Мета. Визначити селекційну цінність нового вихідного матеріалу соняшнику з комплексною стійкістю проти гербіцидів групи сульфонілсечовин та несправжньої борошнистої роси. Методи. У процесі дослідження використовували польові (гібридизація, випробування ліній, індивідуальний добір, оцінювання ліній), візуальні (фенологічні спостереження), лабораторні (імунологічне оцінювання стійкості проти НБР), вегетаційні (оцінювання стійкості проти гербіцидів) та математично­статистичні (оброблення експериментальних даних і визначення достовірності результатів дослідження) методи. Результати. Нові самозапилені лінії соняшнику досліджували у відділі селекції та насінництва перехреснозапильних культур Селекційно­генетичного інституту – Національного центру насіннєзнавства та сортовивчення (СГІ – НЦНС) протягом 2020–2023 рр. За результатами роботи створено та оцінено 33 самозапилені лінії соняшнику з комплексною стійкістю проти гербіцидів групи сульфонілсечовин і несправжньої борошнистої роси (НБР). Для створення ліній використовували популяції вітчизняної селекції, здатні реалізовувати свій спадковий потенціал у різних умовах, пристосовані до вирощування в Південному Степу України, стійкі проти комплексу хвороб і шкідників, із підвищеною врожайністю насіння та пластичністю. Одержаний новий вихідний матеріал – константні, стабільно продуктивні лінії, застосовувані в подальшій селекційній програмі. За результатами випробувань майже всі отримані гібриди першого покоління (F1) продемонстрували врожайність понад 1,0 т/га. Лінії, які мали найвищий рівень комбінаційної здатності за врожайністю (гетерозиготне гібридне потомство з підвищеною життєздатністю за основними господарсько­цінними ознаками), відбиратимуть для наступних досліджень і долучатимуть до створення нових гібридів, стійких проти гербіцидів групи сульфонілсечовин та НБР. Висновки. Встановлено, що в одній лінії можна поєднати стійкість проти гербіциду групи сульфонілсечовин і несправжньої борошнистої роси. За стійкістю соняшнику проти гербіциду легко слідкувати в польових умовах, а стійкість проти несправжньої борошнистої роси необхідно контролювати в лабораторних. | Purpose. To determine the breeding value of a new sunflower source with complex resistance to sulfonylurea herbicides and downy mildew. Methods. In the research process, field (hybridization, line testing, individual selection, line evaluation), visual (phenological observations), laboratory (immunological evaluation of resistance to DM), vegetation (evaluation of resistance to herbicides) and mathematical and statistical (processing of experimental data and determination of reliability of research results) methods were used. Results. During 2020–2023, new self­pollinated sunflower lines were studied in the cross­pollination and bree­ding department of the Plant Breeding & Genetics Institute – National Center of Seeds and Cultivar Investigation (PBGI – NCSCI). Based on the results of the work, 33 self­pollinated sunflower lines with complex resistance to sulfonylurea herbicides and downy mildew (DM) were created and evaluated. The lines were created using domestic breeding populations that were able to reach their full genetic potential in various conditions. These populations were adapted to cultivation in the southern steppe of Ukraine and were resistant to a complex of diseases and pests. Additionally, they had increased seed yield and plasticity. The new source material obtained is constant, stably productive lines used in the subsequent breeding programme. According to the results of the trials, almost all the hybrids obtained (F1) showed a yield of more than 1.0 t/ha. Lines with the highest level of combining ability in terms of yield (heterozygous hybrid progeny with increased viability for the main economic and valuable traits) will be selected for further research and will be involved in the creation of new hybrids resistant to sulfonylurea herbicides and DM. Conclusions. Research showed that traits such as sulfonylurea herbicide resistance and downy mildew resistance can be combined in one line. Herbicide resistance in sunflowers is easy to control in the field, while downy mildew resistance needs to be controlled in the laboratory.

Добір ефективних запилювачів для перспективних великоплідних сортів черешні в Лісостепу України. Методи. У процесі досліджень використовували польовий, лабораторний та аналітичний методи. Життєздатність пилку та самоплідність визначали у 29 сортів різних строків достигання. Для групи середньопізніх і пізніх (‘Крупноплідна’, ‘Талісман’, ‘Stark Hardy Giant’, ‘Анонс’, ‘Темпоріон’, ‘Зодіак’, ‘Аннушка’, ‘Аншлаг’ та ‘Regina’) добирали запилювачі. Обліки виконували відповідно до затверджених науково­методичних рекомендацій. Результати. У групі ранніх найвищу якість пилку (77,9%) формував сорт ‘Валерій Чкалов’; серед сортів середнього строку достигання – ‘Талісман’ (контроль) (87,3%), ‘Ярославна’ (78,8%) та ‘Мелітопольська мирна’ (86,7%); середньопізніх і пізніх – ‘Drogan’s grosse gelbe’, ‘Коrdia’, ‘Regina’, ‘Зодіак’ та ‘Аннушка’ (80,9–88,0%). Одержання повноцінного врожаю в усіх досліджуваних сортів гарантовано лише за умови перехресного запилення. Найвищий рівень зав’язування плодів (47,9–56,1%) у ‘Талісмана’, ‘Темпоріона’, ‘Stark Hardy Giant’ та ‘Аншлагу’ був завдяки пилку сорту ‘Крупноплідна’. Висновки. Встановлено універсальність сорту ‘Дончанка’ як запилювача. За його використання зав’язування плодів стосовно вільного запилення становило 111,2–148,8%. ‘Крупноплідна’ та ‘Stark Hardy Giant’ виявилися взаємозапилювальними та ефективними запилювачами для переважної більшості сортів. Сорт ‘Regina’ найліпше запилювали ‘Дончанка’ та ‘Drogan’s grosse gelbe’ із зав’язуванням плодів 24–26,6%, або 134,8–149,4% проти контролю. | Purpose. Selection of effective pollinators for promising large­fruited sweet cherry varieties in the Forest­Steppe of Ukraine. Methods. Field, laboratory and analytical methods were used in the research. Pollen viability and self­fertility were determined in 29 varieties of different ripening periods. Pollinators were selected for the group of medium­late and late varieties (‘Krupnoplidna’, ‘Talisman’, ‘Stark Hardy Giant’, ‘Anons’, ‘Temporion’, ‘Zodiak’, ‘Annushka’, ‘Anshlah’ and ‘Regina’). The surveys were carried out in accordance with the approved scientific and methodological recommendations. Results. In the group of early varieties, the highest pollen quality (77.9%) was produced by ‘Valerii Chkalov’; among the varieties of medium ripening period – ‘Talisman’ (control) (87.3%), ‘Yaroslavna’ (78.8%) and ‘Melitopolska Myrna’ (86.7%); medium late and late – ‘Drogan’s grosse gelbe’, ‘Kordia’, ‘Regina’, ‘Zodiac’ and ‘Annushka’ (80.9–88.0%). A full crop of all the varieties studied can only be guaranteed under the condition of cross­pollination. The highest level of fruit set (47.9–56.1%) in ‘Talisman’, ‘Temporion’, ‘Stark Hardy Giant’ and ‘Anshlah’ was due to pollen of ‘Krupnoplidna’. Conclusions. The versatility of ‘Donchanka’ as a pollinator was revealed. When it was used, fruit set in relation to free pollination was 111.2–148.8%. ‘Krupnoplidna’ and ‘Stark Hardy Giant’ proved to be mutual pollinators and effective pollinators for the vast majority of varieties. The variety ‘Regina’ was best pollinated by ‘Donchanka’ and ‘Drogan’s grosse gelbe’ with fruit set of 24–26.6% and 134.8–149.4% respectively compared to the control.

Мета. Вивчити особливості цвітіння та плодоношення шовковиці плодової в умовах Правобережної частини Лісостепу України Методи. Дослідження проводили в зоні Лісостепу на експериментальній базі Інституту садівництва НААН упродовж 2021–2023 рр. Предметом слугував рослинний матеріал різних сортозразків шовковиці плодової селекційних форм від насіннєвого потомства сорту ‘Крупноплідна’; як контроль використовували рослини самоплідної шовковиці. Морфологічний опис структурних елементів генеративних органів та дослідження життєздатності пилку проводили згідно з опублікованими методиками. Плодоношення селекційних форм оцінювали за п’ятибаловою шкалою. Результати. Встановлено, що всі досліджувані рослини мають здатність до проростання пилку. Найбільше життєздатного пилку (75,1%) виявлено в селекційній чоловічій формі №5 за 12­годинної експозиції та концентрації сахарози, що становила 50%. 24­годинна експозиція спричиняла зниження до 63,1% енергії проростання. Остання була найменшою в пилкових зернах рослин триплоїдного сортозразка за обох використаних концентрацій сахарози. Порівняльна характеристика морфологічних ознак і насіннєвої продуктивності (в розрахунку на одне супліддя) селекційних форм M. alba показала генетичну різноманітність рослин сортозразків виду, що проявляється в різниці фенотипових ознак через мінливість діапазону їхнього вияву. Висновки. Найвищі показники проростання пилку шовковиці білої одержано для селекційної форми № 5 – 79,1 ± 0,36% (чоловічого екземпляра), за 25­відсоткової концентрації сахарози в поживному середовищі. Кількість плодів, що утворилися на дворічних пагонах, – 21–91 шт. Оцінка плодоношення селекційних форм становила 4–5 балів, а їхні супліддя були 2,26–3,97 см завдовжки (великі). Загалом, вивчення морфології генеративних органів селекційних форм M. alba, кожна з яких утворює виповнене насіння з високою енергією проростання (91–98%), показало непорушність репродуктивних функцій шовковиці, що вказує на успішне проходження рослинами всіх етапів органогенезу. | Purpose. The aim was to study the features of flowering and fruiting of the mulberry under conditions of the Right­Bank Forest­Steppe of Ukraine. Methods. The research was conducted in the forest steppe zone at the experimental base of the Institute of Horticulture of the NAAS in 2021–2023. The subject was plant material of different cultivars of mulberry (Morus alba), propagated from seed progeny of the ‘Krupnoplidna’ variety; self­fertile mulberry plants were used as a control. The morphological description of the structural elements of the reproductive organs and the study of pollen via­bility were carried out according to published methods. The fruiting of the breeding forms was evaluated on a five­point scale. Results. All plants tested were found to have the abi­lity to germinate pollen. The most viable pollen (75.1%) was found in male breeding form No. 5 after 12 hours exposure and a sucrose concentration of 50%. Exposure for 24 hours caused a decrease in germination energy of up to 63.1%. The latter was lowest in the pollen grains of plants of the triploid sample at both sucrose concentrations used. The comparison of morphological characteristics and seed productivity (per fruit) of the breeding forms of M. alba showed the genetic diversity of plants of cultivars of the species, which is manifested in the difference of phenotypic characteristics due to the variability of the range of their expression. Conclusions. The highest rates of white mulberry pollen germination were obtained for breeding form No. 5 – 79.1 ± 0.36% (male specimen) with 25% concentration of sucrose in the nutrient medium. The number of fruits formed on two­year­old shoots was 21–91. The evaluation of the fruiting of the cultivars was 4–5 points, and their infructescences were 2.26–3.97 cm long (large). In general, the study of the morphology of the reproductive organs of the breeding forms of M. alba, each of which forms filled seeds with high germination energy (91–98%), showed the intactness of the reproductive functions of mulberry, which indicates the successful passage of the plants through all stages of organogenesis.

Purpose. Analysis and comparative study of daylily cultivars from the collection fund of the M. M. Gryshko National Botanical Garden of the National Academy of Sciences of Ukraine (NBG), selection of assortment for decorative horticulture and landscaping. Methods. Cultivars from the NBG daylily collection were studied. The cultivars were evaluated in terms of their aesthetic and economic attributes, and were classified according to their coloration and the timing of their flowering. The author of the cultivar, country of origin, year of creation and introduction into the NBG were also identified. The cultivars were also grouped according to these parameters. Results. The NBG daylily collection is the result of 40 years of introduction and 20 years of breeding work with this crop at the NBG. It includes 174 world cultivars, 26 cultivars of Ukrainian breeding and more than 1000 hybrid seedlings. Most of the cultivars (79) were introduced in 2000–2009. The main part of the current structure of the daylily collection consists of cultivars bred in the 1960–1970s. Most of these are hybrids from American breeders: David F. Hall (20 cultivars) and Allen Wild (46 cultivars). A total of 15 new cultivars were developed based on the original collection. These new cultivars feature double flowers, a valuable trait for hybrids in Ukraine. For effective use in ornamental horticulture and landscaping, the cultivars were grouped according to flower colour and flowering time. The yellow­flowered group is the most widely represented. A large number of cultivars with red flowers are inherent in hybrids bred between 1980 and 1999. Cultivars from modern breeding are mostly represented by the purple and pink colour group. Most of the cultivars in the collection are early and medium early. The smallest part is made up of medium­late and late hybrids. Conclusions. The modern daylily collection is representative. The cultivars introduced into the NBG illustrate the main stages of breeding work with the crop and the achievements of breeders from different countries of the world. The collection includes early and medium early, medium, medium late and late flowering cultivars. Varying in colour and flowering time, the collection can be effectively used to extend the flowering period of daylilies by three months (from the second decade of May to the second decade of August) in ornamental gardening in Ukraine and in various landscape compositions. | Мета. Аналіз та порівняльне вивчення сортів лілійника з колекційного фонду Національного ботанічного саду імені М. М. Гришка НАН України (НБС), добір сортименту для декоративного садівництва та озеленення. Методи. Об’єктом досліджень були сорти колекції лілійника НБС. Їх аналізували за декоративними й господарськими властивостями, а також об’єднували у групи за забарвленням квітки та початком цвітіння. Групування відбувалося й за такими параметрами, як автор сорту, країна походження, рік створення та інтродукції в НБС, встановленими у процесі досліджень. Результати. Колекція лілійника НБС – це результат 40­річної інтродукційної та 20­річної селекційної роботи з цією культурою. Вона налічує 174 сорти світової та 26 української селекції й понад 1000 отриманих гібридних сіянців. Найбільше сортів (79) інтродуковано у 2000–2009 рр. Основну частку в сучасній колекційній структурі становлять представники селекції 1960–1970 рр. Більшість з них – гібриди американських селекціонерів Девіда Холла (D. F. Hall) (20 сортів) та Алена Вайлда (A. Wild) (46 сортів). На базі колекції створено 15 власних сортів зі стабільною повною квіткою, що є цінною ознакою для поширених в Україні гібридів. З метою ефективного застосування в декоративному садівництві та озелененні сорти об’єднали у групи за забарвленням квітки та початком цвітіння. Найповніше представлено групу із жовтою квіткою; її червоне забарвлення притаманне гібридам селекції 1980–1999 рр. А от сучасні сорти переважно належать до пурпурової та рожевої кольорової групи. Найбільше в колекції представників раннього та середньораннього термінів квітування; найменше – середньопізніх і пізніх гібридів. Висновки. Сучасна колекція лілійника є репрезентативною. Інтродуковані в НБС сорти ілюструють основні етапи селекційної роботи з культурою та досягнення селекціонерів різних країн світу. У колекційному фонді є представники раннього та середньораннього, середнього, середньопізнього та пізнього термінів цвітіння. Різноманітний за колірною гамою й строками квітування сортимент можна ефективно використовувати для розширення діапазону цвітіння лілійників протягом трьох місяців (з другої декади травня до другої декади серпня) у декоративному садівництві України й різних композиціях озеленення.

Мета. Оцінити якісні показники зерна сортів ячменю ярого, вирощуваного в різних ґрунтово-кліматичних умовах. Методи. Під час досліджень використовували лабораторний, розрахунковий і статистичний методи, для підготовки висновків – аналізу та синтезу. Результати. У результаті досліджень 2020–2021 рр. вдалося виявити вплив ґрунтово-кліматичних зон (Степу, Лісостепу й Полісся) та умов вирощування на такі показники якості різних сортів ячменю ярого, як вирівняність зерна і вміст білка. Так, вирівняність у різні роки випробувань коливалася від 86,7 (висока, Полісся) до 95,1% (дуже висока, Лісостеп). 2021 року завдяки сприятливим метеорологічним умовам періоду вегетації її показники вдалося збільшити, порівнюючи з 2020 р., на 4,3% у Степу, 4,6% в Лісостепу та майже на 6,0% у Поліссі. У середньому вирівняність зерна, вирощеного в різних філіях УІЕСР, зросла на 5,6%. Максимальні її значення отримано для сортів ‘Avus’ – 93,9% (Степ), ‘Novyi Svitanok’ – 94,5–96,6% (Полісся, Лісостеп). Залежно від ґрунтово-кліматичної зони та року випробування вміст білка в зерні варіювався від 10,9 (низький, Степ) до 13,4% (середній, Лісостеп). У середньому цей показник знижувався у 2021 р. на 2,5% проти 2020 р., і лише в зоні Полісся зафіксували його збільшення на 2,6%. Найвищий уміст білка виявлено в сортів ‘Істр’ – 13,5–13,9% (Степ і Лісостеп) та ‘Геркулес’ – 13,4% (Полісся). Сорти ‘Амадей’, ‘Істр’ і ‘Novyi Svitanok’ поєднали обидві господарсько-цінні ознаки. Оптимальна температура повітря та висока вирівняність сприяють збільшенню врожайності ячменю ярого. Водночас під час формування високого врожаю в культурі знижується вміст білка в зерні. Висновки. У середньому за 2020–2021 рр. вирівняність зерна ячменю ярого становила 92,3% (Степ), 95,4% (Лісостеп) і 93,2% (Полісся); вміст білка в насінні – 11,8% (Степ), 12,4% (Лісостеп) і 11,6% (Полісся). На формування якісних показників насіння ячменю ярого впливали умови вирощування, що склалися у відповідній ґрунтово-кліматичній зоні. | Purpose. To evaluate the quality indicators of spring barley seeds grown under different soil and climatic conditions. Methods. Laboratory, calculation and statistical methods were used during the research, analysis and synthesis methods were used to draw conclusions. Results. As a result of research, the dependence of spring barley quality indicators, namely: grain uniformity and protein content, on soil and climatic zones and growing conditions was revealed. Thus, grain uniformity ranged from 86.7% (high, Polissia) to 95.1% (very high, Forest Steppe) in the different test years. In 2021, thanks to favorable meteorological conditions during the growing season, its indicators increased by 4.3% in the Steppe, 4.6% in the Forest Steppe and almost 6.0% in Polissia compared to 2020. On average, the uniformity of grain grown in different bran­ches of UIPVE increased by 5.6%. The maximum values were obtained for the varieties ‘Avus’ – 93.9% (Steppe), ‘Novyi Svitanok’ – 94.5–96.6% (Polissia, Forest Steppe). Depending on the soil and climate zone and the year of the experiment, the protein content in the grain varied from 10.9 (low, Steppe) to 13.4% (medium, Forest Steppe). On ave­rage, this indicator decreased by 2.5% in 2021 compared to 2020, and only in the Polissia zone it increased by 2.6%. The highest protein content was found in the varieties ‘Istr’ – 13.5–13.9% (Steppe and Forest Steppe) and ‘Hercules’ – 13.4% (Polissia). The varieties ‘Amadei’, ‘Istr’ and ‘Novyi Svitanok’ combined both economic and valuable traits. Optimum air temperature and high grain uniformity cont­ribute to increasing the yield of spring barley. At the same time, during the formation of a high yield in the culture, the protein content in the grain decreases. Conclusions. It was revealed that, on average, in 2020–2021, the uniformity of spring barley grain was 92.3% (Steppe), 95.4% (Forest Steppe) and 93.2% (Polissia); the protein content in the grains was 11.8% (Steppe), 12.4% (Forest Steppe) and 11.6% (Polissia). The formation of quality indicators of spring barley seeds was influenced by the growing conditions in the relevant soil and climatic zone.

Мета. Інтродуковані сорти сочевиці (Lens culinaris Medik.), країнами походження яких є Канада та Іспанія, оцінити за комплексом показників продуктивності й адаптивності, продемонстрованих ними в умовах південної частини Лісостепу України. Методи. Впродовж 2019–2021 рр. на Устимівській дослідній станції рослинництва Інституту рослинництва ім. В. Я. Юр’єва НААН (Полтавська обл., 49o18’21” N, 33o13’56” E) досліджували 26 нових зразків сочевиці, що походять з Іспанії та Канади. У фазі достигання бобів і насіння (BBCH 86–90) в польових та лабораторних умовах визначали показники врожайності, продуктивності, маси 1000 насінин, скоростиглості, висоти рослин та прикріплення нижніх бобів над рівнем ґрунту, кількості бобів і насіння на рослині, кількості насіння в бобі, параметри бобу. Результати. Виявлено значне варіювання врожайності нових зразків сочевиці – від 127 до 258 г/м2. Найбільшими її показниками відзначилися сорти ‘CDC Creenstar’ і ‘CDC Cherie’ з Канади та ‘Angela’ й ‘Amaya’ з Іспанії. Найпродуктивнішими під час досліджень виявилися ‘CDC Cherie’ (4,4 г), ‘CDC Creenstar’ (4,2 г), ‘CDC Greenland’ (4,5 г), ‘CDC Imigreen’ (4,4 г), ‘CDC QG-2’ (4,1 г), ‘CDC Impulse’ (4,0 г) – Канада; ‘Angela’ (4,6 г) – Іспанія, що зумовлено підвищеними кількістю насінин і масою 1000 зерен. Найбільшу кількість бобів на рослині зафіксовано в сортів ‘CDC Imax’ (64,4 шт.), ‘CDC Impala’ (65,5 шт.), ‘CDC QG-2’ (67,4 шт.), ‘CDC Creenstar’ (67,8 шт.) і ‘CDC Cherie’ (75,2 шт.) – Канада; ‘Amaya’ (64,8 шт.) та ‘Angela’ (75,1 шт.) – Іспанія. Майже всі досліджені зразки виявилися середньостиглими (81–85 діб) та оптимальними для зони Південного Лісостепу України. Найскоростиглішими (76 діб) були канадські сорти ‘CDC QG-2’, ‘CDC SB-2’, ‘CDC Impulse’, ‘CDC Imvincible’ та ‘CDC Impact’. На особливу увагу заслуговують ‘CDC Creenstar’, ‘CDC Greenland’, ‘CDC Impulse’ та ‘CDC Impact’ з Канади, а також ‘Angela’ з Іспанії, які поєднали в собі кілька цінних ознак. Висновки. Вищезазначені сорти є придатними для вирощування в зоні Південного Лісостепу України та можуть бути рекомендовані як джерела цінних ознак для практичного використання в селекції. | Purpose. To evaluate the introduced lentil varieties (Lens culinaris Medik.) originating from Canada and Spain in the conditions of the Southern part of the Forest-Steppe of Ukraine according to a complex of indicators of productivity and adap­tability. Methods. During 2019–2021, in the conditions of the plant research station Ustymivka Experimental Station of Plant Production of the Plant Production Institute of the NAAS of Ukraine (Poltava Region, 49o18’21”N, 33o13’56”E), 26 new samples of lentils from Canada and Spain were studied. In the pod and seed ripening stage (BBCH 86–90), under field and laboratory conditions, indicators of yield, productivity, 1000 seed weight, early-ripening, plant height and height from the soil of the first pod, number of pods and seeds per plant, number of seeds in a pod, pod parameters. Results. In the process of studying the new lentil samples, it was found that their productivity varied from 127 to 258 g/m2, with the most productive varieties being ‘CDC Creenstar’, ‘CDC Cherie’ (Canada), ‘Angela’, ‘Amaya’ (Spain). Throughout the study period, the highest productivity, according to the indicator “seed weight per plant”, was shown by the plants of the following lentil varieties: ‘CDC Cherie’ (4.4 g), ‘CDC Creenstar’ (4.2 g), ‘CDC Greenland’ (4.5 g), ‘CDC Imigreen’ (4.4 g), ‘CDC QG-2’ (4.1 g), ‘CDC Impulse’ (4.0 g) (Canada), ‘Angela’ (4.6 g) (Spain). Plant productivity was high, both in terms of increased number of seeds and 1000 seed weight. The highest level of the indicator of the number of pods per plant was recorded in the lentil varieties ‘CDC Imax’ (64.4 pcs), ‘CDC Impala’ (65.5 pcs), ‘CDC QG-2’ (67.4 pcs), ‘CDC Creenstar’ (67.8 pcs), ‘CDC Cherie’ (75.2 pcs) (Canada), ‘Amaya’ (64.8 pcs), ‘Angela’ (75.1 pcs) (Spain). Almost all the examined samples were of medium ripeness (81–85 days) and optimal for the Southern Forest Steppe Zone of Ukraine. The Canadian varieties ‘CDC QG-2’, ‘CDC SB-2’, ‘CDC Impulse’, ‘CDC Imvincible’, ‘CDC Impact’ were the earliest (76 days). Varieties combining several valuable characteristics deserve special attention: ‘CDC Creenstar’, ‘CDC Greenland’, ‘CDC Impulse’, ‘CDC Impact’ (Canada), ‘Angela’ (Spain). Conclusions. The above mentioned varieties can be recommended as sources of valuable traits for practical use in breeding, and they are also suitable for cultivation in the Southern Forest Steppe Zone of Ukraine.

Purpose. To evaluate the productivity and grain quality of winter triticale varieties grown under different soil and climatic conditions. Methods. The research process involved laboratory, computational and statistical methods, and analysis and synthesis to draw conclusions. Results. HTC (IV–X) was found to vary significantly monthly, annually and in general between the research sites. It was found that the yield of winter triticale varieties in the Forest-Steppe and Polissia zones was 5.3 t/ha. The maximum yield in the Forest-Steppe zone was achieved by the variety ‘MIP Feniks’ (5.9 t/ha), in the Polissia zone by the variety ‘Pamiati Patseky’ (5.8 t/ha). It was found that the protein content of winter triticale varieties for the 2019–2020 research years in the Forest-Steppe zone was on average 12.6% and ranged from 12.2% (‘Liubomyr’) to 13.3% (‘MIP Yatahan’), which according to the classifier corresponded to grain of medium quality and can be used in the confectionery industry. The coefficient of variation (V,%) for this characteristic was 3.5%. In the Polissia zone, the protein content of the varieties averaged 13.6% over the years of research and ranged from 12.9% – medium content (‘MIP Feniks’) to 14.3% – high content (‘MIP Yatahan’). The intrazone variation was low and amounted to 4.0%. Correlation and regression analysis showed that an increase in the active temperature during the vegetation period up to 3203 оС allows an increase in the productivity indicators and in the weight of 1000 grains from 5.6 to 6.1 t/ha and from 46.8 to 53.5 g, respectively; an increase in precipitation during the vegetation period up to 515.1 mm leads to a decrease in the weight of 1000 grains from 45.2 to 38.1 g; with an increase in the amount of active temperatures and precipitation during the vegetation period from 3167.65 to 3202.9 оС and from 413.85 to 515.1 mm, respectively, it is possible to increase the protein content in grain from 12.4 to 13.8%; with an increase in the yield and weight of 1000 grains from 5.8 to 6.1 t/ha and from 51.8 to 53.8 g, the protein content of the grain can be reduced from 13.1 to 12.0%. Conclusions. Different responses of varieties to zonal growing conditions were observed. A positive influence of the rainfall factor during the growing season on the yield of winter triticale in Forest-Steppe and Polissia (r = 0.66 and 0.34 units) and on the increase of the protein content of grain grown in the Polissia zone (r = 0.56) was revealed. | Мета. Оцінити продуктивність та якість зерна сортів тритикале озимого, вирощуваного в різних ґрунтово-кліматичних умовах. Методи. У процесі досліджень використовували лабораторний, розрахунковий і статистичний методи, для підготовки висновків – аналізу та синтезу. Результати. Виявлено суттєву зміну ГТК (IV–X) щомісячно, щорічно і загалом по локаціях проведення досліджень. Визначено, що врожайність сортів тритикале озимого в зонах Лісостепу й Полісся становила 5,3 т/га. Максимальні її показники в лісостеповій зоні отримано для сорту ‘МІП Фенікс’ (5,9 т/га), у поліській – для ‘Пам’яті Пацеки’ (5,8 т/га). Середній уміст білка в зерні досліджуваних рослин за 2019–2020 рр. у Лісостепу становив 12,6% (від 12,2% у сорту ‘Любомир’ до 13,3% у ‘МІП Ятаган’), що, за класифікатором, відповідає зерну середньої якості, придатному для використання в кондитерській промисловості. Коефіцієнт варіації (V,%) за цією ознакою – 3,5%. Усереднена кількість білка для вирощуваних на Поліссі сортів тритикале озимого – 13,6% (від 12,9% у ‘МІП Фенікс’ до 14,3% (високий уміст) у ‘МІП Ятаган’). Варіація в межах зони становила 4,0% – слабка. Кореляційно-регресійним аналізом встановлено, що збільшення суми активних температур до 3203 °С у період вегетації може спричинити підвищення показників урожайності та маси 1000 зерен із 5,6 до 6,1 т/га та з 46,8 до 53,5 г відповідно; збільшення суми опадів у період вегетації до 515,1 мм призводить до зменшення маси 1000 зерен із 45,2 до 38,1 г; за умови підвищення суми активних температур і кількості опадів під час вегетації з 3167,65 до 3202,9 оС та з 413,85 до 515,1 мм можливе збільшення вмісту білка в зерні з 12,4 до 13,8%; у разі збільшення врожайності й маси 1000 зерен із 5,8 до 6,1 т/га та з 51,8 до 53,8 г відповідно вміст білка в зерні може зменшуватися від 13,1 до 12,0%. Висновки. Встановлено різну реакцію сортів на зональні умови вирощування. Виявлено позитивний вплив фактору кількості опадів у період вегетації на врожайність тритикале озимого в Лісостепу та на Поліссі (r = 0,66 та 0,34 одиниці), а також на збільшення вмісту білка в зерні рослин, вирощених на Поліссі (r = 0,56).

Мета. Визначити потенціал урожайності нових сортів пшениці озимої миронівської селекції залежно від попередників і строків сівби та встановити їх частки впливу в умовах Центрального Лісостепу України. Методи. Дослідження проводили в польовому чотирифакторному досліді на базі Миронівського інституту пшениці імені В. М. Ремесла НААН упродовж 2018/19–2020/21 рр. Результати. У результаті вивчення п’яти перспективних сортів пшениці озимої, висіяних 25 вересня та 05 жовтня після двох попередників (соя та соняшник), виявили, що незалежно від строків сівби середня врожайність для досліджуваних сортів після попередника соя була вищою і варіювала від 3,77 до 6,24 т/га у порівнянні з попередником соняшник – 3,35–5,52 т/га. Сорт ‘МІП Ювілейна’ сформував максимальну врожайність за першого строку сівби (5,52 та 6,24 т/га після попередників соняшник та соя відповідно), а сорт ‘МІП Фортуна’ – за другого (5,46 т/га після попередника соя). Висновки. Установлено потенціал урожайності сортів пшениці озимої залежно від попередників та строків сівби в умовах Центрального Лісостепу України. За результатами дисперсійного аналізу отриманих даних з’ясовано частку впливу цих факторів на врожайність культури. Максимальний внесок у дисперсію врожайності був за роком висіву (67,8%) та попередником (20,9%). | Purpose. To determine the yield potential of new winter wheat varieties of the Myronivka breeding as a function of preceding crops and sowing dates, and to determine their proportion of influence in the conditions of the central ForestSteppe of Ukraine. Methods. The research was conducted in a four-factor field experiment at the V. M. Remeslo Myronivka Institute of Wheat, National Academy of Agrarian Sciences of Ukraine during 2018/19–2020/21. Results. As a result of the study of five promising varieties of winter wheat, sown on September 25 and October 5 after two predecessors (soybean and sunflower), it was found that, regardless of the sowing dates, the average yield of the varieties studied was higher after the predecessor soybean and varied from 3.77 to 6.24 t/ha compared to its predecessor sunflower – 3.35–5.52 t/ha. The variety ‘MIP Yuvileina’ produced the maximum yield in the first sowing period (5.52 and 6.24 t/ha after the preceding sunflower and soybean, respectively) and the variety ‘MIP Fortuna’ – in the second sowing period (5.46 t/ha after the preceding soybean). Conclusions. The yield potential of winter wheat varieties was determined in relation to their predecessors and sowing dates in the conditions of the central Forest-Steppe of Ukraine. According to the results of the variance analysis of the obtained data, the proportion of influence of these factors on the crop yield was determined. The largest contribution to the yield variance was made by the year of sowing (67.8%) and the predecessor (20.9%).

Мета. Обґрунтувати правове регулювання реєстрації сортів винограду в Україні для погодження національного законодавства з європейськими вимогами та стандартами. Методи. Матеріалами слугували нормативно­правові документи UPOV, CPVO та країн ЄС, національні нормативно­правові акти в галузі експертизи, реєстрації та комерційного використання сортів винограду. Результати. Проаналізовано сучасний стан і проблеми галузі виноградарства в Україні. Зокрема, досліджено чинні нормативно­правові акти, які регулюють реєстрацію і комерційний обіг сортів винограду в нашій державі та Європейському Союзі. Вивчено досвід Італії як однієї з провідних європейських країн, що займається виноградарством і виноробством. А саме: розглянуто особливості національного каталогу та строків комерціалізації сортів і клонів, утилізації виноградників після виключення винограду з каталогу. Водночас проаналізовано фінансові санкції, які ця країна застосовує до суб’єктів підприємницької діяльності (юридичних осіб) у разі закладання нових чи ремонту промислових насаджень нерайонованими сортами коштом держави. Опрацьовано нормативний акт Італії, що регламентує зміст та процедуру подання заявки на реєстрацію сортів і клонів. Визначено перелік вимог та інформацію, яку повинен надавати заявник в процесі підготовки документів заявки; встановлено доцільність їх використання під час розроблення національного законодавства України. Також розглянуто законопроєкт від 22 березня 2023 р. № 9139 «Про виноград та продукти виноградарства», оцінено його позитивний вплив на ринкове середовище, дотримання прав та інтересів суб’єктів господарювання, держави та громадян завдяки забезпеченню останніх високоякісною продукцією з особливими, зумовленими природними факторами території походження властивостями. Висновки. Встановлено деяку неузгодженість між Україною та країнами ЄС щодо умов набуття й обсягу прав на сорти винограду та їхні клони, що потребує подальшого врегулювання на законодавчому рівні. | Purpose. To substantiate the legal regulation of the re­gistration of grape varieties in Ukraine in order to harmonise the national legislation with the European requirements and standards. Methods. The materials used were the regulatory documents of UPOV, CPVO and EU countries, national regulations in the field of examination, registration and commercial use of grape varieties. Results. The current state and problems of viticulture in Ukraine were analysed. In particular, the current legal acts regulating the registration and commercial circulation of grape varieties in our country and in the European Union were studied. The experience of Italy, one of the leading European countries in viticulture and oenology, was studied. In particular, the article examines the peculiarities of the national catalogue and the conditions for the marketing of varieties and clones, as well as the use of vineyards after the grapes have been excluded from the catalogue. At the same time, the author analysed the financial sanctions that this country imposed on economic entities (legal persons) in the case of the creation or maintenance of industrial plantations with nonregional varieties at the expense of the State. The Italian regulatory act regulating the content and procedure for filing an application for registration of varieties and clones was stu­died. The list of requirements and information to be provided by the applicant in the process of preparing the application documents was determined; the expediency of their use in the development of national legislation of Ukraine was established. The author has also examined the draft Law 9139 of 22 March 2023 “On grapes and vine products”, assessing its positive impact on the market environment, the protection of the rights and interests of economic entities, the State and citizens, providing them with high quality pro­ducts with special characteristics caused by natural factors of the area of origin. Conclusions. There is some inconsistency between Ukraine and the EU countries regarding the conditions for acquiring and the scope of rights to grape varieties and their clones, which requires further regulation at the legislative level.

Мета. Ідентифікувати та оцінити частоти домінантних і рецесивних алелів гена Ppd-A1 в озимих та ярих сортів пшениці твердої різного географічного походження. Методи. Під час досліджень використовували методи виділення ДНК, алель-специфічної ПЛР, електрофорезу в агарозному й поліакриламідному гелях, статис­тичного аналізу. Результати. Завдяки застосуванню діагностичних молекулярних маркерів ідентифіковано генотипи 81 сорту твердої пшениці ярого та озимого типів розвитку різного географічного походження за алелями гена Ppd-A1, що визначає відмінності за фотоперіодичною чутливістю. В ярих сортів виявлено чотири алелі, в озимих – три (відсутній домінантний алель Ppd-А1a.2). В жодного сорту незалежно від типу розвитку не ідентифіковано рецесивного алеля Ppd-A1_del303. Висновки. Істотних відмінностей між озимими та ярими генотипами за час­тотою того чи іншого алеля не встановлено. Серед озимих і ярих сортів найпоширенішим є рецесивний алель Ppd-A1_del2ex7 (68,5 і 47,9% відповідно). Значно йому поступається в озимих сортів і майже однаковий з ним за частотою розповсюдження в ярих рецесивний алель Ppd-A1b. Меншими за дві вищевказані й загалом дуже малими є частоти домінантних алелів Ppd-А1a.2 і Ppd-А1а.3. Алель Ppd-А1a.2 виявлено лише у грузинського сорту ‘Мерліурі’ (ярий тип розвитку); Ppd-А1а.3 – в українських сортів ‘Луганська 7’, ‘Метиска’ (ярі) та ‘Кораловий’ (озимий). Натепер обговорюють можливість використання сортів-носіїв домінантних алелів Ppd-А1a.2 і Ppd-А1а.3 як донорів у програмах селекції пшениці твердої озимої з метою підвищення її адаптивного потенціалу в умовах посухи та високих температур і для збільшення врожаю зерна. Застосування маркерного аналізу дасть змогу забезпечити добір селекційного матеріалу з оптимальною комбінацією алелів гена Ppd-А1a. | Purpose. Identification and evaluation of the frequencies of dominant and recessive alleles of the Ppd-A1 gene in winter and spring durum wheat varieties of different geographical origins. Methods. DNA isolation, allele-specific PCR, electrophoresis in agarose and polyacrylamide gels and statistical analysis were used in the research. Results. Using diagnostic molecular markers, the genotypes of 81 spring and winter durum wheat varieties from different geographical origins were identified by alleles of the Ppd-A1 gene, which determines differences in photoperiodic sensitivity. Four alleles were found in spring varieties and three in winter varieties (the dominant allele Ppd-A1a.2 was absent). The recessive allele Ppd-A1_del303 was not found in any of the examined varieties. Conclusions. No significant differences were found between winter and spring genotypes in the frequency of one or the other allele. In winter and spring varieties, the recessive allele Ppd-A1_del2ex7 is the most frequent (68.5 and 47.9%, respectively). The recessive allele Ppd-A1b is significantly lower in winter varieties and almost identical in spring varieties. The frequencies of the dominant alleles Ppd-A1a.2 and Ppd-A1a.3 are lower than the two above and generally very low. The Ppd-A1a.2 allele was detected only in the Georgian variety ‘Merliuri’ (spring type); Ppd-A1a.3 – in the Ukrainian varieties ‘Luhanska 7’, ‘Metyska’ (spring) and ‘Koralovyi’ (winter). The possibility of using varieties carrying the dominant alleles Ppd-A1a.2 and Ppd-A1a.3 as donors in hard winter wheat bree­ding programmes is currently being discussed, in order to increase their adaptive potential in conditions of drought and high temperatures and to increase grain yield. The use of marker analysis will ensure the selection of breeding material with the optimal combination of alleles of the Ppd-A1a gene.