Purpose. Compare growth and plant development scales: the unified extended BBCH scale and Kuperman scale for peas. Results. Pea cultivation technologies are based on the accurate application of agrotechnical operations for crop care: protection from weeds, pests, diseases, and foliar nutrition. Actually, in Ukraine the adaptation of elements of cultivation technology is based on Kuperman scale, which makes it difficult to harmonize with international experience in the field of pea cultivation. Comparison of the unified extended BBCH scale and Kuperman scale for pea planting does not exist, which forces researchers or agronomists to use one of these scales in their work, in fact, ignoring the developments of the cultivation techno­logy based on another scale. Based on the generalization of the well-known pea growth and development scales – ВВСН and Kuperman – comparative tables and correspondences between the physical and biological time of plant development were worked out. The obtained information is important when developing efficient pea production maps, since the correct application of theoretical knowledge in practice enables the appropriate agrotechnical methods to be applied in a timely and effective manner. In scales, standar­dized numerical designations are used for a phase or stage of growth and development that have the same meaning, regardless of year, region, or pea variety. Digital signs have advantages over descriptive when information is entered into a computer. Conclusions. In the domestic practice it is customary to use a scale developed by F. M. Kuperman, while the unified expanded scale of ВВСН is widespread not only in Europe but also throughout the world. However, the definition of organogenesis stages is too complicated in practice and, besides the corresponding skills, requires the use of scientific equipment. But the unified extended ВВСН scale, despite some complexity from the producer’s point of view, is best suited for the creation of pea cultivation digital technology. The data of the comparison of growth and development scales: the unified expanded BBCH scale and Kuperman scale allow using recommendations on pea cultivation technology in agronomic practice, regardless of the scale they were worked out. | Мета. Порівняти шкали росту й розвитку рослин – уніфіковану розширену шкалу – ВВСН та шкалу Куперман для гороху посівного. Результати.Технології вирощування гороху посівного базуються на точному застосуванні агротехнічних операцій по догляду за посівами: захист від бур’янів, шкідників, хвороб, позакореневе підживлення. Сьогодні в Україні адаптація елементів технології вирощування відбувається на основі шкали Куперман, що ускладнює гармонізацію з міжнародним досвідом у сфері вирощування гороху посівного. Порівняння уніфікованої розширеної шкали ВВСН та шкали Куперман для гороху посівного відсутнє, що змушує дослідників або агрономів у своїй роботі використовувати одну із цих шкал, по суті ігноруючи напрацювання технології вирощування, які базуються на іншій шкалі. На основі узагальнення відомих шкал росту й розвитку гороху – ВВСН та Куперман – розроблено порівняльні таблиці та відповідники між фізичним та біологічним часом розвитку рослин. Отримана інформація має важливе значення під час розроблення ефективних технологічних карт вирощування гороху, адже правильне застосування теоретичних знань на практиці дає змогу вчасно та ефективно застосувати відповідні агротехнічні прийоми. У шкалах стандартизовані цифрові позначення використовуються для фази або стадії росту й розвитку, які мають однакове значення, незалежно від року, регіону або сорту гороху. Цифрові позначення мають переваги перед описовими, коли інформація заноситься в комп’ютер. Висновки. У вітчизняній практиці прийнято використовувати шкалу, розроблену Ф.М. Куперман, тоді як уніфікована розширена шкала ВВСН набула значного поширення не тільки у Європі а й в усьому світі. Однак визначення етапів органогенезу є занадто складним на практиці та, окрім відповідних навичок, потребує використання наукового обладнання. А от уніфікована розширена шкала ВВСН, незважаючи на деяку ускладненість з погляду виробничника, найліпше підходить для створення цифрової технології вирощування гороху. Дані порівняння шкал росту й розвитку – уніфікованої шкали ВВСН та Куперман – дають змогу використовувати в агрономічній практиці рекомендації щодо технології вирощування гороху посівного незалежно від того, на базі якої шкали вони розроблені. | Цель. Сравнить шкалы роста и развития растений – унифицированную расширенную шкалу – ВВСН и шкалу Куперман для гороха посевного. Результаты. Технологии выращивания гороха посевного базируются на точном применении агротехнических операций по уходу за посевами: защита от сорняков, вредителей, болезней, внекорневые подкормки. Фактически в Украине адаптация элементов технологии выращивания происходит основываясь на шкале Куперман, что затрудняет гармонизацию с международным опытом в сфере выращивания гороха посевного. Сравнение унифицированной расширенной шкалы ВВСН и шкалы Куперман для гороха посевного отсутствует, что заставляет исследователей или агрономов в своей работе использовать одну из этих шкал, по сути, игнорируя наработки технологии выращивания, основанные на другой шкале. На основе обобщения известных шкал роста и развития гороха – ВВСН и Куперман – разработаны сравнительные таблицы и соответствия между физическим и биологическим временем развития растений. Полученная информация имеет важное значение при разработке эффективных технологических карт выращивания гороха, ведь правильное применение теоретических знаний на практике позволяет своевременно и эффективно применить соответствующие агротехнические приемы. В шкалах стандартизированные цифровые обозначения используются для фазы или стадии роста и развития, которые имеют одинаковое значение, независимо от года, региона или сорта гороха. Цифровые обозначения имеют преимущества перед описательными, когда информация заносится в компьютер. Выводы. В отечественной практике принято использовать шкалу, разработанную Ф. М. Куперман, тогда как унифицированная расширена шкала ВВСН получила широкое распространение не только в Европе, но и во всем мире. Однако определение этапов органогенеза является слишком сложным на практике и, кроме соответствующих навыков, требует использования научного оборудования. А вот унифицированная расширенная шкала ВВСН, несмотря на некоторую усложненность с точки зрения производственника, лучше всего подходит для создания цифровой технологии выращивания гороха. Данные сравнения шкал роста и развития – унифицированной шкалы ВВСН и Куперман – позволяют использовать в агрономической практике рекомендации по технологии выращивания гороха посевного независимо от того, на базе какой шкалы они разработаны.

Мета. Порівняти шкали росту й розвитку рослин – уніфіковану розширену шкалу – ВВСН та шкалу Куперман для гороху посівного. Результати.Технології вирощування гороху посівного базуються на точному застосуванні агротехнічних операцій по догляду за посівами: захист від бур’янів, шкідників, хвороб, позакореневе підживлення. Сьогодні в Україні адаптація елементів технології вирощування відбувається на основі шкали Куперман, що ускладнює гармонізацію з міжнародним досвідом у сфері вирощування гороху посівного. Порівняння уніфікованої розширеної шкали ВВСН та шкали Куперман для гороху посівного відсутнє, що змушує дослідників або агрономів у своїй роботі використовувати одну із цих шкал, по суті ігноруючи напрацювання технології вирощування, які базуються на іншій шкалі. На основі узагальнення відомих шкал росту й розвитку гороху – ВВСН та Куперман – розроблено порівняльні таблиці та відповідники між фізичним та біологічним часом розвитку рослин. Отримана інформація має важливе значення під час розроблення ефективних технологічних карт вирощування гороху, адже правильне застосування теоретичних знань на практиці дає змогу вчасно та ефективно застосувати відповідні агротехнічні прийоми. У шкалах стандартизовані цифрові позначення використовуються для фази або стадії росту й розвитку, які мають однакове значення, незалежно від року, регіону або сорту гороху. Цифрові позначення мають переваги перед описовими, коли інформація заноситься в комп’ютер. Висновки. У вітчизняній практиці прийнято використовувати шкалу, розроблену Ф.М. Куперман, тоді як уніфікована розширена шкала ВВСН набула значного поширення не тільки у Європі а й в усьому світі. Однак визначення етапів органогенезу є занадто складним на практиці та, окрім відповідних навичок, потребує використання наукового обладнання. А от уніфікована розширена шкала ВВСН, незважаючи на деяку ускладненість з погляду виробничника, найліпше підходить для створення цифрової технології вирощування гороху. Дані порівняння шкал росту й розвитку – уніфікованої шкали ВВСН та Куперман – дають змогу використовувати в агрономічній практиці рекомендації щодо технології вирощування гороху посівного незалежно від того, на базі якої шкали вони розроблені.

Purpose. Estimate phenological and morphological characteristics of Miscanthus giganteus J. M. Greef & Deuter ex Hodkinson & Renvoize, M. sacchariflorus (Maxim) Benth. and M. sinensis Anderss., obtained in vitro, and M. giganteus, propagated by rhizomimes (ex vitro) to attract them to the breeding process and create new forms of miscanthus for use in bioenergy. Methods. Seeds of M. sinensis, as well as M. sacchariflorus (2n), M. sacchariflorus (4n), introduced into culture and propagated in vitro according to commonly used methods (M. D. Melnychuk, A. Plazek et al.) were used in the studies. Phenological observations were carried out according to the methods of V. V. Zinchenko, M. V. Roik, D. B. Rakh­metov, and others. Statistical processing of the obtained data was carried out according to M. A. Shelamov and ot­hers. Results. M. sacchariflorus (2n) in the conditions of the Forest-Steppe of Ukraine does not enter into the flowering phase, whereas in M. sacchariflorus (4n) the flowering phase begins a month earlier than M. sinensis, which is an obstacle for transpollination of these species in the natural environment. M. giganteus, reproduced by rhizomes, in overwhelming majority of indicators (stem height and diameter, number of interstices and leaves, leaf area, length and width of cluster) dominate all species of mescanthus obtained in vitro. But the number of stems in the bush of M. sinensis is the highest (63 pcs.) and is almost 2–4 times higher than those of M. giganteus, obtained from risomes and in vitro. It has been revealed that the most promising forms for bioenergy use are M. sinensis, whose productivity is about 7 kg/m2 of green mass and M. giganteus, propagated by rhizomimes (ex vitro), where the mass of the aerial part is almost 9 kg/m2. But M. sacchariflorus (2n) and M. sacchariflorus (4n) should not be considered as promising species for use in bioenergy purposes, because their performance is very low compared to other species and is only 0.25 and 2.05 kg above ground mass from 1 m2. Conclusions. On the basis of the obtained data, the most promising forms of Miscanthus were established to attract them into the breeding process and to obtain new varieties with high biomass productivity for the needs of bioenergy. | Цель. Оценить фенологические и морфологические характеристики растений мискантуса гигантского (Miscanthus giganteus J.M.Greef & Deuter ex Hodkinson & Renvoize), мискантуса сахароцветного (M. sacchariflorus (Maxim) Benth.) и мискантуса китайского (M. sinensis Anderss.), полученных в культуре in vitro, и мискантуса гигантского, размноженного ризомами (ex vitro) для привлечения их в селекционный процесс и создания новых форм мискантуса для использования в биоэнергетике. Методы. В исследованиях использовали семена M. sinensis, а также M. sacchariflorus (2n), растения M. sacchariflorus (4n), введены в культуру и размножены в условиях in vitro по общепринятым методикам (М. Д. Мельничук и др., A. Plazek et al.). Фенологические наб­людения проводили по методикам В. А. Зинченко, М. В. Роика, Д. Б. Рахметова и др.; статистическую обработку полученных данных – по М. А. Шеламовой и др. Результаты. M. sacchariflorus (2n) в условиях Лесостепи Украины в фазу цветения не вступает, зато у M. sacchariflorus (4n) цветение начинается на месяц раньше, чем у M. sinensis, что является препятствием для переопыления этих видов в естественной среде. M. giganteus, размноженный ризомами, по подавляющиму большинству показателей (высота и диаметр стебля, количество междоузлий и листьев, площадь листьев, длина и ширина метелки) доминирует над всеми видами мискантуса, полученными в культуре in vitro. Однако количество стеб­лей в кусте у растений M. sinensis является наибольшим (63 шт.) и почти в 2–4 раза превышает показатели растений M. giganteus, полученных из ризом и в in vitro. Наиболее перспективными формами для использования в биоэнергетике является M. sinensis и размноженный ризомами (ex vitro) M. giganteus, урожайность зеленой массы которых составляла примерно 7 и 9 кг/м2 соответственно, тогда как M. sacchariflorus (2n) и M. sacchariflorus (4n) для этого непригодны, ведь формируют лишь 0,25 и 2,05 кг наземной массы с 1 м2. Выводы. На основе полученных данных установлены перспективные формы Miscanthus для привлечения их в селекционный процесс и получения новых сортов с высокой продуктивностью биомассы для нужд биоэнергетики. | Мета. Оцінити фенологічні та морфологічні характеристики рослин міскантусу гігантського (Miscanthus giganteus J.M.Greef & Deuter ex Hodkinson & Renvoize), міскантусу цукроквіткового (M. sacchariflorus (Maxim) Benth.) та міскантусу китайського (M. sinensis Anderss.), отриманих у культурі in vitro, та міскантусу гігантського, розмноженого ризомами (ex vitro) для залучення їх у селекційний процес і створення нових форм міскантусу для використання в біоенергетиці. Методи. У дослідженнях використовували насіння M. sinensis, а також M. sacchariflorus (2n), рослини M. sacchariflorus (4n), уведені в культуру та розмножені в умовах in vitro за загальноприйнятими методиками (М. Д. Мельничук, A. Plazek та ін.). Фенологічні спостереження проводили за методиками В. О. Зінченко, М. В. Роїка, Д. Б. Рахметова та ін.; статистичну обробку отриманих даних – за М. А. Шеламовой та ін. Результати. M. sacchariflorus (2n) в умовах Лісостепу України у фазу цвітіння не вступає, натомість у M. sacchariflorus (4n) цвітіння починається на місяць раніше, ніж у M. sinensis, що є перешкодою для перезапилення цих видів у природньому середовищі. M. giganteus, розмножений ризомами, за переважною більшістю показників (висота та діаметр стебла, кількість міжвузлів та листків, площа листків, довжина та ширина волоті) домінує над усіма видами міскантусу, отриманими в культурі in vitro. Проте кількість стебел у кущі в рослин M. sinensis є найбільшою (63 шт.) і майже у 2–4 рази перевищує показники рослин M. giganteus, отриманих із ризом та в in vitro. Найперспективнішими формами для використання в біоенергетиці є M. sinensis та розмножений ризомами (ex vitro) M. giganteus, урожайність зеленої маси яких становила приблизно 7 і 9 кг/м2 відповідно, тоді як M. sacchariflorus (2n) та M. sacchariflorus (4n) для цього є непридатними, адже формують лише 0,25 та 2,05 кгназемної маси з 1 м2. Висновки. На основі отриманих даних установлено найперспективніші форми Miscanthus для залучення їх у селекційний процес та отримання нових сортів з високою продуктивністю біомаси для потреб біоенергетики.

Purpose. Estimate phenological and morphological characteristics of Miscanthus giganteus J. M. Greef & Deuter ex Hodkinson & Renvoize, M. sacchariflorus (Maxim) Benth. and M. sinensis Anderss., obtained in vitro, and M. giganteus, propagated by rhizomimes (ex vitro) to attract them to the breeding process and create new forms of miscanthus for use in bioenergy. Methods. Seeds of M. sinensis, as well as M. sacchariflorus (2n), M. sacchariflorus (4n), introduced into culture and propagated in vitro according to commonly used methods (M. D. Melnychuk, A. Plazek et al.) were used in the studies. Phenological observations were carried out according to the methods of V. V. Zinchenko, M. V. Roik, D. B. Rakh­metov, and others. Statistical processing of the obtained data was carried out according to M. A. Shelamov and ot­hers. Results. M. sacchariflorus (2n) in the conditions of the Forest-Steppe of Ukraine does not enter into the flowering phase, whereas in M. sacchariflorus (4n) the flowering phase begins a month earlier than M. sinensis, which is an obstacle for transpollination of these species in the natural environment. M. giganteus, reproduced by rhizomes, in overwhelming majority of indicators (stem height and diameter, number of interstices and leaves, leaf area, length and width of cluster) dominate all species of mescanthus obtained in vitro. But the number of stems in the bush of M. sinensis is the highest (63 pcs.) and is almost 2–4 times higher than those of M. giganteus, obtained from risomes and in vitro. It has been revealed that the most promising forms for bioenergy use are M. sinensis, whose productivity is about 7 kg/m2 of green mass and M. giganteus, propagated by rhizomimes (ex vitro), where the mass of the aerial part is almost 9 kg/m2. But M. sacchariflorus (2n) and M. sacchariflorus (4n) should not be considered as promising species for use in bioenergy purposes, because their performance is very low compared to other species and is only 0.25 and 2.05 kg above ground mass from 1 m2. Conclusions. On the basis of the obtained data, the most promising forms of Miscanthus were established to attract them into the breeding process and to obtain new varieties with high biomass productivity for the needs of bioenergy.

Abstract Emerging fungal pathogens are a global challenge for humankind. Many efforts have been made to understand the mechanisms underlying pathogenicity in bacteria, and OMICs techniques are largely responsible for those advancements. By contrast, our limited understanding of opportunism and antifungal resistance is preventing us from identifying, limiting and interpreting the emergence of fungal pathogens. The genus Scedosporium (Microascaceae) includes fungi with high tolerance to environmental pollution, whilst some species can be considered major human pathogens, such as Scedosporium apiospermum and Scedosporium boydii. However, unlike other fungal pathogens, little is known about the genome evolution of these organisms. We sequenced two novel genomes of Scedosporium aurantiacum and Scedosporium minutisporum isolated from extreme, strongly anthropized environments. We compared all the available Scedosporium and Microascaceae genomes, that we systematically annotated and characterized ex novo in most cases. The genomes in this family were integrated in a Phylum-level comparison to infer the presence of putative, shared genomic traits in filamentous ascomycetes with pathogenic potential. The analysis included the genomes of 100 environmental and clinical fungi, revealing poor evolutionary convergence of putative pathogenicity traits. By contrast, several features in Microascaceae and Scedosporium were detected that might have a dual role in responding to environmental challenges and allowing colonization of the human body, including chitin, melanin and other cell wall related genes, proteases, glutaredoxins and magnesium transporters. We found these gene families to be impacted by expansions, orthologous transposon insertions, and point mutations. With RNA-seq, we demonstrated that most of these anciently impacted genomic features responded to the stress imposed by an antifungal compound (voriconazole) in the two environmental strains S. aurantiacum MUT6114 and S. minutisporum MUT6113. Therefore, the present genomics and transcriptomics investigation stands on the edge between stress resistance and pathogenic potential, to elucidate whether fungi were pre-adapted to infect humans. We highlight the strengths and limitations of genomics applied to opportunistic human pathogens, the multifactoriality of pathogenicity and resistance to drugs, and suggest a scenario where pressures other than anthropic contributed to forge filamentous human pathogens.

Мета. Аналіз колекції квітниково-декоративних рослин родини Lamiaceae Martinov Національного ботанічного саду ім. М. М. Гришка НАН України за таксономічними, флористичними, екологічними, біоморфологічними характеристиками, оцінка перспективності інтродукції та використання окремих видів квітниково-декоративних рослин родини Lamiaceae в зоні Північного Лісостепу України. Методи. Аналізу й синтезу інформації, фенологічні, порівняльно-морфологічні, біометричні, інтродукційні. Результати. Проаналізовано колекційний фонд квітниково-декоративних рослин родини Lamiaceae Національного ботанічного саду ім. М. М. Гришка НАН України за таксономічним складом, життєвими формами, природними ареалами, відношенням до екологічних факторів (вологи, світла, механічного складу, родючості та кислотності ґрунтів), феноритмотипами, строками цвітіння, декоративними ознаками, висотою, габітусом та вегетативною рухливістю. Відображено біоресурсний потенціал рослин, виділено види з лікарськими, медоносними, харчовими, пряно-ароматичними, ефіроолійними, інсектицидними, фарбувальними ознаками, що дозволяє рекомендувати чи розширити застосування певних видів рослин в окремих галузях промисловості: фармації, кулінарії, парфумерії, косметології, агрономії. Висновки. Колекція квітниково-декоративних рослин родини Lamiaceae Національного ботанічного саду ім. М. М. Гришка НАН України є цінним надбанням, оскільки в ній репрезентовані види, які походять з чотирьох флористичних царств Землі та тринадцяти флористичних областей, серед яких ендемічні та рідкісні види або види з охоронним статусом. У колекції представлені види лучних, степових, лісових фітоценозів, різних екоморф за відношенням до вологи, світла, механічного складу, родючості та кислотності ґрунтів, а також різних груп рослин за декоративними властивостями та ресурсним значенням. На основі прогностичної оцінки визначено види, які планується інтродукувати та залучити до колекції у найближчій перспективі. | Purpose. Analysis of the collection of flowering and ornamental plants of the Lamiaceae Martinov family of M. M. Hryshko National Botanical Garden of the National Academy of Sciences of Ukraine according to taxonomic, floristic, ecological, biomorphological characteristics, assessment of the prospects of introduction and use of certain of flowering and ornamental plants of the Lamia­ceae family in the Northern Forest-Steppe zone of Ukraine. Methods. Analysis and synthesis of information, phenologi­cal, comparative morphological, biometric, introduction methods. Results. The collection fund of flowering and ornamental plants of the Lamiaceae family of M. M. Hrysh­ko National Botanical Garden of the National Academy of Sciences of Ukraine was analyzed in terms of taxonomic composition, life forms, natural habitats, relation to environmental factors (moisture, light, mechanical composition, soil fertility and acidity), phenorhythmotypes, flowe­ring periods, decorative characters, height, habitus and vegetative mobility. The bioresource potential of plants is reflected, species with medicinal, honey, food, spicy aromatic, essential oil, insecticidal, coloring characteristics are highlighted, which allows us to recommend or expand the use of certain species of plants in pharmacy, food production, fragrance industry, cosmetology and agriculture. Conclusions. A collection of flowering and ornamental plants of the Lamiaceae family of M. M. Hryshko National Botanical Garden of the National Academy of Sciences of Ukraine is a valuable asset, since it presents species that come from the four floristic kingdoms of the Earth and thirteen floristic regions, among which there are endemic and rare species or species with conservation status. The collection contains species of meadow, steppe, forest phyto­cenoses, various ecomorphs with respect to moisture, light, mechanical composition, soil fertility and acidity, as well as various plant groups for decorative properties and resource value. Based on the prognostic assessment, species planned to be introduced and included in the collection in the near future have been identified. | Цель. Анализ коллекции цветочно-декоративных растений семейства Lamiaceae Martinov Национального ботанического сада им. Н. Н. Гришко НАН Украины по таксономическим, флористическим, экологическим, биоморфологическим характеристикам, оценка перспективности интродукции отдельных видов цветочно-декоративных растений семейства Lamiaceae в зону Северной Лесостепи Украины. Методы. Анализа и синтеза информации, фенологические, сравнительно-морфологические, биометричес­кие, интродукционные. Результаты. Проанализировано коллекционный фонд цветочно-декоративных растений семейства Lamiaceae Национального ботанического сада имени Н. Н. Гришко НАН Украины по таксономическому сос­таву, жизненным формам, естественным ареалам, отношению к экологическим факторам (влажности, механическому составу, плодородию и кислотности почв), феноритмотипам, срокам цветения, декоративных признаках, высотой, габитусом и вегетативной подвижностью. Отражено биоресурсный потенциал растений, выделено виды с лекарственными, медоносными, пищевыми, пряно-ароматичес­кими, эфиромасличными, инсектицидными, красящими признаками, что позволяет рекомендовать или расширить применение определенных видов растений в отдельных отраслях промышленности: фармации, кулинарии, парфюмерии, косметологии, агрономии. Выводы. Коллекция цветочно-декоративных растений семейства Lamiaceae Национального ботанического сада им. Н. Н. Гришко НАН Украины является ценным достоянием, поскольку в ней представлены виды, которые происходят с четырех флористических царств Земли и тринадцати флористических областей, среди которых эндемические и природоохранные. В коллекции представлены виды луговых, степных, лесных фитоценозов, различных экоморф по отношению к влажности, свету, механическому составу, плодородию и кислотности почв, а также имеются различные группы растений по декоративным качествам и ресурсному значению. На основании прогностической оценки определены виды, которые планируется интродуцировать и привлечь к коллекции в ближайшей перспективе.

Abstract Fungi are among the least known organisms on earth, with an estimated number of species between 1.5 and 10 million. This number is expected to be refined, especially with increasing knowledge about microfungi in undersampled habitats and increasing amounts of data derived from environmental DNA sequencing. A significant proportion of newly generated sequences fail to match with already named species, and thus represent what has been referred to as fungal “dark taxa”. Due to the challenges associated with observing, identifying, and preserving sporophores, many macro- and microfungal species are only known from a single collection, specimen, isolate, and/or sequence—a singleton. Mycologists are consequently used to working with “rare” sequences and specimens. However, rarity and singleton phenomena lack consideration and valorization in fungal studies. In particular, the practice of publishing new fungal species names based on a single specimen remains a cause of debate. Here, we provide some elements of reflection on this issue in the light of the specificities of the fungal kingdom and global change context. If multiple independent sources of data support the existence of a new taxon, we encourage mycologists to proceed with formal description, irrespective of the number of specimens at hand. Although the description of singleton-based species may not be considered best practice, it does represent responsible science in the light of closing the Linnean biodiversity shortfall.

Purpose. To determine the features of the leaf surface area formation and the dynamics of growth of the vege­tative mass of various sainfoin species depending on the influence of mineral fertilizers and inoculation. Methods. Field, laboratory, statistical. Results. In the course of experimental studies, the morphological features of plants in the process of growth and development of various sainfoin species were studied. As our studies showed, all sainfoin species had different plant densities, which accordingly affected the leaf surface area. In the budding phase, the leaf surface area of plants of the first year in continuous cultivation ranged from 17.01 to 24.3 thousand m2/ha on average over three years; in particular, from 18.06 to 24.3 – for common sainfoin; 17.6–20.5 – for transcaucasus sainfoin and 17.1–20.3 thousand m2/ha – for sand sainfoin. The maximum leaf surface area of the plants of the first year of cultivation, regardless of its species, was observed during flowering with the application of complete mineral fertilizer (N45P60K90). In areas without fertilizer this figure was much lower. In the experiments, an increase in the leaf surface on all three studied species and sainfoin varieties from the first to the third year of their cultivation was clearly observed. According to the results of gross productivity for 2 mowings, it was found that common sainfoin forms the maximum increase of top with complete mineral fertilizer and seed inoculation – 43.03 t/ha. Conclusions. The productivity of sainfoin crops depended mostly on the application of complete fertilizer at a dose of N45P60K90 + inoculation of seeds. To a much lesser extent, the species of sainfoin and the cutting height of the first mowing of the grass stand affected its productivity. It was revealed that the greatest dynamics of vegetative mass growth was observed in common sainfoin, and the smallest was recorded in sand sainfoin. | Цель. Определить особенности формирования площади листовой поверхности и динамику нарастания вегетативной массы различных видов эспарцета в зависимости от влияния минеральных удобрений и инокуляции. Методы. Полевой, лабораторный, статистический. Результаты. В процессе экспериментальных исследований изучены морфологические особенности растений в процессе роста и развития различных видов эспарцета. Как показали исследования, все виды эспарцета имели различную плотность стояния растений, которая соответствующим образом влияла на площадь листовой поверхности. В фазе бутонизации площадь листовой поверхности растений эспарцета первого года выращивания в сплошном посеве в среднем за три года колебалась от 17,01 до 24,3 тыс. м2/га, в частности, у посевного – от 18,06 до 24,3; закавказского – 17,6–20,5 и песчаного – 17,1–20,3 тыс. м2/га. Максимальную площадь листовой поверхности у растений эспарцета первого года выращивания, независимо от его вида, наблюдали в период цветения при внесении полного минерального удобрения (N45Р60К90). На участках без удобрения этот показатель был значительно меньше. В опытах четко наб­людалось увеличение листовой поверхности на всех трех исследуемых видах и сортах эспарцета от первого к третьему году ихнего выращивания. Согласно полученным результатам по валовой урожайности за 2 укоса установлено, что максимальное нарастание надземной массы формирует эспарцет посевной при полном минеральном удобрении и инокуляции семян – 43,03 т/га. Выводы. Продуктивность в посевах эспарцета больше зависела от внесения полного минерального удобрения в дозе N45Р60К90 + инокуляция семян. Значительно в меньшей степени влияли вид эспарцета и высота скашивания травостоя первого укоса. В результате исследований установлено, что наибольшая динамика нарастания вегетативной массы наблюдалась у эспарцета посевного, а наименьшую было зафиксировано у эспарцета песчаного. | Мета. Визначити особливості формування площі листкової поверхні та динаміку наростання вегетативної маси різних видів еспарцету залежно від впливу мінеральних добрив та інокуляції. Методи. Польовий, лабораторний, статистичний. Результати. Під час експериментальних досліджень вивчено морфологічні особливості рослин у процесі росту й розвитку різних видів еспарцету. Як показали дослідження, всі види еспарцету мали різну щільність стояння рослин, яка відповідним чином впливала на площу листкової поверхні. У фазу бутонізації площа листкової поверхні рослин еспарцету першого року вирощування у суцільному посіві в середньому за три роки коливалась від 17,01 до 24,3 тис. м2/га, зокрема, у посівного – від 18,06 до 24,3; закавказького – 17,6–20,5 і піщаного – 17,1–20,3 тис. м2/га. Максимальну площу листкової поверхні у еспарцету першого року вирощування, незалежно від його виду, спостерігали в період цвітіння за внесення повного мінерального добрива (N45Р60К90). На неудобрених ділянках цей показник був значно менший. У дослідах чітко спостерігалось збільшення листкової поверхні на всіх трьох досліджуваних видах та сортах еспарцету від першого до третього року їхнього вирощування. Згідно з отриманими результатами валової врожайності за 2 укоси встановлено, що максимальне наростання надземної маси формує еспарцет посівний за пов­ного мінерального удобрення та інокуляції насіння – 43,03 т/га. Висновки. Продуктивність еспарцетових посівів найбільше залежала від внесення повного мінерального добрива в дозі N45Р60К90 + інокуляція насіння. Значно меншою мірою впливали вид еспарцету та висота скошування травостою першого укосу. У результаті досліджень встановлено, що найбільша динаміка наростання вегетативної маси спостерігалась в еспарцету посівного, а найменшу було зафіксовано в еспарцету піщаного.

Purpose. To determine the features of the leaf surface area formation and the dynamics of growth of the vege­tative mass of various sainfoin species depending on the influence of mineral fertilizers and inoculation. Methods. Field, laboratory, statistical. Results. In the course of experimental studies, the morphological features of plants in the process of growth and development of various sainfoin species were studied. As our studies showed, all sainfoin species had different plant densities, which accordingly affected the leaf surface area. In the budding phase, the leaf surface area of plants of the first year in continuous cultivation ranged from 17.01 to 24.3 thousand m2/ha on average over three years; in particular, from 18.06 to 24.3 – for common sainfoin; 17.6–20.5 – for transcaucasus sainfoin and 17.1–20.3 thousand m2/ha – for sand sainfoin. The maximum leaf surface area of the plants of the first year of cultivation, regardless of its species, was observed during flowering with the application of complete mineral fertilizer (N45P60K90). In areas without fertilizer this figure was much lower. In the experiments, an increase in the leaf surface on all three studied species and sainfoin varieties from the first to the third year of their cultivation was clearly observed. According to the results of gross productivity for 2 mowings, it was found that common sainfoin forms the maximum increase of top with complete mineral fertilizer and seed inoculation – 43.03 t/ha. Conclusions. The productivity of sainfoin crops depended mostly on the application of complete fertilizer at a dose of N45P60K90 + inoculation of seeds. To a much lesser extent, the species of sainfoin and the cutting height of the first mowing of the grass stand affected its productivity. It was revealed that the greatest dynamics of vegetative mass growth was observed in common sainfoin, and the smallest was recorded in sand sainfoin.

Purpose. To determine the features of the leaf surface area formation and the dynamics of growth of the vege­tative mass of various sainfoin species depending on the influence of mineral fertilizers and inoculation. Methods. Field, laboratory, statistical. Results. In the course of experimental studies, the morphological features of plants in the process of growth and development of various sainfoin species were studied. As our studies showed, all sainfoin species had different plant densities, which accordingly affected the leaf surface area. In the budding phase, the leaf surface area of plants of the first year in continuous cultivation ranged from 17.01 to 24.3 thousand m2/ha on average over three years; in particular, from 18.06 to 24.3 – for common sainfoin; 17.6–20.5 – for transcaucasus sainfoin and 17.1–20.3 thousand m2/ha – for sand sainfoin. The maximum leaf surface area of the plants of the first year of cultivation, regardless of its species, was observed during flowering with the application of complete mineral fertilizer (N45P60K90). In areas without fertilizer this figure was much lower. In the experiments, an increase in the leaf surface on all three studied species and sainfoin varieties from the first to the third year of their cultivation was clearly observed. According to the results of gross productivity for 2 mowings, it was found that common sainfoin forms the maximum increase of top with complete mineral fertilizer and seed inoculation – 43.03 t/ha. Conclusions. The productivity of sainfoin crops depended mostly on the application of complete fertilizer at a dose of N45P60K90 + inoculation of seeds. To a much lesser extent, the species of sainfoin and the cutting height of the first mowing of the grass stand affected its productivity. It was revealed that the greatest dynamics of vegetative mass growth was observed in common sainfoin, and the smallest was recorded in sand sainfoin.

Цель. Разработать методику проведения испытаний сортов Chaenomeles Lindl. на отличимость, однородность и стабильность.Результаты. Виды рода Chaenomeles ценятся как декоративные, плодовые и лекарственные растения. База данных PLUTO включает декоративные и плодовые сорта хеномелеса, зарегистрированные в Европейском Союзе, Китае, Латвии, Нидерландах, Польше, России, Украине и Японии. Протоколы CPVO или методики UPOV для Chaenomeles не разработаны, но в 2003–2016 гг. в Европейском Союзе, Китае, России и Украине опубликовали четыре национальных методики проведения испытаний сортов хеномелеса на ООС (отличимость, однородность и стабильность). Каждая из них учитывает, соответственно, 46, 31, 51 и 31 признаков. Упомянутые методик различаются в выборе признаков обязательных для наблюдения и в группировании сортов. Признаки, характерные для цветков и плодов являются основными для различения сортов хеномелеса, чему способствует сильная изменчивость за окраской лепестков и плодов, формой и массой плодов и т.д. Существующие методики существенно различаются в описании этих и других признаков. На основе изучения созданной сортовой и видовой коллекции Chaenomeles и собственного селекционного опыта предложены несколько иные подходы к наполнению и совершенствованию методики на ООС.Выводы. Новая методика содержит 42 признака, которые характеризуют морфологию растений, побегов, колючек, листьев, цветков, плодов, семян и фенологию и может быть использована для проведения испытаний всех сортов Chaenomeles на ООС. | Purpose. To develop guidelines for the conduct of tests for distinctness, uniformity and stability of Chaenomeles cultivars.Results. Species of the genus Chaenomeles are valued as ornamental, fruit and medicinal plants. Plant Variety Database (PLUTO) includes ornamental and fruit Japanese quince varieties registered in the European Union, China, Latvia, the Netherlands, Poland, Russia, Ukraine and Japan. Neither CPVO protocols nor UPOV guidelines have been developed for Chaenomeles, but in the European Union, China, Russia and Ukraine the four national guidelines for the DUS-testing of Japanese quince varieties were published in 2003–2016. Each of them takes into account, respectively, 46, 31, 51, and 31 traits. They differ in the selection of characteristics which should always be examined for DUS and for grouping of varieties. Both flower and fruit characteristics of are the main for distinguishing Japanese quince varieties, which is facilitated by strong variability in the coloration of petals and fruits, the fruit shape and fruit weight, etc. Existing guidelines differ meaningfully in the description of these and other characteristics. Several different approaches to filling and improving the guidelines have been proposed according to the basis of Chaenomeles cultivars and species collection study and own breeding experience.Conclusions. The new guidelines contain 42 appropriate characteristics of plant morphology, shoots, thorns, leaves, flowers, fruits, seeds as well as phenology and can be used for the conduct of tests for distinctness, uniformity and stability of all Chaenomeles cultivars. | Мета. Розробити методику проведення експертизи сортів Chaenomeles Lindl. на відмінність, однорідність і стабільність.Результати. Види роду Chaenomeles мають значення як декоративні, плодові та лікарські рослини. До бази даних PLUTO занесено сорти декоративного та плодового напрямку використання, що зареєстровані в Європейському Союзі, Китаї, Латвії, Нідерландах, Польщі, Росії, Україні та Японії. Протоколів CPVO чи методики UPOV для Chaenomeles не розроблено, натомість в 2003–2016 рр. в Європейському Союзі, Китаї, Росії та Україні опубліковано чотири національні методики експертизи сортів японської айви на ВОС (відмінність, однорідність і стабільність). Кожна з них враховує 46, 31, 51 та 31 ознаку відповідно. Згадані методики різняться між собою також у виборі ознак обов'язкових для спостереження та за способами групування сортів. Ознаки, що притаманні для  квіток і плодів є основними для розрізнювання сортів японської айви, чому сприяє надзвичайна варіабельність  забарвлення пелюсток і плодів, форми і маси плодів тощо. Існуючі методики мають суттєві розбіжності в описі цих та інших ознак. На основі вивчення створеної сортової і видової колекції Chaenomeles та власного селекційного досвіду запропоновано дещо інші підходи до наповнення та поліпшення методики на ВОС.Висновки. Нова методика містить 42 ознаки, що характеризують морфологію рослин, пагонів, колючок, листків, квіток, плодів, насінин та фенологію і може бути використана для експертизи всіх сортів Chaenomeles на ВОС.

Мета. Розробити методику проведення експертизи сортів Chaenomeles Lindl. на відмінність, однорідність і стабільність. Результати. Види роду Chaenomeles мають значення як декоративні, плодові та лікарські рослини. До бази даних PLUTO занесено сорти декоративного та плодового напрямку використання, що зареєстровані в Європейському Союзі, Китаї, Латвії, Нідерландах, Польщі, Росії, Україні та Японії. Протоколів CPVO чи методики UPOV для Chaenomeles не розроблено, натомість в 2003–2016 рр. в Європейському Союзі, Китаї, Росії та Україні опубліковано чотири національні методики експертизи сортів японської айви на ВОС (відмінність, однорідність і стабільність). Кожна з них враховує 46, 31, 51 та 31 ознаку відповідно. Згадані методики різняться між собою також у виборі ознак обов'язкових для спостереження та за способами групування сортів. Ознаки, що притаманні для  квіток і плодів є основними для розрізнювання сортів японської айви, чому сприяє надзвичайна варіабельність  забарвлення пелюсток і плодів, форми і маси плодів тощо. Існуючі методики мають суттєві розбіжності в описі цих та інших ознак. На основі вивчення створеної сортової і видової колекції Chaenomeles та власного селекційного досвіду запропоновано дещо інші підходи до наповнення та поліпшення методики на ВОС. Висновки. Нова методика містить 42 ознаки, що характеризують морфологію рослин, пагонів, колючок, листків, квіток, плодів, насінин та фенологію і може бути використана для експертизи всіх сортів Chaenomeles на ВОС.

Purpose. Development of growing technology elements of pre-basic seed material of potatoes using growth-regulating substances and various densities of minitubers of various fractions planting.Methods. Field, laboratory, statistical.Results. The influence of growth-regulating substances, landing patterns of minitubers on the yield and seed productivity of potato seed material improved by in vitro meristem was studied in the pre-basic seed production nursery garden of the Institute for Potato Research, NAAS in the southern part of Polissia of Ukraine in 2015–2016. The application of plant growth regulator Stimpo for various methods of application, the use of tubers of different sizes for planting and planting density ensured an increase in the yield of ‘Sluch’ variety within 0.4–3.7 t/ha or by 1.5–14.9%. The increase in the yield of potato tubers of ‘Strumok’ variety to the control mark with planting density of seed tubers of 28-60 mm fraction of 74.1 thousand plants/ha was 4.4 t/ha or 17.7%, with planting density of 66.7 thousand/ha - 5.6 t/ha or 22.2%.Conclusions. It has been revealed that the planting density of 66.7 thousand/plants per 1 ha turned out to be the most effective planting density of improved planting tubers of ‘Sluch‘ variety in the zone of the southern Polissia, using fractions of 28–60 mm and < 28 mm in size using various methods of applying the plant growth regulators Regoplant, Stimpo. It has been established that spraying of plants and treatment of tubers belonging to ‘Strumok’ variety before planting with the PGR Stimpo contributed to the growth of seed tuber productivity especially when planting tubers with a fraction of 28–60 mm (planting density of 66.7 thousand plants/ha) with an increase to the control mark within 5.6 t/ha or 22.2% and small tubers with the same density – by 5.0 (23.5%). | Цель. Разроботать элементы технологии выращивания добазового семенного картофеля при использовании рострегулирующих веществ и различной густоты посадки миниклубней различных фракций.Методы. Полевой, лабораторный, статистический.Результаты. Установлено влияние рострегулирующих веществ (РРВ), густоты посадки миниклубней на урожайность и семенную продуктивность оздоровленного в культуре меристем in vitro семенного материала картофеля в питомнике добазового семеноводства Института картофелеводства НААН в условиях южной части зоны Полесья Украины в 2015–2016 гг. Применение РРВ Стимпо при различных способах внесения, использование для посадки клубней разного размера и густоты посадки обеспечило увеличение урожайности сорта ‘Случ’ в пределах 0,4–3,7 т/га (1,5–14,9%). Прибавка урожая клубней картофеля сорта ‘Струмок’ к контролю при густоте посадок семенных клубней фракции 28–60 мм 74,1 тыс./га составила 4,4 т/га (17,7%), при густоте посадки 66,7 тыс./га – 5,6 т/га (22,2%).Выводы. Наиболее эффективной густотой посадки оздоровленных посадочных клубней сорта ‘Случ’ в зоне южного Полесья, с использованием фракций размером 28–60 мм и <28 мм при применении различных способов внесения РРВ Регоплант, Стимпо оказалась густота посадки 66,7 тыс./га. Опрыскивание растений и обработка клубней перед посадкой РРВ Стимпо сорта ‘Струмок’ способствовала росту урожайности семенных клубней, особенно при посадке клубней фракцией 28–60 мм при густоте посадки 66,7 тыс./га с приростом к контролю в пределах 5,6 т/га (22,2%) и мелких клубней с такой же густотой – на 5,0 (23,5%). | Мета. Розробити елементи технології вирощування добазової насіннєвої картоплі за використання рістрегулюючих речовин і різної густоти садіння мінібульб різних фракцій.Методи. Польовий, лабораторний, статистичний.Результати. Встановлено вплив рістрегулюючих речовин (РРР), густоти садіння мінібульб на врожайність та насіннєву продуктивність оздоровленого в культурі меристем in vitro насіннєвого матеріалу картоплі в розсаднику добазового насінництва Інституту картоплярства НААН в умовах південної частини зони Полісся України в 2015–2016 рр. Використання РРР Стимпо за різних способів внесення, розміру садивних бульб та густоти садіння забезпечило зростання урожайності сорту ‘Случ’ у межах 0,4–3,7 т/га (1,5 –14,9%). Приріст урожаю картоплі сорту ‘Струмок’ до контролю за густоти насаджень насіннєвих бульб фракції 28–60 мм 74,1 тис./га становив 4,4 т/га та (17,7%), при садінні картоплі за густоти рослин 66,7 тис./га – 5,6 т/га (22,2%).Висновки. Найефективнішою густотою садіння оздоровлених садивних бульб сортів ‘Случ’ та ‘Струмок’ у зоні південного Полісся з використанням фракцій розміром 28–60 мм та менше 28 мм при застосуванні різних способів внесення РРР Регоплант, Стимпо виявилась густота 66,7 тис./га. Обприскування рослин та обробка бульб перед садінням РРР Стимпо сорту ‘Струмок’ сприяла зростанню урожайності насіннєвих бульб, особливо при садінні бульб фракцією 28–60 мм з густотою садіння 66,7 тис./га з приростом до контролю в межах 5,6 т/га (22,2%) та дрібних бульб за такою ж густотою – на 5,0 (23,5%).

On the base of meteorological data in different places of the varieties and combined interspecific hybrids testing, on the base of pathogen properties of the place of testing, conclusion was made regarding expediency of the test on phyto-resistance for potato forms under Carpathian conditions.

Цель. Поиск путей активизации прорастания семян сахарной свеклы, получение дружных, синхронных всходов путем применения композиций удобрений с наноразмерными элементами.Методы. Вегетационный и лабораторный. Семена сахарной свеклы высевали в подготовленную посуду с почвой с соблюдением требований методик к вегетационным опытам. Удобрения вносили в виде растворов с различным их соотношением в соответствии к шести микростадиям.Результаты. На 01 микростадии по шкале ВВСН (через 130 часов после посева) было отмечено увеличение массы плодов свеклы во всех вариантах – в контрольном варианте на 9,78%; при внесении наноудобрений – 20,4–23,7%. Диаметр плодов менялся аналогично изменениям массы: в контрольном варианте изменение диаметра составило 4,95%; в вариантах с внесением наноудобрений 9,56–13,9%. При различных схемах внесения удобрений отмечали изменения как в скорости формирования органов ростков, так и их линейных размеров. Длина зародышевого корешка на 05 микростадии за равномерного внесения повышенных норм цинка и фосфора, через 40 часов после посева, составила 0,540–2,671 мм. При других комбинациях удобрений появление зародышевого корешка было отмечено только через 44 часа после посева. Через 60 часов после посева (07 микростадия шкалы ВВСН) отмечался полный выход семядолей из гнезда клубочка при внесении нанохелатных микроудобрений и только начало выхода семядолей в контрольном варианте. За счет интенсивных процессов набухания и прорастания происходило ускорение роста первичного корешка сахарной свеклы.Выводы. Равномерное обеспечение семян за прорастания цинком и особенно фосфором на фоне базового комплексного удобрения с наноразмерными элементами способствовало активации прорастания семян и интенсивному формированию синхронно развитых побегов. В среднем на 4 часа ускорялось открытие крышечки плода и появление корня; на 6 часов раньше происходил выход семядолей. При внесении нанохелатних удобрений рост корня и удлинение гипокотиля на первых микростадиях прорастания плодов свеклы сахарной ускорялся вдвое, за счет чего всходы сахарной свеклы появлялись на 4–6 часов раньше. Нанохелатные микроудобрения, способствуя дружескому и синхронному прорастанию, развитию проростков сахарной свеклы обеспечивали синхронное появление всходов и формирование заданной густоты посева без дальнейшей редукции растений | Мета. Пошук шляхів активізації проростання насіння буряків цукрових, отримання дружніх, синхронних сходів шляхом застосування композицій добрив з нанорозмірними елементами.Методи. Вегетаційний та лабораторний.  Насіння буряків цукрових висівали в підготовлений посуд з ґрунтом з дотриманням вимог методик до вегетаційних дослідів. Добрива вносили у вигляді розчинів з різним їх співвідношенням відповідно до шести мікростадій.Результати. На 01 мікростадії за шкалою ВВСН (через 130 години після сівби) відмічено збільшення маси плодів буряків в усіх варіантах – в контрольному варіанті на 9,78 %; за внесення нанодобрив – 20,4-23,7 %. Діаметр плодів змінювався аналогічно змінам маси: в контрольному варіанті зміна діаметру становила 4,95 %; в варіантах з внесенням нанодобрив  9,56-13,9 %. За різних схем внесення добрив відмічалися зміни як в швидкості формування органів паростків так і їх лінійні розміри. Довжина зародкового корінця на 05 мікростадії  за рівномірного внесення підвищених норм цинку і фосфору, через 40 годин після сівби, складала 0,540-2,671 мм. За інших комбінацій добрив  поява зародкового корінця відмічена лише через  44 години після сівби. Через 60 годин після сівби (07 мікростадія шкали ВВСН) відмічається повний вихід сім’ядолей з гнізда клубочка за внесенням нанохелатних мікродобрив та лише початок виходу сім’ядолей в контрольному варіанті. За рахунок інтенсивніших процесів набубнявіння та проростання відбувається прискорення росту первинного корінця буряків цукрових.Висновки. Рівномірне забезпечення насіння за проростання цинком і особливо фосфором, на фоні базового комплексного добрива з нанорозмірними елементами сприяє активації проростання насіння та інтенсивному формуванню синхронно розвинутих паростків. В середньому на 4 години прискорюється відкриття кришечки плоду і поява кореня; на 6 годин раніше відбувається вихід сім’ядолей. За внесення нанохелатних добрив ріст кореня та видовження гіпокотиля на перших мікростадіях проростання плодів буряка цукрового прискорюється вдвічі, за рахунок чого сходи буряків цукрових з’являються на  4-6 годин раніше. Нанохелатні мікродобрива, сприяючи дружньому та синхронному проростанню, розвитку проростків буряків цукрових забезпечують синхронну появу сходів та формування заданої густоти посіву без подальшої редукції рослин. | Purpose. Finding ways to activate the germination of sugar beet seeds, obtaining even and synchronous sprouts when applying fertilizer compositions with nanoscale elements.Methods.  Vegetation and laboratory. The seeds of sugar beet were sown in prepared utensils with soil in accordance with the requirements of the methods for vegetation experiments. Fertilizers were introduced in the form of solutions with different ratios according to six microstages.Results. At 01 microstage on the BBCH scale (130 hours after sowing), an increase in the mass of beet fruits in all variants was observed - in the control variant by 9.78%; in the application of nanofertilizers - 20,4-23,7%. The diameter of the fruit varied similarly to changes in mass: in the control variant, the diameter change was 4.95%; in variants with application of nanofertilizers — 9.56-13.9%. Changes in the rate of sprout organs formation and their linear dimensions were noted in the various fertilization schemes. The length of the embryonic root at 05 microstage with uniform introduction of high norms of zinc and phosphorus, after 40 hours after sowing, was 0.540-2.671 mm. For other fertilizer combinations, the appearance of the germ root was noted only 44 hours after sowing. In 60 hours after sowing (07 microstage on the BBCH scale) there was a complete exit of cotyledons from the socket of the cluster with the introduction of nano chelate microfertilizers and only the beginning of the exit of cotyledons in the control variant. Due to the intensive processes of swelling and germination, the growth of the primary root of the sugar beet was accelerated.Conclusions. Uniform provision of seeds with zinc and especially phosphorus on the background of basic complex fertilizer with nanoscale elements contributed to the activation of seed germination and the intense formation of synchronously developed shoots. On average, the opening of the pericarp lid and the appearance of the root accelerated for 4 hours; 6 hours earlier there was an exit of cotyledons. With the introduction of nano chelate fertilizers, root growth and elongation of the hypocotyl at the first microstages of sugar beet sprouting were accelerated twice, due to which the sugar beet sprouts appeared 4-6 hours earlier. Nano chelate microfertilizers, promoting even and synchronous germination, development of sugar beet seedlings ensured synchronous emergence of seedlings and formation of predetermined sowing density without further reduction of plants.

Purpose. Finding ways to activate the germination of sugar beet seeds, obtaining even and synchronous sprouts when applying fertilizer compositions with nanoscale elements. Methods.  Vegetation and laboratory. The seeds of sugar beet were sown in prepared utensils with soil in accordance with the requirements of the methods for vegetation experiments. Fertilizers were introduced in the form of solutions with different ratios according to six microstages. Results. At 01 microstage on the BBCH scale (130 hours after sowing), an increase in the mass of beet fruits in all variants was observed - in the control variant by 9.78%; in the application of nanofertilizers - 20,4-23,7%. The diameter of the fruit varied similarly to changes in mass: in the control variant, the diameter change was 4.95%; in variants with application of nanofertilizers — 9.56-13.9%. Changes in the rate of sprout organs formation and their linear dimensions were noted in the various fertilization schemes. The length of the embryonic root at 05 microstage with uniform introduction of high norms of zinc and phosphorus, after 40 hours after sowing, was 0.540-2.671 mm. For other fertilizer combinations, the appearance of the germ root was noted only 44 hours after sowing. In 60 hours after sowing (07 microstage on the BBCH scale) there was a complete exit of cotyledons from the socket of the cluster with the introduction of nano chelate microfertilizers and only the beginning of the exit of cotyledons in the control variant. Due to the intensive processes of swelling and germination, the growth of the primary root of the sugar beet was accelerated. Conclusions. Uniform provision of seeds with zinc and especially phosphorus on the background of basic complex fertilizer with nanoscale elements contributed to the activation of seed germination and the intense formation of synchronously developed shoots. On average, the opening of the pericarp lid and the appearance of the root accelerated for 4 hours; 6 hours earlier there was an exit of cotyledons. With the introduction of nano chelate fertilizers, root growth and elongation of the hypocotyl at the first microstages of sugar beet sprouting were accelerated twice, due to which the sugar beet sprouts appeared 4-6 hours earlier. Nano chelate microfertilizers, promoting even and synchronous germination, development of sugar beet seedlings ensured synchronous emergence of seedlings and formation of predetermined sowing density without further reduction of plants.

Purpose. Finding ways to activate the germination of sugar beet seeds, obtaining even and synchronous sprouts when applying fertilizer compositions with nanoscale elements. Methods. Vegetation and laboratory. The seeds of sugar beet were sown in prepared utensils with soil in accordance with the requirements of the methods for vegetation experiments. Fertilizers were introduced in the form of solutions with different ratios according to six microstages. Results. At 01 microstage on the BBCH scale (130 hours after sowing), an increase in the mass of beet fruits in all variants was observed - in the control variant by 9.78%; in the application of nanofertilizers - 20,4-23,7%. The diameter of the fruit varied similarly to changes in mass: in the control variant, the diameter change was 4.95%; in variants with application of nanofertilizers — 9.56-13.9%. Changes in the rate of sprout organs formation and their linear dimensions were noted in the various fertilization schemes. The length of the embryonic root at 05 microstage with uniform introduction of high norms of zinc and phosphorus, after 40 hours after sowing, was 0.540-2.671 mm. For other fertilizer combinations, the appearance of the germ root was noted only 44 hours after sowing. In 60 hours after sowing (07 microstage on the BBCH scale) there was a complete exit of cotyledons from the socket of the cluster with the introduction of nano chelate microfertilizers and only the beginning of the exit of cotyledons in the control variant. Due to the intensive processes of swelling and germination, the growth of the primary root of the sugar beet was accelerated. Conclusions. Uniform provision of seeds with zinc and especially phosphorus on the background of basic complex fertilizer with nanoscale elements contributed to the activation of seed germination and the intense formation of synchronously developed shoots. On average, the opening of the pericarp lid and the appearance of the root accelerated for 4 hours; 6 hours earlier there was an exit of cotyledons. With the introduction of nano chelate fertilizers, root growth and elongation of the hypocotyl at the first microstages of sugar beet sprouting were accelerated twice, due to which the sugar beet sprouts appeared 4-6 hours earlier. Nano chelate microfertilizers, promoting even and synchronous germination, development of sugar beet seedlings ensured synchronous emergence of seedlings and formation of predetermined sowing density without further reduction of plants.

Мета. Дослідити вміст важких металів у зерні різних сортів рису за різних умов поливу. Оцінити вміст основних мікроелементів – компонентів редокс-систем рослин у зерні рису для біофортифікації та інгібування накопичення важких металів. Методи. Рослини сортів рису ‘Консул’ і ‘Віконт’ вирощували на дослідних полях Інституту рису НААН України за поливу затопленням чи краплинним зрошенням. Зразки зерна до елементного аналізу спалювали в азотній кислоті на системі мікрохвильової підготовки проб Milestone Start D. Визначення вмісту неорганічних елементів проводили методом мас-спектрометрії з індуктивно зв’язаною плазмою (ICP-MS) на Agilent 7700x у режимі продувки гелієм.Результати. Впровадження крапельного поливу в порівнянні з поливом затопленням призвело до зниження накопичення арсену в зерні у 2,3–3,0 рази. При цьому встановлено зростання накопичення кадмію та стронцію. За крапельного поливу збільшилось також накопичення у зерні мікроелементів – складових редокс-систем рослин (міді, цинку, марганцю). Незначне зниження вмісту заліза при цьому може бути пов’язане із активацією механізмів блокування надходження та перерозподілу арсену в зерно. Урожайність сортів рису була вищою при затопленні. У сортів ‘Віконт’ і ‘Консул’ при затопленні вона була на рівні 9,35 та 11,76 т/га, а за краплинного зрошення – 6,80 й 9,30 т/га відповідно. Сумарний вміст неорганічних елементів був істотно нижчим у зерні сорту ‘Консул’. Ймовірно, це пов’язано із відносним зниженням елементів у біомасі за високої продуктивності даного сорту.Висновки. Природна контамінація урожаю рису арсеном суттєво обмежує харчову цінність культури. Впровадження крапельного поливу посівів рису дозволяє знизити рівні накопичення високотоксичного арсену в зерні, що особливо важливо для продуктів дитячого харчування. Визначене за крапельного поливу зростання накопичення кадмію та стронцію обумовлює високі вимоги до якості фосфорних добрив, що застосовуються у технологіях вирощування культури. Впровадження крапельного поливу оптимізує аеробні умови надходження іонів, що призводить до зростання накопичення мікроелементів – компонентів редокс-систем рослин. Виключенням є невелике зниження вмісту заліза, що може бути пов’язано із активацією механізмів інгібування надходження арсену до зерна рису. При цьому спостерігається невелике зниження продуктивності посівів. Таким чином, за крапельного поливу спостерігається посилення накопичення біологічно важливих металів та зниження накопичення високотоксичного арсену. | Purpose. To study the content of heavy metals in the grain of two varieties of rice under different irrigation conditions. To estimate the content of basic microelements – components of redox systems of plants in the grain of rice for biofortification and inhibition of heavy metal accumulation. Methods. Plants of rice varieties ‘Consul’ and ‘Viscount’ were grown on the experimental fields of the Rice Institute of NAAS of Ukraine during flooding or drip irrigation. Grain samples were digested for analysis by microwave sample preparation in nitric acid on Milestone Start D. The content of inorganic elements was determined by ICP-MS method on Agilent 7700x in helium flow mode. Calibration solutions from Inorganic Ventures, USA were used.Results. Compared to flood irrigation, the introduction of drip irrigation leads to a 2.3–3 times decrease in the accumulation of arsenic in the grain. The increase in cadmium and strontium accumulation was found. Drip irrigation also increases the accumulation of trace elements in grain – components of redox systems of plants (copper, zinc, manganese). A slight decrease in iron content is probably associated with the activation of mechanisms for blocking the inflow and reuse of arsenic into the grain. The yield of rice varieties was higher during flooding. In the case of ‘Viscount’ and ‘Consul’, it was 9.35 and 11.76 t/ha in the case of flooding, and 6.80 and 9.30 t/ha in the case of drip irrigation, respectively. The content of inorganic elements/ ash content is significantly lower in the variety ‘Consul’. This is probably due to the dissolution of elements in the biomass with high productivity of this variety. Conclusions. The natural contamination of rice crops with arsenic limits the nutritional value of the crop. The introduction of drip irr igation of r ice crops signif icantly reduces the accumulation of highly toxic arsenic in the grain, which is especially important for children food. The increase in cadmium and strontium accumulation determined by drip irr igation leads to high equirements for the quality of phosphate fer tilizers used in crop cultivation echnologies. Introduction of drip irr igation optimizes the aerobic conditions of ion supply, which leads t o i nc r ea s ed accumul at i on of t r ace e l ement s – components of redox systems of plants. The only exception is a slight decrease in iron content , which is probably associated with the activation of mechanisms of inhibition of the inflow of arsenic to the grain of rice. At the same time, there is a slight decrease in the productivity of crops. Thus, under drip irr igation there is an increase in the accumulation of biologically important metals and a decrease in the accumulation of highly toxic arsenic. | Цель. Исследовать содержание тяжелых металлов в зерне двух сортов риса при разных условиях полива. Оценить содержание основных микроэлементов – компонентов редокс-систем растений в зерне риса для биофортификации и ингибирования накопления тяжелых металлов. Методы. Растения сортов риса ‘Консул’ и ‘Віконт’ выращивали на опытных полях Института риса НААН Украины при поливе затоплением или капельным орошением. Образцы зерна до элементного анализа сжигали в азотной кислоте на системе микроволновой подготовки проб Milestone Start D. Определение содержания неорганических элементов проводили методом мас-спектрометрии с индивидуально связанной плазмой (ICP-MS) на Agilent 7700x в режиме продувки гелием.Результаты. Внедрение капельного полива в сравнении с поливом затоплением привело к снижению накопления арсена в зерне в 2,3–3,0 раза. При этом установлено увеличение накопления кадмия и стронция. При капельном поливе увеличилось накопление также микроэлементов – составных редокс-систем растений (меди, цинка, марганца). Небольшое снижение содержания железа при этом может быть связано с активацией механизмов блокирования поступления и перераспредиления арсена в зерно. Урожайность сортов риса была выше при затоплении. У сортов ‘Віконт’ и ‘Консул’ при затоплении она была на уровне 9,35 и 11,76 т/га, а при капельном орошении – 6,80 и 9,30 т/га соответственно. Суммарное содержание неорганических элементов было существенно ниже у сорта ‘Консул’. Вероятно, это связано с относительным снижением элементов в биомассе при высокой продуктивности данного сорта.Выводы. Естественная контаминация урожая риса арсеном существенно ограничивает пищевую ценность культуры. Внедрение капельного полива посевов риса позволяет существенно снизить уровни накопления высокотоксичного арсена в зерне, что особенно важно для продуктов детского питания. Определенное при капельном поливе повышение накопления кадмия и стронция обуславливает высокие требования к качеству фосфорных удобрений, которые применяются в технологиях выращивания культуры. Внедрение капельного полива оптимизирует аэробные условия поступления ионов, что приводит к повышению накопления микроэлементов – компонентов редокс-систем растений. Исключением является незначительное снижение содержания железа, что, вероятно, связано с активацией механизмов ингибирования поступления арсена в зерно риса. При этом наблюдается небольшое снижение продуктивности посевов. Таким образом, при капельном поливе наблюдается усиление накопления биологически важных металлов и снижение накопления высокотоксичного арсена.

Мета. Дослідити вміст важких металів у зерні різних сортів рису за різних умов поливу. Оцінити вміст основних мікроелементів – компонентів редокс-систем рослин у зерні рису для біофортифікації та інгібування накопичення важких металів.  Методи. Рослини сортів рису ‘Консул’ і ‘Віконт’ вирощували на дослідних полях Інституту рису НААН України за поливу затопленням чи краплинним зрошенням. Зразки зерна до елементного аналізу спалювали в азотній кислоті на системі мікрохвильової підготовки проб Milestone Start D. Визначення вмісту неорганічних елементів проводили методом мас-спектрометрії з індуктивно зв’язаною плазмою (ICP-MS) на Agilent 7700x у режимі продувки гелієм. Результати. Впровадження крапельного поливу в порівнянні з поливом затопленням призвело до зниження накопичення арсену в зерні у 2,3–3,0 рази. При цьому встановлено зростання накопичення кадмію та стронцію. За крапельного поливу збільшилось також накопичення у зерні мікроелементів – складових редокс-систем рослин (міді, цинку, марганцю). Незначне зниження вмісту заліза при цьому може бути пов’язане із активацією механізмів блокування надходження та перерозподілу арсену в зерно. Урожайність сортів рису була вищою при затопленні. У сортів ‘Віконт’ і ‘Консул’ при затопленні вона була на рівні 9,35 та 11,76 т/га, а за краплинного зрошення – 6,80 й 9,30 т/га відповідно. Сумарний вміст неорганічних елементів був істотно нижчим у зерні сорту ‘Консул’. Ймовірно, це пов’язано із відносним зниженням елементів у біомасі за високої продуктивності даного сорту. Висновки. Природна контамінація урожаю рису арсеном суттєво обмежує харчову цінність культури. Впровадження крапельного поливу посівів рису дозволяє знизити рівні накопичення високотоксичного арсену в зерні, що особливо важливо для продуктів дитячого харчування. Визначене за крапельного поливу зростання накопичення кадмію та стронцію обумовлює високі вимоги до якості фосфорних добрив, що застосовуються у технологіях вирощування культури. Впровадження крапельного поливу оптимізує аеробні умови надходження іонів, що призводить до зростання накопичення мікроелементів – компонентів редокс-систем рослин. Виключенням є невелике зниження вмісту заліза, що може бути пов’язано із активацією механізмів інгібування надходження арсену до зерна рису. При цьому спостерігається невелике зниження продуктивності посівів. Таким чином, за крапельного поливу спостерігається посилення накопичення біологічно важливих металів та зниження накопичення високотоксичного арсену.

Мета. Установити основні критерії адаптивності та визначити адаптивну здатність різних сортів картоплі, що проходили сортовипробування в умовах Полісся та Лісостепу України, для використання в насінництві. Методи. Продуктивний потенціал сортів картоплі для визначення загальної видової адаптивності аналізували за показником урожайності. Для цього використовували коефіцієнт адаптивності сортів (КА) за їх урожайністю в рік вирощування до середньосортової врожайності року. Результати. Упродовж років досліджень (2014–2016) за однакових умов вирощування сорти по-різному реагували на умови природного середовища відносно року випробування. Загальний коефіцієнт адаптивності 1,0 і вище свідчить про підвищену адаптивність сорту в ґрунтово-кліматичних умовах зони вирощування до зміни погодних умов упродовж вегетаційного періоду. Зокрема, на Поліссі це сорти ‘Есмі’ (КА 1,12), ‘Катанія’ (КА 1,06), ‘Констанс’ (КА 1,03); у Лісостепу – ‘Есмі’ (КА 1,16), ‘Катанія’ (КА 1,12), ‘Констанс’ (КА 1,00). Специфічна адаптивна здатність сортів виявляється за високої середньосортової врожайності в роки, сприятливі за погодними умовами для культури картоплі. Приріст урожаю таких сортів на Поліссі становив 0,4–1,9 т/га, у Лісостепу – 0,7–2,8 т/га. До таких сортів у зоні Полісся належать ‘Есмі’, ‘Катанія’, ‘Явір’, ‘Констанс’, у Лісостепу – ‘Есмі’, ‘Катанія’ і ‘Констанс’. Висновки. Використання коефіцієнта адаптивності дає змогу визначити продуктивну спроможність сорту в конкретних ґрунтово-кліматичних умовах. Вирощування сортів з підвищеною адаптивністю є вагомим чинником збільшення обсягів виробництва високопродуктивних сортів картоплі, передусім насіннєвого матеріалу високих категорій для сортозаміни і сортооновлення. За результатами досліджень до таких сортів картоплі в умовах Полісся й Лісостепу належать ‘Есмі’, ‘Катанія’ та ‘Констанс’.

Цель. Установить основные критерии адаптивности и определить адаптивную способность различных сортов картофеля, проходивших сортоиспытание в условиях Полесья и Лесостепи Украины для использования в семеноводстве. Методы. Продуктивный потенциал сортов картофеля для определения общей видовой адаптивности анализировали по показателю урожайности. Для этого использовали коэффициент адаптивности сортов (КА) по их урожайности в год выращивания к среднесор­товой урожайности года. Результаты. За годы исследований (2014–2016) при одинаковых условиях выращивания сорта по-разному реагировали на условия среды относительно года испытания. Общий коэффициент адаптивности 1,0 и выше свидетельствует о повышенной адаптивности сорта в почвенно-климатических условиях зоны выращивания к изменению погодных условий в течение вегетационного периода. В частности, на Полесье это сорта ‘Эсми’ (КА 1,12), ‘Катания’ (КА 1,06), ‘Констанс’ (КА 1,03), в Лесостепи – ‘Эсми’ (КА 1,16), ‘Катания’ (КА 1,12), ‘Констанс’ (КА 1,00). Специфическая адаптивная способность сортов отмечается при высокой среднесор­товой урожайности в годы, благоприятные по погодным условиям для культуры картофеля. Прирост урожая таких сортов на Полесье составлял 0,4–1,9 т/га, в Лесостепи – 0,7–2,8 т/га. К таким сортам в зоне Полесья относятся ‘Есми’, ‘Катания’, ‘Явир’, ‘Констанс’, в Лесостепи – ‘Есми’, ‘Катания’ и ‘Констанс’. Выводы. Использование коэффициента адаптивности (КА) позволяет определить продуктивную способность сорта в конкретных почвенно-климатических условиях. Выращивание сортов с повышенной адаптивностью является весомым фактором увеличения объемов производства высокопродуктивных сортов картофеля, прежде всего семенного материала высоких категорий для сортоcмены и сортообновления. По результатам исследований к таким сортам картофеля в условиях Полесья и Лесостепи относятся ‘Эсми’, ‘Катания’ и ‘Констанс’. | Purpose. To define the main criteria for adaptability and determine the adaptive capacity of different varieties of potatoes tested in Polissia and Forest-Steppe of Ukraine for use in seed production. Methods. The productive potential of potato varieties to determine overall species adaptability was analyzed in terms of yield. For this purpose, the coefficient of adaptability of varieties (CA) was used determined by their yield in the year of cultivation in ratio to the ave­rage yield of the year. Results. Over the years of research (2014–2016), under similar conditions of cultivation, the varieties responded in different ways to conditions of the environment in relation to the year of testing. The overall CA of 1.0 and higher indicates increased adaptability of the variety in the soil and climatic conditions of the growing area to changes in weather conditions during the growing season. In particular, in Polissia these are ‘Esmi’ (CA 1.12), ‘Catania’ (CA 1.06), ‘Constans’ (CA 1.03); in the Forest-Steppe – ‘Esmi’ (CA 1.16), ‘Catania’ (CA 1.12), ‘Constans’ (CA 1.00). Specific adaptive ability of varieties is manifested in high average variety yields in years favorable by weather conditions for potato cultivating. The increase in the yield of such varieties in Polissia was 0.4–1.9 t/ha, in the Forest-Steppe – 0.7–2.8 t/ha. ‘Esmi’, ‘Catania’, ‘Yavir’, ‘Constans’ belong to such varieties in Polissia, ‘Esmi’, ‘Catania’, and ‘Constans’ – in the Forest-Steppe. Conclusions. The use the coefficient of adaptability allows determining the productive capacity of a variety in specific soil and climatic conditions. The cultivation of potato varieties with increased adap­tability is a significant factor in increasing the production of high-yielding potato varieties, primarily seed material of high categories for varieties rotation and replacement. In particular, according to research results, such varieties of potatoes in Polissia and Forest-Steppe conditions are ‘Esmi’, ‘Catania’ and ‘Constans’. | Мета. Установити основні критерії адаптивності та визначити адаптивну здатність різних сортів картоплі, що проходили сортовипробування в умовах Полісся та Лісостепу України, для використання в насінництві. Методи. Продуктивний потенціал сортів картоплі для визначення загальної видової адаптивності аналізували за показником урожайності. Для цього використовували коефіцієнт адаптивності сортів (КА) за їх урожайністю в рік вирощування до середньосортової врожайності року. Результати. Упродовж років досліджень (2014–2016) за однакових умов вирощування сорти по-різному реагували на умови природного середовища відносно року випробування. Загальний коефіцієнт адаптивності 1,0 і вище свідчить про підвищену адаптивність сорту в ґрунтово-кліматичних умовах зони вирощування до зміни погодних умов упродовж вегетаційного періоду. Зокрема, на Поліссі це сорти ‘Есмі’ (КА 1,12), ‘Катанія’ (КА 1,06), ‘Констанс’ (КА 1,03); у Лісостепу – ‘Есмі’ (КА 1,16), ‘Катанія’ (КА 1,12), ‘Констанс’ (КА 1,00). Специфічна адаптивна здатність сортів виявляється за високої середньосортової врожайності в роки, сприятливі за погодними умовами для культури картоплі. Приріст урожаю таких сортів на Поліссі становив 0,4–1,9 т/га, у Лісостепу – 0,7–2,8 т/га. До таких сортів у зоні Полісся належать ‘Есмі’, ‘Катанія’, ‘Явір’, ‘Констанс’, у Лісостепу – ‘Есмі’, ‘Катанія’ і ‘Констанс’. Висновки. Використання коефіцієнта адаптивності дає змогу визначити продуктивну спроможність сорту в конкретних ґрунтово-кліматичних умовах. Вирощування сортів з підвищеною адаптивністю є вагомим чинником збільшення обсягів виробництва високопродуктивних сортів картоплі, передусім насіннєвого матеріалу високих категорій для сортозаміни і сортооновлення. За результатами досліджень до таких сортів картоплі в умовах Полісся й Лісостепу належать ‘Есмі’, ‘Катанія’ та ‘Констанс’.