Мета. Дослідити мінливість біометричних показників та продуктивність сортів салату посівного листкового (Lactuca sativa L. var. secalina) голландської селекції на дерново-середньоопідзолених ґрунтах північної частини Лісостепу України. Методи. Польовий, бiометричний, порівняльний, стaтистичний, узагальнення. Результати. Наведено результати досліджень з вивчення особливостей формування продуктивних органів салату посівного листкового сортів ‘Кітонія’, ’Руксай’, ‘Локарно’, ‘Вінтекс’, ‘Експлор’, ‘Аквіно’, ‘Гоген’, ‘Афіцион’ та ‘Конкорд’ голландської селекції на дерново-середньоопідзолених ґрунтах північної частини Лісостепу України. За оцінкою сортів салату посівного на пристосованість до мінливих умов навколишнього середовища встановлено, що висота розетки листків коливалася від 13,7 до 22,3 см; діаметр розетки – від 24,8 до 33,6 см; кількість листків – від 23,2 до 109,9 шт./росл.; середня площа листка – від 36,3 до 122,3 см2; площа листків з однієї рослини – від 1963 до 5033 см2/росл.; середня маса однієї рослини – від 0,215 до 0,480 кг. Найвищу розрахункову врожайність отримано за вирощування сортів ‘Експлор’ і ‘Кітонія’ – 42,7 та 37,4 т/га відповідно, що істотно переважало контроль – на 8,7 та 3,4 т/га. У досліджуваних сортів салату посівного листкового на момент збирання врожаю виявлено прямий сильний зв’язок діаметра розетки листків і висоти рослин (r = 0,8). Між висотою рослин і середньою площею листка та кількістю листків і середньою площею листка також існує пряма сильна залежність зв’язку з коефіцієнтами r = 0,803 і r = 0,762 відповідно. Висновки. Комплексна оцінка ознак продуктивності дев’яти сортів салату посівного листкового голландської селекції на дерново-середньоопідзолених ґрунтах свідчить, що вони цілком придатні для вирощування у відкритому ґрунті в умовах північної частини Лісостепу України. Встановлено, що формування товарного врожаю листків салату посівного листкового значною мірою залежить від сортових особливостей.

Мета. Дослідити мінливість біометричних показників та продуктивність сортів салату посівного листкового (Lactuca sativa L. var. secalina) голландської селекції на дерново-середньоопідзолених ґрунтах північної частини Лісостепу України.Методи. Польовий, бiометричний, порівняльний, стaтистичний, узагальнення.Результати. Наведено результати досліджень з вивчення особливостей формування продуктивних органів салату посівного листкового сортів ‘Кітонія’, ’Руксай’, ‘Локарно’, ‘Вінтекс’, ‘Експлор’, ‘Аквіно’, ‘Гоген’, ‘Афіцион’ та ‘Конкорд’ голландської селекції на дерново-середньоопідзолених ґрунтах північної частини Лісостепу України. За оцінкою сортів салату посівного на пристосованість до мінливих умов навколишнього середовища встановлено, що висота розетки листків коливалася від 13,7 до 22,3 см; діаметр розетки – від 24,8 до 33,6 см; кількість листків – від 23,2 до 109,9 шт./росл.; середня площа листка – від 36,3 до 122,3 см2; площа листків з однієї рослини – від 1963 до 5033 см2/росл.; середня маса однієї рослини – від 0,215 до 0,480 кг. Найвищу розрахункову врожайність отримано за вирощування сортів ‘Експлор’ і ‘Кітонія’ – 42,7 та 37,4 т/га відповідно, що істотно переважало контроль – на 8,7 та 3,4 т/га. У досліджуваних сортів салату посівного листкового на момент збирання врожаю виявлено прямий сильний зв’язок діаметра розетки листків і висоти рослин (r = 0,8). Між висотою рослин і середньою площею листка та кількістю листків і середньою площею листка також існує пряма сильна залежність зв’язку з коефіцієнтами r = 0,803 і r = 0,762 відповідно.Висновки. Комплексна оцінка ознак продуктивності дев’яти сортів салату посівного листкового голландської селекції на дерново-середньоопідзолених ґрунтах свідчить, що вони цілком придатні для вирощування у відкритому ґрунті в умовах північної частини Лісостепу України. Встановлено, що формування товарного врожаю листків салату посівного листкового значною мірою залежить від сортових особливостей. | Цель. Исследовать изменчивость биометрических показателей и продуктивности сортов салата посевного листового (Lactuca sativa L. var. secalina) голландской селекции на дерново-среднеоподзоленных почвах северной части Лесостепи Украины. Методы. Полевой, биомет­рической, сравнительный, стaтистический, обобщения.Результаты.Приведены результаты исследований изучения особенностей формирования продуктивных органов салата посевного сортов ‘Китония’, ‘Руксай’, ‘Локарно’, ‘Винтекс’, ‘Эксплор’, ‘Аквино’, ‘Гоген’, ‘Афицион’ и ‘Конкорд’ голландской селекции на дерново-среднеоподзоленных почвах северной части Лесостепи Украины. По оценке сор­тов салата посевного листового на приспособленность к меняющимся условиям окружающей среды установлено, что высота розетки листьев колебалась от 13,7 до 22,3 см; диаметр розетки – от 24,8 до 33,6 см; количество листьев – от 23,2 до 109,9 шт./раст.; средний размер листа – от 36,3 до 122,3 см2; площадь листьев с одного растения – от 1963 до 5033 см2/раст.; средняя масса одного растения – от 0,215 до 0,480 кг. Самая высокая расчетная урожайность получена при выращивании сортов ‘Эксплор’ и ‘Китония’ – 42,7 и 37,4 т/га соответственно, что существенно превышало контроль – на 8,7 и 3,4 т/га. У исследуемых сортов салата посевного листового на момент сбора урожая установлена прямая сильная связь диаметра розетки листков и высоты растений (r = 0,8). Между высотой растений и средней площадью листка и количеством листков и средней площадью листка также выявлена прямая сильная связь с коэффициентом r = 0,803 и r = 0,762 соответственно.Выводы. Комплексная оценка признаков продуктивности девяти сортов салата посевного листового голландской селекции, выращенных на дерново-среднеоподзоленных почвах, показала, что они вполне пригодны для выращивания в открытом грунте в условиях северной части Лесостепи Украины. Установлено, что формирование товарного урожая листьев салата в значительной степени зависят от сортовых особенностей. | Purpose. To investigate the variability of biometrics indices and productivity of cutting lettuce varietis (Lactuca sativa L. var. secalina) of Dutch breeding on soddy medium podzolic soil in the northern part of the Forest-Steppe zone of Ukraine.Methods. Field, biometric, comparative, statistical ones, generalizations. Results. The results obtained during the study of peculiarities of forming productive organs of cutting lettuce varieties ‘Ketoniia’, ‘Ruxai’, ‘Locarno’, ‘Vinteks’, ‘Explor’, ‘Aquino’, ‘Gauguin’, ‘Affinia’ and ‘Concord’ of Dutch breeding on soddy medium podzolic soil in the northern part of the Forest-Steppe zone of Ukraine are given. According to evaluation of cutting lettuce varieties on adaptation to varied environment, it was established that the leaf rosette height varied from 13,7 to 22,3 cm; the leaf rosette diameter – from 24,8 to 33,6 cm; the number of leaves per plant – from 23,2 to 109,9 pcs/plant; the average leaf area – from 36,3 to 122,3 cm2; leaf area per plant – from 1963 to 5033cm2/plant; the average weight of a plant – from 0,215 to 0,480 kg. The highest estimated yield was obtained when ‘Explor’ and ‘Ketoniia’ cutting lettuce varieties were growing – 42,7 and 37,4 t/ha respectively, which significantly exceeded the control by 8,7 and 3,4 t/ha. A strong correlation between the leaf rosette diameter and plant height (r = 0,8) was revealed in investigated cutting lettuce varieties at the time of harvesting. There is also a strong correlation between the plant height and the average area of the leaf and the number of leaves per plant and the average area of the leaf with the coefficients r = 0,803 і r = 0,762 respectively.Conclusions. Comprehensive assessment of the produc­tivity traits of nine cutting lettuce varieties of Dutch breeding on soddy medium podzolic soil showed that they are quite suitable for growing in open soil in the northern part of the Forest-Steppe zone of Ukraine. It was established that the formation of the commercial yield of cutting lettuce largely depends on varietal characteristics.

Мета. Встановити оптимальні строки проведення збиральних робіт у розсадниках первинного насінництва люпину білого. Методи. Використано польові, лабораторні та статистичні методи оцінки матеріалу. Посівні якості вивчали в лабораторних умовах окремо для насіння із центральних і бічних китиць згідно з ДСТУ 2240-93. Результати. Наведено результати досліджень для визначення оптимальних строків проведення збиральних робіт у розсадниках первинного насінництва. Дослідження проводили окремо для насіння з центральної і бічних китиць, зібраного в різні фази стиглості. Встановлено, що енергія проростання насіння першого строку збирання була мінімальною і становила по сортах для центральної китиці від 70,0 до 73,0% і від 58,0 до 65,0% – для бічних китиць. Найкращі показники енергії проростання і схожості виявлено у насіння центральних китиць, зібраного у фазу «жовті сім’ядолі». Вони становили в середньому по всіх сортах 90,8 і 94,3% відповідно, тоді як у насіння бічних китиць ці показники були на рівні 84,5 і 89,3%. На формування маси 1000 насінин впливали агрометеорологічні умови. В посушливі роки на рослинах сформувалося щупле й легковаге насіння, тому погіршилась його посівна якість. Найбільшу масу 1000 насінин отримано у фазі «повна стиглість», коли вона досягала у центральної китиці від 284 до 338 г, а в бічних – від 266 до 316 г. Проведено оцінку розвитку зародкових корінців: зовнішній вигляд, довжина. Візуальна оцінка насіння на третю добу пророщування та вимірювання дов­жини зародкових корінчиків на сьому добу свідчить, що здорові, добре розвинені проростки спостерігалися в насіння п’ятого і шостого строків збирання. Висновки. Найвищі посівні якості у більшості сортів з урахуванням бічних китиць встановлено в насіння, зібраного у фазу і повної стиглості. Насіння центральної китиці за схожістю відповідає вимогам ДСТУ для добазової категорії (87,0%), починаючи вже з фази «початок пожовтіння корінчика зародка», але насіння бічних китиць – не раніше фази «жовті сім’ядолі». Збиральні роботи необхідно розпочинати у фазі стиглості насіння люпину «жовті сім’ядолі», коли воно є повноцінно сформованим і має високі посівні якості.

Мета. Встановити оптимальні строки проведення збиральних робіт у розсадниках первинного насінництва люпину білого. Методи. Використано польові, лабораторні та статистичні методи оцінки матеріалу. Посівні якості вивчали в лабораторних умовах окремо для насіння із центральних і бічних китиць згідно з ДСТУ 2240-93.Результати. Наведено результати досліджень для визначення оптимальних строків проведення збиральних робіт у розсадниках первинного насінництва. Дослідження проводили окремо для насіння з центральної і бічних китиць, зібраного в різні фази стиглості. Встановлено, що енергія проростання насіння першого строку збирання була мінімальною і становила по сортах для центральної китиці від 70,0 до 73,0% і від 58,0 до 65,0% – для бічних китиць. Найкращі показники енергії проростання і схожості виявлено у насіння центральних китиць, зібраного у фазу «жовті сім’ядолі». Вони становили в середньому по всіх сортах 90,8 і 94,3% відповідно, тоді як у насіння бічних китиць ці показники були на рівні 84,5 і 89,3%. На формування маси 1000 насінин впливали агрометеорологічні умови. В посушливі роки на рослинах сформувалося щупле й легковаге насіння, тому погіршилась його посівна якість. Найбільшу масу 1000 насінин отримано у фазі «повна стиглість», коли вона досягала у центральної китиці від 284 до 338 г, а в бічних – від 266 до 316 г. Проведено оцінку розвитку зародкових корінців: зовнішній вигляд, довжина. Візуальна оцінка насіння на третю добу пророщування та вимірювання дов­жини зародкових корінчиків на сьому добу свідчить, що здорові, добре розвинені проростки спостерігалися в насіння п’ятого і шостого строків збирання.Висновки. Найвищі посівні якості у більшості сортів з урахуванням бічних китиць встановлено в насіння, зібраного у фазу і повної стиглості. Насіння центральної китиці за схожістю відповідає вимогам ДСТУ для добазової категорії (87,0%), починаючи вже з фази «початок пожовтіння корінчика зародка», але насіння бічних китиць – не раніше фази «жовті сім’ядолі». Збиральні роботи необхідно розпочинати у фазі стиглості насіння люпину «жовті сім’ядолі», коли воно є повноцінно сформованим і має високі посівні якості. | Purpose. To determine the optimal time for harvesting in nurseries of primary seed production of white lupine. Methods. Field, laboratory and statistical methods of material evaluation were used. Sowing qualities were studied in the laboratory separately for seeds from the central and lateral racemes in accordance with DSTU 2240-93 (State Standard of Ukraine).Results. The results of studies on determination of optimal terms for harvesting in nurseries of primary seed production are given. The studies were conducted separately for seeds from the central and lateral racemes collected in different ripe stages. It was established that the seed vigor during the first harves­ting time was minimal and ranging for varieties from 70.0 to 73.0% for the central raceme and from 58.0 to 65.0% for the lateral racemes. The best indices of seed vigor and germination capacity were established in the seeds of the central racemes harvested during the “yellow cotyledon” stage. They averaged 90.8 and 94.3% respectively for all varieties, while in the seeds of the lateral racemes these indices amounted to 84.5 and 89.3%. Agrometeorological conditions had influence on the thousand-kernel weight formation. In dry years, plants produced feeble and lightweight seeds, so their sowing qualities has been deteriorated. The highest thousand-kernel weight was obtained in the “full ripeness” stage, when it ranging from 284 to 338 g in the central racemes and from 266 to 316 in the lateral ones. The development of embryonic roots including external appearance, length was assessed. Visual assessment of germination on the third day and measurement of the length of embryonic roots on the seventh day showed that healthy, well-developed seedlings were observed in seeds of the fifth and sixth harvesting periods. Conclusions. The highest sowing qualities in most varieties with regard to lateral racemes were established in the seeds harvested in the «full ripeness» phase. For the germinating capacity, seeds of the central raceme met the requirements of DSTU for the additional category (87.0%), starting from the stage “beginning of the embryonic root yellowing”, but seeds of the lateral racemes not earlier than the phase of “yellow cotyledons”. Harvesting should be started at the “yellow cotyledons” phase of lupine seeds maturity when they were fully formed and have high sowing qualities. | Цель. Установить оптимальные сроки проведения уборочных работ в питомниках первичного семеноводства люпина белого.Методы. Использованы полевые, лабораторные и статистические методы оценки материала. Посевные качества изучали в лабораторных условиях отдельно для семян с центральных и боковых кистей в соответствии с ГСТУ 2240-93. Результаты. Приведены результаты исследований для определения оптимальных сроков проведения уборочных работ в питомниках первичного семеноводства. Исследования проводили отдельно для семян из центральной и боковых кистей, собранных в разные фазы зрелости. Установлено, что энергия прорастания семян первого срока уборки была минимальной и составляла по сортам для центральной кисти от 70,0 до 73,0% и от 58,0 до 65,0% – для боковых кистей. Лучшие показатели энергии прорастания и всхожести выявлены у семян центральных кистей, собранных в фазе «желтые семядоли». Они составляли в среднем по всем сортам соответственно 90,8 и 94,3%, в то время как у семян боковых кистей данные показатели были на уровне 84,5 и 89,3%. На формирование массы 1000 семян влияли агрометеорологические условия. В засушливые годы на растениях сформировались щуплые и легковесные семена, поэтому ухудшились их посевные качества. Наибольшая масса 1000 семян получена в фазе «полная спелость», когда она достигала у центральной кисти от 284 до 338 г, а в боковых – от 266 до 316 г. Проведена оценка развития зародышевых корешков: внешний вид, длина. Визуальная оценка семян на третий день проращивания и измерение длины зародышевых корешков на седьмой день показали, что здоровые, хорошо развитые проростки наблюдаются у семян пятого и шестого сроков уборки.Выводы. Наиболее высокие посевные качества у большинства сортов с учетом боковых кистей установлены в семенах, собранных в фазе полной спелости. Семена центральной кисти по всхожести соответствуют требованиям ГСТУ для добазовой категории (87,0%), начиная уже с фазы «начало пожелтения корешков зародыша», но семена с боковых кистей – не ранее фазы «желтые семядоли». Уборочные работы следует начинать в фазе спелости семян люпина «желтые семядоли», когда они полноценно сформированы и имеют высокие посевные качества.

Мета. Встановити найефективніші індексні показники для визначення селекційної цінності генотипів пшениці ярої. Методи. Польовий, статистичний. Визначали індекс перспективності – ІР, фіно-скандинавський індекс – FSI, мексиканський – MI, білоцерківський – БІ, полтавський – РІ, лінійної щільності колоса – ЛЩК, щільності колоса – ЩК. Результати. Протягом періоду досліджень погодні умови відрізнялись від середніх багаторічних показників за температурним режимом, кількістю атмосферних опадів та їх розподілом по місяцях. Оптимальні умови вегетаційного періоду склалися у 2016 р. (ГТК = 1,1), недостатнім рівнем вологості характеризувався 2017 р. (ГТК = 0,2). Це дало змогу встановити селекційні індекси для різних умов вирощування пшениці м’якої та твердої ярої. Аналіз отриманих даних показав, що ІР варіював як у різних сортів, так і за роками, що свідчить про різну реакцію генотипів на умови вегетації, які склались у роки вирощування. Високим показником FSI характеризувалися сорти пшениці твердої – ‘Славута’ та м’якої ярої – ‘Струна миронівська’. До сортів пшениці твердої із високим рівнем МІ віднесено: ‘МІП Магдалена’, ‘МІП Райдужна’, ‘Кучумівка’, ‘Харківська 41’, а до м’якої ярої – ‘МІП Злата’, ‘Оксамит миронівський’, ‘Струна миронівська’, ‘Елегія миронівська’. Найвищі показники ЛЩК та БІ сорти пшениці ярої сформували у 2016 р. РІ за період проведених досліджень був у межах від 2,3 до 4,5 у сортів пшениці твердої та від 2,2 до 6,4 – м’якої ярої. Важливим у селекції є використання селекційних індексів, які необхідно включати на підставі ознак, що мають достовірний кореляційний зв’язок з показниками врожайності. Найефективнішими для сортів пшениці твердої ярої в оптимальний рік зволоження (2016) виявились індекси ЩК (r = 0,53±0,08), БІ (r = 0,42±0,08), МІ (r = 0,41±0,08), для м’якої у 2016 і 2017 рр. – РІ (r = 0,39±0,07; r = 0,34±0,07 відповідно). За комплексом селекційних індексів виділено такі сорти пшениці м’якої ярої: ‘Струна миронівська’, ‘Сімкода миронівська’, ‘МІП Злата’ та твердої: ‘МІП Магдалена’, ‘МІП Райдужна’, ‘Славута’, ‘Кучумівка’. Висновки. Найбільш ефективними для сортів пшениці твердої ярої були індекси ЩК, БІ, МІ, для м’якої – РІ. Виділені сорти пшениці ярої характеризувались оптимальним співвідношенням досліджуваних ознак.

Purpose. To reveal the peculiarities of growth and deve­lopment of soybean varieties depending on the application of organic fertilizers, plant growth regulators and moisture-retaining agent in the conditions of the Forest-Steppe of Ukraine and determine their biometric indices. Methods. Soybean varie­ties ‘Ustia’, ‘Kano’ and ‘Hieba’ were included in the study. A month before soybean sowing, moisture-retaining agent (hydrogel Aquasorb) was introduced in the zone of the future row as 10-cm strips at a dose of 300 kg/ha. Organic fertilizer Parostok (grade 20) was applied twice: at the 3–5 leaf stage and at the 9–11 leaf stage. Growth regulators Vermystym D and Agrostymulin were introduced at the budding stage. Results. The positive effect of the use of growth regulators on the overall increase in the height of soybean plants was revealed. In particular, when using Vermystym D in ‘Ustia’ variety, their height increased by 0.7–3.0 cm, Agrostymulin – by 0.2–3.7 cm. At the same time, the use of growth regulators contributed to some increase in the number of flowers per plant: the variety ‘Ustia’ – by 0.1–1.0 pcs.,‘Kano’ – by 0.0–1.0 pcs., ‘Hieba’ – 0.0–0.8 pcs. When using growth regulator Vermystym D, the number of beans on plants of ‘Ustia’ variety grew by 0.4–1.0 pcs., with the introduction of Agrostymulin – by 0.3–2.2 pcs., in ‘Kano’ – by 0,0–1.1 and 0.3–1.4 pcs., for the variety ‘Hieba’ – by 0.3–1.1 and 0.6–1.9 pcs. respectively. In combination with other factors, the use of growth regulators was effective. Conclusions. On average, over the years of research, the maximum number of grains in ‘Ustia’ variety was formed under the condition of plant nutrition with Parostok fertilizer and the use of growth regulators Vermystym D (36.2 pcs.) and Agrostymulin (35,5 pcs.). The application of Parostok fertilizer contributed to an increase in the height of attachment of the lower bean in ‘Ustia’ variety by 0.6–2.4 cm, in ‘Kano’ and ‘Hieba’ – by 1.0–2.4 and 0.4–1.7 cm respectively. In the case of growth regulators use, no significant changes in this indicator were recorded. The maximum mass parameters of 1000 seeds for the varieties ‘Ustia’ and ‘Kano’ were obtained in the combined use of hydrogel Aquasorb, organic fertilizer Parostok and Agrostymulin growth regulator – 160.3 and 166.8 g, respectively, for ‘Hieba’ variety with using the growth regulator Vermystym D – 193.7 g. | Цель. Установить особенности роста и развития растений сортов сои в зависимости от применения органичес­кого удобрения, регуляторов роста растений и влагоудерживателя в условиях Лесостепи Украины и определить их биометрические показатели. Методы. Исследовали сорта сои ‘Устя’, ‘Кано’ и ‘Геба’. За месяц до высева культуры в почву вносили влагоудерживатель – гидрогель Аквасорб (Aquasorb) в норме 300 кг/га лентами шириной 10 см в зону будущего рядка. Органическое удобрение Паросток (марка 20) применяли дважды: первая подкормка в фазе 3–5 листьев и вторая – 9–11 листьев сои. Регуляторы рос­та Вермистим Д и Агростимулин применяли в фазе бутонизации культуры. Результаты. Выявлено положительное влияние применения регуляторов роста на общую высоту растений сои. Так, при использовании Вермистима Д у сор­та ‘Устя’ их высота увеличивалась на 0,7–3,0 см, Агростимулин – на 0,2–3,7 см. В то же время, использование регуляторов роста способствовало некоторому увеличению количества цветков на одном растении: сорт ‘Устя’ – на 0,1–1,0 шт., ‘Кано’ – на 0,0–1,0, ‘Геба’ – на 0,0–0,8 шт. При использовании регулятора роста Вермистим Д количество бобов на растениях сорта ‘Устя’ увеличилось на 0,4–1,0 шт., при внесении Агростимулина – на 0,3–2,2 шт., у ‘Кано’ – на 0,0–1,1 и 0,3–1,4 шт., у сорта ‘Геба’ – на 0,3–1,1 и 0,6–1,9 шт. соответственно. В комплексе с другими факторами применение регуляторов роста было более эффективным.Выводы. В среднем за годы исследований у сорта ‘Устя’ максимальное количество зерен формировалась при подкормке растений удобрением Паросток и применении регуляторов роста Вермистим Д (36,2 шт.) и Агростимулин (35,5 шт.). Применение удобрения Паросток способствовало увеличению высоты прикрепления нижнего боба у сор­та ‘Устя’ на 0,6–2,4 см, у ‘Кано’ и ‘Геба’ – на 1,0–2,4 и 0,4–1,7 см соответственно. В случае же использования регуляторов роста значительных изменений этого показателя не зафиксировано. Максимальные параметры массы 1000 семян для сортов ‘Устя’ и ‘Кано’ получено в варианте комбинированного применения гидрогеля Аквасорб, органического удоб­рения Росток и регулятора роста Агростимулин – 160,3 и 166,8 г соответственно, у сорта ‘Геба’ – при использовании регулятора роста Вермистим Д – 193,7 г. | Мета. Установити особливості росту й розвитку рослин сортів сої залежно від застосування органічного добрива, регуляторів росту рослин та вологоутримувача в умовах Лісостепу України та визначити їх біометричні показники. Методи. Досліджували сорти сої ‘Устя’, ‘Кано’ та ‘Гєба’. За місяць до сівби сої в ґрунт вносили вологоутримувач – гідрогель Аквасорб (Aquasorb) у нормі 300 кг/га стрічками завширшки 10 см у зону майбутнього рядка. Органічне добриво Паросток (марка 20) застосовували двічі: перше підживлення у фазі 3–5 листків та друге – 9–11 листків сої. Регулятори росту Вермистим Д і Агростимулін вносили у фазі бутонізації культури. Результати. Виявлено позитивний вплив застосування регуляторів росту на загальну висоту рослин сої. Зокрема, за використання Вермистиму Д у сорту ‘Устя’ їх висота збільшувалася на 0,7–3,0 см, Агростимуліну – на 0,2–3,7 см. Водночас використання регуляторів росту сприяло деякому збільшенню кількості квіток на одній рослині: сорт ‘Устя’ – на 0,1–1,0 шт., ‘Кано’ – на 0,0–1,0, ‘Гєба’ – на 0,0–0,8 шт. За використання регулятора росту Вермистим Д кількість бобів на рослинах сорту ‘Устя’ зрос­тала на 0,4–1,0 шт., за внесення Агростимуліну – на 0,3–2,2 шт., у сорту ‘Кано’ – на 0,0–1,1 та 0,3–1,4 шт., у сорту ‘Гєба’ – на 0,3–1,1 та 0,6–1,9 шт. відповідно. У комплексі з іншими чинниками застосування регуляторів росту було ефективнішим. Висновки. У середньому за роки досліджень у сорту ‘Устя’ максимальна кількість зерен формувалася за умови підживлення рослин добривом Паросток та застосування регуляторів росту Вермистим Д (36,2 шт.) та Агростимулін (35,5 шт.). Застосування добрива Паросток сприяло збільшенню висоти прикріплення нижнього бобу в сорту ‘Устя’ на 0,6–2,4 см, у ‘Кано’ та ‘Гєба’ – на 1,0–2,4 та 0,4–1,7 см відповідно. У разі ж використання регуляторів росту значних змін цього показника не зафіксовано. Максимальні параметри маси 1000 насінин для сортів ‘Устя’ та ‘Кано’ отримано у варіанті комбінованого застосування гідрогелю Аквасорб, органічного добрива Паросток та регулятора росту Агростимулін – 160,3 і 166,8 г відповідно, у сорту ‘Гєба’ – за використання регулятора росту Вермистим Д –193,7 г.

Purpose. To reveal breeding and genetic peculiarities of modern spring barley varieties for the “number of grains per main ear” trait and identify genetic sources of increased combining ability for involving in hybridization. Methods. Investigations were carried out at the V. M. Remeslo Myronivka Institute of Wheat of NAAS of Ukraine. Modern varieties of domestic (‘Virazh’, ‘Talisman Myronivskyi’, ‘Komandor’) and foreign (‘KWS Aliciana’, ‘KWS Bambina’, ‘Zhana’, ‘Explorer’) breeding were involved in crossing for a full (7´7) diallel scheme. Parents and F1 were studied in field conditions during 2014–2016. Results. The analysis of variance of combining ability has shown a significant advantage in varying of general combining ability (GCA) effects. The mean square of specific combining ability (SCA) was significantly less than the GCA, but reliable throughout the years. The reciprocal effect was reliable only in 2014. Stably high effects of GCA during all years of investigations were noted in the varieties ‘KWS Aliciana’ (1.18–1.62) and ‘Virazh’ (1.33–1.48). The variety ‘KWS Bambina’ was characterized by lower but reliable positive effects of GCA (0.43–0.99) as compared to mentioned above. Non-allelic gene interaction was not found, that allowed to calculate the basic parameters of genetic variation. During all years of investigations, dominant effects of genes (H1 and H2) prevailed over the additive (D) ones in phenotypic expression of grain number per main ear. Mean degree of dominance in the experiment (H1/D) has shown overdominance. The same pattern was also distinctive for the index of mean degree of dominance in the loci . The dominance was reliably directed. Dominant effects of genes increased grain content, and recessive ones reduced it. At least 3–4 genes (groups of genes) have been revealed which determined the effects of dominance. At the same time, recessive genes (F<0) or gene effects were prevailed quantitatively in the varieties investigated. A high coefficient of heritability in broad sense (H2 = 0.98) has shown a significant determination of phenotypic variability with genetic factors. The coefficient of heritability in narrow sense (h2 = 0.66–0.68) confirmed that despite the advantage of dominant effects over the additive ones, the contribution of the latter was also significant. Conclusions. The prevalence of dominant effects of genes in the phenotypic expression of the number of grains per main ear causes the need for sufficient sample size of hybrid material and points to the expediency of conducting a more “rigid” selection for phenotype in later generations. At the same time, the considerable contribution of additive effects and high values of heritability indices give reason to predict the efficiency of selections aimed at increasing the trait in created hybrid material. The varieties ‘Virazh’, ‘KWS Aliciana’, ‘KWS Bambina’ should be used as effective genetic sources to increase grain content in combination breeding.

Purpose. To reveal breeding and genetic peculiarities of modern spring barley varieties for the “number of grains per main ear” trait and identify genetic sources of increased combining ability for involving in hybridization. Methods. Investigations were carried out at the V. M. Remeslo Myronivka Institute of Wheat of NAAS of Ukraine. Modern varieties of domestic (‘Virazh’, ‘Talisman Myronivskyi’, ‘Komandor’) and foreign (‘KWS Aliciana’, ‘KWS Bambina’, ‘Zhana’, ‘Explorer’) breeding were involved in crossing for a full (7´7) diallel scheme. Parents and F1 were studied in field conditions during 2014–2016. Results. The analysis of variance of combining ability has shown a significant advantage in varying of general combining ability (GCA) effects. The mean square of specific combining ability (SCA) was significantly less than the GCA, but reliable throughout the years. The reciprocal effect was reliable only in 2014. Stably high effects of GCA during all years of investigations were noted in the varieties ‘KWS Aliciana’ (1.18–1.62) and ‘Virazh’ (1.33–1.48). The variety ‘KWS Bambina’ was characterized by lower but reliable positive effects of GCA (0.43–0.99) as compared to mentioned above. Non-allelic gene interaction was not found, that allowed to calculate the basic parameters of genetic variation. During all years of investigations, dominant effects of genes (H1 and H2) prevailed over the additive (D) ones in phenotypic expression of grain number per main ear. Mean degree of dominance in the experiment (H1/D) has shown overdominance. The same pattern was also distinctive for the index of mean degree of dominance in the loci . The dominance was reliably directed. Dominant effects of genes increased grain content, and recessive ones reduced it. At least 3–4 genes (groups of genes) have been revealed which determined the effects of dominance. At the same time, recessive genes (F<0) or gene effects were prevailed quantitatively in the varieties investigated. A high coefficient of heritability in broad sense (H2 = 0.98) has shown a significant determination of phenotypic variability with genetic factors. The coefficient of heritability in narrow sense (h2 = 0.66–0.68) confirmed that despite the advantage of dominant effects over the additive ones, the contribution of the latter was also significant. Conclusions. The prevalence of dominant effects of genes in the phenotypic expression of the number of grains per main ear causes the need for sufficient sample size of hybrid material and points to the expediency of conducting a more “rigid” selection for phenotype in later generations. At the same time, the considerable contribution of additive effects and high values of heritability indices give reason to predict the efficiency of selections aimed at increasing the trait in created hybrid material. The varieties ‘Virazh’, ‘KWS Aliciana’, ‘KWS Bambina’ should be used as effective genetic sources to increase grain content in combination breeding.

Purpose. To determine the possibility of the domestic viticulture transition to the ecological (adaptive) management system, based on the use of highly adaptive varieties. Methods. Procedures are conventional in viticulture. All stages of agrobiological research were carried out according to the M. A. Lazarevskiy technique. The resistance of genetic resources to fungal diseases was assessed using the 9-point scale on the natural infectious background with maximum damage. Organoleptic evaluation of wine and fresh grapes was performed using 8-point and a 10-point scales respectively.  Results. The main agrobiological traits (resistance to diseases, productivity and yield quality) of 22 perspective grape varieties and forms were studied. The level of resistance to fungal diseases was determined as one of the main criteria of the variety suitability for ecological (adaptive) viticulture. During five years, the average resistance level of this group of table and wine varieties was not lower than the relative one (6.5–7 points), and in ‘Zagrei’ variety – up to 7,5 points. The level of quality characteristics of products of new grape varieties and forms was determined (wine evaluation, marketability and assessment of fresh table grapes). Samples with a combination of high wine and grape quality characteristics and high productivity were selected. To replenish the gene pool of grapes by adaptive varieties, such perspective hybrid combinations as ‘Opalovyi’ ´ ‘Burmunk, ‘Avgustin’ ´ ‘Oryhinal and ‘Ohoniok tairovskyi’ ´ ‘Kardyshakh’ were studied. The level of group resistance to fungal diseases was identified and the perspective genotypes were preliminarily selected. Conclusions. The level of display of a number of economic characters in the group of perspective table and wine grape varieties and forms was determined. Highly adaptive and highly productive varieties and forms suitable for the use in the adaptive viticulture were defined. Prospective hybrid combinations were considered, from which highly adaptive varieties will be selected as suitable for the ecological system of viticulture.

Purpose. To determine the possibility of the domestic viticulture transition to the ecological (adaptive) management system, based on the use of highly adaptive varieties. Methods. Procedures are conventional in viticulture. All stages of agrobiological research were carried out according to the M. A. Lazarevskiy technique. The resistance of genetic resources to fungal diseases was assessed using the 9-point scale on the natural infectious background with maximum damage. Organoleptic evaluation of wine and fresh grapes was performed using 8-point and a 10-point scales respectively. Results. The main agrobiological traits (resistance to diseases, productivity and yield quality) of 22 perspective grape varieties and forms were studied. The level of resistance to fungal diseases was determined as one of the main criteria of the variety suitability for ecological (adaptive) viticulture. During five years, the average resistance level of this group of table and wine varieties was not lower than the relative one (6.5–7 points), and in ‘Zagrei’ variety – up to 7,5 points. The level of quality characteristics of products of new grape varieties and forms was determined (wine evaluation, marketability and assessment of fresh table grapes). Samples with a combination of high wine and grape quality characteristics and high productivity were selected. To replenish the gene pool of grapes by adaptive varieties, such perspective hybrid combinations as ‘Opalovyi’ ´ ‘Burmunk, ‘Avgustin’ ´ ‘Oryhinal and ‘Ohoniok tairovskyi’ ´ ‘Kardyshakh’ were studied. The level of group resistance to fungal diseases was identified and the perspective genotypes were preliminarily selected. Conclusions. The level of display of a number of economic characters in the group of perspective table and wine grape varieties and forms was determined. Highly adaptive and highly productive varieties and forms suitable for the use in the adaptive viticulture were defined. Prospective hybrid combinations were considered, from which highly adaptive varieties will be selected as suitable for the ecological system of viticulture.

Purpose. To determine and substantiate practical aspects of statistical analysis application for management results of the morphological description of cutting lettuce (Lactuca sativa L.) varieties when identifying them during corresponding phenological phases of growth and development. Methods. Field study, analytical approach based on descriptive statistics and cluster analysis. Results. Quantitative values of display of such morphological characters as leaf rosette diameter, lettuce head size, leaf blade thickness and its venation were determined for the Lactuca sativa L. varieties. Statistical indices of four morphological characters of randomized sampling frame of seven cutting lettuce varie­ties were determined and the results of statistical analysis were interpreted. Cutting lettuce of loose leaf and capitate varieties was identified during corresponding phenological phases of growth and development. The most suitable method for clustering cutting lettuce varieties was defined. The results of clustering were interpreted. It was found that ‘Hodar’ variety differed greatly from others, ‘Dumka’ and ‘Olzhych’ varieties were the most similar. Conclusions. The results of the identification allowed to establish that capitate lettuce varieties were similar in the following combinations: ‘Bona’ and ‘Dyvohray’, ‘Olzhych’ and ‘Dumka’. According to the duration of interphase periods, it can be noted that such varieties as ‘Dumka’ and ‘Dyvohrai’ had the highest rate of maturation in comparison with ‘Bona’ and ‘Hodar’ varieties, and the lowest one as compared to the ‘Olzhych’ variety

Purpose. To determine and substantiate practical aspects of statistical analysis application for management results of the morphological description of cutting lettuce (Lactuca sativa L.) varieties when identifying them during corresponding phenological phases of growth and development. Methods. Field study, analytical approach based on descriptive statistics and cluster analysis. Results. Quantitative values of display of such morphological characters as leaf rosette diameter, lettuce head size, leaf blade thickness and its venation were determined for the Lactuca sativa L. varieties. Statistical indices of four morphological characters of randomized sampling frame of seven cutting lettuce varie­ties were determined and the results of statistical analysis were interpreted. Cutting lettuce of loose leaf and capitate varieties was identified during corresponding phenological phases of growth and development. The most suitable method for clustering cutting lettuce varieties was defined. The results of clustering were interpreted. It was found that ‘Hodar’ variety differed greatly from others, ‘Dumka’ and ‘Olzhych’ varieties were the most similar. Conclusions. The results of the identification allowed to establish that capitate lettuce varieties were similar in the following combinations: ‘Bona’ and ‘Dyvohray’, ‘Olzhych’ and ‘Dumka’. According to the duration of interphase periods, it can be noted that such varieties as ‘Dumka’ and ‘Dyvohrai’ had the highest rate of maturation in comparison with ‘Bona’ and ‘Hodar’ varieties, and the lowest one as compared to the ‘Olzhych’ variety

Purpose. To study the effect of weather conditions on grain quality in soft spring wheat lines that are undergoing competitive variety trial. To identify indices to be least affected by weather conditions. To investigate the correlation dependence between grain quality indices in the years with contrasting weather conditions and conduct the analysis of variance. Methods. Parameters of grain and flour quality of bread spring wheat lines were determined using conventional methods at the laboratory of grain quality of V. M. Remeslo Myronivka Institute of Wheat, NAAS of Ukraine, protein content in flour was measured with the use of the SPECTRAN 119M device. Results. Contrasting weather conditions were considered including arid ones (2013) – that had negative effect on 1000 kernel weight, but at the same time positively influenced the averaged grain quality indices; with excess humidity (2014) – they resulted in decreasing of all technological indices; optimal ones (2015) – allowed to obtain maximum indices of grain and flour quality. Paired coefficients of correlation between different para­meters of grain and flour quality were calculated. The most number of strong and medium correlations was found in a dry year (33.3%), the smallest one – in a wet year (13.0%). Such indices as flour strength, dough dilution and protein content depended on the conditions of the growing year least of all. Grain-unit response was the most considerable to the humid conditions of the year. The analysis of variance showed that climatic conditions had significant effect on the quality indices of grain and flour. At the same time, an important genotypic component was revealed in indices of dough resilience (63%), bread volume and rating (61 and 53% respectively), the flour strength (42%), crude gluten quality (33%), bread porosity (30%). With climate variations, the genotypic conditionality of the content of protein and especially crude gluten was expressed insignificantly. Conclusions. When creating high quality cultivars, plant breeders should be guided by such indices as flour strength, dough resilience, gluten quality, bread volume and rating as only they are more genetically determined

Purpose. To study the effect of weather conditions on grain quality in soft spring wheat lines that are undergoing competitive variety trial. To identify indices to be least affected by weather conditions. To investigate the correlation dependence between grain quality indices in the years with contrasting weather conditions and conduct the analysis of variance. Methods. Parameters of grain and flour quality of bread spring wheat lines were determined using conventional methods at the laboratory of grain quality of V. M. Remeslo Myronivka Institute of Wheat, NAAS of Ukraine, protein content in flour was measured with the use of the SPECTRAN 119M device. Results. Contrasting weather conditions were considered including arid ones (2013) – that had negative effect on 1000 kernel weight, but at the same time positively influenced the averaged grain quality indices; with excess humidity (2014) – they resulted in decreasing of all technological indices; optimal ones (2015) – allowed to obtain maximum indices of grain and flour quality. Paired coefficients of correlation between different para­meters of grain and flour quality were calculated. The most number of strong and medium correlations was found in a dry year (33.3%), the smallest one – in a wet year (13.0%). Such indices as flour strength, dough dilution and protein content depended on the conditions of the growing year least of all. Grain-unit response was the most considerable to the humid conditions of the year. The analysis of variance showed that climatic conditions had significant effect on the quality indices of grain and flour. At the same time, an important genotypic component was revealed in indices of dough resilience (63%), bread volume and rating (61 and 53% respectively), the flour strength (42%), crude gluten quality (33%), bread porosity (30%). With climate variations, the genotypic conditionality of the content of protein and especially crude gluten was expressed insignificantly. Conclusions. When creating high quality cultivars, plant breeders should be guided by such indices as flour strength, dough resilience, gluten quality, bread volume and rating as only they are more genetically determined

Purpose. To review publications relating to the key point of the genotyping technology that is competitive allele-specific polymerase chain reaction (which is called now Kompetitive Allele Specific PCR, KASPTM) and its use in various genetic-breeding researching (a study of maize). Results. The essence of KASP-genotyping, its advantages are highlighted. The requirements for matrix DNA are presented, since the success of the KASP-analysis depends on its qua­lity and quantity. Examples of global projects of plant breeding for increasing crop yields using the KASP genoty­ping technology are given. The results of KASP genotyping and their introduction into breeding and seed production, in particular, for determining genetic identity, genetic purity, origin check, marker-assisted selection, etc. are presented using maize as an example. It is demonstrated how geno­mic selection according to KASP genotyping technology can lead to rapid genetic enhancement of drought resistance in maize. Comparison of the effectiveness of creating lines with certain traits (for example, combination of high grain yield and drought resistance) using traditional breeding approaches (phenotype selection) and molecular genetic methods (selection by markers) was proved that it takes four seasons (two years in case of greenhouses) in order to unlock the potential of the plant genotype using traditional self-pollination, test-crossing and definitions), while using markers, the population was enriched with target alleles during one season. At the same time, there was no need for a stress factor. Conclusions. KASP genotyping technology is a high-precision and effective tool for modern genetics and breeding, which is successfully used to study genetic diversity, genetic relationship, population structure, gene­tic identity, genetic purity, origin check, quantitative locus mapping, allele mapping, marker-assisted selection, marker-assisted breeding. It is expedient and timely to introduce KASP genotyping technology in our country to solve a wide range of modern genetics, breeding, seed production tasks.

Purpose. To review publications relating to the key point of the genotyping technology that is competitive allele-specific polymerase chain reaction (which is called now Kompetitive Allele Specific PCR, KASPTM) and its use in various genetic-breeding researching (a study of maize). Results. The essence of KASP-genotyping, its advantages are highlighted. The requirements for matrix DNA are presented, since the success of the KASP-analysis depends on its qua­lity and quantity. Examples of global projects of plant breeding for increasing crop yields using the KASP genoty­ping technology are given. The results of KASP genotyping and their introduction into breeding and seed production, in particular, for determining genetic identity, genetic purity, origin check, marker-assisted selection, etc. are presented using maize as an example. It is demonstrated how geno­mic selection according to KASP genotyping technology can lead to rapid genetic enhancement of drought resistance in maize. Comparison of the effectiveness of creating lines with certain traits (for example, combination of high grain yield and drought resistance) using traditional breeding approaches (phenotype selection) and molecular genetic methods (selection by markers) was proved that it takes four seasons (two years in case of greenhouses) in order to unlock the potential of the plant genotype using traditional self-pollination, test-crossing and definitions), while using markers, the population was enriched with target alleles during one season. At the same time, there was no need for a stress factor. Conclusions. KASP genotyping technology is a high-precision and effective tool for modern genetics and breeding, which is successfully used to study genetic diversity, genetic relationship, population structure, gene­tic identity, genetic purity, origin check, quantitative locus mapping, allele mapping, marker-assisted selection, marker-assisted breeding. It is expedient and timely to introduce KASP genotyping technology in our country to solve a wide range of modern genetics, breeding, seed production tasks.

Purpose. To establish the reasons of submitting not highly decorative lilac hybrids to state variety testing so that unpromising varieties and look-alikes can be sometimes included in the world collection, and focus on solving this situation. Methods. Analytical approach. Results. It was established why and how unoriginal hybrids were submitted to state variety testing that for several reasons can allow them to obtain the status of variety. Conclusions. In order to prevent obtaining the status of variety by some low decorative lilac hybrids, it is necessary that both a breeder and testing stations employer should use known presentable collections of identified varieties for evaluation of real value of a new hybrid. In Ukraine, there is such a collection at N. N. Gryshko National Botanical Garden of the National Academy of Sciences of Ukraine where more than 130 varieties and 21 species of the genus Syringa occupies the area of 2.35 ha. It is desirable to compare not only with the check variety that the breeder selected for his hybrid among such, but, if it is possible, with all varieties in the collection close to it by decorative effect. The problem is that the author of a hybrid, sometimes ignorantly or for some other reason, selects a check variety for his hybrid that is not the most decorative one among such, against which a candidate for variety status will be more attractive during its evaluation. In such a case, the breeder should change a check variety that permits to estimate really the decorative effect of a submitted hybrid.

Purpose. To establish the reasons of submitting not highly decorative lilac hybrids to state variety testing so that unpromising varieties and look-alikes can be sometimes included in the world collection, and focus on solving this situation. Methods. Analytical approach. Results. It was established why and how unoriginal hybrids were submitted to state variety testing that for several reasons can allow them to obtain the status of variety. Conclusions. In order to prevent obtaining the status of variety by some low decorative lilac hybrids, it is necessary that both a breeder and testing stations employer should use known presentable collections of identified varieties for evaluation of real value of a new hybrid. In Ukraine, there is such a collection at N. N. Gryshko National Botanical Garden of the National Academy of Sciences of Ukraine where more than 130 varieties and 21 species of the genus Syringa occupies the area of 2.35 ha. It is desirable to compare not only with the check variety that the breeder selected for his hybrid among such, but, if it is possible, with all varieties in the collection close to it by decorative effect. The problem is that the author of a hybrid, sometimes ignorantly or for some other reason, selects a check variety for his hybrid that is not the most decorative one among such, against which a candidate for variety status will be more attractive during its evaluation. In such a case, the breeder should change a check variety that permits to estimate really the decorative effect of a submitted hybrid.