The purpose of this study was to investigate mineral composition of the plants species Artemisia annua L., A. ludoviciana Nutt. and A. austriaca L. Methods. Determination of the elemental composition of plant material was carried out by the X-ray fluorescence method. Results. The content of mineral elements in plants depends on their individual ability to absorb elements from the soil and accumulate them in the roots, leaves and flowers. Plant samples of three species of wormwood were grown and studied during the flowering phase under conditions of introduction in M. M. Gryshko National Botanical Garden of National Academy of Sciences of Ukraine (NBG) during 2019–2022. The qualitative and quantitative content of different macro- and microelements in the soil and plants were investigated. It was shown that aerial parts of the investigated plants accumulate the most important elements for the plants life, such as – K, Fe, Cu, Zn and Mn. Mesoelements Ca and S are present in sufficient quantities also. Elements Nb, Y, Ti, V, Cr were detected in soil, but were not determined in plants. Only A. annua plants contains Ni and Se, while A. ludoviciana and A. annua plants contain Pb. The amount of toxic elements in plants did not exceed the maximum permissible concentrations for vegetable raw materials and food products. Conclusion. Content of the main macro- and microelements was determined in the plants A. annua, A. ludoviciana and A. austriaca growing in NBG. The tendency of plants A. ludoviciana to accumulate high concentrations of iron in the roots and aerial part was observed. The obtained data will be useful for forecasting and evaluating the results of introduction of new promising species of the genus Artemisia, in breeding of new varieties of wormwood, to determine their pharmacological properties and to make a decision about the feasibility of using them in herbal tea and food products.

Мета. Визначення кількісного та якісного елементного складу рослин видів Artemisia annua L., A. ludoviciana Nutt. та A. austriaca L. за умов інтродукції в Національному ботанічному саду імені М. М. Гришка НАН України.Методи. Елементний склад рослинної сировини визначали рентгенофлуоресцентним методом.Результати. Вміст мінеральних елементів у рослинах залежить від їхньої індивідуальної здатності поглинати елементи з ґрунту та накопичувати їх у коренях і надземній частині. Зразки рослин трьох видів полину, вирощених у НБС, досліджували протягом 2019–2022 рр. у фазі цвітіння. Визначено якісний і кількісний вміст 21 макро- та мікроелемента в ґрунті та 17 – в досліджуваних рослинах, а також деякі особливості міграції цих елементів у системі ґрунт – корінь – трава. Встановлено, що надземна частина досліджуваних видів містить найважливіші для життя рослин елементи – K, Fe, Cu, Zn і Mn. Мезоелементи Са і S присутні в достатній кількості. Елементи Nb, Y, Ti, V, Cr виявлено лише у ґрунті. Ni та Se містили тільки рослини A. annua, тоді як Pb – A. annua та A. ludoviciana. A. ludoviciana продемонструвала схильність до накопичення заліза в надземній масі. Кількість токсичних елементів у рослинах не перевищувала гранично допустимих концентрацій для рослинної сировини та продуктів харчування.Висновки. Визначено вміст основних макро- та мікроелементів у ґрунті та рослинах A. annua, A. ludoviciana й A. austriaca за умов інтродукції в НБС імені М. М. Гришка, а також особливості накопичення елементів окремими органами рослин під час їх транспортування з ґрунту в надземну частину. Встановлено схильність рослин A. ludoviciana до накопичення високих концентрацій заліза в коренях і надземній частині, а також можливість накопичення Ni та Se рослинами A. annua. Результати досліджень будуть корисними для прогнозування й оцінки інтродукції нових перспективних видів роду Artemisia, селекції у процесі створення нових сортів полинів, визначення їхніх фармакологічних властивостей і прийняття рішень щодо доцільності їх використання у чаях та харчових продуктах. | The purpose of this study was to investigate mineral composition of the plants species Artemisia annua L., A. ludoviciana Nutt. and A. austriaca L.Methods. Determination of the elemental composition of plant material was carried out by the X-ray fluorescence method.Results. The content of mineral elements in plants depends on their individual ability to absorb elements from the soil and accumulate them in the roots, leaves and flowers. Plant samples of three species of wormwood were grown and studied during the flowering phase under conditions of introduction in M. M. Gryshko National Botanical Garden of National Academy of Sciences of Ukraine (NBG) during 2019–2022. The qualitative and quantitative content of different macro- and microelements in the soil and plants were investigated. It was shown that aerial parts of the investigated plants accumulate the most important elements for the plants life, such as – K, Fe, Cu, Zn and Mn. Mesoelements Ca and S are present in sufficient quantities also. Elements Nb, Y, Ti, V, Cr were detected in soil, but were not determined in plants. Only A. annua plants contains Ni and Se, while A. ludoviciana and A. annua plants contain Pb. The amount of toxic elements in plants did not exceed the maximum permissible concentrations for vegetable raw materials and food products.Conclusion. Content of the main macro- and microelements was determined in the plants A. annua, A. ludoviciana and A. austriaca growing in NBG. The tendency of plants A. ludoviciana to accumulate high concentrations of iron in the roots and aerial part was observed. The obtained data will be useful for forecasting and evaluating the results of introduction of new promising species of the genus Artemisia, in breeding of new varieties of wormwood, to determine their pharmacological properties and to make a decision about the feasibility of using them in herbal tea and food products.

Мета. Визначити мінеральний склад рослин видів роду Artemisia (А. dracunculus L., A. abrotanum L. та A. argyi H.Lév. & Vaniot) для з’ясування можливості їх безпечного використання у харчовій та фармацевтичній галузях промисловості України. Методи. Рентгено-флуоресцентний метод визначення елементного складу рослинної сировини. Результати. Визначено вміст мінеральних елементів у рослинах роду Artemisia залежно від їхньої здатності поглинати елементи з ґрунту й накопичувати в коренях та органах наземної частини. Установлено кількісний уміст 21 макро- й мікроелемента, а також виявлено деякі особливості їхньої міграції та розподілу в системі ґрунт–корені–рослина. Зокрема, наземна частина  досліджуваних рослин містить K, Fe, Cu, Zn та Mn, які є найважливішими елементами в житті рослинного організму. Досить високим є вміст мезоелементів Ca та S. Кількість токсичних елементів Pb, Sr і Zr у рослинах незначна. Елементи K і S накопичуються в наземній частині. Уміст елементів у наземній частині рослин за зменшенням їхньої концентрації можна представити у вигляді таких рядів: для Artemisia dracunculus –  S> K> Ca> Cl> Fe> Sr> Zn> Mn> Cu> Zr> Rb> Br> Cr; для A. abrotanum – K> Ca> S> Cl> Fe> Zn> Sr> Mn> Cu> Br> Cr> Co> Zr> Rb> Ni; для A. argyi – K> Ca> S> Fe> Cl> Sr> Zn> Mn> Co> Zr> Cu> Rb> Br> Se. Уміст токсичних елементів у досліджуваних рослинах знаходився в межах гранично допустимих концентрацій для рослинної сировини та продуктів харчування. Висновки. Уперше в умовах інтродукції в Національному ботанічному саду ім. М. М. Гришка НАН України в рослинах Artemisia dracunculus, A. abrotanum та A. argyi визначено вміст макро- та мікроелементів, які безпосередньо пов’язані з метаболізмом біологічно активних сполук. З’ясовано особливості їхнього розподілу за органами рослин при переході з ґрунту в наземну масу. Отримані результати можуть бути використані для оцінювання та порівняння якості рослинної сировини представників роду Artemisia, з’ясування фармакологічних властивостей цих рослин, пов’язаних з деякими елементами мінерального складу, і використання їх у медичній та харчовій галузях. Отримані дані мають як наукове, так і практичне значення в доборі господарсько-цінних видів рослин для збагачення культигенної флори України.

Cobalt is a transition metal located in the fourth row of the periodic table and is a neighbor of iron and nickel. It has been considered an essential element for prokaryotes, human beings, and other mammals, but its essentiality for plants remains obscure. In this article, we proposed that cobalt (Co) is a potentially essential micronutrient of plants. Co is essential for the growth of many lower plants, such as marine algal species including diatoms, chrysophytes, and dinoflagellates, as well as for higher plants in the family Fabaceae or Leguminosae. The essentiality to leguminous plants is attributed to its role in nitrogen (N) fixation by symbiotic microbes, primarily rhizobia. Co is an integral component of cobalamin or vitamin B12, which is required by several enzymes involved in N2 fixation. In addition to symbiosis, a group of N2 fixing bacteria known as diazotrophs is able to situate in plant tissue as endophytes or closely associated with roots of plants including economically important crops, such as barley, corn, rice, sugarcane, and wheat. Their action in N2 fixation provides crops with the macronutrient of N. Co is a component of several enzymes and proteins, participating in plant metabolism. Plants may exhibit Co deficiency if there is a severe limitation in Co supply. Conversely, Co is toxic to plants at higher concentrations. High levels of Co result in pale-colored leaves, discolored veins, and the loss of leaves and can also cause iron deficiency in plants. It is anticipated that with the advance of omics, Co as a constitute of enzymes and proteins and its specific role in plant metabolism will be exclusively revealed. The confirmation of Co as an essential micronutrient will enrich our understanding of plant mineral nutrition and improve our practice in crop production.

Purpose. To determine mineral composition of plants of species of the genus Artemisia (A. dracunculus L., A. abrotanum L. and A. argyi H.Lév. & Vaniot) to determine the possibility of their safe use in the food and pharmaceutical industries of Ukraine. Methods. X‑ray fluorescence method for determining the elemental composition of plant raw materials. Results. The content of mineral elements in plants of the genus Artemisia was determined depending on their ability to absorb elements from the soil and accumulate in the roots and organs of the aerial part was determined. The quantitative content of 21 macro- and microelements was established, and some peculiarities of their migration and distribution in the soil – roots – plant system were revealed. In particular, the aerial part of the studied plants contains K, Fe, Cu, Zn and Mn, which are the most important elements in the life of the plant organism. The content of mesoelements Ca and S is quite high. The amount of toxic elements Pb, Sr and Zr in plants is insignificant. Elements K and S accumulate in the aerial part. The content of elements in the aerial part of plants by decreasing their concentration can be represented in the form of the following series: for Artemisia dracunculus – S> K> Ca> Cl> Fe> Sr> Zn> Mn> Cu> Zr> Rb> Br> Cr; for A. abrotanum – K> Ca> S> Cl> Fe> Zn> Sr> Mn> Cu> Br> Cr> Co> Zr> Rb> Ni; for A. argyi – K> Ca> S> Fe> Cl> Sr> Zn> Mn> Co> Zr> Cu> Rb> Br> Se. The content of toxic elements in the studied plants was lower than the maximum allowable concentrations for plant raw materials and food. Conclusions. For the first time under conditions of introduction in the M. M. Gryshko National Botanical Garden of the NAS of Ukraine in the plants Artemisia dracunculus, A. abrotanum and A. argyi the content of macro- and microelements, which are directly related to the metabolism of biologically active compounds, was determined. The peculiarities of their distribution by plant organs during the transition from soil to aboveground mass have been clarified. The obtained results can be used to evaluate and compare the quality of plant raw materials of the genus Artemisia, to determine the pharmacological properties of these plants associated with some elements of the mineral composition, and their use in the medical and food industries. The obtained data have both scientific and practical significance in the selection of economically valuable plant species for the enrichment of the cultivated flora of Ukraine. | Мета. Визначити мінеральний склад рослин видів роду Artemisia (А. dracunculus L., A. abrotanum L. та A. argyi H.Lév. & Vaniot) для з’ясування можливості їх безпечного використання у харчовій та фармацевтичній галузях промисловості України. Методи. Рентгено-флуоресцентний метод визначення елементного складу рослинної сировини. Результати. Визначено вміст мінеральних елементів у рослинах роду Artemisia залежно від їхньої здатності поглинати елементи з ґрунту й накопичувати в коренях та органах наземної частини. Установлено кількісний уміст 21 макро- й мікроелемента, а також виявлено деякі особливості їхньої міграції та розподілу в системі ґрунт–корені–рослина. Зокрема, наземна частина  досліджуваних рослин містить K, Fe, Cu, Zn та Mn, які є найважливішими елементами в житті рослинного організму. Досить високим є вміст мезоелементів Ca та S. Кількість токсичних елементів Pb, Sr і Zr у рослинах незначна. Елементи K і S накопичуються в наземній частині. Уміст елементів у наземній частині рослин за зменшенням їхньої концентрації можна представити у вигляді таких рядів: для Artemisia dracunculus –  S> K> Ca> Cl> Fe> Sr> Zn> Mn> Cu> Zr> Rb> Br> Cr; для A. abrotanum – K> Ca> S> Cl> Fe> Zn> Sr> Mn> Cu> Br> Cr> Co> Zr> Rb> Ni; для A. argyi – K> Ca> S> Fe> Cl> Sr> Zn> Mn> Co> Zr> Cu> Rb> Br> Se. Уміст токсичних елементів у досліджуваних рослинах знаходився в межах гранично допустимих концентрацій для рослинної сировини та продуктів харчування. Висновки. Уперше в умовах інтродукції в Національному ботанічному саду ім. М. М. Гришка НАН України в рослинах Artemisia dracunculus, A. abrotanum та A. argyi визначено вміст макро- та мікроелементів, які безпосередньо пов’язані з метаболізмом біологічно активних сполук. З’ясовано особливості їхнього розподілу за органами рослин при переході з ґрунту в наземну масу. Отримані результати можуть бути використані для оцінювання та порівняння якості рослинної сировини представників роду Artemisia, з’ясування фармакологічних властивостей цих рослин, пов’язаних з деякими елементами мінерального складу, і використання їх у медичній та харчовій галузях. Отримані дані мають як наукове, так і практичне значення в доборі господарсько-цінних видів рослин для збагачення культигенної флори України.

Мета. Визначити мінеральний склад рослин видів роду Artemisia (А. dracunculus L., A. abrotanum L. та A. argyi H.Lév. & Vaniot) для з’ясування можливості їх безпечного використання у харчовій та фармацевтичній галузях промисловості України. Методи. Рентгено-флуоресцентний метод визначення елементного складу рослинної сировини. Результати. Визначено вміст мінеральних елементів у рослинах роду Artemisia залежно від їхньої здатності поглинати елементи з ґрунту й накопичувати в коренях та органах наземної частини. Установлено кількісний уміст 21 макро- й мікроелемента, а також виявлено деякі особливості їхньої міграції та розподілу в системі ґрунт–корені–рослина. Зокрема, наземна частина досліджуваних рослин містить K, Fe, Cu, Zn та Mn, які є найважливішими елементами в житті рослинного організму. Досить високим є вміст мезоелементів Ca та S. Кількість токсичних елементів Pb, Sr і Zr у рослинах незначна. Елементи K і S накопичуються в наземній частині. Уміст елементів у наземній частині рослин за зменшенням їхньої концентрації можна представити у вигляді таких рядів: для Artemisia dracunculus – S> K> Ca> Cl> Fe> Sr> Zn> Mn> Cu> Zr> Rb> Br> Cr; для A. abrotanum – K> Ca> S> Cl> Fe> Zn> Sr> Mn> Cu> Br> Cr> Co> Zr> Rb> Ni; для A. argyi – K> Ca> S> Fe> Cl> Sr> Zn> Mn> Co> Zr> Cu> Rb> Br> Se. Уміст токсичних елементів у досліджуваних рослинах знаходився в межах гранично допустимих концентрацій для рослинної сировини та продуктів харчування. Висновки. Уперше в умовах інтродукції в Національному ботанічному саду ім. М. М. Гришка НАН України в рослинах Artemisia dracunculus, A. abrotanum та A. argyi визначено вміст макро- та мікроелементів, які безпосередньо пов’язані з метаболізмом біологічно активних сполук. З’ясовано особливості їхнього розподілу за органами рослин при переході з ґрунту в наземну масу. Отримані результати можуть бути використані для оцінювання та порівняння якості рослинної сировини представників роду Artemisia, з’ясування фармакологічних властивостей цих рослин, пов’язаних з деякими елементами мінерального складу, і використання їх у медичній та харчовій галузях. Отримані дані мають як наукове, так і практичне значення в доборі господарсько-цінних видів рослин для збагачення культигенної флори України.

The inbred “SJ11-3” pepper was cultured in yellow brown soil, paddy soil, fluvo-aquic soil, and pastoral soil, and the factors affecting the absorption of trace elements and fruit quality were analyzed. The results showed that the physicochemical properties of the soils were significantly different, which led to differences in the nutritional quality of pepper fruits. The pH value had a significant effect on the absorption of trace elements in pepper. The increase of pH promoted the absorption of magnesium and molybdenum but inhibited the absorption of zinc, copper, manganese, and iron. The stepwise multivariable regression analysis showed that the amount of molybdenum in soil was the main factor affecting the total amino acid content of pepper. Total nitrogen, zinc, and copper were the main factors that contributed to the soluble sugar content of pepper, and the available potassium was the major determinant of the vitamin C content of pepper. This study provides new insight on the pepper fruit quality grown on different types of soil with varying levels of trace elements.

Antecedentes y Objetivos: Los habitantes de la Meseta Purépecha conservan un excelente conocimiento ancestral sobre plantas medicinales utilizadas para tratar afecciones dermatológicas que no ha sido documentado. Un estudio etnofarmacológico fue realizado en esta región para recopilar información sobre el uso de plantas medicinales y preparaciones herbarias utilizadas en la zona para el tratamiento de afecciones dermatológicas, con el objetivo de difundir la medicina tradicional Purépecha e identificar plantas prometedoras en el desarrollo de tratamientos para afecciones cutáneas. Métodos: El estudio se realizó en los 21 municipios que componen la Meseta Purépecha. Se entrevistó a un total de 86 habitantes locales (62 mujeres y 24 hombres). Los datos se analizaron cuantitativamente mediante la determinación del valor de uso, nivel de fidelidad y el factor de consenso informante. Resultados clave: En total 97 especies de plantas pertenecientes a 47 familias fueron documentadas para el tratamiento de 19 afecciones dermatológicas en la Meseta Purépecha. Asteraceae fue la familia principal entre las plantas colectadas (20.61%), seguida de Lamiaceae (13.40%) y Solanaceae (5.15%). La mayor cantidad de plantas se utilizó para tratamiento de heridas (40.20%), inflamación de la piel (37.11%) y erupciones cutáneas (37.11%). La principal parte utilizada de la planta fue la aérea (34.75%). Las plantas medicinales con mayores valores de uso fueron Heterotheca inuloides (0.53), Aloe vera (0.37) y Oenothera rosea (0.21). La comparación de los resultados con la literatura etnomedicinal reveló que 8.25% de las plantas utilizadas en la Meseta Purépecha se registraron por primera vez para tratamiento de afecciones dermatológicas. Conclusiones: Este estudio proporciona nueva información sobre plantas medicinales utilizadas en la Meseta Purépecha para tratamiento de enfermedades cutáneas. Se requieren futuras investigaciones farmacológicas y toxicológicas para demostrar la eficacia y seguridad de estas especies para el tratamiento de afecciones dermatológicas.

Background and Aims: Inhabitants of the Purépecha Plateau preserve an excellent ancestral knowledge on medicinal plants used for dermatological affections, which has not been documented. An ethnopharmacological survey was carried out in this region to gather information on the use of medicinal plants and herbal preparations for treating dermatological affections, to disseminate the Purépecha indigenous knowledge and identifying promising plants for developing new formulations for cutaneous conditions.Methods: The study was conducted in the 21 municipalities that compose the Purépecha Plateau. A total of 86 local inhabitants (62 women and 24 men) were interviewed. The data were quantitatively analyzed through the determination of the use value, fidelity level and informant consensus factor.Key results: A total of 97 plant species belonging to 47 families were documented for treating 19 dermatological conditions on the Purépecha Plateau. Asteraceae was the leading family among the collected medicinal plants (20.61%), followed by Lamiaceae (13.40%) and Solanaceae (5.15%). The largest number of plants was used for the treatment of cuts (40.20%), skin inflammation (37.11%) and rash (37.11%). The aerial parts were the most commonly used (34.75%). The medicinal plant species with larger use values were Heterotheca inuloides (0.53), Aloe vera (0.37) and Oenothera rosea (0.21). The comparison of results with ethnomedicinal literature worldwide revealed that 8.25% of plants used on the Purépecha Plateau were recorded for the first time for the treatment of dermatological affections.Conclusions: This study provides new information on medicinal plants used on the Purépecha Plateau to treat cutaneous diseases. Future pharmacological and toxicological investigations are required to demonstrate the efficacy and safety of these species for treating dermatological affections. | Antecedentes y Objetivos: Los habitantes de la Meseta Purépecha conservan un excelente conocimiento ancestral sobre plantas medicinales utilizadas para tratar afecciones dermatológicas que no ha sido documentado. Un estudio etnofarmacológico fue realizado en esta región para recopilar información sobre el uso de plantas medicinales y preparaciones herbarias utilizadas en la zona para el tratamiento de afecciones dermatológicas, con el objetivo de difundir la medicina tradicional Purépecha e identificar plantas prometedoras en el desarrollo de tratamientos para afecciones cutáneas.Métodos: El estudio se realizó en los 21 municipios que componen la Meseta Purépecha. Se entrevistó a un total de 86 habitantes locales (62 mujeres y 24 hombres). Los datos se analizaron cuantitativamente mediante la determinación del valor de uso, nivel de fidelidad y el factor de consenso informante.Resultados clave: En total 97 especies de plantas pertenecientes a 47 familias fueron documentadas para el tratamiento de 19 afecciones dermatológicas en la Meseta Purépecha. Asteraceae fue la familia principal entre las plantas colectadas (20.61%), seguida de Lamiaceae (13.40%) y Solanaceae (5.15%). La mayor cantidad de plantas se utilizó para tratamiento de heridas (40.20%), inflamación de la piel (37.11%) y erupciones cutáneas (37.11%). La principal parte utilizada de la planta fue la aérea (34.75%). Las plantas medicinales con mayores valores de uso fueron Heterotheca inuloides (0.53), Aloe vera (0.37) y Oenothera rosea (0.21). La comparación de los resultados con la literatura etnomedicinal reveló que 8.25% de las plantas utilizadas en la Meseta Purépecha se registraron por primera vez para tratamiento de afecciones dermatológicas.Conclusiones: Este estudio proporciona nueva información sobre plantas medicinales utilizadas en la Meseta Purépecha para tratamiento de enfermedades cutáneas. Se requieren futuras investigaciones farmacológicas y toxicológicas para demostrar la eficacia y seguridad de estas especies para el tratamiento de afecciones dermatológicas.

Мета. Визначити вплив факторів вирощування на господарсько-цінні характеристики нових сортів пшениці м’якої озимої. Методи. Польовий, біохімічні методи аналізу та дисперсійний аналіз. Результати. Встановлено частки впливу умов зони вирощування, вегетаційного періоду року та генотипу на врожайність, вміст білка і клейковини в зерні сортів пшениці м’якої озимої. На врожайність досліджуваних сортів найбільше вплинули умови зони вирощування (73%). Так, у середньому за 2020–2021 рр. у зоні Лісостепу вона становила 6,23–8,39 т/га (максимальна); Полісся – 5,31–7,02; Степу – 5,16–6,63 т/га. Сорти, які в зоні Полісся показали низьку врожайність, у Степу характеризувалися вищою. Частка впливу умов зони вирощування на вміст білка в зерні досліджуваних сортів становила 49%; умов вегетаційного періоду року – 42%. Найбільший вміст білка у всіх зонах вирощування мав сорт ‘МАНДАРИН’ (14,5–16,4%). У Степу та Лісостепі найбільшу його кількість виявлено в зерні сортів ‘Тата Мата’ (13,6–14,3%), ‘Енеїда’ (13,6–14,3%) та ‘Новатор’ (14,2 і 13,2%), в Поліссі – у ‘Вагома’ та ‘Енеїда’ (по 13,4%). На вміст клейковини в зерні досліджуваних сортів умови зони вирощування впливали на 64%, вегетаційного періоду року – на 28%. Вплив генотипу на вміст білка і клейковини становив 5 і 4% відповідно. У всіх зонах вирощування найбільше клейковини містило зерно сортів ‘МАНДАРИН’ та ‘Енеїда’ (27,7–31,8 і 27,3–30,3%). У Степу та Лісостепі високий вміст клейковини мали сорти ‘Ілюзіон’ (28,4 та 30,8%) і ‘Тата Мата’ (27,8 та 29,8%). Висновки. Встановлено, що на врожайність сортів пшениці м’якої озимої суттєво впливали умови зони вирощування (73%) та взаємодія факторів зона × рік (21%). Частка впливу умов зони вирощування на вміст білка і клейковини становила 49 і 64% (суттєва), умов вегетаційного періоду року – 21 і 28%, а генотипу – 5 і 4% відповідно. Отже, для отримання високого врожаю пшениці м’якої озимої необхідно підбирати сорти, враховуючи істотний вплив умов ґрунтово-кліматичної зони вирощування на показники продуктивності.

Purpose. To determine the growing factors impact the economically valuable characteristics of new soft winter wheat varieties.Methods. Field, biochemical methods, ANOVA.Results. The influence of the growing zone, the growing season conditions and the genotype of the soft winter wheat varieties on yield, protein and gluten content were determined. The conditions of the growing zone have the greatest influence on studied varieties yield – 73%. On average, for 2020–2021, the maximum yield was obtained in the Forest-Steppe zone – 6.23–8.39 t/ha. In the Forest zone, the yield of studied soft winter wheat varieties was 5.31–7.02 t/ha. For the Steppe zone, the yield was within 5.16–6.63 t/ha. It was determined that varieties which showed low yield in the Forrest zone were characterized by higher yield in the Steppe zone. It was found that the growing zone (49%) and growing season (42%) conditions have the greatest effect on the protein content in grain of studied varieties. It was determined that variety ‘MANDARIN’ was characterized by the highest protein content in all growing zones (14.5–16.4%). In the Steppe and Forest-Steppe zones, high protein content was identified in grain of wheat varieties ‘Tata Mata’ (13.6–14.3%), ‘Eneida’ (13.6–14.3%) and ‘Novator’ (14.2 and 13.2%), in the Forest zone – in grain of varieties ‘Vahoma’ and ‘Eneida’ – 13.4% each. It was found that the growing zone conditions impacted gluten content in grain of studied wheat varieties by 64%, the influence of the growing season conditions was 28%. The effect of variety genotype on protein and gluten content was 5 and 4%, respectively. The grain of soft winter wheat varieties ‘MANDARIN’ and ‘Eneida’ contained the largest amount of gluten in all growing zones (27.7–31.8% and 27.3–30.3%). For the Steppe and Forest-Steppe zones, a high gluten content was found in grains of varieties ‘Illusion’ (28.4 and 30.8%) and ‘Tata Mata’ (27.8 and 29.8%).Conclusions. It was found that growing zone conditions of soft winter wheat varieties (73%) and the interaction of factors zone × year (21%) impacted the yield significantly. The growing zone conditions (49 and 64%), growing season conditions (21 and 28%) and genotype of variety (5 and 4%, respectively) had a significant influence on protein and gluten content. Therefore, a significant influence of growing zone conditions on the productivity indicators of soft winter wheat determines the need to select varieties in order to obtain a high yield, taking into account the soil and climatic zone | Мета. Визначити вплив факторів вирощування на господарсько-цінні характеристики нових сортів пшениці м’якої озимої.Методи. Польовий, біохімічні методи аналізу та дисперсійний аналіз.Результати. Встановлено частки впливу умов зони вирощування, вегетаційного періоду року та генотипу на врожайність, вміст білка і клейковини в зерні сортів пшениці м’якої озимої. На врожайність досліджуваних сортів найбільше вплинули умови зони вирощування (73%). Так, у середньому за 2020–2021 рр. у зоні Лісостепу вона становила 6,23–8,39 т/га (максимальна); Полісся – 5,31–7,02; Степу – 5,16–6,63 т/га. Сорти, які в зоні Полісся показали низьку врожайність, у Степу характеризувалися вищою. Частка впливу умов зони вирощування на вміст білка в зерні досліджуваних сортів становила 49%; умов вегетаційного періоду року – 42%. Найбільший вміст білка у всіх зонах вирощування мав сорт ‘МАНДАРИН’ (14,5–16,4%). У Степу та Лісостепі найбільшу його кількість виявлено в зерні сортів ‘Тата Мата’ (13,6–14,3%), ‘Енеїда’ (13,6–14,3%) та ‘Новатор’ (14,2 і 13,2%), в Поліссі – у ‘Вагома’ та ‘Енеїда’ (по 13,4%). На вміст клейковини в зерні досліджуваних сортів умови зони вирощування впливали на 64%, вегетаційного періоду року – на 28%. Вплив генотипу на вміст білка і клейковини становив 5 і 4% відповідно. У всіх зонах вирощування найбільше клейковини містило зерно сортів ‘МАНДАРИН’ та ‘Енеїда’ (27,7–31,8 і 27,3–30,3%). У Степу та Лісостепі високий вміст клейковини мали сорти ‘Ілюзіон’ (28,4 та 30,8%) і ‘Тата Мата’ (27,8 та 29,8%).Висновки. Встановлено, що на врожайність сортів пшениці м’якої озимої суттєво впливали умови зони вирощування (73%) та взаємодія факторів зона × рік (21%). Частка впливу умов зони вирощування на вміст білка і клейковини становила 49 і 64% (суттєва), умов вегетаційного періоду року – 21 і 28%, а генотипу – 5 і 4% відповідно. Отже, для отримання високого врожаю пшениці м’якої озимої необхідно підбирати сорти, враховуючи істотний вплив умов ґрунтово-кліматичної зони вирощування на показники продуктивності.

An attempt has been made to study the effect of elevated temperature on soil hydrothermal regimes and winter wheat growth under simulated warming in temperature gradient tunnel (TGT). Results showed that bulk density (BDs) of 0, 0.9, and 2.5 °C were significantly different whereas BDs of 2.8 and 3.5 °C were not significantly different. Water filled pore space (WFPS) was maximum at 3.5 °C temperature rise and varied between 43.80 and 98.55%. Soil surface temperature (ST) at different dates of sowing increased with rise in sensor temperature and highest ST was observed at S5 sensors (3.5 °C temperature rise). Temperature and its difference were high for the top soil, and were stable for the deep soil. Photosynthesis rate (μmol CO₂ m⁻² s⁻¹) of wheat was lower at higher temperature in different growth stages of wheat. In wheat, stomatal conductance declined from 0.67 to 0.44 mol m⁻² s⁻¹ with temperature rise. Stomatal conductance decreased with increase in soil temperature and gravimetric soil moisture content (SWC). In TGT, 0 °C temperature rise showed highest root weight density (RWD) (5.95 mg cm⁻³); whereas, 2.8 and 3.5 °C showed lowest RWD (4.90 mg cm⁻³). Harvest index was maximum (0.37) with 0 °C temperature rise, and it decreased with increase in temperature, which indicated that both grain and shoot biomass decreased with increase in temperature. Intensive studies are needed to quantify the soil hydrothermal regimes inside TGT along with the crop growth parameters.

Purpose. To determine the patterns of influence of gro­wing factors on the economically valuable characteristics of new soybean varieties. Methods. Field, biochemical methods, analysis of variance. Results. The rates of the influence of the growing zone, the conditions of the growing season of the year and the soybean variety on the yield, weight of 1000 seeds, the content of crude protein and oil, and protein and oil collection were determined. The greatest influence on the yield of the studied varieties had a growing zone – 55%. On average the maximum yield was obtained in Forest-steppe zone 2.48–3.58 t/ha, the lowest – in Steppe zone (1.33–1.89 t/ha) for 2017–2018. In the same period the weight of 1000 seeds on average was 125.1–169.9 g in the Steppe zone, in Forest-Steppe zone it was 130.2–207.8 g and 143.9–188.0 g in Fo­rrest zone. According to the results of analysis of variance, it was determined that the growing zone has the greatest influence on weight of 1000 seeds – 31%, variety – 21% and conditions of the growing season of the year – 13%. The main characteristics of soybean quality are the content of crude protein and oil in seeds. The highest level of crude protein was observed in soybean variety in Forest-Steppe zone – 37.5–44.0%. In Forrest zone, the crude protein content was 34.4–41.7%, in the Steppe zone 35.4–40.1%. The maximum level of this characteristic was observed in variety ‘NS Diyana’ – 44.0% in Forest-Steppe zone, in Forrest zone – in the variety ‘Alexa’ 41.7%, in Steppe zone – in variety ‘NS Diyana’ 40.1%. Thus, the growing zone (31%) and variety (25%) had the greatest influence on the content of crude protein; the interaction of factors (variety and growing zone) affected 17%. The average oil content for 2017‑2018 ranges from 19.8 to 24.2%. High oil content was noted in ‘Adsoy’ variety in Forrest and Forest-Steppe zones, 24.2 and 22.6%, respectively, and ‘Azimut’ – 23.8% in Steppe zone. The results of the analysis of variance showed that the growing zone to a greater extent affected the oil content in soybean seeds by 25%, variety – 21%, and the interaction of factors of the variety and gro­wing zone by 21%. Conclusions. According to the results of multifactor analysis of variance, it was determined that the growing zone had the greatest influence on the studied parameters. It was found that the rate of the influence of gro­wing zone of soybean varieties is 25–55%, depending on the studied characteristic. It was determined that the influence of the variety was 4–25%, the conditions of the growing season affected by 1–26%.

Мета. Вивчення адаптивності сучасних сортів пшениці озимої за екологічними параметрами та встановлення рівня їхньої врожайності залежно від погодних умов року, системи основного удобрення та рівня азотного живлення. Методи. Польовий, статистично-математичний аналіз. Результати. Наведено результати досліджень протягом 2016–2018 рр. показників екологічної пластичності, гомеостатичності та стабільності врожайності сучасних сортів пшениці озимої залежно від доз азотного підживлення на фоні основного внесення N30P30K30 в умовах Східного Лісостепу України. Встановлено специфічну реакцію сортів на дози прикореневого азотного підживлення залежно від розвитку посівів восени, часу відновлення весняної вегетації рослин та погодних умов протягом весняно-літнього періоду. Для досліджуваних сортів визначено показники гомеостатичності (Hom), що дало можливість оцінити сорти за їхньою придатністю для вирощування в умовах регіону. Оцінка агрономічної стабільності досліджуваних сортів пшениці озимої показала високий рівень реалізації потенціалу їхньої врожайності, який на контрольних варіантах (без удобрення) становив 86,7%. У варіантах прикореневого азотного підживлення рослин у фазу весняного кущіння (N20, N40, N60) цей показник змінювався від 85,6 до 87,4%. Висновки. Найвищу врожайність (5,77–7,01 т/га) забезпечив сорт ‘Епоха одеська’ з позитивним генотиповим ефектом (0,16–0,43 т/га). Сорти ‘Епоха одеська’ та ‘Статна’ можна вважати інтенсивними, оскільки за роки досліджень мали вищу врожайність та сильно виражену реакцію на умови вирощування. За роки досліджень на всіх варіантах удобрення сорт ‘Смуглянка’ виявився найціннішим за показниками найменшого коливання врожайності (0,46–0,61 т/га) й коефіцієнта варіації (V = 3,8–5,2%), мав найвищі значення гомеостатичності (Hom = 11,57–15,93) та агрономічної стабільності реалізації потенціалу продуктивності (As = 94,8–96,2%). При цьому застосування різних доз азоту не впливало на прояв стабільності цього сорту. Отже, сорт ‘Смуглянка’ виявився стабільнішим та економічно цінним порівняно з сортами ‘Епоха одеська’ та ‘Статна’, які мали потенційно вищу продуктивність, але з великим її коливанням.

Purpose. To determine the patterns of influence of gro­wing factors on the economically valuable characteristics of new soybean varieties. Methods. Field, biochemical methods, analysis of variance. Results. The rates of the influence of the growing zone, the conditions of the growing season of the year and the soybean variety on the yield, weight of 1000 seeds, the content of crude protein and oil, and protein and oil collection were determined. The greatest influence on the yield of the studied varieties had a growing zone – 55%. On average the maximum yield was obtained in Forest-steppe zone 2.48–3.58 t/ha, the lowest – in Steppe zone (1.33–1.89 t/ha) for 2017–2018. In the same period the weight of 1000 seeds on average was 125.1–169.9 g in the Steppe zone, in Forest-Steppe zone it was 130.2–207.8 g and 143.9–188.0 g in Fo­rrest zone. According to the results of analysis of variance, it was determined that the growing zone has the greatest influence on weight of 1000 seeds – 31%, variety – 21% and conditions of the growing season of the year – 13%. The main characteristics of soybean quality are the content of crude protein and oil in seeds. The highest level of crude protein was observed in soybean variety in Forest-Steppe zone – 37.5–44.0%. In Forrest zone, the crude protein content was 34.4–41.7%, in the Steppe zone 35.4–40.1%. The maximum level of this characteristic was observed in variety ‘NS Diyana’ – 44.0% in Forest-Steppe zone, in Forrest zone – in the variety ‘Alexa’ 41.7%, in Steppe zone – in variety ‘NS Diyana’ 40.1%. Thus, the growing zone (31%) and variety (25%) had the greatest influence on the content of crude protein; the interaction of factors (variety and growing zone) affected 17%. The average oil content for 2017‑2018 ranges from 19.8 to 24.2%. High oil content was noted in ‘Adsoy’ variety in Forrest and Forest-Steppe zones, 24.2 and 22.6%, respectively, and ‘Azimut’ – 23.8% in Steppe zone. The results of the analysis of variance showed that the growing zone to a greater extent affected the oil content in soybean seeds by 25%, variety – 21%, and the interaction of factors of the variety and gro­wing zone by 21%. Conclusions. According to the results of multifactor analysis of variance, it was determined that the growing zone had the greatest influence on the studied parameters. It was found that the rate of the influence of gro­wing zone of soybean varieties is 25–55%, depending on the studied characteristic. It was determined that the influence of the variety was 4–25%, the conditions of the growing season affected by 1–26%.

Despite the proximity in zones of adaptation for soft and hard winter wheat (SWW and HWW; Triticum aestivum L.), agronomic evaluations have been confined to market class. Our objectives were to compare SWW and HWW regarding yield and agronomic attributes; genotype, environment, and their interaction; and rates of yield gain. Yield, grain volume weight, heading date, and plant height were collected from 40 adjacent studies evaluating HWW and SWW cultivars in 20 Kansas environments (n = 2,885). Growing season weather partially explained the variability in yield (47–51%), heading date (58–92%), and plant height (67–80%). Yield was greater in SWW than in HWW (3.73 vs. 3.48 Mg ha⁻¹), and a quadratic relationship between the 10th, mean, and 90th percentile yields suggested that SWW has a greater yield potential than HWW, although grain volume weight was greater in HWW (743 vs. 733 kg m⁻³). An asymmetric yield response for both classes was associated with greater phenotypic plasticity, which portrayed a more positive response for SWW. We performed a literature review that suggested a greater genetic gain for SWW than for HWW (33 vs. 17 kg ha⁻¹ yr⁻¹). This gain, however, represented a smaller portion of the regional yield gain (considering both genetic gain and adoption of agronomic practices) of each class (72 vs. 81%). We concluded that SWW outyields HWW due to greater rates of genetic gain, partially due to breeding in higher yield environments, and more positive phenotypic plasticity of yield in high‐yielding environments coupled to yield stability in excessively moist environments.

Kakao merupakan salah satu komoditas andalan di Indonesia. Pengolahan kakao menjadi cokelat merupakan salah satu cara untuk meningkatkan nilai tambah kakao. Tujuan penelitian ini adalah mengetahui pengaruh asal biji kakao dan lama conching terhadap karakteristik sensori cokelat hitam. Cokelat dibuat dengan menggunakan Rancangan Acak Kelompok (RAK) dengan dua faktor yaitu asal biji kakao (100% biji kakao fermentasi Jember, 100% biji kakao fermentasi Sulawesi Tenggara, 50% biji kakao fermentasi Jember + 50% biji kakao nonfermentasi Sulawesi Tenggara, dan 50% biji kakao fermentasi Sulawesi Tenggara + 50% biji kakao nonfermentasi Sulawesi Tenggara) dan lama conching (4, 6, dan 8 jam). Analisa sensori dilaksanakan dengan menggunakan panelis terlatih dengan menggunakan metode discrete time intensity. Hasil analisa menunjukkan bahwa kekerasan dan kekenyalan tertinggi yaitu pada perlakuan 100% biji kakao fermentasi Jember dengan lama conching 8 jam yaitu 12.6 dan 11.9 pada detik ke-30, kekompakan tertinggi yaitu pada perlakuan 50% biji kakao fermentasi Sulawesi Tenggara + 50% biji kakao nonfermentasi Sulawesi Tenggara dengan lama conching 8 jam yaitu 12.4 pada detik ke-30 dan kelengketan yang tertinggi yaitu pada perlakuan 100% biji kakao fermentasi Jember dengan lama conching 4 jam yaitu 5.9 pada detik ke 120