Purpose. To carry out a comprehensive study and evaluation of new varieties of soybean [Glycine max (L.) Merrill] of the early maturity group (vegetation period – 91–110 days) by morphological characteristics and the main economic indicators: yield, oil and protein content. Methods. Field stu­dies on the qualification examination of soybean varieties were carried out during 2022–2023 in ten branches of the Ukrainian Institute for Plant Variety Examination (UIPVE) within the soil and climatic zones of the Steppe, Forest­Steppe and Polissia. The process was based on the existing methods of qualification examination of plant varieties for their suitability for distribution in Ukraine (VCU), determination of quality indicators of crop production and compliance of varieties with the criteria of distinctness, uniformity and stability (DUS). Results. The morphological characteristics, yield and grain quality of new early maturing varieties of Ukrainian breeding, included in the State Register of Plant Varieties Suitable for Distribution in Ukraine, were evalua­ted. Namely: ‘Zlatopilska’, ‘Kobuko’, ‘AFC Tempo’, ‘AFC Fest’, ‘Hospodynia’ and ‘Sunrise’. The most productive varieties in all soil and climate zones were ‘AFC Tempo’ (Steppe – 3.25 t/ha, Forest­Steppe – 3.64, Polissia – 3.63 t/ha) and ‘Kobuko’ (Steppe – 3.03 t/ha, Forest­Steppe – 3.68, Polissia – 3.42 t/ha). At the same time, ‘Zlatopilska’, ‘Kobuko’, ‘AFC Tempo’, ‘AFC Fest’ and ‘Sunrise’ produced the highest yields in Forest­Steppe [from 2.89 t/ha (‘Zlatopilska’) to 3.68 t/ha (‘Kobuko’)] and ‘Hospodynia’ – in Polissia (2.83 t/ha). ‘Zlatopilska’ (38.4–40.3%) and ‘Sunrise’ (37.9–40.6%) had the highest protein content in the grain and ‘AFC Fest’ (23.3–24.3%) the highest oil content. Conclusions. According to the results of the qualification examination, varieties of soybean ‘Zlatopilska’, ‘Kobuko’ and ‘AFC Tempo’ are recommended for cultivation in all soil and climatic zones; ‘Sunrise’ – in the Steppe and Forest­Steppe; ‘Hospodynia’ – in the Steppe and Polissia; ‘AFC Fest’ – only in the Steppe. Seeds produced in the Forest­Steppe zone have the best quality indicators in terms of protein content, and in terms of oil content – in the Steppe zone. The studied varieties of soybeans meet the criteria of distinctness, uniformity and stability, as well as the requirements for suitability for distribution in Ukraine. | Мета. Здійснити комплексне вивчення та оцінювання нових сортів сої культурної [Glycine max (L.) Merrill] ранньої групи стиглості (тривалість періоду вегетацій – 91–110 діб) за морфологічними ознаками та основними господарсько­цінними показниками: врожайністю, вмістом олії та білка. Методи. Польові дослідження з кваліфікаційної експертизи сортів сої культурної виконували впродовж 2022–2023 рр. у десяти філіях Українського інституту експертизи сортів рослин (УІЕСР) в межах ґрунтово­кліматичних зон Степу, Лісостепу та Полісся. У процесі спиралися на чинні методики проведення кваліфікаційної експертизи сортів рослин на придатність для поширення в Україні (ПСП), визначення показників якості продукції рослинництва й відповідності сортів критеріям відмінності, однорідності та стабільності (ВОС). Результати. Здійснено оцінювання морфологічних ознак, урожайності та якості зерна нових ранньостиглих сортів української селекції, внесених до Державного реєстру сортів рослин, придатних для поширення в Україні. А саме: ‘Златопільська’, ‘Кобуко’, ‘АФК Темпо’, ‘АФК Фест’, ‘Господиня’ та ‘Санрайз’. Найурожайнішими в усіх ґрунтово­кліматичних зонах виявилися сорти ‘АФК Темпо’ (Степ – 3,25 т/га, Лісостеп – 3,64, Полісся – 3,63 т/га) та ‘Кобуко’ (Степ – 3,03 т/га, Лісостеп – 3,68, Полісся – 3,42 т/га). Водночас ‘Златопільська’, ‘Кобуко’, ‘АФК Темпо’, ‘АФК Фест’ і ‘Санрайз’ формували максимальну врожайність у Лісостепу [від 2,89 (‘Златопільська’) до 3,68 т/га (‘Кобуко’)], а ‘Господиня’ – на Поліссі (2,83 т/га). Найвищим вмістом білка в зерні відзначились ‘Златопільська’ (38,4–40,3%) та ‘Санрайз’ (37,9–40,6%), олії – ‘АФК Фест’ (23,3–24,3%). Висновки. За результатами кваліфікаційної експертизи сорти сої культурної ‘Златопільська’, ‘Кобуко’ та ‘АФК Темпо’ рекомендовано для вирощування в усіх ґрунтово­кліматичних зонах; ‘Санрайз’ – у Степу та Лісостепу; ‘Господиня’ – у Степу та на Поліссі; ‘АФК Фест’ – лише в Степу. Ліпші показники якості за вмістом білка має насіння, одержане в лісостеповій зоні, а за вмістом олії – у степовій. Досліджувані сорти сої культурної відповідають критеріям відмінності, однорідності та стабільності, а також вимогам до придатності для поширення в Україні.

Мета. Здійснити комплексне вивчення та оцінювання нових сортів сої культурної [Glycine max (L.) Merrill] ранньої групи стиглості (тривалість періоду вегетацій – 91–110 діб) за морфологічними ознаками та основними господарсько­цінними показниками: врожайністю, вмістом олії та білка. Методи. Польові дослідження з кваліфікаційної експертизи сортів сої культурної виконували впродовж 2022–2023 рр. у десяти філіях Українського інституту експертизи сортів рослин (УІЕСР) в межах ґрунтово­кліматичних зон Степу, Лісостепу та Полісся. У процесі спиралися на чинні методики проведення кваліфікаційної експертизи сортів рослин на придатність для поширення в Україні (ПСП), визначення показників якості продукції рослинництва й відповідності сортів критеріям відмінності, однорідності та стабільності (ВОС). Результати. Здійснено оцінювання морфологічних ознак, урожайності та якості зерна нових ранньостиглих сортів української селекції, внесених до Державного реєстру сортів рослин, придатних для поширення в Україні. А саме: ‘Златопільська’, ‘Кобуко’, ‘АФК Темпо’, ‘АФК Фест’, ‘Господиня’ та ‘Санрайз’. Найурожайнішими в усіх ґрунтово­кліматичних зонах виявилися сорти ‘АФК Темпо’ (Степ – 3,25 т/га, Лісостеп – 3,64, Полісся – 3,63 т/га) та ‘Кобуко’ (Степ – 3,03 т/га, Лісостеп – 3,68, Полісся – 3,42 т/га). Водночас ‘Златопільська’, ‘Кобуко’, ‘АФК Темпо’, ‘АФК Фест’ і ‘Санрайз’ формували максимальну врожайність у Лісостепу [від 2,89 (‘Златопільська’) до 3,68 т/га (‘Кобуко’)], а ‘Господиня’ – на Поліссі (2,83 т/га). Найвищим вмістом білка в зерні відзначились ‘Златопільська’ (38,4–40,3%) та ‘Санрайз’ (37,9–40,6%), олії – ‘АФК Фест’ (23,3–24,3%). Висновки. За результатами кваліфікаційної експертизи сорти сої культурної ‘Златопільська’, ‘Кобуко’ та ‘АФК Темпо’ рекомендовано для вирощування в усіх ґрунтово­кліматичних зонах; ‘Санрайз’ – у Степу та Лісостепу; ‘Господиня’ – у Степу та на Поліссі; ‘АФК Фест’ – лише в Степу. Ліпші показники якості за вмістом білка має насіння, одержане в лісостеповій зоні, а за вмістом олії – у степовій. Досліджувані сорти сої культурної відповідають критеріям відмінності, однорідності та стабільності, а також вимогам до придатності для поширення в Україні.

Purpose. To carry out a mathematical and statistical evaluation of the mutagenesis data of the M2 generation of Nigella damascena varieties ‘Berehynia’ and ‘Charivnytsia’ in order to identify relationships between groups of mutations and mathematical justification of their use in the process of further analysis and selection of hereditary changes of mutant plants. Methods. Seeds of the varieties ‘Berehynia’ and ‘Charivnytsia’ were treated with chemical mutagens. The mutations identified by visual observation of the plants at different stages of their growth and development were divided into eight groups. In each group of each treatment option, the frequency of mutations was calculated as a function of the type of mutagen, its concentration and exposure time. The mathematical and statistical evaluation of the results was carried out using the MS Excel analysis package and Spearman’s rank correlation. Results. The mutational difference in the M2 generation between eight groups of Nigella damascena varieties ‘Berehynia’ and ‘Charivnytsia’ under the influence of the mutagens ethyl methanesulfonate, nitrosomethylurea and the new chemical mutagen DG-2 (a complex of 3-N,N-dimethylamino sulfonane with dimethyl) was identified and evaluated. It was found that the correlation value of the mutagenic effects ranged from 0.437 to 0.752 with significance levels from 3.540 ´ 10–5 to 0.037. The following groups of mutations can be considered informative: stem, shoot and leaf structures; flower structure; colour of the corolla petals; structure of the capsule; physio­logical changes in the process of growth and development.                Conclusions. The effect of the mutagens EMS, NMU in concentrations of 0.01 and 0.05% and DG-2 in concentrations of 0.5 and 0.05% was determined on Nigella damascena varieties ‘Berehynia’ and ‘Charivnytsia’ after exposure for 6 and 16 hours. Mutations in the structure of the stem, shoots and leaves, the colour of the petals of the corolla, the structure of the flower and capsule, and those causing a violation of chlorophyll synthesis should be considered informative. | Мета. Провести математично-статистичну оцінку даних мутагенезу покоління М2 сортів чорнушки дамаської ‘Берегиня’ та ‘Чарівниця’ для виявлення взаємовідношень між групами мутацій і математичного обґрунтування їх використання у процесі подальшого аналізу й відбору спадкових змін мутантних рослин. Методи. Насіння сортів ‘Берегиня’ та ‘Чарівниця’ обробили хімічними мутагенами. Мутації, виокремлені під час візуального спостереження за рослинами на різних етапах їхнього росту та розвитку, розділили на вісім груп. У кожній групі кожного варіанта обробки залежно від типу мутагену, його концентрації та часу експозиції підрахували частоту мутацій. Математично-статистичну оцінку результатів здійснили, використовуючи пакет аналізу MS Excel і рангову кореляцію r‑Спірмена. Результати. Виявлено й оцінено мутаційну відмінність у поколінні М2 між вісьмома групами чорнушки дамаської сортів ‘Берегиня’ та ‘Чарівниця’ під впливом мутагенів етилметансульфонату, нітрозометилсечовини і нового хімічного мутагену ДГ-2 (комплекс 3-N,N-диметиламіносульфолана з диметилом). Визначено, що величина кореляцій мутагенних впливів коливається в межах 0,437–0,752 з рівнями значущості від 3,540 ´ 10–5 до 0,037. Інформативними можна вважати такі групи мутацій: структури стебла, пагонів і листя; будови квітки; забарвлення пелюсток віночка; будови коробочки; фізіологічних змін у процесі росту та розвитку. Висновки. Встановлено вплив мутагенів ЕМС, НМC у концентрації 0,01 і 0,05% та ДГ-2 у концентрації 0,5 і 0,05% на сорти чорнушки дамаської ‘Берегиня’ та ‘Чарівниця’ за експозиції 6 і 16 годин. Інформативними слід вважати мутації структури стебла, пагонів і листя, забарвлення пелюсток віночка, будови квітки та коробочки, а також ті, що зумовлюють порушення синтезу хлорофілу.

Мета. Провести математично-статистичну оцінку даних мутагенезу покоління М2 сортів чорнушки дамаської ‘Берегиня’ та ‘Чарівниця’ для виявлення взаємовідношень між групами мутацій і математичного обґрунтування їх використання у процесі подальшого аналізу й відбору спадкових змін мутантних рослин. Методи. Насіння сортів ‘Берегиня’ та ‘Чарівниця’ обробили хімічними мутагенами. Мутації, виокремлені під час візуального спостереження за рослинами на різних етапах їхнього росту та розвитку, розділили на вісім груп. У кожній групі кожного варіанта обробки залежно від типу мутагену, його концентрації та часу експозиції підрахували частоту мутацій. Математично-статистичну оцінку результатів здійснили, використовуючи пакет аналізу MS Excel і рангову кореляцію r‑Спірмена. Результати. Виявлено й оцінено мутаційну відмінність у поколінні М2 між вісьмома групами чорнушки дамаської сортів ‘Берегиня’ та ‘Чарівниця’ під впливом мутагенів етилметансульфонату, нітрозометилсечовини і нового хімічного мутагену ДГ-2 (комплекс 3-N,N-диметиламіносульфолана з диметилом). Визначено, що величина кореляцій мутагенних впливів коливається в межах 0,437–0,752 з рівнями значущості від 3,540 ´ 10–5 до 0,037. Інформативними можна вважати такі групи мутацій: структури стебла, пагонів і листя; будови квітки; забарвлення пелюсток віночка; будови коробочки; фізіологічних змін у процесі росту та розвитку. Висновки. Встановлено вплив мутагенів ЕМС, НМC у концентрації 0,01 і 0,05% та ДГ-2 у концентрації 0,5 і 0,05% на сорти чорнушки дамаської ‘Берегиня’ та ‘Чарівниця’ за експозиції 6 і 16 годин. Інформативними слід вважати мутації структури стебла, пагонів і листя, забарвлення пелюсток віночка, будови квітки та коробочки, а також ті, що зумовлюють порушення синтезу хлорофілу.

Purpose. Identification and evaluation of the frequencies of dominant and recessive alleles of the Ppd-A1 gene in winter and spring durum wheat varieties of different geographical origins. Methods. DNA isolation, allele-specific PCR, electrophoresis in agarose and polyacrylamide gels and statistical analysis were used in the research. Results. Using diagnostic molecular markers, the genotypes of 81 spring and winter durum wheat varieties from different geographical origins were identified by alleles of the Ppd-A1 gene, which determines differences in photoperiodic sensitivity. Four alleles were found in spring varieties and three in winter varieties (the dominant allele Ppd-A1a.2 was absent). The recessive allele Ppd-A1_del303 was not found in any of the examined varieties. Conclusions. No significant differences were found between winter and spring genotypes in the frequency of one or the other allele. In winter and spring varieties, the recessive allele Ppd-A1_del2ex7 is the most frequent (68.5 and 47.9%, respectively). The recessive allele Ppd-A1b is significantly lower in winter varieties and almost identical in spring varieties. The frequencies of the dominant alleles Ppd-A1a.2 and Ppd-A1a.3 are lower than the two above and generally very low. The Ppd-A1a.2 allele was detected only in the Georgian variety ‘Merliuri’ (spring type); Ppd-A1a.3 – in the Ukrainian varieties ‘Luhanska 7’, ‘Metyska’ (spring) and ‘Koralovyi’ (winter). The possibility of using varieties carrying the dominant alleles Ppd-A1a.2 and Ppd-A1a.3 as donors in hard winter wheat bree­ding programmes is currently being discussed, in order to increase their adaptive potential in conditions of drought and high temperatures and to increase grain yield. The use of marker analysis will ensure the selection of breeding material with the optimal combination of alleles of the Ppd-A1a gene. | Мета. Ідентифікувати та оцінити частоти домінантних і рецесивних алелів гена Ppd-A1 в озимих та ярих сортів пшениці твердої різного географічного походження. Методи. Під час досліджень використовували методи виділення ДНК, алель-специфічної ПЛР, електрофорезу в агарозному й поліакриламідному гелях, статис­тичного аналізу. Результати. Завдяки застосуванню діагностичних молекулярних маркерів ідентифіковано генотипи 81 сорту твердої пшениці ярого та озимого типів розвитку різного географічного походження за алелями гена Ppd-A1, що визначає відмінності за фотоперіодичною чутливістю. В ярих сортів виявлено чотири алелі, в озимих – три (відсутній домінантний алель Ppd-А1a.2). В жодного сорту незалежно від типу розвитку не ідентифіковано рецесивного алеля Ppd-A1_del303. Висновки. Істотних відмінностей між озимими та ярими генотипами за час­тотою того чи іншого алеля не встановлено. Серед озимих і ярих сортів найпоширенішим є рецесивний алель Ppd-A1_del2ex7 (68,5 і 47,9% відповідно). Значно йому поступається в озимих сортів і майже однаковий з ним за частотою розповсюдження в ярих рецесивний алель Ppd-A1b. Меншими за дві вищевказані й загалом дуже малими є частоти домінантних алелів Ppd-А1a.2 і Ppd-А1а.3. Алель Ppd-А1a.2 виявлено лише у грузинського сорту ‘Мерліурі’ (ярий тип розвитку); Ppd-А1а.3 – в українських сортів ‘Луганська 7’, ‘Метиска’ (ярі) та ‘Кораловий’ (озимий). Натепер обговорюють можливість використання сортів-носіїв домінантних алелів Ppd-А1a.2 і Ppd-А1а.3 як донорів у програмах селекції пшениці твердої озимої з метою підвищення її адаптивного потенціалу в умовах посухи та високих температур і для збільшення врожаю зерна. Застосування маркерного аналізу дасть змогу забезпечити добір селекційного матеріалу з оптимальною комбінацією алелів гена Ppd-А1a.

Мета. Ідентифікувати та оцінити частоти домінантних і рецесивних алелів гена Ppd-A1 в озимих та ярих сортів пшениці твердої різного географічного походження. Методи. Під час досліджень використовували методи виділення ДНК, алель-специфічної ПЛР, електрофорезу в агарозному й поліакриламідному гелях, статис­тичного аналізу. Результати. Завдяки застосуванню діагностичних молекулярних маркерів ідентифіковано генотипи 81 сорту твердої пшениці ярого та озимого типів розвитку різного географічного походження за алелями гена Ppd-A1, що визначає відмінності за фотоперіодичною чутливістю. В ярих сортів виявлено чотири алелі, в озимих – три (відсутній домінантний алель Ppd-А1a.2). В жодного сорту незалежно від типу розвитку не ідентифіковано рецесивного алеля Ppd-A1_del303. Висновки. Істотних відмінностей між озимими та ярими генотипами за час­тотою того чи іншого алеля не встановлено. Серед озимих і ярих сортів найпоширенішим є рецесивний алель Ppd-A1_del2ex7 (68,5 і 47,9% відповідно). Значно йому поступається в озимих сортів і майже однаковий з ним за частотою розповсюдження в ярих рецесивний алель Ppd-A1b. Меншими за дві вищевказані й загалом дуже малими є частоти домінантних алелів Ppd-А1a.2 і Ppd-А1а.3. Алель Ppd-А1a.2 виявлено лише у грузинського сорту ‘Мерліурі’ (ярий тип розвитку); Ppd-А1а.3 – в українських сортів ‘Луганська 7’, ‘Метиска’ (ярі) та ‘Кораловий’ (озимий). Натепер обговорюють можливість використання сортів-носіїв домінантних алелів Ppd-А1a.2 і Ppd-А1а.3 як донорів у програмах селекції пшениці твердої озимої з метою підвищення її адаптивного потенціалу в умовах посухи та високих температур і для збільшення врожаю зерна. Застосування маркерного аналізу дасть змогу забезпечити добір селекційного матеріалу з оптимальною комбінацією алелів гена Ppd-А1a.

Purpose. To evaluate promising potato hybrids for productivity and resistance to drought under water deficit conditions and to identify genotypes with a high level of adapta­bility to abiotic environmental factors. Methods. During 2021–2022, 57 potato genotypes of different ripeness groups were studied in the fields of breeding crop rotation of the breeding laboratory of the Polissia Research Department of the Institute for Potato Research NAAS of Ukraine. Genera­l­ly accepted methods of selective statistical analysis were used. Results. The research results revealed that in a dry year, the average potato yield loss for all maturity groups was 15.3 t/ha or 66 % compared to the indicators of a wet year. A high total percentage of drought-resistant and moderately drought-resistant hybrids was distinguished in the mid-season group. In total 16 breeding samples out of 54 studied ones under the condition of sufficient moisture produced the highest yield (in the range of 24.4–35.9 t/ha). During dry periods, 21 samples had high productivity (7.8–19.2 t/ha). The following hybrids showed an advantage over the average (Ŷ) for 8–9 evaluated drought tolerance indices: ‘P.15.56-10’, ‘P.17.21/43’, P.19.53/6’, ‘P.17.30-3’, ‘P.17.1-4’, ‘P.18.51/3’, ‘P.17.19-21’, ‘P.17.18/9’, ‘P.17.4/13’ ‘P.17.43/1’, P.17.44-1’, ‘P.17.38/16’, ‘P.17.8-28’, ‘P.17.13/7’ and ‘P.17.38-56’. Conclusions. According to the results of the research, hybrids with high productivity and response to stress were identified. Thus, 5 samples formed high productivity under optimal conditions and were resistant to drought; 5 samples were flexi­b­le hybrids; 8 hybrids were demanding to moisture supply during the process of crop formation. The sources of drought resistance were 5 hybrids out of 54 studied ones. An average positive correlation (r = 0.528) between yields under diffe­rent moisture conditions was established. | Мета. Оцінити за продуктивністю та стійкістю проти посухи перспективні гібриди картоплі в умовах водного дефіциту й виділити генотипи з високим рівнем адаптивності до абіотичних факторів середовища. Методи. Впродовж 2021–2022 рр. на полях селекційної сівозміни лабораторії селекції Поліського дослідного відділення Інституту картоплярства НААН України досліджено 57 генотипів картоплі різних груп стиглості. Послуговувалися загальноприйнятими методами селекційно-статистичного аналізу. Результати. Встановлено, що в посушливий рік середній показник втрати врожаю картоплі за всіма групами стиглості мав значення 15,3 т/га або 66% проти показників вологого року. В середньостиглій групі виокремлено високий відсоток стійких і середньостійких проти посухи гібридів. 16 селекційних зразків із 54 досліджених за умови достатнього зволоження формують найбільшу врожайність (24,4–35,9 т/га). В посушливі періоди високу продуктивність (7,8–19,2 т/га) мав 21 зразок. Гібриди ‘П.15.56-10’, ‘П.17.21/43’, ‘П.19.53/6’, ‘П.17.30-3’, ‘П.17.1-4’, ‘П.18.51/3’, ‘П.17.19-21’, ‘П.17.18/9’, ‘П.17.4/13’ ‘П.17.43/1’, ‘П.17.44-1’, ‘П.17.38/16’, ‘П.17.8-28’, ‘П.17.13/7’ і ‘П.17.38-56’ переважили середній показник (Ŷ) за вісьмома–дев’ятьма оціненими індексами посухостійкості. Висновки. У результаті проведених досліджень виділено гібриди з високою продуктивністю та реакцією на стрес. Так, 5 зразків формують високу продуктивність в оптимальних умовах та стійкі проти посухи; 5 зразків є плас­тичними гібридами; 8 гібридів вимогливі до забезпечення вологою у процесі формування врожаю. Джерела стійкості проти посухи – 5 гібридів із 54 досліджених. Встановлено середню позитивну кореляційну залежність (r = 0,528) між урожайністю за різних умов зволоження.

Мета. Оцінити за продуктивністю та стійкістю проти посухи перспективні гібриди картоплі в умовах водного дефіциту й виділити генотипи з високим рівнем адаптивності до абіотичних факторів середовища. Методи. Впродовж 2021–2022 рр. на полях селекційної сівозміни лабораторії селекції Поліського дослідного відділення Інституту картоплярства НААН України досліджено 57 генотипів картоплі різних груп стиглості. Послуговувалися загальноприйнятими методами селекційно-статистичного аналізу. Результати. Встановлено, що в посушливий рік середній показник втрати врожаю картоплі за всіма групами стиглості мав значення 15,3 т/га або 66% проти показників вологого року. В середньостиглій групі виокремлено високий відсоток стійких і середньостійких проти посухи гібридів. 16 селекційних зразків із 54 досліджених за умови достатнього зволоження формують найбільшу врожайність (24,4–35,9 т/га). В посушливі періоди високу продуктивність (7,8–19,2 т/га) мав 21 зразок. Гібриди ‘П.15.56-10’, ‘П.17.21/43’, ‘П.19.53/6’, ‘П.17.30-3’, ‘П.17.1-4’, ‘П.18.51/3’, ‘П.17.19-21’, ‘П.17.18/9’, ‘П.17.4/13’ ‘П.17.43/1’, ‘П.17.44-1’, ‘П.17.38/16’, ‘П.17.8-28’, ‘П.17.13/7’ і ‘П.17.38-56’ переважили середній показник (Ŷ) за вісьмома–дев’ятьма оціненими індексами посухостійкості. Висновки. У результаті проведених досліджень виділено гібриди з високою продуктивністю та реакцією на стрес. Так, 5 зразків формують високу продуктивність в оптимальних умовах та стійкі проти посухи; 5 зразків є плас­тичними гібридами; 8 гібридів вимогливі до забезпечення вологою у процесі формування врожаю. Джерела стійкості проти посухи – 5 гібридів із 54 досліджених. Встановлено середню позитивну кореляційну залежність (r = 0,528) між урожайністю за різних умов зволоження.

Purpose. To substantiate the legal regulation of the re­gistration of grape varieties in Ukraine in order to harmonise the national legislation with the European requirements and standards. Methods. The materials used were the regulatory documents of UPOV, CPVO and EU countries, national regulations in the field of examination, registration and commercial use of grape varieties. Results. The current state and problems of viticulture in Ukraine were analysed. In particular, the current legal acts regulating the registration and commercial circulation of grape varieties in our country and in the European Union were studied. The experience of Italy, one of the leading European countries in viticulture and oenology, was studied. In particular, the article examines the peculiarities of the national catalogue and the conditions for the marketing of varieties and clones, as well as the use of vineyards after the grapes have been excluded from the catalogue. At the same time, the author analysed the financial sanctions that this country imposed on economic entities (legal persons) in the case of the creation or maintenance of industrial plantations with nonregional varieties at the expense of the State. The Italian regulatory act regulating the content and procedure for filing an application for registration of varieties and clones was stu­died. The list of requirements and information to be provided by the applicant in the process of preparing the application documents was determined; the expediency of their use in the development of national legislation of Ukraine was established. The author has also examined the draft Law 9139 of 22 March 2023 “On grapes and vine products”, assessing its positive impact on the market environment, the protection of the rights and interests of economic entities, the State and citizens, providing them with high quality pro­ducts with special characteristics caused by natural factors of the area of origin. Conclusions. There is some inconsistency between Ukraine and the EU countries regarding the conditions for acquiring and the scope of rights to grape varieties and their clones, which requires further regulation at the legislative level. | Мета. Обґрунтувати правове регулювання реєстрації сортів винограду в Україні для погодження національного законодавства з європейськими вимогами та стандартами. Методи. Матеріалами слугували нормативно­правові документи UPOV, CPVO та країн ЄС, національні нормативно­правові акти в галузі експертизи, реєстрації та комерційного використання сортів винограду. Результати. Проаналізовано сучасний стан і проблеми галузі виноградарства в Україні. Зокрема, досліджено чинні нормативно­правові акти, які регулюють реєстрацію і комерційний обіг сортів винограду в нашій державі та Європейському Союзі. Вивчено досвід Італії як однієї з провідних європейських країн, що займається виноградарством і виноробством. А саме: розглянуто особливості національного каталогу та строків комерціалізації сортів і клонів, утилізації виноградників після виключення винограду з каталогу. Водночас проаналізовано фінансові санкції, які ця країна застосовує до суб’єктів підприємницької діяльності (юридичних осіб) у разі закладання нових чи ремонту промислових насаджень нерайонованими сортами коштом держави. Опрацьовано нормативний акт Італії, що регламентує зміст та процедуру подання заявки на реєстрацію сортів і клонів. Визначено перелік вимог та інформацію, яку повинен надавати заявник в процесі підготовки документів заявки; встановлено доцільність їх використання під час розроблення національного законодавства України. Також розглянуто законопроєкт від 22 березня 2023 р. № 9139 «Про виноград та продукти виноградарства», оцінено його позитивний вплив на ринкове середовище, дотримання прав та інтересів суб’єктів господарювання, держави та громадян завдяки забезпеченню останніх високоякісною продукцією з особливими, зумовленими природними факторами території походження властивостями. Висновки. Встановлено деяку неузгодженість між Україною та країнами ЄС щодо умов набуття й обсягу прав на сорти винограду та їхні клони, що потребує подальшого врегулювання на законодавчому рівні.

Мета. Обґрунтувати правове регулювання реєстрації сортів винограду в Україні для погодження національного законодавства з європейськими вимогами та стандартами. Методи. Матеріалами слугували нормативно­правові документи UPOV, CPVO та країн ЄС, національні нормативно­правові акти в галузі експертизи, реєстрації та комерційного використання сортів винограду. Результати. Проаналізовано сучасний стан і проблеми галузі виноградарства в Україні. Зокрема, досліджено чинні нормативно­правові акти, які регулюють реєстрацію і комерційний обіг сортів винограду в нашій державі та Європейському Союзі. Вивчено досвід Італії як однієї з провідних європейських країн, що займається виноградарством і виноробством. А саме: розглянуто особливості національного каталогу та строків комерціалізації сортів і клонів, утилізації виноградників після виключення винограду з каталогу. Водночас проаналізовано фінансові санкції, які ця країна застосовує до суб’єктів підприємницької діяльності (юридичних осіб) у разі закладання нових чи ремонту промислових насаджень нерайонованими сортами коштом держави. Опрацьовано нормативний акт Італії, що регламентує зміст та процедуру подання заявки на реєстрацію сортів і клонів. Визначено перелік вимог та інформацію, яку повинен надавати заявник в процесі підготовки документів заявки; встановлено доцільність їх використання під час розроблення національного законодавства України. Також розглянуто законопроєкт від 22 березня 2023 р. № 9139 «Про виноград та продукти виноградарства», оцінено його позитивний вплив на ринкове середовище, дотримання прав та інтересів суб’єктів господарювання, держави та громадян завдяки забезпеченню останніх високоякісною продукцією з особливими, зумовленими природними факторами території походження властивостями. Висновки. Встановлено деяку неузгодженість між Україною та країнами ЄС щодо умов набуття й обсягу прав на сорти винограду та їхні клони, що потребує подальшого врегулювання на законодавчому рівні.

Purpose. To carry out an analysis of the ecological plasticity and stability of the characteristics of productivity, starch content, dry matter and to determine the parameters of ecological adaptability of potato varieties based on the characteristic “yield” in the soil-climatic zones of the Forest-Steppe and Polissia. Methods. The following methods were used in the research: laboratory, computational and statistical; to draw conclusions – analysis and synthesis. Results. The results of the analysis of potato varieties grown in different soil and climatic zones of Ukraine in terms of yield, starch and dry matter content are given. Promising varieties for selection and practical use with high indicators of adaptability, stability and plasticity were identified. It was found that the highest productivity results were obtained for the variety ‘RANOMI’ in the Forest-Steppe and Polissia zones – 34.6; 28.2 t/ha and high adaptability potential – 1.28; 1.27. The varieties ‘RANOMI’, ‘Cherie’ performed best in the Forest-Steppe zone with yields of 34.6 and 31.4 t/ha, in Polissia conditions – the varieties ‘RANOMI’, ‘PARADISO’ – 28.2 and 27.4 t/ha. The varieties with high plasticity were distinguished by starch and dry matter content (‘7 FOUR 7’, ‘PARADISO’, ‘FONTANE’, ‘RANOMI’, ‘LAUDINE’), productivity (‘7 FOUR 7’, ‘Rodriga’, ‘ALOUETTE’, ‘PARADISO’, ‘LAUDINE’). The varieties ‘Mysteriia’, ‘7 FOUR 7’, ‘LAUDINE’, ‘FONTANE’ and ‘LAUDINE’ proved to be very stable in terms of productivity and the varieties ‘Mysteriia’, ‘7 FOUR 7’, ‘Rodriga’, ‘PARADISO’, ‘RANOMI’ in terms of dry matter and starch content. The varieties with the highest productivity were ‘Rodriga’, ‘PARADISO’, and for dry matter and starch content – ‘FONTANE’, ‘LAUDINE’. Conclusions. In different soil and climatic zones, highly plastic varieties were selected according to yield index – ‘7 FOUR 7’, ‘Rodriga’, ‘ALOUETTE’, ‘PARADISO’, ‘LAUDINE’, according to starch and dry matter content – varieties ‘7 FOR 7’, ‘PARADISO’, ‘FONTANE’, ‘RANOMI’, ‘LAUDINE’. It was found that on average for 2019–2020 the highest productivity and high adaptive potential in the Forest-Steppe and Polissia zones had the variety ‘RANOMI’ – 34.6; 28.2 t/ha, respectively, CA – 1.28; 1.27. In the Forest-Steppe zone it is worth mentioning the varieties ‘Cherie’, ‘Rodriga’ with average CA index 1.15; 1.12 and productivity – 31.4; 30.62 t/ha, in the Polissia zone – ‘PARADISO’, ‘Rodriga’ with CA value – 1.20; 1.11 and productivity – 27.4; 25.5 t/ha. | Мета. Проаналізувати екологічну пластичність і стабільність ознак продуктивності, вмісту крохмалю й сухої речовини та визначити параметри екологічної адаптивності сортів картоплі за врожайністю в ґрунтово-кліматичних зонах Лісостепу й Полісся. Методи. У процесі досліджень використовували лабораторний, розрахунковий і статистичний методи, для підготовки висновків – аналізу та синтезу. Результати. Вирощувані в різних ґрунтово-кліматичних зонах України сорти картоплі проаналізовано за врожайністю, вмістом крохмалю та сухої речовини. Сорти з високими показниками адаптивності, стабільності та пластичності виділено як перспективні для селекційного і практичного застосування. У зонах Лісостепу та Полісся найвищі показники продуктивності одержано для сорту ‘RANOMI’ – 34,6 і 28,2 т/га відповідно (адаптивний потенціал – 1,28; 1,27). Найбільшу врожайність сорти ‘RANOMI’ та ‘Cherie’ продемонстрували в зоні Лісостепу – 34,6 і 31,4 т/га. В умовах Полісся ‘RANOMI’ і ‘PARADISO’ відзначилися продуктивністю 28,2 і 27,4 т/га. За показниками вмісту крохмалю та сухої речовини виділено високопластичні сорти ‘7 FOUR 7’, ‘PARADISO’, ‘FONTANE’, ‘RANOMI’, ‘LAUDINE’; врожайності – ‘7 FOUR 7’, ‘Rodriga’, ‘ALOUETTE’, ‘PARADISO’, ‘LAUDINE’. Високостабільними за ознакою врожайності виявилися ‘Містерія’, ‘7 FOUR 7’, ‘LAUDINE’ та ‘FONTANE’; за вмістом сухої речовини та крохмалю – ‘Містерія’, ‘7 FOUR 7’, ‘Rodriga’, ‘PARADISO’ й ‘RANOMI’. До високоінтенсивних за ознакою врожайності належать сорти ‘Rodriga’, ‘PARADISO’, за вмістом сухої речовини та крохмалю – ‘FONTANE’, ‘LAUDINE’. Висновки. У різних ґрунтово-кліматичних зонах за показниками врожайності виділено високопластичні сорти ‘7 FOUR 7, ‘Rodriga’, ‘ALOUETTE’, ‘PARADISO’ та ‘LAUDINE’, за вмістом крохмалю та сухої речовини – ‘7 FOUR 7’, ‘PARADISO’, ‘FONTANE’, ‘RANOMI’ та ‘LAUDINE’. У середньому за 2019–2020 рр. найбільшу продуктивність та високий адаптивний потенціал у зонах Лісостепу й Полісся продемонстрував сорт ‘RANOMI’ – 34,6 і 28,2 т/га відповідно, КА – 1,28; 1,27. У Лісостепу варто відзначити сорти ‘Cherie’ та ‘Rodriga’ (середній показник КА – 1,15 та 1,12; урожайність – 31,4 і 30,62 т/га відповідно); у зоні Полісся – ‘PARADISO’ та ‘Rodriga’ (значення КА – 1,20 та 1,11; урожайність – 27,4 і 25,5 т/га відповідно).

Мета. Проаналізувати екологічну пластичність і стабільність ознак продуктивності, вмісту крохмалю й сухої речовини та визначити параметри екологічної адаптивності сортів картоплі за врожайністю в ґрунтово-кліматичних зонах Лісостепу й Полісся. Методи. У процесі досліджень використовували лабораторний, розрахунковий і статистичний методи, для підготовки висновків – аналізу та синтезу. Результати. Вирощувані в різних ґрунтово-кліматичних зонах України сорти картоплі проаналізовано за врожайністю, вмістом крохмалю та сухої речовини. Сорти з високими показниками адаптивності, стабільності та пластичності виділено як перспективні для селекційного і практичного застосування. У зонах Лісостепу та Полісся найвищі показники продуктивності одержано для сорту ‘RANOMI’ – 34,6 і 28,2 т/га відповідно (адаптивний потенціал – 1,28; 1,27). Найбільшу врожайність сорти ‘RANOMI’ та ‘Cherie’ продемонстрували в зоні Лісостепу – 34,6 і 31,4 т/га. В умовах Полісся ‘RANOMI’ і ‘PARADISO’ відзначилися продуктивністю 28,2 і 27,4 т/га. За показниками вмісту крохмалю та сухої речовини виділено високопластичні сорти ‘7 FOUR 7’, ‘PARADISO’, ‘FONTANE’, ‘RANOMI’, ‘LAUDINE’; врожайності – ‘7 FOUR 7’, ‘Rodriga’, ‘ALOUETTE’, ‘PARADISO’, ‘LAUDINE’. Високостабільними за ознакою врожайності виявилися ‘Містерія’, ‘7 FOUR 7’, ‘LAUDINE’ та ‘FONTANE’; за вмістом сухої речовини та крохмалю – ‘Містерія’, ‘7 FOUR 7’, ‘Rodriga’, ‘PARADISO’ й ‘RANOMI’. До високоінтенсивних за ознакою врожайності належать сорти ‘Rodriga’, ‘PARADISO’, за вмістом сухої речовини та крохмалю – ‘FONTANE’, ‘LAUDINE’. Висновки. У різних ґрунтово-кліматичних зонах за показниками врожайності виділено високопластичні сорти ‘7 FOUR 7, ‘Rodriga’, ‘ALOUETTE’, ‘PARADISO’ та ‘LAUDINE’, за вмістом крохмалю та сухої речовини – ‘7 FOUR 7’, ‘PARADISO’, ‘FONTANE’, ‘RANOMI’ та ‘LAUDINE’. У середньому за 2019–2020 рр. найбільшу продуктивність та високий адаптивний потенціал у зонах Лісостепу й Полісся продемонстрував сорт ‘RANOMI’ – 34,6 і 28,2 т/га відповідно, КА – 1,28; 1,27. У Лісостепу варто відзначити сорти ‘Cherie’ та ‘Rodriga’ (середній показник КА – 1,15 та 1,12; урожайність – 31,4 і 30,62 т/га відповідно); у зоні Полісся – ‘PARADISO’ та ‘Rodriga’ (значення КА – 1,20 та 1,11; урожайність – 27,4 і 25,5 т/га відповідно).

Purpose. To evaluate the introduced lentil varieties (Lens culinaris Medik.) originating from Canada and Spain in the conditions of the Southern part of the Forest-Steppe of Ukraine according to a complex of indicators of productivity and adap­tability. Methods. During 2019–2021, in the conditions of the plant research station Ustymivka Experimental Station of Plant Production of the Plant Production Institute of the NAAS of Ukraine (Poltava Region, 49o18’21”N, 33o13’56”E), 26 new samples of lentils from Canada and Spain were studied. In the pod and seed ripening stage (BBCH 86–90), under field and laboratory conditions, indicators of yield, productivity, 1000 seed weight, early-ripening, plant height and height from the soil of the first pod, number of pods and seeds per plant, number of seeds in a pod, pod parameters. Results. In the process of studying the new lentil samples, it was found that their productivity varied from 127 to 258 g/m2, with the most productive varieties being ‘CDC Creenstar’, ‘CDC Cherie’ (Canada), ‘Angela’, ‘Amaya’ (Spain). Throughout the study period, the highest productivity, according to the indicator “seed weight per plant”, was shown by the plants of the following lentil varieties: ‘CDC Cherie’ (4.4 g), ‘CDC Creenstar’ (4.2 g), ‘CDC Greenland’ (4.5 g), ‘CDC Imigreen’ (4.4 g), ‘CDC QG-2’ (4.1 g), ‘CDC Impulse’ (4.0 g) (Canada), ‘Angela’ (4.6 g) (Spain). Plant productivity was high, both in terms of increased number of seeds and 1000 seed weight. The highest level of the indicator of the number of pods per plant was recorded in the lentil varieties ‘CDC Imax’ (64.4 pcs), ‘CDC Impala’ (65.5 pcs), ‘CDC QG-2’ (67.4 pcs), ‘CDC Creenstar’ (67.8 pcs), ‘CDC Cherie’ (75.2 pcs) (Canada), ‘Amaya’ (64.8 pcs), ‘Angela’ (75.1 pcs) (Spain). Almost all the examined samples were of medium ripeness (81–85 days) and optimal for the Southern Forest Steppe Zone of Ukraine. The Canadian varieties ‘CDC QG-2’, ‘CDC SB-2’, ‘CDC Impulse’, ‘CDC Imvincible’, ‘CDC Impact’ were the earliest (76 days). Varieties combining several valuable characteristics deserve special attention: ‘CDC Creenstar’, ‘CDC Greenland’, ‘CDC Impulse’, ‘CDC Impact’ (Canada), ‘Angela’ (Spain). Conclusions. The above mentioned varieties can be recommended as sources of valuable traits for practical use in breeding, and they are also suitable for cultivation in the Southern Forest Steppe Zone of Ukraine. | Мета. Інтродуковані сорти сочевиці (Lens culinaris Medik.), країнами походження яких є Канада та Іспанія, оцінити за комплексом показників продуктивності й адаптивності, продемонстрованих ними в умовах південної частини Лісостепу України. Методи. Впродовж 2019–2021 рр. на Устимівській дослідній станції рослинництва Інституту рослинництва ім. В. Я. Юр’єва НААН (Полтавська обл., 49o18’21” N, 33o13’56” E) досліджували 26 нових зразків сочевиці, що походять з Іспанії та Канади. У фазі достигання бобів і насіння (BBCH 86–90) в польових та лабораторних умовах визначали показники врожайності, продуктивності, маси 1000 насінин, скоростиглості, висоти рослин та прикріплення нижніх бобів над рівнем ґрунту, кількості бобів і насіння на рослині, кількості насіння в бобі, параметри бобу. Результати. Виявлено значне варіювання врожайності нових зразків сочевиці – від 127 до 258 г/м2. Найбільшими її показниками відзначилися сорти ‘CDC Creenstar’ і ‘CDC Cherie’ з Канади та ‘Angela’ й ‘Amaya’ з Іспанії. Найпродуктивнішими під час досліджень виявилися ‘CDC Cherie’ (4,4 г), ‘CDC Creenstar’ (4,2 г), ‘CDC Greenland’ (4,5 г), ‘CDC Imigreen’ (4,4 г), ‘CDC QG-2’ (4,1 г), ‘CDC Impulse’ (4,0 г) – Канада; ‘Angela’ (4,6 г) – Іспанія, що зумовлено підвищеними кількістю насінин і масою 1000 зерен. Найбільшу кількість бобів на рослині зафіксовано в сортів ‘CDC Imax’ (64,4 шт.), ‘CDC Impala’ (65,5 шт.), ‘CDC QG-2’ (67,4 шт.), ‘CDC Creenstar’ (67,8 шт.) і ‘CDC Cherie’ (75,2 шт.) – Канада; ‘Amaya’ (64,8 шт.) та ‘Angela’ (75,1 шт.) – Іспанія. Майже всі досліджені зразки виявилися середньостиглими (81–85 діб) та оптимальними для зони Південного Лісостепу України. Найскоростиглішими (76 діб) були канадські сорти ‘CDC QG-2’, ‘CDC SB-2’, ‘CDC Impulse’, ‘CDC Imvincible’ та ‘CDC Impact’. На особливу увагу заслуговують ‘CDC Creenstar’, ‘CDC Greenland’, ‘CDC Impulse’ та ‘CDC Impact’ з Канади, а також ‘Angela’ з Іспанії, які поєднали в собі кілька цінних ознак. Висновки. Вищезазначені сорти є придатними для вирощування в зоні Південного Лісостепу України та можуть бути рекомендовані як джерела цінних ознак для практичного використання в селекції.

Мета. Інтродуковані сорти сочевиці (Lens culinaris Medik.), країнами походження яких є Канада та Іспанія, оцінити за комплексом показників продуктивності й адаптивності, продемонстрованих ними в умовах південної частини Лісостепу України. Методи. Впродовж 2019–2021 рр. на Устимівській дослідній станції рослинництва Інституту рослинництва ім. В. Я. Юр’єва НААН (Полтавська обл., 49o18’21” N, 33o13’56” E) досліджували 26 нових зразків сочевиці, що походять з Іспанії та Канади. У фазі достигання бобів і насіння (BBCH 86–90) в польових та лабораторних умовах визначали показники врожайності, продуктивності, маси 1000 насінин, скоростиглості, висоти рослин та прикріплення нижніх бобів над рівнем ґрунту, кількості бобів і насіння на рослині, кількості насіння в бобі, параметри бобу. Результати. Виявлено значне варіювання врожайності нових зразків сочевиці – від 127 до 258 г/м2. Найбільшими її показниками відзначилися сорти ‘CDC Creenstar’ і ‘CDC Cherie’ з Канади та ‘Angela’ й ‘Amaya’ з Іспанії. Найпродуктивнішими під час досліджень виявилися ‘CDC Cherie’ (4,4 г), ‘CDC Creenstar’ (4,2 г), ‘CDC Greenland’ (4,5 г), ‘CDC Imigreen’ (4,4 г), ‘CDC QG-2’ (4,1 г), ‘CDC Impulse’ (4,0 г) – Канада; ‘Angela’ (4,6 г) – Іспанія, що зумовлено підвищеними кількістю насінин і масою 1000 зерен. Найбільшу кількість бобів на рослині зафіксовано в сортів ‘CDC Imax’ (64,4 шт.), ‘CDC Impala’ (65,5 шт.), ‘CDC QG-2’ (67,4 шт.), ‘CDC Creenstar’ (67,8 шт.) і ‘CDC Cherie’ (75,2 шт.) – Канада; ‘Amaya’ (64,8 шт.) та ‘Angela’ (75,1 шт.) – Іспанія. Майже всі досліджені зразки виявилися середньостиглими (81–85 діб) та оптимальними для зони Південного Лісостепу України. Найскоростиглішими (76 діб) були канадські сорти ‘CDC QG-2’, ‘CDC SB-2’, ‘CDC Impulse’, ‘CDC Imvincible’ та ‘CDC Impact’. На особливу увагу заслуговують ‘CDC Creenstar’, ‘CDC Greenland’, ‘CDC Impulse’ та ‘CDC Impact’ з Канади, а також ‘Angela’ з Іспанії, які поєднали в собі кілька цінних ознак. Висновки. Вищезазначені сорти є придатними для вирощування в зоні Південного Лісостепу України та можуть бути рекомендовані як джерела цінних ознак для практичного використання в селекції.

Purpose. To study of yield formation and protein content in the grain of different ripening varieties of soft winter wheat under the condition of using various types and doses of fertilizers. Methods. Field and laboratory (determination of protein content), calculation (collection of protein), mathematical and statistical. Results. It was found that different fertilization systems reliably increased the grain yield of soft winter wheat. The use of N75 increased this indicator by 1.2 times and N150 by 1.4 times in the varieties studied, compared with the no-fertilizer variant. Yield with incomplete return of phosphorus-potassium fertilizer was only 2–3% lower than with complete mineral fertilizer. With the nitrogen-phosphorus and nitrogen-potassium fertilization systems, the yield was 5–7% higher than with the nitrogen system. At the same time, this indicator was 6% lower than in the full mineral fertilizer version of the trial. The use of 75 kg/ha nitrogen fertilizer per year increased the protein content to 13.5%, or by 10% compared to the control. In the double dose nitrogen fertilizer variant, the protein content increased to 14.2% or by 15%. The use of nitrogen fertilizers with phosphorus-potassium only contributed 2–4% to the increase of this indicator. Cultivation of winter wheat under the condition of application of N75 increased the collection of protein up to 724 kg/ha or by 33%, and with a double dose of nitrogen fertilizer – up to 848 kg/ha or by 55% compared to the option without fertilizer. In the N75P30K40 variant, protein yield increased by 10% compared to the nitrogen system. The application of a complete mineral fertilizer (N150P60K40) increased this indicator by 12%. Conclusions. It was found that the use of N75P30K40 increased the grain yield of soft winter wheat by up to 5.9 t/ha, or 7%, compared to the option where only 75 kg/ha of nitrogen fertilizer was applied. Yield development in soft winter wheat varies considerably from variety to variety. For example, this indicator was 35% higher in the ‘KWS Emil’ variety than in the ‘Prino’ line. In addition, the grain yield of both varieties is reliably influenced by the weather conditions during the growing season. The protein content of soft winter wheat varies considerably depending on the variety and the weather conditions. When growing soft winter wheat varieties, the protein content can vary by 12.8–15.1%. Weather conditions during the growing season can change this indicator by 13.1–14.7%. The protein content index in the grain of the ‘Prino’ line is significantly higher than that of the ‘KWS Emil’ variety. According to the protein yield per hectare indicator, the ‘KWS Emil’ variety (896 kg/ha) has a significant advantage over the ‘Prino’ line (774 kg/ha). | Мета. Вивчити формування врожайності та вмісту білка в зерні різностиглих сортів пшениці м’якої озимої за умови використання різних видів і доз добрив. Методи. Польовий і лабораторний (визначення вмісту білка), розрахунковий (збір білка), математично-статистичні. Результати. Встановлено, що різні системи удобрення достовірно збільшували врожайність зерна пшениці м’якої озимої. Так, застосування N75 підвищувало цей показник у досліджених  сортів у 1,2 рази, а N150 – у 1,4 рази порівняно з варіантом без добрив. Урожайність з неповним поверненням фосфорно-калійних добрив була лише на 2–3% меншою порівняно з повним мінеральним добривом. За умови застосування азотно-фосфорної та азотно-калійної систем удобрення урожайність була на 5–7% більшою ніж при використанні азотної системи. Водночас цей показник був на 6% меншим порівняно з варіантом досліду, де використовували повне мінеральне добриво. Застосування 75 кг/га д. р. азотних добрив підвищувало вміст білка до 13,5% або на 10% порівняно з контролем. У варіанті з подвійною дозою азотних добрив вміст білка зростав до 14,2% або на 15%. Застосування азотних добрив із фосфорно-калійними сприяло зростанню цього показника лише на 2–4%. Вирощування пшениці озимої за умови застосування N75 збільшувало збір білка до 724 кг/га або на 33%, а за подвійної дози азотних добрив – до 848 кг/га або на 55% порівняно з варіантом без добрив. У варіанті N75P30K40 збір білка збільшувався на 10% порівняно з азотною системою. Застосування повного мінерального добрива (N150P60K40) збільшувало цей показник на 12%. Висновки. Встановлено, що застосування N75P30K40 збільшує врожайність зерна пшениці м’якої озимої до 5,9 т/га або на 7% порівняно з варіантом, де використовували лише 75 кг/га д. р. азотних добрив. Формування врожайності пшениці м’якої озимої достовірно змінюється залежно від сорту. Так, у сорту ‘КВС Еміл’ цей показник був на 35% достовірно більший ніж у лінії ‘Пріно’. Крім цього, на врожайність зерна обох сортів достовірно впливають погодні умови вегетаційного періоду. Вміст білка достовірно змінюється залежно від сорту пшениці м’якої озимої та погодних умов. При вирощуванні сортів пшениці м’якої озимої вміст білка може змінюватись на 12,8–15,1%. Погодні умови вегетаційного періоду можуть змінювати цей показник на 13,1–14,7%. Показник вмісту білка у зерна лінії ‘Пріно’ достовірно вищий ніж у сорту ‘КВС Еміл’. За показником збору білка з гектара сорт ‘КВС Еміл’ (896 кг/га) має достовірну перевагу над лінією ‘Пріно’ (774 кг/га).

Purpose. To study of yield formation and protein content in the grain of different ripening varieties of soft winter wheat under the condition of using various types and doses of fertilizers. Methods. Field and laboratory (determination of protein content), calculation (collection of protein), mathematical and statistical. Results. It was found that different fertilization systems reliably increased the grain yield of soft winter wheat. The use of N75 increased this indicator by 1.2 times and N150 by 1.4 times in the varieties studied, compared with the no-fertilizer variant. Yield with incomplete return of phosphorus-potassium fertilizer was only 2–3% lower than with complete mineral fertilizer. With the nitrogen-phosphorus and nitrogen-potassium fertilization systems, the yield was 5–7% higher than with the nitrogen system. At the same time, this indicator was 6% lower than in the full mineral fertilizer version of the trial. The use of 75 kg/ha nitrogen fertilizer per year increased the protein content to 13.5%, or by 10% compared to the control. In the double dose nitrogen fertilizer variant, the protein content increased to 14.2% or by 15%. The use of nitrogen fertilizers with phosphorus-potassium only contributed 2–4% to the increase of this indicator. Cultivation of winter wheat under the condition of application of N75 increased the collection of protein up to 724 kg/ha or by 33%, and with a double dose of nitrogen fertilizer – up to 848 kg/ha or by 55% compared to the option without fertilizer. In the N75P30K40 variant, protein yield increased by 10% compared to the nitrogen system. The application of a complete mineral fertilizer (N150P60K40) increased this indicator by 12%. Conclusions. It was found that the use of N75P30K40 increased the grain yield of soft winter wheat by up to 5.9 t/ha, or 7%, compared to the option where only 75 kg/ha of nitrogen fertilizer was applied. Yield development in soft winter wheat varies considerably from variety to variety. For example, this indicator was 35% higher in the ‘KWS Emil’ variety than in the ‘Prino’ line. In addition, the grain yield of both varieties is reliably influenced by the weather conditions during the growing season. The protein content of soft winter wheat varies considerably depending on the variety and the weather conditions. When growing soft winter wheat varieties, the protein content can vary by 12.8–15.1%. Weather conditions during the growing season can change this indicator by 13.1–14.7%. The protein content index in the grain of the ‘Prino’ line is significantly higher than that of the ‘KWS Emil’ variety. According to the protein yield per hectare indicator, the ‘KWS Emil’ variety (896 kg/ha) has a significant advantage over the ‘Prino’ line (774 kg/ha).

Purpose. To carry out a comprehensive study and evaluation of new varieties of potatoes (Solanum tuberosum L.) according to the main economic and valuable indicators: yield, resistance to diseases and the content of starch and dry matter. Methods. The qualification examination of potato varieties for suitability for distribution in Ukraine (PSP) is carried out throughout the territory of Ukraine within the soil and climate zones of the Forest Steppe and Polissia in accordance with the Methodology for the qualification examination of plant varieties for suitability for distribution in Ukraine (General part) and the Methodology for the examination of varieties potato plants and groups of vegetable, melon, spicy-tasty plants for their suitability for distribution in Ukraine. Results. Economic and valuable characteristics of new potato varieties ‘Acoustic’, ‘Lady Amarilla’, ‘Sensation’, ‘Mia’, ‘Baltic Fire’, included in the State Register of plant varieties suitable for distribution in Ukraine (hereinafter – Register of varieties), were studied. An analysis of the varietal potential of potatoes was carried out based on the results of the qualification examination of the varieties. It was established that the yield of the stu­died potato varieties in all years of examination was higher in the forest-steppe zone and exceeded the yield obtained in the Polissia zone. In particular, the productivity of the varie­ty ‘Sensation’ by 29%, ‘Mia’ by 20%, ‘Lady Amarilla’ by 16%, ‘Baltic Fire’ by 19%, ‘Acoustic’ by 21%. Varieties ‘Sensation’ (24.3–33.8 t/ha) and ‘Acoustic’ (25.5–30.2 t/ha) produced the highest yield over the years of research. The varieties ‘Lady Amarilla’ and ‘Baltic Fire’ prevailed in terms of qua­lity indicators: the starch content in their tubers was 13.7–15.4% and 13.3–13.9%; dry matter content 22.2–23.2% and 21.5–22.0%, respectively. Disease and pest damage was generally average, with late blight causing the most dama­ge to crops in the Polissia zone. Conclusions. Based on the results of the qualification examination, five positive expert opinions were prepared for the PSP. All studied varieties are recommended for growing in the Forest-Steppe and Polissia zones. Cancer-resistant potato varieties are proposed for introduction in disease foci and use as parental components and obtaining disease-resistant offspring. Cancer-resistant potato varieties are recommended to be grown in areas where the disease is likely to be detected and used in bree­ding to obtain new cancer-resistant varieties. | Мета. Здійснити комплексне вивчення та оцінювання нових сортів картоплі (Solanum tuberosum L.) за основними господарсько-цінними показниками: врожайністю, стійкістю до хвороб, вмістом крохмалю та сухої речовини. Методи. Кваліфікаційну експертизу сортів картоплі на придатність їх до поширення в Україні (ПСП) проводили в межах ґрунтово-кліматичних зон Лісостепу та Полісся. У процесі досліджень послуговувалися «Методикою проведення кваліфікаційної експертизи сортів рослин на придатність до поширення в Україні (Загальна частина)» та «Методикою проведення експертизи сортів рослин картоплі та групи овочевих, баштанних, пряно-смакових на придатність до поширення в Україні». Результати. Проаналізовано сортовий потенціал картоплі за результатами кваліфікаційної екс­пертизи, а також розглянуто господарсько-цінні ознаки її нових сортів (‘Acoustic’, ‘Lady Amarilla’, ‘Sensation’, ‘Mia’, ‘Baltic Fire’), внесених до Державного реєстру сортів рослин, придатних для поширення в Україні (далі – Реєстр сортів).  У всі роки проведення досліджень врожайність у зоні Лісостепу була вищою ніж у Поліссі (‘Sensation’ – на 29%, ‘Міа’на 20%, ‘Lady Amarilla’ – на 16%, ‘Baltic Fire’ – на 19%, ‘Acoustic’ – на 21%), а найбільшими її значеннями характеризувалися сорти ‘Sensation’ (24,3–33,8 т/га) та ‘Acoustic’ (25,5–30,2 т/га). За показниками якості переважали ‘Lady Amarilla’ та ‘Baltic Fire’, вміст крохмалю у бульбах яких становив 13,7–15,4 та 13,3–13,9%; сухої речовини – 22,2–23,2 та 21,5–22,0% відповідно. Ураження хворобами і шкідниками загалом перебувало на середньому рівні, а найбільшої шкоди фітофтороз завдавав рослинам у зоні Полісся. Висновки. За результатами кваліфікаційної експертизи на ПСП підготовлено п’ять позитивних експертних висновків. Усі досліджувані сорти картоплі рекомендовано вирощувати у зонах Лісостепу та Полісся. Стійкі проти раку сорти запропоновано для впровадження у вогнищах хвороби та вирощування у зонах, де її можливо виявити. Також їх рекомендовано використовувати як батьківські компоненти для отримання стійких проти раку нащадків та в селекції для створення нових, не схильних до нього сортів.

Мета. Здійснити комплексне вивчення та оцінювання нових сортів картоплі (Solanum tuberosum L.) за основними господарсько-цінними показниками: врожайністю, стійкістю до хвороб, вмістом крохмалю та сухої речовини. Методи. Кваліфікаційну експертизу сортів картоплі на придатність їх до поширення в Україні (ПСП) проводили в межах ґрунтово-кліматичних зон Лісостепу та Полісся. У процесі досліджень послуговувалися «Методикою проведення кваліфікаційної експертизи сортів рослин на придатність до поширення в Україні (Загальна частина)» та «Методикою проведення експертизи сортів рослин картоплі та групи овочевих, баштанних, пряно-смакових на придатність до поширення в Україні». Результати. Проаналізовано сортовий потенціал картоплі за результатами кваліфікаційної екс­пертизи, а також розглянуто господарсько-цінні ознаки її нових сортів (‘Acoustic’, ‘Lady Amarilla’, ‘Sensation’, ‘Mia’, ‘Baltic Fire’), внесених до Державного реєстру сортів рослин, придатних для поширення в Україні (далі – Реєстр сортів).  У всі роки проведення досліджень врожайність у зоні Лісостепу була вищою ніж у Поліссі (‘Sensation’ – на 29%, ‘Міа’на 20%, ‘Lady Amarilla’ – на 16%, ‘Baltic Fire’ – на 19%, ‘Acoustic’ – на 21%), а найбільшими її значеннями характеризувалися сорти ‘Sensation’ (24,3–33,8 т/га) та ‘Acoustic’ (25,5–30,2 т/га). За показниками якості переважали ‘Lady Amarilla’ та ‘Baltic Fire’, вміст крохмалю у бульбах яких становив 13,7–15,4 та 13,3–13,9%; сухої речовини – 22,2–23,2 та 21,5–22,0% відповідно. Ураження хворобами і шкідниками загалом перебувало на середньому рівні, а найбільшої шкоди фітофтороз завдавав рослинам у зоні Полісся. Висновки. За результатами кваліфікаційної експертизи на ПСП підготовлено п’ять позитивних експертних висновків. Усі досліджувані сорти картоплі рекомендовано вирощувати у зонах Лісостепу та Полісся. Стійкі проти раку сорти запропоновано для впровадження у вогнищах хвороби та вирощування у зонах, де її можливо виявити. Також їх рекомендовано використовувати як батьківські компоненти для отримання стійких проти раку нащадків та в селекції для створення нових, не схильних до нього сортів.

Purpose. To carry out the clustering of soybean varie­ties suitable for growing in different agro-climatic regions of Ukraine, according to yield, and to identify the influence of the soil-climatic conditions of the Steppe, Forest-Steppe, and Polissia on their economically valuable characteristics in order to provide recommendations to producers regarding the selection of varieties for farms. Methods. The research involved laboratory, computational and statistical methods. Results. The highest oil content was obtained in 2019 in the Steppe zone in the seeds of such varieties as ‘ES COMPOSITOR’ (25.8%), ‘Churaivna’ (25.7%), ‘Atacama’ (25.7%) and ‘Acardia’ (25.3%); in Polish – ‘ES COMPOSITOR’ (24.7%) and ‘Acardia’ (24.2%). The most “crude protein” was obtained in 2020 in the Forest Steppe, in particular, the variety ‘ES BACHE­LOR’ was characterized by the maximum values – 45.3%. Regardless of the influence of the factors, high yield indicators provided ‘Atacama’ (2.4–3.4 t/ha), ‘Acardia’ (2.5–3.2 t/ha), ‘ES COMPOSITOR’ (2.4–3.5 t/ha) and ‘ES CHANCELLOR’ (2.5– 2.9 t/ha); low – ‘Churaivna’ (2.3–2.7 t/ha), ‘ES BACHELOR’ (2.2–2.7 t/ha). The yield of ‘Adessa’, ‘RGT SPHINXA’ (2.7– 3.0 t/ha each) and ‘SOLENA’ (2.7–3.2 t/ha) depended on the weather conditions of the year. In the Steppe zone, three clusters are distinguished by yield indicators: the first – the varieties ‘Atacama’, ‘ES COMPOSITOR’ and ‘Churaivna’, the se­cond – ‘Adessa’, ‘RGT SPHINXA’ and ‘ES BACHELOR’, the third – ‘Acardia’ and ‘ES CHANCELLOR’; in the Forest Steppe – four: the first – ‘Adessa’, ‘RGT SPHINXA’ and ‘ES CHANCELLOR’, the second – ‘Churaivna’ and ‘ES BACHELOR’, the third – ‘Acardia’ and ‘SOLENA’, the fourth – ‘Atacama’ and ‘ES COMPOSITOR’; in Polissia there are two clusters: the first – ‘RGT SPHINXA’, ‘ES COMPOSITOR’ and ‘ES CHANCELLOR’, the second – ‘Acardia’ and ‘Angelica’. Conclusions. For cultivation in a farm, it is necessary to select varieties that, according to the results of the analysis, were in different clusters. On the other hand, those that are in the same cluster should be avoided, because they react more or less the same to the conditions of cultivation and therefore may react similarly to the action of adverse environmental factors. | Мета. Провести кластеризацію сортів сої, придатних для вирощування в різних агрокліматичних регіонах України, за ознакою врожайності та виявити вплив на їхні господарсько-цінні характеристики ґрунтово-кліматичних умов Степу, Лісостепу та Полісся з метою надання рекомендацій виробникам щодо добору сортименту для господарств. Методи. У процесі досліджень використовували лабораторний, розрахунковий і статистичний методи. Результати. Найвищий уміст олії отримано 2019 р. в степовій зоні у насінні таких сортів, як ‘ES COMPOSITOR’ (25,8%), ‘Чураївна’ (25,7%), ‘Atacama’ (25,7%) й ‘Acardia’ (25,3%); в поліській – ‘ES COMPOSITOR’ (24,7%) й ‘Acardia’ (24,2%). Найбільше «сирого протеїну» одержано у 2020 р. в Лісостепу, зокрема максимальними значеннями характеризувався сорт ‘ES BACHELOR’ – 45,3%. Незалежно від впливу факторів високі показники врожайності забезпечили ‘Atacama’ (2,4–3,4 т/га), ‘Acardia’ (2,5–3,2 т/га), ‘ES COMPOSITOR’ (2,4–3,5 т/га) та ‘ES CHANCELLOR’ (2,5–2,9 т/га); низькі – ‘Чураївна’ (2,3–2,7 т/га), ‘ES BACHELOR’ (2,2–2,7 т/га). Урожайність ‘Adessa’, ‘RGT SPHINXA’ (по 2,7–3,0 т/га) й ‘SOLENA’ (2,7–3,2 т/га) залежала від погодних умов року. В зоні Степу за показниками врожайності виділено три кластери: перший – сорти ‘Atacama’, ‘ES COMPOSITOR’ і ‘Чураївна’, другий – ‘Adessa’, ‘RGT SPHINXA’ й ‘ES BACHELOR’, третій – ‘Acardia’ та ‘ES CHANCELLOR’; у Лісостепу – чотири: перший – ‘Adessa’, ‘RGT SPHINXA’ й ‘ES CHANCELLOR’, другий – ‘Чураївна’ та ‘ES BACHELOR’, третій – ‘Acardia’ й ‘SOLENA’, четвертий – ‘Atacama’ та ‘ES COMPOSITOR’; на Поліссі – два кластери: перший – ‘RGT SPHINXA’, ‘ES COMPOSITOR’ та ‘ES CHANCELLOR’, другий – ‘Acardia’ й ‘Angelica’. Висновки. Для вирощування в одному господарстві необхідно обирати сорти, що за результатами аналізу опинилися в різних кластерах. А тих, які перебувають в одному, навпаки, уникати, адже вони приблизно однаково реагують на умови вирощування, тому й на дію несприятливих факторів середовища можуть зреагувати аналогічно.

Мета. Провести кластеризацію сортів сої, придатних для вирощування в різних агрокліматичних регіонах України, за ознакою врожайності та виявити вплив на їхні господарсько-цінні характеристики ґрунтово-кліматичних умов Степу, Лісостепу та Полісся з метою надання рекомендацій виробникам щодо добору сортименту для господарств. Методи. У процесі досліджень використовували лабораторний, розрахунковий і статистичний методи. Результати. Найвищий уміст олії отримано 2019 р. в степовій зоні у насінні таких сортів, як ‘ES COMPOSITOR’ (25,8%), ‘Чураївна’ (25,7%), ‘Atacama’ (25,7%) й ‘Acardia’ (25,3%); в поліській – ‘ES COMPOSITOR’ (24,7%) й ‘Acardia’ (24,2%). Найбільше «сирого протеїну» одержано у 2020 р. в Лісостепу, зокрема максимальними значеннями характеризувався сорт ‘ES BACHELOR’ – 45,3%. Незалежно від впливу факторів високі показники врожайності забезпечили ‘Atacama’ (2,4–3,4 т/га), ‘Acardia’ (2,5–3,2 т/га), ‘ES COMPOSITOR’ (2,4–3,5 т/га) та ‘ES CHANCELLOR’ (2,5–2,9 т/га); низькі – ‘Чураївна’ (2,3–2,7 т/га), ‘ES BACHELOR’ (2,2–2,7 т/га). Урожайність ‘Adessa’, ‘RGT SPHINXA’ (по 2,7–3,0 т/га) й ‘SOLENA’ (2,7–3,2 т/га) залежала від погодних умов року. В зоні Степу за показниками врожайності виділено три кластери: перший – сорти ‘Atacama’, ‘ES COMPOSITOR’ і ‘Чураївна’, другий – ‘Adessa’, ‘RGT SPHINXA’ й ‘ES BACHELOR’, третій – ‘Acardia’ та ‘ES CHANCELLOR’; у Лісостепу – чотири: перший – ‘Adessa’, ‘RGT SPHINXA’ й ‘ES CHANCELLOR’, другий – ‘Чураївна’ та ‘ES BACHELOR’, третій – ‘Acardia’ й ‘SOLENA’, четвертий – ‘Atacama’ та ‘ES COMPOSITOR’; на Поліссі – два кластери: перший – ‘RGT SPHINXA’, ‘ES COMPOSITOR’ та ‘ES CHANCELLOR’, другий – ‘Acardia’ й ‘Angelica’. Висновки. Для вирощування в одному господарстві необхідно обирати сорти, що за результатами аналізу опинилися в різних кластерах. А тих, які перебувають в одному, навпаки, уникати, адже вони приблизно однаково реагують на умови вирощування, тому й на дію несприятливих факторів середовища можуть зреагувати аналогічно.