосування Ризогумін + Поліміксобактерин урожайність становила 1,64 т/га, Ризогумін + Поліміксобактерин + стимулятор росту Альга 600 – 1,90 т/га. Інокуляція насіння позитивно вплинула й на висоту рослин. Ліпші результати отримано за оброблення насіння Ризогуміном у поєднанні з Біофосфорином та Поліміксобактерином – 44,5 і 44,1 см відповідно.

Purpose. To reveal the peculiarities of leaf area formation and a structure of lentils variety ‘Antonina’ yield depending on the elements of cultivation technology: ino culation with nitrogen-fixing and phosphate-solubilizing microorganisms and the use of foliar growth stimulants. Methods. Field, laboratory. The experimental scheme included inoculation of seeds with nitrogen-fixing microorganisms (Ryzogumin), application of phosphate-solubili zing microorganisms (Polimixobacteryn and Biophosphoryn) into the row zone, and foliar feeding with a growth stimulator (Alga 600). Results. The results of studies of the leaf area formation peculiarities and the structure of lentils yield depending on the influence of cultivation technology elements are given in the article. It was found that the maximum indicators of the leaf area were formed by lentils in the flowering phase, which on average in the experiment was at the level of 37.5 thousand m2/ha, and in the control variant – only 32.0 thousand m2/ha. By inoculating the seeds with Rhyzogumin, applying phosphate-solubilizing biopreparation and foliar feeding, we obtained the maximum parameters of the leaf surface of lentil plants in the experiment. Thus, in the variant of inoculation with Rhyzogumin, application of Biophosphoryn and treatment with Alga 600 lentil plants formed a leaf area of 40.3 thousand m2/ha. However, due to the use of the phosphate-solubilizing biopreparation Polimixobacteryn and Alga 600 on the background of seeds inoculation with Rhyzogumin, the leaf area was formed at the level of 39.9 thousand m2/ha. Conclusions. When the seeds were treated with nitrogen-fixing microorganisms (Rhyzogumin) and phosphate-solubilizing bacteria (Polimixobacteryn and Biophosphoryn), the yield of lentils increased significantly. Thus, in the experimental plots in the variants with Ryzogumin + Polimixobacteryn the yield was – 1.64 t/ha, and in the combination Ryzogumin + Polimixobacteryn + growth stimulator Alga 600 the yield of lentils was – 1.90 t/ha. Seed inoculation had a positive effect on plant height. The best results were obtained when the seeds were treated with Ryzogumin in combination with Biophosphorin and Polimixobacteryn – 44.5 and 44.1 cm, respectively.

Purpose. To reveal the peculiarities of leaf area formation and a structure of lentils variety ‘Antonina’ yield depending on the elements of cultivation technology: ino culation with nitrogen-fixing and phosphate-solubilizing microorganisms and the use of foliar growth stimulants. Methods. Field, laboratory. The experimental scheme included inoculation of seeds with nitrogen-fixing microorganisms (Ryzogumin), application of phosphate-solubili zing microorganisms (Polimixobacteryn and Biophosphoryn) into the row zone, and foliar feeding with a growth stimulator (Alga 600). Results. The results of studies of the leaf area formation peculiarities and the structure of lentils yield depending on the influence of cultivation technology elements are given in the article. It was found that the maximum indicators of the leaf area were formed by lentils in the flowering phase, which on average in the experiment was at the level of 37.5 thousand m2/ha, and in the control variant – only 32.0 thousand m2/ha. By inoculating the seeds with Rhyzogumin, applying phosphate-solubilizing biopreparation and foliar feeding, we obtained the maximum parameters of the leaf surface of lentil plants in the experiment. Thus, in the variant of inoculation with Rhyzogumin, application of Biophosphoryn and treatment with Alga 600 lentil plants formed a leaf area of 40.3 thousand m2/ha. However, due to the use of the phosphate-solubilizing biopreparation Polimixobacteryn and Alga 600 on the background of seeds inoculation with Rhyzogumin, the leaf area was formed at the level of 39.9 thousand m2/ha. Conclusions. When the seeds were treated with nitrogen-fixing microorganisms (Rhyzogumin) and phosphate-solubilizing bacteria (Polimixobacteryn and Biophosphoryn), the yield of lentils increased significantly. Thus, in the experimental plots in the variants with Ryzogumin + Polimixobacteryn the yield was – 1.64 t/ha, and in the combination Ryzogumin + Polimixobacteryn + growth stimulator Alga 600 the yield of lentils was – 1.90 t/ha. Seed inoculation had a positive effect on plant height. The best results were obtained when the seeds were treated with Ryzogumin in combination with Biophosphorin and Polimixobacteryn – 44.5 and 44.1 cm, respectively.

Purpose. Identification of soft winter wheat varieties and lines from the Plant Production Institute nd. a. V. Ya. Yuryev, NAAS by allelic state of Pina–D1 and Pinb-D1 genes for targeted use in the breeding for high confectionery properties of flour. Methods. Identification of the Pina-D1 and Pinb-D1 genes allelic state was performed by polymerase chain reaction (PCR) using allele-specific primer pairs. Confectionery properties of flour were evaluated by determining the quality indicators: the water absorption capacity (WAC) of the flour, trial baking of cookies and evaluation of its quality. Results. According to the results of PCR analysis, 9 samples had an allelic composition of puroindoline genes (Pina-D1a and Pinb-D1a) characteristic for soft-grained varieties. Flour of the lines 'L137-26-0-2', 'L137-26-0-3' had the best confectionery properties, it had a WAC value less than 55%, cookies diameter 85 mm, cookies height 10 mm, estimation of a surface of cookies 7– 9 points, what meets the requirements for soft-grained wheat. 76% of the samples belonged to hard-grained varieties and had the corresponding alleles of the Pina-D1 or Pinb-D1 genes. In the studied sample, Pina-D1 gene is represented by 2 alleles: Pina-D1a and Pina-D1b. 27 samples had Pina-D1a allele, which also allows them to be used in breeding programs for grain quality when crossed with soft samples, 4 ones had Pina-D1b allele. As to Pinb-D1 gene, all hard grain samples had Pinb-D1b allele, and the 'Erythrospermum S 424-1 / 14' line was heterogeneous for Pinb-D1a / Pinb-D1b. The flour of these samples had typical for hard wheat quality indicators: WAC 68% and more, cookie diameter of 60–72 mm, cookie height of 13–15 mm, the surface evaluation of 1–4 points.Conclusions. The studies allowed to differentiate the breeding material  and transfer a soft winter wheat cultivar of a confectionery use 'L137-26-0-3' ('Mazurok') which has an allelic structure of puroindolins genes (Pina-D1a and Pinb-D1a) characteristic for soft-grained varieties and high confectionery flour properties for qualification examination. | Цель. Идентифицировать аллельное состояние генов Pina-D1 и Pinb-D1 сортов и линий пшеницы мягкой озимой селекции Института растениеводства им. В. Я. Юрьева НААН для целевого использования в селекции на высокие кондитерские показатели муки. Методы. Аллельное состояние генов Pina-D1 и Pinb-D1 идентифицировали методом полимеразной цепной реакции (ПЦР) с использованием аллель-специфических пар праймеров. Кондитерские свойства муки оценивали, определив показатели качества: водопоглотительную способность муки (ВПС), пробную выпечку печенья и оценку его качества. Результаты. По результатам ПЦР-анализа 9 образцов имели аллельное состояние генов пуроиндолинов, характерное для мягкозёрных сортов – Pina-D1a и Pinb-D1а. Лучшей по кондитерским свойствам была мука линий пшеницы ‘L137-26-0-2’, ‘L137-26-0-3’, она имела показатель ВПС меньше 55%, диаметр печенья 85 мм, высоту – 10 мм, оценка поверхности печенья составляла 7–9 балов, что соответствовало требованиям к мягкозёрным пшеницам. 76% изученных образцов относились к твёрдозёрным сортам и имели соответствующие аллели генов Pina-D1 или Pinb-D1. В опытной выборке образцов ген Pina был представлен 2 аллелями: Pina D1а и Pina D1b. 27 образцов имели аллель Pina D1а, это также позволило использовать их в селекции на качество зерна при скрещивании с сортами типа soft, 4 – аллель Pina D1b. По гену Pinb все твёрдозёрные образцы имели аллель Pinb D1b, а линия ‘Эритроспермум S 424-1/14’ была гетерогенной Pinb D1а/Pinb D1b. Эти образцы имели соответствующие твёрдозёрным пшеницам показатели качества муки: ВПС 68% и выше, диаметр печенья 60–72 мм, высота – 13–15 мм, оценка поверхности – 1–4 балла. Выводы. Проведенные исследования позволили эффективно дифференцировать селекционный материал и передать на квалификационную экспертизу сорт пшеницы мягкой озимой кондитерского направления использования ‘L137-26-0-3’ (‘Мазурок’), который имеет аллельный состав генов пуроиндолинов (Pina-D1a и Pinb-D1а), характерный для мягкозёрных сортов, и высокие кондитерские свойства муки. | Мета. Ідентифікувати за алельним станом гени Pina-D1 і Pinb-D1 сортів та ліній пшениці м’якої озимої селекції Інституту рослинництва ім. В. Я. Юр’єва НААН для цільового використання в селекції на високі кондитерські показники борошна.Методи. Алельний стан генів Pina-D1 і Pinb-D1 ідентифікували методом полімеразної ланцюгової реакції (ПЛР) з використанням алель-специфічних пар праймерів. Кондитерські властивості борошна оцінювали, визначивши показники якості: водопоглинальну здатність борошна (ВПЗ), пробне випікання печива та оцінювання його якості.Результати. За результатами ПЛР-аналізу 9 зразків мали алельний склад генів пуроіндолінів (Pina-D1a і Pinb-D1а), характерний для м'якозерних сортів. Кращим за кондитерськими властивостями було борошно ліній 'L137-26-0-2', 'L137-26-0-3', воно мало показник ВПЗ менший 55%, діаметр печива 85 мм, висоту – 10 мм, оцінку поверхні – 7–9 балів, що відповідало вимогам до м'якозерних пшениць. 76% зразків належали до твердозерних сортів та мали відповідні алелі генів Pina-D1 або Pinb-D1. У дослідженій вибірці ген Pina-D1 був представлений 2 алелями: Pina-D1а та Pina-D1b. 27 зразків мали алель Pina-D1а, що також дозволило використовувати їх в селекційних програмах на якість зерна при схрещуванні зі зразками типу soft, 4 – алель Pina-D1b. За геном Pinb-D1 всі твердозерні зразки мали алель Pinb-D1b, а лінія 'Еритроспермум S 424-1/14' була гетерогенною Pinb-D1а/Pinb-D1b. Борошно цих зразків мало характерні для твердозерної пшениці показники якості: ВПЗ 68% і більше, діаметр печива 60–72 мм, висота – 13–15 мм, оцінка поверхні – 1–4 бали.Висновки. Виконані дослідження дозволили ефективно диференціювати селекційний матеріал і передати на кваліфікаційну експертизу сорт пшениці м'якої озимої кондитерського напряму використання 'L137-26-0-3' ('Мазурок'), який має алельний склад генів пуроіндолінів (Pina-D1a і Pinb-D1а), характерний для м'якозерних сортів, та високі кондитерські властивості борошна.

Purpose. Identification of soft winter wheat varieties and lines from the Plant Production Institute nd. a. V. Ya. Yuryev, NAAS by allelic state of Pina–D1 and Pinb-D1 genes for targeted use in the breeding for high confectionery properties of flour. Methods. Identification of the Pina-D1 and Pinb-D1 genes allelic state was performed by polymerase chain reaction (PCR) using allele-specific primer pairs. Confectionery properties of flour were evaluated by determining the quality indicators: the water absorption capacity (WAC) of the flour, trial baking of cookies and evaluation of its quality. Results. According to the results of PCR analysis, 9 samples had an allelic composition of puroindoline genes (Pina-D1a and Pinb-D1a) characteristic for soft-grained varieties. Flour of the lines 'L137-26-0-2', 'L137-26-0-3' had the best confectionery properties, it had a WAC value less than 55%, cookies diameter 85 mm, cookies height 10 mm, estimation of a surface of cookies 7– 9 points, what meets the requirements for soft-grained wheat. 76% of the samples belonged to hard-grained varieties and had the corresponding alleles of the Pina-D1 or Pinb-D1 genes. In the studied sample, Pina-D1 gene is represented by 2 alleles: Pina-D1a and Pina-D1b. 27 samples had Pina-D1a allele, which also allows them to be used in breeding programs for grain quality when crossed with soft samples, 4 ones had Pina-D1b allele. As to Pinb-D1 gene, all hard grain samples had Pinb-D1b allele, and the 'Erythrospermum S 424-1 / 14' line was heterogeneous for Pinb-D1a / Pinb-D1b. The flour of these samples had typical for hard wheat quality indicators: WAC 68% and more, cookie diameter of 60–72 mm, cookie height of 13–15 mm, the surface evaluation of 1–4 points. Conclusions. The studies allowed to differentiate the breeding material  and transfer a soft winter wheat cultivar of a confectionery use 'L137-26-0-3' ('Mazurok') which has an allelic structure of puroindolins genes (Pina-D1a and Pinb-D1a) characteristic for soft-grained varieties and high confectionery flour properties for qualification examination.

Purpose. Identification of soft winter wheat varieties and lines from the Plant Production Institute nd. a. V. Ya. Yuryev, NAAS by allelic state of Pina–D1 and Pinb-D1 genes for targeted use in the breeding for high confectionery properties of flour. Methods. Identification of the Pina-D1 and Pinb-D1 genes allelic state was performed by polymerase chain reaction (PCR) using allele-specific primer pairs. Confectionery properties of flour were evaluated by determining the quality indicators: the water absorption capacity (WAC) of the flour, trial baking of cookies and evaluation of its quality. Results. According to the results of PCR analysis, 9 samples had an allelic composition of puroindoline genes (Pina-D1a and Pinb-D1a) characteristic for soft-grained varieties. Flour of the lines 'L137-26-0-2', 'L137-26-0-3' had the best confectionery properties, it had a WAC value less than 55%, cookies diameter 85 mm, cookies height 10 mm, estimation of a surface of cookies 7– 9 points, what meets the requirements for soft-grained wheat. 76% of the samples belonged to hard-grained varieties and had the corresponding alleles of the Pina-D1 or Pinb-D1 genes. In the studied sample, Pina-D1 gene is represented by 2 alleles: Pina-D1a and Pina-D1b. 27 samples had Pina-D1a allele, which also allows them to be used in breeding programs for grain quality when crossed with soft samples, 4 ones had Pina-D1b allele. As to Pinb-D1 gene, all hard grain samples had Pinb-D1b allele, and the 'Erythrospermum S 424-1 / 14' line was heterogeneous for Pinb-D1a / Pinb-D1b. The flour of these samples had typical for hard wheat quality indicators: WAC 68% and more, cookie diameter of 60–72 mm, cookie height of 13–15 mm, the surface evaluation of 1–4 points. Conclusions. The studies allowed to differentiate the breeding material and transfer a soft winter wheat cultivar of a confectionery use 'L137-26-0-3' ('Mazurok') which has an allelic structure of puroindolins genes (Pina-D1a and Pinb-D1a) characteristic for soft-grained varieties and high confectionery flour properties for qualification examination.

Purpose. Analysis of the allelic state of Ppd-1 genes, which control sensitivity to photoperiod, in varieties and lines of bread winter wheat, and comparison of the results obtained with field observations on the duration of periods before heading and flowering, whose originators were the Nosivska Breeding and Research Station of the V. M. Remeslo Myronivka Institute of Wheat National Academy of Agrarian Sciences of Ukraine and Poltava State Agrarian Academy of the Ministry of Education and Science of Ukraine.Methods. The following methods were used in the work: DNA extraction, allele-specific PCR, agarose and polyacrylamide gel electrophoresis, analysis of variance.Results. It was revealed that ‘Yuvivata 60’ variety has a recessive Ppd-1 genotype and belongs to the III haplotype by a combination of mutations in the structure of Ppd-D1 gene. Line ‘L41/95’ was heterogeneous by alleles of Ppd-D1 gene, which corresponded to the presence of haplotypes III and VII. All other tested cultivars and lines were characterized by alleles Ppd-A1b, Ppd-B1b and Ppd-D1a, and assigned to haplotype VII. According to the results of statistical data processing, the duration of the period from May, 1 to heading was the smallest for the variety ‘Donskaya polukarlikovaya’ in the conditions of both the Forest-Steppe and Polissia-Forest-Steppe regions of Ukraine, the longest – in the varieties ‘Yuvivata 60’, ‘Myronivska 61’ and ‘L41/95’. The differences between these groups were significant and amounted to 10 days.Conclusions. A breeding material with a high adaptive ability for growing conditions in Polissia-Forest-Steppe zone was studied by the allelic state of the Ppd-1 genes. A low level of polymorphism in the studied varieties and lines was revealed by the alleles of Ppd-1 genes [12.5% – Ppd-D1b (²²²), 12.5% – Ppd-D1à/b (²²²/VII), 75% – Ppd-D1a (VII)], that agrees with the hypothesis that breeders gave a greater preference for the photoperiod-insensitive wheat genotype under Ukrainian conditions. The genotypes with the dominant Ppd-D1a (VII) gene almost completely dominate in the south of Ukraine. At the same time, in northern latitudes, weather conditions negate the advantages of the genotypes with Ppd-D1a gene | Мета. Визначення алельного стану генів Ppd-1, що контролюють чутливість до фотоперіоду, у сортів та ліній пшениці м’якої озимої Носівської селекційно-дослідної станції Миронівського інституту пшениці ім. В. М. Ремесла НААН (НСДС МІП) і Полтавської державної аграрної академії МОН України (ПДАА), та зіставлення отриманих результатів молекулярно-генетичного аналізу з даними польових спостережень щодо строків колосіння та цвітіння.Методи. Виділення ДНК, алель-специфічна ПЛР, електрофорез фрагментів ампліфікації в агарозних та полі­акриаламідних гелях, дисперсійний аналіз.Результати. Визначено, що сорт ‘Ювівата 60’ має рецесивний генотип Ppd-1 та належить до ІІІ гаплотипу за комбінацією мутацій у структурі Ppd-D1 гена. Лінія ‘Л41/95’ виявилася гетерогенною за алелями гена Ppd-D1, що відповідало наявності гаплотипів III і VII. Усі інші досліджені зразки характеризувалися алелями Ppd-A1b, Ppd-B1b та Ppd-D1а та належали до гаплотипу VII. За результатами статистичної обробки даних тривалість періоду від першого травня до колосіння була найменшою в сорту ‘Донская полукарликовая’ в умовах як Лісостепу, так і Полісся–Лісостепу Ук­раїни, найбільшою – у сортів ‘Ювівата 60’, ‘Миронівська 61’ та лінії ‘Л41/95’. Відмінності між зазначеними групами були достовірними й становили приблизно 10 діб.Висновки. За алельним станом генів Ppd-1 досліджено селекційний матеріал з високою адаптивною здатністю для умов вирощування в перехідній зоні Полісся–Лісостеп. За алелями генів Ppd-1 досліджені сорти та лінії виявили невисокий рівень поліморфізму [12,5% – Ppd-D1b (ІІІ), 12,5% – Ppd-D1а/b (ІІІ/VII), 75% – Ppd-D1a (VII)], що узгоджується з гіпо­тезою надання селекціонерами більшої переваги слабкочутливим до фотоперіоду генотипам пшениці в умовах України. Генотипи з домінантним алелем Ppd-D1a (VII) в умовах Півдня України практично повністю домінують. Водночас у північніших широтах погодні умови нівелюють переваги, що мають генотипи з Ppd-D1a.

Purpose. Analysis of the allelic state of Ppd-1 genes, which control sensitivity to photoperiod, in varieties and lines of bread winter wheat, and comparison of the results obtained with field observations on the duration of periods before heading and flowering, whose originators were the Nosivska Breeding and Research Station of the V. M. Remeslo Myronivka Institute of Wheat National Academy of Agrarian Sciences of Ukraine and Poltava State Agrarian Academy of the Ministry of Education and Science of Ukraine. Methods. The following methods were used in the work: DNA extraction, allele-specific PCR, agarose and polyacrylamide gel electrophoresis, analysis of variance. Results. It was revealed that ‘Yuvivata 60’ variety has a recessive Ppd-1 genotype and belongs to the III haplotype by a combination of mutations in the structure of Ppd-D1 gene. Line ‘L41/95’ was heterogeneous by alleles of Ppd-D1 gene, which corresponded to the presence of haplotypes III and VII. All other tested cultivars and lines were characterized by alleles Ppd-A1b, Ppd-B1b and Ppd-D1a, and assigned to haplotype VII. According to the results of statistical data processing, the duration of the period from May, 1 to heading was the smallest for the variety ‘Donskaya polukarlikovaya’ in the conditions of both the Forest-Steppe and Polissia-Forest-Steppe regions of Ukraine, the longest – in the varieties ‘Yuvivata 60’, ‘Myronivska 61’ and ‘L41/95’. The differences between these groups were significant and amounted to 10 days. Conclusions. A breeding material with a high adaptive ability for growing conditions in Polissia-Forest-Steppe zone was studied by the allelic state of the Ppd-1 genes. A low level of polymorphism in the studied varieties and lines was revealed by the alleles of Ppd-1 genes [12.5% – Ppd-D1b (²²²), 12.5% – Ppd-D1à/b (²²²/VII), 75% – Ppd-D1a (VII)], that agrees with the hypothesis that breeders gave a greater preference for the photoperiod-insensitive wheat genotype under Ukrainian conditions. The genotypes with the dominant Ppd-D1a (VII) gene almost completely dominate in the south of Ukraine. At the same time, in northern latitudes, weather conditions negate the advantages of the genotypes with Ppd-D1a gene

Purpose. Analysis of the allelic state of Ppd-1 genes, which control sensitivity to photoperiod, in varieties and lines of bread winter wheat, and comparison of the results obtained with field observations on the duration of periods before heading and flowering, whose originators were the Nosivska Breeding and Research Station of the V. M. Remeslo Myronivka Institute of Wheat National Academy of Agrarian Sciences of Ukraine and Poltava State Agrarian Academy of the Ministry of Education and Science of Ukraine. Methods. The following methods were used in the work: DNA extraction, allele-specific PCR, agarose and polyacrylamide gel electrophoresis, analysis of variance. Results. It was revealed that ‘Yuvivata 60’ variety has a recessive Ppd-1 genotype and belongs to the III haplotype by a combination of mutations in the structure of Ppd-D1 gene. Line ‘L41/95’ was heterogeneous by alleles of Ppd-D1 gene, which corresponded to the presence of haplotypes III and VII. All other tested cultivars and lines were characterized by alleles Ppd-A1b, Ppd-B1b and Ppd-D1a, and assigned to haplotype VII. According to the results of statistical data processing, the duration of the period from May, 1 to heading was the smallest for the variety ‘Donskaya polukarlikovaya’ in the conditions of both the Forest-Steppe and Polissia-Forest-Steppe regions of Ukraine, the longest – in the varieties ‘Yuvivata 60’, ‘Myronivska 61’ and ‘L41/95’. The differences between these groups were significant and amounted to 10 days. Conclusions. A breeding material with a high adaptive ability for growing conditions in Polissia-Forest-Steppe zone was studied by the allelic state of the Ppd-1 genes. A low level of polymorphism in the studied varieties and lines was revealed by the alleles of Ppd-1 genes [12.5% – Ppd-D1b (²²²), 12.5% – Ppd-D1à/b (²²²/VII), 75% – Ppd-D1a (VII)], that agrees with the hypothesis that breeders gave a greater preference for the photoperiod-insensitive wheat genotype under Ukrainian conditions. The genotypes with the dominant Ppd-D1a (VII) gene almost completely dominate in the south of Ukraine. At the same time, in northern latitudes, weather conditions negate the advantages of the genotypes with Ppd-D1a gene

Purpose. To study the expression of gus and gfp genes in callus explants of amphidiploid spelt wheat (Triticum spelta L.) after Agrobacterium-mediated genetic transformation.Methods. Winter spelt wheat of ‘Europa’ variety was chosen for transformation. Calli obtained from mature embryos were used as explants. Callus pre-cultivation was carried out on MS nutrient medium (Murashige–Skoog) supplemented with 2 mg/L 2.4-D (2.4-Dichlorophenoxyacetic acid) and 10 mg/L silver nitrate. For genetic transformation, Agrobacterium tumefaciens Conn., strain GV3101 and a genetic construct with reporter genes beta-glucuronidase (GUS) and green fluorescent protein (GFP) were used. Calli were transformed by inoculation with agrobacteria and vacuum infiltration. Then they were co-cultured on MS medium with 2 mg/L 2.4-D and 10 mg/L AgNO3, but without antibiotics. The expression of the gus gene was checked by histochemical and the gfp gene by visual analysis (fluorescence of the GFP protein in UV light). Gfp and gus gene expression levels were evaluated using ImajeJ software. The integration of the gfp and gus genes into the spelt genome was verified by PCR.Results. Genetic transformation of spelt callus explants by inoculation in a nutrient medium with agrobacteria and vacuum infiltration occurred at different frequencies. The level of expression of the gus gene during vacuum infiltration was 4.66 ± 0.74%, with inoculation – 4.00 ± 0.91%; and the gfp gene with vacuum infiltration – 3.66 ± 0.74%, with inoculation – 4.66 ± 1.39%. The level of expression of the gfp gene was higher when using inoculation with agrobacteria, and the gus gene was higher during vacuum infiltration. Using PCR analysis, the integration of the gfp and gus genes into the callus of spelt genome was confirmed. The length of the PCR product with primers for the gus gene was 240 bp, and 717 bp for the gfp gene.Conclusions. The use of vacuum infiltration and inoculation methods for spelt genetic transformation gave different results. The frequency of genetic transformation ranged from 3.66 to 4.66%. Agrobacterium-mediated genetic transformation of amphidiploid spelt wheat allows us to study the expression of gus and gfp reporter genes using callus explants derived from mature embryos | Цель. Исследовать экспрессию генов gus и gfp в каллюсных эксплантах амфидиплоидной пшеницы спельты (Triticum spelta L.) после Agrobacterium-опосредованной генетической трансформации. Методы. Для трансформации был выбран сорт пшеницы спельты озимой ‘Европа’. В качестве эксплантов использовали каллюсы, полученные из зрелых зародышей. Для прекультивации каллюсов использовали питательную среду МС (Мурасиге–Скуга), дополненную 2 мг/л 2,4-Д (2,4-дихлорфеноксиуксусная кислота) и 10 мг/л нитратом серебра. Для генетической трансформации использовали Agrobacterium tumefaciens Conn., штамм GV3101, и генетическую конструкцию, содержащую репортерные гены gus (ген бета-глюкуронидазы) и gfp (ген зеленого флюоресцентного белка GFP). Каллюсы трансформировали путем инокуляции с агробактериями и вакуумной инфильтрацией. Далее их ко-культивировали на среде МС с 2 мг/л 2,4-Д и 10 мг/л AgNO3, но без антибиотиков. Экспрессию гена gus проверяли с помощью гисто­химического анализа, а гена gfp – визуального (флуоресценция белка GFP в UV свете). Уровни экспрессии генов gfp и gus оценивали с помощью программного обеспечения ImajeJ. Интеграцию генов gfp и gus в геном спельты проверяли методом ПЦР. Результаты. Генетическая трансформация каллюсных эксплантов спельты путём их инокуляции в питательной среде с агробактериями и вакуумной инфильтрацией происходила с разной частотой. Уровень экспрессии гена gus при вакуумной инфильтрации составил 4,66 ± 0,74%, а при инокуляции – 4,00 ± 0,91%, а гена gfp при вакуумной инфильтрации – 3,66 ± 0,74%, а при инокуляции – 4,66 ± 1,39%. Уровень экспресии гена gfp был выше в случае использования инокуляции с агробактериями, а гена gus – при вакуумной инфильтрации. При помощи ПЦР анализа была подтверждена интеграция генов gfp и gus в геном каллюсов спельты. Длина ПЦР продукта с праймерами к гену gus составила 240 п. н., а для гена gfp – 717 п. н. Выводы. Использование методов вакуумной инфильтрации и инокуляции для генетической трансформации спельты дали разные результаты. Частота генетической трансформации колебалась от 3,66 до 4,66%. Agrobacterium-опосредованная генетическая трансформация амфидиплоидной пшеницы спельты позволяет исследовать экспрессию репортерных генов gus и gfp при использовании каллюсных эксплантов, полученных из зрелых зародышей. | Мета. Дослідити експресію генів gus та gfp в калюсних експлантах амфідиплоїдної пшениці спельти (Triticum spelta L.) після Agrobacterium-опосередкованої генетичної трансформації. Методи. Для трансформації було обрано сорт пшениці спельти озимої ‘Європа’. Як експланти використовували калюси, отримані зі зрілих зародків. Прекультивацію калюсів здійснювали на живильному середовищі МС (Мурасіге–Скуга), доповненому 2 мг/л 2,4-Д (2,4-дихлорфеноксиоцтова кислота) та 10 мг/л нітратом срібла. Для генетичної трансформації використовували Agrobacterium tumefaciens Conn., штам GV3101, та генетичну конструкцію з репортерними генами gus (ген бета-глюкуронідази (-glucuronidase)) та gfp (ген зеленого флюоресцентного білка (Green Fluorescent Protein, GFP)). Калюси трансформували шляхом інокуляції з агробактеріями та вакуумною інфільтрацією. Далі їх ко-культивували на середовищі МС із 2 мг/л 2,4-Д та 10 мг/л AgNO3, але без антибіотиків. Експресію гена gus перевіряли за допомогою гістохімічного, а гена gfp – візуального аналізу (флуоресценція білка GFP в УФ світлі). Рівні експресії генів gfp та gus оцінювали за допомогою програмного забезпечення ImajeJ. Інтеграцію генів gfp та gus в геном спельти перевіряли методом ПЛР.Результати. Генетична трансформація калюсних експлан­тів спельти шляхом їхньої інокуляції в живильному середовищі з агробактеріями та вакуумною інфільтрацією відбувалась з різною частотою. Рівень експресії гена gus за вакуумної інфільтрації становив 4,66 ± 0,74%, за інокуляції – 4,00 ± 0,91%; а гена gfp за вакуумної інфільтрації – 3,66 ± 0,74%, за інокуляції – 4,66 ± 1,39%. Рівень експресії гена gfp був вищим у разі використання інокуляції з агробактеріями, а гена gus – при ва­ку­умній інфільтрації. За допомогою ПЛР-аналізу було під­тверджено інтеграцію генів gfp та gus в геном калюсів спельти. Довжина ПЛР продукту із праймерами до гена gus становила 240 п. н., а до гена gfp – 717 п. н.Висновки. Використання методів вакуумної інфільтрації та інокуляції для генетичної трансформації спельти дали різні результати. Частота генетичної трансформації коливалась від 3,66 до 4,66%. Agrobacterium-опосередкована генетична трансформація амфідиплоїдної пшениці спельти дозволяє дослідити експресію репортерних генів gus та gfp за використання калюсних експлантів, отриманих із зрілих зародків.

Purpose. To study the expression of gus and gfp genes in callus explants of amphidiploid spelt wheat (Triticum spelta L.) after Agrobacterium-mediated genetic transformation. Methods. Winter spelt wheat of ‘Europa’ variety was chosen for transformation. Calli obtained from mature embryos were used as explants. Callus pre-cultivation was carried out on MS nutrient medium (Murashige–Skoog) supplemented with 2 mg/L 2.4-D (2.4-Dichlorophenoxyacetic acid) and 10 mg/L silver nitrate. For genetic transformation, Agrobacterium tumefaciens Conn., strain GV3101 and a genetic construct with reporter genes beta-glucuronidase (GUS) and green fluorescent protein (GFP) were used. Calli were transformed by inoculation with agrobacteria and vacuum infiltration. Then they were co-cultured on MS medium with 2 mg/L 2.4-D and 10 mg/L AgNO3, but without antibiotics. The expression of the gus gene was checked by histochemical and the gfp gene by visual analysis (fluorescence of the GFP protein in UV light). Gfp and gus gene expression levels were evaluated using ImajeJ software. The integration of the gfp and gus genes into the spelt genome was verified by PCR. Results. Genetic transformation of spelt callus explants by inoculation in a nutrient medium with agrobacteria and vacuum infiltration occurred at different frequencies. The level of expression of the gus gene during vacuum infiltration was 4.66 ± 0.74%, with inoculation – 4.00 ± 0.91%; and the gfp gene with vacuum infiltration – 3.66 ± 0.74%, with inoculation – 4.66 ± 1.39%. The level of expression of the gfp gene was higher when using inoculation with agrobacteria, and the gus gene was higher during vacuum infiltration. Using PCR analysis, the integration of the gfp and gus genes into the callus of spelt genome was confirmed. The length of the PCR product with primers for the gus gene was 240 bp, and 717 bp for the gfp gene. Conclusions. The use of vacuum infiltration and inoculation methods for spelt genetic transformation gave different results. The frequency of genetic transformation ranged from 3.66 to 4.66%. Agrobacterium-mediated genetic transformation of amphidiploid spelt wheat allows us to study the expression of gus and gfp reporter genes using callus explants derived from mature embryos

Purpose. To study the expression of gus and gfp genes in callus explants of amphidiploid spelt wheat (Triticum spelta L.) after Agrobacterium-mediated genetic transformation. Methods. Winter spelt wheat of ‘Europa’ variety was chosen for transformation. Calli obtained from mature embryos were used as explants. Callus pre-cultivation was carried out on MS nutrient medium (Murashige–Skoog) supplemented with 2 mg/L 2.4-D (2.4-Dichlorophenoxyacetic acid) and 10 mg/L silver nitrate. For genetic transformation, Agrobacterium tumefaciens Conn., strain GV3101 and a genetic construct with reporter genes beta-glucuronidase (GUS) and green fluorescent protein (GFP) were used. Calli were transformed by inoculation with agrobacteria and vacuum infiltration. Then they were co-cultured on MS medium with 2 mg/L 2.4-D and 10 mg/L AgNO3, but without antibiotics. The expression of the gus gene was checked by histochemical and the gfp gene by visual analysis (fluorescence of the GFP protein in UV light). Gfp and gus gene expression levels were evaluated using ImajeJ software. The integration of the gfp and gus genes into the spelt genome was verified by PCR. Results. Genetic transformation of spelt callus explants by inoculation in a nutrient medium with agrobacteria and vacuum infiltration occurred at different frequencies. The level of expression of the gus gene during vacuum infiltration was 4.66 ± 0.74%, with inoculation – 4.00 ± 0.91%; and the gfp gene with vacuum infiltration – 3.66 ± 0.74%, with inoculation – 4.66 ± 1.39%. The level of expression of the gfp gene was higher when using inoculation with agrobacteria, and the gus gene was higher during vacuum infiltration. Using PCR analysis, the integration of the gfp and gus genes into the callus of spelt genome was confirmed. The length of the PCR product with primers for the gus gene was 240 bp, and 717 bp for the gfp gene. Conclusions. The use of vacuum infiltration and inoculation methods for spelt genetic transformation gave different results. The frequency of genetic transformation ranged from 3.66 to 4.66%. Agrobacterium-mediated genetic transformation of amphidiploid spelt wheat allows us to study the expression of gus and gfp reporter genes using callus explants derived from mature embryos

Purpose. To analyze collection samples by yield, protein and starch content in grain, its granulometric composition and highlight valuable sources for creating varieties sui­table for bioethanol processing.Methods. To assess the collection material, field, laboratory, measurement and weight, mathematical and statistical research methods were used.  The analysis of chemical quality indicators of triticale grain was carried out by infrared spectrometry on an Infratec 1241 device. The size of starch granules was determined by light microscopy and using the ImageJ computer program. Statistical processing of the obtained research results was carried out with the introduction of the computer program Statistica 6.Results. The results of studies on the collection of winter triticale by the main signs of suitability for bioethanol processing are presented. The grain yield in collection samples on average over the years of research ranged from 3.69 to 5.17 t/ha. The best samples were identified – numbers 181, 101, 185, 219 and the variety ’Arystokrat’ with a yield of 5.01–5.17 t/ha. By the high starch content numbers 123 (69.5%), 101 (69.8%) and the varieties ‘Petrol’ (69.0%), ‘Solodiuk’ (70.1%) and ‘Liubomyr’ (70.3%) were selected. A moderate negative correlation was found between yield and protein content (r = -0.37) and a significant negative correlation was found between starch and protein content (r = -0.64). The analysis of collection samples of winter triticale by granulometric starch composition was carried out. Maximum size of starch granules in the collection samples ranged from 19.4 to 32.7 µm, the minimum – 9.9 to 15.7 µm, and the variability range for the average size of granules was 15.4–20.0 µm. Varieties ‘Yasha’ and ‘Mundo’ were distinguished by the smal­lest average granule size of starch (15.4 and 15.6 µm) and uniformity of particle size distribution.Conclusions. Sources of valuable traits were identified by high productivity, starch content and aligned and fine granule size distribution. A moderate correlation between productivity and protein content and a significant negative correlation between starch and protein content was revealed. | Цель. Проанализировать коллекционные образцы по урожайности и содержанию в зерне белка и крахмала, его гранулометрическому составу и выделить ценные источники для создания сортов, пригодных для переработки на биоэтанол.Методы. Для оценки коллекционного материала применяли полевые, лабораторные, измерительно-весовые и математико-статистические методы исследований. Анализировали химические показатели качества зерна тритикале методом инфракрасной спектрометрии на приборе Infratec 1241. Размер гранул крахмала определяли методом световой микроскопии с применением компьютерной программы ImageJ. Статистическую обработку полученных результатов исследований осуществляли с использованием компьютерной программы Statistica 6.Результаты. Приведены результаты исследований по изучению коллекции тритикале озимой по основным признакам пригодности для переработки на биоэтанол. Урожайность зерна у коллекционных образцов в среднем за годы исследований составляла от 3,69 до 5,17 т/га. Выделены лучшие образцы – номера 181, 101, 185, 219 и сорт ’Аристократ’ с урожайностью 5,01–5,17 т/га. За высоким содержанием крахмала выделены номера 123 (69,5%), 101 (69,8%) и сорта ‘Петрол’ (69,0%), ‘Солодюк’ (70,1%) и ‘Любомир’ (70,3%). Выявлена умеренная отрицательная корреляция урожайности с содержанием белка (r = -0,37) и значительная отрицательная – между содержанием крахмала и белка (r = -0,64). Проанализированы коллекционные образцы тритикале озимой по гранулометрическому составу крахмала. Максимальный размер крахмальных гранул у коллекционных образцов варьировал от 19,4 до 32,7 мкм, минимальный – от 9,9 до 15,7 мкм, а по среднему размеру гранул диапазон изменчивости сос­тавлял 15,4–20,0 мкм. Выделены сорта ‘Яша’ и ‘Mundo’ с наименьшим средним размером гранул крахмала (15,4 и 15,6 мкм) и однородным гранулометрическим составом.Выводы. Выделены источники ценных признаков высокой урожайности, содержания крахмала и выровненного и мелкого гранулометрического состава. Выявлена умеренная корреляционная связь между урожайностью и содержанием белка и значительная отрицательная – между содержанием крахмала и белка | Мета. Проаналізувати колекційні зразки за врожайністю і вмістом у зерні білка і крохмалю, його гранулометричним складом та виділити цінні джерела для створення сортів, придатних для переробки на біоетанол.Методи. Для оцінювання колекційного матеріалу застосовували польові, лабораторні, вимірювально-вагові та математично-статистичні методи досліджень. Хімічні показники якості зерна тритикале аналізували методом інфрачервоної спектрометрії на приладі Infratec 1241. Розмір гранул крохмалю визначали методом світлової мікроскопії із застосуванням комп’ютерної програми ImageJ. Статистичну обробку отриманих результатів досліджень здійснювали з використанням комп’ютерної програми Statistica 6. Результати. Наведено результати досліджень з вивчення колекції тритикале озимого за основними ознаками придатності для переробки на біоетанол. Врожайність зерна у колекційних зразків у середньому за роки досліджень становила від 3,69 до 5,17 т/га. Виділено кращі зразки – номери 181, 101, 185, 219 і сорт ‘Аристократ’ із врожайністю 5,01–5,17 т/га. За високим умістом крохмалю виділено номери 123 (69,5%), 101 (69,8%) та сорти ‘Петрол’ (69,0%), ‘Солодюк’ (70,1%) і ‘Любомир’ (70,3%). Установлено помірну від’ємну кореляцію врожайності із вмістом білка (r = -0,37) та значну від’ємну – між умістом крохмалю і білка (r = -0,64). Проаналізовано колекційні зразки тритикале озимого за гранулометричним складом крохмалю. Максимальний розмір крохмальних гранул у колекційних зразків варіював від 19,4 до 32,7 мкм, мінімальний – від 9,9 до 15,7 мкм, а за середнім розміром гранул діапазон мінливості становив 15,4–20,0 мкм. Виділено сорти ‘Яша’ і ‘Mundo’ за найменшим середнім розміром гранул крохмалю (15,4 і 15,6 мкм) та вирівняністю гранулометричного складу.Висновки. Виділено джерела цінних ознак за високою врожайністю, вмістом крохмалю та вирівняним і дрібним гранулометричним складом. Установлено помірний кореляційний зв’язок між урожайністю і вмістом білка та значний від’ємний – між вмістом крохмалю і білка.

Purpose. To analyze collection samples by yield, protein and starch content in grain, its granulometric composition and highlight valuable sources for creating varieties sui­table for bioethanol processing. Methods. To assess the collection material, field, laboratory, measurement and weight, mathematical and statistical research methods were used.  The analysis of chemical quality indicators of triticale grain was carried out by infrared spectrometry on an Infratec 1241 device. The size of starch granules was determined by light microscopy and using the ImageJ computer program. Statistical processing of the obtained research results was carried out with the introduction of the computer program Statistica 6. Results. The results of studies on the collection of winter triticale by the main signs of suitability for bioethanol processing are presented. The grain yield in collection samples on average over the years of research ranged from 3.69 to 5.17 t/ha. The best samples were identified – numbers 181, 101, 185, 219 and the variety ’Arystokrat’ with a yield of 5.01–5.17 t/ha. By the high starch content numbers 123 (69.5%), 101 (69.8%) and the varieties ‘Petrol’ (69.0%), ‘Solodiuk’ (70.1%) and ‘Liubomyr’ (70.3%) were selected. A moderate negative correlation was found between yield and protein content (r = -0.37) and a significant negative correlation was found between starch and protein content (r = -0.64). The analysis of collection samples of winter triticale by granulometric starch composition was carried out. Maximum size of starch granules in the collection samples ranged from 19.4 to 32.7 µm, the minimum – 9.9 to 15.7 µm, and the variability range for the average size of granules was 15.4–20.0 µm. Varieties ‘Yasha’ and ‘Mundo’ were distinguished by the smal­lest average granule size of starch (15.4 and 15.6 µm) and uniformity of particle size distribution. Conclusions. Sources of valuable traits were identified by high productivity, starch content and aligned and fine granule size distribution. A moderate correlation between productivity and protein content and a significant negative correlation between starch and protein content was revealed.

Purpose. To determine the drought resistance of five millet varieties (ʻOmriyaneʼ, ʻKharkivske 57ʼ, ʻKonstantinovskeʼ, ʻIR 5ʼ, ʻSlobozhanskeʼ) using PEG 6000 as osmotic stress.Methods. To obtain the effect of drought, five concentrations of PEG 6000 solutions were used: 0.0% (control), 11.5%, 15.3%, 19.6%, 23.5% and 28.9%, which corresponds to 0.0, 115, 153, 196, 235 and 289 g of solute in 1000 ml of distilled water or 0.0, -1.9, - 3.1, - 4.8, - 6.6 and - 9.7 bar. Results. Osmotic stress strongly suppressed the germination of millet seeds at -3.1 bars (46.8%) and at -4.8 bars (28.66%) on the third day, but on the sixth day the number of germinated seeds increased to 92.8% and 84.0% respectively. The millet genotypes of differed significantly in the percentage of germination at various concentrations of the PEG 6000 osmotic solution. The minimum germination capacity was observed in variety Omriyane at -3.1, - 4.8, - 6.6 bars. ʻIR 5ʼ, ʻKonstantinovskeʼ and ʻKharkivske 57ʼ showed higher germination potential at the different concentrations of water stress. A decrease in root elongation in all genotypes compared to control was observed in -1.9 bars osmotic stress and then at -3.1 and -4.8 bars of osmotic stress the root length had the same value from 6.6 mm to 13.5 mm on the 3d day and from 25.3 mm to 34.7 mm on the 6th day. Variety ʻSlobozhanskeʼ showed higher mean root length at -3.1 and -4.8 bars of water stress induced by PEG on the 3d day (8,7 mm-12,5 mm) and on the 6th day (35.7 mm-32.3 mm). It is not observed shoot of millet at -9.7 bars on the 3d and on the 6th days. ʻKharkivske 57ʼ, ʻIR 5ʼ, ʻSlobozhanskeʼ showed higher individual shoot length of 23.1 mm, 25.5 mm, 25.6 mm, respectively at -4.8 bars of PEG 6000 on the 6th day. At -6.6 bars of osmotic stress ʻKonstantinоvskeʼ and ʻSlobozhanskeʼ had lowest root length/shoot length ratio 2.58 and 2.61, respectively. Variety ʻOmriyaneʼ (3.54) and ʻIR 5ʼ (3.31) had the maximum deviation from unity (3.54 and 3.31, respectively).Conclusions. Genotypes' ʻKonstantinоvskeʼ and ʻSlobozhanskeʼ, which showed a high level of drought resistance, were selected as a result of this study in breeding for drought resistance. Variety ʻIR 5ʼ, ʻKonstantinovskeʼ and ʻKharkivske 57ʼ were characterized highest seed germination percentage at the different water stress. | Цель. Определить засухоустойчивость пяти образцов проса (‘Омріяне’, ‘Харківське 57’, ‘Константинівське’, ‘IR 5’, ‘Слобожанське’), используя в качестве осмотика ПЭГ 6000 Методы. Для получения эффекта засухи использовали пять концентраций растворов ПЕГ 6000: 0,0% (контроль), 11,5%, 15,3%, 19,6%, 23,5% и 28,9%, что соответствует 0,0, 115, 153, 196, 235 и 289 г растворенного вещества в 1000 мл дистиллированной воды или 0,0, -1,9, -3,1, -4,8, -6,6 и -9,7 барам Результаты. Осмотический стресс сильно подавлял прорастание семян проса при -3,1 барах (46,8%) и при -4,8 барах (28,66%) на третьи сутки, но на шестые сутки количество проросших семян увеличилось до 92,8% и 84,0%, соответственно. Генотипы проса значительно различались по проценту прорастания в различных концентрациях осмотического раствора ПЭГ 6000. Так, минимальная всхожесть семян наблюдалась у сорта ‘Омріяне’ при концентрации ПЭГ 6000 -3,1, -4,8 і -6,6 баров. ‘ІR 5’, ‘Константинівське’ и ‘Харківське 57’ показали более высокий потенциал прорастания семян при различных концентрациях водного стресса. Уменьшение длины корней проростков по сравнению с контролем наблюдалось у всех генотипов при осмотическом стрессе -1,9 бар, а при осмотическом стрессе -3,1 и -4,8 бар длина корня колебалась от 6,6 мм до 13,5 мм на третьи сутки и от 25,3 до 34,7 мм – на шестые сутки. ‘Слобожанське’ показало более высокую длину корня при -3,1 и -4,8 бар водного стресса на третьи сутки – 8,7–12,5 мм и на шестые сутки – 35,7–32,3 мм. При -9,7 бар не наблюдалось проростков проса как на третьи, так и на шестые сутки. ‘Харківське 57’, ‘IR 5’, ‘Слобожанське’ характеризовались более длинными проростками – 23,1 мм, 25,5 мм, 25,6 мм, соответственно, при -4,8 бар ПЭГ 6000 на шестые сутки. При -6,6 барах осмотического стресса у сортов ‘Константинівське’ и ‘Слобожанське’ наблюдали низкое соотношение длина корня/длина проростка – 2,58 и 2,61, соответственно. ‘Омріяне’ и ‘IR 5’ имели максимальное отклонение от единицы – 3,54 и 3,31, соответственно.Выводы. В результате исследования в селекции на устойчивость к засухе выделены генотипы ‘Константинівське’ и ‘Слобожанське’, которые показали высокий уровень устойчивости к засухе. Сорта ‘IR 5’, ‘Константинівське’ и ‘Харківське 57’ характеризовались высоким процентом всхожести семян при различной концентрации ПЭГ 6000 в водном растворе. | Мета. Визначити посухостійкість п’яти зразків проса (‘Омріяне’, ‘Харківське 57’, ‘Константинівське’, ‘IR 5’, ‘Слобожанське’), використовуючи як осмотик ПЕГ 6000 Методи. Для отримання ефекту посухи використовували п’ять концентрацій розчину ПЕГ 6000: 0,0% (контроль), 11,5%, 15,3%, 19,6%, 23,5% та 28,9%, що відповідає 0,0, 115, 153, 196, 235 та 289 г розчиненої речовини в 1000 мл дистильованої води або 0,0, -1,9, -3,1, -4,8, -6,6 та -9,7 барам.Результати. Осмотичний стрес сильно пригнічував проростання насіння проса при -3,1 барах (46,8%) і -4,8 барах (28,66%) на третю добу, але на шосту добу кількість насіння, що проросло, збільшилась до 92,8% і 84,0%, відповідно. Генотипи проса значно відрізнялись за відсотком проростання у різних концентраціях осмотичного розчину ПЕГ 6000. Так, мінімальна схожість спостерігалась у сорту ‘Омріяне’ при концентрації ПЕГ 6000 -3,1, -4,8 і -6,6 барів. ‘ІR 5’, ‘Константинівське’ і ‘Харківське 57’ показали вищий потенціал проростання насіння при різних концентраціях водного стресу. Зменшення довжини коренів порівняно з контролем спостерігалось у всіх генотипів при осмотичному стресі -1,9 бар, при ПЕГ 6000 -3,1 і -4,8 бар довжина кореня коливалась від 6,6 мм до 13,5 мм на третю добу і від 25,3 до 34,7 мм – на шосту добу. ‘Слобожанське’ показало вищу середню довжину кореня при -3,1 і -4,8 бар водного стресу на третю добу – 8,7–12,5 мм і на шосту добу – 35,7–32,3 мм. При -9,7 бар концентрації ПЕГ 6000 не спостерігалось проростків проса як на третю, так і на шосту добу. ‘Харківське 57’, ‘IR 5’, ‘Слобожанське’ характеризувались довшими проростками – 23,1; 25,5; 25,6 мм, відповідно, при -4,8 бар ПЕГ 6000 на шосту добу. При -6,6 барах осмотичного стресу ‘Константинівське’ і ‘Слобожанське’ мали найменше значення відношення довжина кореня/довжина проростка – 2,58 і 2,61, відповідно. ‘Омріяне’ і ‘IR 5’ мали максимальне відхилення від одиниці – 3,54 та 3,31, відповідно.Висновки. Унаслідок дослідження в селекції на стійкість до посухи було виявлено генотипи ‘Константинівське’ і ‘Слобожанське’, які показали найвищий рівень стійкості до посухи. Сорти ‘IR 5’, ‘Константинівське’ і ‘Харківське 57’ характеризувались найвищим відсотком схожості насіння при різній концентрації ПЕГ 6000 у водному розчині.

Purpose. To determine the drought resistance of five millet varieties (ʻOmriyaneʼ, ʻKharkivske 57ʼ, ʻKonstantinovskeʼ, ʻIR 5ʼ, ʻSlobozhanskeʼ) using PEG 6000 as osmotic stress. Methods. To obtain the effect of drought, five concentrations of PEG 6000 solutions were used: 0.0% (control), 11.5%, 15.3%, 19.6%, 23.5% and 28.9%, which corresponds to 0.0, 115, 153, 196, 235 and 289 g of solute in 1000 ml of distilled water or 0.0, -1.9, - 3.1, - 4.8, - 6.6 and - 9.7 bar. Results. Osmotic stress strongly suppressed the germination of millet seeds at -3.1 bars (46.8%) and at -4.8 bars (28.66%) on the third day, but on the sixth day the number of germinated seeds increased to 92.8% and 84.0% respectively. The millet genotypes of differed significantly in the percentage of germination at various concentrations of the PEG 6000 osmotic solution. The minimum germination capacity was observed in variety Omriyane at -3.1, - 4.8, - 6.6 bars. ʻIR 5ʼ, ʻKonstantinovskeʼ and ʻKharkivske 57ʼ showed higher germination potential at the different concentrations of water stress. A decrease in root elongation in all genotypes compared to control was observed in -1.9 bars osmotic stress and then at -3.1 and -4.8 bars of osmotic stress the root length had the same value from 6.6 mm to 13.5 mm on the 3d day and from 25.3 mm to 34.7 mm on the 6th day. Variety ʻSlobozhanskeʼ showed higher mean root length at -3.1 and -4.8 bars of water stress induced by PEG on the 3d day (8,7 mm-12,5 mm) and on the 6th day (35.7 mm-32.3 mm). It is not observed shoot of millet at -9.7 bars on the 3d and on the 6th days. ʻKharkivske 57ʼ, ʻIR 5ʼ, ʻSlobozhanskeʼ showed higher individual shoot length of 23.1 mm, 25.5 mm, 25.6 mm, respectively at -4.8 bars of PEG 6000 on the 6th day. At -6.6 bars of osmotic stress ʻKonstantinоvskeʼ and ʻSlobozhanskeʼ had lowest root length/shoot length ratio 2.58 and 2.61, respectively. Variety ʻOmriyaneʼ (3.54) and ʻIR 5ʼ (3.31) had the maximum deviation from unity (3.54 and 3.31, respectively). Conclusions. Genotypes' ʻKonstantinоvskeʼ and ʻSlobozhanskeʼ, which showed a high level of drought resistance, were selected as a result of this study in breeding for drought resistance. Variety ʻIR 5ʼ, ʻKonstantinovskeʼ and ʻKharkivske 57ʼ were characterized highest seed germination percentage at the different water stress.

Мета. Визначити посухостійкість п’яти зразків проса (‘Омріяне’, ‘Харківське 57’, ‘Константинівське’, ‘IR 5’, ‘Слобожанське’), використовуючи як осмотик ПЕГ 6000 Методи. Для отримання ефекту посухи використовували п’ять концентрацій розчину ПЕГ 6000: 0,0% (контроль), 11,5%, 15,3%, 19,6%, 23,5% та 28,9%, що відповідає 0,0, 115, 153, 196, 235 та 289 г розчиненої речовини в 1000 мл дистильованої води або 0,0, -1,9, -3,1, -4,8, -6,6 та -9,7 барам.Результати. Осмотичний стрес сильно пригнічував проростання насіння проса при -3,1 барах (46,8%) і -4,8 барах (28,66%) на третю добу, але на шосту добу кількість насіння, що проросло, збільшилась до 92,8% і 84,0%, відповідно. Генотипи проса значно відрізнялись за відсотком проростання у різних концентраціях осмотичного розчину ПЕГ 6000. Так, мінімальна схожість спостерігалась у сорту ‘Омріяне’ при концентрації ПЕГ 6000 -3,1, -4,8 і -6,6 барів. ‘ІR 5’, ‘Константинівське’ і ‘Харківське 57’ показали вищий потенціал проростання насіння при різних концентраціях водного стресу. Зменшення довжини коренів порівняно з контролем спостерігалось у всіх генотипів при осмотичному стресі -1,9 бар, при ПЕГ 6000 -3,1 і -4,8 бар довжина кореня коливалась від 6,6 мм до 13,5 мм на третю добу і від 25,3 до 34,7 мм – на шосту добу. ‘Слобожанське’ показало вищу середню довжину кореня при -3,1 і -4,8 бар водного стресу на третю добу – 8,7–12,5 мм і на шосту добу – 35,7–32,3 мм. При -9,7 бар концентрації ПЕГ 6000 не спостерігалось проростків проса як на третю, так і на шосту добу. ‘Харківське 57’, ‘IR 5’, ‘Слобожанське’ характеризувались довшими проростками – 23,1; 25,5; 25,6 мм, відповідно, при -4,8 бар ПЕГ 6000 на шосту добу. При -6,6 барах осмотичного стресу ‘Константинівське’ і ‘Слобожанське’ мали найменше значення відношення довжина кореня/довжина проростка – 2,58 і 2,61, відповідно. ‘Омріяне’ і ‘IR 5’ мали максимальне відхилення від одиниці – 3,54 та 3,31, відповідно.Висновки. Унаслідок дослідження в селекції на стійкість до посухи було виявлено генотипи ‘Константинівське’ і ‘Слобожанське’, які показали найвищий рівень стійкості до посухи. Сорти ‘IR 5’, ‘Константинівське’ і ‘Харківське 57’ характеризувались найвищим відсотком схожості насіння при різній концентрації ПЕГ 6000 у водному розчині. | Purpose. To determine the drought resistance of five millet varieties (ʻOmriyaneʼ, ʻKharkivske 57ʼ, ʻKonstantinovskeʼ, ʻIR 5ʼ, ʻSlobozhanskeʼ) using PEG 6000 as osmotic stress.Methods. To obtain the effect of drought, five concentrations of PEG 6000 solutions were used: 0.0% (control), 11.5%, 15.3%, 19.6%, 23.5% and 28.9%, which corresponds to 0.0, 115, 153, 196, 235 and 289 g of solute in 1000 ml of distilled water or 0.0, -1.9, - 3.1, - 4.8, - 6.6 and - 9.7 bar. Results. Osmotic stress strongly suppressed the germination of millet seeds at -3.1 bars (46.8%) and at -4.8 bars (28.66%) on the third day, but on the sixth day the number of germinated seeds increased to 92.8% and 84.0% respectively. The millet genotypes of differed significantly in the percentage of germination at various concentrations of the PEG 6000 osmotic solution. The minimum germination capacity was observed in variety Omriyane at -3.1, - 4.8, - 6.6 bars. ʻIR 5ʼ, ʻKonstantinovskeʼ and ʻKharkivske 57ʼ showed higher germination potential at the different concentrations of water stress. A decrease in root elongation in all genotypes compared to control was observed in -1.9 bars osmotic stress and then at -3.1 and -4.8 bars of osmotic stress the root length had the same value from 6.6 mm to 13.5 mm on the 3d day and from 25.3 mm to 34.7 mm on the 6th day. Variety ʻSlobozhanskeʼ showed higher mean root length at -3.1 and -4.8 bars of water stress induced by PEG on the 3d day (8,7 mm-12,5 mm) and on the 6th day (35.7 mm-32.3 mm). It is not observed shoot of millet at -9.7 bars on the 3d and on the 6th days. ʻKharkivske 57ʼ, ʻIR 5ʼ, ʻSlobozhanskeʼ showed higher individual shoot length of 23.1 mm, 25.5 mm, 25.6 mm, respectively at -4.8 bars of PEG 6000 on the 6th day. At -6.6 bars of osmotic stress ʻKonstantinоvskeʼ and ʻSlobozhanskeʼ had lowest root length/shoot length ratio 2.58 and 2.61, respectively. Variety ʻOmriyaneʼ (3.54) and ʻIR 5ʼ (3.31) had the maximum deviation from unity (3.54 and 3.31, respectively).Conclusions. Genotypes' ʻKonstantinоvskeʼ and ʻSlobozhanskeʼ, which showed a high level of drought resistance, were selected as a result of this study in breeding for drought resistance. Variety ʻIR 5ʼ, ʻKonstantinovskeʼ and ʻKharkivske 57ʼ were characterized highest seed germination percentage at the different water stress. | Цель. Определить засухоустойчивость пяти образцов проса (‘Омріяне’, ‘Харківське 57’, ‘Константинівське’, ‘IR 5’, ‘Слобожанське’), используя в качестве осмотика ПЭГ 6000 Методы. Для получения эффекта засухи использовали пять концентраций растворов ПЕГ 6000: 0,0% (контроль), 11,5%, 15,3%, 19,6%, 23,5% и 28,9%, что соответствует 0,0, 115, 153, 196, 235 и 289 г растворенного вещества в 1000 мл дистиллированной воды или 0,0, -1,9, -3,1, -4,8, -6,6 и -9,7 барам Результаты. Осмотический стресс сильно подавлял прорастание семян проса при -3,1 барах (46,8%) и при -4,8 барах (28,66%) на третьи сутки, но на шестые сутки количество проросших семян увеличилось до 92,8% и 84,0%, соответственно. Генотипы проса значительно различались по проценту прорастания в различных концентрациях осмотического раствора ПЭГ 6000. Так, минимальная всхожесть семян наблюдалась у сорта ‘Омріяне’ при концентрации ПЭГ 6000 -3,1, -4,8 і -6,6 баров. ‘ІR 5’, ‘Константинівське’ и ‘Харківське 57’ показали более высокий потенциал прорастания семян при различных концентрациях водного стресса. Уменьшение длины корней проростков по сравнению с контролем наблюдалось у всех генотипов при осмотическом стрессе -1,9 бар, а при осмотическом стрессе -3,1 и -4,8 бар длина корня колебалась от 6,6 мм до 13,5 мм на третьи сутки и от 25,3 до 34,7 мм – на шестые сутки. ‘Слобожанське’ показало более высокую длину корня при -3,1 и -4,8 бар водного стресса на третьи сутки – 8,7–12,5 мм и на шестые сутки – 35,7–32,3 мм. При -9,7 бар не наблюдалось проростков проса как на третьи, так и на шестые сутки. ‘Харківське 57’, ‘IR 5’, ‘Слобожанське’ характеризовались более длинными проростками – 23,1 мм, 25,5 мм, 25,6 мм, соответственно, при -4,8 бар ПЭГ 6000 на шестые сутки. При -6,6 барах осмотического стресса у сортов ‘Константинівське’ и ‘Слобожанське’ наблюдали низкое соотношение длина корня/длина проростка – 2,58 и 2,61, соответственно. ‘Омріяне’ и ‘IR 5’ имели максимальное отклонение от единицы – 3,54 и 3,31, соответственно.Выводы. В результате исследования в селекции на устойчивость к засухе выделены генотипы ‘Константинівське’ и ‘Слобожанське’, которые показали высокий уровень устойчивости к засухе. Сорта ‘IR 5’, ‘Константинівське’ и ‘Харківське 57’ характеризовались высоким процентом всхожести семян при различной концентрации ПЭГ 6000 в водном растворе.