Мета. Встановити доцільність використання деяких сортів верби іноземної селекції для створення енергетичних плантацій в умовах Волинського Опілля.Методи. Об’єктом дослідження були енергетичні плантації чотирьох сортів верби шведської селекції (‘Tora’, ‘Tordis’, ‘Inger’, ‘Wilhelm’), трьох сортів з Польщі (‘1047’, ‘82’, ‘1057’) та одного угорського – ‘Express’. Насадження досліджуваних сортів верби створювали впродовж 2012–2013 рр. на староорних землях в умовах Волинського Опілля. Результати. Встановлено, що біологічні особливості досліджуваних сортів і густота садіння їх живців суттєво впливають на приживлюваність живців, кущистість, кількість пагонів на 1 га, висоту рослин та продуктивність енергетичної біомаси. Після першого року вирощування максимальні показники врожайності сухої маси спостерігались у варіантах з найбільшою густотою садіння (22,5 тис. шт./га). Протягом другого вегетаційного періоду в усіх варіантах досліду відбувся значний приріст біомаси. Особливо інтенсивним він був за середньої густоти садіння (16,4 тис. шт./га). Після третього року вегетації максимальних показників продуктивності досягли сорти ‘Tora’, ‘Inger’ і ‘Tordis’ за густоти садіння 16,4 тис. шт./га.Висновки. В умовах Волинського Опілля найвищими показниками продуктивності сухої біомаси за трирічного циклу збирання врожаю відзначаються клони шедської селекції: ‘Tora’ – від 25,72 до 28,12 т/га, ‘Inger’ – від 26,71 до 30,27 і ‘Tordis’ – від 21,58 до 27,56 т/га. Проведений ієрархічний кластерний аналіз досліджуваних культиварів за приживлюваністю живців, комплексом біометричних показників та продуктивністю свідчить, що вони об’єднуються у два кластери. До першого кластеру належать сорти шведської селекції ‘Tora’ та ‘Inger’, які за всіма характеристиками росту й продуктивності мали найвищі показники. До другого ввійшла решта сортів, які різною мірою є перспективними для вирощування у Волинському Опіллі. Особливо це стосується сортів ‘Tordis’, ‘Wilhelm’ та ‘Express’, що розташовані в правій частині другого кластеру і характеризуються високими показниками продуктивності. Енергетичні плантації верби в умовах Волинського Опілля доцільно створювати з початковою густотою 12–15 тис. рослин на 1 га. | Цель. Установить целесообразность использования некоторых сортов ивы иностранной селекции для создания энергетических плантаций в условиях Волынского Ополья. Методы. Объектом исследования были энергетические плантации четырех сортов ивы шведской селекции (‘Tora’, ‘Tordis’, ‘Inger’, ‘Wilhelm’), трех сортов из Польши (‘1047’, ‘82’, ‘1057’) и один венгерский – ‘Express’. Насаждения исследуемых сортов ивы создавали в течение 2012–2013 гг. на старопахотных землях в условиях Волынского Ополья. Результаты. Установлено, что биологические особенности исследуемых сортов и плотность посадки их черенков существенно влияют на приживаемость черенков, кустистость, количество побегов на 1 га, высоту растений, диаметр побегов и урожайность энергетической биомассы. После первого года выращивания максимальные показатели урожайности сухой массы наблюдались в вариантах с наибольшей плотностью посадки (22,5 тыс. шт./га). В течение второго вегетационного периода во всех вариантах опыта произошел значительный прирост биомассы. Особенно интенсивным он был при средней густоте посадки (16,4 тыс. шт./га). После третьего года вегетации максимальных показателей продуктивности достигли сорта ‘Tora’, ‘Inger’ и ‘Tordis’ при густоте посадки 16,4 тыс. шт./га. Выводы. В условиях Волынского Ополья наиболее высокими показателями продуктивности сухой биомассы при трехлетнем цикле сбора урожая отмечаются клоны шведской селекции: ‘Tora’ – от 25,72 до 28,12 т/га, ‘Inger’ – от 26,71 до 30,27 і ‘Tordis’ – от 21,58 до 27,56 т/га. Проведенный иерархический кластерный анализ исследуемых культиваров по приживаемости черенков, комплексу биометрических показателей и продуктивности показал, что они объединяются в два кластера. К первому относятся сорта шведской селекции ‘Tora’ и ‘Inger’, которые по всем параметрам роста и продуктивности имели самые высокие показатели. Во второй вошли остальные сорта, которые в разной степени являются перспективными для выращивания в Волынском Ополье. Прежде всего это касается сортов ‘Tordis’, ‘Wilhelm’ и ‘Express’, расположенных в правой части второго кластера и характеризирующихся высокими показателями продуктивности. Энергетические плантации ивы в условиях Волынского Ополья целесообразно создавать с начальной плотностью 12–15  тыс. растений на 1 га. | Purpose. To examine the feasibility of using certain foreign cultivars of willow for energy plantations under the conditions of the Volyn Opillia. Methods. Field, laboratory, analytical, and statistical. The objects of research was energy plantations of four Swedish willow cultivars (‘Tora’, ‘Tordis’, ‘Inger’, and ‘Wilhelm’), three Polish varieties (‘1047’, ‘82’, and ‘1057’) and one Hungarian variety (‘Express’). The plantations were established in 2012/13 yrs on the old-arable lands in Volyn Opillya. Results. Biological characteristics of the cultivars under study and planting density significantly affect the survivability of cuttings, their bushiness, a number of sprouts per hectare, plant height, the average diameter of sprouts and energy biomass productivity. After the first year of cultivation, the highest yield of dry mass was obtained in variants with the highest planting density (22500 plants/ha). During the second growing season, a significant increase in biomass yield was observed in all variants. It was especially intensive at a planting density of 16400 plants/ha. After the third year of vegetation, the highest yield of ‘Tora’, ‘Inger’ and ‘Tordis’ cultivars was reached at the density of 16400 cuttings per hectare. Conclusions. Under the conditions of Volyn Opillya, the highest dry biomass productivity over the three-year harvest cycle of growing Swedish cultivars was as following: ‘Tora’ 25.72–28.12 t/ha, ‘Inger’ 26.71–30.27 t/ha, and ‘Tordis’ 21.58 to 27.56 t/ha. The conducted hierarchical cluster analysis of the studied cultivars for the survivability of cuttings, a set of biometric indicators and productivity showed that they are combined into 2 clusters. The first cluster includes cultivars of Swedish selection – ‘Tora’ and ‘Inger’, which have the highest rates for all the characteristics of growth and productivity. The second variety includes the remaining varieties, which are, to varying degrees, promising for cultivation in Volyn Opillia. This is especially true for the ‘Tordis’, ‘Wilhelm’ and ‘Express’ varieties located on the right side of the second cluster and are characterized by high performance. Energy plantations of willow should be established with an initial density of 12000–15000 plants per 1 hectare under the conditions of the Volyn Opillia.

Цель. Провести комплексную агробиологическую оценку гибридов капусты брокколи Brassica oleracea L. convar. botrytis (L.) Alef. var. сymosa Duch. по основным хозяйственно-ценным показателям в условиях Западной Лесостепи Украины.Методы. Объектом исследования были гибриды капусты брокколи иностранной селекции: ‘Lucky F1’ (контроль), ‘Batavia F1’, ‘Belstar F1’, ‘Monaco F1’ и ‘Rumba F1’. Фенологические наблюдения, биометрические измерения и учеты проводили в соответствии с Методикой исследовательской дела в овощеводстве и бахчеводства (2001). Результаты. В среднем за годы исследований наивысшую товарную урожайность головок формировали гибриды ‘Monaco F1’ (41,2 т/га) и ‘Rumba F1’ (38,0 т/га). Нес­колько ниже она была в ‘Belstar F1’ и ‘Batavia F1’ – 32,3 и 29,6 т/га соответственно. В общем же все исследуемые гибриды обеспечили существенный прирост урожайнос­ти (6,3–17,9 т/га) по сравнению с контрольным вариантом (‘Lucky F1’ – 23,3 т/га). Наибольший диаметр центральной головки зафиксирован у гибридов ‘Rumba F1’ и ‘Monaco F1’ – 19,7 и 20,5 см, наименьший у ‘Lucky F1’ – 14,3 см. Масса центральной головки у всех гибридов была значительно выше показателя контроля (295 г): ‘Batavia F1’ – 451 г, ‘Belstar F1’ – 477, ‘Rumba F1’ – 514, ‘Monaco F1’ – 542 г. Масса боковых головок в зависимости от гибрида колебалась от 328 г (‘Lucky F1’) до 807 г (‘Monaco F1’). Самые высокие биохимические показатели товарной продукции обеспечили гибриды ‘Rumba F1’ и ‘Monaco F1’: содержание общего сухого вещества составило 11,3 и 11,6%, растворимых сухих веществ – 6,4 и 6,7%, сахаров – 3,5 и 3,8% и витамина С – 89,3 и 98,7 мг/100 г соответственно. Выводы. В условиях Западной Лесостепи Украины рекомендуется выращивать новые гибриды капусты брокколи иностранной селекции ‘Rumba F1’ и ‘Monaco F1’, которые обеспечивают формирование высоких показателей как урожайности, так и качества товарной продукции. По результатам агробиологической оценки предложено типичную модель сорта капусты брокколи, которая может служить проектом для разработки соответствующих бланков показателей пригодности сортов Brassica oleracea L. convar. botrytis (L.) Alef. var. сymosa Duch. для распространения на территории Украины. | Purpose. To conduct a comprehensive agrobiological assessment of broccoli hybrids Brassica oleracea L. convar. botrytis (L.) Alef. var. сymosa Duch. in terms of the key agronomic traits under the conditions of the Western Forest-Steppe of Ukraine.Methods. The object of the study was the following foreign broccoli hybrids: ‘Lucky F1’ (reference), ‘Batavia F1’, ‘Belstar F1’, ‘Monaco F1’, and ‘Rumba F1’. Phenological observations, biometric measurements, and records were conducted in accordance with the Methodology of Experiments in Vegetable and Melons (2001).Results. On ave­rage over the years of research, the highest yield was obtained from hybrids ‘Monaco F1’ (41.2 t/ha) and ‘Rumba F1’ (38.0 t/ha). A slightly lower yield was in ‘Belstar F1’ (32.3 t/ha) and ‘Batavia F1’ (29.6 t/ha). In general, all hybrids under investigation provided a significant yield increase (6.3–17.9 t/ha) compared to reference ‘Lucky F1’ (23.3 t/ha). The largest diameter of the main head was recorded in the hybrids ‘Rumba F1’ (19.7 cm), ‘Monaco F1’ (20.5 cm) and the smallest in ‘Lucky F1’ (14.3 cm). The weight of the main head of all hybrids was significantly higher than that of reference (295 g): ‘Batavia F1’ 451 g, ‘Belstar F1’ 477 g, ‘Rumba F1’ 514 g, and ‘Monaco F1’ 542 g. The weight of the side heads of the broccoli ranged from 328 g (‘Lucky F1’) to 807 g (‘Monaco F1’). The highest biochemical indicators of commodity product were provided by hybrids ‘Rumba F1’ and ‘Monaco F1’: the total dry matter content was 11.3 and 11.6%, soluble solids 6.4 and 6.7%, sugars 3.5 and 3.8%, and vitamin C 89.3 and 98.7 mg/100 g, respectively.Conclusions. Under the conditions of the Western Forest-Steppe of Ukraine, it is recommended to grow new foreign broccoli hybrids ‘Rumba F1’ and ‘Monaco F1’, which ensure high yield and quali­ty of commodity product. According to the results of the agrobiological assessment, a typical model of broccoli variety is proposed, which may serve as a project for the development of the evaluation form for ability indicators of Brassica oleracea L. convar. botrytis (L.) Alef. var. сymosa Duch. for distribution inUkraine. | Мета. Провести комплексне агробіологічне оцінювання гібридів капусти броколі Brassica oleracea L. convar. botrytis (L.) Alef. var. сymosa Duch. за основними господарсько-цінними показниками в умовах Західного Лісостепу України.Методи. Об’єктом дослідження були гібриди капусти броколі іноземної селекції: ‘Lucky F1’ (контроль), ‘Batavia F1’, ‘Belstar F1’, ‘Monaco F1’ та ‘Rumba F1’. Фенологічні спостереження, біометричні вимірювання та обліки проводили відповідно до Методики дослідної справи в овочівництві та баштанництві (2001).Результати. У середньому за роки досліджень найвищу товарну врожайність головок формували гібриди ‘Monaco F1’ (41,2 т/га) і ‘Rumba F1’ (38,0 т/га). Дещо нижчою вона була в ‘Belstar F1’та ‘Batavia F1’ – 32,3 та 29,6 т/га відповідно. Загалом усі досліджувані гібриди забезпечили істотний приріст урожайності (6,3–17,9 т/га) порівняно з контрольним варіантом (‘Lucky F1’ – 23,3 т/га). Найбільший діаметр центральної головки зафіксовано в гібридів ‘Rumba F1’ та ‘Monaco F1’ – 19,7 і 20,5 см, найменший – у ‘Lucky F1’ – 14,3 см. Маса центральної головки в усіх гібридів була значно вищою за показник контролю (295 г): ‘Batavia F1’ – 451 г, ‘Belstar F1’ – 477, ‘Rumba F1’ – 514, ‘Monaco F1’ – 542 г. Маса бокових головок капусти броколі залежно від гібрида коливалася від 328 г (‘Lucky F1’) до 807 г (‘Monaco F1’). Найвищі біохімічні показники товарної продукції забезпечили гібриди броколі ‘Rumba F1’та ‘Monaco F1’: вміст загальної сухої речовини становив 11,3 і 11,6%, розчинних сухих речовин – 6,4 і 6,7%, цукрів – 3,5 і 3,8% і вітаміну С – 89,3 та 98,7 мг/100 г відповідно.Висновки. В умовах Західного Лісостепу України рекомендується вирощувати нові гібриди капусти броколі іноземної селекції ‘Rumba F1’ та ‘Monaco F1’, які забезпечують формування високих показників як урожайності, так і якості товарної продукції. За результатами агробіологічного оцінювання запропоновано типову модель сорту капусти броколі, яка може слугувати проектом для розроблення відповідних бланків показників придатності сортів Brassica oleracea L. convar. botrytis (L.) Alef. var. сymosa Duch. для поширення на території України.

Розглянуто значення біологічного зв’язування молекулярного азоту атмосфери в азотному живленні сільсько­гос­подарських культур та збагаченні ґрунтів. Особливу увагу приділено економічному та екологічному значенню біологічного азоту. Охарактеризовано стан та перспективи розвитку досліджень у галузі біологічної фіксації атмосферного азоту, доведено переваги сучасних мікробних азотфіксувальних препаратів порівняно з азотними добривами | The value of biological fixation of air molecular nitrogen in the nitrogen feeding of agricultural crops and enrichment of soils is considered. High priority is paid to the economic and environmental significance of biological nitrogen. The state and prospects of the study of biological fixation of air nitrogen were analyzed; advantages of modern microbial nitrogen fixing preparations in comparison with nitrogen fertilizers have been proved. | Рассмотрено значение биологического связывания молекулярного азота атмосферы в азотном питании сельскохозяйственных культур и обогащении почвы. Особое внимание уделено экономическому и экологическому значению биологического азота. Охарактеризовано сос­тояние и перспективы развития исследований в области биологической фиксации атмосферного азота, доказано преимущества современных микробных азотфиксирующих препаратов по сравнению с азотными удобрениями.

Цель. Проанализировать фитосанитарное состояние посевов сои в условиях Южной Степи Украины и определить самые устойчивые против комплекса болезней сорта культуры для дальнейшего использования в селекционной практике.Методы. Материалом для исследования были 35 сортов сои различного происхождения из коллекции Селекционно-генетического института – Национального центра семеноводства и сортоизучения НААН Украины. Устойчивость сортообразцов сои к пероноспорозу, фомопсису и пепельной гнили оценивали на природном инфекционном фоне, к фузариозу – на провокационном.Результаты. Установлено видовой состав возбудителей болезней в посевах сои в условиях Южной Степи Украины. В период вегетации на проростках культуры диагностировано развитие фузариоза всходов и корневой гнили, на взрослых растениях в фазе цветения – переноспороз, в фазе созревания бобов – пепельную гниль, ожог стеблей и бобов и другие заболевания. Наиболее распространенными в агроценозах сои были представители микофлоры: Fusarium sp., Pevonospora manskurica (Naum.) Syd., Macrophomina phaseolina (Tassi.) Goid., Diaporthe phaseolorum (Cke. Et Ell) Sacc. var. sojae Wehm. Стоит отметить, что видовой состав патогенов был неодинаковым на разных сортах сои. Для сортов ‘Ламберт’, ‘Юр’ївка’ и ‘Ювілейна’ характерно доминирование инфекции грибов рода Fusarium sp., а также значительная часть растений была поражена переноспорозом. Сорт ‘Черновицка 8’ отмечался интенсивным проявлением пепельной гнили. В патогенном комплексе сортов ‘Аполон’, ‘Одеська 150’, ‘Юр’ївка’ и ‘Л-2’ отмечено появление возбудителей пепельной гнили и фомопсиса. Поражение фомопсисом диагностировано у растений сортов ‘Аполон’, ‘Устя’ и ‘Л-2’.Выводы. По результатам анализа степени поражения исследуемых коллекционных сортообразцов сои возбудителями различных болезней выявлено комплексную устойчивость против фузариоза, пероноспороза, пепельной гнили и фомопсиса у сортов ‘Аркадія Одеська’, ‘Чорнобура’, ‘Ятрань’, ‘Берегиня’, ‘Сте­повичка’, ‘Знахідка’, ‘Медея’, ‘Мар’яна’, ‘Васильківська’, ‘Фае­тон’, ‘Селекта’. | Мета. Проаналізувати фітосанітарний стан посівів сої в умовах Південного Степу України та визначити найстійкіші проти комплексу хвороб сорти культури для подальшого використання в селекційній практиці.Методи. Матеріалом для дослідження були 35 сортів сої різного походження з колекції Селекційно-генетичного інституту – Національного центру насіннєзнавства та сортовивчення НААН. Cтійкість сортозразків сої до пероноспорозу, фомопсису та попільної гнилі оцінювали на природному інфекційному фоні, до фузаріозу – на провокаційному.Результати. Установлено видовий склад збудників хвороб у посівах сої в умовах Південного Степу України. У період вегетації на паростках культури діагностовано розвиток фузаріозу сходів та кореневої гнилі, на дорослих рослинах у фазі цвітіння – переноспороз, у фазі достигання бобів – попільну гниль, опік стебла й бобів та інші захворювання. Найпоширенішими в агроценозах сої були представники мікофлори: Fusarium sp., Pevonospora manskurica (Naum.) Syd., Macrophomina phaseolina (Tassi.) Goid., Diaporthe phaseolorum (Cke. et Ell) Sacc. var. sojae Wehm. Варто зазначити, що видовий склад патогенів був неоднаковим на різних сортах сої. Для сортів ‛Ламберт’, ‛Юр’ївка’ та ‛Ювілейна’ характерним було домінування інфекції грибів роду Fusarium sp., а також значна частина рослин була уражена переноспорозом P. manskurica. Сорт ‛Черновицька 8’ відзначався інтенсивнішим проявом попільної гнилі. У патогенному комплексі сортів ‛Аполон’, ‘Одеська 150’, ‘Юр’ївка’ та ‛Л-2’ відзначено появу збудників попільної гнилі та фомопсису. Ураження фомопсисом діагностовано в рослин сорту ‘Аполон’, ‘Устя’ та ‘Л-2’.Висновки. За результатами аналізу ступеня ураження досліджуваних колекційних сортозразків сої збудниками різних хвороб виявлено комплексну стійкість проти фузаріозу, пероноспорозу, попільної гнилі та фомопсису в сортів ‘Аркадія одеська’, ‘Чорнобура’, ‘Ятрань’, ‘Берегиня’, ‘Степовичка’, ‘Знахідка’, ‘Медея’, ‘Мар’яна’, ‘Васильківська’, ‘Фаетон’, ‘Селекта’. | Purpose. To analyze the phytosanitary state of soybean crops in the conditions of the Southern Steppe of Ukraine and to determine the most resistant cultivars to the complex of diseases for further use in breeding practice.Methods. 35 soybean sorts of different origin from the collection of the Plant Breeding and Genetics Institute – National Center of Seed and Cultivar Study (NAAS) were under research. Resistance of soybean varieties to peronosporosis, phomopsis and ash rot was evaluated in the context of natural infectious process and to a fusariosis – on a provocative basis.Results. The species composition of soybean pathogenic diseases was determined during the planting in the conditions of the Southern Steppe of Ukraine. During the vegetation period the development of sprout fusariosis and root rot, on adult plants in the flowering phase – perenospores, in the phase of beans ripening – ash rot, stems and beans burn and other diseases were observed. The most common in soybean agrocenosis were representatives of mycoflora: Fusarium sp., Pevonospora manskurica (Naum.) Syd., Macro­phomina phaseolina (Tassi.) Goid., Diaporthe phaseolorum (Cke. Et Ell) Sacc. var. sojae Wehm. It is worth to note that the specific composition of pathogens varied in dependence of soy cultivar. The varieties ‘Lambert’, ‘Yurivka’ and ‘Yuvileina’ were dominated with the infection of Fusarium spp., and also a large number of plants was infected by P. manskurica perenosporosis. ‘Chernovytska 8’ variety stood out with intense ash rot infestation. In the pathogenic complex ‘Apolon’, ‘Odesa 150’, ‘Yurivka’ and ‘L-2’ varieties the emergence of ash rot and phomapsis were marked. ‘Apolon’, ‘Ustia’ and ‘L-2’ varieties were diagnosed with phomopsis.Conclusions. According to the analysis, the soybean varieties ‘Arkadiia Odeska’, ‘Chornobura’, ‘Yatran’, ‘Berehynia’, ‘Stepovychka’, ‘Znakhidka’, ‘Medeia’, ‘Mariana’, ‘Vasylkivska’, ‘Faeton’, ‘Selek­ta’ were characterized by the complex resistance to fusario­sis, peronosporosis, ash rot and phomopsis.

Purpose. To establish the varietal features of the generative organs and plant morphological parts development; oil linseed yield formation during the cultivation with diffe­rent sowing density, which is regulated by the width between the rows (row spacing) and sowing rate. Methods. Field research was carried out along 2016–2018 in the multifactorial stationary experiment at the National University of Life and Environmental Sciences of Ukraine, separate subdivision “Agronomic Research Station” (Kyiv Oblast). Scheme of the experiment: factor V – variety: ‘Aisberh’, ‘Liryna’; factor W – width between the rows: 12.5, 25 and 37.5 cm; factor S – sowing rate: 4, 6, 8 and 10 million seeds/ha. Results. The oil linseed yield on average (over the years of research) varied from 1.03 to 1.64 t/ha, depending on the variety, row spacing and sowing rates. On average, (reference) yield of the ‘Liryna’ variety is 1.03–1.57 t/ha, and in terms of experimental years – 0.88–1.97 t/ha. ‘Liryna’ forms the highest yield with the sowing rate in 8 million seeds/ha with the width between the rows in 25 or 12.5 cm – 1.81 and 1.71 t/ha correspondently, and 1.65 t/ha with the width between the rows 37.5 cm. The optimum width of the row spacing for ‘Liryna’ variety and for all sowing rates is 25 cm. The ‘Aisberh’ linseed yield varied from 1.09 to 1.64 t/ha, and in terms of experimental years – from 0.90 to 1.78 t/ha. ‘Aisberh’ forms the highest yield with the sowing rate in 6 million seeds/ha and 25 cm of row spacing – 1.64 t/ha. The variants with increased sowing density with rates in 8 and 10 million seeds/ha lead to yield decreasing. Anyway, over the years of research, the number of boxes on the one flax plant changed depending on the sowing rate and row spacing. At the same time, more boxes were formed on the plants of ‘Liryna’ variety (1.44–3.88 pp.) in comparison with ‘Aisberh’ variety, although the last one was more variable on this indicator within the experimental variants. The weight of 1000 seeds of ‘Aisberh’ variety, depending on the variant of the experiment, varied from 7.31 to 7.58 g and of the variety ‘Liryna’ – from 6.44 to 6.65 g. ‘Aisberh’ variety in the weight of 1000 seeds exceeded ‘Liryna’ variety by 0,56–1,02 g in 2016, by 0,56–1,25 g in 2017 and by 1,01–1,09 g in 2018.Conclusions. Changing the sowing rate and row spacing causes variability of the yield components formation – the number of boxes per plant, the number of grains in the box and the weight of 1000 seeds, which determine the individual productivity of the plant. The highest yield of the ‘Liryna’ variety is formed by sowing 6 and 8 million similar seeds per hectare with the row spacing in 25 cm. The ‘Aisberh’ variety provides higher yield at the sowing rate in 6 million seed per hectare and 25 cm of row spacing, while the sow thicke­ning to 8 and 10 million seeds per hectare leads to yield decreasing. | Мета. Встановити сортові особливості формування генеративних органів, структурних компонентів рослин та врожайності льону олійного за різної щільності посівів, що регулюється шириною міжрядь та нормою висіву насіння.Методи. Польові дослідження проводили впродовж 2016–2018 рр. у багатофакторному стаціонарному досліді кафедри рослинництва Національного університету біоресурсів і природокористування України у ВП «Агрономічна дослідна станція» (Київська обл.). Схема досліду: фактор С – сорт: ‘Айсберг’, ‘Лірина’; фактор Ш – ширина міжрядь: 12,5; 25 та 37,5 см; фактор Н – норма висіву: 4, 6, 8 і 10 млн насінин/га.Результати. Урожайність льону олійного в середньому за роки досліджень змінювалася в межах від 1,03 до 1,64 т/га залежно від сорту, ширини міжрядь та норми висіву. Середня врожайність сорту ‘Лірина’ становила 1,03–1,57 т/га, у розрізі років досліджень – 0,88–1,97 т/га. Найвищу врожайність сорт формує за висіву 8 млн схожих насінин на гектар із шириною міжрядь 25 та 12,5 см – 1,81 та 1,71 т/га відповідно, а за міжряддя 37,5 см – 1,65 т/га. Оптимальною шириною міжрядь для висіву всіх норм насіння сорту ‘Лірина’ є 25 см. Урожайність сорту ‘Айсберг’ у середньому змінювалася від 1,09 до 1,64 т/га, у розрізі років – від 0,90 до 1,78 т/га. Найвищий урожай сорт формує за висіву 6 млн насінин/га та ширини міжрядь 25 см – 1,64 т/га. Загущення посівів за висіву 8 та 10 млн насінин/га спричинює зниження його врожайності. У середньому за роки досліджень кількість коробочок на рослині льону олійного змінювалася залежно від норми висіву та ширини міжрядь. При цьому більше коробочок формувалося на рослинах сорту ‘Лірина’ (на 1,44–3,88 шт.) порівняно із сортом ‘Айсберг’, хоча останній вирізнявся більшою мінливістю цього показника за варіантами досліду. Маса 1000 насінин льону сорту ‘Айсберг’ залежно від варіанта досліду змінювалася в межах від 7,31 до 7,58 г, у сорту ‘Лірина’ – від 6,44 до 6,65 шт. Сорт ‘Айсберг’ за масою 1000 насінин переважав сорт ‘Лірина’ на 0,56–1,02 г у 2016 р., на 0,56–1,25 г у 2017 р. та на 1,01–1,09 г у 2018 р.Висновки. Зміна норми висіву та ширини міжрядь зумовлює мінливість у формуванні структурних компонентів урожайності – кількості коробочок на рослині, кількості зерен у коробочці та маси 1000 насінин, які визначають індивідуальну продуктивність рослини. Найбільша врожайність сорту ‘Лірина’ формується за висіву 6 та 8 млн схожих насінин на гектар з шириною міжрядь 25 см. Сорт ‘Айсберг’ забезпечує вищі врожаї за норми 6 млн насінин/га та ширини міжрядь 25 см, тоді як загущення посівів за висіву 8 та 10 млн насінин/га спричинює зниження врожайності. | Цель. Установить сортовые особенности формирования генеративных органов, структурных компонентов растений и урожайности льна масличного при различной плотности посевов, регулируемой шириной междурядий и нормой высева семян. Методы. Полевые исследования проводили в течение 2016–2018 гг. в многофакторном стационарном опыте кафедры растениеводства Национального университета биоресурсов и природопользования Украины в ОП «Агрономическая опытная станция» (Киевская обл.). Схема опыта: фактор С – сорт: ‘Айсберг’, ‘Лірина’; фактор Ш – ширина междурядий: 12,5; 25 и 37,5 см; фактор Н – норма высева: 4, 6, 8 и 10 млн семян/га. Результаты. Урожайность льна масличного в среднем за годы исследований изменялась в пределах от 1,03 до 1,64 т/га в зависимости от сорта, ширины междурядий и нормы высева. Средняя урожайность сор­та ‘Лірина’ составляла 1,03–1,57 т/га, в разрезе лет исследований – 0,88–1,97 т/га. Наивысшую урожайность сорт формирует при высеве 8 млн всхожих семян на гектар с шириной междурядий 25 и 12,5 см – 1,81 и 1,71 т/га соответственно, а при междурядье 37,5 см – 1,65 т/га. Оптимальной шириной междурядий для высева всех норм семян сорта ‘Лірина’ является 25 см. Урожайность сорта ‘Айсберг’ в среднем менялась от 1,09 до 1,64 т/га, в разрезе лет – от 0,90 до 1,78 т/га. Наивысший урожай сорт формирует при высеве 6 млн семян/га и ширине междурядий 25 см – 1,64 т/га. Загущение посевов при высеве 8 и 10 млн семян/га вызывает снижение его урожайности. В среднем за годы исследований количество коробочек на растении льна масличного изменялось в зависимости от нормы высева и ширины междурядий. При этом больше коробочек формировалось на растениях сорта ‘Лірина’ (на 1,44–3,88 шт.) по сравнению с сортом ‘Айсберг’, хотя последний отличался большей изменчивостью этого показателя по вариантам опыта. Масса 1000 семян льна сорта ‘Айсберг’ изменялась в зависимости от вариантов опыта в пределах от 7,31 до 7,58 г, у сорта ‘Лірина’ – от 6,44 до 6,65 шт. Сорт ‘Айсберг’ по массе 1000 семян преобладал над сортом ‘Лірина’ на 0,56–1,02 г в 2016 г., на 0,56–1,25 г в 2017 г. и на 1,01–1,09 г в 2018 г. Выводы. Изменение нормы высева и ширины междурядий вызывает изменчивость в формировании структурных компонентов урожайности – количества коробочек на растении, количества зерен в коробочке и массы 1000 семян, которые определяют индивидуальную продуктивность растения. Наибольшая урожайность сорта ‘Лірина’ формируется при высеве 6 и 8 млн всхожих семян на гектар с шириной междурядий 25 см. Сорт ‘Айсберг’ обеспечивает высокие урожаи при норме 6 млн семян/га и ширине междурядий 25 см, тогда как загущение посевов при высеве 8 и 10 млн семян/га приводит к снижению урожайности.

Мета. Встановити сортові особливості формування продуктивності гречки (Fagopyrum esculentum Moench) в умовах нестійкого зволоження Центрального Лісостепу залежно від строків та способів сівби. Методи. Упродовж 2015–2017 рр. в умовах Устимівської дослідної станції рослинництва Інституту рослинництва імені В. Я. Юр’єва НААН досліджували 6 сортів гречки: ‘Ярославна’, ‘Слобожанка’, ‘Руслана’, ‘Українка’, ‘Крупинка’, ‘СИН-3/02’. Висівали гречку нормою 250 зерен/м2 широкорядним (міжряддя – 45 см) та звичайним рядковим (15 см) способом у три строки з інтервалом у 5 діб: 5–6 травня (температура ґрунту 14,5–16,6 °С), 10–11 та 15–16 травня (16,4–19,1 та 16,9–17,3 °С відповідно).Результати. Результати трирічного експерименту засвідчують істотний вплив досліджуваних факторів (сорту, строку і способу сівби) на формування елементів продуктивності гречки, що змінювалися в досить широкому діапазоні (кількість зерен з однієї рослини – від 2,8 до 17,4 шт., маса 1000 зерен – до 2,4 г, урожайність – від 0,1 до 1,2 т/га) і значною мірою залежали від погодних умов весняного періоду. Посушливі умови на початку вегетації знижували крупність зерна та озерненість рослин, що зумовлювало зменшення врожайності, тоді як більш вологі умови навпаки збільшували ці показники. Водночас, сорти ‘СИН-3/02’ і ‘Крупинка’ в посушливих умовах 2017 року відреагували збільшеням врожайності в разі сівби звичайним рядковим способом. Якщо в попередні роки вони забезпечували вищу врожайність за широкорядного висіву, то в несприятливих для росту й розвитку рослин умовах, доцільнішим виявився звичайний рядковий спосіб, а строк сівби істотного впливу на цей показник не мав. Строками сівби гречки (з різницею в 5 діб) не завжди можна нівелювати негативний вплив погодних умов. Спосіб сівби є дієвим фактором впливу на формування високих показників структурних елементів продуктивності та потенціалу врожайності зерна гречки, що певною мірою обумовлено біологічними особливостями сорту.Висновки. Серед досліджуваних сортів гречки найбільшою врожайністю відзначався сорт ‘Ярославна’ за сівби широкорядним способом у першій декаді травня (5–6.05). Ці елементи технології вирощування були кращими і для сортів ‘Слобожанка’ і ‘Руслана’. Другий строк сівби (10–11 травня) є сприятливішим для сортів ‘СИН-3/02’ та ‘Українка’ за широкорядного способу сівби. Гречка ‘Крупинка’ забезпечувала найбільшу продуктивність за сівби в першій-другій декаді травня широкорядним способом. У разі сівби в третій строк (15–16.05) усі сорти формували зменшені показники елементів продуктивності порівняно з іншими строками і способами сівби. | Purpose. To study the varietal peculiarities of the buckwheat (Fagopyrum esculentum Moench) productivity formation in the conditions of unstable hydration of the Central Forest-Steppe zone of Ukraine, depending on the timing and methods of sowing.Methods. During 2015–2017, at the Ustymivka Experimental Station of Plant Production (Yuriev Plant Production Institute, NAAS of Ukraine) 6 varieties of buckwheat: ‘Yaroslavna’, ‘Slobozhanka’, ‘Ruslana’, ‘Ukrainka’, ‘Krupynka’, ‘SIN 3/02’ were studied. Buckwheat was sowed at a rate of 250 grains/m2 by wide (row spacing – 45 cm) and usual row (15 cm) methods into 3 steps with 5 days intervals: 5–6 May (soil temperature 14.5–16.6 °C), 10–11 and 15–16 May (16.4–19.1 and 16.9–17.3 °C correspondently).Results. The results of the three-year experiment indicate a significant impact of the factors (variety, timing and method of sowing) on the buckwheat productivity formation, which varied in a rather wide range: the number of grains on one plant varied from 2.8 to 17.4 pcs.; the weight of 1000 grains – up to 2.4 g; yield – from 0.1 to 1.2 t/ha; and in higher degree depended on the weather conditions in the spring period. The arid conditions at the beginning of the vegetation phase reduced the grain size and number on the plants that caused a decrease in yield, while more humid conditions increased these rates. At the same time, the varie­ties ‘SIN-3/02’ and ‘Krupynka’ in the dry conditions of 2017 showed increased yields in the case of sowing in the usual routine manner. In previous years they provided higher yields for wide-row sowing, while in unfavorable conditions for growth and development, the usual routine method was more suitable, and the term of sowing did not have a significant impact on this. The terms of sowing with the intervals in 5 days, can not mitigate the negative effects of weather conditions, in general. The method of sowing is an effective factor for high buckwheat productivity and yield formation that to a certain degree depends on biological characteristics of the variety. Conclusions. Among the studied buckwheat varieties, the ‘Yaroslavna’ variety characterized by the highest yield in case of wide-row sowing in the first decade of May (5–6.05). These elements of cultivation technology were better for the varieties ‘Slobozhanka’ and ‘Ruslana’. The second term of sowing (May 10–11) is more favorable for the varieties ‘SIN-3/02’ and ‘Ukrainka’ with the wide-row sowing. Buckwheat ‘Krupynka’ provided the highest yield with wide-row sowing in the first or second decade of May. In the case of sowing in the third term (15–16.05) all the varieties characterized by reduced productivity in comparison with other terms and methods of sowing | Цель. Установить сортовые особенности формирования продуктивности гречихи (Fagopyrum esculentum Moench) в условиях неустойчивого увлажнения Центральной Лесостепи Украины в зависимости от сроков и способов сева. Методы. В течение 2015–2017 гг. в условиях Устимовской опытной станции растениеводства Института растениеводства имени В. Я. Юрьева НААН исследовали 6 сортов гречихи: ‘Ярославна’, ‘Слобожанка’, ‘Руслана’, ‘Українка’, ‘Крупинка’, ‘СИН-3/02’. Высевали гречиху нормой 250 зерен/м2 широкорядным (междурядья – 45 см) и обычным строчным (15 см) способом в три срока с интервалом в 5 суток: 5–6 мая (температура почвы 14,5–16,6 °С), 10–11 и 15–16 мая (16,4–19,1 и 16,9–17,3 °С соответственно). Результаты. Результаты трехлетнего эксперимента свидетельствуют о существенном влиянии исследуемых факторов (сорта, срока и способа сева) на формирование элементов продуктивности гречихи, что изменялись в достаточно широком диапазоне (количество зерен с одного растения – от 2,8 до 17,4 шт., масса 1000 зерен – до 2,4 г, урожайность – от 0,1 до 1,2 т/га) и в значительной степени зависели от погодных условий весеннего периода. Засушливые условия в начале вегетации снижали крупность зерна и озерненность растений, что приводило к уменьшению урожайности, тогда как более влажные условия наоборот увеличивали эти показатели. В то же время, сорта ‘СИН-3/02’ и ‘Крупинка’ в засушливых условиях 2017 года отреагировали увеличением урожайности в случае сева обычным строчным способом. Если в предыдущие годы они обеспечивали высокую урожайность при широкорядном посеве, то в неблагоприятных для роста и развития растений условиях более целесообразным оказался обычный строчный способ, а срок сева существенного влияния на этот показатель не имел. Сроками сева гречихи (с разницей в 5 дней) не всегда можно нивелировать негативное влияние погодных условий. Способ сева является действенным фактором влияния на формирование высоких показателей структурных элементов продуктивности и потенциала урожайности зерна гречихи, что в определенной степени обусловлено биологическими особенностями сорта. Выводы. Среди изучаемых сортов гречихи наибольшей урожайностью отличался сорт ‘Ярославна’ при посеве широкорядным способом в первой декаде мая (5–6.05). Эти элементы технологии выращивания были лучшими также для сортов ‘Слобожанка’ и ‘Руслана’. Второй срок сева (10–11 мая) является благоприятным для сортов ‘СИН-3/02’ и ‘Українка’ при широкорядном способе посева. Гречиха ‘Крупинка’ обеспечивала наибольшую продуктивность при посеве в первой-второй декаде мая широкорядным способом. В случае сева в третий срок (15–16.05) все сорта формировали уменьшенные показатели элементов продуктивности по сравнению с другими сроками и способами посева.

Мета. Оцінити генетичне різноманіття сортів ріпаку за допомогою SSR-маркерів для створення селекційного матеріалу із застосуванням його в комплексній селекції in vitro на посухо- та солестійкість. Методи. ПЛР аналіз, кластерний аналіз. Результати. Наведено результати досліджень поліморфізму сортів ріпаку на основі моле­кулярно-генетичних маркерів. У результати аналізу сор­тів ріпаку за досліджуваними маркерами виявили 41 алель, тобто в середньому 10,3 алелі на маркер. Кількість поліморфних локусів за чотирма мікросателітними маркерами (Ra3-H09, Na12-A02, FITO-063 та Na10-B07) складала 24 локуси. Рівень поліморфізму для досліджуваних сортів у середньому становив 51%: найвищий рівень (87%) відмічений для маркера Na12-A02, найнижчий (33%) – FITO-063. Відповідно до отриманого розподілу найбільшою частотою за SSR маркером Ra3-H09 вирізнялась алель розміром 117 п.н., яку ідентифіковано у трьох сортів: ‘Сенатор Люкс’, ‘Дангал’ та ‘Чорний велетень’. Виявлено, що за маркером Ra3-H09 унікальним для досліджуваних сортів виявились алелі з частотою 0,06 та розмірами 135 п.н. у сорту ‘Аліот’ та 156 п.н. у сорту ‘Кліфф’. За маркером FITO-063 ідентифіковано найменшу кількість алелів (5), при цьому розподіл частот варіював від 0,11 до 0,33. Унікальними алелями за маркеромFITO-063 виявились алелі розміром 258 та 273 п.н. з частотою 0,11 у сортів ‘Герос’ та ‘Чорний велетень’ відповідно. Найбільшу кількість алелів було отримано за допомогою маркеру Na12-A02. Відповідно до отриманого розподілу найбільше значення частоти (0,11) мали алелі розміром 158 та 192 п.н. За маркером Na10-B07 з частотою 0,04 було ідентифіковано три алеля. Вказані алелі розмірами 144, 156 та 194 п.н. виявили у сортів ‘Кліфф’, ‘Герос’ та ‘Нельсон’. У результаті кластерного аналізу отримано чотири кластери: ‘Сенатор Люкс’ та ‘Дангал’, ‘НК Технік’ та ‘НК Петрол’, ‘Герос’ та ‘Аліот’, ‘Кліфф’ та ‘Нельсон’. Відмічено, що сорт ‘Чорний велетень’ не належить до жодного кластеру. Встановлено, що найбільш віддаленими виявились сорти ‘Кліфф’ та ‘Нельсон’ із значенням генетичних дистанцій 3.32. Найбільш подібними за чотирма досліджуваними SSR маркерами виявились сорти іноземної селекції‘НК Технік’ та ‘НК Петрол’ зі значенням генетичних дистанцій між ними 1.41. Інші сорти мають відмінності за щонайменше одним маркером. Висновки. Застосування системи із чотирьох мікросателітних маркерів забезпечує оцінку сортового різноманіття ріпаку для комплексної селекції in vitro на посухо- та солестійкість. | Purpose. To assess the genetic diversity of rapeseed varieties using SSR markers in order to create breeding material and use that material in complex in vitro selection for drought and salt tolerance. Methods. PCR analysis, cluster analysis. Results. The results of analysis of rapeseed varieties polymorphism based on molecular-genetic markers is presented.As a result of the analysis of rapeseed varieties, 41 alleles were detected using the studied markers, that is, an average of 10.3 alleles per marker. The number of polymorphic loci identified by four microsatellite markers (Ra3-H09, Na12-A02, FITO-063 and Na10-B07) was 24. The polymorphism level of the studied varieties was 51% on average and varied between 33% (identified by FITO-063) and 87% (identified by Na12-A02). According to the frequency distribution of the obtained alleles, the highest frequency by SSR marker Ra3-H09 had a 117 bp allele identified in three varieties: ‘Senator Liuks’, ‘Danhal’ and ‘Chornyi Veleten’. It was found that the unique alleles identified by Ra3-H09 were the alleles at a frequency of 0.06 and size of 135 bp (variety ‘Aliot’) and 156 bp (variety ‘Kliff’). FITO-063 marker identified the smallest number of alleles (5) at a frequency distribution ranging from 0.11 to 0.33. The unique alleles identified by FITO-063 marker were the ones at a frequency of 0.1 and size of 258 bp (variety ‘Geros’) and 273 bp (variety ‘Chornyi Veleten’). The maximum number of alleles was obtained using Na12-A02 marker. The distribution showed the highest frequency (0.11) for the 158 bp and 192 bp alleles. Using Na10-B07 marker, three alleles were identified at a frequency of 0.04. These 144, 156 and 194-bp alleles were found in varieties ‘Kliff’, ‘Geros’ and ‘Nelson’. Cluster analysis revealed four variety clusters: ‘Senator Liuks’ and ‘Danhal’, ‘NK Technik’ and ‘NK Petrol’, ‘Geros’ and ‘Aliot’, ‘Kliff’ and ‘Nelson’. ‘Chornyi Veleten’ variety did not enter any cluster. The most distant varieties are ‘Kliff’ and ‘Nelson’ with a genetic distance value of 3.32. Foreign varieties ‘NK Technik’ and ‘NEC Petrol’ with the value of genetic distances between them equal 1.41 appeared to be the most similar by the four studied SSR markers. Other varieties differed by at least one marker. Conclusions. Consequently, using the set of four microsatellite markers provides an assessment of rapeseed varietal diversity that can be used in complex in vitro selection for drought and salt tolerance. | Цель. Оценить генетическое разнообразие сортов рапса с помощью SSR маркеров для создания селекционного материала с применением его в комплексной селекцииin vitro на засухо- и солеустойчивость. Методы. ПЦР анализ, кластерный анализ. Результаты. Приведены результаты исследований полиморфизма сортов рапса на основе молекулярно-генетических маркеров. В результате анализа сортов рапса по испытуемым маркерам обнаружили 41 аллель, то есть в среднем 10,3 аллелей на маркер. Количество полиморфных локусов по четырем микросателитным маркерам (Ra3-H09, Na12-A02, FITO-063 и Na10-B07) составляло 24 локуса. Уровень полиморфизма изучаемых сортов в среднем составляет 51%: самый высокий уровень (87%) отмечен для маркера Na12-A02, самый низкий (33%) – FITO-063. В соответствии с полученным распределением наибольшей частотой по SSR маркеру Ra3-H09 отличалась аллель размером 117 п.н., которую идентифицировано у трех сортов: ‘Сенатор Люкс’, ‘Дангал’ и ‘Черный велетень’. Выявлено, что по маркеру Ra3-H09 уникальным для изучаемых сортов оказались аллели с частотой 0,06 и размерами 135 п.н. у сорта ‘Алиот’ и 156 п.н. у сорта ‘Клифф’. По маркеру FITO-063 идентифицировано наименьшее количество аллелей (5), при этом распределение частот варьировало от 0,11 до 0,33. Уникальными аллелями по маркеру FITO-063 оказались аллели размером 258 и 273 п.н. с частотой 0,11 у сортов ‘Герос’ и ‘Черный велетень’ соответственно. Наибольшее количество аллелей было получено с помощью маркера Na12-A02. В соответствии с полученным распределением наибольшее значение частоты (0,11) было у аллелей размером 158 и 192 п.н. По маркеру Na10-B07 с частотой 0,04 было идентифицировано три аллеля. Указанные аллели размерами 144, 156 и 194 п.н. обнаружили у сортов ‘Клифф’, ‘Герос’ и ‘Нельсон’. В результате кластерного анализа получено четыре кластера: ‘Сенатор Люкс’ и ‘Дангал’, ‘НК Техник’ и ‘НК Петрол’, ‘Герос’ и ‘Алиот’, ‘Клифф’ и ‘Нельсон’. Отмечено, что сорт ‘Черный велетень’ не принадлежит ни к одному кластеру. Установлено, что наиболее удаленными оказались сорта ‘Клифф’ и ‘Нельсон’ со значением генетических дистанций 3.32. Наиболее подобными по четырем исследуемыми SSR маркерами оказались сорта иностранной селекции ‘НК Техник’ и ‘НК Петрол’ со значением генетических дистанций между ними 1.41. Другие сорта имеют различия по крайней мере по одному маркеру. Выводы. Таким образом, применение системы из четырех микросателлитных маркеров обеспечивает оценку сортового разнообразия рапса для комплексной селекции in vitro на засухо- и солеустойчивость.

Цель. Определить минеральный состав растений новых сортов Salvia verticillata L. ‘Мушкетер’ и Salvia patens Сav. ‘Маэстро’ селекции НБС имени Н. Н. Гришко НАН Украины для выяснения пригодности их использования в пищевой и фармацевтической отраслях промышленности Украины. Методы. Рентгено-флуоресцентный метод определения элементного состава растительного сырья. Результаты. Приведены результаты содержания минеральных элементов в надземной массе и корнях растений S. verticillata L. и S. patens Сav. в фазах отрастания, бутонизации и цветения, а также способность накапливать их в зависимости от содержания в почве. Установлено, что надземная часть растений исследуемых сортов содержит все 5 важнейших в жизни растений элементов – K, Fe, Cu, Zn и Mn. Достаточно высоко содержание мезоелементов Ca и S, в которых растения нуждаются в более значительных количествах, чем в микроэлементах. Количество токсического элемента Pb и потенциально токсичных Sr и Zr в растениях было незначительным. Установлено, что несмотря на высокую концентрацию Si в почве под растениями, в растения этот элемент попадает в незначительных количествах. Другие элементы наоборот накапливаются в надземной части (Mn, K, Sr). Были определены элементы в листьях S. verticillata, которые по содержанию располагаются в следующем порядке: K>Ca>Si>Mg>Fe>P>Na>Al>Zn>Mn>Cu, а в лис­тьях S. patens – K>Si>Ca>Mg>P>Fe>Na>Al>Zn>Mn>Sr>Cu. Содержание техногенных элементов цинка и свинца в исследуемых растениях находилось в пределах ПДК для растительного сырья и продуктов питания. Выводы. Впервые в условиях интродукции в Правобережной Лесостепи Украины для сортов видов S. verticillata и S. patens определено содержание макро- и микроэлементов, которые непосредственно связаны с биологически активными соединениями. Выяснены особенности их накопления при транспортировке из почвы в корни и надземную часть, а также зависимость их содержания от фазы развития растений. Микроэлементы Pb, Ni, Mo, Co, Cd, As и Hg обнаружены в незначительных количествах безвредных для организма человека. Полученные результаты могут быть использованы в хемотаксономии представителей рода Salvia, при оценке и сравнении качества свежего и сухого растительного сырья шалфея, при дальнейшем изучении фармакологических свойств этих растений для использования их в медицине и пищевой промышленности. Полученные данные имеют как научное, так и практическое значение для отбора хозяйственно-ценных видов, в селекции новых сортов и обогащении флоры Украины. | Purpose. The purpose of the study was to investigate mineral composition of new varieties of plants Salvia verticillata L. ‘Musketeer’ and S. patens Сav. ‘Maestro’ selected by Gryshko National Botanical Gardens of NAS of Ukraine in order to determine the suitability of their use in the food and pharmaceutical industries of Ukraine. Methods. X-ray fluorescence method was applied for determining the elemental composition of plant tissues. Results. Mineral elements content in the soil, grass and roots of plants S. verticillata L. and S. patens Сav., are given in the phases of regrowth, budding and flowering. Ability to accumulate elements in the soil, grass and roots was presented. It was established that the aboveground part of the plants contains all 5 of the most important elements in the plants – K, Fe, Cu, Zn and Mn. The rather high content of mesoelements Ca and S were determined. Plants need them in more significant amounts than trace elements. The toxic and potentially toxic elements Pb, Sr and Zr were determined in plants. It has been revealed that despite the high concentration of Si in the soil, this element gets into the plants in insignificant quantities. Other elements on the contrary were accumulated in grass (Mn, K, Sr). The dynamics of elements accumulation and distribution in the soil-roots-grass system (Fe, Pb, Na, P, Al, Mg, Cu) were demonstrated. In the leaves of S. verticillata elements were determined and arranged according to the gradient of accumulation in the following order: K>Ca>Si>Mg>Fe>P>Na>Al>Zn>Mn>Cu, and in S. pa­tens – K>Si>Ca>Mg>P>Fe>Na>Al>Zn>Mn>Sr>Cu. The content of technogenic elements of Zn and Pb in the plants was determined within the limits of the MPC requirements for plant raw materials and food. Conclusion. For the first time in the conditions of introduction in the Right-Bank Forest-Steppe of Ukraine, for the varieties of species S. verticillata and S. patens, the content of macro- and microelements was determined, which are directly related to biologically active compounds. The features of their cumulativeness du­ring transportation in the system soil-roots-leaves, as well as the dependence of their content on the phase of plant development, were clarified. Trace elements Pb, Ni, Mo, Co, Cd, As and Hg were found in insignificant amounts harmless to the human body. The obtained results can be used in the chemotaxonomy of the genus Salvia, in assessing and comparing the quality of fresh and dry sage plant raw materials, further studying the pharmacological properties of these plants and use of them in medicine and food industry. The obtained data have of both scientific and practical importance for the selection of economically valuable species, in the breeding of new varieties and enrichment of the flora of Ukraine. | Мета. Визначити мінеральний склад рослин новостворених сортів Salvia verticillataL. ‘Мушкетер’ та Salvia patens Сav. ‘Маестро’ селекції НБС імені М. М. Гришка НАН України для з’ясування придатності їх використання у харчовій та фармацевтичній галузях промисловості України. Методи. Рентгено-флуоресцентний метод визначення елементного складу рослинної сировини. Результати. Наведено результати вмісту мінеральних елементів у надземній частині рослин S. verticillata та S. patens у фазах відростання, бутонізації та квітування, а також залежно від їх здатності поглинати елементи з ґрунту і накопичувати у надземній частині та коренях. Встановлено, що надземна частина рослин досліджуваних сортів містить усі 5 найважливіших у житті рослин елементів – K, Fe, Cu, Zn та Mn. Достатньо високим є вміст мезоелементів Ca та S. Кількість визначених у рослинах елементів Pb, Sr і Zr незначна. Встановлено, що незважаючи на високу концентрацію Si у ґрунті на дослідних ділянках, у рослини цей елемент потрапляє у незначних кількостях. Елементи Mn, K, Sr накопичуються в надземній частині. Було визначено, що елементи за зростанням їх вмісту в надземній частині S. verticillata можна розташувати в такому порядку K>Ca>Si>Mg>Fe>P>Na>Al>Zn>Mn>Cu, а у надземній частині S. patens відповідно: K>Si>Ca>Mg>P>Fe>Na>Al>Zn>Mn>Sr>Cu. Вміст цинку та свинцю у досліджуваних рослинах знаходився у межах гранично допустимих концентрацій для рослинної сировини та продуктів харчування. Висновки. Вперше в умовах інтродукції у Правобережному Лісостепу України для сортів рослин S. verticillata (‘Мушкетер’) та S. patens (‘Маестро’) визначено вміст макро- та мікроелементів, які безпосередньо пов’язані з метаболізмом біологічно активних сполук. З’ясовано особливості їх розподілу при транспортуванні з ґрунту в корені та у надземну масу, а також залежність їх вмісту від фази розвитку рослин. Мікроелементи Pb, Ni, Mo, Co, Cd, As та Hg виявлені в незначних кількостях. Отримані результати будуть використані в хемотаксономії представників роду Salvia, для оцінювання та порівняння якості рослинної сировини, вивчення фармакологічних властивостей цих рослин і використання їх у медицині та харчовій промисловості. Отримані дані мають як наукове, так і практичне значення для добору господарсько-цінних видів, у селекції нових сортів та збагаченні флори України.

Мета. Дослідити кількісний та якісний вміст вищих жирних кислот, амінокислот, макро- та мікроелементів в насінні Аctinidia arguta (Siebold et Zucc.) Planch. ex Miq).Методи. Якісний та кількісний склад вищих жирних кислот (ВЖК) визначали на хроматографі «НР-6890». Для ідентифікації ВЖК використовували їх стандартний набір. Кількісний і якісний вміст амінокислот в насінні актинідії визначали методом іонообмінної рідинно-колонкової хроматографії на автоматичному аналізаторі амінокислот Т339 (Чехія). Дослідження мінерального складу насіння проводили на рентгенофлуоресцентному аналізаторі «ELVAX-МЕТ».Результати. Визначено вміст біологічно активних сполук насіння А. arguta ‘Київська крупноплідна’. Встановлено, що насіння актинідії містить значну кількість жирної олії (34,9±0,55% в перерахунку на суху масу). Майже 90% від сумарного вмісту жирних кислот складають ненасичені жирні кислоти –ліноленова (64,55%), лінолева (9,96%) та олеїнова (15,4%). Якісний склад амінокислот насіння актинідії представлений 19 сполуками (7 незамінних: валін, лейцин, ізолейцин, треонін, лізин, метіонін, фенілаланін і 12 – замінних) із загальним умістом 15731 мг/100 г в перерахунку на суху масу. Найвищий вміст серед замінних амінокислот встановлено для моноамінодикарбонових кислот – аспарагінової та глутамінової з умістом відповідно 2060 та 4240 мг/100 г. У результаті дослідження елементного складу насіння актинідії рентгенофлуоресцентним методом було виявлено 15 макро- і мікроелементів, основними з яких є калій, кальцій, сірка, залізо і цинк.Висновки. Насіння А. аrguta є цінним джерелом біологічно активних речовин, макро- та мікроелементів і може розглядатись як перспективна сировина для створення лікувально-профілактичних продуктів та фітозасобів у фармацевтичній, харчовій і парфумерній промисловості. | Цель. Исследовать количественный и качественный состав высших жирных кислот, аминокислот и макро-и микроэлементов в семенах Аctinidia arguta (Siebold et Zucc.) Planch. ex Miq).Методы. Качественный и количественный состав высших жирных кислот (ВЖК) определяли на хроматографе «НР-6890». Для идентификации ВЖК использовали их стандартный набор. Количественное и качественное содержание аминокислот в семенах Аctinidia arguta (Siebold et Zucc.) Planch. ex Miq) определяли методом ионообменной жидкостно-колоночной хроматографии на автоматическом анализаторе аминокислот Т339 (Чехия). Исследование минерального состава семян проводили на рентгенофлуоресцентном анализаторе «ELVAX-МЕТ».Результаты. Определено содержание биологически активных соединений семян А. arguta ‘Киев­ская крупноплодная’. Установлено, что семена актинидии содержат значительное количество жирных масел (34,9±0,55% в пересчете на сухую массу). Почти 90% от суммарного содержания жирных кислот составляют ненасыщенные жирные кислоты – линоленовая (64,55%), линолевая (9,96%) и олеиновая (15,4%) кислоты. Качественный состав аминокислот семян актинидии представлен 19 соединениями (7 незаменимых: валин, лейцин, изолейцин, треонин, лизин, метионин, фенилаланин и 12 – заменимых) с общим содержанием 15731 мг/100 г в пересчете на сухую массу. Наивысшее содержание среди заменимых аминокислот установлено для моноаминодикарбоновых кислот – аспарагиновой и глутаминовой с содержанием соответственно 2060 и 4240 мг/100 г. В результате исследования элементного состава семян актинидии рентгенофлуоресцентным методом было обнаружено 14 макро- и микроэлементов, основными из которых являются калий, кальций, сера, железо и цинк.Выводы. Семена А. аrguta являются ценным источником биологически активных веществ и могут рассматриваться как перспективное сырье для создания лечебно-профилактических продуктов и фитопрепаратов в фармацевтической, пищевой и парфюмерной промышленности. | Рurpose. The determination of the quantitative and quali­tative content of higher fatty acids, aminoacids, macro- and migroelements in Actinidia arguta (Siebold et Zucc.) Planch. ex Miq) seeds.Methods. The qualitative and quantitative composition of higher fatty acids (HFA) was determined on a chromatograph “HP-6890”. The standard set of HFA was used to identify them. The quantitative and qualitative content of aminoacids in actinidia seeds was determined by ion exchange liquid-column chromatography method with an automatic aminoacid analyzer T339 (Czech Republic). The investigation of  seeds mineral composition of was carried out using an “ELVAX-MET” X-ray fluorescence analyzer. Results. The content of biological active compounds of A. arguta seeds of ‘Kyivska krupnoplidna’ cultivar was determined. It was revealed that actinidia seeds contain a significant amount of fatty oils (34.9±0.55% based on dry weight). Almost 90% of the total fatty acid content is unsaturated fatty acids – linolenic (64.55%), linoleic (9.96%) and oleic (15.4%). The qualitative composition of the aminoacids of actinidia seeds is represented by 19 compounds (7 essential: valine, leucine, isoleucine, threonine, lysine, methionine, phenylalanine and 12 replaceable) with a total content of 15731 mg/100 g of dry weight. The highest content among the replaceable amino acids was determined for monoamino-dicarboxylic acids-aspartic and glutamic with a content of respectively 2060 mg/100 g and 424 mg/100 g. As a result of the study of the elemental composition of actinidia seeds by the X-ray fluorescence method 14 macro- and microelements were found, the main of which are potassium, calcium, sulfur, iron and zinc.Conclusions. The A. arguta seeds are a valuable source of biologically active substances and may be considered as a promising raw material for the creation of therapeutic and prophylactic products and phytopreparations in the pharmaceutical, food and perfume industry

Мета. Порівняти різні шкали росту й розвитку зернових культур.Результати. На основі узагальнення відомих шкал росту й розвитку зернових культур – Фікеса (Feekes scale), Хауна (Haun scale), Задокса (Zadoks scale), ВВСН, Куперман і Семенова, Келлер–Багліоні – розроблено порівняльні таблиці та відповідники між фізичним і біологічним часом розвитку рослин. Отримана інформація має важливе значення для створення ефективних технологічних карт вирощування зернових культур, адже саме застосування теоретичних знань допомагає своєчасно та точно ідентифікувати стадії розвитку рослин та вчасно виконати відповідні агротехнічні прийоми догляду за ними. У шкалах стандартизовані цифрові позначення використовуються для фаз або стадій росту й розвитку, які мають однакове значення, незалежно від року, регіону або типу (підтипу, сорту) зернової культури. Цифрові позначення мають переваги перед описовими, коли інформація заноситься в комп’ютер. Найпоширенішими вважаються шкали Фікеса (Feekes scale), Хауна (Haun scale), Задокса (Zadoks scale) та уніфікована розширена шкала ВВСН.Висновки. Шкала Фікеса особливо корисна між стадіями 6 і 10,5, що відповідає періоду від появи першого вузла на початку подовження стебла (стадія 6) до завершення цвітіння (стадія 10,5). Шкала Хауна є корисною для класифікації стадій вегетативного росту зернових культур. Для створення систем точного землеробства та власне комп’ютеризації технології вирощування зернових культур найбільше підходить уніфікована розширена шкала ВВСН. | Purpose. To compare scales of grain crops growth and development.Results. Based on the generalization of the well-known scales of grain crops growth and development –Feekes scale, Haun scale, Zadoks scale, ВВСН, Kuperman and Semenova, Keller-Baglioni – comparative tables and correspondences between physical and biological time of plant development were worked out. The obtained information is of great importance for the creation of effective technological maps of growing crops, because it is the application of theoretical knowledge that helps in a timely and accurate manner to identify the stages of plant deve­lopment and timely perform the appropriate agrotechnical methods. In scales, standardized numerical designations are used for phases or stages of growth and development that have the same meaning, regardless of the year, region, or type (subtype, variety) of a grain crop. Digital signs have advantages over descriptive when entering information into a computer. The most common are the Feekes scale, Haun scale, Zadoks scale, and the unified extended BBCH scale.Conclusions. The Feekes scale is particularly useful between stages 6 and 10.5, which corresponds to the period from the appearance of the first node at the beginning of the stem elongation (stage 6) to the end of flowering (stage 10.5). The Haun scale is useful for the classification of the vegetative growth stages of grain crops. For the creation of precision farming systems and the actual computerization of cereal production, the unified extended BBCH scale is most suitable | Цель. Сравнить шкалы роста и развития зерновых культур.Результаты. На основе обобщения известных шкал роста и развития зерновых культур – Фикеса (Feekes scale), Хауна (Haun scale), Задокса (Zadoks scale), ВВСН, Куперман и Семенова, Келлер–Баглиони – разработаны сравнительные таблицы и соответствия между физическим и биологическим временем развития растений. Полученная информация имеет важное значение для создания эффективных технологических карт выращивания зерновых культур, ведь именно применение теоретических знаний помогает своевременно и точно идентифицировать стадии развития растений и своевременно выполнить соответствующие агротехнические приемы ухода за ними. В шкалах стандартизированные цифровые обозначения используются для фаз или стадий роста и развития, которые имеют одинаковое значение, независимо от года, региона или типа (подтипа, сорта) зерновой культуры. Цифровые обозначения имеют преимущества перед описательными, когда информация заносится в компьютер. Самыми распространенными считаются шкалы Фикеса (Feekes scale), Хауна (Haun scale), Задокса (Zadoks scale) и унифицированная расширенная шкала ВВСН.Выводы. Шкала Фикеса особенно полезна между стадиями 6 и 10,5, что соответствует периоду от появления первого узла в начале удлинения стебля (стадия 6) до завершения цветения (стадия 10,5). Шкала Хауна является полезной для классификации стадий вегетативного роста зерновых культур. Для создания систем точного земледелия и собственно компьютеризации технологии выращивания зерновых культур больше всего подходит унифицированная расширенная шкала ВВСН